ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК Події в Україні під час жорсткого протистояння з режимом Януковича і після його повалення показують, що відсутність в державі балансованої державної регіональної політики та децентралізації влади між різними суб‘єктами становить загрозу демократичного розвитку та цілісності держави.На наш погляд це загострення ситуації у міжрегіональних відносин має за собою, як зовнішні фактори, а саме зацікавленість сусідів в ослабленні України і недопущення її до зближення з Європейським Союзом, так і внутрішні – не сформованістю інтегрованого українського простору всередині держави.Отримавши державну незалежність в 1991 році, Україна фактично виявилась державою у якій не було сформовано єдиного державного простору, а різні групи регіонів тяжіли до різних центрів впливу поза межами України, до того ж рівень урбанізації, індустріалізації цих регіонів суттєво відрізняється.За роки незалежності практично не відбулось вирівнювання міжрегіональних диспропорцій, а саме головне – не відбулось зближення на рівні регіональних та політичних еліт.В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових актів, які створюють правові та фінансові основи його діяльності. Проте від часу ухвалення Конституції України та базових для місцевого самоврядування нормативно-правових актів розвиток місцевого самоврядування фактично зупинився на рівні територіальних громад міст обласного значення, оскільки переважна більшість територіальних громад через їх надмірну подрібненість та надзвичайно слабку матеріально-фінансову базу виявилась неспроможною до виконання усіх повноважень місцевого самоврядування. Починаючи з 1991 року чисельність сільського населення зменшилася на 2,5 млн. осіб, а кількість сільських населених пунктів — на 348 одиниць. Разом з тим кількість сільських рад збільшилася на 1067 одиниць. Дотаційність 5419 місцевих бюджетів становить понад 70 відсотків, 483 територіальні громади на 90 відсотків утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Необхідність постійної фінансової підтримки малочисельних територіальних громад з використанням системи дотацій вирівнювання, яка реалізується через районні бюджети, обтяжлива для державного бюджету та стримує розвиток малих міст та великих селищ.На районному та обласному рівнях представницьі органи місцевого самоврядування – районні та обласні ради не мають власних виконавчих органів, що призводить до того, що природні повноваження місцевого та регіонального самоврядування здійснюються місцевими державними адміністраціями. Але місцеві державні адміністрації є продовженням центральної влади в територіях і саме чтали об‘єктом спротиву людей, як такі, що не представляють інтереси місцевого населення і уособлюють правлячий політичний режим. Це сьогодні призвело до загрози руйнування усієї системи управління територіями.Сепаратистські настрої, що загострились також у великій мірі є результатом відсутності у місцевих та регіональних еліт можливостей впливати на розвиток своїх територій і бути за це відповідальними. Отже в Україні є нагальною потреба провести швидку, комплексну та глибоку реформу усієї системи управління на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою України, яка б з одного боку забезпечила ефективне управління на рівні громад , районів та регіонів. А з іншого сприяла зближенню між регіонами, усували прояви сепаратизму та міжрегіональних суперечностей, створювала єдиний загальноукраїнський прострі в межах усієї території держави. При проведенні цієї реформи, потрібно її узгодження з іншими реформами у сферах освіти, медицини, податкової та бюджетної реформ.Висока активність та самоорганізація мас, що проявилась у кризовий період мають стати поштовхом для передбачення при проведенні реформи нових механізмів громадського контролю

над діяльністю органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, підготовці планувальних документів та стратегій регіонального чи місцевого розвитку.

Місцеві вибори 2015 мають проводитися вже в реформованій адміністративно-територіальній реформі.

Основні завдання реформи:Децентралізована унітарна держава, де панує українська єдність в умовах регіонального розмаїття.

1. Створення ефективної та збалансованої системи органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, що мають необхідні повноваження, достатні ресурси та є відповідальними перед суспільством та державою.

2. Визначення оптимальної для України системи адміністративно-територіального устрою де кожна адміністративно-територіальна одиниця є територіальної основою для відповідних органів місцевого самоврядування та/чи органів виконавчої влади.

3. Розмежування повноважень в системі органів місцевого самоврядування та в системі органів виконавчої влади на місцях на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності;

4. Розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади;

5. Створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих повноважень;

6. Забезпечення прозорого та прогнозованого фінансування регіонального розвитку та створення умов для участі у стратегічному плануванні усіх суб‘єктів регіонального розвитку.

7. Забезпечення творення єдиного економічного, інформаційного, освітнього та інших просторів в межах усієї території держави.

Основні питання (складові) реформи:

1. Упорядкування адміністративно-територіального устрою (визначення територіальної основи дяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади)

1.1. Система адміністративно-територіального устрою: - Громади – 1200 -1500 громад (проти більше ніж 12 000 існуючих сільських,

селищних рад та міськрад, які об‘єднують близько 28 тисяч сіл, селищ та міст); - Райони – 100 -120 (проти 490 існуючих); - Регіони - 27, Автономна республіка Крим, 24 областей, Київ, Севастополь).

