{

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО - ХУДОЖНИК

Підготувала учениця 11-А кл.

Благій Олена

Тарас Григорович Шевченко (народився 25

лютого (9 березня) 1814 р., село Моринці Київської

губернії, тепер Черкаської області — помер 26 лютого (10 березня) 1861 р., Санкт-

Петербург, Російська імперія) — відомий

український і російський поет і прозаїк, художник.

Літературна спадщина Шевченка вважається основою української

літератури і багато в чому сучасної літературної

української мови.

Вивчення Шевченка як живописця представляється важкою справою, по

причині розкиданості і малій доступності його творів, які лише випадково і в дуже малій кількості потрапляли на виставки.

Велика частина малюнків Шевченка зберігається в Чернігові в музеї.

Почаївська лавра з півдня 1846. Папір, акварель. 28,9 х 37,8. Праворуч підпис автора: Шевченко.

В Решетилівці 1845. Папір, туш, сепія, акварель. 19x27,4.

Шевченко в живописі був лише «фотографом довколишньої

природи, до якої і серце його не лежало, і в створенні жанру він не пішов далі за учнівської проби, жартів, нарисів, в яких,

при всьому бажанні знайти яку-небудь художню ідею.

Джангисагач 1848. Папір, акварель. 13,6x22,4.

Низький берег острова Ніколая 1848-1849. Папір, акварель. 15,3x28,7.

Значення Шевченка як живописця і гравера,

потрібно оцінити його твори в сукупності і з різних

історичних точок зору, не підганяючи їх під ту або іншу улюблену вимогу.

Шевченко заслуговує на вивчення як сила, що

відобразила на собі настрій епохи, як учень певних

художніх течій.

Видубицький монастир 1844. Папір, офорт. 17,1 х 24,2; 20,1 х 26,5;

36,1 х 41.

У Києві 1844. Папір, офорт. 17,6 х 25,7; 22,3 х З0; 36

х 44,3.

Казка. 1844. Папір, офорт. 21,6x17,7; 25,4 х 20,2; 36,2 х 42.

Шевченка мають чимале значення для його біографії. Є

малюнки, узяті прямо з побутової обстановки, що оточувала поета,

з хронологічними датами. Малюнки в сукупності

змальовують художні смаки і прагнення Шевченка і складають важливу паралель до його віршів.

Хата батьків у Кирилівці 1843. Папір, олівець. 18,5x27.

Катерина 1842. Полотно, олія. 93 х 72,3.

Тополя 1839-1840.

Папір, олівець. 25,7 х 20.

Окрім автобіографічного значення, малюнки Шевченка мають значення історичне. У свій час

поет, за дорученням київської археографічної комісії, змальовував пам'ятники старизни в

Переяславлі, Суботові, Густині, Почаїві, Вербках, Полтаві. Тут знаходяться малюнки будиночка

Котляревського, розвалин Густинського монастиря до виправлення, місця поховання Курбського та ін.

В даний час історичну цінність мають багато жанрових малюнків.

Будинок І. П. Котляревського в Полтаві 1845. Папір, акварель, олівець. 16,7x24,4.

Є ще одна сторона в малюнках Шевченка, вельми цікава — етнографічна. Якщо розібрати багаточисельні малюнки

Шевченка з фольклорними цілями, то у результаті вийде коштовна етнографічна

колекція.

Бандурист 1843. Папір, сепія. 14,5

х 10,5.

Хата над водою 1845. Папір, олівець.

15,9x24,3.

Селянська родина 1843. Полотно, олія. 60 х

72,5.

Картин Шевченка масляними фарбами дуже мало; Шевченко лише зрідка удавався до

кисті. Всього лише чотири картини Шевченка масляними фарбами —

«Катерина», «Голова молодої людини», «Портрет княгині Репніной» і «Кочубей».

Голова матері [1838-1840].

Полотно, олія. 68 х 58.

Портрет Василя Леонтійовича Кочубея.Портрет

княгині Репніной

У музеї мистецтв і старовин харківського університету знаходиться невелика

картина Шевченка, написана на полотні масляними фарбами, з написом білою фарбою: «Та німа гірше так нікому, як

бурлаці молодому».

За словами В.В. Тарновського, Шевченка в Академії називали російським

Рембрандтом, по причині існуючого тоді звичаю давати найбільш обдарованим учням імена улюблених художників-

зразківців, з манерою яких роботи цих учнів мали найбільшу схожість. У офортах Шевченка виявляються характерні риси робіт великого

голландця: ті ж неправильні, пересічні в найрізноманітніших напрямах штрихи —

довгі, часті — для фонів і затемнених місць, дрібні, такі, що майже

обриваються в крапки в місцях світлих, причому кожна крапка, кожен

найдрібніший завиток, є органічно необхідними, то як характерна деталь

змальовуваного предмету, то для посилення чисто світлового ефекту.

Пан Кузьмін говорить, що «Шевченку по

справедливості може бути приписана слава чи не першого російського

офортиста в сучасному значенні цього слова». Ще раніше Сошенко убачав в Шевченку живописця не

останньої проби.