Про полігамії в ісламі

Іслам часто критикують через багатоженство, яке воно дозволяє.

Культура Заходу розглядає полігамію як щось відстале, неприпустиме

у наші дні. Для багатьох християн полігамія – це дозволена розпуста,

для феміністок – порушення прав жінки і приниження її гідності. Тут

важливо зрозуміти, що для мусульман моральні норми визначає

Божественне Одкровення, а не Західна думка. Перед тим, як почати

будь-яке обговорення багатоженства у ісламі, слід прийняти до уваги

декілька простих фактів.

Багатоженство прийшло не з ісламом.

Полігамія існувала ще до приходу ісламу і була розповсюджена серед

всіх стародавніх народів Сходу. Серед індусів полігамія переважала з ранніх

часів. Для вавілонян, асирійців і персів число жінок теж не мало конкретного

обмеження. Греція і Рим не відносились до полігамного суспільства, однак

співжиття для них було нормою. Насправді, як вважає антрополог Девід

Маррі, в історії полігамія зустрічається частіше , ніж моногамія. Іслам, на

відміну від попередніх культур, обмежує кількість жінок і накладає на

чоловіка певні обов’язки.

Полігамія і пророки.

Великі іудейські пророки, що однаково славляться серед іудеїв,

християн і мусульман, - Авраам, Мойсей, Яків, Давид, Соломон, - мали

декілька жінок. Як каже Біблія:

У Авраама було три жінки (Буття 16:1, 16:3, 25:1)

У Мойсея було дві жінки (Вихід 2:21, 18:1-6, Книга чисел 12:1)

У Якова було чотири жінки (Буття 29:23, 28:28, 30:4, 30:9)

У Давида було щонайменше 18 жінок (Перша книга Саму їла 18:27,

25:39-44, Друга книга Саму їла

13:3,3:4-5, 5: 13, 12: 7-8, 12:24, 16:21-23)

У Соломона було 700 жінок (Перша книга царів 11:3)

Зразок Ісуса, як людини, що не мала відношення до полігамії, тут

недоречний, так як він взагалі не женився.

Шлюб у ісламі

Шлюб – це законне дійство в ісламі, закріплене договором, а не

таїнство в християнському розумінні. Ісламський шлюб представляє певні

права і накладає обов’язки на обох у подружжі. Діти, народжені у шлюбі,

мають рівні права і однаково наслідують від батьків. Шлюб у ісламі

переслідує ціль налагодити сексуальне життя обох партнерів, створити

благополучну атмосферу для розвитку і розширення сім’ї. Таке розуміння

шлюбу в ісламі. І якщо ми розглянемо шлюб, яким його бачать на Заході, то

побачимо зовсім іншу картину. Позашлюбне співжиття все більш

розповсюджене як серед молоді, так і серед дорослих, що пережили

розлучення. Все більше жінок Америки мають позашлюбних дітей,

ігноруючи традиційний порядок, де діти народжуються тільки після шлюбу.

Полігамія в Корані

Коран – Священна книга мусульман – єдине писання, що встановило

обмеження на полігамію: «женіться на жінках, які подобаються вам, - на

двох, на трьох, чотирьох. Якщо ж ви боїтеся, що не зможете піклуватися про

них однаково, то женіться на одній» (Коран, 4:3)

Як бачимо з аяту, іслам дозволяє женитися на чотирьох жінках, але не

більше. Коли іслам починав розповсюджуватися, ті, хто мав більше 4-ох

жінок, повинні були розвестися з одними з них. Іслам допустив

багатоженство за умови рівного відношення до жінок. Мусульманину не

можна надавати перевагу одній із жінок у витратах, часі, інших обов’язках

чоловіка.

Іслам забороняє брати ще одну жінку, якщо він сумнівається у своїй

здатності бути справедливим між ними. Пророк Мухаммад заборонив

дискримінацію між жінками або їх дітьми.

Шлюб і полігамія в ісламі можливі лише про взаємній згоді. Ніхто не

може заставити жінку вийти заміж за одруженого чоловіка. Іслам тільки

дозволяє полігамію, але в жодному випадку не нав’язує її. Крім того, жінка

може зробити умовою шлюбного договору те, що її майбутній чоловік не

візьме другої жінки. Ще один момент – жінки, що належать до ісламської

культури, часто не сприймають багатоженство як признак жіночої

відсталості. І порівняння полігамії з деградацією, так як і проблема

багатоженства в цілому, виникає в більшості випадків за межами ісламського

суспільства.

