ББК 26.89 (4Укр - 4Пол) я 721Б 90УДК 91 (075) [477.53]

Булава Л.М. Географія своєї області. Полтавщина. Посібник для учнів (додаток до краєзнавчого атласу). -

Полтава: "Оріяна", 2004. – 28 с.

Рецензент – Л.А.Романець, методист із географії Полтавського обласногоінституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського

Навчальний посібник розроблений для організації самостійної роботи учнів 8 – 9 класів при вивченні теми “Своя область”, передбаченої програмою курсу “Географія України”.

Посібник розрахований на його використання в комплексі з географічним атласом “ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ. Моя мала Батьківщина” (К., Мапа, 2004. – 20 с.).

Посібник включає викладену в логічній послідовності систему запитань і завдань, пов’язану з використанням карт краєзнавчого атласу, а також довідкові й хрестоматійні матеріали.

Навчальний посібник може бути використаний учнями старших класів для підготовки до олімпіад і конкурсів з географії та краєзнавства, а також студентами – при вивченні курсу “Географія Полтавської області” та “Методика організації краєзнавчої роботи”.

Завдання для виконання всіма учнями класу подані крупним шрифтом;допоміжна інформація подається дрібнішим шрифтом.

Рекомендовано до друку Вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

(Протокол № 14 від 24 червня 2004 року)

8 к л а сЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТЕРИТОРІЮ.

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ (с. 2 – 3 атласу)Запитання та завдання

1. На с. 2 атласу знайдіть контур Полтавської області. В якій частині України розташована область? Яку частину (чи %) від загальної площі України вона становить?

2. Площа Європи становить біля 10 млн. км2 . Яку частку від площі Європи становить територія Полтавщини? На карті світу знайдіть країни, площа яких приблизно відповідає площі Полтавщини: Албанія, Вірменія, Бельгія, Македонія, Молдова, Руанда, Бурунді, Лесото, Екваторіальна Гвінея, Гаїті, Соломонові острови.

3. З якими областями України межує Полтавщина на півночі, сході, південному сході, півдні, південному заході й заході? З якою областю протяжність адміністративного кордону найменша (19 км), а з якими – найбільша (238 км і 225 км)? Яка частина загальної протяжності кордонів (1099 км) проходить по водосховищах Дніпровського каскаду (162 км)?

4. В якій частині області розташований Ваш район або місто відносно географічного центру Полтавщини (див. карту на с. 3)? Яка відстань від районного центру чи міста до Києва й до Полтави? Яке місце займає Ваш район за площею серед усіх районів області?

5. Знайдіть на карті (с. 3) крайні північну й південну точки області. Визначте протяжність області по широті (1о широти відповідає 111,3 км; 1' відповідає 1,65 км; 1'' = 30,8 м). Поясніть, чому отриманий результат менший, ніж відстань між крайніми точками (213 км)?

6. Знайдіть на карті (с. 3) крайні східну й західну точки області. Визначте протяжність області по довготі (у градусах і хвилинах). Протяжність області по довготі становить 245 км (між крайніми точками – 259 км).

7. Визначте різницю в місцевому часі між крайніми східною та західною точками України. (Згадайте, що 1о довготи відповідає 4 хвилинам; 1' відповідає 4 секундам; 15'' відповідає 1 секунді).

8. Розв’яжіть задачі: ►22 червня у с. Шевченко Карлівського району Сонце сходить

о 4 годині 45 хвилин. Коли Сонце зійде в цей день:а) у селі Смотрики Пирятинського району? б) у місті Полтава?в) а коли зайде Сонце 22 червня у Полтаві, якщо тривалість дня

становить 16 годин 12 хвилин?

