ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ-ХІМІКІВ

У СВІТОВУ НАУКУ

Підготувала вчитель хімії 1 категорії Нетішинської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1,Хмельницької області,Машук Катерина Анатоліївна

м. Нетішин 2015 р.

АНОТАЦІЯ

До вашої уваги представлено матеріали про видатних вчених-хіміків України, охоплено відомості про їх життєвий шлях та внесок у хімічну науку.

Даний матеріал може бути використаний вчителями хімії при вивченні різних тем шкільного курсу хімії (див. післямову) для досягнення виховної мети. Робота може бути корисна також для студентів педагогічних вузів при підготовці до уроків під час педагогічної практики.

Робота буде цікавою також учням шкіл, сприятиме патріотичному вихованню.

У 2005 році даний матеріал був занесений у Всеукраїнський методичний банк видавничої групи «Основа».

Видання друге, перероблене і доповнене.

Готується до друку у періодичних виданнях:1) Науково-методичному журналі «Біологія і хімія в школі»2) Газеті для вчителів «Хімія. Біологія. Шкільний світ».

2

ЗМІСТ

ВСТУП 5

Абашев Дмитро Миколайович 6Ададуров Іван Євграфович 6Александров Валентин Вікторович 7Алексєєв Петро Петрович 7Андронаті Сергій Андрійович 8Антропов Лев Іванович 8Атрощенко Василь Іванович 8Бабічев Федір Семенович 9Бабко Анатолій Кирилович 10Баранов Сергій Микитович 10Бах Олексій Миколайович 10Бекетов Микола Миколайович 11Беліцер Володимир Олександрович 11Бережний Анатолій Семенович 11Богатський Олексій Всеволодович 12Бродський Олександр Ілліч 12Будніков Петро Петрович 12Буланкін Іван Миколайович 13Бунге Микола Андрійович 13Бурксер Євгеній Самойлович 13Вернадський Володимир Іванович 13Власенко Василь Михайлович 14Власюк Петро Антипович 14Волков Сергій Васильович 15Воронін Микола Миколайович 15Герасименко Полікарп Якович 15Гжицький Степан Зенонович 16Гололобов Юрій Григорович 16Горбачевський Іван Якович 16Гороховатський Ярослав Борисович 17Гулий Максим Федотович 17Данилевський Олександр Якович 17Делимарський Юрій Костянтинович 17Деркач Григорій Іларіонович 18Дмитренко Петро Олексійович 18Добросєрдов Дмитро Костянтинович 18Думанський Антон Володимирович 18Ельтеков Олександр Павлович 19Зайкевич Анастасій Єгорович 19Ізбеков Володимир Олексійович 19Ізмайлов Микола Аркадійович 20Карпухін Петро Прохорович 20Керча Юрій Юрійович 20Кіпріанов Андрій Іванович 21

3

Кірсанов Олександр Васильович 21Кістяковський Володимир Олександрович 22Клименко Юхим Пилипович 22Клімов Всеволод Валентинович 22Корнілов Михайло Юрійович 22Куриленко Онисим Данилович 23Лебедєв Євгеній Вікторович 23Лішко Валерій Казимирович 23Лошкарьов Михайло Олександрович 23Мацука Геннадій Харлампійович 24Мацуревич Іполіт Купріянович 24Мушкало Лука Корнійович 24Назаренко Василь Андрійович 24Овчаренко Федір Данилович 25Орлов Єгор Іванович 25Палладін Олександр Володимирович 25Пащенко Олександр Олександрович 25Полуектов Микола Сергійович 26Петренко-Крітченко Павло Іванович 26Пилипенко Анатолій Терентійович 26Писаржевський Лев Володимирович 27Плотніков Володимир Олександрович 27Реформатський Сергій Миколайович 27Рождественський Микола Миколайович 28Ройтер Володимир Андрійович 28Середа Ярослав Іванович 29Стрелко Володимир Васильович 29Танатар Себастьян Мойсейович 30Тимофеєв Володимир Федорович 30Тютчев Іван Артамонович 30Хиля Володимир Петрович 30Хотинський Євген Семенович 31Чаговець Ростислав Всеволодович 31Чуйко Олексій Олексійович 31Шапошніков Володимир Георгійовоч 32Шека Іван Арсенійович 32Шилов Євген Олексійович 33Яворський Володимир Полікарпович 33Яцимирський Костянтин Борисович 33

ПІСЛЯМОВА 35

ДОДАТКИ 36

ЛІТЕРАТУРА 65

4

От де, люди, Наша слава.Слава України!

Тарас Шевченко

ВСТУП

Хімія – галузь природознавства, яка вивчає склад, будову, властивості і

перетворення речовин, розробляє методи їх синтезу і дослідження. Окремі

розділи хімії і складають: неорганічна хімія, органічна хімія, аналітична хімія,

фізична хімія, колоїдна хімія, хімічна технологія, біохімія, радіохімія, фотохімія,

механохімія, кріохімія, хімія полімерів і ін.

Наукова хімія виникла і розвивалась в 18-20 ст., завдяки працям

М.В. Ломоносова, А.Л. Лавуазьє, Дж. Дальтона, А. Авогадро, Д.І. Менделєєва,

О.М. Бутлерова та ін.

Сучасна хімія базується на атомно-молекулярному вченні, періодичному

законі Д.І. Менделеєва, теорії будови органічних сполук О.М. Бутлерова.

Сьогодні потужна хімічна індустрія в нашій країні розвиваються, спираючись

на хімічні ремесла минулих епох, здобутки світової науки, а також на досягнення

наших українських вчених-хіміків.

Вагомий вклад у розвиток хімії зробили такі українські вчені:

І.Я. Горбачевський, В.І. Вернадський, В.А. Кістяковський, А.В. Думанський,

В.О. Плотніков, М.М. Бекетов, А.І. Кіпріанов, А.К. Бабко та ін.

Пропонований матеріал містить біографічні дані про видатних українських

учених, які зробили вагомий внесок у розвиток хімічної науки.

Розглянемо вклад українських вчених у хімічну науку.

5

Абашев Дмитро Миколайович(1829 – 23.01.1880)

Російський та український хімік і агроном. Син поміщика Смоленської губернії. 1851 року закінчив природничий факультет Петербурзького університету та здобув ступінь кандидата природничих наук. У 1854-1857 роках працював старшим учителем природничих наук 4-ї Московською гімназії. Обраний членом Московського товариства дослідників природи.

Здобувши ступінь магістра хімії, 1858 року Дмитро Миколайович стає помічником професора кафедри хімії університету святого Володимира в Києві (нині Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка). 1860 року очолив в університеті кафедру хімії. У 1860-1861 рр. читав у Києві публічні лекції. 1865 року Абашева призначають доцентом агрономії Новоросійського університету в Одесі (нині Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова). 1868 року в Харківському університеті захистив дисертацію «Про теплові явища, що виникають при сполученні рідин» і здобув ступінь доктора хімії. Того ж рок уцю роботу було опубліковано в «Записках Новоросійського університету». 1869 року Абашев стає екстраординарним, а 1870 року – ординарним професором агрономічної хімії Новоросійського університету. Ві 1875 року був віце-президентом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.

Був піонером у вивченні розчинення рідин і термохімії неводних розчинів. Виявив обмеженість взаємної розчинності рідин та існування критичної температури розчинення. Розглядав розчини як молекулярні сполуки. У галузі агрономії та агрохімії Абашев опублікував праці «Про механічний аналіз грунту», «Про рільництво в Англії» (1865), а також 1864 року написав відгук на працю німецького хіміка Стуса Лібіха «Хімія в застосування до рільництва та фізіології рослин». 1879 років вийшов у відставку.

Ададуров Іван Євграфович(19.12.1879 – 26.08.1938)

Народився в м. Сновськ, нині м. Щорс Чернігівської області.Іван Євграфович Ададуров – автор наукових праць у галузі теорії та практики

каталізу та кінетики, основ технічних технологій. Удосконалив технологію виробництва сірчаної та азотної кислот, а також технології приготування каталізаторів для процесів окиснення оксиду сірки (ІІ) та аміаку. Із співробітниками він надрукував понад 140 наукових праць.

У 1902 році у журналі «Хімік» з’явилася перша наукова робота «До питання про походження нафти». До 1928 року перебував на інженерній та адміністративній роботі на хімічних підприємствах Російської імперії та згодом Радянської України. Брав активну участь у відновленні та розвитку хімічної промисловості. Зокрема, відновлював сірчанокислий завод, цех каустичної соди, бертолетової солі та електролізу солі NaCl у селищі Іващенково (Росія). Було збудовано дзеркальний, пляшковий, скляний заводи в селищі Костянтинівка (нині місто Донецької області).

6

У 1928-1933 роках очолював кафедру основної хімічної технології Одеського хіміко-технологічного інституту. У 1933-1938 роках працював завідувачем кафедри технології неорганічних речовин Харківського хіміко-технологічного інституту. Водночас читав курс каталізу в Харківському університеті. Саме тоді йому надали звання професора, а 11 травня 1937 року Вища атестаційна комісія присудила Ададурову наукову ступінь доктора технічних наук без захисту дисертації.

1938 року професора затвердили завідувачем кафедри технології неорганічних виробництв Ленінградського хіміко-технологічсного інституту, але він невдовзі (26 серпня 1938 року) помер.

Александров Валентин Вікторович(11.04.1916 – 1998)

Український хімік, доктор хімічних наук, професор з 1976 року, заслужений діяч науки України з 1980 року. Народився в м. Чугуєв Харківської області. Після закінчення в 1939 році Харківського університету працює в ньому.

Праці з фізичної хімії водних та неводних розчинів електролітів, термодинаміки сольватації. Лауреат державної премії СРСР в 1973 році. Помер в Харкові.

