Степан Пап

ВЕЛИКА БОРОТЬБА

Ужгород Видавництво «Ґражда» 2015

2

ББК 63.3(4УКР) П 17 Передаючи машинопис праці, над якою інтенсивно працював упро-довж кількох років, Миколі Мушинці, Степан Пап зауважив: «Серцем я відчуваю, що надходить кінець комуністичній тиранії і жаль мені, що я не дочекаюся бажаної волі. Я вже не побачу видання цих праць, що були найвизначнішим моїм життєвим доробком. Та хотілось би, щоб їх люди читали. Якщо зможете, подбайте про їх видання!». Цим виданням сповнюється бажання автора, а перед читачем постає широка панорама історії Закарпаття. «В 1939-44 роках, – писав Степан Пап, – я на власні очі бачив і на власній шкірі зазнав фанатичний шовінізм ма-дярських фашистів, які з благословення Гітлера неймовірними тортурами придушували нашу боротьбу за свободу». Як виглядала ця ВЕЛИКА БОРОТЬБА і в чому вона полягала, читач до-відається зі сторінок цієї книги. Видання побачило світ з ініціативи й за активного сприяння

академіка НАН України Миколи Мушинки (Словаччина), МПП «Ґражда», Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»

та Закарпатської округи Пласт-НСОУ.

ISBN 978-966-176-129-1 © Микола Мушинка, передмова, 2015 © Іван Ребрик, редакція, 2015 © Видавництво «Ґражда», 2015

3

СТЕПАН ПАП І ЙОГО «ВЕЛИКА БОРОТЬБА» Ім’я автора цієї книги я вперше почув у 1957 році у празькому Карло-вому університеті від свого професора Івана Панькевича, який на лекції з давньої української літератури познайомив нас з «Нижнєрибницьким ру-кописним співаником» 1817 року, запозиченим йому священиком Нижньої Рибниці Степаном Папом1. Саме тоді він готував до друку студію про цей рукопис. Вона вийшла вже після його смерті. У 1968 році, коли на хвилях Празької весни була дозволена діяльність Греко-католицької церкви, він час від часу заходив до моєї пряшівської хати та на роботу в Дослідний кабі-нет україністики позичати книжки, яких не було в публічних бібліотеках. Ці відвідини більшої інтенсивності набрали в 70-80-их роках, коли він щомі-сячно привозив з Кошиць у пряшівську друкарню матеріали для «Благовіс-ника», що виходив під його редакцією2, а звідти забирав із собою частину надрукованого тиражу журналу. При тих поїздках він майже ніколи не оминав нашу пряшівську хату, від 1973 року – пастушу колибу в Курові, яка була місцем мого літнього перебування при виконуванні функції пас-

1 Paňkevyč I.: Další nálezy ukrajinských písní a veršů na východním Slovensku. Nižnorybnický rukopis z r. 1817 // Národopisný věstník československý XXXIII, Praha 1958, č.. 3-4, s. 202-206. 2 «Благовістник» як «духовна газета для підкарпатських русинів» виходив в Ужгороді під редакцією Августина Волошина, Емілія Бокшая та Теофана Скиби (1921-1939). У 1946 р. був відновлений у Пряшеві єпископом Павлом Ґойдичем, однак 1949 р. знов заборонений і лише 1968 р. у зв’язку з легалізацією Греко-ка-толицької церкви знов відновленій як україномовний орган Пряшівської Греко-католицької єпархії. До 1987 р. його фактичним редактором був Степан Пап, хоч в тиражі були наведені інші відповідальні редактори (І. Лявинець – 1969-1970; Е. Кор-ба – 1971-1978; Фр. Данцак – 1978-1991). С. Пап певний час редагував і словацько-мовну версію «Благовістника» – «Slovo». Під його редакцією виходив і щорічний додаток до журналу «Календар Благовістника» (1970-1974) пізніше – «Греко-ка-толицький календар» (1980-1985). Слід підкреслити, що всі ці видання С. Пап ре-дагував сам з дружиною, паралельно зі своїм цивільним заняттям, не маючи ні редакційного приміщення, ні секретарки, ні друкарки, ні адміністратора. Про такі, нині звичні засоби техніки, як комп’ютер, факс, електронна пошта, тоді і чути не було. Усе доводилось робити вручну і здавати в друкарню машинописи без поправок. Коло його співробітників у той час було дуже вузьке, бо майже вся тогочасна українська гуманітарна інтелігенція (письменники, журналісти, педагоги) була атеїстичною. На сторінках вищенаведених видань С. Пап опублі-кував кілька сотень власних статей на різні теми. Щомісячник «Благовістник» виходить досі русинською (латинським шриф-том) та словацькою мовами як орган Ордена св. Василія Великого в монастирі Сошествія Св. Духа у с. Красний Брід Меджилабірського округу (шеф-редактор Теодор М. Кость).

