На південь від Берислава, на крутому березі Каховського водосховища розміщене молоде, мальовниче село Веселе, рясно уквітчене зеленими садами і виноградниками.Не дивлячись на молодість села, його життя започатковується 1889 роком.

Історія с. Веселого тісно переплітається з історією смт. Козацьке, оскільки землі, на яких вони розташовані, належали одному власнику. Точних відомостей про заснування населення на цьому місці немає.Згідно відомостей А. Чужбинського “Поездка в Южную Россию” перші поселенці оселилися тут в кінці ХVІІІ століття.(А. Чужбинський “Росія”, “Поездка в Южную Россию”. “Очерки” 1866 г. ст. 294 )

В 1782 році за наказом Катерини ІІ “Всі орні землі, сінні полоси та інші угіддя були віддані у володіння віце-канцлера Угафа Остерлема. (Херсонський облдержархів Р-14 опис 1. стор 51-105.)В 1785 році внаслідок межування володарем земель став генерал граф В. В. Орлов-Денісов. (там же опис. 2 ст 56 лист 19)

Першими поселенцями були вихідці з Полтавської, Чернігівської, Київської, Могилівської, Тамбовської губерній. ( А. Чужбинський. Там же ст. 291)

В 90-х роках ХІХ століття землі, в кількості 33 тис. десятин придбав князь П. Н. Трубецький. В цей період на сучасній території села були закладені підвальні приміщення , кожне з яких було розраховане на 100 тонн вина (які діють і зараз)

Таких сіл із назвами “Веселе” в Україні безліч. У свій час Т. Г. Шевченко у вірші “І виріс я на чужині”, передрікаючи майбутнє, писав “А у селах у веселих і люди веселі”. Це слово виникло дуже давно. У слов’янських мовах має значення “здоровий, неушкоджений”, давньоіндійське vasi – “гарний”.Але в сучасному розумінні найбільш підходить індоєвропейське ves, як “жити, перебувати”. Потім це слово набрало значення “ніжитися, тішитися, бенкетувати, веселитися”. Це слово зустрічається у слов’ян у значенні “бути веселим, життєрадісним”.

За радянської влади на території села виник винрадгосп, який виготовляв вина високої якості. Його продукція славилася не тільки в Радянському союзі, але й по всій Західній Європі. Сорти “Наддніпрянський”, “Перлина степу”, “Оксамит України” здобували першість серед усіх європейських виробників вин.

У 1979 році на території села почала свою роботу сільська Рада.

Зараз на території нашого села працює велика кількість різних установ. Це Будинок культури, в якому проводяться традиційні та сучасні свята, зустрічі різних гостей, різноманітні виставки із багатьох галузей мистецтв, свою роботу представляють гуртки та багато іншого.

Веселівська амбулаторія має велике значення в житті нашого села. Звернувшись сюди, люди завжди отримають якісну та професійну допомогу. Тут працюють справжні фахівці своєї справи.

Дитячий садок “Золота рибка” має на меті підготувати маленькі покоління до зустрічі зі школою. Дуже цікавим та різноманітним є життя маленьких жителів цієї країни, від цікавих занять до захоплюючих мандрівок “перлинами” нашого села.

Веселівська Загальноосвітня школа кожного року випускає здібних, талановитих, перспективних учнів. Кращі з них вступають до найпрестижніших ВУЗів нашої крани та прославляють честь нашої школи.

Івченко Валерій Федорович

народився 28 лютого 1954 року в місті

Кривий Ріг. Дитинство пройшло на Чернігівщині в мальовничому селі “Хлібороб”.Зараз Володимир Федорович живе і працює в селі Веселе.

З 1985 року бере участь в обласних семінарах-практикумах самодіяльних художників Херсонщини. З 1986 року постійний учасник в міських та обласних виставках художників-аматорів.

Велич кожного краю – в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях, які своїми справами зробили внесок у розвиток культури. Багато видатних людей, що прославили Херсонщину, народилося і виросло в області. У нашому селі теж є такі люди. Це художник Івченко Валерій Федорович та поетеса Чередніченко Євгенія Мартинівна.

Творче кредо В. Івченко висловив своїми поетичними римами: “Я красою твоєю пов’язаний і великим любовним чуттям”.

Основною темою творчості художника є пейзаж рідного краю, який він майстерно змальовує як олійними фарбами так і аквареллю. Звертається до тематичних картин а також сокрального мистецтва.

Чередніченко Євгенія Мартинівна народилася 14 березня 1938 року в Ростовській області. В 1953 році, після закінчення 7 класів переїхала до міста Керчі, де працювала на заводі. Закінчила Бердянський технікум виноградарства та виноробства і все життя присвятила цій професії.З 1975 року переїхала до нашого села, де мешкає і зараз.Перший вірш написала в 6 класі, та повністю захопилася поезією переїхавши до прекрасного місця під назвою “Веселе”.