Алексєєв Петро Петрович(26.04.1840 – 18.11.1891)

Український хімік-органік. Народився в м. Луга Санкт-Петербурзької області (Росія). В 1860 році закінчив Петербурзький університет зі ступенем кандидата природничих наук. За власні кошти 1860-1864 рр. подорожував і знайомився з закордонними хімічними лабораторіями. Був у перний час у лабораторіяв В’юрка (Париж), Ерленмейєра (Гейдельберг), Велера (Геттінген). У 1864 році І.А. Тютчев передав П.П. Алексєєву запрошення зайняти місце доцента кафедри хімії Київського університету.

З осені 1964 року почав читати органічну хімію у Київському університеті, яку читав 25 років підряд. У 1865 році П.П. Алексєєв захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію на тему «Про деякі продукти відновлення нітросполук». З 1865 року працював в Київському університеті. У 1868 році П.П. Алексєєв захистив у Петербурзькому університеті докторську дисертацію на тему «Монографія азосполук», в 1869 році став професором кафедри хімії.

Особисто він надрукував 37 наукових робіт та ще 44 роботи видано учнями під його керівництвом. Видав чотири підручники:

1) «Лекції з органічної хімії» (Київ, 1868-1873), що пізніше перетворились на курс «Органічна хімія» (1877, 1880, 1884);

2) «Методи перетворення органічних сполук» (Київ, 1889);3) «Аналіз газів» (Київ, 1887);4) «Елементарний органічний аналіз – надруковано у книзі «Аналітична

хімія», яка вийшла у Петербурзі у 1866 році під загальною редакцією Д.І. Менделеєва.

7

Андронаті Сергій Андрійович(Нар. 19.09.1940)

Український хімік-органік, член-кореспондент НАН України з 1982 року зі спеціальності біоорганічна хімія. Народився в Одесі. В 1964 році закінчив Одеський університет. З 1977 року працює у Фізико-хімічному інституті АН України (Одеса).

Праці з хімії конденсованих гетероциклів, спрямованому синтезу нових лікарських засобів. Державна премія СРСР в 1980 році.

Антропов Лев Іванович(30.09.1913 – 08.07.1994)

Український хімік, член-кореспондент НАН України з 1982 року зі спеціальності хімічна технологія, заслужений діяч української науки з 1977 року. Народився в Берліні. В 1936 році закінчив Уральський індустріальний інститут. З 1960 року працює в Київському політехнічному інституті.

Праці присвячені кінетиці електродних процесів, теорії електровідновлення органічних сполук і дії інгібіторів корозії. Державна премія України у 1975 році.

Атрощенко Василь Іванович(03.07.1906 – 15.06.1991)

Український хімік-технолог, педагог, доктор технічних наук (1945), професор (1945), академік АН УРСР (1972), герой соціалістичної праці (1971), заслужений діяч науки УРСР (1958).

Майбутній учений народився у селищі Ново-Смолянинівської копалини біля Юзівки (нині Донецьк). З 1926 року Василь Іванович навчався на вечірніх дворічних професійно-технічних курсах майстрів азотної та коксохімічної промисловості. Після чого займав посаду лаборанта в центральній лабораторії азотно-хімічного заводу. В 1928 році за рекомендацією заводського комітету молодого працівника направили на навчання в Одеський вищий технікум загальної прикладної хімії. В 1929 році технікум реорганізували, на його базі створили Одеський хіміко-технологічний інститут (нині Одеський національний політехнічний університет), де він продовжив навчання. У 1931 році закінчив Одеський хіміко-технологічний інститут, де залишився для роботи на кафедрі мінеральної технології, в 1932 році Василь Іванович став деканом технологічного факультету.

У 1935 року вченого перевели для роботи у Харківський хіміко-технологічний інститут. До 1937 року він працював асистентом кафедри технології неорганічних речовин, 1937 року він захистив кандидатську дисертацію «Кінетика абсорбції оксидів азоту розчинами лугів» і став доцентом кафедри. З 1938 року – завідувач кафедри технології неорганічних речовин.

Під час Великої Вітчизняної війни працював в Узбекистані (м. Чирчик), де функціонував Чирчикський електрохімічний комбінат.

8

У 1945 році Атрощенко захистив докторську дисертацію «Деякі шляхи розвитку виробництва азотної кислоти та використання для цієї мети кисню».

Досліджував такі проблеми: окислення аміаку контактним методом; каталітичне окислення суміші аміаку і метану; зменшення втрат платиноїдних каталізаторів у виробництві азотної та синильної кислот; вплив технологічних чинників на швидкість технологічних процесів та ін.

Основні публікації: «Виробництво азотної кислоти» (1938); «Деякі шляхи розвитку виробництва азотної кислоти та використання для цієї мети кисню»; «Технологія азотної кислоти» (1955), «Кінетика гетерогенно-каталітичних процесів, що відбуваються під тиском» (1974), «Методи розрахунків за технологією зв’язаного азоту» (1978).

Василь Іванович працював заступником голови, а потім і головою Харківського обласного відділення Всесоюзного хімічного товариства ім. Д.І. Менделеєва.

Премії та нагороди: Державна премія СРСР у галузі науки і техніки (1969), герой соціалістичної праці (1971), Премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР за цикл робіт у галузі промислового гетерогенного каталізу.

Бабічев Федір Семенович(28.02.1917 – 28.04.2000)

Український хімік-органік, академік АН України з 1973 року. Народився в с. Бобрикове Луганської обл. В 1944 році закінчив хімічний факультет Київського університету, в якому і працював. Пройшов шлях від завідуючого хімічним складом до декана хімічного факультету. У 1948 році захистив кандидатську дисертацію, в 1965 році – докторську дисертацію. З 1967 року – професор кафедри органічної хімії. У 1968-1978 роках працює на посаді декана хімічного факультету. У 1973 році обраний академіком АН УРСР.

У 1978-1988 роках – віце-президент АН України, з грудня 1985 року - головний редактор Української Радянської Енциклопедії. У 1988 році – радник Президії НАН України. З 1994 року – почесний Соросівський професор. У 1997 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України. Тривалий час читав загальний курс органічної хімії та спецкурс «Стереохімія органічних сполук».

Автор 342 наукових публікацій. Основні досліди присвячені хімії гетероциклічних сполук (ізоіндол, сполуки з вузловим атомом азоту). Відкрив і дослідив реакцію алкілування метиленових основ ряду гіазолу, бензтіазолу і нафтилазолу галогеналканами.

9

Бабко Анатолій Кирилович(15.10.1905 – 07.01.1968)

Український хімік-аналітик, академік АН України з 1957 року, заслужений діяч науки України з 1966 року. Народився в с. Судженське Кемеровської області (Росія). В 1927 році закінчив хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту, працював у ньому. У 1930-1933 роках викладав у Київському інституті харчової промисловості, і 1933-1941 роках викладав у Київському університеті. З 1941 року працював завідувачем лабораторією Інституту загальної та неорганічної хімії АН України і одночасно з 1944 року – завідувачем кафедрою аналітичної хімії Київського університету.

Праці присвячені хімії комплексних сполук і застосуванню їх в аналітичній хімії, а також фотометричним і люмінесцентним методам аналізу. У 1937 році захистив кандидатську дисертацію, а трохи згодом – докторську дисертацію «Вивчення процесів комплексоутворення до застосування внутрікомплексних сполук у колориметрії».

Помер в Києві.

Баранов Сергій Микитович(14.11.1918 – 23.06.2000)

Український хімік-органік, член-кореспондент АН України з 1965 року. Народився в м. Кустанай (Росія). В 1941 році закінчив Ленінградський університет. З 1966 року працював в Інституті фізико-органічної хімії та вуглехімії АН України.

Праці в галузі синтезу гетероциклічних сполук з декількома гетероатомами та використання продуктів коксохімії в органічному синтезі з метою утилізації їх в народному господарстві.

Бах Олексій Миколайович(17.03.1857 – 13.05.1946)

Російський та український вчений-біохімік. Народився в місті Золотоноша, тепер Черкаська область. З 1875 року навчався в Київському університеті, з якого був виключений за участь в політичних виступах. Був ініціатором створення та директором фізико-хімічного інституту ім. Л.Я. Карпова, Біохімічного інституту наркомздоров’я СРСР та інституту біохімії АН СРСР.

Бах – засновник школи радянських біохіміків. Основні праці присвячені фотосинтезу, окислювальним процесам у живій клітині, вивченню ферментів. Теоретичні праці Баха про ферменти стали науковою основою розвитку харчової промисловості. Премія ім. В.І. Леніна в 1926 році. Державна премія СРСР у 1941 році. Помер в Москві.

10

Бекетов Микола Миколайович(13.01.1827 – 13.07.1911)

Російський і український фізико-хімік, член Петербурзької академії наук (з 1886). Народився в селі Бекетовці Пензенської губернії. В 1849 році закінчив Казанський університет. У 1855-1887 роках працював у Харківському університеті, з 1859 року – професор. З 1887 року працював у Петербурзькій Академії наук.

У 1865 році захистив докторську дисертацію “Дослідження над явищами витіснення одних металів іншими”. В цій класичній праці Бекетов виклав свою теорію витіснення металів (склав витискувальний ряд металів, названий його ім’ям), дав формулювання (дуже близьке до сучасного) закону діючих мас, описав відкритий ним метод відновлення металів з їхніх оксидів алюмінієм (алюмінотермія).

У 1864 році Бекетов організував Фізико-хімічний відділ при Харківському університеті, на якому з 1865 року вперше як самостійну наукову дисципліну систематично читав курс фізики і хімії. Провадив широкі термохімічні дослідження, метою яких було розкрити природу сил хімічної спорідненості. Праці Бекетова та його учнів поклали початок Харківській фізико-хімічній школі. Серед термохімічних досліджень Бекетова основними є визначення теплот утворення оксидів лужних металів і вивчення динаміки хімічних явищ.

