ПРАВО НА ОСВІТУ І ПРАВА В ОСВІТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ

КОНТЕКСТ

ВХОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ

ТА НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Т.В.Фініков – Президент Міжнародного благодійного фонду “Міжнародний Фонд досліджень освітньої політики”

Львів 2013

Мета та основний зміст

•аналіз сучасного стану системи вищої освіти України та процесів її трансформації в контексті входження до Європейського простору вищої освіти та наукових досліджень

• порівняння результатів реформування освітньої сфери України з досягненнями інших країн континенту

•дослідження особливостей траекторії розвитку національної вищої школи з урахуванням суспільно-політичних, економічних, історичних та ментальних факторів

Методологія

• орієнтація на підходи аналітичних документів, що супроводжують розвиток Болонського процесу

•відвертість при аналізі досягнень, прорахунків і перспектив

•використання принципів міждисциплінарності та компаративного аналізу, що дозволило поєднати методи статистичних та соціологічних досліджень, аналізу програмних та нормативних документів із “включеними” спостереженнями реальних процесів у галузі

•проведення самостійних оцінок та розрахунків низки важливих для аналізу показників

•поєднання в складі дослідницької команди експертів Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, вчених - соціологів та активістів Української асоціації студентського самоврядування, що дозволило отримати більш незалежний, системний та комплексний погляд на національну вищу школу

Структура

Текст доповіді складається з резюме, преамбули, дев’яти розділів та переліку основних використаних джерел

Розділ І. Стратегія законодавчої та нормативної підтримки реформ вищої освіти

Розділ ІІ. Структура вищої освіти та інструменти європейського порівняння

Розділ ІІІ. Запровадження в Україні Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення

якості в Європейському просторі вищої освіти

Розділ ІV. Створення Національної рамки кваліфікацій

Розділ V. Навчання впродовж життя

Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний

інтерес

Розділ VІІ. Соціальний вимір у вищій освіті

Розділ VIII. Трансформація вищої освіти: студентський фактор

Розділ ІX. Проблеми корупції у вищій освіті

Перелік основних використаних джерел

Розділ І. Стратегія законодавчої та нормативної підтримки реформ вищої освітиПерший період – 2005 – 2007 р.р. (в окремих питаннях з 2003 р.)•запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу•низка неуспішних спроб системної модернізації Закону України “Про вищу освіту”•покращення державного фінансування вищої освітиДругий період – 2008 - початок 2010 р.р. •розробка перших варіантів проекту нової редакції Закону України “Про вищу освіту”•офіційне запровадження Європейської кредитної – трансферної системи (ЄКТС) та її ключових документів•надання самостійності ВНЗ у розробленні навчальних планів•ухвалення Концепції та Програми організації підготовки магістрів в Україні•затвердження Примірного положення про міжгалузеву індивідуалізовану гуманітарну освітуТретій період – з березня 2010 – триває досі•орієнтація зусиль Міністерства на Програму економічних реформ Президента України В.Ф.Януковича на 2010 – 2014 р.р.•створення міністерського та кількох альтернативних законопроектів “Про вищу освіту”, їх активне доопрацювання•затвердження Національної рамки кваліфікацій•прийняття Урядом та Міністерством ряду суперечливих та протиречивих документів

Розділ ІІ. Структура вищої освіти та інструменти європейського порівняння - І

Ступені (цикли) вищої освіти•запровадження багатоступеневої системи освіти•збереження освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”•неадекватність вітчизняної моделі магістерської підготовки•невідповідність аспірантури вимогам третього циклу вищої освіти в Європейському просторі вищої освіти та наукових досліджень

Імплементація Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС)•впровадження ЄКТС у форму кредитно-модульної системи організації навчального процесу (не пряма прекція ЄКТС, а комбінація європейських рекомендацій та вітчизняної модульно – рейтингової системи) (2003 – 2005 р.р)•запровадження ЄКТС на основі останньої версії Довідника ЄКТС, розробка методичних рекомендацій з її імплементації (кінець 2009 р.)• відсутність нового Положення про організацію навчального процесу (діє з 1993 р.)•неможливість впровадження наступного етапу вдосконалення ЄКТС – розвитку інструментарію оцінки результатів освіти (learning outcomes)

Запровадження Додатку до диплома (Diploma Supplement)•невиконання кількох попередньо задекларованих обіцянок отримання українськими студентами Додатку до диплому європейського зразка•відсутність спільного розуміння та застосування в український системі вищої освіти ряду базових понять освітнього тезаурусу в умовах навчання за компетентнісним підходом (компетенції, результати навчання, застосування знань та розумінь, формування суджень)