► 22 грудня у с. Смотрики Сонце заходить о 16 годині 05 хвилин. Коли заходить Сонце в цей день:

а) у с. Шевченко Карлівського району?б) у м. Полтава?в) а коли Сонце сходить у цей день у Полтаві, якщо тривалість дня

становить 8 годин 05 хвилин?► Яка різниця у поясному й місцевому часі між Полтавою й Лондоном?► На скільки відрізняється місцевий час від поясного на крайніх

точках області та у Вашому населеному пункті?9. Охарактеризуйте фізико-географічне положення Полтавщини, дайте

його господарську оцінку за планом:а) відношення до екватора й полюсів. (Визначте відстань від Полтави

до екватора й до північного полюса в кілометрах). Дайте оцінку широтного положення Полтавщини;

б) відношення до 0-го меридіана. (Визначте відстань від Лубен, 50опн.ш., 33о сх.д. – до Гринвіцького меридіана, якщо протяжність 1о

паралелі на широті Лубен становить 71,7 км);в) розташування у межах материка й частини світу;г) розташування в басейні океану, моря, великої річки (с.4 атласу);д) розташування у межах великої форми рельєфу й великої

геотектонічної структури (с. 4-5 атласу);ж) перелічіть риси фізико-географічного положення Полтавщини,

сприятливі й несприятливі для розвитку господарства.Для довідки :

Опис герба й прапора Полтавщини (їх автор – Євген Ширай)Великий герб. Щит герба поєднує елементи гербів міст області та традиційні герби Лівобережної України. Щит уміщує шість полів (по два на трьох традиційних кольорах – малиновому, синьому, жовтому). На верхньому малиновому полі зображено лук зі стрілою та зірки – елементи, які входять до гербів Полтави й Пирятина. Указують на м. Полтаву як адміністративний центр області. На нижньому малиновому полі зображено міські ворота з трьома баштами та флагштоками – елемент найстарішого з гербів – м. Лохвиці (указує на козацькі традиції краю). На верхньому синьому полі – козацький хрест, - символ історичних прапорів Полтавського полку; елемент гербів Миргорода та Зінькова. На нижньому синьому полі – сніп (уособлює природне багатство, родючість землі). На верхньому жовтому полі – підкова (поширений родовий елемент родових гербів Малоросії, символ щастя, добра, любові, злагоди). На нижньому жовтому полі зображено серце (елемент герба Павла Полуботка й Василя Кочубея), характеризує Полтавщину як духовне серце України. Нижні й верхні поля розмежовує горизонтально розміщена хвиля – елемент гербів Комсомольська та Кременчука, символізує течію Дніпра. Щит вінчає баштова корона – символ могутності, стійкості, величі й слави. З боків щита – вінок калини, обвитий стрічкою жовто-блакитного кольору, що підкреслює приналежність області до держави Україна.Прапор області відтворює колір і зображення історичного прапора Полтавського полку (ХVІІІ століття). За геральдичними правилами ХVІІІ століття синій колір символізує боротьбу за свободу. Козацький хрест – символ вічності, духовності, святості. Це поширений елемент прапорів інших полків нинішньої Полтавщини.

РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА, КОРИСНІ КОПАЛИНИВідкрийте розворот атласу на с. 4 – 5.

1. У межах яких двох великих форм рельєфу – частин Східноєвропейської рівнини, – розташована Полтавщина?

2. На які дві різні за висотою й розчленованістю поверхні частини поділяється Придніпровська низовина? (с. 4).

3. Як змінюється нахил поверхні Придніпровської низовини:а) із північного сходу на південний захід (дивіться профіль на с. 5)?б) із заходу на схід (див. профіль на с. 4).

Для довідки: Середня висота поверхні Полтавщини становить 110 м. Середня висота рівнинної частини України становить 175 м. Отже, поверхня Полтавщини переважно низовинна. 47,6% території області мають абсолютні висоти нижче 100 м. Найвища точка у межах області й схилів Придніпровської височини – Деївська «гора» (204 м); у межах Полтавської рівнини – Солохо-Диканьське підняття на захід від Опішні (202,6 м). Найнижча частина області – рівень води Дніпродзержинського водосховища, - затопленої ділянки долини Дніпра (абсолютна висота рівня води у цьому водосховищі становить 64-65 м). 4. Розгляньте тектонічну карту на с. 5. У межах яких двох складових частин давньої Східноєвропейської платформи розташована Полтавщина?5. На профілі до тектонічної карти розгляньте глибинну будову надр.

