довідник порадник для роботи з дітьми з особливими...

ВІДДІЛ ОСВІТИ ТАЛЬНІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

РАЙОННА ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Циба Людмила Леонідівна

Вишневська Тамара Михайлівна

Схвалено рішенням методичної ради РМК протокол №4 від 16.03.2010 р.

Протягом останніх років законодавчо надано право дітям з особливими

освітніми потребами навчатися у закладах загальноосвітнього типу за місцем

проживання.

Методичне керівництво, визначення шляхів і можливостей навчання дітей

з особливими освітніми потребами покладено на психолого – медико –

педагогічну консультацію.

З цілим рядом проблем стикаються керівники, педагогічні працівники

загальноосвітніх масових шкіл, які організовують навчання дітей з

обмеженими можливостями.

У роботі узагальнено матеріали з питань виявлення, обліку, діагностики

дітей з вадами розвитку, оформлення матеріалів на засідання психолого –

медико – педагогічної консультації, організації соціально-психологічного,

педагогічного супроводу дітей з вадами розвитку.

Матеріали адресовані вчителям-дефектологам, практичним психологам

загальноосвітніх начальних закладів, соціальним педагогам, консультантам

психолого – медико – педагогічної консультації, керівникам, педагогічним

працівникам навчальних закладів, які працюють з дітьми з вадами розвитку.

Ткаченко О. М., методист РМК

Зміст Вступ……………………………………………………………………………………3

Розділ І Законодавчі та нормативні документи.

1.Документи Організації Об’єднаних Націй…………………………………………4

2.Документи Ради Європи………………………………………………………….....4

3Національнінормативно-правові документи ……………………………………….5

Розділ ІІ Документація ПМПК

1.Заява на обстеження дитини районною ПМПК………………………………….. .9

2.Діагностичне обстеження дітей здійснюється за наявності документів………………………… 10

3. Картка стану здоров’я і розвитку дитини (дані попереднього

обстеження)……………………………………………………………………………..11

4. Психолого-педагогічна характеристика дитини………………………………....14

5. Інформаційний матеріал до „Картки стану здоров'я і розвитку

дитини". Розділ «дані логопедичного обстеження» ……………………………….15

6. Логопедичні висновки при обстеженні дошкільників

( з нормальним інтелектом та розумовою відсталістю)……………………………16

7. Логопедичні висновки при обстеженні школярів

(з нормальним інтелектом та розумовою відсталістю)…………………………….18

8.Витяг з протоколу діагностичного засідання психолого-

медико-педагогічної консультації ……………………………………………………….20

9. Картка індивідуально-корекційної роботи з дитиною………………………….. 21

10. Інформація для заповнення „Картки індивідуально-

корекційної роботи з дитиною"………………………………………………………23

11. Перелік документів,що повинні бути у справі

вихованця-сироти або вихованця, який залишився

без піклування батьків, загальноосвітньої школи-інтернату,

дитячого будинку ……………………………………………………………………24

12. Спеціальні школи-інтернати …………………………………………………….25

Розділ ІІІ Психічні захворювання дітей та підлітків.

1.Розвиток дитини в нормі…………………………………………………………. .26

2.Розвиток дитини поза нормою ……………………………………………………27

3.Етіологія психофізичних захворювань………………………………………….. 27

4.Діагнози дітей з особливими потребами………………………………………... 28

5.Типи діагнозів психолога…………………………………………………………..31

6.Порівняльна таблиця класифікації психічних захворювань…………………….35

7.Суттєві відмінності між розумовою і психічною неповноцінністю ……………36

8.Розумова відсталість та її відокремлення від подібних станів ………………….37

9.Порівняльна характеристика дітей з ЗПР та легкою розумовою

Відсталістю……………………………………………………………………………38

10.Класифікація вад слуху у дітей………………………………………………….. 39

11.Зведена таблиця диференційних ознак функціональної

асиметрії мозку………………………………………………………………………. 42

Розділ ІV Консультативна допомога

1.Медичні показники, що свідчать про не вступ до школи

дітей шестирічного віку…………………………………………………………….. 44

2.Поради для батьків, які мають дитину з особливими

освітніми проблемами………………………………………………………………...45

3.Опитувальник для вчителя, який працює з дитиною з особливими

освітніми проблемами………………………………………………………………. 46

Розділ V Довідковий матеріал

1.Термінологічний словник………………………………………………………… 48

2.Словник психіатричних термінів………………………………………………… 64

Список використаної літератури

Вступ

Щорічна статистика засвідчує в Україні тенденцію до зростання кількості дітей з

особливими потребами. Держава стала уважнішою до проблем дітей з вадами розвитку,

піклується про повноцінне задоволення їхніх потреб, є наміри якомога раніше дійти до

кожної дитини, яка має порушення розвитку, і максимально допомогти їй самій та її

родині, забезпечуючи гідне людини життя , соціальний комфорт та освітньо – трудову

реабілітацію.

У системі освіти давно функціонують психолого – медико – педогогічні консультації, які

мають розгалужену мережу. Положенням про центральну та республіканську (Автономна

Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого

– медико – педогогічні консультації, яке затверджене наказами Міністерства освіти і науки

України та Академії педагогічних наук України від 07.07 2004 року №569 /38,

регламентована діяльність регіональних психолого – медико – педогогічних консультацій.

Вони є осередками консультативно – просвітницької та діагностико –корекційної допомоги

дітям, які мають проблеми розвитку, безпосередньо на місцях. Завдяки районним ПМПК

забезпечується виявлення дітей з порушеннями розвитку в регіонах і якомога раннє

включення їх у систему лікувально – відновлювальних і корекційно – розвивальних

заходів.

Районні – психолого медико – педогогічні консультації, консолідуючи зусилля

фахівців, які можуть сприяти виявленню дітей з проблемами розвитку, а це - лікарі –

педіатри, неврологи, психіатри, вчителі - логопеди, дефектологи усіх спеціальностей,

учителі початкових класів, практичні психологи та медичні працівники дошкільних і

загальноосвітніх навчальних закладів, визначають несприятливі чинники їхнього

психофізичного розвитку, встановлюють контакти з батьками, визначають форми

допомоги, відстежують динаміку психічного розвитку дитини, і з огляду на потреби

забезпечують соціально – педагогічний патронаж сім’ї.

У нашому суспільстві відбуваються кардинальні зміни: повернення до

загальнолюдських цінностей, зокрема сім’ї, сімейного виховання. Визнано право батьків не

віддавати дитину з вадами розвитку до інтернату, а навчати її за індивідуальною

програмою у загальноосвітній школі за місцем проживання.

Педагоги загальноосвітньої школи стають дедалі причетнішими до навчання і виховання

цієї певною мірою нової для них категорії дітей, знати її особливості, орієнтуватися у тих

формах інтеграційного процесу, які вже запроваджуються.

Тому доцільно, щоб у освітянських структурах були зібрані інформаційні, довідникові

матеріали, які б допомагали в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Загальне

ставлення суспільства до дітей з особливими освітніми потребами відображається у

державному законодавстві. Фахівці, які працюють з такою категорією дітей, повинні знати

законодавчі, нормативні документи, що визначають основні права дітей з вадами розвитку,

орієнтуватися в правовому полі щодо прав дітей з психофізичними вадами, також власних

прав та обов’язків, використовувати ці знання на користь дітей, володіти методиками

викладання, мати достатній запас знань з психіатрії, психології, невропатології, для того

щоб розуміти стан дитини та кваліфіковано проводити корекційно – розвивальну роботу.

Розділ І Законодавчі та нормативні документи

Документи Організації Об’єднаних Націй

1. Загальна декларація прав людини, 10.12.1948р.

2. Декларація прав дитини (проголошена Генеральною Асамб

леєю ООН, 20.11.1959 р.)

3. Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права. Прийнятий

резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року.

4. Декларація соціального прогресу і розвитку, 11.12. 1969р.

5. Декларація про права розумово відсталих осіб. Прийнята резолюцією 2856

Генеральної Асамблеї ООН від 20.12. 1971 року.

6. екларація про права інвалідів. Прийнята резолюцією 3447 Генеральної Асамблеї

ООН від 09.12. 1975 року.

7. Конвенція і Рекомендації про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів, 1983 р.

8. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих

достоинство видов обращения и наказания, 1984 г.

9. Мінімальні стандартні правила (Пекінські правила) ООН, що стосуються

відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (96 планерне засідання ГА ООН від

29.11.1985 р.)

10. Конвенція про права дитини Організації Об’єднаних націй.

11.Інструкція ВООЗ по сприянню реалізації прав людини для осіб, які страждають на

психічні розлади. Прийнята резолюцією 46/119 Генеральної Асамблеї ООН 1991

року.

12. Всесвітня декларація про особливості впливання, захисту і розвитку дітей, 1990р

13. Принципи ООН захисту осіб, які страждають на психічні розлади і покращення

охорони здоров’я у психіатрії. Прийнято резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від

17 грудня 1991 г.

14. Керівництво по забезпеченню рівних можливостей для інвалідів. Десятиліття

інвалідів ООН, 1983-1992 роки.

15. Позитивне і повне включення інвалідів у всі сфери життя суспільства і керівна роль

ООН у цьому процесі. Прийнята резолюцією 48/95 Генеральної Асамблеї ООН від

19.12. 1993 року.

16.Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів. Прийняті

резолюцією 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20.12. 1993 року.

17. Саламанкська декларація щодо принципів, політики і програми дій щодо навчання

дітей з особливими освітніми потребами. Прийнята на Всесвітній конференції щодо

освіти осіб з особливими потребами 8-20 июля 1994 г.

18. Декларація про принципи, політику і практичну діяльність у сфері освіти осіб з

особливими потребами, 1994 р. ЮНЕСКО, Саламанка, Іспанія.

19. Світова програма дій щодо інвалідів.

20. Саламанкська декларація «Формування майбутнього »

21. Конвенція ООН про права інвалідів, висновки 48 – ої сесії Міжнародної конференції

з освіти ЮНЕСКО (Женева, листопад 2008 р.)

Документи Ради Європи:

1.Амстердамська декларація Європейського бюро ВООЗ у сфері прав пацієнтів.

2.Європейська конвенція з прав людини та Протокол №2, 11.

3.Протокол № 1, 4, 6, 7 до Європейської конвенції з прав людини.

4.Рекомендація 818 Ради Європи щодо ситуації з психічними захворюваннями.

5.Європейська соціальна хартія від 12 жовтня 1961.

6.Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському, поводженню чи

покаранню або такому, що принижує гідність.

4

Національні нормативно-правові документи

1. Закон України ―Про освіту‖ від 23.05.91 №1060 – ХІІ

2. Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я‖ вiд 19.11.1992

№ 2801-XII

3. Конституція України (ст.3, 21, 22, 23, 24, 51, 52), 28.06.1996р.

4. Закон України «Про професійно – технічну освіту» від 19.02.98р.

5. Закон України ―Про загальну середню освіту‖ від 13.05.99 №651-XIV

6. Закон України ―Про психіатричну допомогу‖ від 22.02.00 №1489-ІІІ

7. Закон України―Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-

інвалідам‖ від 16.11.2000 N 2109-III

8. Закон України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»,

05.10.2000р.№2017 - III

9. Закон України ― Про охорону дитинства‖ від 26.04.01 №2402-ІІІ

10. Закон України ―Про пенсійне забезпечення‖ від 11.07.2001 №2631-ІІІ

11. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» вiд 21.06.2001 №2558-

III.

12. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15. 11. 2001 р. №2789 – 111

(витяг ст. 4 – 15, 17, )

13. Закон України ―Про дошкільну освіту‖ від 11.07.01 №2628-ІІІ

14. Сімейний Кодекс України, N 2947-III від 10.01.2002 (ст. 2 – 7; ст.14; 16 – 17; ст.

49 – 50; ст. 55; ст. 84 – 89; ст. 109; ст. 121 – 197; ст. 198 – 207; ст. 207 – 274; ст.

281 – 289).

15. Кримінальний Кодекс України від 05. 04. 2001 р.( ст. 97, 98 – 108, 155, 156, 164, 166,

167, 168 – 169, 172, 175)

16. Про Національну доктрину розвитку освіти, 17.04.2002р.

17. Цивільний Кодекс України, від 16.01.2003 № 435-IV (ст. 31, 32, 33, 35, 37, 55 – 79,

281, 282 – 290, 291, 292, 293, 294, 296, 297, 300, 301, 303, 309 – 313, 1178 – 1183,

1199, 1224, 1260).

18. Закон України «Про соціальні послуги», 19.06. 2003р.

19. Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на

пенсію, та інвалідам" вiд 18.05.2004 № 1727-IV.

20. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту

дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 11.01.2005р.

21. Закон України «Про забезпечення організаційно – правових умов соціального

захисту дітей – сім’ї та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 11.01.05

22. Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні‖ від 6.10.2005, N 2961-IV

23. Закон України ―Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні‖

24. Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 12, 13, 24, 180, 184, 188)

25. Кодекс законів про працю (ст. 24, 51, 55, 56, 63, 172, 176, 177 – 183, 184 – 188, 189 –

200, 255)

26. Цивільний процесуальний Кодекс України, вiд 18.03.2004 № 1618-IV

27. Житловий Кодекс України, вiд 30.06.1983 № 5464-X, редакцiя вiд 22.12.2005

28. Закон України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо

реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016р», 2009р.

29. Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, схвалена Постановою

Кабінету Міністрів України № 1545 від 12.10.2000 р.

30. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06. 2000р.№964 «Про затвердження

Положення про загальноосвітній навчальний заклад»

5

31. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09. 2001р. №1262 «Про внесення змін до

Положення про загальноосвітній навчальний заклад »

32. Постанова Кабінету Міністрів від 12. 03. 2003 р. №305 «Положення про дошкільний

навчальний заклад»

33. Концепція соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю, схвале розпорядженням

Кабінету Міністрів України 25 серпня 2004 р., № 619-р

34. Розпорядження Кабінету Міністрів від 25. 08. 2004 р. №619 – р «Про затвердження

Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю»

35. Постанова Кабінету Міністрів України від 05. 07. 2004 р. №848 «Про затвердження

Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей які потребують корекції

фізичного та (або) розумового розвитку»

36. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.11. 2005 №444 «Про затвердження

плану додаткових заході щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з

обмеженими фізичними можливостями»

37. Доручення Кабінету Міністрів України від 25.07. 2005 р. №34531 / 2 / 1 – 05 до указу

Президента України від 04. 07. 2005 р. №1013 / 2005 р. «Про невідкладні заходи щодо

забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні»


Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на

період до 2010 року» ї


Державної типової програми реабілітації інвалідів»

40. Постанова Кабінету Міністрів України від 12. 05. 2007 №716 «Про затвердження

Державної програми

розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними

можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до

2011 року»

41. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми

розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними

можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до

2011р», 12.05. 2007р.

42. Постанова Кабінету Міністрів України від 24. 09. 08. №866 «Питання діяльності

органів опіки та піки та піклування пов’язаної із захистом прав дитини»

43. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05. 10. 2009 р. №1622 «Про

затвердження плану заходів щодо розвитку загальної середньої, дошкільної та

позашкільної освіти на період до 2012 р.»

44. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21. 10. 2009 р. №1263 – р «Про

затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Загальнодержавної програми

«Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період

до 2016 року»

45. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12. 2009 р. «Про затвердження плану

заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у

загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 р.»

46. Кабінет Міністрів України. Протокольне рішення Ради у справах інвалідів при Кабінеті

Міністрів України від 21. 12. 2009 р. №3 «Про впровадження інноваційних технологій у

навчально – реабілітаційний процес загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які

потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»

6

47. Указ Президента України від 01. 06. 2005 р. №900 «Про першочергові заходи щодо

створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними

можливостями»

48. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення

функціонування та розвитку освіти в Україні» від 04. 07. 2005 р.

49. Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» від

11.07. 2005 №1086

50. Указ Президента України від 04. 05 2007 р. №376 «Про додаткові заходи щодо захисту

прав та законних інтересів дітей»

51. Указ Президента України від 18. 12. 2007 р. №1228 «Про додаткові невідкладні заходи

щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними

можливостями»

52. Указ Президента України від 05. 05. 2008 р. №411 / 2008 «Про заходи щодо

забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей»

53. Указ Президента України від 02. 03. 2009 р. №113 «Про першочергові заходи щодо

поліпшення становища осіб з вадами зору»

54. Наказ Міністерства освіти і науки України від 30.01.1991 №32 «Інструкція про ділову

документацію в дошкільних закладах»

55. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.08. 1996 №278 «Про затвердження

Положення про шкільну психолого – медико – педагогічну комісію»

56. Типові положення про будинки-інтернати для громадян похилого віку, інвалідів та

дітей.

57. Наказ Міністерства соціального захисту населення України № 43 від 01.04.97.

58. Правила опіки та піклування. Затверджені спільним наказом Державного комітету

України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства

освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999р.

№34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.1999р. за

№387/3680

59. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21. 11. 2002 №667 «Порядок

встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних

дошкільних та інтернатних навчальних закладах»

60. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12. 2002 р. №732 «Про затвердження

Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»

61. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02. 2002 р. №128 «Про затвердження

Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел – садків)

компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл – інтернатів),

груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів

та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх

начальних закладах»

62. Наказ Міністерства освіти і науки України від 09.10. 2002 р. №572 «Про внесення змін

до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.02. 2002 №128»

63. Наказ Міністерства освіти і науки України від 05. 02. 2003 р. №61 «Про внесення змін

до «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних

закладах»

64. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження положення про

експертизу психологічного і соціологічного інструментарію що застосовується в

навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, 20. 04. 2003р. за №330.

65. Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні,

Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні

консультації, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України та Академії

7

педагогічних наук України 07.07.2004 N 569/38, Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 27 липня 2004 р. за N 931/9530.


до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних

закладах»

67. Наказ Міністерства освіти і науки від 17. 08. 2004 р. №661 «Про організацію діяльності

регіональних психолого – медико – педагогічних консультацій»

68. Лист Міністерства освіти і науки від 09. 08. 2005 р. №1/9 - 414 «Про фінансування

діяльності республіканської (Автономної республіки Крим), обласних Київської та

Севастопольської міських, районних (міських) психолого – медико педагогічних

консультацій»

69. Наказ Міністерства освіти і науки України від 27. 03. 2006 р. №240 /165 «Про

затвердження Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп)

компенсую чого типу»

70. Наказом Міністерства освіти і науки України» Про планування діяльності та ведення

документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми –

інвалідами системи МОІН України, 28.12.06 за №864

71. Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.07. 2005 р. №454 «Про заходи

Міністерства освіти і науки України по реалізації Указу Президента «Про невідкладні

заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні»

72. Наказ Міністерства освіти і науки від 27.11. 2007 р. №1041 «Про забезпечення прав

дітей – інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового

розвитку»


до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти»

74. Наказ Міністерства освіти і науки України від 19. 05. 2008 №432 «Про внесення змін до

Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних

закладах»

75. Наказ Міністерства освіти і науки України від 15. 09. 2008 р. №852 «Про затвердження

положення про соціальну загальноосвітню школу (школу – інтернат) для дітей, які

потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»

76. Наказ Міністерства освіти і науки України від 05.12.2008 р. №1105 «Про затвердження

Типових штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл –інтернатів) для

дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»

77. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.01. 2010 р. «Про затвердження

заходів на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05. 10. 2009 р.

№1622 «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної середньої,

дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 р.»

78. Наказ Головного управління освіти і науки облдержадміністрації від 29.10. 2004 р.

№419 «Про виконання спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Академії

педагогічних наук України від 07.07. 2004 р. №569 / 38 «Про затвердження

Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим ), обласні,

Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого – медико – педагогічні

консультації».

79. Розпорядження Голови Черкаської облдержадміністрації від 14. 06. 2005 №249 «Про

заходи щодо реалізації Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю».

80. Наказ Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф від 21.12. 2005р

№596 «Про видачу висновків дітям для індивідуального навчання за станом здоров’я».

81. Наказ Головного управління освіти і науки облдержадміністрації від 18. 01. 2008 р. 322

«Про забезпечення прав дітей – інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та

(або) розумового розвитку».

8

Розділ ІІ

Оформлення документації ПМПК

Завідуючій районною ПМПК

жителя(ки)_____________________________

(адреса)

_______________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

_____________________________________________

( телефон)

ЗАЯВА

Прошу Вас провести психолого-медико-педагогічне обстеження моєї

дитини, _________________________________________________________

(учня школи, вихованця ДНЗ)

________________________________________________________________,

(прізвище, ім’я, по батькові, рік народження)

для уточнення діагнозу та визначення форми навчання. До заяви додаю копію свідоцтва

про народження.

________________ _________________

(дата) (підпис)

9

Діагностичне обстеження дітей здійснюється за наявності таких документів

1. Свідоцтва про народження дитини.

2.Витягу з історії розвитку (хвороби) дитини (медична картка дитини).

3.Розгорнутої характеристики із загальноосвітнього чи дошкільного навчального

закладу, у якому перебуває дитина.

4.Зошитів з рідної мови, математики (якщо дитина навчається), малюнків.

5.Результатів попереднього обстеження дитини лікарями (психіатром,

отоларингологом, офтальмологом, неврологом), логопедами, практичними

психологами, педагогами системи освіти та охорони здоров'я України (Картка стану

здоров'я і розвитку дитини).

Обстеження дітей здійснюється в присутності батьків (осіб, які їх

замінюють).

Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.07.2004 року № 56

1 0

КАРТКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я І РОЗВИТКУ ДИТИНИ

(дані попереднього обстеження)

Назва ПМПК Тальнівська районна психолого-медико-педагогічна консультація

Місце знаходження (адреса) в. Вільних Козаків, 1

Телефон (04731) 3-10-04

Загальні відомості про дитину

1. Прізвище, ім’я, по батькові _____________________________________________

2. Дата народження ___________________ вік на час обстеження ____________р.

3. Місце проживання ____________________________________________________

4. У яких закладах _______________________________________________________

________________________________________________________________________

5. Ким направлена на обстеження_________________________________________

6. Мета обстеження, скарги _______________________________________________

________________________________________________________________________

7. Стислі відомості про сім’ю дитини та умови виховання ___________________

________________________________________________________________________

Основні медичні висновки

1. Педіатр (розгорнуті анамнестичні дані з історії розвитку дитини та стан її

здоров’я)______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________

2. Психіатр _____________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________

Картка дійсна для заповнення в усіх закладах системи освіти, охорони здоров’я, установ та закладів

системи праці та соціального захисту населення України

3. Офтальмолога ________________________________________________________

________________________________________________________________________

4. Отоларинголога _______________________________________________________

________________________________________________________________________

5. Невролога ____________________________________________________________

11

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________

6. Хірурга ______________________________________________________________

________________________________________________________________________

7. Медико-генетичної консультації (у разі потреби)

______________________________________________________________________________________

__________________________________________________________

8. Іншого фахівця _______________________________________________________

Дані логопедичного обстеження

(загальна характеристика спілкування: жестами, окремими словами, фразовим мовленням; словниковий запас, граматична будова мовлення, вимова і розпізнавання звуків, читання,

письмо)__________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

________________

Висновок про наявність специфічних мовленнєвих порушень (алалія, дислалія, заїкання, дизартрія,

ринолалія, дисграфія, дислексія, фонетико-фонематичне недорозвинення, загальне недорозвинення мовлення) та рекомендації щодо їх корекції ________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

__

__________________Дата _______________________Підпис ___________________

Дані психологічного обстеження

(адекватність поведінки, особливості контакту, наявність інтересу до співпраці з дорослим, характеристика предметно-практичних дій, працездатність, здатність зосереджуватися,аналізувати

предмети, виділяти суттєві ознаки, окремі частини, установлювати схоже і відмінне, узагальнювати,

здійснювати класифікацію, переносити вміння в нові пізнавальні ситуації, міра самостійності, характер необхідної допомоги, научуваність, здатність міркувати, установлювати причиново-

наслідкові зв’язки, робити умовиводи, стан емоційно-вольової сфери, особливості формування

особистості)

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

__________________________________________12__________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

Практичний психолог ________________Підпис _____________Дата ___________

Педагогічна характеристика

(характеристика знань, умінь, навичок, інтересів, труднощі в навчанні, особливості поведінки)

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

Педагог _______________________________ _______________ ________________

(прізвище, ім’я, по батькові) (підпис) (дата)

13

Психолого-педагогічна характеристика дитини

1.Загальні відомості про учня (прізвище, ім’я, по-батькові, клас, вік, школа, скільки років

навчався в даному класі).

2. Успішність учня по предметах (загальний стан успішності; динаміка засвоєння читання,

письма, лічби. Розвиток кмітливості,. швидкості і глибини запам’ятовування.

Начитанність.навички ручної праці, вміння малювати, ліпити. Загальнорозвиваючі

інтереси).

3.Фізичний стан (чи часто хворіє, на які хвороби, фізичні вади, працездатність.

4.Темп роботи (встигає працювати разом з класом, відстає).

5.Особливості пам’яті (здатність підтримувати завдання в пам’яті, запам’ятовує матеріал

невірно, повільно, механічно, логічно. Чи знає вірші, таблицю множення).

6.Особливості мислення (розуміє суть оповідання, умову задачі, встановлює причинно-

наслідкові зв’язки, уміє узагальнювати, робити висновки).

7.Особливості мови учня (словниковий запас, граматична правильність, здатність зв’язно і

послідовно висловлювати свої думки, мовні порушення і розвиток писемної мови).

8.Об’єм знань про навколишню дійсність.

9.Особливі здібності учня. Улюблені заняття (праця, прогулянки на природу, рухливі або

спокійні ігри, моделювання). Успіхи в музичній школі або спортивній секції. Вплив цих

занять на успішність в школі, їх відповідність темпераменту. Відношення батьків до

додаткових занять.

10.Дисциплінованість (поведінка на уроках, перерві, вдома, на вулиці).Тип темпераменту.

Відношення до однокласників (дружба, конфліктність; комунікабельність—замкнутість;

щедрість—жадібність; готовність допомогти іншим—егоїзм).Найбільш важливий стан

(збудливий або гальмівний).

11.Риси характеру (працьовитість, лінощі, щирість, грубість, агресивність, егоїзм,

замкненість, стриманість).

12.Взаємини з колективом. Рівень громадської активності (постійний—високий, середній,

низький). Тенденція до ініціативності і лідерства. Відношення до своїх доручень (радісне,

байдуже, схвильоване).Наявність чи відсутність друга, дружба випадкова чи вмотивована.

13.Умови сімейного виховання (стосунки в сім’ї і увага батьків до дитини)

14.Висновки. Яка допомога надавалась педагогом і які позитивні зрушення. Які основні

риси характеру, інтелектуальні і моральні якості необхідно проектувати в першу чергу.

14

Інформаційний матеріал до „Картки стану здоров'я і розвитку дитини"

Розділ „Дані логопедичного обстеження"

Дана графа може заповнюватися в ході обстеження, якщо дитина леїгко вступає в

контакт і швидко відповідає на поставлене питання, або в кінці обстеження па основі

спілкування з дитиною і загального враження про мову.

Мовний розвиток дитини визначається розумінням мови дитини, зверненої до неї.

словникового запасу, граматичного складу, вимови звуків, складової структури слів,

навичок використання ситуативної і контекстної мови.