Не дивлячись на ясну допустимість полігамії, в мусульманському

суспільстві її практикують рідко. Як каже статистика, не більше 2% мусульман

мають декілька жінок. Багато чоловіків не вважають себе здатними утримувати

більше однієї сім’ї. Навіть забезпечені мусульмани рідко наважуються на ще

один шлюб через психологічну складність життя з двома жінками. Одне

можна сказати точно – число полігамних сімей у мусульманському

суспільстві набагато менше, ніж число позашлюбних зв’язків на Заході.

Інакше кажучи, на противагу існуючій думці, чоловіки у мусульманському

світі більш моногамні, ніж чоловіки на Заході.

Причини дозволу багатоженства в Ісламі

Всі постанови у ісламі виходять від Всевишнього, Мудрого Бога. Це означає, що всі речі,

які узаконені в Ісламі, приносять людям користь, чи окремо мій людині чи суспільству в

цілому, при чому у всіх таких приписання користь набагато перевищує можливу шкоду

від них. Аналізуючи причини і наслідки дозволеного багатоженства, стає ясно: постанови

Ісламу дійсно саме такі, що підходять для всіх часів і народів, оскільки їх джерело –

Господь Всевишній, Мудрий і Обізнаний.

В Корані відмічається (сура 4, аят 3), що багатоженство в Ісламі слід розглядати, перш за

все, як вирішення проблем суспільства по відношенню до сиріт і вдів. Іслам, як

всестороння релігія, що підходить для всіх часів і місць, не могла проігнорувати ці

особливі умови, в яких вимушено опинились люди.

Багатоженство могло б вирішити багато соціальних проблем Заходу, в тому числі

проблему проституції і позашлюбних зв’язків. Замість того, щоб продовжувати

обманювати свою пару (а подружня зрада – одна з основних причин розлучення на

Заході), Іслам дозволяє чоловіку женитися декілька разів, але в кожному випадку повинно

бути повне визнання і дотримання прав всіх учасників шлюбу. У відношеннях подружжя

повинен дотримуватись головний принцип Ісламу – чоловіки вважаються

відповідальними за їх відношення до жінок, так само як жінки відповідальні за їх

відношення до чоловіків.

Кількість жінок у світі перевищує кількість чоловіків. Ця різниця утворюється через те,

що чоловіки вмирають на війнах або в результаті важких злочинів, і окрім того жінки

живуть довше чоловіків.

Розповсюдження гомосексуалізму ще більше посилює проблему. Бартран Рассел написав:

«У всіх країнах, де є надлишок жінок, ми спостерігаємо очевидну несправедливість:

жінки, яким, по арифметичним підрахункам, не передбачається перебувати у шлюбі,

повинні будуть назавжди залишитись без сексуального досвіду». Таким чином,

багатоженство було б найбільш відповідальним вирішенням у даному випадку.

Країна Частка чоловіків, % Частка жінок, %

Росія 46,1 53,9

Англія 48,6 51,5

США 48,8 51,2

Бразилія 49,7 50,27

Давайте розглянемо ситуацію в США в якості прикладу. Чому позашлюбні зв’язки стали

настільки широко розповсюджені? Це стало можливим, звісно, через те, що пропозиція

бажаючих жінок переважає. Більшість таких жінок – одиночки, це пов’язано і з

збільшенням кількості жінок поза шлюбом (на сьогодні це 34 млн тільки у США), і з тим,

що одинокі жінки мають більше вільного часу та енергії, ніж заміжні. Задумайтесь над

цією статистикою: кожна п’ята жінка сьогодні не має ніякого потенційного чоловіка

просто тому, що навколо недостатньо одиноких чоловіків. Уже в 25-річному віці одинока

жінка опиняється перед складною задачею знайти підходящого чоловіка, і з кожним

роком ситуація тільки погіршується. Розведені чоловіки з набагато більшою ймовірністю

вступають у повторний шлюб, ніж розведені жінки ( і вони мають тенденцію женитися на

більш молодих жінках), тому до 40-річного віку одиноких жінок стає у два рази більше,

ніж чоловіків. Дійсно, жінка, яка розводиться у 35 років сьогодні, ймовірно, залишиться

одинокою на все життя. Пов’язані демографічно у пошуку більшої автономії, все більше

одиноких жінок вибирають зв’язок із одруженими чоловіками.

Ще одна проблема пов’язана з тим, що збільшення кількості жінок, які не мають

матеріально підтримки у лиці чоловіка, стає причиною росту проституції у суспільстві.

