КУНЦІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВНОВОСАНЖАРСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Ідентифікаційний код 25167178

39314, Полтавська область, Новосанжарський район, с.Кунцеве, тел. (244) 9-42-40

Вчитель історіїКунцівської

загальноосвітньої школи I-III ступенівБілоцерківець Т.А.

Кунцеве2009

2

Виховна година на тему: «Зі сплаву геройства і мертвих і живих писалось ім’я Перемоги», присвяченої річниці

визволення України від німецько – фашистських загарбників.

Мета виховної години: ознайомити учнів з подіями 1941-1945 рр., навчити враховувати уроки минулого; вшановувати память людей, які загинули в роки війни, вшановувати ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Обладнання: музичний центр, комп’ютер.

Ведучий: Під небом чистим на українській землі, В шістдесятий раз приходить осінь , Й курличуть сизокрилі журавлі, І спогади про ті часи приносять. У ті роки були ви молоді, У кожного цвіли солодкі мрії, Та сталось так у вашому житті – Воєнний вітер холодом повіяв . Прийшлося вам край рідний боронить, Від нечисті фашистської, їх люті… Як землю рідну вміли ви любить – Голодні і роздягнуті, й роззуті. Ні крові, ні здоровя, ні життя, Для перемоги всі ви не жаліли, Не буде вам ніколи забуття , Бо неможливе ви для нас зробили.Учитель: Минають роки відлітають у вічність. Виповнюється

__ років з часу визволення нашої країни від німецько-фашистських окупантів. Пройшло цілих __ років з того часу, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки війни, але не згасає память про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на алтар свободи найдорожче – життя. Кожен з нас поділяє думку втілену в словах “Ніхто не забутий, ніщо не забуте !”

3

Учень 1. Над Дніпровими хвилями Вкраю - вогняномуПідводиться стовпчик І напис на ньому Вербичка в жалобі Стоїть, мов спокута… Ніхто не забутий , Ніщо не забуте! Учень 2. Не спиться ще вдовам Бо туга минулась, Для них і сьогодні Війна не скінчилась. Серця в них назавжди Тривогою скуті Ніхто не забутий Ніщо не забуте!

(Звучить мелодія О. Александрова «Священна війна » на фоні мелодії слова )

Ведучий 1. Війна 1941 року увірвалася в юність наших дідів і

прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села. Палала Росія, Білорусія, палала ненька – Україна.

Ведучий 2. Уздовж фронту, що простягся на 3 тис. кілометрів, 3-мільйонна німецька армія атакувала радянські сили, що налічували 2 млн. чол. Глибока віра Сталіна в те, що Гітлер не порушить радянсько-німецької угоди про ненапад зазнала величезного краху. До того ж сталінські генерали припустилися глибокої помилки, розташувавши велику кількість військ близько до кордону. Це дало змогу танковим колонам гітлерівців оточити їх і знищити. В міру того, як Червона Армія однієї поразки за іншою, в уряді запанував хаос – падіння Радянського Союзу здавалося неминучим.

Ведучий 1. Найбільша частина німецьких сил – група армій

«Південь», мала захопити Україну. Дуже важливе місце в планах гітлерівського командування відводилося захопленню в найкоротші строки Україну з її величезними сировинними ресурсами і

4

родючими землями. Тим самим Гітлер та його генерали намагалися посилити економіку Німеччини, створити вигідний плацдарм для перемоги над СРСР.

За перші десять днів війни німці заглибились на радянську територію на 500-600 кілометрів.

Ведучий 2. Отямившись від потрясіння, викликаного зухвалим нападом ворога, країна збирала сили для відсічі. Гасло «Все для фронту – все для перемоги!» відповідало найзаповітнішим настроям мільйонів людей. Фашистська агресія спочатку не усвідомлювалася в суспільстві, як смертельна загроза самому його існуванню. Почувши приголомшливу звістку про напад Німеччини, люди підбадьорювали себе тим, що, мовляв, війна довго не триватиме, що могутня і непереможна Червона Армія швидко розгромить агресора і за тиждень-другий здобуде Берлін. Та на початку липня читаючи зведення Радінформбюро, , дедалі більше людей почали розуміти, що війна – це лихо катастрофічних масштабів, яке надовго вдерлося в їхнє життя.