20 років свого життя віддала роботі на винзаводі радгоспу ім. Леніна.Має чоловіка та двох синів. В даний час – пенсіонерка.

Найбільшим даром, який вона отримала від життя, вважає вміння писати вірші. Починаючи з п’ятого класу і по цей день, всі свої мрії,

сподівання, думки, переживання втілює у віршах.

«О жизни в Веселом»

Вот действительность наша в Веселом – Посмотрите – богатство вокруг!Лозы вьются, Веселый поселок, Ветерок освежающий слух.Он доносит мирскую тревогуНет порядка, хозяина нет!Трубецкой проторил нам дорогу – Подарил несгораемый светФакел жизни, горевший столетье – Пронесли золотою тропой.Хотя солнышко ясное светит – Гаснет «свет» и уходит покой.Да, смешно! Весело нам в веселомИ от смеха кружит голова,Может в этом столетии новомНе напрасно прольются слова.

«О вине»Великим разумом дано!

Оттуда все истоки!Твердят, что Божья кровь – вино,

То значит Лозы – Боги?А грозди, ягоды? Награда!

За труд нелегкий к винограду.Не надо нам иных наград – Вино рождал бы виноград!

1 вересня 1987 рікУрочисте відкриття новобудівлі Веселівської середньої школи

ВасиленкоВасилій Миколайович

Директор совхозу-заводу ім. Леніна Бериславського району Херсонської області – заслужений робітник сільського хозяйства України, дійсний член Академії

інженерних наук України, віце-президент Херсонського відділу Агропромислового комплексу, академік.

“ Старшим виноделом в это хозяйство я зачислен в 1961 году. Это был

логический шаг в моей биографии. Еще до армии я, уроженец с. Аулы

Днепропетровской области, закончил Кишиневское училище

виноградарства и виноделия.

Работал агрономом – виноградарем, затем – начальником планового отдела совхоза «Татарашены» Леовского района в Молдавии. В апреле 1952 года призван в ряды Советской армии.

Людина, яка вдихнула друге життя у винзавод, побудувала гарне село і прославила його на весь колишній

Радянський Союз.

Однако судьба распорядилась так, что я оказался в совхозе имени Ленина Бериславского района. Трудились в те годы мы дружно, сплоченно. А работать, скажу прямо, было над чем, поэтому начали с реконструкции винзавода.

После демобилизации мне предложили должность главного специалиста на Одесщине. Но я выбрал винсовхоз «Днестровский». Шесть с половиной лет проработал я технологом под руководством знаменитого винодела Антона Ивановича Козелюка.

Во время службы в армии я понял, что виноделие – мое призвание, дело, которому хочу посвятить свою жизнь. Поэтому еще в шинели, с погонами на плечах, продолжая службу в Одессе, я стал студентом Одесского технологического

института пищевой и холодильной промышленности. В июне 1961 года закончил факультет технологии виноделия.

Паралельно с велось строительство жилья, объектов социально-культурного значения.

Добрый десяток лет ушло на то, чтобы придать нашему заводу современный облик.

В нашем крае существует немало воспоминаний и легенд, связанных с именем князя Трубецкого. Одно время у нас постоянно эксплуатировалась фраза, что князь Трубецкой безжалостно издевался над крестьянами, заставляя их трудиться до изнеможения. Много архивных документов мне пришлось пересмотреть, но нигде ничего подобного я так и не нашел. Наоборот, многие материалы подтверджали то, что Трубецкие и Голицыны умело стимулировали крестьян к более качественному и производительному труду. Они платили им щедро за работу, осознавая простую истину: хороший труд должен быть хорошо вознагражден. Очень интересными в связи с этим я считаю воспоминания нашего земляка З. П. Выдрыгана. В те годы он еще был ребенком, но запомнил интересный момент.Вот его рассказ:« В школу я ходил пешком из Казацкого в Берислав. Это – 8 километров. Пока было тепло осенью, обувь носил через веревочку на плече. В тот день возвращался из школы усталый и голодный. Решил подкрепиться ягодами дикой маслины, которая служила зеленой изгородью для виноградника. Конечно жутко хотелось полакомится виноградом, но отец мне строго-настрого приказал даже не приближаться к плантациям. Положил я обувь у канавы, а сам достаю ягоды маслины.Вдруг слышу:-А ну, воришка, иди сюда!За спиной стоял какой-то пан и держал мои черевички.Я испуганно пролепетал: - Я чужое никогда не беру, отец меня так учит. А маслины дикие, хотите я и вам сорву?