Мовний розвиток повільно обстежується у дітей з загальним недорозвитком

мовлення 1-ІІІ рівня, з фонетико-фонематичним недорозвитком мови, у дітей, що

заїкаються. Тому, при перевірці зв'язної мови дитині пропонується скласти розповідь за

СЮЖЕТНОЮ картинкою, серією картинок чи за власним досвідом.

Висновки про словниковий запас робляться на основі бесіди чи складання

розповіді, про граматичний склад мови при перевірці використання прийменників, різних

граматичних форм (числа, відмінка), виділяються аграматизми. При наявності

аграматизмів у мові графа заповнюється словами: грубі чи незначні аграматизми у мові.

Вимова і сприймання звуків, складова структура, звуковимова ретельно

обстежується у дітей з III рівнем загального недорозвитку мовлення, з недорозвитком

фонетико-фонематичної сторони мови та заїканням.

В графі зазначаються порушені звуки чи групи звуків і характер їх порушення

наприклад «Бокові свистячі - б/с», «Міжзубний стигматизм» і т.д.

Навички використання ситуативної і контекстної мови також обстежуються у дітей,

що заїкаються. Форма і ступінь заїкання не вказується.

Стан слуху обов'язково перевіряється у тих дітей, які перепитують питання.

оглушують дзвінкі приголосні, якщо збереженість (наявність) слуху викликає сумнів.

Графа з висновком рішень і рекомендацій ПМПК заповнюється після обстеження

дитини таким чином : загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ). фонетико-фонематичний

недорозвиток мови (ФФНМ). дислалія (проста або складна), заїкання.

Діти з сильним порушенням мови, так звані «немовні діти» направляються у

відповідні медичні заклади для оглядів неврологами та психіатрами чи оглядаються на

місці, якщо дані спеціалісти входять в склад ПМПК.

Неврологи разом з логопедами визначають і ставлять відповідний діагноз :

Невролог афазія, дизартрія (її вид), слухова агнозія, сенсорна і моторна алалія,

апраксія (аферентна і еферентна), анартрія (нечленороздільність мови,

порушення артикуляції).

Психіатр Стан психічного (інтелектуального) розвитку дитини, ранній дитячий

аутизм, слухова агнозія, апраксія, дезінтегровані розлади мови (розпад мови)

Сурдолог глухота, приглухуватість, слухова агнозія, і еенео-могорна алалія.

15

Логопедичні висновки при обстеженні дошкільників

Обстеження дошкільників з нормальним інтелектом

В логопедичних висновках рекомендується вказати характер порушень мовлення на основі

обох класифікацій

1.Симптомологічна (психолого-педагогічна) класифікація враховує, які компоненти

мовлення порушені і в якій степені. В дану класифікацію входять групи порушень

мовлення:

--фонетичне порушення мовлення (ФФМ) або порушення окремих звуків .

При ФНР порушені фонетична сторона мовлення (звуковимова, звуко-складова структура

слова, просодика) в комплексі або які-небудь окремі компоненти фонетичної будови

мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова ізвуко-складова структура

слова).

--Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ).

При ФФНМ поряд з порушеннями фонетичної сторони мовлення наявний і недорозвиток

фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків),

фонематичного аналізу і синтезу, фонематичних уявлень.

--Лексико-граматичний недорозвиток мовлення

При лексико-граматичному недорозвитку мовлення у дітей нормальна звуковимова,

відносно збережені фонематичні процеси (найчастіше в результаті логопедичної корекції),

але відмічається обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення.

-Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ I, II і III рівня ), а також нерізко виражений

загальний недорозвиток мовлення ( НЗНМ).

При ЗНМ у дітей порушені всі компоненти мовної системи: фонетико-фонематична

сторона мовлення, лексика, граматична будова.

2.Клінічно-педагогічна класифікація розкриває механізми, форми і види мовних порушень.

При цьому враховуються наступні форми мовних розладів: дислалія, дизартрія або стерта

форма дизартрії, ринолалія, розлад голосу, моторна, сенсорна алалія, дитяча афазія,

затримка мовного розвитку (ЗМР), загальний недорозвиток мовлення при затримці

психічного розвитку (ЗПР), ЗНМ не пояснюваного характеру, заїкуватість, тахілалія,

запинки (полтерн).

Варіанти перетину двох класифікацій

*Фонетичне порушення мовлення або порушення вимови окремих фонем:

--дислалія,

--дизартрія або стерта дизартрія,

--порушення голосу,

--ринолалія.

*Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ):

--дислалія,

--дизартрія або стерта форма дизартрії;

--ринолалія.

*Недорозвиток лексико-граматичної будови мовлення:

--вихід із моторної (сенсорної) алалії,

--по типу затримки мовного розвитку,

--при ЗПР,

--невиясненого патогенезу.

* Загальний недорозвиток мовлення ( ЗНМ I ,II і III рівня, НЗНМ):

--моторна алалія,

--сенсорна алалія,

--сенсомоторна алалія,

--дизартрія або стерта дизартрія,

16

--по типу затримки мовного розвитку,

--при ЗПР,

--невиясненого патогенезу.

* Порушення темпу і ритму мовлення:

--заїкуватість,

--тахілалія.

--браділалія,

Запинки (полтерн).

Формулювання логопедичних висновків

*Загальний недорозвиток мовлення (І рівень). Моторна алалія.

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень).Сенсорна алалія

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень).Стерта псевдо-бульбарна дизартрія.

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень).Моторна алалія, заїкуватість

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень). Сенсомоторна алалія.

*Загальний недорозвиток мовлення . Дитяча афазія.

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень). Стерта псевдобульбарна дизартрія.

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень). Моторна алалія.

* Загальний недорозвиток мовлення (І рівень). Моторна алалія, заїкуватість.

*Лексико-граматичний недорозвиток мовлення. Вихід із моторної алалії.

*Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення.Стерта псевдобульбарна дизартрія.

*Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення. Відкрита органічна ринолалія.

*Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення. Моторна функціональна дислалія.

*Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення. Відкрита органічна ринолалія.

Обстеження дошкільників з розумовою відсталістю.

Термін «ЗНМ», запропонований Р. Левіною і співробітниками НДІ дефектології,

визначається наступним чином: «Загальний недорозвиток мовлення—різні складні

мовленнєві порушення, при яких у дітей порушено формування всіх компонентів мовної

системи, які відносяться до звукової, змістової сторони, при нормальному слкхові та

інтелекті».

Відповідно до цього визначення, термін «ЗНМ» не може бути використаний при

логопедичній діагностиці порушень мовлення у розумово відсталих дітей. Для позначення

не сформованості мовлення як системи в розумово відсталих рекомендовано наступні

формулювання логопедичних висновків (для дошкільників 5-7 років).

1. Системне недорозвинення мовлення тяжкої степені при розумовій відсталості

Логопедична характеристика: поліморфне порушення звуковимови, відсутність як

складних, так і простих форм фонематичного аналізу, обмежений словниковий запас

(до 10-15 слів).Фразове мовлення представлено однослівними або двослівними

реченнями, які складаються із аморфних слів-коренів. Форми словозміни і

словотворення відсутні.Зв’язне мовлення не сформоване. Розуміння мовлення грубо

порушено.

2. Системне недорозвинення мовлення середньої степені при розумовій відсталості

Логопедична характеристика: поліморфне порушення звуковимови, грубе

недорозвинення фонематичного сприймання і фонетичного аналізу і синтезу (як

складних, так і простих форм): обмежений словниковий запас; виражені аграматизми,

які проявляються в неправильному використанні закінчень іменників вприйменникових

і безприйменникових синтаксичних конструкціях, в порушенні узгоджень прикметників

і іменників, дієслова та іменника; несформованість словотворчих процесів (іменники,

прикметники і дієслова); відсутність або грубе недорозвинення мовлення (1-2 речення

замість переказу).

17

3.Системний недорозвиток мовлення легкої степені при розумовій відсталості

Логопедична характеристика: поліморфне порушення звуковимови, недорозвинення

фонематичного сприймання і фонетичного аналізу і синтезу; аграматизми, які

проявляються в складних формах словозміни (в прийменниково-відмінкових

конструкціях при узгодженні прикметника та іменника в називному відмінку, а також в

непрямих відмінках); порушення словотворення, недостатня сформованість зв’язного

мовлення, в переказах спостерігаються пропуски і спотворення змістових ланок,

порушення передачі послідовності подій.

Логопедичні висновки при обстеженні школярів

Обстеження школярів з нормальним інтелектом

При визначені характера мовного порушення у дітей шкільного віку рекомендовані такі

ж формулювання логопедичних висновків, як і для дошкільників. У випадках. Коли у

школярів наявні порушення читання і письма, в логопедичних висновках після визначення

виду порушень усного мовлення вписується форма дислексії або/ і дисграфії.


* Загальний недорозвиток мовлення (III рівень). Вихід з моторної алалії.Фонематична

дислексія, дисграфія на грунті порушення мовного аналізу і синтезу.

*Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення . Сенсорна функціональна дислалія.

Дисграфія на основі порушень фонемного розпізнання.

*НЗНМ. По типу затримки мовного розвитку. Дисграфія на грунті порушення мовного

аналіза і синтеза, граматична дисграфія.

*Лексико-граматичний недорозвиток мовлення. Семантична дислексія, аграматична

дисграфія.

Обстеження школярів з розумовою відсталістю

1.Системне недорозвинення мовлення тяжкої степені при розумовій відсталості

Логопедична характеристика: поліморфне порушення звуковимови, грубе

недорозвинення фонематичного сприймання і фонетичного аналізу і синтезу (як

складних, так і простих форм): обмежений словниковий запас; виражені аграматизми,

які проявляються в порушені як складних, так і простих форм словозміни і

словотворення:: неправильному використанні відмінкових форм іменників і

прикметників, в порушенні прийменниково-відмінкових конструкцій, узгодженні

прикметників і іменників, дієслова та іменника; несформованість словотворення;

відсутність зв’язного мовлення або тяжке її недорозвинення (1-2 речення замість

переказу).

2.Системне недорозвинення мовлення середньої степені при розумовій відсталості

Логопедична характеристика: поліморфне або мономорфне порушення звуковимови,

недорозвинення фонематичного сприймання і фонетичного аналізу (в деяких випадках

наявні найпростіші форми фонематичного аналізу, при виконанні складніших форм

фонематичного аналізу наявні значні труднощі);аграматизми, які проявляються в

складних формах словозміни (в прийменниково-відмінкових конструкціях при

узгодженні прикметника та іменника середнього родк в називному відмінку, а також в

непрямих відмінках); порушення складних форм словотворення, недостатня

сформованість зв’язного мовлення, в переказах спостерігаються пропуски і

спотворення змістових ланок, порушення передачі послідовності подій, виражені

дислексія, дисграфія.

3.Системний недорозвиток мовлення легкої степені при розумовій відсталості

Логопедична характеристика: порушення звуковимови відсутні або мають

мономорфний характер; фонематичне сприймання, фонематичний аналіз і синтез в

основному сформовані; є труднощі при визначенні кількості і послідовності звуків на

складному мовному матеріалі; словниковий запас обмежений; в спонтанному мовленні

18

відмічаються лише поодинокі аграматизми, при спеціальному обстеженні

проявляються помилки у використанні складних прийменників,порушення узгодження

прикметника та іенника в непрямих відмінках множини, порушення складних форм

словотворення; в переказах є основні змістові ланки, відмічаються лише незначні

пропуски другорядних змістових ланок, не відображені деякі змістові

відношення;.наявна нерізко виражена дисграфія.

В логопедичних висновках визначаються: 1) степінь системного недорозвинення

мовлення; 2)порушення усного мовлення; 3)порушення писемного мовлення.


*Системне недорозвинення мовлення середньої степені при розумовій відсталості.

Стерта форма псевдобульбарної дизартрії. Складна форма дисграфії (акустична

дисграфія, дисграфія на грунті порушень мовного аналізу і синтезу).

*Системний недорозвиток мовлення легкої степені при розумовій відсталості,

механічна дислалія. Аграматична дислексія і дисграфія.

19

Погоджено:

консультант обласної ПМПК

«_____»____________200___р.

__________________________

Відділ освіти Тальнівської

райдержадміністрації

Районна психолого -медико-педагогічна консультація Адреса 20400 м.Тальне

вул. Вільних козаків, 1 тел.: 3-10-04

Витяг

з протоколу діагностичного засідання психолого-медико-педагогічної

консультації

№____ від "__"_____________ 200___ р.

Виданий Слободяник Тетяні Данилівні

Прізвище, ім'я, по батькові дитини Козачков Іван Вікторович

Число, місяць, рік народження 10.05.1999р.

Адреса с.Романівка Тальнівського р-ну, Черкаської області.

Діагноз F-70.0 , Загальне недорозвинення мовлення ІІІ рівня

Рекомендовано на 2009-2010 н.р. надати (продовжити) індивідуальну форму компенсуючого

навчання за програмою допоміжної школи, 3 клас.

Завідувач ПМПК__________________________ П.І.П.

Секретар ПМПК__________________________ П.І.П.

20

Відділ освіти Тальнівської райдержадміністрації

_______________________________________________________________________

РАЙОННА ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

КАРТКА

ІНДИВІДУАЛЬНО-КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДИТИНОЮ (ЗАПОВНЮЄТЬСЯ НА ТИХ ДІТЕЙ, ЯКИМ НАДАВАТИМЕТЬСЯ КОРЕКЦІИНО-

ПЕДАГОПЧНА ДОПОМОГА В УМОВАХ ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ)

1 .Прізвище, ім."я, вік дитини _____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

2.Місце виховання чи навчання дитини (сім"я, дошкільний чи загальноосвітній навчальний

заклад)

______________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

3.Скарги педагогів чи батьків

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

____________________________________

4.Ким направлена дитина (з власної ініціативи батьків,учителями, районної ПМПК)

______________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

5. Характеристика проблем дитини

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

21

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

6. Дані додаткових консультацій в окремих фахівців (у разі потреби)

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

7. Дата та мета корекційних занять

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

8.Результати обстеження дитини після наданої корекційно-педагогічної допомоги

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

__________________________________________________________

Консультант РПМПК ___________________________________________

(прізвище, ім."я, по батькові) (підпис)

Завідувач РПМПК ____________________________________________

(прізвище, ім."я, по батькові) (підпис)

22

Інформація для заповнення „Картки індивідуально-корекційної роботи з

дитиною"

Комплексний характер коректнішої роботи передбачає :

• Спільну роботу з усіма педагогами, які працюють у даному класі;

• Контакти з батьками дитини;

• Правильне педагогічно виважене ставлення до хворої дитини, зокрема усунення шкідливих для дитини впливів;

• Консультування сім'ї;

• Психологічна освіта батьків за допомогою лекцій та інших заходів;

• Вчасне надання логопедичної допомоги;

• Своєчасне забезпечення дитини кваліфікованою медико-психологічною

допомогою, спрямованою на виправлення недоліків розвитку;

• Методику виховання позитивних моральних якостей, громадської активності,

свідомої дисципліни, вивільнення творчого потенціалу, притаманною кожній

дитині. Необхідно працювати у напрямку оздоровлення мікросоціального

середовища в якому росте дитина, з метою подальшого її розвитку як цілісної

особистості.

У розділах 5-8 звернути увагу на :

1. Рівень загальної обізнаності :

1) Оволодіння сенсорними еталонами (уявлення про величину, форму, колір);

2) Просторові уявлення ( далі, ближче, вгорі, внизу, позаду, поряд);

3) Уявлення про кількість (багато, мало, порівну, більше, менше);

4) Знання та уявлення про предмети навколишнього світу;

5) Орієнтування в часі, частинах доби.

2. Особливості взаємодії з дорослими :

1) Уміння слухати завдання ;

2) Здатність діяти відповідно до інструкції ;

3) Здатність скористатися допомогою ;

4) Реакція на оцінку дорослого.

3. Сформованість мислевих дій та операцій :

1) Уміння бачити різні ознаки предметів;

2) Здатність встановлювати схожість і відмінність ;

3) Вміння групувати предмети за спільною ознакою;

4) Вміння робити елементарні висновки;

5) Вміння виявляти найпростіші зв'язки і залежності між предметами та явищами.

4. Научуваність - швидкість засвоєння та використання нового досвіду (ознаки

научуваності - покращення якості виконання діагностичних завдань).

5. Особливості працездатності (здатність зосереджувати увагу, тривалість

продуктивної діяльності, прояви втоми)

23

Перелік

документів,що повинні бути у справі вихованця-сироти або вихованця, який

залишився без піклування батьків, загальноосвітньої школи-інтернату, дитячого

будинку

1. Путівка відповідного органу державної виконавчої влади, у віданні якого знаходиться

заклад.

2. Рішення державної виконавчої влади за місцем проживання дитини про необхідність

направлення її в державну дитячу установу.

3. Клопотання відділу освіти про направлення дитини до школи-інтернату.

4. Свідоцтво про народження в оригіналі або висновок медичної експертизи, який

засвідчує вік дитини (при відсутності свідоцтва).

5. Витяг з протоколу діагностичного засідання психолого-медико-педагогічної

консультації.

6. Документи про освіту для дітей шкільного віку: особова справа учня, табель

успішності, характеристика.

7. Медичні документи про стан здоров’я.

8. Акт первинного обстеження умов життя дитини.

9. Відомості про батьків або осіб, які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть батьків,

вирок або рішення суду про позбавлення батьківських прав; довідка про хворобу або

розшук батьків та інші документи, які підтверджують відсутність батьків або

неможливість виховання ними своїх дітей).

10. Довідка про склад сім’ї.

11. Довідка про наявність і місце проживання братів, сестер та інших близьких родичів.

12. Опис майна, яке залишилося після смерті батьків, відомості про осіб, які відповідають

за його збереження.

13. Майновий сертифікат (при наявності).

14. Документи про наявність та закріплення житлової площі за дитиною.

15. Документи про успадкування житлової площі та майна.

16. Ощадна книжка дітей, які одержують пенсію.

17. Довідка з пенсійного фонду про призначення пенсії дитини, пенсійна книжка, копія

рішення суду про стягнення аліментів (при одержанні їх на дитину батьком або

особою, яка його замінює).

18. Ідентифікаційний код дитини.

19. Анкета про первинний облік.

20. Довідка про первинний облік (відділ освіти).

24

Спеціальні школи-інтернати

1 .Для глухих дітей—I—III ступенів

2. Для глухих дітей зі зниженим слухом— I—III ступенів

3 .Для сліпих дітей— I—III ступенів

4. Для дітей зі зниженим зором— I—III ступенів

5 .Для дітей з порушенням опорно-рухового апарату— I—III ступенів

6. Для дітей з тяжкими порушеннями мовлення— I—III ступенів

7. Для дітей з із затримкою психічного розвитку— I—III ступенів

25

Розділ ІІІ

Психічні захворювання дітей та підлітків

Розвиток дитини в нормі

Вік,

років

Норма розвитку

0—1 Слідкування за рухами, реагування на звуки, розпізнавання смаків і запахів,

виділення голосу матері з-поміж інших звуків, повертання з боку на бік,

сидіння, ходьба, реакція прив’язаності

1 Початок активного мовленнєвого розвитку

2 Вольове управління поведінкою

3 Засвоєння первинних моральних норм

4—6 Жвава уява, активне вивчення навколишнього світу, наслідування дорослих,

входження у статево-рольову поведінку, прагнення досягнень, розвиток

пізнавальних і комунікативних умінь і навичок

7—11 Постановка і розв’язання реальних завдань, спрямованість уяви і гри на кращі

перспективи, активне засвоєння інструментальних та предметних дій,

орієнтування на завдання

12 і

старші

Життєве самовизначення. Розвиток часової перспективи—планів на

майбутнє. Самовизначення у питаннях, яким бути, ким бути. Активний

пошук себе та експериментування у різних ролях. Формування світогляду.

Взяття на себе ролі лідера у групах ровесників і за необхідності підкорятися

їм.

26

Розвиток дитини поза нормою

Вік,

років

Олігофренія

0—1 Затримка розвитку психомоторики, сповільнене та викривлене формування

зорових та слухових умовних рефлексів, недостатність емоційно-вольових

реакцій, затримка появи емоційних реакцій, затримка появи емоційних

реакцій на довкілля, домінування в’ялості, сонливості

1 Відставання розвитку мовлення, запізнення перших слів, відсутність

фразового мовлення, дефекти вимови

2 Проблемне засвоєння навичок самообслуговування

3 Гра виглядає як беззмістовна одноманітна маніпуляція предметами. Контакт з

ровесниками епізодичний, нестійкий

4—6 Рідко ставлять запитання. Немає диференційованого інтересу до

інтелектуальної форми ігрової діяльності, ігри нецілеспрямовані,

наслідувальні. Мало диференційовані або відсутні вищі нервові емоції:

співчуття, прив’язаність. Недостатній для віку запас знань, умінь, бідне

фразове мовлення.

7—12 Недостатність абстрактного мислення. Домінування конкретно-ситуативного

мислення з низьким рівнем або відсутністю узагальнення, неможливість

виділити основні ознаки предметів і явищ.

12 і

старші

Недостатність абстрактного мислення, незрілість особистості, яка

виявляється в некритичності, нездатність самостійно приймати правильне

рішення у складних життєвих ситуаціях, низький рівень домагань, залежність

поведінки від зовнішніх обставин і від власних афектів, імпульсивність

вчинків.

Етіологія психофізичних захворювань

Причини захворювань і вад розвитку

1.Інфекції. що безпосередньо вражають ЦНС (менінгіти, енцефаліти); дитячі та загальні

(кір,скарлатина, тиф,туберкульоз, ревматизм, грип), які вражають мозок вторинно.

2.Травматичні пошкодження мозку (внутрішньоутробні, під час пологів і поза утробні).

3.Різкі інтоксикації, отруєння хімічними речовинами (алкоголь, наркотики, ліки; харчові,

промислові, побутові, лікувальні інтоксикації).

4.Патологія внутрішніх органів (хвороби обміну, ендокринні розлади, пухлини мозку,

септичні ураження).

5.Несприятливі гігієнічні умови батьків, неповноцінне харчування матері під час

вагітності або у позапологовий період, шлюб у дуже молодому або похилому віці,

переохолодження новонародженого, авітаміноз. Асфіксія та інше)

6,Спадковість. Наявність родичів із патологією психофізичного розвитку, шлюб між

близькими родичами, спадкові схильності

27

Діагнози дітей з особливими потребами

Розумово відсталі діти

Діти,в яких у результаті поразки головного мозку спостерігається порушення

нормального розвитку психічних, особливо вищих пізнавальних процесів

(активного сприймання, довільних процесів пам’яті, словесно-логічного мислення,

мовлення…). Для розумово відсталих характерна наявність паталогічних рис в

емоційно-вольовій сфері: підвищена збудливість або, навпаки, інертність; труднощі

формування інтересів і соціальної мотивації діяльності. У багатьох розумово

відсталих дітей спостерігаються аномалії росту, порушення обміну речовин,

порушення моторики, труднощі формування рухових робочих навичок таке інше.

Для визначення ступеня розумової відсталості використовують інтелектуальний

коефіцієнт (IQ), який визначає кількісну оцінку інтелекту й визначається на основі аналізу

виконаних стандартних психологічних тестів.

Класифікація IQ—показників і оцінка результатів за Векслером

№

п/п

Рівень

інтелектуаль

ного

розвитку

IQ- показник Оцінка результату Програми

1 Винятково

високий

інтелект

140 і вищий Винятково

хороший

Навчання за

програмою масової

ЗОШ

2 Досить

високий

інтелект

130-139 Дуже хороший Навчання за


ЗОШ

3 Високий

інтелект

120-129 Хороший Навчання за


ЗОШ

4 «Хороша 110-119 Вищий за середній Навчання за

норма» програмою масової

ЗОШ

5 Середній

інтелект

90-109 Середній Навчання за


ЗОШ

6 Знижена

норма

80-89 Нижчий за середній Навчання за


ЗОШ

7 Граничний

рівень МІН,

ЗПР, F-88.0

70-79 Нижчий за середній Навчання за

програмою шкіл

інтенсивної

педкорекції

8 Легка

розумова

відсталість F-

70.0

50-69 Легка ступінь

розумової

відсталості

Навчання за

програмою

допоміжних шкіл

9 Помірна

розумова


71.0

35-49 Середній ступінь

розумової


Не можуть навчатися

за програмою

допоміжних шкіл для

розумово відсталих

осіб

10 Важка

розумова


72.0

21-34 Середній ступінь

розумової






осіб

11 Глибока

розумова


73.0

0-20 Глибока ступінь

розумової






осіб

Легка розумова відсталість

Особи з легкою розумовою відсталістю набувають мовних навичок з деякою

затримкою, але більшість із них здатні використовувати мову в повсякденних цілях,

можуть підтримувати бесіду та брати участь у клінічному опитуванні.Більшість із них

досягають повної незалежності у сфері догляду за собою, практичних і домашніх навичках

за умови, якщо розвиток проходить значно повільніше, ніж при нормі.Головні труднощі

частіше спостерігаються у сфері шкільного навчання, де в багатьох виникають проблеми

під час читання і письма. У більшості випадків легкої розумової відсталості можливе

працевлаштування, яке потребує здібностей не стільки до абстрактного мислення, скільки

до практичної діяльності. У соціокультурних умовах, які не потребують продуктивності в

теоретичній сфері, деякий ступінь розумової відсталості сам по собі може і не становити

проблеми.

Помірна розумова відсталість

В осіб цієї категорії повільно розвивається розуміння та використання мови, а кінцевий

розвиток у цій сфері обмежений. Відстає розвиток і навичок самообслуговування та

моторики, деякі пацієнти потребують нагляду протягом усього життя. Обмежені їхні

шкільні успіхи, але частина дітей може опанувати основні навички необхідні для читання,

письма та лічби.Спеціальні освітні прграми можуть дати їм можливість для розвитку свого

обмеженого потенціалу та набуття деяких основних навичок; такі програми відповідають

уповільненому характеру навчання з невеликим обсягом матеріалу. У дорослому віці

здатні до простої практичної роботи за умов правильної побудови завдання та при

забезпечені кваліфікованого нагляду.

Важка розумова діяльність

У хворих спостерігається значний ступінь моторної патології чи інші дефекти, які

вказують на наявність значного ураження чи аномального розвитку центральної нервової

системи.

Глибока розумова діяльність

У таких хворих коефіцієнт розумового розвитку нижчий 20, такі діти обмежені в

здатності розуміти чи виконувати вимоги, інструкції. Більшість таких хворих нерухомі чи

значно обмежені в рухах. З ними можливі тільки примітивні форми невербальної

комунікації. Вони нездатні про себе піклуватися і потребують постійної допомоги та

нагляду.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це уповільнення темпу розвитку психіки, яке

частіше виявляється при вступі до школи і виражається в нестачі загального запасу знань,

обмеженості уявлень, незрілості мислення, перевазі ігрових інтересів і нездатності

займатися інтелектуальною діяльністю.

Причини :

- порушення конституційного розвитку дитини, через які вона починає по своєму

фізичному і психічному розвитку відставати від однолітків - так званий, гармонійний

інфантилізм.

- різні соматичні захворювання (фізично ослаблені діти).

- ураження центральної нервової системи (діти з мінімальною мозковою дисфункцією)

- у таких дітей відбувається значне зниження працездатності, пам'яті та уваги, виникають

проблеми із засвоєнням навичок читання, письма, рахунку й мови, розвиваються емоційні

та особистісні порушення.