Наприклад, у Німеччині відношення чоловіків до жінок рівне 0,96 до 1. Реформи в області

благополуччя жителів Німеччини привели до прийняття закону, згідно з яким будь-яка

жінка віком до 55 років, що перебуває без роботи уже рік, може бути вимушена

виконувати доступну їй роботу, в тому числі бути проституткою в сексуальній індустрії,

інакше вона ризикує втратити свою плату по безробіттю. В той же час дослідження,

проведене у 1994 році, встановило, що 16% чоловіків у США у віці від 18 до 59 років,

платили за секс, звертаючись до послуг проституток (Ганнон, Ломанн і Колата, 1994).

Крім того, проблема нерівного відношення представників двох статей може ще більше

загостритися у періоди війн. У цьому випадку варто буде згадати такий термін як

«військова невістка», що існувало у період Другої Світової війни. Після цієї війни у одній

тільки Німеччині кількість жінок перевищувало кількість чоловіків на 7300000 людей (3,3

млн з них були вдовами). У групі 20-30 річних молодих людей 100 чоловіків приходилося

лише на кожні 167 жінок. Багато з цих жінок потребували чоловіка не тільки в якості

компаньйона, а й як помічника у домашньому господарстві, адже це був час

безпрецедентного страждання і труднощів. Солдати у отримавши перемогу арміях

союзників експлуатували їх жіночу вразливість. Багато молодих дівчат і вдів

принуждались до статевого зв'язку. Багато американських і британських солдатів платили

за задоволення сигаретами, шоколадом і хлібом.

Багатоженство також можна розглядати як вирішення проблеми розлучень у випадках

деяких сімейних негараздів. Наприклад, не треба розводитись із хворою або безплідною

жінкою, Іслам дозволяє чоловіку женитися на другій жінці не залишаючи при цьому

першу без турботи і уваги, але це якщо вона сама погодиться залишитися з ним.

Загалом, ми можемо із впевненістю сказати, що вчення Ісламу, включаючи його рішення

багатоженства, цілком відповідає людській природі. Чоловіки мають достатньо багато

статевих відмінностей між собою, і ці відмінності універсальні. По поясненнях вчених-

еволюціоністів, чоловіки бувають «твердо-скроєними», щоб як можна більше

розповсюдити своє сім’я. Тому чоловіки, чи холості чи одружені, хочуть знайти більше

сексуальних партнерів у своєму житті, ніж жінки. Іслам забезпечує єдине відповідальне

вирішення цьому вродженому бажанню у чоловіках. Слід згадати і про те, що існує

універсальне біологічне обмеження між чоловічою і жіночою системами репродукції.

Здатність до дітородження у жінки знижується після досягнення 20-річного віку і

закінчується менопаузою, але чоловік навіть у 70 років зберігає здатність ставати батьком.

Таким чином, багатоженство може виявитися можливим вирішенням для чоловіків, коли є

необхідність родити як можна більше дітей, особливо у традиційних аграрних

суспільствах. Це може здаватись не суттєвим у західному контексті, де народження

дитини все більше й більше стає незалежним від шлюбу. Багатоженство до того ж –

альтернатива для чоловіка, що бажає задовольнити свої природні сексуальні потрібності у

рамках шлюбу, але чия жінка може бути не схильна до них із-за старості або хвороби.

Крім того, Іслам забороняє сексуальні відношення у період місячних циклів жінки. Тому

для чоловіка, жінка якого має тривалий менструальний період, що перешкоджає мати

сексуальний зв’язок з нею, а також для чоловіка, сексуальне бажання якого не

задовольняється однією жінкою, багатоженство було б виходом із положення.

Іслам дозволяє таким чоловікам реалізувати своє бажання в рамках узаконених

стосунків, взявши відповідальність за сексуальність, адже чоловіку не дозволено

звертатися до послуг проституток або заводити коханок. Багатоженство запобігає

розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом, таких як герпес і СНІД. Такі

венеричні захворювання розповсюджені у безладних суспільствах, де позашлюбні

стосунки і проституція присутні у великій мірі. Іноді у такому суспільстві зараження може

відбутися через те, що чоловік приносить хворобу, якою заразився при позашлюбному

зв’язку, коли повертається до своїх «моногамних» стосунків з жінкою.

Підводячи підсумок, можна сказати, що багатоженство має багато явних переваг.