Нострифікація та визнання закордонних кваліфікацій•збереження для більшості іноземців та володарів дипломів іноземних ВНЗ процедури нострифікації в повному обсязі•часті зміни відповідальної за це агенції, її процедур та її монопольне положення•ускладненість процедур та відсутність прогресу у системі визнання наукових ступенів, що здобуті за кордоном•відсутність академічних, але наявність серйозних матеріальних, адміністративних та мовних проблем на шляху продовження навчання українських студентів та докторантів в ЄПВО

Розділ ІІ. Структура вищої освіти та інструменти європейського порівняння - ІІ

Розділ ІІІ. Запровадження в Україні Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення

якості в Європейському просторі вищої освіти•з 2006 р. в ЄПВО діють Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості, що

спрямовують освітню політику країн континенту • комплексної системи забезпечення якості вищої освіти в Україні не створено, її тимчасовим замінником виступають: системи ліцензування та акредитації, інспектування ВНЗ ззовні та ректорський контроль всередині інституцій• національних стандартів внутрішнього забезпечення якості вищої освіти в Україні досі не існує, застосовуються різноманітні моделі моніторингу, аудиту та управління якістю, які не формують усталеної системи• роль зовнішніх стандартів забезпечення якості вищої освіти формально виконують системи Стандартів вищої освіти, Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, Вимоги до акредитації напряму (спеціальності) підготовки фахівців, окремі вимоги інших нормативно-правових актів• зберігається реальний розрив між сферами праці та освіти• відсутня система розвинених інструментів мотивації забезпечення якості діяльності вищих навчальних закладів, викладачів та студентів• потребою часу є повернення наукового дослідження в освітнє поле, що повинне стати надійним підгрунтям забезпечення якості вищої освіти, як основного засобу технологічного прориву України

Розділ ІV. Створення Національної рамки кваліфікацій

• процес створення Національної рамки кваліфікацій розпочався на межі 2007 – 2008 р.р., організаційного оформлення набув восени 2010 р., перші результати з’явилися з ухваленням Постанови Уряду наприкінці 2011 р.

• особливістю процесу є відсутність реального інтересу з боку більшості університетів, студентських організацій та профспілок, організацій роботодавців малого та середнього бізнесу на фоні помітної активності організацій великих роботодавців

• це зумовило конфлікт інтересів основних стейкхолдерів процесу

• прийнята Національна рамка кваліфікацій суттєво відрізняється від Європейської рамки кваліфікацій і носить поки що декларативний характер

• реальний масштаб роботи показує спільний наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту та Міністерства соціальної політики України від 20 квітня 2012 р. №448/225, яким запроваджено План заходів щодо запровадження НРК, що розраховано на 2012 -2015 р.р.

• трансформація НРК в ефективний інструмент можливо лише за умови атмосфери взаємної довіри та співпраці між державою, бізнесом, освітою та суспільством

Розділ V. Навчання впродовж життя• поняття “навчання впродовж життя” є значно більш широким в порівнянні з вітчизняним поняттям “післядипломна освіта” і включає додатково: неформальну та інформальну освіту, сертифікатні програми, навчальні програми для осіб “третього віку” тощо

• в усіх проектах Нової редакції Закону України “Про вищу освіту” передбачається трансформація післядипломної освіти шляхом перетворення аспірантури в третій цикл вищої освіти та заміни перепідготовки здобуттям другої вищої освіти

• одним з наріжних каменів Болонського процесу є розвиток гнучких траєкторій навчання як запорука спроможності випускника знайти своє місце на ринку праці

• вітчизняним феноменом, який дозволяє частково подолати бар’єри до побудови персональної гнучкої освітньої траєкторії, є наявність специфічних категорій підготовки

• однак системного розуміння необхідності розвитку міждисциплінарних освітніх програм другого циклу в Україні не сформовано, що фактично робить неможливим розвиток мультигалузевих освітніх програм

• першою спробою подолання цього бар’єру була Концепція організації підготовки магістрів в Україні (2010 р.), реалізація якої була призупинена Міністерством

Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - І

Україна щороку забезпечує прийом 70-75% всіх випускників середньої школи до вищих навчальних закладів

- Україна є однією з п’яти країн в Європі з найбільшою кількістю студентів (Російська Федерація, Україна, Туреччина, Німеччина, Великобританія)

(дані 2008/2009 років)

Починаючи з 2009 р. їх кількість почала поступово скорочуватися. Цей тренд триватиме до 2017-2018 р.р.