Що відбувається?

29

При народженні виявити у дітей затримку психічного розвитку не можна. Найчастіше

вони не мають вад у фізичному вигляді. Та й батьки завжди високо оцінюють здібності

своєї дитини, часом не помічаючи важливого - відставання в розвитку. Перші тривоги у

батьків відносно розвитку дітей зазвичай виникають, коли дитина пішла в дитячий садок,

в школу, і коли вихователі, вчителі відзначають, що він не засвоює навчальний матеріал.

Але і тоді деякі батьки вважають, що з педагогічною роботою можна почекати, що дитина

з віком самостійно навчиться правильно говорити, грати, спілкуватися з однолітками.

Іноді дітей з ЗПР відносять до педагогічно занедбаних дітей, у яких відставання у

розвитку зумовлено лише причинами соціального характеру. Однак це в корені невірно.

В одних випадках на перший план буде виступати затримка розвитку емоційної сфери

(різні види інфантилізму), а порушення в інтелектуальній сфері будуть виражені не різко.

Емоції таких дітей якби знаходиться на більш ранній ступені розвитку і відповідають

психіці дитини більш молодшого віку: з яскравістю і жвавістю реакції, домінуванням

емоцій у поведінці, ігрових інтересів, сугестивності і недостатньої самостійності. Ці діти

невтомні в грі, в якій виявляють багато творчості й вигадки, і в той же час швидко

притуплює інтелектуальною діяльністю. Тому в першому класі школи у них нерідко

виникають труднощі, пов'язані як з невмінням підкорятися правилам дисципліни, так і з

тим, що на заняттях вони більше віддають перевагу грі.

В інших випадках, навпаки, переважатиме уповільнення розвитку інтелектуальної сфери.

У цьому випадку дитина схильна до боязкості, боязкість, страхів. Це перешкоджає

формуванню активності, ініціативи, самостійності. І в цих дітей переважають ігрові

інтереси. Вони важко звикають до школи та дитячого колективу, проте на уроках ведуть

себе більш правильно. Тому до лікаря вони нападають не у зв'язку з порушеннями

дисципліни, а через труднощі в навчанні. Нерідко такі діти дуже важко переживають свої

шкільні невдачі.

Необхідно чітко розуміти, що діти, які мають тимчасову затримку в розвитку, ні в якій

мірі не належать до розумово відсталих дітей, оскільки добре сприймають пропоновану

допомогу, свідомо виконують поставлені перед ними завдання і правильно оперують тими

поняттями, які вони мають. При своєчасній корекції більшість з них добре просуваються і

поступово вирівнюються.

Батькам, у свою чергу, важливо зрозуміти, що їхня дитина буде навчатися повільніше

інших дітей. Але для того, щоб досягти найкращих результатів, потрібно звернутися за

кваліфікованою допомогою до фахівців (педагога-дефектолога і, якщо потрібно, до

лікаря-психотерапевта), якомога раніше почати продумане й цілеспрямоване виховання і

навчання, створити всі необхідні умови в сім'ї, які відповідають стану дитини.

Дитячий церебральний параліч — це група захворювань у дітей з патологією центральної

нервової системи. Термін «церебральний параліч» вживається для характеристики групи

хронічних станів, при яких уражена рухова і м’язова активність з порушенням координації

рухів.

Причина церебрального паралічу – поразка одного або більше відділів мозку чи то в

процесі внутрішньоутробного розвитку, чи то під час (або одразу після) родів, чи то в

грудному віці. Зазвичай це відбувається під час ускладненої вагітності, яка є

передвісником передчасних пологів.

Не завжди діагноз «ДЦП» ставиться одразу після народження. Захворювання може

протікати під різними «масками» — синдромів м’язового гіпертонусу, дистонії, гіпотонії,

підвищеної нервово-рефлекторної збудливості. Дітям з такими захворюваннями потрібно

регулярно проходити медогляди, причому як у ортопеда, так і у логопеда. ДЦП необхідно

лікувати у момент формування патології. І найголовніше – не пропустити його.

Сам по собі церебральний параліч не прогресує, тобто з’являється з самого народження

дитини та існує впродовж усього життя. Рухові порушення зазвичай представлені

слабкістю у певній групі м’язів, через що порушена хода, рух руками або, наприклад,

закидається шия, можливі так звані гіперкінези – різкі стереотипні рухи у руках, ногах,

мімічний мускулатурі, які насилу

30

контролюються хворим. У ряді випадків при ДЦП можливе порушення інтелектуального

розвитку й мови.

Церебральний параліч – не спадкове захворювання. Їм ніколи не можна заразитися або

захворіти. Хоча ДЦП не виліковується, постійний тренінг і терапія можуть привести до

поліпшення стану людини.

Типи діагнозів психолога

Хронічна неуспішність

Якщо інтелектуальна неспроможність обтяжується високим рівнем

тривожності, яка дезорганізовує навчальну діяльність, конформністю,

несформованістю пізнавальних мотивів (за шкалою оцінювання це нижня межа

рецептивно-продуктивного рівня), загальною невпевненістю в собі, схильністю

панічно реагувати на будь-які труднощі, автоматично переносити таку

реакцію на шкільне життя (тотальний характер страху неуспіху при

завищеній самооцінці), брехливістю, яка має як безкорисливо-літературний,

так і корисливо-меркантильний характер, завищеними очікуваннями батьків і

заниженням оцінки шкільних надбань дитини, її астенізацією внаслідок

перевантаження примусовими додатковими заняттями для підвищення

успішності, класичною антисоціальною формою поведінки — хуліганством у

дитячому та підлітковому віці.

Якщо тривожність висока, але ознак дезорганізації діяльності не

спостерігається і якщо вона локалізується лише в сфері шкільної діяльності,

то доцільно говорити про загрозу виникнення синдрому «хронічної

неуспішності» і перебування дитини в «зоні підвищеного ризику».

«Інфантилізм» — порушення темпів дозрівання переважно емоційно-вольової

сфери, що робить дитину 1—2-го класів неспроможною самостійно

виконувати навчальні вправи. Зациклювання дитини на ігровій діяльності, яка

носить малопродуктивний для розвитку інтелекту характер. Самооцінка

несформована, в структурі самосвідомості дуже повільно проходить її

ідеальна і реальна диференціація, тому критичність у дитини знижена і вона

просто не помічає своїх неуспіхів і відставання від однолітків. За гармонійного

психофізичного інфантилізму дошкільний рівень психологічного розвитку

дитини спостерігається аж до початку підліткового віку, а психофізичне

відставання може бути менш значним (у межах 1 року). За дисгармонійного

психічного інфантилізму (внаслідок ЧМТ, інфекцій) затримка емоційно-вольової

сфери особистості супроводжується психоорганічними розладами.

«Уникнення діяльності». Специфічне зациклення дитини на грі

переведенням її у віртуальну сферу в поєднанні з м'якою демонстративністю,

помірною тривожністю, яка не досягає рівня дезорганізації діяльності, «не-

винною» і корисливою брехливістю. Через відсутність сімейного тепла і розу-

міння дитина не може реалізувати свою природну схильність до

демонстративності, а тому занурюється у свій внутрішній світ, який

обмежується ігровим фантазуванням: «Я—супермен»,«Я— кінозірка», «Я —

знаменитий мисливець»... На уроці дитина слухає вчителя, але не чує його.

Віртуальні ігри стають засобом задоволення власних потреб і витісняютьшкільні

пізнавальні мотиви. На реальні невдачі дитина не звертає уваги через

неспроможність їх оцінити.

31

«Відсутність пізнавальних (навчальних) мотивів». У 15-40% дітей

шкільного віку порушення пізнавальної діяльності веде до шкільної, а в

подальшому і до соціальної дезадаптації. Основною цінністю дитини є усталено-

звичне побутове функціонування. Несформованість пізнавальних

мотивів сталася внаслідок ранньої мікросоціальної занедбаності (культурної і

соціальної депривації) чи тривалого перебування в лікарні.

«Дитячі лінощі». Батьки і педагоги часто прохають підтвердити

поставлений ними діагноз дитині. Психолог повинен довести їм, що зовнішню

картину лінощів дають різні причини, й класифікувати їх за основними

синдромами:

-зниження навчальної мотивації;

-мотивації уникання неуспіху;

-загальної уповільненості темпу діяльності;

-зниженої енергетики;

-високої тривожності;

-порушення стосунків з учителем.

Ці синдроми можна розглянути відповідно до їх основної ролі стосовно інших

діагнозів.

Зупинимось лише на справжніх лінощах.

Лінощі як гедонізм. На побутовому рівні в наслідок гіперопіки, коли це пізня і

довгоочікувана єдина дитина, яку розбещують, розбещують до рівня

вседозволеності, безкарності. Відсутність бажань докладати вольові зусилля,

ігнорування певного виду діяльності. Довго ніжиться в ліжку, робить лише те.

що хоче, і не з мотивів цікавості, а з меркантильних, коли їй це вигідно,

ухиляється від усього іншого, що їй не цікаво і не приносить зиску.

«Негативістська демонстративність». Діти мають високу- потребу в увазі і

співчутливому ставленні з боку дорослих та реалізують її в

демонстративності своїх безпосередніх (природних) поведінкових виявів.

Це своєрідна реакція на брак уваги і тепла з боку дорослих та прагнення

привернути до себе їхню увагу. Може виявлятись ситуативно (в школі, або

вдома) в тій сфері функціонування, де бракує умов для самореалізацїі. Якщо у

дитини не виявляються «видатні здібності» —демонстративність

реалізується через свідоме порушення загальноприйнятих норм і правил

поведінки, що є безвідмовним засобом привертання до себе уваги, яка в будь-

яких негативних оцінках є для дитини безумовною цінністю. Якщо дитина є

блазнем (клоуном) в класі — то це, напевно, і є негативістська демонстративність. В

школі вона може спричинятись порушенням контакту з вчителями.

«Інтелектуалізм» Відносно сприятливий варіант розвитку. Пов'язаний зі

структурою пізнавальних здібностей, де на першому плані логічне, а вже потім

образне і вербальне мислення. Виявляється в труднощах спілкування з

однолітками (досить висока конфліктність) і знаходження спільної мови зі

старшими чи навіть з дорослими. У дитини переважають інтелектуальні

процеси над образними та емоційними, і за цими показниками вона виглядає

значно дорослішою за однолітків.

«Несформованість засобів спілкування». Рання соціально-культурна

депривація або відсутність умов для реалізації потреби в спілкуванні, дитяча

аутизація як зниження потреби в спілкуванні, пасивність, труднощі сімейного

спілкування, де діти небажані, тривалий час нехтувані батьками.

«Шизоїдність». Своєрідність внутрішнього світосприймання. Виявляється

в дивно-оригінальних асоціаціях, в піктограмі, нестандартній класифікації,

відхиленнях від загальноприйнятих норм зображення людей, аутизацїі, або,

навпаки, в досить широкому, але поверховому спілкуванні за зниженої емо-

32

ційності, низької спроможності засвоєння конвенційних форм поведінки і

мислення.

«Агресивність». Агресивність у ранньому дитинстві закономірна. Вона

посилюється в критичні періоди: б—7 років — адаптацією до школярства, 11

років — початком статевого дозрівання, 13—15 років— вік підліткового

самоствердження. Це дії індивіда за своє місце в соціумі (негативізм,

впертість, розширення власних прав). Агресивність виявляється внаслідок

несформованості засобів спілкування, комунікативності, агресією як захисною

реакцією, аутоагросією (самоїдством), патологічною агресією (спрямованість

на руйнування, протиставлення себе іншим).

«Уповільнений темп діяльності». Запізніле впрацьовування, швидкий перебіг

нервових процесів, переважання гальмування над збудженням, часті

відволікання.

«Знижена енергетика». Викликається астенічним станом як наслідок

хронічних соматичних захворювань. Годинами нічого не робить, у дитини

бракує сили щось робити, пальцем поворухнула, а вже втомилася. Невпевненість

не втому, що і як робити, а в спроможності виконати дію добре.

«Підвищена енергетика». Гіперактивна дитина — непосидюча за високої

цілеспрямованості поведінки. Це сприятливий варіант розвитку, якщо дитину

не «зацикають» чи «засмикають» за надмірну самостійність та схильність до

ризикових експериментів, коли дитина сама ставить собі пізнавальну мету і

вміє її досягати шляхом експериментальних проб, під час яких стає

«некерованою». Про «некерованість» чи «важковиховуваність» можна

говорити за звичайної розбещеності, коли всі показники розвитку відповідають

віковій нормі, а поведінкові вияви супроводжуються невисокою та помірною

демонстративністю. Це трапляється в сім'ях, де у дитини багато

«вихователів», чи в неповній сім'ї, де одинока мати зациклена на гіперопіці своєї

дитини.

«Рухова розгальмованість» Некерованість, низька цілеспрямованість

поведінкових виявів (Р.90.1 .Гіперкінетичний розлад поведінки.) Клінічний вияв –

у шкільній та мікросоціальній дезадаптації в дитячому віці і соціальна

дезадаптація — в підлітковому. Пов'язується з порушенням безумовних реф-

лексів у новонародженої дитини і порушенням рухового розвитку в перший рік

життя. Виставлення цього діагнозу виходить за межі компетенції

практичного психолога і потребує клінічного обстеження.

«Розлади уваги». (За класифікацією МКХ-10 СДУГ — синдром з

гіперактивністю дефіциту уваги.) Зниження функції уваги як наслідок

мінімальних мозкових дизфункцій, невротичних розладів, тиків, які зумовлюють

часті, тривалі відволікання, несформованість організації діяльності. Не володіє

прийомами діяльності, не вміє працювати. Правило знає, але порушує його

через неуважність, викликану частими і стійкими відволіканнями або

обумовлену також мотиваційними причинами. Така сукупність дає картину

синдрому уникнення діяльності, коли дитина занурюється в себе і стає

неуважною, нудьгує на уроці, але гострота уваги виявляється при зустрічі з

чимось, що дитину зацікавлює.

Неуважність може виявлятись при конфлікті з вчителем. Тоді виникає

тривога, яка дезорганізовує будь-яку продуктивну діяльність і може призвести

до вторинних порушень уваги. Синдром рухової розгальмованості також:

спричиняє розлад уваги, який обов'язково співвідноситься з порушенням

33

організації діяльності. Якщо цього не простежується, то рухову

розгальмованість, як нервове захворювання, немає підстав діагностувати.

Вияви СДУГ залежать від періоду доби, погоди, конкретної ситуації

(надмірний гамір або тиша, скупчення людей). Клінічний вияв: непосидючість,

галасливість, надмірна балакучість, заважає іншим, відволікаючи їхню увагу,

бере без дозволу чужі речі, постійно конфліктує, сперечається з дорослими,

звинувачує інших в своїх помилках, втрачає над собою контроль, в класі серед

«ізольованих» добровільно виконує роль класного блазня, сподіваючись у такий

спосіб налагодити стосунки з однокласниками, нормально спілкується з

молодшими за віком та з такими, як сам, уникає колективних ігор, роками

грається в одну і ту саму гру, остерігається нової діяльності, не розуміє

почуття і переживання інших, має низький рівень емпатії, виявляє надмірну

підозріливість, заздрісний, мстивий, неспроможний адекватно оцінити свою

поведінку, вважає, що він гірший за інших, говорить про себе в другій та

третій особі, відмовляється виконувати прохання інших, має м'язову

ригідність і погану координацію рухів, незграбний.

Порівняльна таблиця класифікації психічних захворювань

МКЗ-9 МКЗ-10

№

п/п

Шифр Назва захворювання №

п/

п

Шифр Назва захворювання

1 294.13 Недоумкуватість,

зумовлена травмами мозку

1 F 02.801 Деменція, зумовлена травмами головного

мозку

2 294.14 Недоумкуватість,

зумовлена епілепсією

2 F 02.802 Деменція, зумовлена епілепсією

3 310.1 Початкові зміни

особистості або зниження

пізнавальних здібностей

органічного походження, епілепсії, нейроінфекції

3 F 06.7

Легкі когнітивні розлади, зумовлені

нейроінфекцією

F 06.73 Легкі когнітивні розлади, зумовлені

епілепсією

4 310.0 Психопатоподібні розлади

поведінки органічного

походження

4 F 07/8 Органічні розлади особистості і поведінки.

Зумовлені пошкодженням головного мозку

5 310.2 Посттравматична

цереброастенія

5 F 07.2 Посткоммоційний синдром

6 299.9 Шизофренія, дитячий тип 6 F 20.8 Шизофренія, дитячий тип

7 300.1 Істерично-невротичні

розлади

7 F 44.82 Дизасоціативні розлади дитячого віку

8 317 Олігофренія степеня

дебільності

8 F 70.0 Легка розумова відсталість.

Виражена форма легкої розумової відсталості-межова

9 318 Олігофренія степеня

імбецильності, ідіотії

9 F 71.0

Помірна розумова відсталість

F 72.0

Важка розумова відсталість

F 73.0

Глибока розумова відсталість

F 78.0

Інша розумова відсталість(епі, нейро т.і)

F 79.0 Неуточнена розумова відсталість

10 315.5 Змішані розлади розвитку

(дискалькулія, дисграфія,

10

F 81.3

Змішані розлади шкільних навиків

дислексія-якщо один навик

порушений більше від

іншого)

11 315.4 Специфічна

затримкмоторного розвитку

11 F 82.0 Специфічні розлади розвитку рухових

функцій

12 299.0 Ранній дитячий аутизм 12 F 84.0 Ранній дитячий аутизм

13 299.8 Атипічний психоз 13 F 84.1 Атипічний аутизм

14 299.1 Дезінтегративний психоз 14 F 84.3 Дезінтегративні розлади дитячого віку

15 315.6 ЗПР.МІН, психічний

інфантизізм

15 F 88.0 Затримка психічного розвитку

16 314.1 Гіперкінетичний синдром

затримки

(гіперактивність+затримка

мовного розвитку+загальна незграбність, специфічна

затримка шкільних навиків)

16 F 90.0 Порушення активності та уваги

17 314.2 Гіперкінетичні розлади

поведінки

17 F 90.1 Гіперкінетичні розлади поведінки

18 301.83 Дисгармонійний психічний

інфантилізм

18 F 92.8 Змішані розлади поведінки та емоцій

19 309.3 Патохарактероло -гічні

реакції

19 F 91.0

Розлади поведінки, що обмежуються умовами

сім’ї

F 91.1

Несоціалізовані розлади поведінки

F 91.2

Соціалізовані розлади поведінки

F 91.3

Організаційно-викличні розлади поведінки

F 91.8 Інші розлади поведінки

Четвертий знак шифру використовується для уточнення вираженості наявних порушень

поведінки: F xx. 0 Відсутність або мінімальні порушення поведінки.

F xx. 1 Значні порушення поведінки, які потребують уваги або лікування

F xx. 8 Інші порушення поведінки

F xx. 9 Без вказівки на порушення поведінці

35

Суттєві відмінності між розумовою і психічною неповноцінністю

Офіційний документ, який прийняла Міжнародна Ліга об’єднань для розумово-неповноцінних

людей 1.Розумова неповноцінність

Термін використовується найбільш часто, він складається з двох суттєвих компонентів, які треба

розглядати відповідно до біологічного віку і культурного фону: - інтелектуальна відсталість, що перебуває нижче середнього рівня і спостерігається з

раннього віку;

- значне послаблення здатності пристосовуватися до соціальних вимог суспільства.

2.Душевні хвороби (психічна неповноцінність) «Душевне захворювання» - загальноприйнятий термін, який використовується для позначення

багато чисельних зрушень, що впливають на емоційні функції і поведінку.Воно

характеризується неврівноваженістю емоцій різних видів і ступенів складності, порушеними (а не відсутніми) розумінням і комунікацією. А також швидше помилково спрямованою, а не

невідповідною пристосованістю.

Формальні схеми класифікацій, що використовується міжнародними організаціями, такі:

- психотичні стани (шизофренія і маніакально-депресивні захворювання);

- органічно-викликані захворювання (маразми і дегенеративні захворювання мозку)

- психоневротичні захворювання (фобії і манія переслідування);

- зрушення у поведінці особистості (тяжке духовне захворювання виникає

здебільшого в юності і в дорослих, рідше в дітей)

3.Розумова відсталість з психічними ускладненнями.

Багато людей з розумовою відсталістю мають ще й психічні ускладнення. Вони

можуть виникнути при народженні чи в ранньому дитинстві, інколи дещо пізніше.

36

Розумова відсталість та її відокремлення від подібних станів

Розумова

відсталість-

Неуспішність Малоздібність Педагогічна занедбаність

Стійке, незворотне

порушення

психічного, в першу

чергу

інтелектуального

розвитку, що

пов’язане з

органічно

обумовленим

недорозвитком або

раннім

пошкодженням

головного мозку.

Не зумовлена в

більшості

випадків з

порушенням

пізнавальної

діяльності.До неї

призводять

недоліки в

організації

навчально-

виховного

процесу в школі:

порушення

дидактичних

принципів,

методична

недосконалість

уроків, низька

педагогічна

кваліфікація

учителя,

ігнорування

індивідуальними

особливостями

учня,

несприятливі

умови життя

дитини в сім’ї.

Немає грубих

порушень

пізнавальної

діяльності; виконує ті

ж завдання , що і

дитина з нормально

розвиненим

інтелектом, працює за


загальноосвітньої

школи, але потребує

додаткової допомоги.

У даної категорії дітей

відсутні клінічні

передумови

цереброастенічних та

астенічних станів;немає

порушень коркових

функцій; недостатність

знань і уявлень пов’язана з

несприятливими умовами

виховання і оточення.

37

Порівняльна характеристика дітей

ЗПР F 70

Діти продуктивні у грі, супроводжують її адекватними

висловлюваннями, вносять елементи фантазії

Гра- одноманітна, стереотипна, лише маніпулює

іграшками

Осмислення сюжету картинок-жива емоційна реакція на

картинку. Можуть використовувати досвід, отриманий при виконанні попередньої серії. Добре використовують

допомогу

Не використовують попередній досвід і допомогу

Абстракції й узагальнення (на яких ознаках дитина

установлює узагальнення). Загальні поняття, тварини,

рослини або наочні властивості—форма, розмір, колір;

або конкретної ситуації. Три рівні узагальнення:

конкретне, ситуаційне, понятійне. Добре використовують

допомогу. Виділяють четвертий зайвий

Не узагальнюють і не використовують допомогу.

Працездатність—здатність фіксувати завдання,

пам’ятати інструкції й керуватися нею.

Наскільки швидке стомлення або пересичення і як

змінюється характер діяльності.

Не фіксує завдання. Погано пам’ятає інструкції, через

що не може виконати необхідне завдання.

Читання, письмо (порушення фонетико-фонематичного

слуху. Вада вимови, слабкість зорового аналізатора й просторових уявлень).Порушення здатності до

цілеспрямованої діяльності

Не осмислює прочитаного, не робить власних умовисновків

Порядковий, абстрактний, називає кількість предметів

після їх представлення, називає сусідні числа, осмислює

поняття «більше/менше». У завданнях спотворює числа,

але зміст завдання зберігається. Використовує знання у

вирішенні аналогічних завдань

Не співвідносить число і кількість предметів. Немає

значеннєвих зв’язків (самостійно не осмислює

завдання). Не використовує попереднього досвіду.

Класифікація вад слуху у дітей Визначення ступеня зниження слуху в дітей є необхідною передумовою оптимального вибору

засобів лікування, реабілітації та організації корекційно-педагогічного впливу.

Класифікація туговухості може здійснюватись з урахуванням:

1) її ступеня; 2) характеру зниження слуху; 3) локалізації ураження в слуховому апараті; 4)

причин ураження слуху; 5) стану розвитку мовлення. Тільки з урахуванням всіх цих елементів можлива правильна оцінка стану, правильне лікування та виховання дитини, що втратила слух.

У вітчизняній сурдологічній практиці досить широко застосовується класифікація порушень слуху

у дітей, розроблена Л.В.Нейманом. В ній враховується ступінь ураження слухової функції і можливості формування мовлення при такому стані слуху. Використовується метод тональної

аудіометрії та дослідження слуху мовленням.

Розрізняють два види слухової недостатності: туговухість (приглухуватість) і глухоту.

Туговухість – таке зниження слуху, при якому виникають утруднення в сприйнятті та

самостійному оволодінні мовленням, але залишається можливість оволодіння за допомогою слуху хоча б обмеженим і викривленим запасом слів.

За Л.В.Нейманом розрізняють три ступеня туговухості в залежності від величини втрати слуху в

мовному 38

діапазоні частот (500-4000 Гц):

І ступінь – втрата слуху не перевищує 50 дБ;

Для дитини мовленнєве спілкування залишається доступним, вона може сприймати мовлення розмовної гучності на відстані більше 1-2 м.

ІІ ступінь – середня втрата слуху від 50 до 70 дБ;

Мовленнєве спілкування утруднене, розмовне мовлення сприймається на відстані до 1 м.

ІІІ ступінь – втрата слуху вище 70 дБ;

Мовлення розмовної гучності сприймається нерозбірливо навіть біля вуха.

Утруднення в оволодінні мовленням можуть виникати у дитини при зниженні порогу чутності до

15-20 дБ, за Нейманом – це межа між нормальним слухом і туговухістю. Межа між туговухістю та

глухотою - 85 дБ.

Глухота – такий ступінь зниження слуху, при якому самостійне оволодіння мовленням

виявляється неможливим.

Л.В.Нейман відзначає, що можливості розрізнення звуків оточуючого світу глухими дітьми

залежать, в основному, від діапазону частот, доступних до сприймання. Він виділяє 4 групи

глухих:

1 група – діти, які сприймають звуки найнижчої частоти, 125-250 Гц.

2 група – діти, які сприймають звуки до 500 Гц.

3 група – діти, які сприймають звуки до 1000 Гц.

4 група – діти, які сприймають звуки до 2000 Гц і вище.

Діти 1 та 2 групи можуть сприймати тільки дуже гучні звуки (гучний крик, удари в барабан, гудок тепловоза) на невеликій відстані. Діти 3 та 4 групи можуть сприймати та розрізняти на невеликій

відстані різноманітні звуки: звучання музичних інструментів та іграшок, дзвінок телефону,

декілька добре знайомих слів.

Зараз при оцінці стану слуху в медичних закладах використовується Міжнародна класифікація

порушень слуху. Відповідно до неї середня втрата слуху визначається в області 500, 1000 і 2000 Гц.

І ступінь туговухості – не більше 40 дБ,

ІІ ступінь – 40-55 дБ,

ІІІ ступінь – 55-70 дБ,

ІV ступінь – 70-90 дБ.

Зниження слуху більше 90 дБ визначається як глухота.

Важливою є також класифікація Р.М.Боскіс, яка базується на одночасному врахуванні стану

слухової функції та мовлення, і є основою для визначення напрямків і методів корекційної роботи. За Р.М.Боскіс виділяються наступні групи дітей з вадами слуху:

1.Діти з природженою або ранньою набутою глухотою (яка наступила в період до оволодіння мовленням).

2.Діти з пізньою глухотою (стан мовлення значною мірою визначаються віком настання глухоти, а

також наявністю корекційного впливу).

3.Слабочуючі діти – ті діти, які мають можливість за участю залишкового слуху самостійно

поповнювати

39 власний лексичний запас.