10

о. Степан Пап (другий зліва) між священниками-однодумцями.

Фото з архіву о. Йосафата Володимира Тимковича, ЧСВВ

о. Степан Пап звертається до прихожан з проповіддю. Фото з архіву о. Йосафата Володимира Тимковича, ЧСВВ

17

ІI. КОЛИ І КИМ БУЛО ЗАСЕЛЕНЕ ІСТОРИЧНЕ ЗАКАРПАТТЯ Мадярські історики протягом століть пропагували антинаукові, не-правдиві, фальшиві твердження про Закарпаття. Одним з таких було твер-дження, що Закарпаття до приходу мадярів (896 р.) було не заселене. До тверджень мадярських дослідників, що Історичне Закарпаття було до їх приходу (896 р.) не заселене, на основі досліджень науки висловлюємо ці тези: 1. Історичне Закарпаття було заселене від передісторичних часів і то в усіх частинах, а що торкається гористої Закарпатської області, то в усіх сво-їх смугах – низинній, середній і гористій. 2. Заселення Історичного Закарпаття доказують, крім археологічних знахідок поселень, і торговельні шляхи, що вели Закарпаттям. 3. У цілій Панонії (теперішня Мадярщина) ще перед приходом мадярів жили слов’яни й мали самостійні держави (Великоморавська, Кроація, По-тиські князівства, князівство Лаборця, Глада й ін.). Їх вичисляє сам мадяр-ський Анонім, він згадує й закарпатського князя Лаборця як незалежного володаря. Про заселення Потисся й Подунав’я та їх околичних територій слов’янами, і то давно перед приходом мадярів, говорять усі світові історії усіх народів, а найновіше також і мадярські. Ці слов’яни в часи приходу ма-дярів уже мали високий ступінь культури, були християнами. Якщо ту частину Європи, на якій є тепер Україна, Трансільванія, Мадяр-щина, Югославія, Чехословаччина, південна Польща, заселяли слов’яни століттями перед приходом мадярів, то й Історичне Закарпаття мусило бу-ти заселене слов’янами. Твердити, що Закарпаття було пусте, не заселене – це антинауково. Дуже влучно зауважує мадярський історик Сіладі Шандор (О модьор кемзет тиртинете. – Будапешт, 1895*), що «історія так є проти порожнечі, як і природа». Твердити, що Закарпаття було порожнє, це чу-дацьке, противиться розумові, історії й природі. Новіші розкопки на Історичному Закарпатті вказують (як це побачи-мо), що Закарпаття було заселене постійними жителями в кожнім періоді, отже – і перед, і в період приходу мадярів, і то слов’янами. Ті слов’яни, ті первобутні жителі Історичного Закарпаття – це русини-українці, які жили на Закарпатті вже кілька століть перед приходом мадярів, інших слов’ян тут не було ані перед ними, ані після приходу мадярів. Ці слов’яни були по-крайнім руським плем’ям, одним з тих, що розглядались над Дніпром, Дніст-ром і Тисою і які, злучившись, створили українську націю. Історія не знає * У тексті посилання на чужомовні джерела та літературу автор подає до-вільно, часто – скорочено і в кириличній транслітерації. Зберігаємо їх у такому ви-гляді, оскільки розділи містять списки джерел та літератури в оригіналі. – Ред.

377

Меценатами видання книги о. Степана ПАПА «Велика боротьба» виступили: Олег Куцин, командир «Легіону Свободи» та окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» Едуард Леонов, голова Закарпатської ОО ВО «Свобода» Ірина Гармасій, заступник голови з питань національної пам’яті

Закарпатської ОО ВО «Свобода» Голови районних та міських організацій ВО «Свобода»:

Берегівської – Василь Вовкунович, Виноградівської – Володимир Палінкаш, Воловецької – в. о. Мирослав Куцина, Рахівської – Микола Косівський, Тячівської – Володимир Гапун, Ужгородської – Томаш Лелекач,

Хустської – Віталій Рішко. Микола Мушинка, академік НАН України (Пряшів, Словаччина) Богдан Галайко, директор Науково-дослідного інституту українознавства, м. Київ Іван Фіцай, директор греко-католицького Благодійного фонду

ім. Олександра Хіри, м. Тячів Віктор Петров, Генеральний директор ПАТ «Закарпаттяобленерго» Ігор Ващенко, директор ТОВ «ЕКСТ.ТА.ВІ.», м. Ужгород МПП «Ґражда» (директор Іван Ребрик) Закарпатська округа Пласт-НСОУ (голова Андрій Ребрик) Всеукраїнське громадське товариство «Лемківщина» та Закарпатська ОО ВГТ «Лемківщина» (голова Василь Мулеса) Громадська організація «Прозора Тиса», смт. Великий Бичків (голова Олег Вайнагій) Греко-католицька церква м. Рахів (о. Василь Носа) Греко-католицька церква смт. Великий Бичків (о. Микола Копич) Іван Копич, депутат Рахівської районної ради Володимир Підмалівський, директор ПП «Мегора», смт. Великий Бичків ПП Варцаба Федір Федорович, с. Косівська Поляна, Рахівський район Наталія Касинець, Степан Пінах (м. Ужгород), Віктор Кичера (с. Горонда, Мукачівський район), Микола Волощук (смт. Великий Бичків)