Беліцер Володимир Олександрович(30.09.1906 – 04.03.1988)

Український біохімік, академік АН України з 1957 року, заслужений діяч науки України з 1970. Народився в м. Рязань (Росія). Закінчив в 1930 році Московський університет. З 1944 року – керівник відділу в Інституті біохімії АН України.

Основні праці присвячені біоенергетиці та біохімії білка. В 1939 році встановив взаємозв’язок між процесами переносу електронів і фосфорилюванням.

Бережний Анатолій Семенович(19.09.1910 – 15.12.1996)

Український хімік-технолог, академік НАН України з 1979 року. Народився в Полтавській області. В 1932 році закінчив Харківський хіміко-технологічний інститут. В 1944-1966 роках працював в Українському інституті вогнетривких матеріалів (з 1955 року - директор цього закладу).

Праці в галузі хімічних і фазових перетворень силікатних оксидних системах, нових технологічних процесів виробництва вогнетривких матеріалів.

11

Богатський Олексій Всеволодович(25.08.1929 – 19.12.1983)

Український хімік, академік АН України з 1976 року, заслужений діяч науки України з 1979 року. Народився і помер в Одесі. В 1951 році закінчив Одеський університет. З 1977 року - директор Фізико-хімічного інституту АН України.

Олексій Богатський написав близько 600 наукових праць. Основні праці присвячені динамічній стереохімії та конформаційному аналізу гетероциклів, хімії фізіологічно активних сполук, хімії макроциклів. Він став засновником наукової школи з органічної та біоорганічної хімії, а також створив нові лікарські препарати. за свою діяльність Олексій Богатський був удостоєний звання лауреата Державної премії в галузі науки і техніки.

Бродський Олександр Ілліч(18.06.1895 – 21.08.1969)

Український фізико-хімік. Академік АН України з 1939 року, член корпорації АН СРСР з 1943 року, професор з 1926 року, директор інституту фізичної хімії АН України з 1939 р. Народився в м. Катеринославі.

Перші праці Бродського присвячені термодинаміці та електрохімії розчинів. З 1934 року вивчав ізотопними методами механізм хімічних реакцій та їх напрями залежно від будови сполук. Вперше в СРСР добув важку воду (1934). Розробив загальну теорію відокремлення ізотопів і методи їх аналізу; широко досліджував обмінні реакції водню, кисню, азоту та ін.

Дослідження Бродського мають важливе значення для створення теорії хімічної реакційної здатності. Бродський - автор ряду підручників і монографій, серед яких - “Хімія ізотопів” (1952) - є першою монографією в цій галузі у світовій літературі. Державна премія СРСР (1946).

Будніков Петро Петрович(21.10.1885 – 06.12.1968)

Український біохімік, академік АН України з 1930 року, член-кореспондент АН СРСР з 1939 року, заслужений діяч науки та праці України з 1943 року. Народився в м. Смоленськ (Росія). В 1911 році закінчив Ризький політехнічний інститут. Викладав у Харківському хіміко-технологічному інституті у 1926-1941 роках. Також викладав у вузах Іваново-Вознесенська (Росія) та Москви.

Досліджував властивості та хімічні перетворення силікатних систем з метою синтезу вогнетривких, керамічних та в'яжучих матеріалів. Державна премія СРСР у 1942, 1950, 1952 роках. Помер в Москві.

12

Буланкін Іван Миколайович(03.02.1901 – 31.10.1960)

Український біохімік, академік АН України з 1951 року, заслужений діяч науки України з 1951 року. Народився в с. Теньки (Татарстан). В 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. В 1945-1960 роках займав посаду ректора Харківського університету.

Праці присвячені хімії білків, питанням вікової та порівняльної біохімії. Помер в Харкові.

Бунге Микола Андрійович(15.12.1842 – 13.01.1915)

Український та російський хімік. Народився у Варшаві. В 1965 році закінчив Київський університет. У 1968 році встановив будову нітрозосполук.

Удосконалював свою освіту в Німеччині. З 1971 по 1914 рр. обіймав посаду професора Київського університету.

Працював у галузі електрохімії та хімічної технології. Досліджував будову нітросполук, вивчав електроліз розчинів неорганічних та органічних сполук, удосконалював методи газового аналізу. Вивчав процес виробництва цукру з цукрового буряка, зробив значний науковий внесок у розвиток вітчизняної цукрової промисловості.

Бунге – один з ініціаторів створення Київського політехнічного інституту.Помер у Києві.

Бурксер Євгеній Самойлович(04.08.1887 – 25.06.1965)

Український геохімік, член-кореспондент АН України з 1925 року. Народився в Одесі. В 1909 році закінчив Новоросійський університет в Одесі.

Праці з питань радіоактивності природних об’єктів, гідрохімії та геохімії мінеральних вод, солоних водойм та лікувальних грязей. Помер в Києві.

Вернадський Володимир Іванович(12.03.1863 – 06.01.1945)

Народився в Петербурзі. Український і російський природознавець, основоположник геохімії,

біогеохімії та вчення про біосферу, академік АН СРСР з 1912 року і перший її президент (1919-1921). Член АН України, Петербурзької АН, Чехословацької, Паризької Академій наук.

Наукові праці присвячено дослідженню складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значення радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник вчення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст.

13

У 1885 році закінчив Петербурзький університет, після чого працює в мінералогічному музеї цього закладу. У 1898-1911 роках працює професором Московського університету. У 1919 році створив хімічну лабораторії при АН України, реорганізовану пізніше в інститут загальної та неорганічної хімії АН України. У 1922-1939 роках – директор організованого ним Радієвого інституту.

Висунув наукові проблеми великого практичного значення (проблема рідкісних та розсіяних елементів). Започаткував пошук урану і радію, створив основу розвитку довкілля. Досліджував міграцію хімічних елементів у земній корі, роль і значення радіоактивних елементів в її еволюції. Заснував школу радянських біохіміків. Організував Державну публічну бібліотеку в Києві, яка нині носить його ім’я.

Із більш ніж 700 опублікованих праць 100 присвячено мінералогії, 70 – біогеохімії, 50 – геохімії, 43 – історії наук, 29 – кристалографії, 21 – радіогеології.

Ім’ям видатного вченого названо кратер на зворотному боці Місяця, підльодові гори в Східній Антарктиді, підводний вулкан в Атлантичному океані, мінерал вернадит, діатомову водорість, рудник в районі озера Байкал, науково-дослідне судно НАН України, Національну бібліотеку України, Українську наукову станцію в Антарктиді. За видатні наукові роботи в галузі мінералогії, геохімії і космохімії АН Росії і НАН України просуджують премії імені В. Вернадського.

В 1944 році Володимир Іванович видав свою останню працю «Декілька слів про ноосферу».

Власенко Василь Михайлович(Нар. 16.09.1921)

Український фізико-хімік, хімік-технолог, член-кореспондент АН України з 1976 року. Народився в с. Яблонька Київської області. В 1948 році закінчив Київський політехнічний інститут. З 1958 року працює в інституті Фізичної хімії АН України.

Праці присвячені промисловому каталізу, зокрема технології каталітичних процесів та промисловому каталізу. Державна премія України в 1970 році.

Власюк Петро Антипович(16.02.1905 – 18.03.1980)

Український агрохімік, ґрунтознавець та фізіолог рослин, академік АН України з 1948 року, заслужений діяч науки України з 1956 року. Народився в с. Чемеринське Черкаської області. В 1926 році закінчив Уманський, а в 1930 році - Ленінградський сільськогосподарські інститути. В 1948-1956 роках - професор Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Працював головою Відділу сільськогосподарських наук АН України, Науково-дослідному інституті цукрового буряка, Інституті ботаніки АН України, понад 20 років займав посаду директора Інституту фізіології рослин АН України.

14

Досліджував хімічні елементи, які потрібні рослинам в мікро- та в ультрамікродозах, вивчав їх вплив на розвиток і врожайність сільськогосподарських культур. Довів, що при аміачному живленні Манган у рослин діє як сильний окисник, а при нітратному - як сильний відновник. Довів також, що Манган як мікроелемент сприяє економії СО2 у процесі фотосинтезу, а також відпливу продуктів асиміляції з листків до кореня. Розробив нові види мікродобрив.

Волков Сергій Васильович(Нар. 16.11.1935)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1978 року. Народився в Москві. В 1959 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут. В 1959-1970 роках, а також з 1974 року працює в Інституті загальної та неорганічної хімії АН України.

Праці в галузі високотемпературної неорганічної хімії, зокрема неорганічних координаційних сполук в йонних і молекулярних розплавах та в газовій фазі.

Воронін Микола Миколайович(19.12.1892 – 14.03.1956)

Український хімік. Народився в м. Ечміадзин. В 1930-1956 роках працював в Київському політехнічному інституті (з 1940 року - професор).

Одержав металічний магній електролізом розплавленого карналіту (спільно з П.П. Федотьєвим) в 1914 році. Розробив і вперше на Україні втілив у виробництво новий спосіб одержання бертолетової солі. Помер в Києві.

Герасименко Полікарп Якович(26.07.1900 – 06.04.1958)

Народився в Одесі. Навчався в Кам’янці-Подільському на природничому відділі фізико-математичного факультету державного Українського університету. У 1926 році закінчив Карлів університет у Празі. Доктор природничих наук. У 1925-30 роках викладав в Українському вільному університеті в Празі, заснував у ньому фізико-хімічну лабораторію. Від 1930 року – металург-дослідник Пільзенського машинобудівного заводу. Від 1951 року – дослідник, професор металургійного департаменту Нью-Йоркського університету (США). Помер у Нью-Йорку.