Б.С.Преображенським була запропонована спеціальна класифікація туговухості в шкільному

віці, призначена для визначення умов, за яких учні могли б нормально засвоювати програму.

Системний недорозвиток мовлення легкої степені при розумовій відсталості

Класифікація туговухості в шкільному віці

Ступінь Відстань (м), на якій чутні Установи, де звичайно навчаються

діти з нормальною засвоюваністю при наявності дефекту слуху, і допоміжні

засоби Розмовна мова Шепіт

Легкий

Більше 6

3-6**

Нормальна школа. На особливому обліку шкільного лікаря-спеціаліста

Помірний

4-6 1-3

Нормальна школа. Парта в залежності

від слуху

Значний

2-4

0,5-1

Нормальна школа. Читання з губ, 1-2

парта

Тяжкий Менше 2

0-0,5

Школа або клас для туговухих.

Мікрофон. Читання з губ

Я.С.Темкін запропонував вирізняти наступні ступені туговухості:

1Труднощі при сприйнятті мовлення в незвичайних обставинах – при наявності стороннього шуму

або деякого перекручування мовлення (на зборах, по радіо, телефону та ін.).

2. Труднощі в звичайній обстановці, нерозбірливе сприйняття окремих слів, розуміння слів лише після повторення. Оточуючі звертають увагу на те, що хворий зазнає труднощів.

3. Явне ускладнення спілкування, наближення вуха до співрозмовника, прохання говорити

гучніше.

4. Явна потреба в слуховому апараті для звичайного спілкування.

В основу цієї класифікації був покладений принцип соціальної адекватності, професійної

придатності та можливої компенсації дефекту слуховим апаратом. Однак, як вказував автор, цією класифікацією не враховуються клінічні особливості і сутність туговухості, а відповідно й

перспективи її розвитку, тобто прогноз.

Також була запропонована класифікація туговухості з урахуванням локалізації ураження в

слуховому апараті, яка включає наступні групи захворювань:

1. Ураження зовнішнього та середнього вуха:

а) атрезія зовнішнього слухового проходу;

б) дефекти барабанної перетинки;

в) катаральні та гнійні середні отити;

г) порушення рухомості барабанної перетинки та слухових кісточок. 40

2. Отосклероз.

3. Ураження внутрішнього вуха:

а) зміни в пері- та ендолімфі;

б) зміни у волоскових клітинах;

в) зміни в ганглії.

4. Ураження стовбура слухового нерва та його ядер.

5. Ураження центральних слухових шляхів.

6.Ураження кіркового центру слуху.

41

Зведена таблиця диференційних ознак функціональної асиметрії мозку

Критерії діяльності мозку

Ліва півкуля — права рука Права півкуля — ліва рука Амбідекстри

Зони Мовлення

У лівій півкулі У правій півкулі У правій чи у лівій

або у двох одразу Розуміння

мовлення Розшифровують значення висловів

Розрізняє музичний образ

Особливості

психіки Піднесений настрій,

надзвичайна балакучість,

вигадливі вислови без

логічного осмислення

Насупленість і мовчазність


мислення Критичність мислення відсутня

Конструктивно вирішують

професійні проблеми

Темп

мислення Думають швидше в

комп'ютерних іграх, під час

заняття спортом


пам'яті Запам'ятовують за одиницю

часу більше невербального

зорового матеріалу

Запам'ятовують

слухомовну інформацію за меншу кількість

проб, запам'ятовують і відтворюють у правильному

порядку більший обсяг абстрактного вербального

матеріалу

Сприймання

інформації Сприймає інформацію

першою, а потім передає в

ліву півкулю

Розкладають на частини;

індукція, порівняння цілого через частини

Сприймання цілого об'єкта.

Дедукція, від цілого до часткового

Уявлення Дає уявлення про схему

тіла, положення його в просторі


уваги Світ вивчають на дотик

і в деталях. Весь час відволікаються й «застрягає»

на дрібницях

Світ вивчають «на око» і

в цілому швидко, шукає знайоме в незнайомому.

Виявлення цілосного образу на тлі перешкод

Схильні до психічних

захворювань, травм

Управління поведінкою (лобова доля)

Добираються засоби для реалізації цих завдань

Ставить мету. Перетворюють

емоції на спонукання до дії

Воля Більш наполеглеві, вперті.

Краще управляють логічно- вербальним мисленням

Надлишок завдань, багато

нездійсненних завдань, хронічне незадоволення,

негативізм, поганий настрій

Інсульт або

травма Втрачають здатність до

мовлення Тіло стає чужим, особливо

його ліва половина, не бачать предмети в лівому

полі зору. Перебувають одночасно в двох місцях.

Порушені творчі й конструктивні здатності

Причини ди- ференціації

міжпівкуль- . них функцій

На 3-му місяці вагітності

у чоловічому плоді викид

тестостерону знижує темп

росту лівої півкулі

Генетика. Похилий вік

матері — ризик народження

близнюків. Пологовий стрес.

Недоношеність

Критерії діяльності

мозку

Ліва півкуля — права рука Права півкуля — ліва рука Амбідекстри

Вплив статі Дівчата здебільшого

посидючі, акуратні, схильні

до роботи зі словом. Дівчинку-

лівшу перевчити легше на

правшу

Хлопці здебільшого менш

балакучі, більше працюють

руками, краще орієнтуються

в просторі, беруть кермо

влади, розглядають

проблеми в цілому

Висновки Вербально-логічна,

«розсудлива», обробка інформації відбувається

аналітично, послідовно

Первинно невербальна,

образна, зорова, сенсорна, асоціативна, обробка

інформації відбувається глобально (холістично)

Діти

Інтелектуальні завдання

вони виконують краще за однолітків. Ліворукі

— натури творчі, тонкі," емоційні, погано переносять

стреси

Особливості психіки

в дітей-амбідекстрів можуть бути такі

самі, як у ліво-руких, але вони ле-гко

звикають писати правою рукою й

не страждають від

« декстра-стресу »

Діти з вадами розвитку Рухова сфера У праворуких більше

порушено кінестетичний

праксис

Спостерігаються труднощі переключення, утримання

окремих поз, недостатність більшості видів праксису,

загальна моторна незграбність, скутість або

розгальмованість, яка

змінюється млявістю

Найчастіше порушена просторова

орієнтація

Гнозис Порушені різні види Сприймання Сприймання інформації

частково Сприймання інформації

цілісно

Краще розуміють ритмічний малюнок немовленнєвих

звуків

Краще розуміють різне

інтонаційне забарвлення

мовлення, модуляцію

Краще розвинута зорова

довільна пам'ять Краще розвинута мимовільна

- Яскраво виражена тенден ція до емоційно-особистісної

незрілості, афективні зриви

без приводу, вразливість до незначних негативних

факторів

Автоматичне

напрацьовування навичок Свідомі навички навчання, самоконтроль

Письмо Пишуть ПОВІЛЬНО, 3 фізичними зусиллями, часто

«дзеркалять» багаторазово

проговорюючи подумки кожне слово, дотримання

правил каліграфії

Є елементи віддзеркалювання

43

Розділ ІV

Консультативна допомога

Медичні показники, що свідчать про не вступ до школи дітей шестирічного

віку

І.Такі захворювання, які перенесла дитина протягом останнього року:

1.Інфекційний гепатит.

2.Піелонефрит.

3.Міокардит неравматичний.

4.Ревматизм в активній формі.

5.Менінгіт епідемічний і менінгоенцефаліт.

6.Гострі, повторні, довготривалі респіраторні захворювання.

7.Туберкульоз (усі форми включаючи віраж; туберкульозної проби)

8.Травматологічні ушкодження ЦНС.

9.Захворювання крові.

10. Важкі форми дитячих інфекційних захворювань.

II. Такі хронічні стани захворювання:

1.Затримка у психічному розвитку.

2.Затримка у фізичному розвитку на рік і більше (довжина тіла за

регіональними стандартами менша, ніж М-Н2Б,постійні зуби відсутні).

3.Залишкові явища органічного ушкодження ЦНС за наявності виражених

порушень рухових, трофічних і чуттєвих функцій (дитячий церебральний

параліч).

4.Епілепсія, епілепсетичний синдром.

5.Неврози і неврозоподібні розлади, логоневроз, енурез та інше.

6.Ендокринні захворювання (зоб, цукровий діабет та інше).

7.Міопія зі схильністю до прогресування (більше 2,0)

8Гіпертрофія мигдалин II ступеня.

9.Аденоїдні вегетації II ступеня, хронічний аденоудит.

10.Тонзиліт хронічний (декомпенсована форма).

11.Вегетосудинна дистонія за гіпотонічним (АТ нижче 80 мм), або

гіпертонічним типом (АТ 115 ММрш. ст. і більше).

12.Порок серця ревматичний або вроджений.

13.Хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна пневмонія (при загостренні

або відсутності стійкої ремісії протягом року).

14.Захворювання на виразку шлунку і 12-ти палої кишки, хронічний

гастрит, хронічний гастродуоденіт, хронічний холецестит (у стадії неповної

ремісії з регулярними рецидивами).

15. Екзема, невродерміт (при розширених змінах шкіри).

16.Анемія ( при вмісті гемоглобіну в крові 10,7% і менше).

17.Інші захворювання в стадії неповної ремісії з регулярними рецидивами.

44

Поради

для батьків, які мають дитину з особливи освітніми проблемами

* Не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, дурною або лінивою;

* не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте іншим принижувати її;

* не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре пишуть, читають,

обчислюють;

*вселяйте в неї віру і надію, що все буде гаразд;

* намагайтеся вчасно помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини і

звернутися за допомогою до вчителя, а якщо потрібно до психолога чи до

лікаря-психіатра;

* якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все для неї;

*не бійтеся хвалити дитину.

45

Опитувальник для вчителя, який працює з дитиною з особливими освітніми проблемами

Ім’я учня (учениці) ____________________________ Дата _________ . Школа _________. Клас _________.

Ім’я вчителя (вчительки) ___________________________________.

Які предмети ви викладаєте учневі (учениці) _____________________. У яких ситуаціях виявляються особливі труднощі з поведінкою__________________

______________________________________________________________________

Які оцінки успішності_____________________

Позначте, будь ласка, знаком «+» ознаку, яка , на вашу думку, характеризує поведінку учня(учениці).

Вкажіть, обвівши кружечком цифру у відповідній комірці таблиці, ступінь її виявлення:

0-ознака не характерна; 1-ознака виявляється не сильно;

2-ознака виявляється досить сильно.

3-ознака виявляється дуже

Заповнити таблицю

Висновки:

Яких заходів ви вже вжили

На що учень відреагував

У яких ситуаціях дитина здається непомітною Якими позитивними рисами в поведінці, на ваш погляд, володіє дитина

Характеристика

поведінки

Ознака Ознака виявляється… У яких ситуаціях

виявляється ознака Не

характерна

Не

сильно

Досить

сильно

Дуже сильно

Неуважний

Не доводить розпочату справу

до кінця

Постійні фантазії,

мрійливість на уроках

Постійно

метушиться,

неспокійний, надмірно активний

Щось бурмоче під

ніс, постійно видає звуки, весь час

розмовляє

Запальний,

імпульсивний

Напади люті,

непередбачуваність

поведінки

Швидка та явна зміна настрою

Легко може

розплакатися й

часто це робить

Наполягає на

негайному

виконанні своїх бажань

Справляє враження

пригніченої, впертої,

незадоволеної

людини

Часто бреше

Заважає іншим

дітям., сердить їх

Їзолюється від

інших дітей

Легко піддається

впливу інших

Не може грати за

правилами

Не здатен

працювати у групі

Потребує до себе

надмірної уваги педагога

Розділ V

Довідковий матеріал

Термінологічний словник А

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio - з'єднання) - зв'язок між двома психічними елементами, що виник

в результаті досвіду і обумовлююча при актуалізації одного елемента зв'язку прояв і іншого. В різних напрямах асоціативної психології було запропоновано виділяти асоціації по типу їх

виникнення. Так були виділені асоціації за схожістю (червоне - пурпурне), за контрастом (велике -

маленьке), за суміжностю в просторі або в часі (запах приправи до їжі викликає апетит), причинно-наслідкові (сильний вітер - озноб). Було виявлено, що сила зв'язку залежить від ряду

умов (сила вражень, що викликаються елементами зв'язку, їх новизна, а також здібності індивіда).

Б БАЖАННЯ - суб'єктивна характеристика мотиваційного процесу, в якій ключовим переживанням

суб'єкта виступає його цілеорієнтованість.

БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК - внутрішні генетично запрограмовані ритмічні механізми, що

служать для тимчасового впорядковування біологічних функцій і поведінки. Базовими є біологічні ендогенні механізми у вигляді короткоперіодичних хімічних або физико-хімічних процесів

клітинного рівня. На їх основі працюють механізми з добовою, місячною, сезонною

періодичністю. БУГЕРА-ВЕБЕРА ЗАКОН - див. ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА.

В

ВАЛІДНІСТЬ ТЕСТУ - дійсна здатність тесту вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений. Кількісно валідність тесту може виражатися через кореляції

результатів, одержаних з його допомогою, з іншими показниками, наприклад, з успішністю

виконання відповідної діяльності. Виділяють декілька типів валідности: 1. Змістову;

2. За критерієм, або емпіричну; 3. Понятійну, або конструктивну.

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА - структури нервової системи вищих тварин, робота яких

забезпечує управління вегетативними, або рослинними, функціями організму (травленням, кровообігом, диханням, обміном речовин і енергії, виділенням) за рахунок контролю за моторною

ісекреторноїдіяльності внутрішніх органів. Виділяють симпатичну нервову систему, яка регулює

орган, що іннервується

47

перш за все за рахунок медіатора норадреналіну, і парасимпатичну нервову систему, яка регулює

орган, що іннервується перш за все за рахунок медіатора ацетілхоліну. Їх дія на органи і системи організму є протилежною. Загальне узгодження вегетативних функцій відбувається на рівні

гіпоталамуса.

ВИДИ ПАМ'ЯТІ - структурні особливості мнемічної діяльності, пов'язані з різними механізмами

запам'ятовування, тимчасовими показниками утримання в пам'яті, характеристиками матеріалу. За характером матеріалу, що запам'ятовується, можуть бути виділені зорова, слухова, дотикова

пам'ять. За параметрами тривалості зберігання інформації в пам'яті виділяють сенсорну, де

зберігання здійснюється не більше 1,5 с., короткочасну з часом зберігання не більше 30 с. і довготривалу пам'ять, що дозволяє зберігати матеріал постійно.

ВИМІРЮВАННЯ В ПСИХОЛОГІЇ - процедури визначення кількісної вираженості психологічних

феноменів. В цих процедурах використовуються різноманітні шкали, які є деякою безліччю позицій, що поставлені в деяку відповідність з психологічними елементами. В класифікації шкал,

запропонованій в l946 р. американським психологом і психофізиком С.Стівенсом, виділяються

наступні шкали: відносин, інтервальна, порядкова і номінальна.

ВИРОБЛЕНІСТЬ - процес адаптації до діяльності, під час якої відбувається настройка всіх психофізіологічних функцій за рахунок актуалізації динамічного стереотипу, що актуально

здійснюється. При цьому підвищується збудливість і функціональна рухливість нервової системи,

посилюється концентрація збудження нервових процесів. Ця настройка приводить до зменшення часу виконання операцій, підвищення ритмічності роботи і її продуктивності. Виробленість

зазвичай завершується в першу годину роботи, після чого настає стійкий робочий стан.

ВИТІСНЕННЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації відбувається усунення неприйнятних потягів і переживань зі свідомості.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - нейрофізіологічні процеси, що проходять в корі великих

півкуль головного мозку і найближчій до неї підкірці які обумовлюють здійснення психічних

функцій. Як основна теоретична модель для аналізу вищої нервової діяльності виступає рефлекс, за допомогою якого відбувається реагування організму на дії навколишнього світу. Основними

механізмами роботи є нервові процеси збудження, за рахунок якого можуть утворюватися і

функціонувати нові тимчасові зв'язки, і гальмування, яке може обумовлювати згасання умовного рефлексу, якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним. Виділяють наступні основні

закони вищої нервової діяльності: 1. Утворення нових тимчасових зв'язків при підкріпленні

нейтрального подразника безумовним; 2. Згасання тимчасових зв'язків за відсутності підкріплення

умовного подразника безумовним; 3. Іррадіація і концентрація нервових процесів; 4. Взаємна індукція нерівних процесів; 5. Формування динамічних стереотипів, що є складними динамічними

системами рефлексів. Формування і згасання тимчасових зв'язків відбувається в корі великих

півкуль головного мозку, а нервові центри найважливіших безумовних рефлексів локалізовані в підкіркових відділах мозку, за рахунок яких досягається високий рівень активності нервових

клітин кори великих півкуль.

ВІДЧУТТЯ - 1) емоційні переживання людини, в яких відображається стійке відношення індивіда до певних предметів або процесів навколишнього світу; 2) будова образів окремих властивостей

предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними. В класифікаціях

відчуттів використовуються різні ознаки. За модальністю виділяють зорові, смакові, слухові,

дотикові і інші відчуття. За нервново_фізіологічним субстратом виділяють екстерорецептивні, пропріорецептивні і інтерорецептивні відчуття. За генетичною ознакою (Г.Гед,1918) виділяють

більш давню протопатическую і більш молоду эпикритическую чутливість.

ВІК - якісно специфічний рівень онтогенетичного розвитку. В житті людини прийнято виділяти наступні вікові категорії: дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1 - 3),

дошкільний вік (від 3 до 6-7), молодший шкільний вік (від 6-7 до 11-12), отроцтво (від 11-12 до 15-

17), юність (від 15-17 до 19-21), молодість (від 19-21 до 25-30), зрілість (від 25-30 до 55-60), старість (від 55-60 і старше). Кожний вік в людському житті визначає нормативи, за допомогою

яких можна оцінити адекватність розвитку індивіда і які торкаються психофізичного,

інтелектуального, емоційного і особового розвитку. Перехід до наступного етапу відбувається у формі криз вікового розвитку.

ВМІННЯ - див. УМІННЯ.

ВНУТРІШНЄ МОВЛЕННЯ - прихована вербалізація, супроводжуюча процес мислення. Її прояви

найбільш виражені при розумовому вирішуванні різних задач, уявному плануванні, уважному слуханні мови інших людей, читанні текстів про себе, при завченні і пригадуванні. В плані

внутрішньої мови здійснюється логічне впорядковування даних, які сприймаються, включення їх в

певну систему понять, проводиться самоінструктаж, здійснюється аналіз своїх дій і переживань. За своєю логіко-граматичною структурою, яка істотно визначається складом думки, внутрішня мова є

узагальненими семантичними комплексами, що складаються з фрагментів слів і фраз, з якими

групуються різні наочні образи і умовні знаки. При зіткненні

з ускладненнями або суперечностями внутрішня мова набуває більш розгорненого характеру і може

48

переходити у внутрішній монолог, в шепітну або гучну мову, відносно яких простіше здійснювати

логічний і соціальний контроль.

ВОЛЯ - здатність людини досягати поставлених нею цілей в умовах подолання перешкод. Як

основа здійснення вольових процесів виступає характерна для людини опосередкованість її

поведінки за рахунок використання нею суспільно вироблених знарядь або засобів. На ній будується процес, що має значні індивідуальні варіації, свідомого контролю над тими або іншими

емоційними станами або мотивами. За рахунок цього контролю отримується можливість діяти

всупереч сильній мотивації або ігнорувати сильні емоційні переживання. Розвиток волі у дитини, що починається з раннього дитинства, здійснюється за рахунок формуванні свідомого контролю

над безпосередньою поведінкою при засвоєнні певних правил поведінки.

ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ - див. УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ.

ВПЕРТІСТЬ - див. УПЕРТІСТЬ.

ВЧИНОК - особова форма поведінки, в якій здійснюється самостійний вибір цілей і способів поведінки, що часто суперечить загальноприйнятим правилам.

Г ГАЛЮЦИНАЦІЯ - сприйняття фактично відсутнього предмету або його ознак, яке суб'єктивно

визнається за реальне. Виникає, як правило, при різних психічних розладах, в стресових ситуаціях,

а також під час тривалої сенсорної ізоляції.

ГЕДОНІЗМ - (грец. hendone - насолода) - античне поняття, що позначає веселощі і задоволення. В

етиці старогрецької філософії кіренаїків дане поняття було встановлено за основу навчання, в

якому значенням життя визнавалася насолода, але не тільки тілесна, а також і духовна.

ГЕНЕТИКА ПОВЕДІНКИ - розділ генетики, присвячений дослідженню закономірностей

спадкової обумовленості функціональних проявів діяльності нервової системи. Основна її задача - описати механізми реалізації генів в поведінкових ознаках і виділити вплив середовища на цей

процес. Поряд з іншими дослідницькими методами тут використовується генетико-селекційний

метод, завдяки якому властивості нервової системи і особливості поведінки можуть бути

цілеспрямовано змінені. Кожна успадкована ознака поведінки має, як правило, складний полігенний характер. Для тварин, що знаходяться на більш низьких ступенях еволюційних сходів

(комахи, риби, птахи), характерна мала мінливість природжених, інстинктивних актів,

обумовлених генотипом. При надбанні процесом утворення умовних рефлексів все більшого значення в еволюційному розвитку генотип все менш обумовлює фенотипічну мінливість.

Інформація, важлива для адаптації, може не тільки отримуватися у власному досвіді, але й

передаватися від батьків до нащадків на основі безпосередніх контактів, за рахунок наслідувальних умовних рефлексів. Дані, одержані від генетики поведінки, мають особливе

значення для вивчення нервової діяльності людини при патології: часто розумова відсталість і

психічні захворювання мають спадкову обумовленість і пов'язані з генетичними порушеннями

обміну речовин, зміною числа і структури хромосом.

ГОМЕОСТАЗ - (від грец. homoios - подібний і stasis - нерухомість) - процес, за рахунок якого

досягається відносна стабільність внутрішнього середовища організму (постійність температури

тіла, кров'яного тиску, концентрації цукру в крові). Як окремий механізм можна виділити нервово-психічний гомеостаз, за рахунок якого забезпечується збереження і підтримка оптимальних умов

функціонування нервової системи в процесі реалізації різноманітних форм діяльності.

ГОТОВНІСТЬ ДО ДІЇ - установка, направлена на виконання тієї або іншої дії. Припускає наявність

певних знань, умінь, навичок; готовність до протидії виникаючим в процесі виконання дії

перешкод; приписування якого-небудь особового значення виконуваній дії. Готовність до дії

реалізується за рахунок прояву окремих складових дії: нейродинамічної сформованості дії,

49

фізичної підготовленості, психологічними чинниками готовності.

ГРА - активність індивіда, скерована на умовне моделювання тієї або іншої розгорненої

діяльності. Виникнення гри в процесі еволюції тваринного світу обумовлено ускладненням видової життєдіяльності і необхідністю засвоєння досвіду видового співтовариства молодими

тваринами. Вперше німецький вчений К.Гросс відзначив, що гра і тварин, і дітей має функцію

вправи: гра характерна саме для тих тварин, у яких поведінка не зводиться лише до автоматичної реалізації інстинктивних актів і яким потрібне варіативне пристосування до мінливих умов

існування. Гра в цьому випадку служить для попереднього пристосування інстинктів до умов

майбутнього життя. В тому ж ступені і дитяча гра, що виникає в процесі історичного розвитку

суспільства, полягає у відтворенні дітьми дій і взаємостосунків дорослих. В індивідуальному розвитку дитини гра стає провідною діяльністю в дошкільному віці, саме у зв'язку з її розвитком

скоюються найважливіші зміни в психіці дитини і відбувається підготовка до переходу на новий

ступінь розвитку. ГРУПОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ - ототожнення себе з узагальненим образом члена якої-небудь

соціальної групи або спільноти, за рахунок якого відбувається ухвалення, часте некритичне, її

цілей і цінностей.

Ґ

ҐЕШТАЛЬТ - (від нім. Gestalt - форма, структура) - основне поняття гештальтпсихології, що

виступає як одиниця аналізу свідомості і психіки, яка позначає цілісні, такі, що не зводяться до суми своїх частин, утворення свідомості (уявний рух, інсайт, сприйняття мелодії). Утворення

гештальтів обумовлено діями законів розчленовування психологічного поля.

Д

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в

тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма,

вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що

відбувається на рівні соціуму . Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає

перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки

схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих

елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого,

котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних

заходів. ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП - поняття, що відображає інтеграцію умовнорефлекторних процесів

в корі великих півкуль, яка досягається при багатократному пред'явленні тих самих позитивних

або гальмівних умовних подразників, з постійними інтервалами часу між ними. При формуванні

динамічного стереотипу відбуваються істотні енерговитрати, які надалі окупаються за рахунок підвищення ефективності роботи нервової системи, оскільки після кожної реакції відбувається

автоматична підготовка до подальшої.

ДІЯ - процес взаємодії з яким-небудь предметом, в якому досягається визначена, наперед визначена, мета. В структурі дії можуть бути виділені наступні складові частини: 1. Прийняття

рішення; 2. Реалізація; 3. Контроль і корекція. При цьому в прийнятті рішення відбувається

пов'язання образу ситуації, образу дії, інтегральної і диференціальної програм. Реалізація і

контроль здійснюються циклічно. За прагматичною підставою людські дії можуть бути розділені на керівні, виконавчі, утилітарно-пристосовні, перцептивних, мнемічні, розумові, комунікативні

дії. В кожному з них відбувається використання як засвоєних, так і індивідуально вироблених

засобів і знарядь. ДІЯЛЬНІСТЬ - активна взаємодія живої істоти з навколишнім світом, в ході якого вона

цілеспрямовано впливає на об'єкт і за рахунок цього задовольняє свої потреби. Вже на відносно

ранніх стадіях філогенезу виникає психічна реальність, представлена в орієнтовно-дослідницькій діяльності, покликана обслуговувати таку взаємодію. В її задачу входить обстеження

навколишнього світу і формування образу ситуації для здійснення регуляції рухової поведінки

тварини відповідно до умов задачі, що стоїть перед нею. Якщо для тварин характерне те, що вони

здатні орієнтуватися тільки на зовнішні, безпосередньо сприймані аспекти оточуючого, то для 50

людської діяльності, через розвиток колективної праці, є характерним, що вона може грунтуватися

на символічних формах представлення предметних взаємостосунків. В структурі діяльності виділяють: мотиви, спонукаючі суб'єкт до діяльності, цілі як прогнозовані результати цієї

діяльності; операціональні, з допомогою діяльність реалізується.

ДОМІНАНТА - (від лат, domimns - пануючий) - поняття, запропоноване А.А.Ухтомськім, позначає пануючий в той або інший часовий відрізок осередок фізіологічного збудження в центральній

нервовій системі, на яке відбувається перемикання подразників, що звичайно індиферентні щодо

цього осередку. За рахунок цього збудження нагромаджується, а робота інших нервових центрів

гальмується. Включає в себе нервові центри, що мають кіркову локалізацію, і субкортикальні компоненти, спільна робота яких проявляється у вегетативній і гуморальній динаміці. Домінанта

характеризується підвищеною збудливістю, стійкістю збудження, суммативністю нервових

імпульсів, що послідовно приходять, що є нейрофізіологічною основою скерованої поведінки.