1.2. Громада - базова територіальна одиниця утворюється на основі одного або декількох населених пунктів, має визначені в установленому законом порядку межі її території та є територіальною основою для створення і діяльності органів місцевого самоврядування для надання місцевому населенню визначеного законом рівня послуг, що віднесенні до повноважень цих органів.Максимальна віддаленість населених пунктів, що входять до адміністративно-територіальної одиниці базового рівня, від її адміністративного центру визначається, як правило, базовими вимогами надання соціальних послуг на цьому рівні, насамперед: терміном надання невідкладної медичної допомоги (15–20 хв), терміном доставки учнів до загальноосвітньої школи шкільним автобусом (15–20 хв), терміном прибуття рятувальників для ліквідації надзвичайної ситуації (до 15 хв).

1.3. Район складається з адміністративно-територіальних одиниць базового рівня, є територіальною основою утворення та діяльності органів місцевого самоврядування та виконавчої влади для забезпечення населення району визначеними законом адміністративними та іншими послугами, що об’єктивно не можуть бути надані органами місцевого самоврядування

територіальних громад, що діють в адміністративно-територіальних одиницях базового рівня у складі району.Район створюється за умови, якщо на його території проживає, як правило, не менше 150 000 жителів. При утворенні районів враховується перспектива соціально-економічного розвитку території, бюджетної спроможності та наявність інфраструктури для потреб населення, призначеної для надання послуг, визначених законодавством до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади районного рівня.

1.4. Регіони (за винятком Києва та Севастополя) - складаються із районів, є територіальною основою утворення та діяльності органів місцевого самоврядування та виконавчої влади з метою здійснення державної регіональної політики, забезпечення збалансованого просторового розвитку та надання населенню визначених законом спеціалізованих та вузькоспеціалізованих адміністративних, соціальних та культурних послуг, які об’єктивно не можуть бути надані у районах. Кількість областей в результаті реформи не змінюється.

2. Повноваження органів місцевого самоврядування

2.1. До компетенції органів місцевого самоврядування громад належать: в рамках власних повноважень:- місцевий економічний розвиток (залучення інвестицій, розвиток підприємництва);- розвиток місцевої інфраструктури (доріг, мереж водо-, тепло-, газо- , електропостачання і водовідведення, інформаційних мереж, об’єктів соціального та культурного призначення);- планування розвитку території громади (стратегічне та генеральне планування, зонування);- вирішення питань забудови території (відведення земельних ділянок, надання дозволів на будівництво, прийняття в експлуатацію будівель);- благоустрій території;- житлово-комунальні послуги - централізоване водо-, теплопостачання і водовідведення, вивезення і утилізація відходів, утримання житла комунальної власності;- організація пасажирських перевезень на території громади;- утримання доріг комунальної власності в поселеннях;- громадська безпека (дільничні міліціонери і патрульно-постова служба).в рамках делегованих державою повноважень:- середня, дошкільна та позашкільна освіта;- швидка медична допомога, первинна охорона здоров’я, профілактика хвороб;- культура та фізична культура – утримання та організація роботи будинків культури, клубів, бібліотек, стадіонів, спортивних майданчиків;- соціальна допомога через територіальні центри.

2.2. До компетенції органів місцевого самоврядування районів належать:в рамках власних повноважень:

- утримання об’єктів спільної власності територіальних громад району;- розвиток районної інфраструктури – передусім шляхів районного значення,

пасажирського транспорту.в рамках делегованих повноважень:

- виховання та навчання дітей у школах-інтернатах;- забезпечення лікування громадян у лікарняних стаціонарах загального профілю.

2.3. До компетенції органів місцевого самоврядування регіонів належать:власних повноважень:

- утримання об’єктів спільної власності територіальних громад області (наприклад, філармонії, театри, вищі навчальні заклади, лікарні та ін.);

- розвиток обласної інфраструктури – передусім шляхів обласного значення, міжрайонного та міжобласного пасажирського транспорту.

в рамках делегованих повноважень:- забезпечення професійно-технічної освіти;- надання високоспеціалізованої медичної допомоги ;

3. Органи та посадові особи

3.1. Громада – рада (сільська, селищна, міська); голова – сільський, селищний, міський; виконавчий орган ради – виконком(управа). У великих містах можуть утворюватись районні у місті ради. У селах, що входять до складу громади обираються/призначаються сільські старости.Відповідно до статуту громади можуть створюватись органи самоорганізації населення.

3.2. РайонРайонна рада, її виконавчий орган – виконком, голова ради-голова виконкому. Голова районної державної адміністрації із кооординуючо-контрольними повноваженнями, територіальні органи ЦОВВ.