15

Гжицький Степан Зенонович(27.01.1900 – 19.08.1976)

Український біохімік, член-кореспондент АН України з 1951 року, заслужений діяч науки України з 1960 року. Народився в с. Островець Тернопільської області. В 1929 році закінчив Львівську академію ветеринарної медицини, де з 1935 року викладав біохімію. Працював в науково-дослідницьких інститутах України.

Праці з питань обміну речовин, гематурії та ін.

Гололобов Юрій Григорович(Нар. 02.09.1930)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1976 року. Народився в Москві. В 1953 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут. З 1970 року працює в Інституті органічної хімії АН України.

Основні праці з хімії фосфорорганічних сполук: розробка нових шляхів їх синтезу, дослідження хімічних, фізико-хімічних та біологічних властивостей, дослідження механізмів реакцій.

Горбачевський Іван Якович(15.05.1854 – 24.05.1942)

Український біохімік, гігієніст та епідеміолог, академік АН України з 1925 року. Народився в с. Зарубинці Тернопільської області. Закінчив у 1875 році медичний факультет Віденського університету, де і працював. З 1919 року професор Віденського університету. Згодом місцем його праці стає Інститут лікарської хімії. У 29 років є професором медичного факультету Празького університету.

Вчений одним із перших виділив у чистому вигляді амінокислоти і показав, що вони є «будівельними цеглинками» білків. Став першим міністром охорони здоров’я в Європі. У 1921 році І.Я. Горбачовський став професором кафедри хімії щойно створеного у Відні Українського вільного університету, а через 2 роки – ректором такого ж закладу у Празі.

Горбачевський вперше синтезував сечову кислоту (1882), встановив джерела та шляхи її утворення в організмі. Висловив думку про амінокислотний склад білків. Приймав участь в розробці української біохімічної термінології. Автор підручників з хімії на українській мові.

У 1924 році вчений підготував підручники з хімії: «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Фізіологічна хімія», які були написані чеською та українською мовами. У 1925 році Горбачовського було обрано академіком ВУАН за спеціальністю «Біохімія». Він був дійсним і почесним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, доклав великих зусиль для створення Українського лікарського товариства при ньому, був його першим почесним головою. І.Я Горбачовський є автором майже 500 наукових праць.

16

Праці І.Я. Горбачовського присвячені гігієні, епідеміології та судовій медицині. Опрацював українську хімічну та медичну термінологію. 2004 рік ЮНЕСКО визнало роком академіка І.Я. Горбачовського.

Ім’я Горбачевського носить Тернопільський національний медичний університет. Помер у Празі.

Гороховатський Ярослав Борисович(17.09.1925 – 28.05.1976)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1972 року. Народився в м. Александрія Кіровоградської області. В 1950 році закінчив Київський університет. З 1950 року працює в Інституті фізичної хімії АН України.

Праці з гетерогенного каталізу. Досліджував закономірності кінетики, макрокінетики, механізму неповного окиснення вуглеводнів в газовій та рідкій фазах.

Гулий Максим Федотович(03.03.1905 – 23.05.2007)

Український біохімік, академік АН України з 1957 року, спеціальність – біохімія тварин, в 1958-1962 роках – її президент. Народився в с. Нова Басань Чернігівської області. В 1929 році закінчив Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. В 1970-1977 роках – директор Інституту біохімії АН України.

Основні праці присвячені вивченню властивостей білків та їх біосинтезу. Державна премія СРСР в 1952 році, державна премія України в 1978 році.

Данилевський Олександр Якович(22.12.1838 – 18.06.1923)

Український та російський біохімік, член-кореспондент Петербурзької АН з 1898 року. Народився в Харкові. Закінчив в 1860 році Харківський університет. Із своїм братом В.Я. Данилевським організував в Харкові видання першого в Росії фізіологічного журналу (1888-1891).

Роботи в галузі білкового обміну, раціонального харчування. Створив першу в Росії фізіолого-хімічну школу. Помер в Петрограді (нині Санкт-Петербург).

Делимарський Юрій Костянтинович(06.05.1904 – 04.06.1990)

Український хімік, академік АН України з 1957 року, заслужений діяч науки України з 1974 року. Народився в с. Краснополка Вінницької області. В 1928 році закінчив Київський інститут народної освіти. В 1960-1973 роках працював директором Інституту загальної та неорганічної хімії АН України.

Основні праці з термодинаміки і електрохімічної кінетики йонних розплавів. Один з авторів відкриття явища переносу металів із катоду на анод при електролізі таких розплавів.

17

Деркач Григорій Іларіонович(26.03.1932 - 07.09.1969)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1967 року. Народився в с. Вишневе Запорізької області. В 1954 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. З 1957 року працює в Інституті органічної хімії АН України.

Праці з хімії органічних ізоціанатів та ізоціанатів фосфору. Помер в Києві.

Дмитренко Петро Олексійович(14.07.1909 – 02.04.1999)

Український агрохімік, член-кореспондент НАН України з 1964 року, заслужений діяч науки України з 1969 року. Народився в с. Мостище Чернігівської області. Закінчив у 1932 році Київський агроінженерний інститут цукрової промисловості, весь час працював в науково-дослідницьких установах Києва.

Основні праці з питань живлення рослин, підвищення коефіцієнту корисної дії добрив.

Добросєрдов Дмитро Костянтинович(1876 – 01.08.1936)

Український хімік. Народився в м. Самара (Росія). В 1899 році закінчив Казанський університет. В 1912-1923 роках працював в Київському політехнічному інституті, з 1923 році - в Одеському університеті.

Працював у галузі вивчення кристалогідратів. З 1907 року досліджував діелектричну проникність органічних сполук і розчинів. Помер в Одесі.

Думанський Антон Володимирович(20.06.1880 – 14.05.1967)

Український хімік, один із засновників колоїдної хімії в нашій країні. Академік АН України з 1945 року, член корпорації АН СРСР з 1933 року, заслужений діяч науки Української РСР з 1950 року. Народився в м. Івано-Вознесенську. Закінчив Київський політехнічний інститут в 1903 році.

Думанський перший в Росії в 1912 році почав викладати колоїдну хімію в Київському університеті. Організував у Воронежі першу лабораторію колоїдної хімії (1913), реорганізовану в 1932 році у Всесоюзний інститут колоїдної хімії, директором якого був Думанський до 1942 року. Засновник і редактор “Коллоидного журнала” з 1935 року. Директор Інституту загальної та неорганічної хімії АН України (1946-1960).

Основні напрями наукової діяльності Думанського - дослідження властивостей колоїдних розчинів методом фізико-хімічного аналізу, вивчення факторів, що зумовлюють стійкість колоїдних систем, методи одержання цих систем, вивчення ліофільності дисперсних систем. Праці Думанського привели

18

до розробки вчення про зв’язану воду та до нових методів її визначення. Думанський опублікував 240 наукових праць. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора.

Ельтеков Олександр Павлович(06.05.1846 – 19.07.1894)

Український хімік-органік. Народився в місті Брянськ (Росія). В 1868 році закінчив Харківський університет. З 1887 року - професор Харківського університету, а з 1889 року - професор Київського університету.

Ельтеков досліджував головним чином будову речовин, перетворення вуглеводнів та їх кисневмісних похідних (ефірів і спиртів вінілового ряду). Помер в Ялті.

Зайкевич Анастасій Єгорович(1842 – 1931)

Український вчений-агроном, один з перших організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Росії. Народився і помер в м. Лубни Полтавської області. Закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського (Одеського) університету, з 1884 року - професор Харківського університету.

Наукова спадщина багатогранна, включає праці з агрохімії, фізіології рослин, агротехніки, селекції, тваринництва, в тому числі бджільництва. Він вперше запропонував спосіб рядкового внесення мінеральних та органічних добрив. Зробив вагомий внесок у справу виведення вітчизняних сортів пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, визначив найефективніші добрива для цих культур.

Ізбеков Володимир Олексійович(20.07.1881 – 20.03.1963)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1939 року. Народився в с. Погромне Волгоградської області (Росія). В 1909 Юр’євський (нині Тартуський) університет. З 1909 року працював у вузах Києва, одночасно (1931-1962) - в науково-дослідницьких інститутах АН України.

Основні праці - з електрохімії розплавлених солей та хімії рідкісних металів. Помер в Києві.

19

Ізмайлов Микола Аркадійович(22.06.1907 – 02.10.1961)

Український фізико-хімік, член-кореспондент АН України з 1957 року, заслужений діяч науки України з 1955 року. Народився в м. Сухумі (Грузія). Після закінчення в 1931 році аспірантури при Харківському університеті працював у вузах Харкова.

Основні дослідження з електрохімії розчинів.

Карпухін Петро Прохорович(26.09.1902 – 31.05.1974)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1939 року заслужений діяч наук України. Народився в Донецькій області. В 1926 році закінчив Харківський хіміко-технологічний (з 1950 року - політехнічний) інститут, де і працював.

Вивчав склад кам’яновугільної смоли та сирого бензолу Донбасу, розробив способи виділення із них антрацену, флоурену. Розробив методи синтезу багатьох барвників.

Помер у Харкові.

Керча Юрій Юрійович(Нар. 03.01.1936)

Вчений-хімік у галузі високомолекулярних сполук, член-кореспондент Національної академії України (1990). Доктор хімічних наук (1973), професор, заслужений діяч науки і техніки України (1996).