-Ладно, - ответил пан, не отдавая мне обувь.В это время на дороге показалась телега, а в ней – сено. Рядом шел извозчик с кнутом.-Слушай, извозчик! – обратился к нему пан. – Я издалека иду, очень устал, позволь сесть на телегу…-Нельзя! - сердито ответил извозчик. – Скот тоже устал, видишь, сколько сена везет. Сам иду пешком. - Ну, возьми вот на табачок, - протянул ему пан несколько монет. - Нет! – стоял на своем извозчик.Тогда пан молча сел на телегу.Извозчик круто заругался и крепко хлестнул пана кнутом. Тот вскрикнул от боли и соскочил с телеги.Потом пан перепрыгнул канаву, и мы с ним пошли вместе. Дойдя до середины виноградника князя, я снял картуз, поклонился пану, попрощался с ним и попросил вернуть черевички. - Ты чей будешь? – отдавая обувь, спросил он меня. - Петра Ивановича Выдрыгана, сторожа князевских плавней. - Если пойдешь со мной в поместье, подарю красивую книгу!Конечно, я согласился и сопровождал пана до конторы. Здесь к нему подбежал приказчик и назвал князем. Да, это бал сам Трубецкой!Мне бы потихоньку смыться отсюда, но князь крепко взял за плечо: - Никуда не ходи!

И вот во дворе показалась телега с сеном. Когда извозчик увидел князя, которого хорошенько огрел кнутом, упал в ноги и стал просить прощения. - Поднимись и скажи, кто такой? – спокойно приказал Трубецкой. - Хома Луценко, - ответил бедняга, переступая с ноги на ногу. - Выдать Хоме весь заработок за время его работы. К тому же: дать сто рублей, чтобы он купил себе двух коней, плуг и борону. Он – хороший хозяин.Мне же князь подарил серебряный карбованец, а книгу пообещал в другой раз. И не обманул. В следующую субботу появился в нашем дворе. Мне подарил «Закон Божий», а отцу – отменное ружье, о котором тот и не мечтал. К прикладу была прикреплена табличка с надписью: «За старательное отношение к службе и правильное воспитание детей Петру Ивановичу Выдрыгану от князя Трубецкого».

Князь Петр

Николаевич Трубецкой

Фото 1890-х гг.

Генерал-майорЗахар

ПетровичВыдрыган

с. Веселе лежить у межах Причорноморської низовини, поверхня території полого-хвиляста лісова рівнина, ділянка прилегла до Дніпра, розчленована балками і ярами. Корисні копалини – глина. Веселе розташоване у Причорноморській середньостеповій фізико-географічній провінції.

Пересічна температура січня – 3,9, липня +22,8. Період з температури понад +10 становить 180 днів. Опадів 360 – 380 мм. на рік. Висота снігового покриву 9 см.с. Веселе належить до дуже посушливої, помірно-жаркої агрокліматичної зони з м’якою зимою. На території села переважають чорноземи.Межує з смт. Козацьке, с. В-Кам’янка, м. Берислав.

Село розташоване поблизу транспортних шляхів, Каховської ГЕС, що сприяє економічному розвитку села і впливає на розселення населення.

Чисельність: у 1986 – 2690 жителів; у 1990 – 2868 жителів;

у2003 – 2543 жителі; у2007 – 2387 жителів; у 2012 – 2489 жителів

Село Веселе за складом багатонаціональне. Більший процент його жителів складають українці, багато росіян, а поруч проживають представники інших національностей:Айверт, Клейн – німці;Шеварьови – якути;Аннас – шведи;Струки – буряти;Хасанови – татари.

На території сільської ради зафіксовано ряд курганів і курганних груп скіфо-сарматського часу та могильники індоєвропейської спільноти ІІ тис. до н.е. За 0, 2-2,9 км на північний захід від селища – шість кургшанів висотою 1 – 1,5 м.Територія 3762,90 га.Отже, можна зробити висновок: село маєвигідне економічно-географічне положення.

Про село ВеселеТебе Веселе привітаю!Твої літа, твої кроки…Нема чарівнішого краю –Юнацькі танули роки.Село Веселе – я кохаю,Тебе красунечка земля!Від серця, та душі бажаю,Щоб квітла, матінка моя!Яка земля у нас чудова?!Живе з Дніпровською водою.Життя тобі віддати готова –Я насолоджуюсь тобою!Немає в світі краще місця –Моє Веселе – чарівне!Як та до серця близька пісня –Дніпро – чи стогне, чи реве?!Ні! Незвичайні ці комори –Та надзвичайний подих вин.Де сонце ніжно гріє грона,

Та вітерець співа, як дзвін.Моє Веселе! Мої крила!Твоя краса! Твої літа!Ти мабуть нас усіх зростилаРоки – 100-річчя проліта.Тебе, Веселе, привітаю!Людей! Вино! Та виноград!Від серця щирого бажаю,Щоб квітло, як Едемський сад!Тож побажання: легких кроківУсім у мирному житті.До ювілею в 200 роківХай нас запросять, молоді! 05.09.1998 року

Чередніченко Є. М