Багато соціальних проблем у наш час досі залишаються невирішеними, а іноді і

погіршуються через обмеження на полігамію. Не варто сліпо вірити в лозунг, що

розповсюджений сьогодні, який каже, що наш час і місце життя завжди являються

досконалістю у багатовіковій історії людства.

Давайте аналізувати свої цінності, традиції і переконання і перевіряти, чи

ґрунтуються вони на правдивих і переконливих фактах. І якщо завжди чинити саме так,

підходячи до питання неупереджено, кожен з нас стане ближче до Істини, поки вона не

стане абсолютно ясною, подібною денному світлу.

Багатоженство в іудаїзмі і християнстві.

Багатоженство не можна вважати практикою, розповсюдженої лише у

ісламі. Навпаки, це явище було добре відоме з далеких часів ще серед

«власників Писання», тобто серед іудеїв і християн. Насправді, лише

останнім часом їх релігійні лідери стали несхвально відкликатися про

полігамію або оголошувати її заборону. Але якщо хтось із нас вирішить

подивитись на ранню історію цих релігій, то побачить багато свідчень того,

що багатоженство було цілком прийнятною практикою, якщо не сказати ще

сильніше – схвальним вчинком.

Багатоженство в іудаїзмі.

Багатоженство існувало серед наслідників Ізраїля ще до часів появи

пророка Мойсея. Він лише продовжив цю практику, не обмежуючи навіть

кількість жінок, на яких єврейський чоловік міг женитися. Так, єврейська

енциклопедія повідомляє нам: «У зв’язку з тим, що нема свідчень про

поліандричний спосіб життя примітивного єврейського суспільства,

полігамію можна вважати широко розповсюдженим явищем, виникнення

якого варто віднести до древніх часів, а існування якого продовжувалось

практично впритул до наших днів».

Другим широко розповсюдженим явищем було утримання любовниць.

У більш пізній час Талмуд Єрусалиму обмежив кількість жінок, яких можна

було утримувати чоловіку. Так, деякі рабини радили брати не більше 4 жінок.

В кінці кінців, багатоженство було виголошено поза законом, але зробили це

самі рабини, а не Господь. Заборону полігамії приписують рабину на ім’я

Гершом бен Іуда, який жив у ХІ-ому столітті і виголосив багатоженство

забороненим для східно-європейських євреїв (ашкеназі) на тисячу років (цей

термін закінчився у 1987). При цьому євреї-сефарди (іспанського або

португальського походження) продовжували практикувати багатоженство у

своєму житті. Уілл Дюран (Will Durant) відмітив: «Багатоженство існувало

серед забезпечених євреїв, що жили у ісламських країнах, але було дуже

рідкісним явищем серед євреїв, що жили у християнському світі. За оцінками

Джозефа Гіната (Joseph Ginat), професора соціології і культури антропології

в університеті Хайфи, багатоженство розповсюджено серед 180 000 бедуїнів

Їзраїля і ця цифра продовжує збільшуватися. Також випадки багатоженства

нерідкісні серед середземноморських євреїв з Ємену, там рабини дозволяють

брати євреям до 4 жінок. У сучасному Ізраїлі, якщо жінка не може родити

або розумово відстала, рабини дають чоловіку другий жінці, що не

розлучаючись при цьому з першою дружиною

Багатоженство в християнстві:

Ісус також допускав багатоженство для своїх послідовників, хоча сам

не створював власної сім’ї, і за період перебування на землі ні пазу не

женився. Як відмітив християнський релігійний діяч Юджин Хілман (Eugene

Hillman): «Ніде у Новому Завіті нема жодної заповіді, що свідчить про

моногамний шлюб, так само як і ні одної заповіді, що забороняє

багатоженство».

Не дивлячись на це, Римська церква заборонила полігамію, щоб

відповідати греко-римській культурі, яка приписувала мати тільки тільки

одну законну жінку і при цьому дозволяла позашлюбні зв’язки і

проституцію.

Римський імператор Валентиніан І, що жив у ІV ст., дозволив

християнам брати двох жінок. У 8ст король Карл І Великий, захопивши

силою і церковну, і державну владу, оголосив полігамію дозволеною,

показавши при цьому власний приклад, взявши шість або, згідно деяким

повідомленням, 9 жінок. Як відзначає Джозеф Гінат, автор книги «Полігамні

сім’ї у сучасному суспільстві», Католицька Церква зазвичай проявляла

незадоволення, але іноді дозволяла другі шлюби політичним лідерам.