Народився 3 січня 1936 року в селі Страбічове Мукачівського району Закарпатської області. 1958 року закінчив хімічний факультет Ужгородського державного університету, де й почав свою трудову діяльність інженером-хіміком у хімічній лабораторії. Упродовж 1960-1963 років Юрій Юрійович навчався в аспірантурі Інституту Фізіології росли і генетики НАН України. З 1963 року працює в інституті хімії високомолекулярних сполук НАН України, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача наукового відділу (1975) та заступника директора інституту з наукової роботи (1978).

Ю.Ю. Керча – провідний фахівець з фізико-хімії та модифікації поліуретанів. Дослідження Ю.Ю. Керчи спрямовані на розробку наукових засад, формування функціональних полімерних композитів і створення біодеградабельних полімерних матеріалів із використанням природно відновлювальних компонентів.

Учений є автором і співавтором понад 400 праць, з-поміж них монографії: «Структура та властивості поліуретанів», «Фізична хімія поліуретанів», «Інфрачервоні спектри і структура поліуретанів», «Структурно-хімічна модифікація еластомерів». Його праці «Хімія та фізико-хімія поліуретанів сегментної будови» відзначена премією ім. Л.В. Писаржевського та

20

«Структурно-хімічна модифікація еластомерів» - премією ім. А.І. Кіпріанова НАН України.

Є заступником голови Вченої ради Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України та Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. Думанського. Юрію Юрійовичу завдячують своїм науковим становленням 3 доктори та 13 кандидатів наук. Йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Нагороджений орденом Дружби народів, трьома медалями та почесними грамотами Президії НАН України.

Кіпріанов Андрій Іванович(16.07.1896 – 29.09.1972)

Український хімік-органік, академік АН України з 1945 року, заслужений діяч науки України з 1957 року. Народився в Харківській області.

В 1919 році закінчив хімічний факультет Харківського університету. У 1934 році присвоєно без захисту науковий ступінь кандидата наук. У 1940 році захистив докторську дисертацію на тему «Забарвлення та будова ціанінових барвників». Нагороджений державною премією СРСР у 1942 році. В 1944 році очолює кафедру органічної хімії Київського університету. В 1945-1960 роках – директор Інституту органічної хімії АН України. У 1958 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР».

Опублікував 234 роботи. Праці присвячені хімії органічних барвників. Кіпріанов один з перших вчених-хіміків застосував електронні уявлення для з’ясування залежності властивостей органічних сполук від їх будови. На цій підставі сформулював теорію кольоровості органічних речовин. Розробив нові методи синтезу ціанінових барвників – фотосенсибілізаторів. Дослідив хімію бензтіазолу, бензтіазину, феназину. Засновник наукової школи українських хіміків-органіків. Помер в Києві.

Кірсанов Олександр Васильович(02.11.1902 - 1992)

Український хімік-органік, академік АН України з 1961 року, заслужений діяч наук України з 1964 року. Народився в Москві. В 1924 році закінчив Московське вище технічне училище. В 1960-1983 роках - директор Інституту органічної хімії АН України. Працював у Дніпропетровському металургійному інституті.

Праці з хімії фосфор- та сіркоорганічних сполук. Відкрив реакцію прямого амінування карбонових кислот і фосфазореакцію, названу його ім’ям. Ряд добутих під його керівництвом речовин використовуються як пестициди. Ленінська премія в 1977 році.

21

Кістяковський Володимир Олександрович(12.10.1865 – 19.10.1952)

Український та російський фізико-хімік, академік АН України з 1919 року та СРСР з 1929 року. Народився в Києві. В 1889 році закінчив Петербурзький університет. В 1934-1939 роках працює директором Колоїдно-електрохімічного інституту АН СРСР.

Праці з електрохімії, колоїдної хімії, корозії металів та теорії рідин. Розвинув теорію електролітичної дисоціації. Кістяковський один з перших ввів поняття про гідратацію йонів та ін. Помер в Москві.

Клименко Юхим Пилипович(1839 – 1922)

Український хімік. В 1863 році закінчив Московський університет. З 1871 року Клименко працював в Новоросійському інституті в Одесі.

Клименку належать перші в Росії експериментальні праці із стереохімії. Вивчав органічні оксикислоти.

Клімов Всеволод Валентинович(Нар. 20.02.1930)

Український хімік, член-кореспондент НАН України з 1978 року. Народився в Бійську. В 1953 році закінчив Казахський університет. З 1960 року працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті реактивів і хімічно чистих матеріалів для електронної техніки (Донецьк).

Праці з фізичної хімії і технології неорганічних речовин. Державна премія СРСР у 1965 році.

Корнілов Михайло Юрійович(Нар. 1937)

Випускник Київського університету (1959). Захистив під керівництвом А.І. Кіпріанова у 1965 році кандидатську дисертацію, а у 1980 році – докторську дисертацію. З 1981 року – професор кафедри, яку очолив у 50 років (1988). З 1995 року Соросівський професор.

З 1982 року читає загальний курс органічної хімії. Ініціатор викладання студентам курсу з фізичних методів дослідження хімічних сполук (з 1967 року). Читав спецкурси з хімії антибіотиків, спецкурс з електронної теорії органічних сполук.

Автор посібника з хімії для вчителів «Будова та властивості органічних сполук» (1971, разом з Ф.С. Бабичевим). Для студентів та викладачів написав «Довідник з хімії» (разом з А.І Гончаровим), який витримав 3 видання (1974, 1977, 1979), «Тлумачний довідник з теоретичної хімії» (1998), підручник «Ядерний магнітний резонанс в хімії» (1985), посібники «Ядерний магнітний резонанс у запитаннях і відповідях (1995), «С.М Реформатський та його

22

знаменита реакція» (1997), «Термінологічний посібник з хімії» (1996) та «Англо-українсько-російський словник. Хімія» у 2 т. (1994), «Чотиримовний (англо-німецько-українсько-російський) комп’ютерний словник з формулами для хіміків» (2000).

Куриленко Онисим Данилович(16.03.1904 – 25.09.1982)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1969 року, заслужений діяч науки України з 1974 року. Народився у Вінницькій області. В 1930 році закінчив Київський політехнічний інститут. В 1968-1975 роках працював директором Інституту колоїдної хімії і хімії води АН України.

Праці в області фізичної та колоїдної хімії , зокрема стабільність дисперсних систем, електрохімії поліелектролітів, хімії поверхневих явищ. Помер в Києві.

Лебедєв Євгеній Вікторович(Нар. 07.09.1941)

Український хімік, член-кореспондент НАН України з 1988 року, спеціальність – хімічне матеріалознавство. Народився в м. Мелекес (Росія). В 1968 році закінчив Куйбишевський політехнічний інститут.

З 1971 року працює в Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України (1986 року - директор цього закладу. Праці з морфології полімерів.

Лішко Валерій Казимирович(Нар. 26.10.1937)

Український біохімік, академік НАН України з 1982 року, спеціальність – молекулярна біологія та генетика. Народився у Києві. Закінчив у 1960 році Київський політехнічний інститут. З 1977 року - директор Інституту біохімії АН України.

Наукові праці присвячені вивченню молекулярних механізмів активного і пасивного транспорту через біологічні мембрани. Державна премія СРСР з 1985 року.

Лошкарьов Михайло Олександрович(24.01.1913 – 13.10.1986)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1967 року, заслужений діяч науки України з 1978 року. Народився у м. Оренбург (Росія). В 1936 році закінчив Уральський індустріальний інститут. В 1951-1952 роках - ректор Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту.

Праці в галузі електрохімії, зокрема кінетики електрохімічних процесів. Розробив теорію впливу поверхнево-активних речовин на кінетику електродних процесів, досліджував катодні виділення металів. Помер у Дніпропетровську.

23

Мацука Геннадій Харлампійович(Нар. 05.09.1930)

Український біохімік, академік НАН України з 1985 року. Народився в Донецькій області. Закінчив у 1955 році Київський ветеринарний інститут. З 1973 року - директор Інституту молекулярної біології та генетики АН України.

Праці присвячені вивченню структури і функцій транспортнних рибонуклеїнових кислот (тРНК) і аміноацил-тРНК-синтетаз тварин.

Мацуревич Іполіт Купріянович(січень 1882 – 22.08.1939)

Український хімії, академік АН України 1939 року. Народився в с. Глуск. В 1907 році закінчив Київський університет, в якому і працював.

Праці в галузі органічного синтезу, зокрема синтезу -оксикислот, спиртів, досліджував також семикарбазиди ненасичених кетонів.

Мушкало Лука Корнійович(1907 – 1988)

Випускник Київського технологічного інституту цукрової промисловості (1931). У 1938 р. захистив у Київському університеті під керівництвом проф. І.К. Мацуревича кандидатську дисертацію на тему "Взаємодія ароматичних амінів з гідразодитіодикарбонамідом і іншими гідразидами". У 1956 р. захистив у Київському університеті докторську дисертацію на тему "Конденсація ненасичених карбонільних сполук з 1,2-діамінами, 1,2-аміномеркаптанами і тіоамідами карбонових кислот". З 1957 р. - професор кафедри органічної хімії, а у 54 роки очолив кафедру (1961 р.). До кола наукових інтересів Л.К. Мушкало входила розробка нових методів гетероциклізації та хімія ціанінових барвників, зокрема, норціанінів.

Автор понад 100 наукових праць та авторських свідоцтв.

Назаренко Василь Андрійович(24.08.1908 – 15.08.1991)

Український хімік-аналітик, член-кореспондент НАН України з 1972 року, заслужений діяч науки України з 1970 року. Народився в м. Чигирин. В 1931 році закінчив Одеський хіміко-фармацевтичний інститут. З 1957 року працює в Інституті загальної та неорганічної хімії (з 1977 року - Фізико-хімічний інститут НАН України).

Праці з аналітичної хімії рідкісних елементів, аналізу високочистих речовин і напівпровідникових матеріалів. Державна премія СРСР у 1952 році.