3.3. ОбластьОбласна рада, її виконавчий орган – виконком, голова ради-голова виконкому. Голова обласної державної адміністрації із кооординуючо-контрольними повноваженнями, територіальні органи ЦОВВ.Місцеві державні адміністрації втрачають свою дуалістичну функцію органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, позбавляються невластивих функцій і виконують контролюючі функції щодо рішень органів місцевого самоврядування та координуючі функції щодо територіальних органів ЦОВВ

4. Фінанси та бюджет

4.1. Всі бюджети місцевого самоврядування отримують прямий зв’язок з державним бюджетом.Місцеві бюджети формуються за рахунок власних податків, частини державних податків, які розчеплюються між різними бюджетами та державних бюджетних трасфертів. 4.2. Місцеві ради отримують право самостійно встановлювати ставки оподаткування та пільги щодо них за визначеними податками. 4.2. Вводиться податок на нерухомість із розрахунку сплати за один квадратний метр загальної площі житлового помешкання, який 100% залишається у громадах.4.3. Створюється система стимулювання органів місцевого самоврядування у створенні нових суб‘єктів оподаткування, протягом 5 років підприємства, відкриті за рахунок зовнішніх інвестицій сплачують 50% податку на прибуток у місцеві бюджети з розподілом між громадою, районом і регіоном у пропорції 50%, 25%, 25%. 4.4. встановлюється можливість отримання кредитів для розвитку у громадах за спрощеними процедурами, але які гарантують громади від банкрутства.4.5. Держава забезпечує бюджетне вирівнювання та впроваджує механізми стимулювання регіонального та місцевого розвитку через надання фінансування розвиткових проектів , які відповідають стратегіям розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

5. Контроль та відповідальність5.1 Має бути забезпечено глибокий контроль щодо ефективності діяльності органів місцевого самоврядування з боку мешканців громад через встановлення зрозумілих правил місцевої демократії: громадські слухання, громадські ради, збори громадян, місцеві ініціативи, опитування громадської думки, референдуми, право громади на дострокове припинення повноважень органів місцевого самоврядування.5.2. Відповідальність органів місцевого самоврядування перед державою забезпечується через встановлення права місцевих державних адміністрацій зупиняти рішення органів місцевого самоврядування нормативного характеру у випадку, коли вони виходять за рамки повноважень чи порушують закон. Тут діє принцип: громада контролює ефективність, держава – законність.

6. Регіональний та місцевий розвиток6.1. Впроваджується наскрізна система стратегічного планування розвитку за ієрархією: Національний план розвиту України – Державна стратегія регіонального розвитку (до 2020 року) – План реалізації ДСРР (середньостроковий документ на 3 роки) – регіональні стратегії розвитку регіону (до 2020 року) – Плани реалізації СРР (на 3 роки) – стратегічні плани розвитку громад. Визначається порядок взаємодії усіх суб‘єктів розвитку у стратегічному плануванні.

6.2. Встановлюється прогнозований на середньостроковий період механізм фінансування з державного бюджету через Державний фонд регіонального розвитку проектів розвитку для регіонів, які випливають із стратегій розвитку регіонів. Відпрацьовується європейський формат проектів, державних закупівель, готуються кадри аби адаптуватись до вимог Європейського Союзу для можливого отримання коштів із фондів ЄС.

7. Інституційні питання реформи7.1. Створюється комітет з реформи місцевого самоврядування, територіального устрою та регіонального розвитку на чолі з Прем‘єром (як мінімум з Віце-прем‘єром), який наділяється повноваженнями швидкого узгодження проектів рішень у визначених сферах.7.2. Визначається міністерство, базове для реформи – Мінрегіон(потребує серйозного перетворення) та визначаються у кожному міністерстві на рівні заступника міністра особа, яка відповідає за координацію дій міністерства у проведення реформи.7.3. Створюються групи із проведення реформи в кожному із регіонів України.7.4. Створюється система координаційний рад із регіонального розвитку на національному та регіональному рівнях, аби забезпечити представництво різних суб‘єктів розвитку та узгодження різних інтересів через механізм консультацій.

Основні необхідні закони:Назва/cпрямування Готовність

Про засади адміністративно-територіального устрою України. 90%

Про внесення змін до Конституції України(в частині АТУ та ОМС) 100%

Про засади державної регіональної політики 100%

Про статус столиці України міста Києва 100%

Про статус Севастополя 90%

Про співробітництво територіальних громад 100%

Про право територіальних громад на об‘єднання 100%

Про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція). 70%

Про місцеві державні адміністрації (нова редакція). 75%

Про утворення адміністративно-територіальних одиниць (після початку реформи для кожного з регіонів)Про внесення змін до законів України, що випливають із змін до Конституції України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та голів громад.Про місцевий референдум 70%