Св. Августин, судячи по всьому, також не бачив у цьому явищі нічого,

що могло б вважатися аморальним або гріховним. Він писав, що полігамія не

була злочином, але була юридично узаконеним інститутом в країні. У своїй

книзі «Користь шлюбу» він писав про полігамію: «… вона вважалась

дозволеною серед древніх отців: сказати чи законно це тепер, я не поспішаю.

Адже тепер нема тої ж необхідності народження дітей, яка була тоді. Раніше,

не дивлячись на те, що жінки народжували дітей, дозволялось женитися на

інших жінках, щоб отримати більше потомство. Але тепер це звичайно не

потребується». Він відмовлявся осуджувати патріархів, не дивлячись на те,

що ті продовжували дозволяти багатоженство. В іншому місці він написав:

«Саме у наш час і у відповідності з римською традицією неприпустимо брати

другу жінку, щоб жити з більш ніж одною жінкою. У часи Протестантської

Реформації Мартін Лютер сказав: «Я признаю, що якщо чоловік бажає

женитися на двох і більше жінках, ми не повинні забороняти йому цього,

тому що це не суперечить Священному Письму». Він порадив Філіпу

Гессенському берегти свій другий шлюб у таємниці, щоб уникнути

громадського скандалу. Один із великих англійських поетів і відомий

представник пуританського напряму християнства (Церква Англії) Джон

Мільтон (1608-1674) написав: «Я не сказав «шлюб одного чоловіка з одною

жінкою», щоб не звинуватити святих патріархів і стовпи нашої віри, Авраама

і інших, які мали більше одної жінки одночасно, у звичайному гріху. Інакше

я би був змушений виключити із статусу праведників Божих ціле потомство,

народжене від них, істинно, всіх синів Ізраїля, для яких сама святість була

створена. Як сказано у Второзаконні: «Син блудниці не може ввійти у

благодать Божу навіть до десятого покоління». А ось свідчення, датовані 14

лютого 1650 року, коли парламент у Нюрнберзі встановив своїм декретом,

що по причині великих втрат серед чоловіків, загинувших протягом

Тридцятилітньої війни, кожному чоловіку дозволяється брати у жінки до

десяти жінок. Африканські церкви довго признавали полігамію. На

конференції у 1988 році у Ламбеті вони заявили» Протягом довгого періоду

Англіканською общиною признавалось, що полігамію в Африці, так же як і

традиційний шлюб, слід однаково вважати проявом вірності і справедливості.

Християнський президент Кені Маї Кібакі (Mwai Kibaki), перемога

якого Пресвітеріанською Церквою Східної Африки була приписана «руці

Бога», мав декількох жінок. А визволившись від контролю білих христия,

постапартеїдна Південна Африка також легалізувала інститут багатоженства.

Перемістимося у США, де «Церква Ісуса Христа Сучасних Святих»

довгий час дозволяла полігамію для своїх послідовників. А після того, як

Церква заборонила багатоженство, різні групи послідовників відкололись від

неї, щоб продовжити цю практику. Багатоженство серед цих груп

зберігається і по цей день, особливо у штаті Юта, у сусідніх штатах, а також

у багатьох общинах, що відкололись, і серед окремих її послідовників, що не

відносять себе ні до якого церковного об’єднання. У США багатоженство

вважається поза законом, але воно існує неофіційно. Так, приблизно 30 000 –

80 000 людей живуть як багатоженці на Заході. Як правило, це сім’ї мормонів

або окремі християнські групи, які продовжують підтримувати

багатоженство як поважаючу часом і Біблією практику.

Таким чином, обговорюючи питання багатоженства у сучасному світі,

необхідно мати достатньо знань по цьому предмету і його історії, перед тим,

як намагатись звинуватити Іслам і мусульман у відходженні від

загальноприйнятих правил. Нікому не дозволяється осуджувати практику, що

існувала протягом всієї історії людства, маючи у основі лише сучасні

міркування. Навпаки, потрібно постаратися якомога краще дослідити цей

предмет, і, що не менш важливо, - прагнути знайти Божественний супровід.

Багатоженство і Захід

Полігамія є дечим звичайним і признаним у світовій общині. За даними

етнографічного атласу Джорджа Мердока, з описаних 1231 общин 1960-

1980х років, 186 були моногамними і 1041 – полігамними. Як писав Джозеф

Джиант, автор книги «Полігамні сім’ї у сучасному суспільстві», третина

населення всього світу – це общини, що приймають полігамію.

