Пiдготувала учитель працi та образотворчого мистецтва ЗЗОШ № 91Бобир О.Б.

Сіло Петриківка в Дніпропетровській області - одне з небагатьох, де дбайливо зберігають традиції древніх народних промислів. Знаменитий петриківський розпис давно став візитною карткою України. У Канаді навіть виданий посібник з цього виду мистецтва.Петриківку 230 років тому заснував сам Петро Калнышевский. І відразу ж в цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай: жінки стали розписувати стіни хат барвистими квітковими візерунками.

Хазяйки змагалися один з одним, прагнучи зробити свій будинок найживописнішим, і ревниво задивлялися на чуже мистецтво. Про найвдаліші розписи говорили: красиво, як в церкві. А ось якщо хата залишалася білою, з хазяйкою припиняли вітатися, як з чужою.

Розмальовували стіни, піч, камін, зовнішній фасад будинку - усе це створювало єдиний художній ансамбль. У основі петриківського мистецтва лежить образне, сприйняття рідної природи, любов до української землі. Основними мотивами розпису є польові квіти, гілки калини, мальви, піони, айстри. Палітра використовуваних фарб рясніла найяскравішими, самими насиченими кольорами.Кожна хазяєчка прагнула зробити свій будинок найживописнішим, вважалося, що яскраві красиві картини є зовнішнім проявом духовних багатств внутрішнього світу людини, а ось якщо хата залишалася білою, означає і душа у мешканців того будинку убога, темна.

Найстаранніших хазяєчок в Петриківці називали "чепурушками". Завдяки ним навички розпису передавалися з покоління в покоління аж до 30-х років двадцятого століття.

Нині в Петриківці діє музей народної творчості, його експозиція включає безліч шедеврів етнічного живопису - це картини, розписні предмети побуту, прикраси.

Майстри Петриківського розпису використовують різноманітні матеріали і пристосування - саморобні кисті, піпетки, соски, ватні палички, зубочистки, білячі кисті і просто пальці майстра.