Зверніть увагу, що глибина кристалічного фундаменту змінюється з півдня на північ області:

від +100 м до –500 м у межах УкЩ;від –500 м до –1500 м – у межах південно-західного борту ДДЗ; до –15000 м – у межах грабену ДДЗ (її центральної частини).

Відповідно, зростає й потужність осадового чохла (від кількох метрів біля берегів Дніпра – до 12…15 км у межах грабену). Зверніть увагу, що кристалічний фундамент УкЩ виходить на земну поверхню або залягає поблизу неї тільки у вузькій смузі біля берегів Дніпра.

6. Між великими формами рельєфу, тектонічними структурами й розташуванням родовищ корисних копалин є певна відповідність (хоч і з деякими виключеннями). Відобразіть цю відповідність (внесіть у пропущені клітинки таблиці потрібну інформацію):

Велика форма рельєфу, її середня й максимальна висота

Тектонічна структура Корисні копалини

УкЩ і його північно-східний схил (до –500м)Нижньопалеозойський грабен

Нафта, природний газ і газовий конденсат

2

Придніпровська терасова низовина (140…65 м) Для довідки:

Різна висота поверхні області зумовлена відмінностями в інтенсивності підняття упродовж неотектонічного етапу (за останні 25 млн. років). У межах УкЩ підняття були малої інтенсивності, але стійкі й тривалі; у межах борту Д-ДЗ вони становили +100…120м; у межах грабену +120…200м. Отже, Полтавська рівнина – це обернена структура (у тектонічному відношенні вона відповідає западині).

У рельєфі Полтавської рівнини виділяються куполоподібні підняття, що в осадовому чохлі Д-ДЗ відповідають антиклінальним складкам, в ядрах яких залягають поклади кам’яної солі (див. тектонічний профіль). Ці геологічні структури часто називають “соляними куполами”, або солянокупольними підняттями. Їх на території області близько 30. До склепіннєвої частини соляних куполів, як правило, приурочені родовища нафти й природного газу.

Сучасні тектонічні підняття найбільш інтенсивні на УкЩ, в районі м. Кременчука (до +8…10мм на рік), а також у межах соляних куполів (у Полтаві + 3…5 мм на рік). Прикладами інших солянокупольних піднять є Висачківський горб, Солохо-Диканське, Глинсько-Розбишівське, Більське, Новосанжарське, Радченківське.

Загальний нахил поверхні лівобережної частини області з північного сходу на південний захід і південь (~1 м/км)зумовлене більш інтенсивними неотектонічними підняттями Воронезького масиву і його схилів (і відповідної йому в рельєфі Середньоросійської височини і її відрогів). Упродовж неотектонічного етапу русло пра-Дніпро поступово зміщувалося на південний захід. Оскільки неотектонічні підняття відбувалися нерівномірно, стрибкоподібно, то в рельєфі після відступу залишалися тераси – давні неогенові, які нині утворюють Полтавську рівнину, й молоді антропогенові, що складають власне Придніпровську терасову низовину.

***

7. За геологічною картою й профілем на с. 5 атласу вивчіть особливості складу і віку гірських порід, що залягають у надрах краю:

а) Де на території області виходять на поверхню найдавніші гірські породи (віком понад 1,5 млрд. років)? Перелічіть назви цих гірських порід. Родовища яких корисних копалин пов’язані з кристалічним фундаментом?б) Геологічні відклади яких систем кайнозою залягають поблизу земної поверхні в межах Придніпровської низовини? Який склад цих відкладів? Поясніть зумовленість проходження південної межі Східноукраїнської нафтогазоносної області.Для довідки: Глибинна будова Д-ДЗЦентральна частина Д-ДЗ почала формуватися на початку герцинського геотектонічного циклу. Її потужний осадовий чохол складається із порід верхнього палеозою, мезозою й кайнозою. Переважають осадові гірські породи (піски, глини, мергелі, крейда, вапняки, гіпс, кам’яна сіль тощо). Лише у нижній частині чохла містяться вулканічні породи. Наймолодші, кайнозойські відклади, залягають майже горизонтально, що й зумовило рівнинність земної поверхні. Серед корисних копалин у межах ДДЗ найбільше значення мають паливні (природний газ, газовий конденсат, нафта, меншою

3

мірою – буре й кам’яне вугілля). Геологічними колекторами газу й нафти є пісковики й тріщинуваті вапняки у межах соляних куполів і зон пересічення тектонічних розломів.