Багатоженство і Захід

Сьогодні ми спостерігаємо етноцентричне і лицемірне відношення

Заходу до полігамії. Західне суспільство не розуміє, що для жінок інших

культур, наприклад, африканської та ісламської, полігамія зовсім не

являється признаком жіночої деградації. Тому прирівнювати багатоженство

до занепаду і деградації – націоналістичне судження інших общин.

Націоналістична неприязнь багатоженства добре відображена у постанові

Верховного Суду Америки від 1878 у ділі Рейнольдс проти США. Суд

відмовився прийняти полігамію у якості законної релігійної практики,

оскільки це «спосіб життя виключно азіатських і африканських народів».

Далі суд відізвався про багатоженство, що це «пляма на нашій цивілізації» і

зрівняв це з людською жертвою і «поверненням до варварства». Суд

вирішив, що «багатоженство є протиріччям духу християнства і духу тої

цивілізації, яку християнство породило на Заході».

Сьогодні на Заході стало звичайним для одруженого чоловіка мати

багато позашлюбних зв’язків. Наскільки це можна назвати моногамією? По

підрахункам близько 23-50% чоловіків і 13-15% жінок у США мають зв’язки

на стороні. По опитуванням більше 15% одружених чоловіків декілька разів

вступали у позашлюбний зв’язок і близько 70% одружених чоловіків

молодше сорока років допускають можливість стосунків на стороні.

Неважко побачити, що західна моногамія будується на подвійних

стандартах. Співжиття тут цілком легальне, прийнятне суспільством і навіть

розрекламовано у різноманітних реаліті-шоу. В той же час полігамний шлюб,

що несе моральну і фінансову відповідальність по відношенню до жінки і її

дітей, вважається аморальним і незаконним. Хтось навіть виступає у

підтримку «відкритих шлюбів», де обидва – чоловік і жінка – вільні мати

любовника/-цю.

Листопадовий номер журналу Playboy (2005) розповідає про свого 80-

літнього засновника Хью Хефнера і жінок, з якими живе. Популярне ж

реаліті-шоу “Girls next door” демонструє глядачам життя трьох «офіційних»

подружок Хефнера, які, по суті, живуть з ним як жінки, тільки без штампа у

паспорті.

Моногамія захищає не права жінки, а права чоловіка, який

користується нею. Полігамія захищає інтереси жінки і її дітей у суспільстві.

Чоловіки виступають проти багатоженства не через його аморальність,

а через бажання мати необмежене число позашлюбних зв’язків.

Багатоженство стало асоціюватися з гріхом, а не з відданістю. Тому чоловік

не бажає приймати полігамію, яка обтяжує його відповідальністю. Його

більше приваблює можливість нести обов’язок перед однією жінкою і

«крутити любов» зі скількома завгодно. Легалізоване багатоженство

потребувало би від нього забезпечення всіх жінок і їх дітей. Контрацепція і

дозволеність аборту дали можливість жінці вступати у статевий зв’язок

заради розваги. Контрацепція не дає 100 % гарантії, маючи небажану

вагітність і обриваючи її, страждає сама жінка. Якщо чоловік хоче женитися

на другій і готовий турбуватися і нести відповідальність за дітей, які стануть

носити його фамілію, його можуть осудити за незаконність його бажання.

Однак якщо у нього декілька любовниць і позашлюбних дітей, закон його не

може покарати.

Раніше навіть для розпущеного чоловіка не було стільки можливостей

для гріха. Він був вимушений звернутись до багатоженства, і навіть

ухиляючись від деяких обов’язків, він піклувався про жінок і дітей. Сьогодні

можливостей «насолоджуватися життям» з повною свободою від

відповідальності пре достатньо, що породжує неприязнь до полігамії.

Лицемірне відношення Заходу до полігамії видно ще й з того, що чоловіку

забороняється брати другу жінку, навіть при згоді першої. В той же час

шлюбна зрада цілком допускається. У чім же мудрість такого закону? Невже

закон має заохочувати обман і наказувати чесність? Такий парадокс

сучасного «цивілізованого» світу. І по якійсь зовсім неясній причині, закон,

що забороняє багатоженство через його аморальність, дозволяє одностатеві

шлюби. Більше того, в ситуації, коли кількість жінок стала перевищувати

кількість чоловіків, закон забороняє чоловікам брати декілька жінок, але

дозволяє брати у «жінки» чоловіка. Гомосексуалізм приймається

суспільством тому, що він відповідає сучасним міркам. В результаті ми

маємо те, що маємо. Західне відношення – логічний результат відмови від

закону Божого, який призначений нести гармонію.