Е

ЕЙДЕТИЗМ (від греч. eidos - образ, зовнішній вигляд) - здібність до відтворення в плані

представлень предметів зі всіма їх деталями. ЕКСПРЕСИВНА МОВА (від лат. expressio - вираз) - процес породження мовного вислову,

представленого в усній або письмовій формі. Початок цього процесу лежить у формуванні

загального задуму, потім будується внутрішня мова, що переводиться потім у власне зовнішню мову.

ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ (від греч. enkephalos - головний мозок) - метод дослідження

діяльності мозку за допомогою реєстрації сумарної біоелектричної активності, що фіксується на поверхні голови або безпосередньо на мозку.

ЕФЕКТ ЗЕЙГАРНИК - закономірність, виявлена Б.В.Зейгарник, через яку ефективність

запам'ятовування матеріалу залежить від ступеню та форми завершення дії. А саме, краще

запам'ятовується та інформація, яка пов'язана з незакінченою дією, що залишилася, що одержало, в рамках левінської школи наступне пояснення: доступ до слідів пам'яті полегшується при

збереженні тієї напруги, яка, виникаючи на початку дії, але не розряджається при незакінченій дії.

Ж

ЖЕСТ - елемент пантоміміки, виконуваний за допомогою дій руками. Підрозділяються на

ілюстративні, обслуговуючі яку-небудь виказувану думку, і виразні, що свідчать про емоції або наміри людини. Ряд жестів придбав ритуалізоване значення.

З

ЗАБУВАННЯ - активний процес, що полягає у втраті доступу до матеріалу, який був запамятований раніше, в неможливості відтворити або взнати те, що було засвоєне. Тому, хто

забуває піддається перш за все те, що не актуалізується в контексті вирішуваних задач. Найбільш

інтенсивно воно здійснюється відразу після закінчення завчання. При цьому краще всього

зберігається осмислений і важливий матеріал, набуваючий в процесі зберігання більш узагальненого і схематичного характеру. Другорядні деталі забуваються швидше. За певних умов

спостерігається ефект оборотності процесу. Так, відтворення зовнішніх і внутрішніх умов, при

яких відбувалося запам'ятовування й використання особливих стратегій відтворення може приводити до відновлення забутого матеріалу.

ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА - один з основних законів психофізики, відкритий французьким вченим

П.Бугером, згідно якому ледве помітна зміна відчуття за умов зміни інтенсивності подразника

виникає при збільшенні початкового подразника на деяку постійну його частку. Так, досліджуючи здатність людини розпізнавати тінь на екрані, який одночасно освітлювався іншим джерелом

світла, Бугер показав, що мінімальний приріст освітлення предмету I, необхідний для того, щоб

викликати відчуття ледве помітної відмінності тіні від освітленого екрану, залежить від рівня освітленості екрану I, але відношення I/I - величина постійна. До виявлення такої ж закономірності

прийшов дещо пізніше, але незалежно від Бугера, німецький вчений Е.Вебер. Він проводив

експерименти на розрізнення ваги, довжини ліній і висоти звукового тону, в яких також показав постійність відношення ледве помітної зміни подразника до його початкової величини. Це

відношення (I/I), що характеризує величину диференціального порогу, залежить від модальності

відчуття: для зору вона рівна 1/100, для слуху - 1/10, для дотику - 1/30. Надалі було показано, що

виявлений закон не має універсального розповсюдження, а справедливий тільки для середньої 51

частини діапазону сенсорної системи, в якому диференціальна чутливість має максимальне

значення. За межами ж цієї частини діапазону диференціальний поріг зростає, особливо в діапазонах абсолютних нижньої і верхньої межи.

ЗАКОН ЙОСТА - емпірична закономірність, визначена в 1895 р. А.Йостом, згідно якої при рівній

вірогідності відтворення з пам'яті безглуздої інформації старіша інформація повільніше забувається і вимагає при доучуванні меншого числа повторень. Механізмом, що лежить в основі

цієї закономірності, виступає переклад інформації з короткочасної пам'яті в довготривалу.

ЗАКОН СПЕЦИФІЧНИХ ЕНЕРГІЙ - постулат, сформульований в 1827г. І.Мюллером як загальний

принцип сенсорної психофізики, згідно якому кожний орган чуття має специфічний для нього вид відчуттів, який не залежить від характеру діючого подразника.

ЗАКОН ФЕХНЕРА - сформульований в 1860 р. Г.Фехнером в "Елементах психофізики" закон,

згідно якому величина відчуття прямо пропорційна логарифму інтенсивності подразника. Тобто зростання сили подразнення в геометричній прогресії стоїть у відповідності до зростання відчуття

в арифметичній прогресії. Ця формула вимірювання відчуттів була виведена на основі досліджень

Вебера, в яких була показана постійність відносної величини приросту подразника, що викликає

відчуття ледве помітної відмінності. При цьому був введений власний постулат про те, що ледве помітний приріст відчуття є величиною постійною і може бути використаний як одиниця

вимірювання відчуття.

ЗВИЧКА - дія, що визначається ритуалізованим характером або характером примусу. При формуванні звички за неодноразового виконання будь-якої дії, надзвичайно важливе значення має

та, що викликається самим здійсненням дії, приємний емоційний тон.

І

ІДЕНТИФІКАЦІЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації

відбувається несвідоме уподібнення індивіда тому об'єкту, який йому загрожує.

ІЛЮЗІЇ СПРИЙНЯТТЯ (від лат. illusere - одурювати) - спотворення сприйняття приватних ознак тих або інших предметів. Найбільше численні просторові зорові ілюзії. Прийнято виділяти

наступні види ілюзій: 1. Ілюзії, засновані на фізіологічних явищах, таких як іррадіація збудження в

сітківці, за рахунок дії якої обумовлено сприйняття світлих предметів на чорному фоні як більших за розмірами, ніж об'єктивно рівних з ними чорних предметів на світлому фоні. 2. Довжина

вертикальних ліній сприймається як велика в порівнянні з об'єктивно рівними їм горизонтальними.

3. Ілюзія контрасту (ілюзія Еббінгауза), при якій один і той же предмет сприймається як більший серед маленьких фонових предметів і менший серед великих фонових предметів. 4.

Розповсюдження ознак цілої фігури на її частині, як наприклад, в ілюзії Мюллера - Лайера, в якій

однакові прямі сприймаються як неоднакові, залежно від їх завершення. 5. Ілюзії, обумовлені

вживанням штрихування, коли паралельні лінії сприймаються зігнутими (ілюзія Цельнера). 6. Ілюзії, засновані на переоцінці величин гострих кутів.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (від лат. indiduum - індивід, особа) - поняття, що в експериментальній

психології трактується як унікальний набір більш менш стандартних психологічних якостей,

властивих окремій людині. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ - це спосіб досягнення індивідом типових цілей, що

достатньо стійко ним використовується і відрізняється від інших можливих способів не своєю

результативністю, а процесом. Наприклад, при необхідності працювати в підвищеному темпі, людина з рухомим типом нервової системи може вирішувати задачі на основі здатності легко

прискорювати дії і переходити від одного стану до іншого, а людина інертного типу спирається на

свою передбачливість, увагу, систематичність.

ІНЖЕНЕРНА ПСИХОЛОГІЯ - розділ психології, в якому вивчається взаємодія людини і технічних пристроїв. Основними завданнями інженерної психології є дослідження процесів

прийому, переробки та зберігання людиною інформації, які здійснюються при проектуванні та

управлянні технічними пристроями. Робота в інженерній психології ведеться згідно наступних напрямів: 1. Вивчення структури операторської діяльності, її психофізіологічних та психологічних

аспектів; 2. Інженерно-психологічне проектування; 3. Психологічне забезпечення наукової

організації праці; 4. Професійний відбір, підбір, навчання та розподіл кадрів. ІНСАЙТ (від англ. insight - проникливість, проникнення в суть) - поняття, введене в

гештальтпсихологію В.Келером у 1925 р. Позначає раптовий розсуд суті проблемної ситуації. В

дослідах Келера з людиноподібними мавпами, коли їм пропонувалися задачі, які могли бути

вирішені лише опосередковано, було показано, що мавпи, після ряду безрезультатних спроб, 52

припиняли активні дії і просто роздивлялися предмети навколо, після чого могли достатньо

швидко прийти до вірного рішення. Надалі, це поняття використовувалося К.Дункером і М.Вертгеймером як характеристика людського мислення, при якому рішення досягається шляхом

уявного збагнення цілого, а не в результаті аналізу.

ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus - розуміння, пізнання) - здібність до здійснення процесу пізнання та ефективного вирішення проблем, зокрема, при оволодінні новим колом життєвих задач. Існує ряд

принципово різноманітних трактувань інтелекту. В структурно-генетичному підході Ж.Піаже

інтелект трактується як вищий спосіб урівноваження суб'єкта з середовищем, що характеризується

універсальністю. У когнітивному підході інтелект розглядається як набір когнітивних операцій. У чинниково-аналітичному підході, на підставі безлічі тестових показників, відшукуються стійкі

чинники (Ч.Спірмен, Л.Терстоун, Х.Айзенк, С.Барт, Д.Векслер, Ф.Вернон). На сьогоднішній день

прийнято вважати, що існує загальний інтелект як універсальна психічна здатність, в основі якої може лежати генетично обумовлена властивість нервової системи опрацьовувати інформацію з

певною швидкістю і точністю (Х.Айзенк). Зокрема, в психогенетичних дослідженнях показано, що

частка генетичних чинників, розрахована по дисперсії результатів виконання інтелектуальних

тестів, достатньо велика (цей показник має значення від 0.5 до 0.8). При цьому найбільш генетично залежним виявляється вербальний інтелект.

ІНТЕРЕС - емоційний стан, пов'язаний із здійсненням пізнавальної діяльності та характеризується

її спонукальною. ІНТУЇЦІЯ (від лат. intueri - пильно, уважно дивитися) - відшукування, часто - практично

моментальне вирішення задачі при недостатності логічних підстав.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД - методологічна установка, відповідно до якої всі психологічні процеси розглядаються як складна система процесів переробки інформації, яка може

здійснюватися як послідовно, так і паралельно. На кожному етапі цих процесів інформація зазнає

певні видозміни, відбувається її кодування, виділення ознак, фільтрація, розпізнавання,

осмислення, вироблення рішення, формування у відповідь дії. В результаті використання подібного підходу відбувається побудова моделі досліджуваного психічного процесу, яка складена

з гіпотетичних блоків, що сполучені послідовно або паралельно і реалізовують певні функції.

Й

ЙОСТА ЗАКОН - див. ЗАКОН ЙОСТА.

К

КАТАРСИС (від греч. catharsis - очищення) - сильне емоційне потрясіння, яке викликане не

реальними подіями життя, а їх символічним відображенням, наприклад, у витворі мистецтва. Термін був введений в психологію і психоаналіз з античної трагедії.

КОМПЛЕКС ПОЛІКРАТА (Полікрат - тиран о. Самос, описаний Геродотом) - поняття, введене в

межі класичного психоаналізу для пояснення стану людини, що характеризується відчуттям

тривоги, яка зростає у міру того, як він досягає всі великі життєві вершини, і яка обумовлена небажанням бути поміченим "ревнивою і заздрісною долею". Описаний Дж. Флюгелем в 1945 р.

КОМПЛЕКС ЕДІПА - поняття, введене в межі класичного психоаналізу для пояснення

формування соціальної або моральної інстанції суб'єкта (Супер-Его). В цьому понятті відтворюється античний міф про Едіпа, який вбиває батька і одружується на матері. Відповідно до

цього відбувається приписування сину сексуального потягу до власної матері, що обумовлює

агресію по відношенню до батька, місце якого прагнути зайняти дитина. Амбівалентні відносини

до батька (агресія і прагнення до виконання його ролі) ініціює ідентифікацію, за рахунок якої відбувається засвоєння чоловічої соціальної ролі і системи моральних інструкцій й заборон,

властивих дорослому, що і утворює Супер-Его (над-Я).

КОМПЛЕКС ЕЛЕКТРИ - поняття класичного психоаналізу, що виступає жіночим аналогом Едіпового комплексу. В основі виступає міф про вбивство мікенскою царівною Електрою своєї

матері як помста за вбивство нею свого чоловіка і, водночас, батька.

КОНСТАНТНА СПРИЙНЯТТЯ - відносна стійкість сприйнятих ознак предметів при зміні умов сприйняття. Вперше константна сприйняття була поставлена в центр експериментального

дослідження в 1889 р. Мартіусом, працюючим у В.Вундта. На його основі В.Вундтом був

зроблений висновок, що спостерігається невідповідностю між зображенням, проектованому на

сітківку й тим, що змінюється при видаленні об'єкту й відносно постійним чином сприйняття.У подальших дослідженнях були знайдені численні чинники, які можуть впливати на константну

53

сприйняття (наприклад, фіксована установка).

КОНСТИТУЦІЯ ЛЮДИНИ (від лат. constitutio - пристрій) - система генетично обумовлених

морфологічних, фізіологічних і психічних особливостей індивіда, що допускає віднесення її до одного з ряду певних типів. Як було показано, перш за все, на клінічному матеріалі (Е.Кречмер,

У.Шелдон, Х.Ю.Айзенк), між статурою, зовнішнім виглядом і деякими психічними властивостями

особи виявляються певні кореляції.

Л

ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД (від лат. latens - прихований) - час між початком дії подразника і

виникненням у відповідь реакції. Величина латентного періоду обумовлена здійсненням фізико-

хімічного процесу в рецепторі, проходженням нервового імпульсу по провідних шляхах,

аналітико-синтетичною діяльністю в структурах головного мозку і спрацьовуванням м'язів або залоз. По своїй величині латентний період може істотно мінятися залежно від модальності і

інтенсивності подразника, від рівня складності і автоматизованості реакції, а також від

функціональної готовності нервової системи. ЛІБІДО (від лат. libido - потяг, бажання, прагнення) - статевий потяг, рівень якого пов'язаний із

стадією статевого дозрівання, роботою диенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції,

спадковістю й індивідуальним досвідом. ЛОМБРОЗО (LOMBROSO) ЧЕЗАРЕ (18.11.1836, Верона - 19.10.1909, Турін) - італійський

психіатр і криміналіст, родоначальник антропологічної школи кримінології. У молодому віці

випробував матеріальні позбавлення, був посаджений у фортецю за підозрою в змові, брав участь

у військових діях 1859-1860 р.р. З 1855 р. почав публікувати свої статті з психіатрії, зокрема по кретинізму. З 1862 р. Ломброзо - професор психічних хвороб в Павійському університеті, потім -

директор Клініки душевних захворювань в Пейзаро, з 1876 р. - професор юридичної психіатрії і

кримінальної антропології в Туріні. Один з перших зробив систематичне дослідження злочинців, спираючись на антропометричні дані, що строго фіксуються, використовуючи, зокрема,

"краниограф", призначений для вимірювання розмірів частин лиця і голови. Злочинець, на його

думку, - це дегенерат, що відстав в своєму розвитку від розвитку людства, який не може загальмовувати свою злочинну поведінку; якнайкраща стратегія суспільства відносно такого

"природженого злочинця" - позбутися, позбавляючи свободи або життя. Основними ознаками, що

свідчать про відставання в розвитку і злочинних схильностях ("атавістичними ознаками") є:

сплюснутий ніс, низький лоб, великі щелепи і т.д. ("стигмати"). Володіючи великим фактичним матеріалом, Ломброзо зміг виявити, що деякі злочини носять сезонний характер. Висунув тезу, що

геніальність відповідає ненормальній діяльності мозку, що в свою чергу межує з епілептоїдним

психозом ("Genio e follia", 1864, в рос. пер.: "геніальність і божевілля", СПб., 1892). Ломброзо

вплинув на створення морфологічної теорії темпераменту Е.Кречмера. Надалі ця механістична теорія про біологічну схильність до злочинів була спростована більшістю фахівців.

М МАСКУЛІННІСТЬ (з лат. masculinus - чоловічий) - комплекс характерних особливостей, що

традиційно приписують чоловікам. Наприклад, сила, жорстокість та ін.

МАЗОХІЗМ - поняття, введене в науковий обіг Р. Фон Крафт-Ебінгом на ім'я австрійського

письменника Захер-Мазоха, що означає статеву перверсію, яка характеризується зв'язком статевого задоволення з обов'язковим переживанням фізичних або моральних страждань. Для

виникнення мазохістських переживань іноді буває достатньо уяви (уявне представлення себе

жертвою принизливих сцен, побоїв) або зовнішніх нейтральних дій, відносно яких оточуючі можуть не знати про їх істинну мотивацію. Часто виступає в поєднанні з іншими перверсіями,

наприклад, ексгібіціонізмом.

МАНІПУЛЮВАННЯ ОБРАЗОМ - процес позначення елементів зорового поля і приведення їх в певну єдність. При цьому відбувається впорядковування перцептивних дій за допомогою певних

сенсорних еталонів. Здібність зорової системи до певних трансформацій є похідною від

практичної, наочної діяльності. В актуальному сприйнятті "маніпулювання чином" виступає як

заміщення дії з реальними об'єктами. МЕТОД СЕМАНТИЧНОГО ДИФЕРЕНЦІАЛУ (від грец. semanticos - той, що позначає і лат.

54

differentia - різниця) - асоціативна процедура, запропонована американським психологом Ч.Осгудом в 1952 р. для вивчення сприйняття, соціальних установок і особистих значень, масових

комунікацій і реклами, що являє собою розбиття на шкали (за трьома-, п'яти-, семи рівнями

інтенсивності) тих або інших предметів, тоді як полюси шкал утворені позиціями антонімій, в ролі яких виступають прикладні, графічні зображення і інше.

МЕТОДИ РОЗБИТТЯ НА ШКАЛИ - поняття, що використовується в психології для позначення

ситуацій застосування кількісних показників для оцінки відношення до певних об'єктів, в ролі

яких можуть виступати фізичні або соціальні процеси. Для здійснення процесу суб'єктивного розбиття на шкали існує ряд методів, що характеризуються певними правилами, за якими числа

приписуються тим або іншим якостям об'єктів. В рамках класичної психофізики застосовуються

методи середньої помилки, мінімальних вимірювань, постійних подразників. До нових психологічних методів відносяться, по-перше, прямі методи, такі як зрівнювання інтервалів, пряма

числова оцінка, парне порівняння, ранжування, по-друге, непрямі методи, наприклад,

фехнерівский метод розбиття на шкали ледве помітних відмінностей.

МОДЕЛЮВАННЯ В НАВЧАННІ - відробіток певних психологічних операцій, перш за все в науково-теоретичній сфері, на системах, що служать відображенням реальних процесів

навколишнього середовища.

МОДЕЛЮВАННЯ В ПСИХОЛОГІЇ - побудова моделей здійснення тих або інших психологічних процесів з метою формальної перевірки їх працездатності.

МЕТОД ШКІРНО-ГАЛЬВАНІЧНОЇ РЕАКЦІЇ (ШГР) - метод реєстрації біоелектричної активності

шкіри як показника мимовільної вегетативної активності. Ви користовується для оцінки зміни функціональних станів, орієнтовних і емоційних реакцій,

індивідуальних відмінностей. Для реєстрації ШГР може здійснюватися вимір різниці шкірних

потенціалів (метод Тарханова) або зміни шкірного опору (метод Фере).

МЕТОД ОБ'ЄКТИВНОГО НАГЛЯДУ - стратегія дослідження з фіксацією певних характеристик процесу без втручання в його течію. Може бути орієнтований на реєстрацію актів поведінки і

фізіологічних процесів. Як правило, виступає як попередній етап перед плануванням і здійсненням

експериментального дослідження. МЕТОД СПРОБ І ПОМИЛОК - форма навчання, описана Е. Торндайком у 1898р., заснована на

закріпленні випадково досконалих рухових і розумових актів, за рахунок яких була вирішена

значуща для тварини задача. В наступних спробах час, який затрачується тваринами на вирішення аналогічних задач в аналогічних умовах, поступово, хоч і не лінійно, зменшується, до тих пір,

поки не набуває форму миттєвого рішення. Надалі, більш точний аналіз поведінки методом спроб і

помилок показав, що воно не є повністю хаотичним і недоцільним, як вважав Торндайк, але й

інтегрує в собі минулий досвід і нові умови для вирішення задачі. МЕТОД САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ - стратегія отримання емпіричних психологічних даних при

спостереженні за самим собою. Елементи цього методу лежать в основі будь-якого наукового

дослідження. За рахунок співставлення результатів самоспостереження, представлених в більш

менш вербалізованому протоколі про поточне індивідуальне життя, з аналогічним відображенням самоспостереження інших людей, відбувається постулювання їх принципової спорідненості і

узгодження із зовнішніми проявами.

МИМОВІЛЬНА РЕАКЦІЯ - форма поведінки, яка спочатку не виступає об'єктом свідомого управління, як наприклад вегетативні реакції. При цьому наслідки здійснення подібної реакції

можуть бути усвідомлені, після чого і сама реакція поставлена під свідомий контроль.

МИСЛЕННЯ - процес моделювання невипадкових відносин навколишнього світу на основі

аксіоматичних значень. МОВА - 1) система знаків, зв'язана з універсальними правилами їх скріплення і що служить

комунікативним цілям; 2) форма спілкування людей, що історично склалася, за допомогою мовних

конструкцій, створюваних на основі певних правил. Правила мовного конструювання мають етноспецифічні особливості, які виражаються в системі фонетичних, лексичних, граматичних і

стилістичних засобів й правил спілкування на цій мові. Мова тісно інтегрована зі всіма

психічними процесами людини. МОЗОК - центральний відділ нервової системи хребетних тварин і людини, утворений нервовими і

гліальними клітинами і їх відростками. У хребетних тварин і людини розрізняють головний мозок,

розміщений в порожнині черепа, і спинний, що знаходиться у хребетному каналі.

МОТИВ (від лат. moveo - рухаю) - матеріальний або ідеальний предмет, досягнення якого виступає сенсом діяльності. Мотив представлений суб'єкту у вигляді специфічних переживань, що

55

характеризуються або позитивними емоціями від очікування досягнення даного предмету, або негативними, пов'язаними з обмеженістю справжнього стану речей. Але для усвідомлення мотиву,

тобто для врахування даних переживань до культурно обумовленої категоріальної системи,

потрібна особлива робота.

Н

НАВЧАННЯ - 1) оволодіння новими психічними знаряддями та діями, за рахунок чого

розширюється спектр взаємодії індивіда з навколишнім світом. 2) здібність до оволодіння нового, у тому числі учбового, матеріалу (нових знань, дій, нових форм діяльності). Навчання,

грунтуючись на здібностях (зокрема, особливостях сенсорних і перцептивних процесів, пам'яті,

уваги, мислення і мови), і пізнавальній активності суб'єкта, по різному виявляється в різних діяльностях і в різних учбових предметах. Особливе значення для підвищення рівня навчання має

формування на визначених, сензитивных етапах розвитку, зокрема при переході від дошкільного

дитинства до систематичного навчання в школі, метакогнітивних навиків, до яких відноситься

управління пізнавальними процесами (планування і самоконтроль, що виявляється, наприклад, в довільній увазі, довільній пам'яті), мовні навики, здібності до розуміння і використовування різних

видів знакових систем (символічної, графічної, образної).

НАГЛЯД - сприйняття того або іншого процесу, що має на меті виявлення інваріантних ознак цього процесу без активного залучення до самого процесу.

НЕВРОСТЕНІЯ - форма неврозу, яка може виникати в результаті перенапруження або

перенесених інфекцій (у дітей) і характеризується розвитком синдрому дратівливої слабкості, до якого відносяться погана перенесення сильних подразників, пригнічений настрій. Через підвищену

стомлюваність і погіршення концентрації уваги відбувається порушення працездатності. Часто

спостерігаються поганий сон, головні болі, сексуальні порушення.

НЕВРОЗИ (від греч. neuron - жила, нерв) - граничні нервово-психічні розлади, які не обумовлені психотичними станами. У виникненні неврозів істотну роль відіграють біологічні чинники, такі як

спадковість, соматичні захворювання, соціально-психологічні чинники, що перш за все

стосуються несприятливих сімейних обставин, а також особливості особистості і емоційні переживання. Клінічна картина неврозів включає як соматовегетативні розлади, так і негативні

суб'єктивні переживаннями (тривога, відчуття власної неповноцінності). Серед неврозів прийнято

виділяти неврастенію, невроз страху, істеричний невроз і невроз нав'язливих станів. Для лікування неврозів разом з медикаментозними діями використовують різні форми психотерапії.

НЕЙРОЛІНГВІСТИКА - розділ психології, присвячений вивченню мозкових механізмів мовної

діяльності в нормі і при локальних ураженнях мозку. НЕРВОВА СИСТЕМА - ієрархічна структура нервових утворень в організмі людини і хребетних

тварин. За рахунок її роботи забезпечуються: 1. Контакти із зовнішнім світом; 2. Реалізація цілей;

3. Координація роботи внутрішніх органів; 4. Цілісна адаптація організму. Як основний

структурний і функціональний елемент нервової системи виступає нейрон. Виділяють центральну нервову систему, яка складається з головного і спинного мозку, і периферійну, складається з

нервів, що відходять від головного і спинного мозку, міжхребетних нервових вузлів, а також з

периферійного відділу вегетативної нервової системи.

О

ОБОРОННИЙ РЕФЛЕКС - захисна реакція організму у вигляді безумовного рефлексу у відповідь

на руйнуючі впливи, за звичай супроводжується негативними емоціями (страх, гнів). Пристосовуючі реакції (підвищення тонусу скелетних м'язів, збільшення частоти серцевого і

дихального ритмів, збільшення діяльності залоз внутрішньої секреції і обміну речовин,

підвищення чутливості зоровогоі слухового аналізаторів, зниження діяльності травного тракту, тактильної, смакової і температурної чутливості), щовходятьдо оборонного рефлексу, зумовлені

активізацією гіпоталамусу.

ОБРАЗ УЯВИ - результат конструктивної діяльності суб'єкта, якої не має аналогів в реальній дійсності.

ОБРАЗ СПРИЙНЯТТЯ - суб'єктивний образ предметів навколишнього світу, обумовлений як

ознаками, так і гіпотетичними конструктами. Будучи основою для реалізації практичних дій з

оволодіння оточуючого світу, образтакожвизначається характером цих дій,впроцесі яких вихідний образ змінює свій вигляд, більш задовольняючи практичні потреби.

56

ОСОБА - відносно стійка система поведінки індивіда, побудована перш за все на основі включеності в соціальний контекст. Срижневим утворенням особи є самооцінка, яка будується на

оцінках індивіда іншими людьми і його оцінюванні цих інших.

ОПЕРАЦІЯ - структурна одиниця діяльності людини, що співвідноситься із задачею і з предметними умовами її реалізації. Операції, за допомогою яких людина досягає своїх цілей, є

результатом оволодіння суспільно виробленими способами дій.

ОПЕРАТИВНИЙ ОБРАЗ - відображення в свідомості людини предмету (або процесу), на який

орієнтована дія. Повнота оперативного образу строго визначається необхідністю адекватного здійснення даної конкретної дії, і всі надмірні ознаки предмету в нього не входять. За рахунок

цього досягається його лаконічність і надійність, необхідна для успішного виконання задачі в

звичайних або складних умовах. ОРІЄНТОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ - поведінка, заснована на обстеженні навколишніх предметів з метою

формування образу того простору, в якому повинна здійснюватися наочна дія.