24

Овчаренко Федір Данилович(08.02.1913 – 25.12.1996)

Український хімік, спеціаліст в галузі колоїдної хімії, академік НАН України з 1961 року, спеціальність – колоїдна хімія. Народився на хуторі Василевщина, нині село Сумської області. В 1934 році закінчив Глухівський педагогічний інститут. З 1967 року працює в Інституті колоїдної хімії та хімії води НАН України.

Дослідження присвячені питанням періодичного осадоутворення та дисперсних мінералів, їх адсорбційних, іонообмінних та електрокінетичних властивостей. Державна премія України в 1969 році.

Орлов Єгор Іванович(14.11.1865 – 14.10.1944)

Український хімік-технолог, академік АН України з 1929 року. В 1894 році закінчив Московський університет. В 1927-1932 роках працював директором Українського науково-дослідницького інституту силікатної промисловості.

Праці з хімічної кінетики і каталізу, виробництву формальдегіду, соди, сірчаної кислоти. Розроблений Орловим метод синтезу формальдегіду використовують для виробництва формаліну.

Палладін Олександр Володимирович(10.10.1885 – 06.11.1972)

Український біохімік, академік АН України з 1929 року, академік АН СРСР з 1942 року, з 1939 року - віце-президент, а в 1946-1962 роках - президент АН України, академік АМН СРСР з 1944 року.

Народився в Москві. У 1908 році закінчив Петербурзький університет. З 1916 року - професор у декількох вищих навчальних закладах, в 1933-1954 роках - завідуючий кафедрою Київського університету. Палладін заснував школу українських біохіміків. З 1925 року працював директором заснованого за його ініціативою Українського біохімічного інституту в Харкові (нині Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна АН України в Києві).

Основні праці з питань біохімії вітамінів, біохімії м’язової діяльності та нервової системи. Синтезував аналог вітаміну К - вікасол. Помер в Києві.

Пащенко Олександр Олександрович(12.04.1929 – 29.12.1989)

Український хімік-технолог, член-кореспондент НАН України з 1976 року. Народився в м. Лохвиця Полтавської області. В 1954 році закінчив технологічний інститут силікатів. Працював у Київському політехнічному інституті (1971-1974 роки - проректор).

Праці з розробки теорії і технологічних проблем синтезу і твердненню в’яжучих речовин. Займався питаннями утворення і стійкості покриття на основі елементоорганічних сполук. Державна премія СРСР у 1981 році.

25

Полуектов Микола Сергійович(26.10.1910 – 15.04.1986)

Український хімік-аналітик, академік АН України з 1972 року. В 1931 році закінчив Медико-аналітичний інститут в Одесі. З 1977 року працював у Фізико-хімічному інституті АН України. Народився і помер в Одесі.

Праці з аналітичної хімії рідкісних та розсіяних елементів, фізико-хімічних методах аналізу, хімії координаційних сполук іонів лантаноїдів у розчинах.

Петренко-Крітченко Павло Іванович (09.07.1866 – 21.01.1944)

Український хімік-органік, член-кореспондент АН СРСР з 1932 року. Народився в Херсоні. В 1888 році закінчив Новоросійський університет в Одесі, де і працював (з 1903 року - професор).

Праці в галузі гетероцилічних сполук, впливу швидкості та об’ємів заміщуючих радикалів на реакційну здатність кетонів.

Пилипенко Анатолій Терентійович(03.05.1914 – 20.06.1993)

Український хімік-аналітик, академік НАН України з 1976 року, спеціальність – аналітична хімія. Народився в с. Шевченкове Черкаської області. В 1936 році закінчив хімічний факультет Київського політехнічного інституту. З 1939 року вчений працює у Київському технологічному інституті силікатів.

У 1944 році добровольцем пішов на фронт. У післявоєнні роки Анатолій Терентійович продовжив свою наукову діяльність на кафедрі аналітичної хімії Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. У 1960 році захистив докторську дисертацію. У 1968 році очолив відділ теоретичної хімії в інституті загальної та неорганічної хімії АН УРСР, а в наступному році його обрано член-кореспондентом АН УРСР. З 1976 року – директор Інституту колоїдної хімії та хімії води АН України. У 1979 році завдяки зусиллям професора створено журнал «Хімія та технологія води».

Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України. Брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії.

Праці з комплексних сполук в розчинах та застосування їх в аналітичній хімії. У творчому доробку понад 1000 робіт. Є автором та співавтором 19 монографій, підручників та довідників.

26

Писаржевський Лев Володимирович(13.02.1874 – 23.03.1938)

Видатний український хімік, академік АН СРСР (1930), академік АН України (1925). Народився в м. Кишиневі. У 1896 році закінчив Новоросійський Одеський університет. Професор Юр’євського (Тартуського) університету з 1904 по 1908 рік, Київського політехнічного інституту з 1908 року, роботу в якому залишив на знак протесту проти реакційної політики міністра освіти Л. Кассо. Професор Катеринославських (Дніпропетровських) вузів з 1913 по 1934 рік. З 1927 року - директор заснованого ним інституту фізичної хімії (тепер Інститут фізичної хімії ім. Л.В.Писаржевського НАН України).

Основні праці Писаржевського присвячені властивостям і будові перекисів та кислот, дослідженню впливу розчинника на хімічну рівновагу та вільну енергію хімічних реакцій, проблемам хімії з точки зору електронних уявлень. Праці Писаржевського сприяли ствердженню висунутих ним загальноприйнятих тепер поглядів на роль електронів в хімічних реакціях (особливо окиснення-відновлення). Визначив суть окиснення як втрату електронів речовиною, що окиснюється, а відновлення - як приєднання електронів речовиною, що відновлюється. Його електронні уявлення стали основою для тлумачення механізму електричного струму в гальванічному елементі. Заклав початок сучасної електронної теорії гетерогенного каталізу. Був нагороджений премією ім. В.І. Леніна в 1930 році.

Плотніков Володимир Олександрович(19.05.1873 – 11.09.1947)

Український фізико-хімік, академік АН України з 1920 року, член-кореспондент АН СРСР з 1932 року. Народився у м. Орел (Росія). В 1895 році закінчив Московський університет. В 1931-1941 роках працював директором Інституту фізичної хімії АН України.

Праці з хімії неводних розчинів. Експериментально підтвердив хімічну теорію розчинів Д.І. Менделєєва, вперше отримав металічний алюміній електролізом неводних розчинів при звичайній температурі. Помер в Києві.

Реформатський Сергій Миколайович(01.04.1860 – 27.12.1934)

Російський та український хімік-органік, член АН СРСР з 1929 року. Народився в с. Борисоглебське Іванівської області (Росія). В 1882 році закінчив Казанський університет. У 1889 році захистив в Казані магістерську дисертацію на тему «Насичені багатоатомні спирти». У 1890 році у Варшавському університеті захистив докторську дисертацію на тему «Дія суміші цинку і моно хлороцтового ефіру на альдегіди і кетони».

В 1891-1934 роках – професор Київського університету, в 1898-1907 роках – Київського політехнічного інституту, в 1930-1934 роках – в Українському науково-дослідному інституті каучуку та каучуконосів (Київ). У Києві

27

С.М. Реформатський написав підручник «Початковий курс органічної хімії», який, починаючи з 1893 року витримав 17 видань. У 1899 році разом зі своїм першим учнем Я.І. Михайленком С.М Реформатський видав «Таблиці якісного хімічного аналізу», що витримали 3 видання. Для початківців у хімії він видав посібник «Елементарні відомості з хімії», який перевидавався також тричі, і останній раз у 1929 році. Він першин в університеті організував роботу студентського наукового фізико-хімічного гуртка.

Праці з металоорганічного синтезу. В 1890 році запропонував метод ситезу -оксикислот за реакцією, яка називається його іменем. За цією реакцією -оксикислоти утворюються в результаті дії цинку і ефірів -галогенкислот на альдегіди і кетони. За допомогою реакції Реформатського вияснена будова і синтезовано багато складних природних речовин (терпени, вітаміни , гормони).

Особисто С.М. Реформатський опублікував 53 друковані праці. С.М Реформатський брав активну участь у громадському житті Києва. З 1898 року по 1907 рік працю в університеті поєднував з читанням курсів з неорганічної та органічної хімії у новоствореному політехнічному інституті, в якому за сумісництвом обіймав посаду професора. Був обраний головою Київського фізико-хімічного товариства.

Під час Першої світової війни С.М. Реформатський організував на базі хімічних лабораторій університету виробництво лікарських препаратів та ініціював їх виробництво у Київському політехнічному інституті. Серед них – хлороформ та ефір для анестезії, аспірин, тіокол, сулема, новокаїн, антифебрин, кофеїн та ін.

У 1928 році обраний член-кореспондентом АН СРСР. Працював у Всесоюзному комітеті хімізації та був членом відповідного республіканського комітету.

Помер в Москві.

Рождественський Микола Миколайович(04.04.1878 – 02.02.1952)

Український хімік. Народився в Москві. В 1904 році закінчив Харківський індустріальний (технологічний) інститут. З 1922 року - професор Донецького політехнічного інституту.

Роботи з органічної хімії та методики викладання хімії. З 1945 року - заслужений діяч науки України. Помер у Донецьку.

Ройтер Володимир Андрійович(26.07.1903 – 08.08.1973)

Народився в Дніпропетровську. Український фізико-хімік, академік АН України з 1961 року, заслужений діяч України з 1964 року. У 1926 році закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти, з 1929 року працював в Інституті фізичної хімії АН України.

28

Роботи з теорії гетерогенного каталізу, макрокінетики на пористих каталізаторах, кінетики та механізму конкретних каталітичних процесів в хімічній промисловості.

Помер у Києві.