Ведучий 1. Зростало усвідомлення, що в війні йдеться про найголовніше – честь і незалежність Батьківщини. Отже, відсіч агресору було сприйнято, як всенародну справу, тому війна дістала назву Велика Вітчизняна. З усіх захоплених німцями територій Україна була найважливіша. Щодо розпорядження цим військовим трофеєм нацистське керівництво розглядало два варіанти: перший зводився до того, щоб здобути підтримку українців проти Кремля, надавши їм власну державу, яка мала б перебувати під владою Німеччини. Другий варіант, до якого схилялось більшість німецьких керівників нехтував інтереси українського народу і передбачав нещадну експлуатацію українців на користь нацистської імперії

Ведучий 2. Згідно з теорією Гітлера , всі слов’яни були людьми другого сорту, їх роль зводилася до того, щоб служити німецькій расі. Українці в планах Гітлера були майбутніми рабами, і тому йти на поступки українцям не було потреби. Тому коли настав час призначати правителя України, Гітлер вибрав Еріха Коха – відомого своєю жорстокістю і нетерпимістю, а також особливою зненавистю до слов’ян. Про реакцію Коха на отримане призначення свідчить

5

його промова, звернена до його штабу після приїзду на Україну у вересні 1941 року: «Мене знають, як жорстокого собаку. Саме тому мене призначено рейхскомісаром України. Наше завдання полягає в висмоктуванні з України всіх товарів, які лише можна захопити, без огляду на почуття і власність українців. Панове, я чекаю від вас якнайсуворішого ставлення до місцевого населення.» З іншої нагоди він підкреслив свою зневагу до українців: «Якщо мені трапиться українець, достойний сидіти зі мною за одним столом, я муситиму наказати, щоб його розстріляли.»

Ведучий 1. Вся жорстокість гітлерівців проявилась в дні окупації України. На Україні було створено 180 великих концтаборів. У Києві, в Бабиному Яру за два дні було вбито 33 тис. чоловік. Жахливим було ставлення до військовополонених, до кінця війни загинуло 1,5 млн. військовополонених.

Українських селян змусили відкинути ідею про скасування колгоспів. Вони продовжували існувати лише зі зміненою назвою. Кох зменшив прибутки селян, змусивши їх працювати від світанку до смерку. 85% всіх продуктів, які вивозилися в Німеччину вивозили з України.. Україна була також джерелом постачання робочої сили для Німеччини. З 2,8 млн. остарбайтерів, 2,3 млн. походили з України.

Ведучий 2. Кох обмежив надходження продуктів харчування в міста, заявляючи, що міста Україні не потрібні. Як наслідок, наприкінці 1942 року Київ втратив 60% жителів. В Харкові, де було 700 тис. населення, 120 тис. було вивезено до Німеччини, 30 тис. розстріляно, 80 тис. померли з голоду.

Політика нацистів на Україні була жорстокою і необачною. Рідко, коли окупаційна держава так швидко і невідворотно настроїла проти себе нейтральне населення, як це зробили нацисти на Україні. Тому і розгортався рух опору на окупованих територіях.

Ведучий 1. З оголошенням мобілізації військкомат району, в основному, до окупації провів призив воїнів запасу у діючу армію. Понад 20 тис. чоловік. Тільки з селища Нові Санжари добровільно в армію пішли до 50 сімнадцятирічних юнаків і кілька дівчат з курсів Червоного Хреста. З села Кунцеве теж були мобілізовані молоді люди 1919-1924 років народження.

6

Ведучий 2. Оборонні бої проти піхотних і моторизованих військ противника вели війська 38 армії Південно-Західного фронту. 15 вересня 1941 року 169 стрілецька дивізія висадилася з вагонів на ст. Полтава-Південна і пішим маршем вздовж залізниці рушила на Головач, щоб ударом у фланг німецьким військам загальмувати наступ на Полтаву, прикрити відступаючі з Кременчука наші частини. Перший батальйон 424 стрілецького полку під командуванням старшого лейтенанта П.В.Качура прорвався вперед, підійшов до Старих Санжар і зав’язав бій на околицях села. Вибити звідти фашистів батальйон не зміг через свою малочисельність і великі втрати. Лише у с. Балівці батальйон втратив під час контрнаступів понад 20 бійців убитими. 16 вересня німці окупували Супротивну Балку, Стовбину Долину, Великий Кобелячок, а 17-18 вересня – східні села району: Малу Перещепину, Писарівку, Кунцеве та інші.

