Віртуальна екскурсія,присвячена 155-річчю з дня народження

Людовика Лазара Заменгофа-відомого “батька” есперанто

Людовик лазар заменгоф-творець есперанто

Людвік Заменгоф народився 15 грудня 1859 року в єврейській родині в Білостоку . Батько — Марк Заменгоф — працював учителем іноземних мов. В 10 років Людвік написав драму «Вавилонська вежа, або білостоцька трагедія в п'яти актах»

У 1885 році Л.Заменгоф закінчує університет. Після недовгої роботилікарем-терапевтом в одному з сіл, він вирішує вибрати спеціалізацію лікаря-окуліста, бо, як писав творець есперанто у своїй автобіографії, він виявився занадто вразливим для того, щобпрацювати терапевтом, які бачать особливо багато страждань і смертей людей. Післяпрактики у фахівців відповідного профілю в клініках Відня, Заменгофпочинає працювати лікарем-окулістом у Варшаві. Свою професію він не залишавпротягом усього життя, й саме вона служила для Заменгофа та його сім’ї основним джерелом існування. Після спроб знайти хорошу практику в Херсоні і Гродно (тамЗаменгоф провів чотири роки) він в 1897 році повернувся до Варшави, якубільше не залишав.

Есперáнто (esperanto — той, що сподівається) — штучна мова, створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики. Загалом, мова рівновіддалена від усіх відомих мов світу. За милозвучністю схожа на італійську. В есперанто 70% слів мають романські корені, біля 20% — германські, решта — слов’янські та штучно вигадані. Цю мову знали Ромен Роллан, Жуль Верн, Йосип Тіто, Костянтин Ціолковський.

Людвіг Заменгоф під час першого Всесвітнього конгресу есперантистів у французькому місті Булонь-сюр-Мер, 1905 рік.

В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЛЮДОВИКА ЗАМЕРГОФА-ЛЮДИНУ, ЩО РУЙНУВАЛА МОВНІ БАР’ЄРИ

Пам’ятник Заменгофу в Одесі

Табличка на вулиці Заменгофу в Тель-Авіві

Бюст Заменгофа у Вені

Поштова марка с портретом Заменгофу до його 100-річчя

Словники есперанто