Середа Ярослав Іванович(28.11.1900 – 25.03.1981)

Український хімік, член-кореспондент АН України з 1951 року. Народився в м. Радехів Львівської області. В 1929 році закінчив Львівський політехнічний інститут. З 1963 року працював у Всесоюзному науково-дослідницькому і проектно-конструкторському інституті нафтопереробки.

Праці присвячені технології нафтопереробки. Помер у Львові.

Стрелко Володимир Васильович(Нар. 1937)

Вчений у галузі хімії адсорбентів і адсорбції, академік НАН України (1995), заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат державної премії СРСР (1979).

Народився у с. Любеч Чернігівської області. Після закінчення школи вступив на хімічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. З 1959 по 1962 роки навчався в аспірантурі Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР. У 1963 році захистив кандидатську дисертацію «Дослідження властивостей деяких гелів при їх дегідратації», в 1974 році – докторську дисертацію «Дослідження хімії поверхні кремнезему». У 1991 рокі за ініціативою В.В. Стрелка Уряд України прийняв рішення про створення нового академічного Інституту сорбції та проблем ендоекології, директором якого він був призначений.

Автор понад 1000 наукових праць, в т.ч. 7 книг і понад 250 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Серед його учнів 3 доктори, 28 кандидатів наук. У 70-80 роках минулого століття був членом Наукової ради при Президії АН УРСР з питань захисту навколишнього середовища. Нині є заступником академіка-секретаря Відділення хімії НАН України. Входить до складу Комітету із присудження Державних премій України в галузі науки і техніки. З травня 1986 року вчений брав активну участь в організації робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Організував міжвідомчу групу спеціалістів з вивчення медико-біологічних аспектів дії радіаційного забруднення на організм ліквідаторів та мешканців Києва.

Заслуги В.В. Стрелка відзначені Державною премією СРСР та почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України».

29

Танатар Себастьян Мойсейович(19.10.1849 – 13.12.1917)

Український хімік. Народився в місті Одеса. В 1872 році закінчив Новоросійський інститут в Одесі. З 1896 року - професор цього університету.

Роботи з неорганічної хімії, органічної хімії, використанню розчинів. Помер в Одесі.

Тимофєєв Володимир Федорович(17.08.1858 – 14.12.1923)

Український хімік. Народився в місті Полтава. В 1881 році закінчив Харківський університет. З 1894 року професор Харківського і Київського університетів, Київського політехнічного інституту.

Праці присвячені дослідам розчинності неорганічних і органічних речовин в неводних розчинниках залежно від температури.

Тютчев Іван Артамонович(02.04.1834 – 20.12.1892)

Російський та український хімік і кристалограф. Народився в м. Тамбов (Росія). В 1856 році закінчив Петербурзький університет. В 1862-1869 роках працював професором Київського університету.

Праці з органічної хімії; піддавав піролізу карпатську нафту, що стало першою спробою каталітичного крекінгу нафти. З 1869 року працював в галузі неорганічної хімії та мінералогії.

Іван Артамонович є автором 12 наукових робіт, з яких 5 – у галузі органічної хімії.

Хиля Володимир Петрович(Нар. 01.01.1939)

Народився в м. Радомишлі (Житомирської обл.). 1957-1962 рр. – навчання в КДУ ім. Т.Г. Шевченка. 1962-65рр. – аспірант кафедри органічної хімії. 1963-64 рр. - стажування у лабораторії проф. Р. Богнара (Дебрецен, Угорщина). 1967р. - під керівництвом академіка А.І. Кіпріанова захистив кандидатську дисертацію "Цианиновые красители, построенные из азотистых гетероциклов, включающих α-углеродные атомы полиметинового хромофора". З 1966 р. - асистент, старший викладач, доцент. Один із засновників спеціалізації "Хімія природних сполук" на кафедрі органічної хімії. Започаткував на кафедрі дослідження найпоширенішого в природі класу кисневмісних гетероциклічних сполук - флавоноїдів. 1986 р. – захистив докторську дисертацію "Модифицированные флавоноиды, изофлавоноиды и азотсодержащие гетероциклические системы на их основе". 1987 р. - професор, 1997 р. - Соросівський професор. 1998-2004 рр. - завідувач кафедри органічної хімії КНУ. З 2000 р. - член-кореспондент НАН України. Був замісником голови експертної ради з хімії ВАК України та головою спеціалізованої Вченої ради при хім. факультеті КНУ. Член спеціалізованих

30

вчених рад (при інститутах молекулярної біології, біоорганічної хімії та КНУ) та Вченої ради хім. факультету та КНУ. Неодноразово визнавався Вченою радою університету кращим викладачем року.

Сфера наукових інтересів. Хімія природних та модифікованих флавоноїдів - хімічні, стереохімічні та біологічні аспекти.

Читає загальний курс з органічної хімії, спецкурс зі стереохімії, розробив та читає спецкурси з хімії вуглеводів, біоорганічної хімії та хімії низькомолекулярних регуляторів.

Нагороди. "Победитель соцсоревнования", "Отличник изобретательства и рационализации", "Изобретатель СССР".

Автор понад 300 наукових праць, 102 авторських свідоцтв, 10 літературних оглядів; співавтор 2 монографій. Підготував 4-х докторів наук, більше 10 кандидатів наук.

Хотинський Євген Семенович(25.12.1877 – 30.06.1959)

Український хімік-органік, професор з 1934 року, заслужений діяч наук України з 1949 року. Народився в Петербурзі. Закінчив університет в Женеві. З 1909 року працював у Харківському інституті.

Праці по бромуванню і відновленню піролу та його похідних. Досліджував сполуки із кам’яновугільної смоли, розробив методи аналізу органічних сполук.

Помер в Харкові.

Чаговець Ростислав Всеволодович(21.10.1904 – 11.04.1982)

Український біохімік, академік АН України з 1967 року, заслужений діяч науки України з 1964 року. Народився і помер у Києві. В 1925 році закінчив Київський інститут народної освіти. У 1948-1976 роках - завідуючий відділом Інституту біохімії АН України.

Праці з питань біохімії м’язів, біохімії вітаміновмісних ферментів. Розробив метод визначення окислювально-відновних властивостей тканин.

Чуйко Олексій Олексійович(28.08.1930 – 16.01.2006)

Вчений у галузі хімії, фізики та технології поверхні, академік НАН України (1988), доктор хімічних наук, професор, лауреат Державних премій СРСР та України. В 1953 році став студентом хімічного факультету Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. З 1959 року наукова діяльність О.О. Чуйка пов’язана з Академією наук України: спочатку в Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського, а потім у створеному ним (1986) Інституті хімії поверхні.

Найбільш вражаючі результати, отримані О.О. Чуйком та його колегами, стосуються дослідження природи активних центрів поверхні, механізмів

31

хемосорбційних процесів за їх участю на поверхні кремнезему, розробкою нових технологій та створенням перспективних матеріалів із заданими властивостями.

Організаційний талант О.О. Чуйка особливо проявився у створенні низки експериментальних підрозділів і виробництв, де були широко впроваджені оригінальні технології різноманітного практичного застосування: виробництво нових селективних сорбентів (зокрема для збирання нафтопродуктів з поверхні води та грунту), піногасників і стабілізаторів бурових розчинів, полірувальних речовин, вогнестійких покриттів, реагентів-ініціаторів атмосферних опадів, захисно-стимулюючих сумішей для передпосівної обробки насіння, ветеринарних препаратів, освітлювачів і стабілізаторів напоїв, нетоксичних мастил, тепло- і звукоізолюючих матеріалів, наповнювачів полімерів, лаків, фарб, клеїв, олив тощо.

О.О. Чуйко особисто керував роботами з хімічної дезактивації території Чорнобильської АЕС та прилеглих районів.

З 2001 року Олексій Олексійович очолював Українське хімічне товариство ім. Д.І. Менделеєва.

Науковий доробок О.О. Чуйка складає понад 1000 наукових праць, серед яких 7 монографічних видань та більш ніж 100 патентів. О.О. Чуйко – засновник вітчизняної школи хімії поверхні. Серед його учнів – 30 докторів та понад 100 кандидатів наук. За його ініціативи у 1989 році вперше в СРСР відкрито спеціальність «Хімія, фізика та технологія поверхні». Наукові ідеї О.О. Чуйка живуть і розвиваються в діяльності численних послідовників і однодумців вченого в інституті, що з 2007 року носить його ім’я.

Шапошніков Володимир Георгійовоч(06.06.1870 – 03.10.1952)

Український хімік-технолог, академік АН України. Народився в м. Вольськ. В 1893 році закінчив Петербурзький технологічний інститут. В 1934-1938 роках був директором Інституту хімічної технології АН України, в 1938-1941 роках працював в Інституті органічної хімії АН України.

Праці з технології волокнистих речовин і хімічних барвників. Помер в Києві.

Шека Іван Арсенійович(16.10.1907 – 13.11.1999)

Український хімік, народився в с. Новоукраїнка Запорізької обл. В 1929 році закінчив Миколаївський інститут народної освіти. З 1933 року працює в Інституті загальної і неорганічної хімії АН України, член-кореспондент АН України з 1967 року.

Праці з фізичної хімії неводних розчинів, хімії комплексних сполук і технології рідкісних елементів. Нагороджений Державною премією України у 1986 році.

32

Шилов Євген Олексійович(10.08.1893 – 22.07.1970)

Український хімік-органік, народився в Серпохові. В 1917 році закінчив Московський університет. В 1947-1970 роках працював в Інституті органічної хімії АН України, з 1951 року - академік АН України.

Праці присвячені дослідженню механізмів органічних гетеролітичних реакцій (галогенування та ін.). Помер в Києві.