378

ЗМІСТ Степан Пап і його «Велика боротьба». Микола Мушинка 3 Чи ти, мене, батьку, чуєш!? 13 І. Що є «Історичне Закарпаття» 15 ІІ. Коли і ким було заселене Історичне Закарпаття 17 Погляд мадярських істориків 19 Погляди закарпатських істориків і дослідників до Другої світової війни 20 Археологічні дослідження про заселення до другої світової війни 20 Археологічні дослідження про заселення Після Другої світової війни 23 Заселення Пряшівщини 33 Література до розділу 77 ІІІ. Мадяризація 79 Ліквідація назви «русин», переслідування одиниць 95 Мадяризаційні акції ренегатів на межі століття 99 Мадяризація перед і в період Першої світової війни 101 ІV. Боротьба проти мадяризації 107 Іван Орлай 107 Юрій Гуца-Венелін 108 Іван Федорович Фогарашій (Бережанин) 109 Михайло Лучкай 110 Олександер Духнович 111 Адольф Добрянський 118 Олександер Павлович 122 Віктор Гебей 131 Юрій Жаткович 132 Селянський опір мадяризації 134 Наприкінці Першої світової війни 138 Підривна діяльність мадярів проти Закарпаття 139 Окупація Карпатської України 142 V. Красне Поле 146 VІ. У мадярській тюрмі 170 VІI. Обвинувачую Мадярщину 193

379

VIІI. «В ім’я святої мадярської корони» 198 IХ. Латинизація – це денаціоналізація 214 До пункту 1 217 До пункту 2 220 До пункту 3 231 До пункту 4 236 До пункту 5 238 До пункту 6 239 До пункту 7 240 До пункту 8 243 До пункту 9 243 До пункту 10 254 До пункту 11 259 До пункту 12 267 До пункту 13 270 До пункту 14 279 До пункту 15 283 До пункту 16 290 Література до розділу 295 Х. Боротьба проти словакізації після Першої світової війни в роках першої Чехословаччини і в період Словацького штату 296 Словакізація в період «Словацької Держави» 343 Емиліян Невицький 353 Др. Олександр Дзяк 354 Діонизій Зубрицький-Торисин 356 Йосиф Дюлай 357 Теодор Ройкович 359 Емануїл Бігарій 360 Іван Кизак 362 Ірина Невицька 363 Слуга Божий Павло 360 ПРО АВТОРА 375 Меценати видання книги Степана Папа «Велика боротьба» 377

380

Науково-публіцистичне видання

Степан Пап ВЕЛИКА

БОРОТЬБА Редактор Іван Ребрик Комп’ютерний набір Володимира Сливканича Відчитування за оригіналом Володимира Кришеника Коректура Галини Тамаровської та Наталії Ребрик Художньо-технічна редакція Андрія Ребрика Підписано до друку 09.03.2015. Формат 60х84/16. Гарнітура Cambria. Папір офсетний. Друк офсетний. Облік.-вид. арк. 27,0. Замовлення № 18. МПП “Ґражда” Свідоцтво про державну реєстрацію видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія 3т № 22. 88000, м. Ужгород, вул. Орлина, 1, т./факс (0312) 61-51-81 Пап Степан Васильович П 17 Велика боротьба / Передмова акад. Миколи Мушинки. – Ужгород: Ґражда, 2015. – 380 с.: іл. ISBN 978-966-176-129-1 Передаючи машинопис праці, над якою інтенсивно працював упро-довж кількох років, Миколі Мушинці, Степан Пап зауважив: «Серцем я від-чуваю, що надходить кінець комуністичній тиранії і жаль мені, що я не до-чекаюся бажаної волі. Я вже не побачу видання цих праць, що були найви-значнішим моїм життєвим доробком. Та хотілось би, щоб їх люди читали. Якщо зможете, подбайте про їх видання!». Цим виданням сповнюєть бажання автора, а перед читачем постає ши-рока панорама історії Закарпаття. «В 1939-44 роках, – писав Степан Пап, – я на власні очі бачив і на власній шкірі зазнав фанатичний шовінізм мадяр-ських фашистів, які з благословення Гітлера неймовірними тортурами придушували нашу боротьбу за свободу». Як виглядала ця ВЕЛИКА БОРОТЬБА і в чому вона полягала, читач до-відається зі сторінок цієї книги. ББК 63.3(4УКР)