- Бюджетні витрати на вищу освіту в Україні становлять в останні роки 2-2,3% ВВП або 6-6,8% від загальних видатків зведеного бюджету (це один з найвищих в Європі показників і є на рівні скандинавських країн).

При цьому бюджетні витрати на вищу освіту складають біля 30% всіх публічних витрат на освіту.

Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - ІІ• проте, внаслідок низького ВВП середньорічні видатки на одного студента, що

навчається на бюджетні кошти в 2012/2011 навчальному році, становили близько 2270 євро. Це складає лише 51% від рівня витрат в Естонії (найменшого в ЄС) або 28% від середнього по ЄС – 27 показника (дані 2008 р.)

• перехід України до масової вищої освіти фактично було профінансовано за рахунок приватних коштів громадян (питома вага коштів фізичних та юридичних осіб за 20 років спочатку піднялась з 0% до 65% і лише в останні роки скоротилась приблизно до 50%)

• особливістю державної політики в сфері освіти є системне обмеження участі корпоративного сектору у фінансуванні навчальних закладів, не існує жодної реальної програми заохочення бізнесу до фінансування вищої освіти, немає ані податкових пільг, ані програм софінансування, ані державних гарантій інвестицій в освіту, ані гарантій банківських кредитів на навчання

• з 2003 року в Україні діє Закон, який жорстко обмежує зростання оплати за навчання студентів, це виконує певну соціальну функцію, проте приводить до неоднозначних наслідків. За період з 2002 по 2012 р.р. середня заробітна плата в Україні збільшилась в понад 7 раз, мінімальна заробітна плата зросла в 5,8 – 5,9 разів, а індекс споживчих цін

Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - ІІІлише в 2,7 – 2,8 рази. Це призвело до суттєвого збільшення питомої ваги заробітної плати у видатках навчальних закладів (часто до 70-75 % без урахування студентської стипендії) за рахунок скорочення витрат на розвиток та наукові дослідження.

• окремої розмови заслуговує політика оплати праці викладачів (дані на кінець 2011 р. в євро на рік).

Професор Доцент Асистент (з

науковим ступенем)

Асистент (без

наукового ступеню)

Столичний дослідницький університет

10 224 € 9 198 € 4 793 € 4 168 €

Провідний регіональний університет

6 035 € 4 362 € 2 779 € 2 446 €

Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - ІV • привертає увагу нераціональність структури витрат вищих навчальних закладів, яка

обумовлена чинними державними нормативами та вимогами

• аналіз ситуації свідчить про відсутність цілеспрямованої узгодженої державної політики фінансової підтримки розвитку вищої освіти

• в Україні склалось деформована система взаємовідносин держави, корпоративного сектору та громадян в економіці вищої освіти: суспільство не забезпечує належного впливу на формування соціальнозбалансованої моделі фінансової підтримки вищої школи держава виявилась неспроможною надати реальну підтримку пріоритетам розвитку освіти, що зумовило фінансування за затратним принципом без оцінки його ефективностібізнес опанував модель паразитування, користуючись складною ситуацією на ринку праці громадяни змушені до виконання, непропорційних до рівня їх доходів, зобов’язань стосовно фінансової підтримки освіти

VІІ. Соціальний вимір у вищій освіті - І Забезпечення рівного доступу до вищої освіти• чітка тенденція до зростання ступеня доступності вищої освіти для населення України• орієнтація переважної більшості ВНЗ при відкритті нових освітніх програм на запити вступників та їх батьків, а не на коньюнктуру ринку праці чи насиченість аналогічними освітніми продуктами ринку освітніх послуг • ключовим інструментом забезпечення рівного доступу до вищої освіти в державній освітній політиці стало зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО)• впливовими чинниками доступності вищої освіти виступають: регіональний аспект, економічний стан громадянина та його родини, бідність, асоціальні фактори

«Позитивна дискримінація» у вищій освіті• наявність в Україні розвинутої системи “позитивної дискримінації”, тобто надання формалізованих або неформалізованих преференцій окремим категоріям вступників• наявність у вищій школі близько двох відсотків студентів пільгових категорій, серед яких найбільш представлені студенти – сироти (43% від всіх студентів – пільговиків), інші категорії представлені недостатньо (непропорційно до їх представлення в населенні країни відповідних вікових груп)• наявність певних неформалізованих преференцій, які непередбачені законодавчими актами, але діють на побутовому рівні