Яворський Володимир Полікарпович(27.07.1976 – 24.09.1942)

Український хімік-органік, академік АН України з 1934 року, заслужений діяч науки України з 1934 року. Народився в с. Ропча Чернівецької області. В 1898 році закінчив Михайлівську академію в Петербурзі, а в 1901 році Київський університет.

За час своєї трудової діяльності Володимир Полікарпович побував студентом, офіцером, лаборантом кафедри і викладачем. Після більшовицького перевороту займав різноманітні адміністративні посади, реорганізовував систему освіти. Тривалий час працював у Київському політехнічному інституті як професор (1926), потім завідувачем кафедри органічної хімії (1927), у 1928-1930 роках – декан хімічного факультету. У 1934 році без захисту здобув науковий ступінь доктора й одразу обирається академіком АН УРСР. У 1935 році йому присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР. У 1939 році Яворський засновує Інститут органічної хімії АН УРСР.

Праці присвячені синтезам за участю ненасичених галоген-магній-органічних сполук та хімії органічних похідних азотистоводневої кислоти. Написав 10 наукових праць з органічної хімії, 42 роботи виконано під його керівництвом. Помер в м. Уфа (Росія).

Яцимирський Костянтин Борисович(04.04.1916 – 21.06.2005)

Видатний вітчизняний учений в галузі фізико-неорганічної, аналітичної та біонеорганічної хімії, академік НАН України, лауреат державної премії України, премії АН СРСР ім. Л.О. Чугаєва та премії НАН України ім. Л.В. Писаржевського. Нагороджений золотою медаллю ім. Я. Гейровського Чехословацької АН. Він є автором понад 1000 наукових праць, у тому числі 24 монографій і підручників. К.Б. Яцимирський – засновник і голова вітчизняної школи з фізико-неорганічної хімії, серед його учнів 16 докторів і 55 кандидатів наук.

Народився в с. Пологи Тепликського району Вінницької області в родині вчителя. У 1931 році, закінчивши семирічну школу в м. Черкаси, він вступив до Черкаського лісового технікуму, а потім перевівся до Чугуєво-Бабчанського

33

лісового технікуму. Після закінчення навчання К. Яцимирського призначили помічником лісничого в Малинівське лісництво піл Чугуєвом. У 1936 році вступив на хімічний факультет до Середньоазіатського державного університету (м. Ташкент). У 1941 році захистив кандидатську дисертацію. У роки війни Яцимирський служив викладачем військово-хімічної справи в Подольському піхотному училищі в м. Іваново.

Ним були здійснені дослідження в галузі термодинаміки гідратації йонів та енергії ґраток комплексних солей, які стали в майбутньому фундаментом для введення в хімію поняття про термохімічні радіуси, розраховані К.Б. Яцимирський.

З 1945 по 1961 рр. наукова і педагогічна діяльність вченого була пов’язана з Івановським хіміко-технологічним інститутом. К.Б. Яцимирський виконував дослідження в галузі термохімії комплексних сполук. Результати цього циклу робіт узагальнені вченим у монографій «Термохімія комплексних сполук», яка була першої в світі працею у цій галузі. Одержані термохімічні характеристики процесів комплексоутворення, їх аналіз і узагальнення стали основою дисертації на здобуття вченого ступеня доктора хімічних наук, яку К.Б. Яцимирський захистив у 1948 році. У 1961 році Яцимирського обрано членом-кореспондентом АН УРСР, а через рік він переїхав до Києва, де працював завідувачем відділу комплексних сполук Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР. З 1964 року Костянтина Борисовича було обрано академіком АН УРСР. З 1969 по 1982 рр. професор К. Яцимирський очолював Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР. У 70-х роках вчений розпочав дослідження в галузі біонеорганічної хімії – науки про біологічні функції металів, будові та функції активних центрів металовмісних природних сполук.

Наукові праці К.Б Яцимирського відомі далеко за межами України.

34

ПІСЛЯМОВА

Завдяки натхненній і самовідданій праці українських вчених хімічна наука

збагатилась і продовжує збагачуватись досягненнями в різних галузях хімії.

Даний список українських вчених-хіміків далеко не повний і не містить також

всіх відомостей про життя і діяльність вчених-хіміків, однак дану працю можна

використовувати з виховною метою при вивченні хімії.

Даний матеріал можна використовувати на уроках хімії та в позаурочній

роботі.

Так, при вивченні окремих тем на уроках хімії доцільно згадувати діяльність

українських вчених, зокрема:

Вернадський В.І. – тема “Хімічні елементи” (7 кл);

Бекетов М.М. – тема “Хімічні властивості кислот” (8 кл) (витискувальний ряд

металів), тема “Загальні способи добування металів” (10 кл);

Думанський А.В. – тема “Дисперсні системи” (9 кл);

Зайкевич А.Є. – тема “Мінеральні добрива” (10 кл);

Власюк П.А. – тема “Мінеральні добрива” (10 кл);

Горбачевський І.Я. – тема “Що таке органічні сполуки” (9, 11 кл), тема

“Амінокислоти. Білки” (9, 11 кл);

Кіпріанов А.І. – тема “Теорія хімічної будови органічних сполук” (11 кл);

Кірсанов О.В. – тема “Поняття про засоби захисту рослин” (10 кл);

Бунге М.А. – тема “Сахароза” (9 кл);

Писаржевський Л.В. – тема “Класифікація хімічних реакцій” (9, 11 кл).

А нині, на початку ХХІ століття, на рубежі тисячоліть хімічна наука

продовжує збагачуватись новими і новими досягненнями вітчизняних та світових

вчених-хіміків.

35

Додаток 1

Ададуров Іван Євграфович(19.12.1879 – 26.08.1938)

36

Додаток 2

Андронаті Сергій Андрійович(Нар. 19.09.1940)

37

Додаток 3

Антропов Лев Іванович(30.09.1913 – 08.07.1994)

38

Додаток 4

Атрощенко Василь Іванович(03.07.1906 – 15.06.1991)

39

Додаток 5

Бабічев Федір Семенович(28.02.1917 – 28.04.2000)

40

Додаток 6

Баранов Сергій Микитович(14.11.1918 – 23.06.2000)

41

Додаток 7

Беліцер Володимир Олександрович(30.09.1906 – 04.03.1988)

42

Додаток 8

Бережний Анатолій Семенович(19.09.1910 – 15.12.1996)

43

Додаток 9

Власенко Василь Михайлович(Нар. 16.09.1921)

44

Додаток 10

Волков Сергій Васильович(Нар. 16.11.1935)

45

Додаток 11

Гололобов Юрій Григорович(Нар. 02.09.1930)

46

Додаток 12

Гороховатський Ярослав Борисович(17.09.1925 – 28.05.1976)

47

Додаток 13

Гулий Максим Федотович(03.03.1905 – 23.05.2007)

48

Додаток 14

Делімарський Юрій Костянтинович(06.05.1904 – 04.06.1990)

49

Додаток 15

Дмитренко Петро Олексійович(14.07.1909 – 02.04.1999)

50

Додаток 16

Керча Юрій Юрійович(Нар. 03.01.1936)

51

Додаток 17

Клімов Всеволод Валентинович(Нар. 20.02.1930)

52

Додаток 18

Корнілов Михайло Юрійович (народився у 1937 )

53

Додаток 19

Лебедєв Євген Вікторович(Нар. 07.09.1941)

54

Додаток 20

Лішко Валерій Казимирович(Нар. 26.10.1937)

55

Додаток 21

Мацука Геннадій Харлампійович(Нар. 05.09.1930)

56

Додаток 22

Мушкало Лука Корнійович(1907 – 1988)

57

Додаток 23

Овчаренко Федір Данилович(08.02.1913 – 25.12.1996)

58

Додаток 24

Пилипенко Анатолій Терентійович(03.05.1914 – 20.06.1993)

59

Додаток 25

Стрелко Володимир Васильович (Нар. 1937)

60

Додаток 26

Хиля Володимир Петрович(Нар. 01.01.1939)

61

Додаток 27

Чуйко Олексій Олексійович(28.08.1930 – 16.01.2006)

62

Додаток 28

Шека Iван Арсенович(16.10.1907 – 13.11.1999)

63

Додаток 29

Яцимирський Костянтин Борисович (04.04.1916 – 21.06.2005)

64

ЛІТЕРАТУРА

1. Апостол правди й науки (до 150-річчя від дня народження Івана Горбачевського. // Хімія. Біологія. №1 31 (355), червень 2004. – С. 1-7.2. Біологічний словник. За ред. К.М. Ситника, В.О. Топачевського. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії. 1986 р. – 678 с.

3. Буринська Н.М. Хімія. Підручник для середньої загальноосвітньої школи. 8 кл. – Київ-Ірпінь “Перун”, 2000 р. – 158 с.

4. Буринська Н.М. Хімія. Підручник для середньої загальноосвітньої школи. 9 кл. – Київ-Ірпінь “Перун”, 2000 р. – 158 с.

5. Буринська Н.М., Величко Л.П. Хімія. Підручник для середньої загальноосвітньої школи. 10 кл. – Київ-Ірпінь “Перун”, 1999 р. – 176 с.

6. Буринська Н.М., Величко Л.П. Хімія. Підручник для середньої загальноосвітньої школи. 11 кл. – Київ-Ірпінь “Перун”, 2001 р. – 176 с.

7. Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнєцова Г.И. Химки: Биографический справочник. – К. 1984.

8. Енциклопедія українознавства (у 10 томах)/Головний редактор Володимир Кубійович. – Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», 1954-1989 (укр.).

9. Український Радянський Енциклопедичний словник. В трьох томах. За ред. Ф.С. Бабічева, Р.І. Вишневського та ін. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії.І том (1988) – 755 с.ІІ том (1988) – 767 с.ІІІ том (1989) – 772 с.

65