ОРІЄНТОВНИЙ РЕФЛЕКС - комплекс реакцій організму у відповідь на новизну подразника, в

який входять: рух голови і очей у напрямі джерела подразника, розширення судин мозку при одночасному звуженні периферичних судин, зміна дихання і електричного опору шкіри, зростання

тонусу м'язів, підвищення фізіологічної активності кори великих півкуль головного мозку

(зменшення амплітуди альфа-ритму), підвищення чутливості аналізаторів і зростання критичної частоти злиття відчуттів. При дії нового подразника з'являються всі компоненти орієнтовного

рефлексу, утворюючи т.з. генералізований орієнтовний рефлекс, який поступово, після 15 - 20

пред'явлень нового подразника, згасає, набуваючи форму локального орієнтовного рефлексу. На підставі схожості згасання орієнтовного рефлексу із згасанням умовного рефлексу І.П.Павлов

потрактував обидва процеси як результат розвитку внутрішнього гальмування.

П ПАМ'ЯТЬ - когнітивний процес, що полягає в запам'ятовуванні, збереженні, відновленні і

забуванні набутого досвіду. Найпростішою формою пам'ять реалізується як пізнавання предметів,

що раніше сприймалися, в складнішій формі існує як відтворення в представленні предметів, які не дані в даний час в актуальному сприйнятті. Пізнавання і відтворення також можуть бути

довільними і мимовільними. В даний час пам'ять розглядається в контексті інших когнітивних

процесів (Р.Аткінсон, А.Бедделі, П.Ліндсей, Д.Норман, Д.Румельгарт). ПАНТОМІМІКА - виразні рухи індивіда (зміни в ході, поставі, жестах), за допомогою яких

передається повідомлення про його психічний стан, переживання. Мало контролюються

свідомістю. Найінформативнішим є жест (виразний рух рук), за допомогою якого доповнюється

повідомлення мовної комунікації. ПЕРЕКОНАННЯ - уявлення про нормативну поведінку, що стали внутрішньою мотивацією. Про

ступінь відповідності реальної поведінки декларованим переконанням можна судити лише при

зіткненні людини серйозними перешкодами.

ПІЗНАННЯ - процес зарахування сприйнятого предмету до якогось певного класу, за рахунок чого відбувається побудова осмисленого перцептивного образу. В ході онтогенетичного розвитку

перцептивних процесів каталог пізнавальних ознак постійно поповнюється новими, що дозволяє

класифікувати більшу кількість предметів. ПЛАЦЕБО-ЕФЕКТ - зміни в стані хворих під дією плацебо, які засновані тільки на

психотерапевтичній дії.

ПОВЕДІНКА - цілеспрямована активність тваринного організму, що служить для здійснення

контакту з навколишнім світом. В основі поведінки лежать потреби тваринного організму, над якими надбудовуються виконавчі дії, що служать їх задоволенню. Генезис форм поведінки

обумовлений ускладненням умов середовища проживання, зокрема переходом з гомогенної в

наочну, а потім в соціальне середовище. ПОРОГИ ВІДЧУТТІВ - якісні показники чутливості аналізатора. Виділяють абсолютний (верхній і

нижній), диференціальний і оперативний пороги відчуттів.

ПОРУШЕННЯ ОСОБИСТОСТІ - системні порушення поведінки, перш за все соціальної, характерні для тих або інших психічних захворювань і локальних уражень головного мозку. При

цьому відбуваються: зниження рівня активності, зникнення критичності, зміна спрямованості і

динаміки мотивації, порушення самооцінки. Як показують дослідження особистісних розладів при

різних захворюваннях особливо страждає мотиваційна сфера: розвиваються патологічні потреби і мотиви, які часто пов'язані із залежністю від них; відбувається перебудова системи мотивів;

57

знижується рівень опосередкованості мотивів; порушується співвідношення спонукальної функції і функції змісту мотиву.

ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБІР - ухвалення кадрових рішень на основі вивчення прогностичної оцінки

придатності людей до оволодіння професією, виконанню професійних обов'язків і досягненню необхідного рівня майстерності. Здійснюється при комплексному використовуванні ряду

критеріїв: медичного, фізіологічного, педагогічного і психологічного. При використовуванні

психологічного критерію проводяться наступні заходи: психологічна діагностика; побудова

прогнозу успішності діяльності в даній професійній області; перевірка прогнозу по реальній ефективності здійснення професійної діяльності. При використовуванні тих або інших

діагностичних методик повинна бути отримана інформація про ціннісні орієнтації особи,

мотиваційну складову професійного вибору, особові риси. ПСИХОДІАГНОСТИКА (від греч. psyche - душити і diagnosis - розпізнавання, визначення) -

технологічний процес постановки психологічного діагнозу. Включає розробку вимог до

вимірювальних інструментів, конструювання і апробацію методик, вироблення правил

обстеження, обробку й інтерпретацію результатів. В основі психодіагностики лежить психометрика, що займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних

відмінностей і котра використовує такі поняття, як репрезентативність, надійність, валідність,

достовірність. До основних психодіагностичних методик відносяться тести інтелекту, досягнень, спеціальних здібностей, критерійно-орієнтовні тести; опитувальники для виявлення інтересів,

ціннісних орієнтацій особистості; проективні методики діагностики установок, відносин, переваг,

страхів; психофізіологічні методики вимірювання властивостей нервової системи (працездатність, темп діяльності, перемикання, стійкість до перешкод); малоформалізовані методики

(спостереження, бесіда, контент-аналіз). Інтерпретація отриманих даних, за допомогою тих або

інших психодіагностичних методів, може здійснюватися на основі використання двох критеріїв:

при якісному порівнянні з нормою або еталоном, який може виводити уявлення про непатологічний розвиток або соціально-психологічні нормативи, з подальшим висновком про

наявність або відсутність певної ознаки; при кількісному порівнянні з групою з подальшим

висновком про порядкове місце серед інших. ПСИХОЛІНГВІСТИКА - розділ психології, присвячений дослідженню мовної поведінки,

самостійний предмет якого був сформульований в 1950-х рр. Займається описом повідомлень на

основі вивчення механізмів породження та сприйняття мови, функцій мовної діяльності в суспільстві, зв'язки між комунікаційними повідомленнями і властивостями учасників комунікації

(перетворення намірів того, хто говорить в повідомлення, інтерпретація його слухаючим), зв'язку

мовного розвитку з розвитком особистості. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ - система механізмів, скерованих на мінімізацію негативних

переживань, пов'язаних з конфліктами, які ставлять під загрозу цілісність особистості. Подібні

конфлікти можуть провокуватися як суперечливими установками в самій особі, так і

неузгодженням зовнішньої інформації та сформованого в особистості образу світу та образу "Я". З.Фройд, що перший приступив до проблеми психологічних конфліктів, потрактував їх як форму

вирішення конфлікту між несвідомими потягами й інтеріозованими соціальними вимогами або

заборонами. Надалі, в результаті численних досліджень, проведених перш за все в межах клінічної практики, були виділені різні види механізмів психологічного захисту. За рахунок реалізації

психологічних механізмів, як правило, досягається лише відносне особове благополуччя. Але

невирішені проблеми набувають хронічного характеру, оскільки людина позбавляє себе

можливості активно впливати на ситуацію, щоб усунути джерело негативних переживань. Позитиву роль психологічний захист має тоді, коли виникаючі проблеми є малозначущі та не

коштують того, щоб ними взагалі займатися.

ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ - область психології, що вивчає закономірності прояву і формування в праці різних психологічних механізмів. Виділяються наступні основні напрями досліджень:

раціоналізація праці та відпочинку, динаміка працездатності, формування професійної мотивації і

професійної придатності, оптимізація відносин в трудових колективах. У разі методів, то використовуються природний і лабораторний експеримент, нагляд, інтерв'ю, анкетні обстеження,

тренажери, трудовий метод вивчення професій.

ПСИХОМЕТРИКА - розділ психології, що вивчає теоретичні і методологічні проблеми

психологічних вимірювань. Займається розробкою математичних моделей психологічного вимірювання (модель Терстоуна, модель багатовимірного шкалювання, модель латентних рис),

регламентує експериментальну перевірку за критеріями валідності, надійності та інших

58 психологічних властивостей, що виявляються. Поняття психометрії вперше було використано в

першій половині ХVII в. німецьким філософом Х.Вольфом.

ПСИХОМЕТРИЧНА КРИВА - графік залежності вірогідності виявлення (або розрізнення) подразника від його величини, звичайно одержуваний в психофізичному експерименті за

допомогою методу постійних подразників. Вісь ординат є відносною частотою позитивних

відповідей, вісь абсцис при визначенні абсолютного порогу - інтенсивність подразника, а при

визначенні диференціального порогу, як правило, - абсолютне значення різниці між постійним і змінним стимулами.

ПСИХОТЕРАПІЯ (від грец. psyche - душа і therapeia - турбота, підхід лікування) - надання

психологічної допомоги людям при різних психологічних утрудненнях. Може проводитися в індивідуальній (наприклад, індивідуальне консультування) і груповій (ігри і дискусії) формах.

Залежно від моделі розвитку, функціонування і порушень психіки, що використовується,

виділяють різні психотерапевтичні підходи: психоаналітичний, необіхевіористський, когнітивний,

гуманістичний, нейролінгвістичне програмування (НЛП). ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ - лікарські препарати, дія яких скерована на зміни в протіканні

психічних процесів (когнітивних процесів, емоцій, поведінки). Існує декілька основних типів

психотропних засобів, по різному діючих на психіку: 1. Нейролептики, блокуючи ретикулярну формацію мозку і знижуючи швидкість проведення збудження, діють заспокійливим чином

(пригнічують марення, галюцинації, відчуття страху, психомоторне збудження, агресивність); 2.

Транквілізатори, за рахунок зниження збудливості підкіркових відділів мозку, пов'язаних з емоційними станами, знімають емоційну напругу, відчуття тривоги; 3. Седативні засоби

(валеріана, броміди), за рахунок зниження процесів збудження, згладжують різні невротичні

розлади; 4. Антидепресанти (трициклічні й інгібітори моноаміноксадази), тонізуючи центральну

нервову систему, сприяють здійсненню адренергічних процесів в мозку, застосовуються для лікування депресивних станів, поліпшення загального психічного статусу; 5. Психостимулятори

(похідні пурину, сиднонімину) стимулюючи процеси збудження в корі головного мозку і

впливаючи на обмін норадреналіну, обумовлюють підвищення розумової і фізичної працездатності, зменшення стомлюваності та сонливості; 6. Психотоміметики (мескалін,

псилоцибін) викликають галюцинації та маревні розлади.

ПСИХОФІЗИКА - розділ психології, заснований Г.Фехнером, присвячений вимірюванням відчуттів залежно від величин фізичних подразників. Виділяють два розділи психофізики:

вимірювання сенсорної чутливості та дослідження психофізичних функцій.

ПСИХОФІЗИЧНІ МЕТОДИ - методи, що використовуються при побудові суб'єктивних шкал і

вимірюванні чутливості сенсорних систем. Найпоширенішими є: метод вимушеного вибору, метод мінімальних змін, метод постійних подразників, метод оцінки.

Р

РЕФЛЕКС (від лат. reflexus - обернутий, відображений) - зворотня реакція живого організму, обумовлена дією якого-небудь певного чинника зовнішнього або внутрішнього середовища на

аналізатор, що виявляється в скороченні м'язів, виділенні секреції. Зазвичай виділяють умовні і

безумовні рефлекси. РЕЦЕПТОРИ (від лат. receptor - той, що приймає) - нервові утворення, що перетворюють хіміко-

фізичні дії із зовнішнього або внутрішнього середовища організму в нервові імпульси. По місцю

свого розташування і по виконанню функцій рецептори можуть класифікуватися на

екстерорецепції, інтерорецептори і пропріоцептори. Відповідно до характеру сприйманої дії розрізняються механо-, термо-, фото-, хемо- і електрорецептори.

РИГІДНІСТЬ (від лат. rigidus - жорсткий, твердий) - неготовність до змін програми дії відповідно

до нових ситуаційних вимог. Розрізняють когнітивну, афектну та мотиваційну ригідність. РИЗИК - дія, реалізація якої ставить під загрозу задоволення якої-небудь досить важливої потреби.

Ситуація ризику заснована на виборі з двох альтернативних варіантів поведінки - пов'язаного з

можливою невдачею, з одного боку, і припускаючого хоча б мінімальне збереження вже досягнутого, з іншою. При цьому вибір ризикованої поведінки не завжди обумовлений більш

високою цінністю результату, що досягається при цьому. Часто виявляється тенденція до

безкорисливого ризику, який сприймається як самостійна цінність.

РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ ОСОБИ - поняття, введене К.Левіним для позначення прагнення індивіда до мети такої складності, яка, на його думку, відповідає його здібностям. Ця освіта, тісно пов'язана з

самооцінкою особи, формується під впливом суб'єктивних переживань успіху або неуспіху в

59 діяльності. Рівень домагань може бути адекватним, тобто відповідати здібностям індивіда, і

неадекватним, заниженим або завишеним.

РОЗУМОВИЙ ВІК - поняття, введене А.Біне і Т.Симоном у 1908г. для характеристики інтелектуального розвитку індивіда на основі його порівняння з рівнем інтелекту інших людей

того ж віку. Кількісно виражається як вік, в якому, - за середньостатистичними даними -

розв'язуються ті тестові завдання, які доступні даному індивіду. В 1912 р. В.Штерн запропонував

просту формулу для визначення коефіцієнта інтелекту (IQ) як відношення розумового віку до хронологічного.

РОЗУМІННЯ - виявлення суттєвих ознак предметів навколишньої дійсності, що визначають їх

виникнення або відтворення. Здійснюється, як правило, за допомогою символічного моделювання в мові.

РУХ - результат роботи психофізіологічного апарату з реалізації рухового акту, за допомогою

якого відбувається взаємодія живої істоти із зовнішнім середовищем.

РУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР - нейрофізіологічна система, за рахунок роботи якої здійснюється аналіз і синтез сигналів, що йдуть від органів руху. Включає: периферичний відділ, що складається

з пропріорецепторів, специфічні провідні нервові волокна, несучі імпульси до головного мозку,

підкіркові структури і кірковий відділ. Бере участь в підтримці постійного тонусу м'язів тіла і координації рухів.

С

САДИЗМ - статева перверзія, при якій сексуальне задоволення досягається при спричиненні

фізичних страждань або принижень своєму партнеру. Сам термін був запропонований Р. фон Крафт-Еббінгом. Дії садиста можуть включати: образи, лайку, залякування, побої, нанесення ран,

вбивство. Часто садистичні схильності реалізуються в плані фантазії. Одержала назву на ім'я

французького письменника маркіза де Саду. САМООЦІНКА - цінність, яка приписується індивідом собі або окремим своїм якостям. Як

основний критерій оцінювання виступає система особових значень індивіда. Головні функції, які

виконуються самооцінкою, - регуляторна, на основі якої відбувається вирішення задач особового вибору, і захисна, забезпечувальна відносну стабільність і незалежність особистості. Значну роль у

формуванні самооцінки грають оцінки оточувальних осіб і досягнень індивіда.

СЕЛЕКТИВНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ - властивість сприйняття. Характеризується виборчим

виділенням в сенсорному полі яких-небудь окремих ознак. Більш виразно сприйманий об'єкт, на який орієнтовано сприйняття, суб'єктивно інтерпретується як фігура, а вся решта об'єктів

сприймається як її фон. В першу чергу виділяються такі ознаки сенсорного поля, які володіють

відносно більшою інтенсивністю, якісною відмінністю від інших. При виконанні індивідом тієї або

іншої задачі, вибірково сприймаються такі ознаки, які в якійсь мірі відповідають змісту цієї задачі. СЕНСОМОТОРИКА (від лат. sensus - відчуття, відчуття і motor - двигун) - взаємокоординація

сенсорних і моторних компонентів діяльності: отримання сенсорної інформації призводить до

запуску тих або інших рухів, а ті, у свою чергу, служать для регуляції, контролю або корекції сенсорної інформації. Як основа сенсомоторного механізму виступає рефлекторне кільце.

СВІДОМІСТЬ - форма віддзеркалення об'єктивної дійсності в психіці людини, що

характеризується тим, що у якості проміжкового, опосередковуючого чинника виступають

елементи суспільно-історичної практики, які дозволяють будувати об'єктивні (загальноприйняті) картини світу. Початкове джерело суспільно-історичної практики - це спільно здійснювана праця.

В індивідуальному розвитку окремі компоненти праці послідовно привласнюються дитиною в

спільній з дорослими діяльності. СМАК - один з видів хеморецепції, який являє собою чутливість рецепторів порожнини рота по

відношенню до хімічних подразників. Суб'єктивно виявляється у вигляді смакових відчуттів

(гіркого, кислого, солодкого, солоного і їх комплексів). Для пояснення механізму формування смакових відчуттів висунуто дві гіпотези: аналітична і ензиматична. При чергуванні ряду хімічних

речовин може виникати смаковий контраст (після солоного прісна вода здається солодкою).

Цілісний смаковий образ виникає через взаємодію смакових, тактильных, температурних, нюхових

рецепторів. СМИСЛОВИЙ БАР'ЄР - нерозуміння, що виникає при спілкуванні, обумовлене тим, що учасники

спілкування приписують одним і тим же подіям різне значення і бачать в їх глибині різну

60 мотивацію.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ - (від лат. socialis - суспільний) - процес присвоєння людиною соціального

виробленого досвіду, перш за все системи соціальних ролей. Цей процес здійснюється в сім'ї, дошкільних установах, школі, трудових та інших колективах. В процесі соціалізації відбувається

формування таких індивідуальних утворень як особа і самосвідомість. В рамках цього процесу

здійснюється засвоєння соціальних норм, умінь, стереотипів, соціальних установок, прийнятих в

суспільстві форм поведінки та спілкування, варіантів життєвого стилю. СПЕЦИФІЧНИХ ЕНЕРГІЙ ЗАКОН - див. ЗАКОН СПЕЦИФІЧНИХ ЕНЕРГІЙ.

СПІЛКУВАННЯ - взаємодія двох або більш суб'єктів, що полягає в обміні між ними

повідомленнями, що мають наочний і емоційний аспекти. Спілкування засновано на реалізації особливої потреби у контакті з іншими суб'єктами, про задоволення якій свідчить виникнення

радості спілкування. Порушення спілкування викликають зміни особистості.

СПРИЙНЯТТЯ - процес формування за допомогою активних дій суб'єктивного образу цілісного

предмету, що безпосередньо впливає на аналізатори. У відмінності від відчуттів, що відображають лише окремі властивості предметів, в образі сприйняття як одиниця взаємодії представлений весь

предмет, в сукупності його інваріантних властивостей. Образ сприйняття виступає як результат

синтезу відчуттів, можливість якого, на думку А.Н.Леонтьєва, виникла у філогенезі у зв'язку з переходом живих істот від гомогенного, предметно несформованого середовища до середовища,

предметно сформованого. Залежно від біологічної значущості в предметі який сприймається

ведучим може виявитися або одна, або інша якість, від чого залежить, інформація від якого аналізатора буде визнана пріоритетною. Відповідно до цього розрізняють зорове, слухове,

дотикове, смакове і нюхове сприйняття. При цьому особливо важливу роль у всіх видах

сприйняття, грають рухові, або кінестезичні відчуття, які регулюють за принципом зворотного

зв'язку реальні взаємостосунки суб'єкта з предметом. Зокрема, в зоровому сприйнятті разом з власне зоровими відчуттями (кольору, світла) інтегруються також і кінестезичні відчуття,

супроводжуючі рухи ока (акомодація, конвергенція і дивергенція, стеження). Також в процесі

слухового сприйняття активну роль грають слабкі рухи апарату артикуляції. Для людини характерно, що образи його сприйняття інтегрують в собі використання мови. За рахунок

словесного позначення виникає можливість абстрагування і узагальнення властивостей предметів.

Основними властивостями сприйняття є предметність, цілісність, константність, категоріальність, апперцепція. Мікрогенез образу сприйняття включає ряд фаз, пов'язаних з вирішуваними

перцептивними задачами: від недиференційованого сприйняття до формування цілісного образу

предмету, на підставі якого можна будувати адекватну діяльність. СТРЕС - поняття, введене Г.Сельє в 1936г. для позначення стану психічної напруги, обумовленої

виконанням діяльності в особливо складних умовах. Залежно від вираженості стрес може робити

на діяльність як позитивний вплив, так і негативний (до її повної дезорганізації).

СУБЛІМАЦІЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації енергія сексуального потягу перетворюється в соціально прийнятні форми активності, зокрема в творчу

активність.

СХИЛЬНІСТЬ - форма відрефлексованої мотивації.

Т

ТАЛАНТ - високий рівень розвитку здібностей, що виявляються в творчих досягненнях, важливих

в контексті розвитку культури. В різних областях талант може виявлятися в різний час. Так, в музиці, малюванні, математиці, лінгвістиці, техніці звичай він виявляється в ранньому віці, а

талант в літературній, науковій або організаторській сферах виявляється в більш пізньому віці.

Також і максимальна продуктивність талановитих людей виявляється в різних віках: в науці - в 35-40 років, в поезії - в 24-30.

ТЕЛЕПАТІЯ - уявне спілкування між двома суб'єктами.

ТЕМПЕРАМЕНТ - (від лат. temperamentum - належне співвідношення частин) - стійке об'єднання індивідуальних особливостей, пов'язаних із динамічними, а не змістовними аспектами діяльності.

До властивостей темпераменту відносять індивідуальний темп і ритм психічних процесів, ступінь

стійкості відчуттів, ступінь вольового зусилля. Тип темпераменту тісно пов'язаний з вродженими

анатомо-фізіологічними особливостями вищої нервової діяльності. Разом із тим можливі певні прижиттєві зміни показників темпераменту, пов'язані з умовами виховання, з перенесеними в

ранньому віці хворобами, особливостями живлення, гігієнічними та загальними умовами життя.

61 ТЕОРІЯ ЕТАЛОНУ - концепція, розроблена в когнітивній психології, в якій розпізнавання

стимулу трактується як порівняння викликаного ним нервового патерну з внутрішніми еталонами,

що зберігаються в пам'яті. Досягши збігу викликаного та еталонного патернів стимул упізнається. ТЕСТ - (від англ. test - випробування, дослідження) - стандартизована процедура психологічного

вимірювання, що служить завданню визначення вираженості у індивіда тих або інших психічних

характеристик. Звичайно складається з ряду відносно коротких випробувань, в якості яких можуть

виступати різні задачі, питання, ситуації. Результати вимірювання переводяться в нормовані значення перш за все на основі міжіндивідуальних відмінностей. Виключенням є критерійно-

орієнтовані тести. Результати виконання тестових завдань є індикаторами психічних властивостей

або станів. Виділяють тести інтелекту, здібностей, особові, а також тести досягнень, за допомогою яких визначається рівень знань, умінь і навичок в конкретних учбових дисциплінах. Розробка

тесту припускає його статистичну перевірку по критеріях валідності, надійності, однорідності,

диференціюючої сили, достовірності та прогностичності.

ТИПОЛОГІЯ КОНФЛІКТІВ - класифікація суб'єктивно конфліктних ситуацій на основі динамічної моделі К.Льовіна, запропонована Н.Е.Міллером (Miller N.E. "Experimental studies

conflict", in: "Personality and Behavior Disorders", N.Y., 1944). В якості основних спонукань

діяльності тут розглядалося два прагнення: досягти сприятливу мету (Appetenz - тяжіння) та уникнути несприятливої ситуації (Aversion - огида). Відповідно до цього суб'єктивний конфлікт

виникає тоді, коли у індивіда є декілька прагнень, що дещо суперечать між собою. "Апетентно-

апетентний" конфлікт виникає за наявності двох позитивно валентних цілей, що вимагають несумісні дії (ситуація "буриданова осла"); "апетентно-аверсивний" конфлікт - коли сприятлива

мета дана в несприятливій ситуації або сама по собі має негативні аспекти; "аверсивно-

аверсивний" конфлікт - коли є вибір між однаково несприятливими цілями; "подвійний апетентно-

аверсивний" конфлікт - коли є вибір між двома цілями, що мають і позитивні, і негативні аспекти (найпоширеніший випадок). Дана модель широко використовувалася у тренінгових програмах,

перш за все для відробітку оптимальних колективних рішень. Літ.: Lewin До. А Dinamic Theory

Personality, N.Y., 1959. ТРАНСВЕСТИЗМ - (від лат. trans - через і vestire - одягати) - форма статевої перверсії.

Характеризується тим, що статеве задоволення досягається шляхом надягання одягу протилежної

статі. ТРАНССЕКСУАЛІЗМ - (від лат. trans - через, пері і sexus - стать) - стійке наслідування статево-

рольовим стереотипам поведінки, протилежним біологічній статі. Пов'язаний з переконаністю в

неадекватності своєї статі за паспортом, а також із бажанням належати до протилежної статі. Для

виправлення своєї статі використовуються різні прийоми, від вибору собі іншого, відповідного протилежній статі, імені до хірургічних операцій.

ТРИВОЖНІСТЬ - особова межа, що виявляється в легкому та частому виникненні станів тривоги.

Тривожність виникає при сприятливому фоні властивостей нервової та ендокринної систем, але

формується прижиттєво, перш за все через порушення форм внутрішньо- та міжособистісного спілкування, наприклад між батьками та дітьми.

ТРЕМОР - (від лат. tremor - тремтіння) - швидкі, ритмічні, з частотою близько 10 Гц., рухи

кінцівок або тіла, викликані м'язовими скороченнями та пов'язані з тимчасовою затримкою коректуючої аферентної імпульсації, через що реалізація руху та збереження пози відбувається за

рахунок постійного підстроювання рухів до якогось середнього значення. При стомленні і сильних

емоціях, а також при патології нервової системи відбувається істотне посилення тремора.

У

УВАГА - процес впорядковування поступаючої ззовні інформації в аспекті пріоритетності задач,

що стоять перед суб'єктом. Виділяють довільну увагу, обумовлену постановкою свідомої мети, і мимовільну, представлену орієнтовним рефлексом, що виникає при дії несподіваних і нових

подразників. Ефективність уваги може бути визначена рівнем уваги (інтенсивність, концентрація),

об'ємом (широта, розподіл уваги), швидкістю перемикання і стійкістю. Для діагностики уваги існує ряд методик: для визначення об'єму уваги призначена тахистоскопічена методика Д.Кеттела,

В.Вундта; для визначення концентрації і стійкості - коректурний тест Б.Бурдона; для визначення

швидкості перемикання уваги - метод таблиць Шульте. Експерименти з розітнутою півкулею

мозку покриває, що процеси уваги тісно пов'язані з роботою мозолястого тіла, при цьому ліва півкуля забезпечує селективну увагу, а праве - підтримку загального рівня настороженості.

62

УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ - готовність людини вирішувати достатньо складні задачі, коли рівень домагань не знижується тільки через побоювання невдачі. Якщо рівень здібностей значно нижче за

ті, які потрібні для наміченої дії, то має місце самовпевненість.

УМІННЯ - здатність виконувати яку-небудь дію за певними правилами. При цьому дія ще не досягла автоматизованості.

