Духовне начало японського ландшафтного саду

Японський сад (“іхон тей`ен” або “вафу тей`ен”) – різновидсаду, принципи організації якого були розроблені у Японії протягом 8-18 ст.

Японський сад – це тонка філософія. Він символізує досконалий світземної природи. Його головне призначення – навчити людину бачитикрасу у простому, повсякденному.

Витоки японського саду лежать в синтоїзмі - стародавній релігіїяпонців. Обожнюючи природу, поклоняючисьсонцю, небу, горам, каменям, деревам, прихильники цієї релігіївважають весь навколишній світ храмом, сад же для них - постійноозвучена молитва.

Сади служили для заспокоєння та усамітнення.

Японський сад складається з :

Ідеї (духовний компонент),

каменів (матеріальний компонент),

води (матеріальний компонент),

рослин (матеріальний компонент),

архітектури(матеріальний компонент).

Камені – “кістяк” саду. Зазвичай їх розміщують тріадами, викладають скульптури, розташовують доріжками або містками. Правильно створений сад викликає почуття давності й вічності.

Вода – обов`язковий елемент, використовується у формі природнихводойм: ставків, водоспадів, струмків, але у жодному разі не фонтану.

Рослини після каменів відіграють другорядну роль, але є невід`ємноюскладовою.

Для декору японського саду традиційно використовують чаші, огорожі та аксесуари з бамбука. У певних місцях ставлять кам’яні ліхтарі-пагоди, комбінуючи їх із каменями, кущами деревами та водоймами.

Унікальний винахід японських майстрів ландшафтного дизайну -сад каменів.

Часто мініатюрні, вони призначалися не для прогулянки, а тільки для споглядання з вікна будинку або з якої–небудь іншої точки.

Дерева і рослини з’являються і щезають, а камені надають саду відчуття незмінності.

Сад каменів – культурно-естетичний японський витвір, що з`вивсяв період Муроматі (1336-1573)

На поверхні саду за допомогою граблів роблять борозенки, щорозташовані вздовж довгої сторони саду, і створюють кола навколокаміння. У якій точці не стояв спостерігач, він завжди побачить такусаму кількість каменів. Функціонально такі сади призначені для медитації, усамітнення.Дехто вважає, що сад каменів символізуєборотьбу хаосу і порядку, де чіткі ряди гравію – порядок, а групикаменів – хаос.

Відгороджений від метушні зовнішнього світу сад створює атмосферу абсолютної гармонії.

Огорожа відділяє сад від зовнішнього світу.

Зовнішній світ і час втрачають тут своє значення.

Храм Реандзі є одним із символів Кіото.Його відносять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Відомий насамперед своїм Садом каменів.Реандзі Сад є частиною храмової будівлі, тому підійти до нього можна, лише через храм, а милуватися — тільки сидячи на веранді храму.

Буддійський храм Реандзі (Ryoanji) – Храм Миролюбивого дракона

Сад каменів монастиря Реандзі в Кіото ( XV - XVI ст.).

Прямокутник (23×9 м), перед будинком з верандою, де розміщені групами 15 каменів.

15-число досконалості.Побачити їх всі може лише просвітлений.

Вся композиція в цілому і окремі групи каменів застраховані на астрономічні

суми в десятки мільйонів йен. І не стільки від крадіжок - за чотири століття

спроб вкрасти масивні "коштовності" не було, - скільки від різних стихійних

лих, включаючи падіння метеорита і навіть літального апарату на сад.

Правда, у разі втрати якого-небудь з каменів, втрата буде непоправна.

Біля будиночка для чайних церемоній є кам'яний резервуар з водою «Цукубай». Цей цукубай нагадує японську монету.

На території замку Нидзе розташовані декілька будівель, головна з яких - палац Ниномару. Сад Ниномару витриманий в класичнихтрадиціях японського садового мистецтва.

Він розташований навколо великого ставка, по саду розкиданікамені, різні по контуру, розміру, кольору.

Мистецтво розставляння каменів вважалося головним в роботі художника саду.

До XV століття специфічним японським ритуалом стає чайна церемонія, щозробила вплив на дизайн японських садів. Почали використовуватися каменідля переходів через струмок, а для освітлення стежини, ведучої до чайного будиночка, використовувалися кам'яні ліхтарі. Ці ліхтарі незабаром стали популярними предметами садового ужитку і тепер вважаються невід'ємнимелементом традиційних японських садів.

Чайний сад - це, швидше, вузька доріжка, що веде до чайного будиночка.

Призначення чайного саду – викликати у гостя відчуття тихоїприглушеної краси і підготувати його до внутрішнього спокою.

Цукубай біля чайного будиночка.

Найвідоміший сад моху був створений в XIV столітті майстромСосеки Мусо в храмі Сайходзю.

Композиція з п'ятдесяти видів моху зачаровує глядачів переходом відтінків від золотисто-зеленого до коричневого і майже чорного.

Художній Музей Адачі (Adachi Museum of Art) був заснований в Японії в 1980 році Адачі Зенко. У цьому проекті він з'єднав свої захоплення - японське мистецтво і дизайн саду.

Власник музею Адачі Зенко подорожував по усій Японії збираючисорти хвойних рослин, мохи, а також камені для саду.

Штучний водоспад, який падає з висоти 15 метрів, об'єднує всісади.

В міському озелененні Японії сьогодні :

процвітає культура рослин в горщиках - в глибині тихих міських вулиць Токіо, Кіото і інших міст уздовж зовнішніх стін, вхідних дверей безліч рослин в контейнерах. Вони не тільки виділяють кисень і освіжають повітря, але і створюють природну красу;

починаючи з 1966 року стало дуже популярним в Японії будівництво на дахах - таким чином для створення саду і навіть парку використовується кожен шматочок простору;

набуло поширення створення балконних садів. Балконними садівництвом захопилися на початку 90-х, тепер їм цікавляться багато городян. Такий сад створює ілюзію того, що ви знаходитеся не вдома, а на вулиці.