Ведучий 1. Село Кунцеве перебувало в зоні контролю фашистських військ два роки. Бойових дій в районі села не було. Партизанський загін діяв в сусідньому селі Старі Санжари, яке на честь одного з партизан Решетника після війни було перейменоване на Решетняки, але на початку 90-х рр. йому було повернуто стару назву.

Ведучий 2. У кунчанських селян була розквартирована німецька частина. Поліцаєм був Курило Іван. А Костя Якович Рукас хоч і носив форму поліцая, але рятував людей від фашистського терору, від депортації до Німеччини, допомагав партизанам. За великі «заслуги» перед Рейхом його було обрано старостою нашого села, і він активно продовжував підривну роботу у ворожому тилу. У Кунцеві було розстріляно двох чоловік, які підозрювалися в зв’язках з партизанами. Як тільки було звільнено наш район, мобілізовувались нові сили на боротьбу з ворогом. У 1943 році із села Кунцева були призвані до лав Радянської Армії юнаки 1925, 1926, навіть 1927 років народження., багато з них загинули під час форсування Дніпра в районі вище м.Кременчука. Але деякі залишилися живими, повернулися в рідне село після війни. Серед них Рукас І.Д., який за дніпровську переправу був нагороджений урядовими орденами та медалями. Рукас І.Д. після

7

війни довгий час працював головою сільської Ради. Після війни оселився в Кунцево колишній командир партизанського загону Терпугов Л.А., який за бойові заслуги був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Ведучий 1. Цієї ж нагороди був удостоєний Передерій М.А. Багато бойових нагород прикрашало груди керівника великого партизанського загону Козьянова Володимира Корнійовича, який проживав у нашому селі. Курило Т.Д., Лебединський Б.Д., та Колодочка В.К. були учасниками боїв з Японією на Далекому Сході у серпні-вересні 1945 р. дві кунчанки брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни. Це Колодочка В.В., яка воювала в Молдавії в роті зв’язківців та Передерій Г.А., що була бійцем партизанського загону. Нелегкими фронтовими дорогами пройшли танкіст Слюсар М.Ф., піхотинець Вусик І.Д., Рукас П.М., Богдан Д.Г., Дрига В.С., Мокляк Г.Ю., Олійник Ф.В., Курило Т.Д., Семиволос Г.А. Всі вони удостоєні бойових нагород.

Ведучий 2. Не обійшла Кунцеве і депортація молоді у Німеччину. До Рейху було вивезено Курило С., Білаєнко Я.Н., Корнієнка І.В., які опинились згодом у концтаборі, а також Мороза М.Н., та Мороз І.Н., Колодочку Т.О., та Рукас О.Д. Після війни вони повернулися на Батьківщину.

Ведучий 1. В 1943 році почалося звільнення радянських територій від ворога. Сталінградська битва, битва на Курській дузі почали великий перелом у війні. Протягом літа-осені 1943 року радянські війська зайняли Лівобережжя і Донбас. 23 вересня була звільнена Полтавщина.

Ведучий 2. Перемоги коштували величезних втрат. І не завжди вони були виправданими суто воєнними міркуваннями. Відомий воєнноначальник, генерал армії М.Г.Ляшенко свідчив: «Справді, у цій війні багато було смертей нічим не виправданих . Зустрічалися воєнноначальники і командири, які прагнули досягти успіху за будь-яку ціну.» У складі наступальних армій діяли польові військкомати, які мобілізували до діючої армії всіх здатних тримати зброю, навіть 15-16-літніх хлопців і хворих. Нерідко їх, зовсім не навчених, не обмундированих, без прийняття

8

присяги вводили в бій спокутувати кров’ю ганьбу перебування в окупації і евакуації. Часто таку «живу силу» без ретельної підготовки – прикриття з повітря, артилерійського забезпечення, танкової підтримки, але під прикриттям загороджувальних загонів з тилу – кидали на добре укріплені позиції противника.

Ведучий 2. Страшні сліди залишила війна на Україні. В руїні і згарища було перетворено 714 міст і селищ. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1225 днів і ночей шли солдати вогненними дорогами війни, кожен день, як рік, кожен рік, як століття.

Учень. Пройшли солдати немалі дороги Через бої та хуртовини злі І засвітили сонце перемоги Усій землі, всім людям на землі.

Учениця. Бійці Вітчизну врятували Ішли за неї у смертельний бій, Щоб діти в щасті виростали, Вкраїні зоряній своїй.

(Після виступів ведучих, учні переглядають мультимедійну презентацію)

9