УПЕРТІСТЬ - поведінка індивіда, що характеризується активним відкиданням вимог інших людей,

звернених до нього. При цьому поведінка переходить з наочного плану в міжособовий і одержує

підтримку від мотивів самоутвердження. Спостерігається перш за все в дуже емоційних або ригідних людей, а також при фрустрації важливих потреб. У дітей і підлітків поява упертості може

бути обумовлена дріб'язковою опікою дорослих або зневажливим відношенням до їх прагнення

бути самостійними. УМОВНИЙ РЕФЛЕКС - поняття, введене І.П.Павловим для позначення динамічного зв'язку між

умовним подразником і реакцією індивіда, первинне заснованою на безумовному подразнику. В

ході експериментальних досліджень були визначені правила вироблення умовних рефлексів:

сумісне пред'явлення спочатку індиферентного та безумовного подразників, - за відсутності підкріплення умовного подразника безумовним, - тимчасовий зв'язок поступово загальмовується.

УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ - вибір мети та способу дії для його реалізації. Цей процес включає

співвідношення цілей, оцінок реалізації, мотивів. УЯВА - здібність людини до побудови нових образів шляхом переробки психічних компонентів,

набутих в минулому досвіді. В уяві відбувається образне передбачення результатів, які можуть

бути досягнуті за допомогою тих або інших дій. Для уяви є характерним високий ступінь наочності і конкретності. Провідним механізмом творчої уяви, в якій метою виступає створення

саме нового, ще не існуючого предмету, служить процес перенесення якої-небудь властивості

предметів іншої області. Розрізняють довільну уяву, що виявляється при цілеспрямованому

рішенні наукових, технічних і художніх задач, і мимовільну, виявляється в сновидіннях, в медитативних образах. Одним з джерел розвитку уяви, в якій вона набуває комунікативних

якостей, є гра дошкільнят.

УЯВЛЕННЯ - наочний образ предмету, відтворений пам'яттю в уяві. Образи уявлень, як правило, менш яскраві та менш детальні, ніж образи сприйняття, але в них знаходить віддзеркалення

найхарактерніше для даного предмету. При цьому ступінь узагальненості того або іншого

уявлення може бути різним, у зв'язку з чим розрізняють одиничні та загальні уявлення. За допомогою мови, що вносить в уявлення суспільно вироблені способи логічної операції

поняттями, відбувається переклад уявлення в абстрактне поняття.

Ф ФЕМІННІСТЬ (від лат. femina - жінка, самка) - комплекс психологічних особливостей, традиційно

приписуваних жінці. Це - характерологічні риси м'якості, готовності допомогти та ін.

ФЕХНЕРА ЗАКОН - див. ЗАКОН ФЕХНЕРА.

ФОБІЇ (від греч. phobos - страх) - нав'язливо виникаючі стани страху. Розрізняють еритрофобію, агорафобію, клаустрофобію, танатофобію. Виникнення фобій пов'язано з розвитком психозів,

неврозів і психопатій.

ФОНЕМА (від греч. phoneoma - голос, звук, мова) - розрізняльна одиниця звукового ладу мови, що має набір характерних ознак. Ці ознаки співвідносяться зі суб'єктивним враженням: дзвінкість -

глухість, твердість - м'якість і т.д.

ФРОЙДИЗМ - психологічний напрям, розроблений З.Фройдом, заснований на понятті лібідо,

включаючи техніку психоаналізу. Основним допущенням виступає твердження, що рушійними силами розвитку особи є сексуальні та агресивні потяги, що мають інстинктивну природу. При

забороні на реалізацію цих потягів з боку суспільства відбувається їх витіснення в область

несвідомого, та їх доступ в свідомість виявляється можливим лише в символічній формі, зокрема у вигляді обмовок, витворів мистецтва, невротичних симптомів. Процедура лікування невротичних

станів полягає в доведенні до свідомості пацієнта істинних причин його хворобливих переживань і

станів. ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio - обман, марне очікування) - негативний психічний стан,

обумовлений неможливістю задоволення тих або інших потреб. Цей стан виявляється в

переживаннях розчарування, тривоги, дратівливості, нарешті, відчаї. Ефективність діяльності при

цьому суттєво знижується. 63

Х ХАРАКТЕР (від греч. character - межа, ознака, прикмета, особливість) - індивідуальна, достатньо

стійка система звичних способів поведінки людини в певних умовах. У формуванні характеру

людини ведучу роль грають форми соціальних взаємостосунків. Тому при відомій варіативності рис вдачі, обумовлених спадковістю та особистим досвідом дозволу життєвих проблем, характер

людей, що живуть в схожих суспільних умовах, має багато схожих рис.

Ц ЦІЛІСНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ - властивість сприйняття. Характеризується тим, що окремі ознаки

якого-небудь об'єкту, які актуально не сприймаються, все ж таки виявляються інтегрованими в

цілісний образ цього об'єкту. Цей ефект заснований на прогнозуванні вірогідності динаміки об'єкту навколишнього світу.

Ч

ЧАС РЕАКЦІЇ - інтервал між пред'явленням подразника і початком реакції у відповідь, яка звичайно фіксується в руховій сфері. Для подразників різної модальності час реакції є різним:

найшвидша реакція реалізується у відповідь на слухові подразники, найповільніша - на нюхові,

смакові і температурні. Мінімальний час реакції у здорової дорослої людини приблизно рівний 100 мс. Істотно залежить від складності задачі, яка вирішується при розпізнанні подразника.

Я ЯСНОБАЧЕННЯ - отримання знань про ті або інші події без використовування відомих органів

чуття або логічних думок.

Я-КОНЦЕПЦІЯ - система представлень людини про самому себе. В рамках єдиної Я-концепції

виділяють різні її складові: 1. Я-фізічне як схема власного тіла; 2. Я-соціальне, що співвідноситься зі сферами соціальної інтеграції: статевої, етнічної, цивільної, ролевої; 3. Я-екзістенційне як оцінка

себе в аспекті життя і смерті. Формування Я-концепції людини відбувається при накопиченні

досвіду вирішення життєвих задач і при оцінюванні їх з боку інших людей, перш за все батьків.

СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Абазія (гр.) - неможливість ні стояти, ні ходити при відсутності паралічу; при цьому в кінцівках

зберігається повністю сила рухів.

Абсанс (фр.) - короткочасний розлад свідомості (на 1-2 секунди) в епілептиків; супроводжується

блідістю обличчя та наступною амнезією.

Абсенція (лат). - стан несвідомості.

Абстиненція (лат.) - стримування (від алкоголю, морфію, тютюну тощо).

Абулія (гр.) - патологічна слабкість волі, безвольність, значне падіння ініціативи.

Автоматизм психічний (гр.) - психічна діяльність без участі ясної свідомості.

Автосадизм - самокатування.

Автоскопічні галюцинації - галюцинації двійника: хворий бачить і відчуває біля себе самого себе.

Автосугестія (гр.-лат.) -самонавіювання.

Автотопагнозія (гр.) - розлад орієнтації у власному тілі: хворий не може показати, де у нього рука,

вухо тощо.

Автохтонні ідеї (гр.) - хворі відчувають власні думки як якісь чужі, кимсь навіяні.

64

Агнозія (гр.) - розлад пізнавання.

Агорафобія (гр.) - побоювання площ, відкритих місць.

Агравація (лат.) - перебільшення пацієнтом своєї хвороби.

Аграматизм (гр.) - неправильна побудова мови.

Аграфія (гр.) - втрата здатності писати слова і літери.

Агресія (лат.) - напад.

Агрипнія (лат.) - безсоння.

Адинамія (гр.) - нерухливість.

Ажитація (фр.) - збудження.

Айхмофобія (гр.) - боязнь гострих предметів.

Акінезія (гр.) - порушення активної дії мускулів.

Акоазми (гр.) - елементарні слухові галюцинації (шуми, свисти, гуркіт, шипіння у вухах тощо).

Акомодація (лат.) - пристосування ока до різної віддалі. Акрофобія (гр.) - боязнь високих місць.

Акроціаноз (гр.) - синюшність кінцівок.

Акустична агнозія - словесна ("душевна") глухота.

Алалія (гр.) - німота без ураження слуху.

Алексія (гр.)- втрата здатності читати.

Алогія (гр.) - безрозсудність.

Альголагнія (гр.) - термін, що об'єднує поняття садизму і мазохізму.

Альцгаймера хвороба - старечий психоз із переважним порушенням мови.

Амавроз (гр.) - сліпота без видимого зовнішнього пошкодження ока.

Амбівалентність (лат.) - одночасне існування протилежних оцінок одного і того ж явища, факту.

Амбітендентність (лат.) - одночасне існування взаємно протилежних тенденцій (при шизофренії).

Аменція (лат.), аментивний стан - плутаність свідомості з галюцинаціями, моторним збудженням.

Амімія (гр.) - випадіння виразних рухів у ділянці лицевої мускулатури.

Амнезія (гр.) - повне випадіння з пам'яті окремих періодів минулого чи певних груп уявлень.

Амнезія антероградна - втрата пам'яті на події, що відбулися після початку хвороби.

Амнезія кататимічна - втрата пам'яті, яка виникла внаслідок сильних душевних переживань. 65

Амнезія ретроградна - втрата пам'яті на події, що відбулися до початку хвороби.

Амнестичний Корсаковський синдром - втрата пам'яті на поточні події, конфабуляції, неправдиві

пригадування.

Аналізатори (гр.) - органи, які здійснюють аналіз роздратувань із внутрішнього та зовнішнього

середовища; до них належать усі органи чуття (зір, слух, нюх, смак, дотик).

Анальгезія (гр.) - нечутливість до болю.

Ананкаст (гр.) - хворий, в якого виникають настирливі думки.

Ананкастичний синдром - синдром настирливих станів.

Анартрія (гр.) - відсутність артикуляції, тобто утворення складів і слів.

Анашизм - вид наркоманії, звикання до анаші.

Андроманія (гр.) - підвищене прагнення до статевого задоволення.

Андрофобія (гр.) - огида до заміжжя.

Анекфорії (гр.) - розлади пам'яті; стан, коли людина пригадує факт (подію) лише тоді, якщо їй про

це нагадати.

Анерастія (гр.) - відсутність статевої насолоди

Анестезія (гр.) - відсутність чутливості.

Анестезія психічна - понижена чи втрачена здатність реагувати на зовнішні враження.

Анізокорія (гр.) - нерівномірність зіниць.

Анізорефлексія (гр.-лат.) - різниця рефлексів на правому та лівому боках.

Анозогнозія (гр.) - відсутність усвідомлення своєї хвороби.

Анорексія (лат.) - знижений потяг до їжі.

Аносмія (гр.) - втрата нюху.

Антропоглоси (гр.) - відчуття людських голосів в органах.

Антропофобія (гр.) - боязнь людей.

Аористія (гр.) - нерішучість, вагання в думках.

Апантропія (гр.) - огида до суспільства.

Апатія (гр.) - байдужість, холодність, відсутність чуття.

Аперантолог (гр.) - невгамовний балакун.

Аперсонізація (лат.) - перенесення зовнішніх явищ і переживань інших людей на самого себе.

Апозитія (гр.) - огида до їжі.

Апоплексія (гр.) - крововилив у головний мозок, апоплексичний удар.

66

Апраксія (гр.) - неможливість для хворого зробити яку-небудь запропоновану дію.

Апситирія (лат.) - крайній ступінь мутизму, абсолютна німота.

Арахноїдит (лат.) - запалення павутинної оболонки мозку.

Аргайл-Робертсона симптом - відсутність реакції зіниць на світло при збереженні реакції на

акомодацію і конвергенцію.

Арефлексія (гр.) - відсутність сухожильних і шкірних рефлексів.

Аритмоманія (гр.) - настирливе прагнення рахувати.

Астенія (гр.) - зниження тонусу, в'ялість, слабість.

Астереогноз (гр.) — порушення здатності пізнавати предмети шляхом обмацування.

Атаксія (гр.) - розлад координації рухів, безладність рухів.

Атаксія інтрапсихічна - важкий розлад мови (мислення), відсутність внутрішньої координації

психічних процесів (при шизофренії).

Атараксія (гр.) - вчення про душевний спокій.

Атетоз (гр.) - мимовільне скорочення м'язів (пальців рук, ніг).

Атрофія (гр.) - зменшення величини тканини чи органу, найчастіше внаслідок порушення

живлення.

Ауктор делікті (лат.) - винуватець злочину.

Аура (гр.) - різноманітні симптоми на початку припадку епілепсії.

Аутизм (гр.) - заглиблення в себе, відгородження від зовнішнього світу (при шизофренії).

Аутизм Каннера - ранній дитячий артизм; виникає з першого року життя. Діти "живуть у

шкаралупі", відгороджені від оточення, "мають вираз мовчазних мудреців". Його причиною, на

думку Каннера, є недостатнє задоволення емоційних потреб дитини, порушення зв'язку мати -

дитина.

Аутистичне мислення - мислення, відірване від дійсності; хворий не зважає на докази оточуючих.

Афазія (гр.) - втрата мови.

Афазія моторна - неможливість говорити, хоча чиюсь мову хворий розуміє.

Афазія сенсорна - нерозуміння мови.

Афазія амнестична - забуття назви предметів при розумінні їх вживання.

Афект (лат.) - бурхливо виражена емоція зі звуженням або затьмаренням свідомості.

Афект-епілепсія - судорожні припадки, зумовлені хвилюванням, афектами.

Афобія (гр.) - безстрашність.

Афонія (гр.) - беззвучність голосу.

67

Афродизія (гр.) - хвороблива похіть.

Базофобія (гр.) - боязнь ходити, стояти на ногах.

Балістофобія (гр.) - боязнь вогнепальної зброї.

Безплідне (хворобливе) мудрування - порушення мислення, коли хворий зайнятий розв'язуванням

непотрібних питань.

Бігамія (лат.-гр.) -двоєженство.

Брадикінезія (гр.) - загальна сповільненість рухів.

Брадилалія (гр.) - повільна мова, наприклад, при паркінсонізмі.

Брадіифазія (гр.) - сповільненість мови.

Брадифренія (гр.) - загальна сповільненість психічних процесів (думок).

Булімія (гр.) - підвищений потяг до їжі, обжерливість.

Вегетативний синдром - сукупність вегетативних розладів (порушення обміну речовини, потової

секреції, судинні явища тощо).

Вербальний (лат.) - словесний.

Вербігерація (лат.) - одноманітне, безглузде ритмічне повторення слів чи уривків фраз (при

шизофренії).

Вісцеральні галюцинації - відчуття хворим присутності в своєму тілі, найчастіше в животі,

сторонніх предметів, живих істот, нерухомих або рухливих.

Винофобія (лат.-гр.) - огида до вина.

Вихор ідей, фуга іде арум (лат.) - прискорення думок (при маніакальному синдромі).

Воскова гнучкість - див. каталепсія.

Галопуючий перебіг (хвороби) - бурхливий, катастрофічно швидкий перебіг хвороби.

Галюцинація (лат.) - сприймання зорового, слухового, нюхового й інших образів без відповідних

подразнень органів чуття.

Галюцинації гіпнагогічні - галюцинації, що спостерігаються в дрімотному стані, при переході зі

стану неспання в сон.

Галюцинації істинні - галюцинації сприймання, які мають характер реальності.

Галюциноз - стійкі, масові слухові галюцинації, інколи з маяченням (при алкогольному психозі).

Ганзеровський синдром - псевдодементність; форма реактивного стану, коли хворий дає безглузді

відповіді на прості запитання.

Гастримаргія (гр.) - ненажерливість.

Гафальгезія (гр.) - відчуття сильного болю з тремтінням, судорогами від дотику предметів до шкіри (при істерії).

68

Гашишизм - вид наркоманії; куріння чи внутрішнє вживання гашишу.

Гебефренія (гр.) - стан, який характеризується пустотливістю, гримасуванням хворих (при

шизофренії).

Гедипатія (гр.) - стан нечутливості, приємного забуття.

Гедонізм (гр.) - тенденція до задоволення; вчення грецького філософа Арістіппа, згідно з яким задоволення і насолода є найбільшим благом.

Гематомієлія (гр.) - крововилив у речовину спинного мозку.

Гематофобія (лат.-гр.) — боязнь крові.

Гемерозіс (лат.-гр.) - угамування, облагородження культурою; угамування пристрастей.

Гемеропатія (гр.) - хвороба, що проявляється чи посилюється лише вдень.

Геміанестезія (лат.-гр.) - відсутність чутливості в одній половині тіла.

Гемікранія (гр.) - біль в одній половині голови (мігрень).

Геміпарез (гр.) - неповний параліч однієї половини тіла.

Геміплегія (гр.) - параліч однієї половини тіла (при атеросклерозі, сифілісі мозку, прогресивному паралічі, травмах черепа, епілепсії, істерії).

Геромаразм (гр.) - стареча дряхлість.

Геронтофілія (гр.) - статевий потяг до осіб похилого віку.

Гідрофобія (гр.) - боязнь води.

Гідроцефалія (гр.) - водянка голови.

Гімнофобія (гр.) - боязнь роздягання.

Гінекоманія (гр.) - пристрасть до жінок.

Гінекофаг (гр.) - ворог, ненависник жінок.

Гінекофобія (гр.) - боязнь жінок.

Гіпальгезія (гр.) - зниження больової чутливості.

Гіперакузія (гр.) - підвищена чутливість до звукових подразнень.

Гіперальгезія (гр.) - підвищення больової чутливості.

Гіперастенія (гр.) - вищий ступінь безсилля.

Гіперестезія (гр.) - підвищення шкірної чутливості.

Гіперкінези (гр.) - надмірні рухи (тремтіння, мимовільні скорочення м'язів пальців рук і ніг) при

розгальмуванні чи подразненні підкорки.

Гіперлогія (гр.) - багатомовність.

69

Гіпермнезія (гр.) - підвищена здатність до запам'ятовування (при маніакальних станах).

Гіперрефлексія (гр.) - підвищення сухожилкових рефлексів.

Гіперсомнія (гр.) - сонливість.

Гіпертимія (гр.) - підвищений настрій.

Гіпестезія (гр.) - пониження чутливості.

Гіпнобат (гр.) - лунатик.

Гіпноїдні (гіпнотичні) фази (І. П. Павлов) - перехідні стани від нормального збудження коркових

клітин до гальмування. Як правило, ефект збудження сильніший, якщо сильніше їх роздратування.

У клітинах, які переходять у стан гальмування, це відношення змінюється. При цьому можуть бути такі фази: 1)зрівняльна - сильні, і слабкі умовні подразнення дають умовний рефлекс однакової

величини; 2) парадоксальна - умовні рефлекси на сильні подразнення зникають, а на слабкі

зберігаються; 3) ультрапарадоксальна - на всі позитивні подразнення умовні рефлекси зникають, а при дії гальмівних умовних подразнень спостерігається позитивний ефект; 4) наркотична - падає

величина всіх умовних рефлексів (на слабкі подразнення вони зникають, а на сильні

зменшуються).

Гіппнолепсія (гр.) - сонливість, яка настає епізодично.

Гіпнопомпічні галюцинації (гр.-лат.) - галюцинації, що виникають при пробудженні.

Гіпокінезія (гр.) - бідність рухів, недостатність моторної ініціативи.

Гіпоманіакальний - слабо виражений ступінь маніакального стану.

Гіпомімія (гр.) - зменшення кількості мімічних рухів.

Гіпоноя (гр.) - "психоз недовір'я".

Гіпопатія (гр.) - розлад відчуття; неправильне сприймання кислого, гіркого, солоного, коли, наприклад, усе здається солодким.

Гіффедонія (гр.) - неможливість переживати приємне.

Глосолалія (гр.) - вимова хворим безглуздих сполук звуків.

Говерса симптом - розширення зіниць при освітленні (при сифілісі мозку).

Голотимічний тип маячення - маячення, що визначається почуттям хворого; наприклад, при

депресії у хворого бувають ідеї самообвинувачення, гріховності.

Гоміцидальна тенденція - тенденція до вбивства людей.

Гоміцидіум каузале (лат.) - ненавмисне вбивство.

Гоміцидіум кольпосум або волюнтаріум (лат.) - зловмисне вбивство.

Гоміцидіум нецессаріум (лат.) - вимушене вбивство.

Гомосексуалізм (гр.) - статевий потяг до осіб своєї статі.

Граофілія (гр.) - гомосексуальний потяг жінок до старших віком.

70

Графоманія (гр.) - патологічне прагнення до писання.

Гумор патологічний - схильність до жартів, часто цинічного змісту (в хронічних алкоголіків, рідше

- у хворих із пухлинами головного мозку).

Дебільність (лат.) - нерізко виражена розумова відсталість.

Деградація (лат.) - зниження.

Дежа вуке (фр.) - "уже пережите"; хворому здається, що те, що він переживає зараз, переживав уже

раніше.

Дежа вю (фр.) - "уже бачене"; в хворого, який уперше бачить місцевість чи ситуацію, виникає

відчуття, що все це колись він уже бачив.

Дежа реконте (фр.) - "уже сказане"; хворому здається, що те, що він хоче сказати, вже колись

говорив.

Дезінтоксикаційна терапія - лікування, спрямоване на виділення з організму отруйних продуктів

обміну (лікування гіпосульфітом, сульфозином, фізіологічним розчином, розчином глюкози й ін.).

Дезорієнтація (фр.) - нездатність хворого розібратися в місці, обставинах, часі; нездатність

сказати, хто він сам.

Дейтеропатія (гр.) - друга хвороба, що настає безпосередньо після першої.

Делікт (лат.) - будь-яке правопорушення, злочин; у вузькому розумінні -цивільне правопорушення,

що не становить кримінально караної дії.

Делірій (лат.) - синдром масових, яскравих галюцинацій з дезорієнтацією в оточенні та

збудженням.

Деменція (лат.) - недоумство (набуте внаслідок якоїсь хвороби).

Деперсоналізація (лат.) - розлад відчуття власного "Я"; власні думки і дії здаються чужими.

Депресія (лат.) - пригнічений настрій.

Дереалізація (лат.) - втрата сприймання реальності навколишнього світу.

Дермографізм (лат.) - реакція судин при подразненні шкіри.

Дефект (лат.) - стійке випадіння, зниження рівня.

Дизартрія (гр.) - утруднена, неясна мова, спотикання на складах.

Дизмнезія (гр.) - розлад пам'яті, коли події минулого відносяться до інших періодів життя.

Дизморфопсія (гр.) - розлад сприймання, коли предмети здаються хворому деформованими.

Диплопія (гр.) - розлад зору, коли предмети здаються подвоєними.

Дипсоманія (гр.) - запій, найчастіше нападами.

Дисимуляція (лат.) - свідоме прагнення приховувати і заперечувати хворобливі явища.

Дисмегалопсія (гр.) - розлад сприймання, коли хворий бачить предмети в перекрученому вигляді.

71

Дистимія (гр.) - пригнічений настрій.

Дисфорія (гр.) - складний симптом, при якому спостерігається нудьга, злість і страх (при

епілепсії).

Домінанта (О. О. Ухтомський) - вогнище збудження, що панує в певний момент у центральній

нервовій системі, має підвищену чутливість до подразнень і гальмує роботу інших нервових

центрів.

Дромоманія або поріоманія (гр.) - настирливе прагнення до мандрівок.

Ейдетизм (гр.) - явище, що полягає в збереженні яскравого, наочного образу предмета тривалий

час після зникнення його з поля зору.

Ейфорія (гр.) - підвищений настрій, почуття блаженства, задоволення, щастя.

Еквівалент епілептичний (лат.) - затемнення свідомості, аналогічне припадку, але без судом.

Екзальтація (лат.) - надто підвищений настрій, бадьоре збудження.

Екзогенний (гр.) - обумовлений зовнішніми причинами.

Екзофталм (гр.) - витрішкуватість.

Екмнезія (гр.) - розлад пам'яті, коли минулі події відносяться до сучасності.

Економохвороба - епідемічний енцефаліт.

Ексгібіціонізм (лат.) — статеве збочення, коли хворий оголює свої статеві органи в присутності

інших, у громадських місцях.

Експансивність (лат.-гр.) — насиченість почуттями позитивного тону, підвищення настрою.

Експлозивний (фр.) - запальний, вибуховий.

Екстракампінні галюцинації (лат.) - галюцинації поза полем зору.

Екфорія (гр.) - відновлення в пам'яті слідів пригадування.

Емболія мозку - закупорка мозкових судин частками тромбу (згустком крові), пухлиною та ін.

Емоція (лат.) - душевне переживання, хвилювання.

Емоційна нестриманість - слабодухість, сльози при незначному засмученні.

Ендогенний (гр.) - конституційно-спадковий.

Енурез (лат.) - нетримання сечі.

Енцефаліт (гр.) - запалення головного мозку.

Енцефалопатія (гр.) - ураження мозку (травматичне, токсичне), не зв'язане із запальним процесом.

Еретичний (лат.) - збудливий.

Еритрофобія (гр.) - боязнь почервоніти.

72

Еротизм (гр.) - патологічне посилення статевого потягу Ефебофілія (гр.) - сексуальний потяг чоловіків до хлопчиків.

Ехо-думки - стан, коли хворому здається, нібито його думки відомі іншим, хтось їх вимовляє.

Ехолалія (гр.) - повторення хворим слів, звуків, які він чує (при шизофренії).

Ехомімія (гр.) - відображення хворим міміки співрозмовника.

Ехопраксія (гр.) - повторення хворим бачених рухів (при шизофренії).

Жаргонізація (фр.) - набір слів, який може справити на слухача враження, що хворий говорить на

якомусь жаргоні.

Жемуа в'ю (фр.) -"ніколи не бачене"; підвид симптому дереалізації, коли знайома хворому місцевість здається йому зовсім чужою.

Затримка мови - раптова зупинка мови внаслідок обриву думок у шизофреніків.

Зона істерогенна - ділянка тіла, натиск на яку може спричинити істеричний припадок (ділянка

яєчників у жінок та ін.).

Ідеї автохтонні (гр.) - ідеї, які виникають самостійно, без бажання хворого.

Ідеї маячно-подібні - маячні ідеї, психологічно зрозумілі, що випливають із почуттів і прагнень хворого.

Ідеї надцінні - афективно насичені ідеї, що домінують у свідомості хворого і мають для нього особливу цінність.

Ідіосинкразія (гр.) - надмірна реакція організму на байдужий для інших суб'єктів подразник.

Ідіотія (гр.) - найважчий ступінь вродженого слабоумства.

Ілюзія (лат.) - збочення сприймання реальних об'єктів; наприклад, кущ сприймається як людина.

Імбецильність (лат.) - середній ступінь вродженого слабоумства.

Імперативні галюцинації (лат.) - слухові галюцинації, коли голоси наказують хворому щось зробити: не їсти, вбити когось тощо.

Імпотенція (лат.) - статеве безсилля.

Імпульсивність лат.) - схильність до раптових, необміркованих дій.

Інволюційний (лат.) - такий, що розвивається в період старечого одряхління людини.

Індуковане божевілля або психічне зараження (лат.) - захворювання, що виникає в навколишніх

осіб під впливом переживань чи висловлювань психічно хворого.

Інкогеренція (лат.) - незв'язність мислення.

Інтоксикаційні психози (лат. -гр.) - психози, спричинені отруєнням.

Інфантилізм (лат.) - фізичний недорозвиток.

Інфантилізм психічний - дитяча поведінка в дорослої людини; невідповідність психічного

73

розвитку вікові при збереженні інтелекту.

Іпохондрія (гр.) - пригнічений стан, хворобливе зосередження уваги на неприємних відчуттях в

організмі, побоювання за своє здоров'я, життя; хворий скаржиться на неіснуючі у нього чи перебільшені хворобливі явища.