VІІ. Соціальний вимір у вищій освіті - ІІ Суперечність концептів рівного доступу та «позитивної дискримінації» в національній освітній практиці• відсутність єдиної, підтриманої суспільством позиції щодо вирішення цієї дилеми• можливість знаходження виходу в новій системі фінансування вищої освіти• необхідність пошуку політичного та суспільного консенсусу стейкхолдерів

Національні особливості соціального виміру у вищій освіті• прагнення до здобуття магістерського рівня майже усіма, хто навчається у вищій школі• мінімальний відсів у ВНЗ• стипендіальне забезпечення студентів бюджетної форми на рівні 50-70% при повній недоступності державних стипендій для студентів приватних ВНЗ та контрактників у державних ВНЗ• невідповідність умов проживання у вітчизняних гуртожитках європейській освітній практиці• відсутність будь - якої державної підтримки приватної вищої освіти

Здатність студентів та випускників навчальних закладів до працевлаштування• руйнація системи розподілу випускників на роботу• потреба 65,5% студентів денної форми навчання в сполученні навчання з роботою з матеріальних або кар’єрних міркувань• проблема молодіжної зайнятості має тенденцію до подальшого загострення

Обізнаність та ставлення студентів до Болонського процесу• визнання партнерства між університетом та студентами як наріжного каменю сучасної філософії вищої освіти• недостатня обізнаність значної частини студентів щодо принципів Болонського процесу (лише 42,7% студентів вважають, що розуміють їх добре) • обізнаність та розуміння значної частини основних компонентів Болонської моделі вищої освіти обмежуються 17- 20% загальної кількості студентів

Розвиток студентської мобільності• відчутне прагнення українських студентів до внутрішньої (43,9%) та зовнішньої (69,9%) мобільності на фоні реальних обмінів всередині країни (1,9%) та участі в програмах обміну з закордонними ВНЗ (4,6%)• домінування в країні від'їзної мобільності над в'їзною • наявність серйозних перешкод на шляху українських студентів до мобільності: брак коштів ( в зв'язку з низьким рівнем життя) недостатній рівень знання іноземних мов (спадщина навчання в середній школі) візові складнощі

VIII. Трансформація вищої освіти: студентський фактор - І

VIII. Трансформація вищої освіти: студентський фактор - ІІ

Участь у забезпеченні якості вищої освіти• визнання принципу участі студентів як повноправних, компетентних та конструктивних партнерів в управлінні та забезпеченні якості вищої освіти• відсутність реальної інституціональної підтримки цих принципів• перспективи розширення участі студентів в забезпеченні якості вищої освіти пов'язані з реальною імплементацією Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в ЄПВО• важливість якнайширшого запровадження в вищій школі методології загального управління якістю (TQM)

Участь в управлінні вищими навчальними закладами• активізація руху в підтримку участі студентів в управлінні вищим навчальним закладом в останнє десятиліття• забезпечення реального впливу студентів на прийняття рішень в ВНЗ шляхом прийняття змін в Закон України “Про вищу освіту” (січень 2010 р.)• прагнення адміністрації частини ВНЗ обмежити вплив нових норм освітнього законодавства • відсутність усвідомлення необхідності створення на національному та місцевому рівнях механізмів постійних консультацій з представниками студентських громад та об'єднань, їх залучення до громадських та консультативних органів управління освітою

ІX. Проблеми корупції у вищій освіті

Цей розділ створено на основі «Звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році», що був оприлюднений Міністерством юстиції України на початку квітня 2012 року.

• корупція в сфері освіти є однією з найбільш поширених і соціально небезпечних, найчастіше носить латентний характер• за даними Міністерства юстиції України доля неофіційних платежів в сфері освіти кожного домогосподарства складає 35 – 48% від його загального платежу в цій сфері• за даними соціологічних досліджень ( Інститут прикладних гуманітарних досліджень липень 2010 р.) питома вага корупційних практик в контактах респондентів з “державними та комунальними закладами освіти” склала 53%• результати міжнародного порівняльного дослідження Transparency International за методологією TI Global Corruption Barometer у 2010 році показали, що Україна перебувала у групі країн, де, за оцінками респондентів, питома вага осіб, що дають хабарі у системі освіти, становить від 30 до 48%.• накопичено певний досвід діяльності адміністрацій ВНЗ, громадських організацій та об’єднань по протидії цим негативним явищам• разом з тим, системні зрушення в боротьбі з корупцією можливі лише як результат запровадження спеціальної програми усунення корупційногенних функцій в галузі та системі її державного управління. Дійсно корінні зміни у сфері вищої освіти настануть лише після ствердження нового етосу стосунків в академічній спільноті.

Дякую за увагу

Thank you for your attention