Какоситія (гр.) - огида до їжі.

Карцинофобія (гр.) - боязнь захворіти на рак.

Каталепсія (гр.) - остовпіння; тривале збереження хворим наданої йому незручної пози.

Катамнез (гр.) - відомості про хворого після виписки з лікарні.

Катаплексія (гр.) - раптове різке падіння тонусу м'язів; хворий падає як підкошений, не втрачаючи свідомості.

Кататимічне маячення (гр.) - маячення, що розвивається в напрямку якого-небудь домінуючого переживання.

Кататонічний синдром (гр.) - сукупність таких явищ, як мутизм, негативізм, вербігерація, манерність, стереотипія, гримасування, чудернацькі пози, автоматичне підкорення, імпульсивні

дії, ступор.

Кататонія люцидна - кататонія, що перебігає при ясній свідомості: хворий сприймає навколишній світ з усіма подробицями, все запам'ятовує. Бувають галюцинації, псевдогалюцинації і маячення;

може спостерігаися збудження (імпульсивність) і ступор із негативізмом.

Кататонія онейроїдна - кататонія зі сновидним затьмаренням свідомості, фантастичними образами,

зміненим сприйманням оточуючого. Бувають галюцинації, псевдогалюцинації і маячення;

спостерігається розгублено-патетичне збудження, субступорні стани і ступор із восковидною гнучкістю.

Катестезичне маячення (гр.) - маячення, пов'язане зі зміною відчуттів тіла (при шизофренії).

Кверулянт (лат.) - сутяга; той, що несправедливо скаржиться.

Квінке ознака - тремтіння пальців, непомітне для ока; виявляється при опорі пальців хворого в

долоню лікаря (при алкоголізмі).

Кенофобія (гр.) - боязнь порожніх приміщень.

Кінофобія (гр.) - боязнь собак.

Клаустрофобія (лат.-гр.) - боязнь закритих приміщень. крадіжки.

Клептофобія (гр.) - боязнь бути обкраденим.

Клонус (гр.) - ритмічне скорочення м'язів, спричинене розтягненням їх сухожилків при значному підвищенні сухожилкових рефлексів.

Кома (гр.) - непритомний стан; тяжкий розлад свідомості, коли найсильніші подразники не приводять до ясної свідомості.

Комоція (лат.) - струс мозку.

Конвергенція (лат.) - зведення обох очей, коли зорові лінії перехрещуються в точці фіксації.

74

Конвульсії (лат.) - судороги.

Контузія (лат.) - травма з безпосереднім ударом (забоєм).

Конфабуляція (лат.) - розповідання хворим вигаданих ним історій.

Копракразія (гр.) - нетримання калу.

Копралагнія (гр.) - статеве збудження при лизанні калу.

Копролалія (гр.) - прагнення вимовляти лайливі слова.

Копрофагія (гр.) - поїдання калу (при шизофренії).

Корофілія (гр.) - статевий потяг дорослих жінок до дівчат.

Корсаковська хвороба - алкогольний поліневритичний психоз (множинне запалення нервів) із

розладами пам'яті, конфабуляціями та неправдивими пригадуваннями.

Котара синдром - маячення заперечення власного існування.

Кретинізм (фр.) - затримка росту і недорозвиток інтелекту внаслідок порушення функції

щитовидної залози.

Криптомнезія (гр.) - помилки пам'яті; пригадування дійсних фактів, але настільки забутих, що вони здаються цілком новими.

Кунктація (лат.) - нерішучість.

Лабільність, функціональна рухливість (М. Є. Введенський) - швидкість протікання елементарних

циклів збудження в нервовій і м'язовій тканинах організму.

Лаксизм (лат.) - занепад моральності.

Ламентація (лат.) - голосіння, плач.

Лапсус меморі (лат.) - помилка в пам'яті, забутливість.

Легіслативний (лат.) - законодавчий.

Лептоменінгіт (гр.) - запалення м'якої мозкової оболонки.

Лесбійське кохання - статевий (гомосексуальний) зв'язок у жінок.

Летаргія (гр.) - тривала глибока сплячка.

Лібертиціум (лат.) - знищення цивільної свободи.

Лібідо (лат.) - статевий потяг.

Лігмус (гр.) - судорожний, неприродний плач.

Лікорексія (гр.) - вовчий голод.

Лімоктонія (гр.) - самогубство голодом.

75

Ліпмана феномен - поява зорових галюцинацій, коли натискати на очні яблука (при білій гарячці в

алкоголіків).

Літофаг (гр.) - пожирач каміння.

Логоклонія (гр.) - багаторазове повторення одного і того ж слова, складу, найчастіше кінцевого в

слові (при прогресивному паралічі, атеросклерозі).

Логорея (гр.) - прискорена мова, балакучість (при маніакальних станах).

Лунатизм - див. сомнамбулізм.

Мазохізм - сексуальне збочення; хворий одержує сексуальне задоволення, коли з ним жорстоко

поводиться кохана особа.

Макрологія (гр.) - багатослівність.

Макропсія (гр.) - стан, коли хворий бачить предмети у дуже збільшених розмірах.

Манерність (фр.) - навмисне неприродна поведінка, жестикуляція та міміка (при шизофренії).

Маніакальний стан (гр.) - різко виражене мовне і моторне збудження, веселий настрій і переоцінка

власної особи.

Мастурбація або мануступрація (лат.) - онанізм.

Матеософія (гр.) - пуста балаканина.

Маячення - думки та переконання хворого, що виникли на хворобливому ґрунті і не відповідають

дійсності.

Маячення ініціальне - маячення, що виникає перед інфекційним захворюванням і в зв'язку з ним

(до підвищення температури).

Маячення інфекційне - маячення, спричинене інфекційним захворюванням; супроводжується розладами свідомості, галюцинаціями, плутаністю думок, збудженням.

Маячення колапсу - маячення на фоні виснаження після важкого інфекційного захворювання.

Маячення резидуальне - залишки маячення в період одужання після зникнення галюцинацій.

Медикоманія (лат.) - пристрасть до лікування.

Меланхолія (гр.) - стан туги, самообвинувачення, самоприниження, розумової загальмованості,

моторних актів.

Менінгізм (гр.) - подразнення мозкових оболонок.

Менінгіт (гр.) - запалення мозкових оболонок.

Ментизм (лат.) - наплив думок без бажання суб'єкта, часто безцільних, непотрібних.

Метагогія (гр.) - повторення слів.

Метаморфопсія (гр.) - розлад сприймання, при якому предмети сприймаються в перекрученій

формі. 76

Метахронізм (гр.) - помилка в часі.

Метенцефалічні психози - психози, що розвиваються через деякий час після перенесеного

епідемічного енцефаліту.

Мієліт (гр.) - гостре запалення спинного мозку.

Мізандрія (гр.) - ненависть до людей.

Мізогінія (гр.) - огида до жінок.

Мізопедія (гр.) - ненависть до дітей.

Мізопсихія (гр.) - огида до життя.

Мікрогірія (гр.) - зменшення величини звивин мозку.

Мікропсихія (гр.) - малодушність, боягузтво.

Мікропсія (гр.) - сприймання зорових об'єктів у зменшеному вигляді.

Мікроцефалія (гр.) - малоголовість.

Міксоскопія (гр.) - статеве збудження при спостеріганні чужих статевих зносин.

Міоз (гр.) - звуження зіниці ока.

Міозит (гр.) - запалення м'язів.

Міоклонія (гр.) - раптове скорочення сіпання окремих м'язів.

Мірмідон - нікчемна, але гордовита людина (від імені Мірмідона - сина Зевса).

Міфоманія (гр.) - хвороблива схильність до вигадок, міфів.

Модераціо пене (лат.) - зменшення кари.

Монахоманія (гр.) - пристрасне прагнення до cамітнього життя.

Моноплегія (гр.) - параліч однієї кінцівки.

Монофобія (гр.) - боязнь самітності.

Морія (гр.) - невмотивована веселість із придуркуватістю, пустотливістю.

Морософія (гр.) - дурість, тупоумство.

Морс цивіліс (лат.) - цивільна смерть.

Морфінізм (гр.) - хвороблива пристрасть до морфію.

Мудрування марне - порушення мислення, коли хворий зайнятий розв'язуванням непотрібних

питань.

Мусируючий або муситуючий (бурмотливий) делерій (фр.) - стан, який характеризується

відсутністю реакції на зовнішні подразнення та збудженням; хворий щось хапає в повітрі,

безтямно стягає з себе простирадло, ковдру, перебирає їх руками, начебто знімає з тіла нитки; мова 76

тиха, бурмотлива. Стан може перейти в сопор і кому.

Мутизм (лат.) - повне мовчання; хворий розуміє питання, але не може відповісти при збереженні

мовного апарату.

Нарколепсія (гр.) - приступи сплячки або сонливості, які виникають раптово, часто після сміху,

плачу.

Наркоманія (гр.) - патологічне прагнення до вживання наркотиків.

Нарцисизм (гр.) - самолюбство.

Насильний сміх, плач - мімічні рухи без відповідних емоцій, що виникають мимовільно.

Настирливі (нав'язливі) або невідступні стани (ідеї, дії, фобії, обсесії) -

хворобливі явища, що оволодівають думками та діями хворого при критичному ставленні до них.

Настрій - сукупність почуттів, які людина переживає в певний час.

Неадекватна міміка - міміка, що не відповідає переживанням хворого.

Невралгія (гр.) - приступ болю, що виникає по ходу якого-небудь нерва.

Неврастенічна каска - відчуття важкості голови, стискання її неначе обручем (при неврастенії,

астенії).

Невроз (гр.) - функціональний розлад діяльності нервової системи, зумовлений зовнішніми

причинами.

Негативізм (лат.) — невмотивований опір зовнішньому впливові (негативізм пасивний); коли

хворий робить протилежні вчинки, це зветься негативізмом активним.

Некросадизм (гр.) - прагнення до статевого задоволення шляхом осквернення трупа (в ідіотів).

Некрофілія (гр.) - прагнення до статевого задоволення шляхом статевих зносин з трупами (рідко в ідіотів).

Некрофобія (гр.) - боязнь мертвих.

Неофобія (гр.) - боязнь усього нового.

Нігілістичне маячення - маячення заперечення; хворий заявляє, що він помер.

Ністагм (гр.) - мимовільні судомні рухи очного яблука.

Нозофобія (гр.) - боязнь хвороби.

Ностальгія (гр.) - туга за батьківщиною.

Обнубіляція (лат.) - легке порушення свідомості; вона ніби затягується "хмаркою".

Обтректатор (лат.) - наклепник, донощик.

Олігопсихія (гр.) - нестача, занепад духу в людини.

Оліготрофія (гр.) - поганий апетит. 77

Олігофазія (гр.) - стан, при якому хворий вживає мало слів, тому що не може пригадати інших.

Олігофренія (гр.) - вроджене слабоумство, психічний недорозвиток; розрізняють три її форми:

дебільність, імбецильність, ідіотія.

Омніфаг (гр.) - людина, котра їсть усе.

Онейроїдний стан (гр.) - яскраві фантастичні галюцинації на фоні порушеної свідомості, коли

хворий сам себе бачить, сприймає.

Оніоманія (гр.) - прагнення до розтринькування, марнотратства.

Оніризм (гр.) - сновидний стан при збереженні орієнтації; хворий сприймає образи, але знає, що

вони нереальні.

Оніхофагія (гр.) - прагнення гризти нігті.

Ономатоманія (гр.) - настирливе прагнення пригадувати імена всіх бачених колись осіб.

Опістотонус (гр.) - судорожне вигинання тулуба назад.

Осудність - відповідальність людини за свої дії (за злочин).

Отематома (гр.) - кров'яна пухлина раковини вуха (при прогресивному паралічі).

Палілалія (гр.) - судорожне повторення хворим останнього слова чи фрази.

Палїлогія (гр.) - повторення одних і тих же слів на початку та в кінці речення.

Панофобія (гр.) - переляк під час сну.

Пантофагія (гр.) - вживання в їжу всіх предметів.

Пантофобія (гр.) - боязнь усього.

Панхрестія (гр.) - ліки від багатьох хвороб.

Парабіоз (М. Є. Введенський) - стан збудливості тканини, що виникає під впливом сильних

подразнень і характеризується втратою провідності і збудливості, тобто ознаками гальмування;

тканина перебуває в стані стійкого, непохитного збудження. Стан показує діалектичну єдність процесів збудження та гальмування.

Парабулія (гр.) - збочення потягів

Парадоксія (гр) - дивність у думках, вченні; любов до дивовижного.

Парадоксоманія (гр.) - незвичайне прагнення до суперечностей.

Параліч (гр.) - втрата можливості виконувати довільні рухи.

Паралогічне мислення - хворобливо змінене мислення, що характеризується невірною логікою.

Парамімія (гр.) - невідповідність виразу обличчя (міміки) переживанням хворого; наприклад, хворий говорить про свою хворобу і посміхається.

Парамнезія (гр.) - ілюзія пам'яті; наприклад, ніколи небачене здається знайомим.

78

Параноїдальний синдром - синдром маячення (переслідування, впливу тощо).

Параноя (гр.) - хронічне психічне захворювання, що характеризується систематичним маяченням

при відносному збереженні інтелекту.

Параплегія (гр.) - параліч обох верхніх або обох нижніх кінцівок.

Паратимія (гр.) - невідповідність емоцій хворого змісту його свідомості, інтелектуальним

уявленням.

Парафренія (гр.) - психічний розлад із маяченням, галюцинаціями без тривалого порушення

інтелекту, емоцій, працездатності; вважається формою шизофренії.

Парез (гр.) - неповний параліч.

Парейдолія (гр.) - зорова ілюзія з привнесенням фантастичних подробиць до об'єкта, що сприймається; наприклад, хворий бачить на килимі голови людей, на хмарах - гори, замки тощо.

Парестезія (гр.) - різні тактильні відчуття, що виникають без зовнішнього впливу (заніміння, мурашки на тілі та ін.).

Паркінсонізм - скованість рухів, розлад тонусу м'язів як наслідок ураження підкоркових сірих вузлів (при епідемічному енцефаліті) - "тремтливий параліч".

Патогенез (гр.) - механізм виникнення та розвитку хвороби.

Патогноміка (гр.) - вчення про ознаки хвороби.

Патомімія (гр.) - симуляція якоїсь хвороби, часто шляхом самознівечення.

Патофобія (гр.) - див. нозофобія.

Патрицидіум (лат.) - батьковбивця.

Пахіменінгіт (гр.) - запалення твердої мозкової оболонки.

Педерастія (гр.) - статевий потяг до осіб своєї статі (у чоловіків).

Педикатор (гр.) - активний педераст.

Педофілія (гр.) - статевий потяг до дітей.

Пена арбітрарія (лат.) - добровільна кара, що залежить від судді та здорового розуму, а не від закону.

Перверзія (лат.) - статеве збочення.

Перегріноманія (гр.-лат.) - пристрасть до мандрівок.

Періавтологія (гр.) - самовихваляння.

Персеверація (лат.) - схильність у розмові довго залишатися в колі одних і тих же уявлень,

повторювати одне і те ж.

Персоніфікація (лат.) - вид галюцинацій; коли хворий не лише чує, а й бачить галюцинаторний

образ.

79

Петефобія (гр.) - боязнь товариства.

Пігмаліонізм - статевий потяг до статуй.

Піка хвороба - різновид старечого недоумства.

Пікнолепсія (гр.) - часті невеликі приступи легких судом без затьмарення свідомості (в дітей).

Піроманія (гр.) - настирливе прагнення підпалювати.

Пластолог (гр.) - брехун, дурисвіт.

Плеоназм (гр.) - багатослівність у мові, письмі.

Подушка психічна (Дюпре) - поза хворого в ліжку, коли голова тримається над подушкою (при

кататонічній формі шизофренії).

Поліандрія (гр.) - багатомужжя.

Поліневрит (гр.) - множинне запалення периферійних нервів.

Поліомієліт (гр.) - запалення сірої речовини спинного мозку.

Полілатія (гр.) - захворювання декількома хворобами.

Полінезія (гр.) - пристрасть до пияцтва.

Поропсія (гр.) - розлад сприймань, коли хворому, наприклад, вулиця звичайної довжини здається

надзвичайно довгою.

Потатор (гр.) - алкоголік.

Потоманія (гр.) - пияцтво.

Пресбіофренія (гр.) - вид старечого недоумства з розладами здатності до запам'ятовування,

конфабуляціями і метушливістю.

Пресеніум (лат.) - передстаречий період; для нього характерні тривога, туга.

Пропфшизофренія (гр.) - шизофренія у дебільної особи.

Протопопова синдром - прискорення пульсу, розширення зіниць очей, запори, розлад менструацій

(у жінок при циркулярному психозі).

Псевдогалюцинації - галюцинації, що не мають характеру об'єктивної реальності; голоси та

привиди виникають у голові хворого, власному тілі, зі середини.

Псевдодеменція (гр.-лат.) — несправжнє недоумство (при психогенних реакціях, інколи як

симуляція недоумства).

Псевдологія (гр.) - брехливість без цілеспрямованості.

Псевдоремінісценція (гр.-лат.) — неправдиві пригадування; заповнення стійких прогалин пам'яті вигадками.

Психастенія (гр.) - психічна слабкість, яка супроводжується тривогою, нерішучістю,

невпевненістю в собі і настирливими думками. 80

Психентонія (гр.) - напруження, втома розумових сил яким-небудь заняттям.

Психогенний (гр.) - той, що виник під впливом психічних факторів; наприклад, депресія внаслідок

смерті близької особи.

Психопатія (гр.) - аномальний, дисгармонійний розвиток особистості із загальною нестійкістю;

часто супроводжується розладами емоцій і волі.

Психосенсорна епілепсія - замість судорожних припадків зненацька настають приступи галюцинацій сприймань при збереженні пізнавання.

Психосенсорні розлади - перекручене сприймання при збереженні пізнавання предметів.

Психрофобія (гр.) - боязнь холоду.

Пті маль (фр.) - малі припадки епілепсії без падіння на землю.

Птоз (гр.) - відвисання верхньої повіки при паралічі окорушного нерва.

Пуерилізм (лат.) - дитяча поведінка дорослої людини (при реактивних станах).

Радикуліт (лат.) - запалення корінців спинномозкових нервів.

Раптус меланхолійний (гр.-лат.) — гострий приступ нестерпної туги; хворі б'ються головою об

стіну, намагаються покінчити з собою.

Реактивний стан - психічний розлад, пов'язаний із перенесеною психічною травмою, що

проявляється в розладах настрою, тузі, загальмованості.

Реакція короткого замикання - негативна емоція, пов'язана з тривалою психічною травмою,

характерна нібито нагромадженням емоцій (кумуляцією); може дати "вибух" емоцій із

небезпечними діями.

Резидуальна епілепсія - судорожні припадки внаслідок перенесеного захворювання мозку.

Резидуальний стан - залишкові явища внаслідок перенесеної хвороби.

Резонерство (фр.) - безцільні міркування над простими речами і фактами.

Рейхардта феномен - поява зорових галюцинацій, коли хворий пильно дивиться на чистий аркуш паперу (при білій гарячці).

Релаксація (лат.) - зменшення напруження; полегшення.

Ремісія (лат.) - ослаблення, поліпшення перебігу хвороби.

Рефлекс (лат.) - автоматична реакція з боку організму у відповідь на зовнішнє подразнення.

Ригідність (лат.) - малорухливість.

Римована мова - прагнення хворих говорити римами (при шизофренії).

Ритуали (лат.) - настирливі рухи та дії хворих, які мають значення заклинання. Робляться всупереч розуму, щоби попередити уявне нещастя; виникають разом із фобіями, сумнівами.

Садизм (від імені маркіза де Сада, котрий хворів на статеве насильство) -сексуальне збочення, при

якому статеве чуття задовольняється спричиненням фізичного болю іншій особі. 81

Сатиріазіс (гр.) - хворобливе посилення статевого потягу у чоловіків (при пресенільних станах,

старечому недоумстві й ін.).

Сензитивний (фр.) - надто чутливий до всього, ранимий.

Сенільний (лат.) - старечий.

Симуляція (лат.) - удавання почуттів чи певного фізичного (психічного) стану; наприклад,

симуляція психічної хвороби з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Синдром (гр.) - сукупність певних симптомів, певна їх послідовність у часі, характерна для тієї чи

іншої хвороби.

Синестезія (гр.) - співвідчуття, іррадіація збудження з одного аналізатора на інший; наприклад,

колірний слух, коли хворий чує певний звук чи тон та одночасно бачить його забарвлення.

Синтонний - товариський, доступний.

Сифілофобія (гр.) - боязнь зараження сифілісом.

Скандована мова - ритмічна мова (при прогресивному паралічі, розсіяному склерозі).

Скатолагнія (гр.) - поїдання екскрементів (при шизофренії, інколи при епілепсії).

Скотофобія (гр.) - боязнь темряви.

Слова останнього симптом - хворий вимовляє слово тоді, коли співрозмовник, якому він раніше

зовсім не відповідав, уже відходить.

Словесна окрошка - важкий ступінь розладу мислення при шизофренії; хворий вживає безглуздий

набір слів, граматично правильно побудованих.

Содомія - прагнення до статевих зносин із тваринами.

Сомнамбулізм (лат.) - ходіння під час сну; стані автоматизму, розладнаної свідомості сплячий

здійснює складні дії, прогулянки, лізе на дах тощо, а вранці нічого не пам'ятає (при епілепсії, неврозах).

Сомнілоквія (лат.) - розмова під час сну.

Сопор (лат.) - важкий розлад свідомості, коли до стану притомності можуть привести лише дуже

сильні подразники.

Спазм (гр.) - судорога, судома.

Спазмофілія (гр.) - захворювання дітей (звичайно до трьох років) у зв'язку з порушенням обміну

кальцію; супроводжується судомами.

Сплін (англ.) - нудьга, що доходить до огиди до життя.

Стазофобія (гр.) - боязнь встати з постелі.

Стан (статус) епілептичний - катастрофічне збільшення кількості припадків в епілептиків (до 100 і більше на день); загрозливий для життя.

Стенічний (гр.) - активний, сильний, насичений позитивними емоціями.

82 Стереотипія (гр.) - схильність до повторювання одних і тих же фраз, слів, рухів (при шизофренії у

недоумкуватих).

Ступор (лат.) - "остовпіння", зведення всіх моторних функцій до мінімуму, реакція на оточення

відсутня; буває кататонічний, меланхолійний, істеричний, епілептичний, паралітичний та ін.

Сугестивність (лат.) - навіюваність.

Суїцидальні думки, дії (лат.) - думки та дії з метою покінчити життя самогубством.

Табес дорзаліс (лат.) - "сухотка" спинного мозку; хронічне сифілітичне захворювання нервової

системи.

Танатофобія (гр.) - боязнь смерті.

Тахіфагія (гр.) - дуже швидка їда психічно хворого.

Тетанія (гр.) - захворювання, яке супроводжується приступами болісних судом унаслідок

зменшення вмісту кальцію в крові при порушенні функції прищитовидної залози.

Тетрацціні симптом - поза, при якій голова трохи закинута назад (при прогресивному паралічі).

Тік - сіпання, мимовільні короткі рухи, що виникають в одному м'язі чи групі м'язів.

Токофобія (гр.) - боязнь пологів.

Торпідність (лат.) - байдужість, в'ялість.

Транзитивізм (лат.) - хворий переносить свої власні переживання на навколишніх здорових людей

(при шизофренії).

Транс (лат.) - різновидність психічного автоматизму; характеризується автоматичним виконанням

складних актів поведінки (наприклад, блукання вулицями) в стані затьмареної свідомості (при епілепсії).

Трансвестизм (лат.) - хвороблива пристрасть до перевдягання, зокрема, чоловіків у жіночий одяг і

навпаки з метою статевого задоволення.

Тремор (лат.) — ритмічне коливання голови, кінцівок і всього тіла в спокійному стані.

Трибадизм (лат.) - взаємний онанізм двох жінок.

Тривіальна мова (лат.) - мова, схожа на дитячу.

Туга передсердечна - почуття туги з тяжким відчуттям болісного стискання в ділянці серця (при

депресіях).

Тумор (лат.) - пухлина.

Урофобія (гр.) - пристрасть до їжі.

Фантазії маячно-подібні - нестійке фантастичне маячення у психопатів.

Фенгофобія (гр.) - боязнь світла.

Фетишизм (фр.) - культ неживих предметів як статеве збочення.

83

Флегматичний (гр.) - в'ялий, сповільнений.

Фобія (гр.) - боязнь, настирливий страх.

Фобофобія (гр.) - боязнь страху.

Фонеми (гр.) - елементарні слухові галюцинації (хворий чує непевні звуки: тріск, шум тощо).

Фотопсія (гр.) - елементарні зорові галюцинації (іскри, світло й ін.).

Фригідність (лат.) - статева холодність, пониження статевої збудливості.

Фуга (лат.) - безцільні блукання в стані зміненої свідомості.

Хоботок - витягання губ вперед у формі хоботка (при кататонічній формі шизофренії).

Хризоманія (гр.) - пристрасть до золота.

Ценестопатія або сенестопатія (гр.) - неприємні відчуття у тілі.

Церебрастенія (лат.) - астенія; неврастенічно-подібний синдром, пов'язаний із загальними

мозковими симптомами функціонального виснаження після черепно-мозкової травми.

Циклотимія (лат.) - легка форма маніакально-депресивного психозу.

Циклофренія (гр.) - те саме, що й маніакально-депресивний психоз.

Циркулярний психоз - див. циклофренія.

Шизофазія (гр.) - заплутана мова зі словесними новоутвореннями та перекрученнями; осмисленість збережена.

Шизофренія (гр.) - психоз із тенденцією до хронічного перебігу та виникнення стійких змін психіки; основними розладами є рання емоційна блідість, розлад волі, мислення, розщеплення

психіки.

Ювенільний (лат.) - юнацький

Ятрогенний невроз (гр.) - невроз, обумовлений необережним зауваженням лікаря або

неправильним підходом до хворого, наприклад, повідомленням без потреби про тяжку хворобу,

внаслідок порушення медичної деонтології.

84

91

Література

1. Бейхер В.М., Крук И.В.Патопсихологическая діагностика.К.1985.

2 Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике, К.1989.

3. Власова Т. А., Лебединская К.С., Мачихина В,Ф.Отбор детей во вспомагательную школу,

М.1983.

4Газета «Дефектолог» №17, 2006р.

5. Дефектолог/ Упоряд. В. Чайко.-К.: Вид. дім «Шкільний світ»:2006р.Нижник Л. «Допомога дітям

з особливими потребами», К..2004р.

6 Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти

України.

Ви-во «Ніка-центр», 2005р.

7. Ілляшенко Т.Концепція державних освітніх стандартів для дітей із затримко

розвитку.//Дефектологія.-2003р. №3а

8. Колупаєва А. А. Проблеми спеціальної освіти дітей з особливими потребами в Україні.-К.:

університет «Україна», 2004 р.

9. Нижник Л. Допомога дітям з особливи освітніми потребами.К.,2004 р.

10. Фурман Л.В. Психодіагностика інтелекту, К.,1993 р.

довідник порадник для роботи з дітьми з особливими...

Documents

Transcript of довідник порадник для роботи з дітьми з особливими...