Нафта і природний газ ПолтавщиниМожливо Вам доводилось бачити бурильні башти. Вони будуються для

розвідки i видобутку рідких (нафта, газовий конденсат), або газоподібних (природний горючий газ) корисних копалин. Як показано на карті, всі цi кориснi копалини часто видобуваються в межах одного родовища. Нині на Полтавщинi їх розвiдано близько 70 родовищ. Перше з них, - Радченківське - було відкрито в 1951 році. Запасів нафти на Полтавщинi небагато; бiльше природного газу i газового конденсату.

Нафта — суміш вуглеводнів, рiдина переважно темного кольору. За цінність нафту часто називають "чорним золотом". Вона добре горить (але дає багато кіптяви), значно легша води, розтікаючись по ній, утворює тонку плівку. Нафту по трубопроводах або в цистернах доставляють на переробні заводи. Один із них розташований у Кременчуці.

Основні речовини, що утворюються після переробки нафти — рідке паливо (бензин, гас, дизельне пальне), різні технічні масла, парафін, сажа, барвники, гума, кислоти.

Природний газ — суміш метану та інших газів — Ви кожен день бачите палаючим у газовій плиті (правда, очищений від домішок). Родовища газу бiля Полтави розвiданi до глибини 6750м. Вiн зосереджений тут над покладами кам’яної солі. Газ використовується також для виробництва гуми, хiмiчних волокон, барвникiв тощо.

Газовий конденсат — рiдина, що осiдає iз природного газу (конденсується). З нього також отримують бензин, дизельне пальне, полiетилен тощо.

Полтавщина — одна з не багатьох областей України, яка багата нафтою i газом. Пошуки нових родовищ на великих глибинах тривають.

Кременчуцька магнітна аномаліяКременчуцька магнiтна аномалiя — одна iз п'яти, виявлених на

Полтавщинi. Але розвiданi i розробляються родовища залiзних руд тiльки тут.Магнiтну аномалiю — вiдхилення магнiтної стрiлки компаса вiд

нормального положення, — виявив у 1928 роцi дослiдник надр А.О. Строна. Вiн же першим добув тут зразки гiрських порiд — залiзистих кварцитiв із вмістом заліза 27-38%, основний рудний мiнерал яких — магнетит (магнiтний залiзняк) i зумовлює магнiтнi властивостi породи, незвичайну поведiнку компаса. Є в кварцитах i немагнiтний червоний залiзняк. Ближче до поверхнi залягають бурi залiзняки - наслiдки вивiтрювання залiзистих кварцитiв.

Залiзистi кварцити утворились приблизно 2 млрд. рокiв тому в глибоководнiй морськiй западинi внаслiдок осiдання в нiй сполук залiза. Пiзнiше цей осад був ущiльнений i метаморфiзований, а пласти - зiм'ятi у складки.

Родовища залiзистих кварцитiв тягнуться вузькою смугою з пiвночi на пiвдень i перекритi чохлом осадових порід потужнiстю 15...600 м.

У 1960 роцi тут розпочалась пiдготовка до освоєння рудних покладiв i будiвництво мiста Комсомольськ. Залiзнi руди нинi добуваються у величезному кар'єрi глибиною бiля 320 м на Горiшнє-Плавнинському i

Лаврикiвському родовищах, а в недалекому майбутньому – і на Єристівському. Добута руда переробляється на збагачувальній фабрицi (вміст заліза в металізованих окотках і агломераті становить 62-65% ). Їх вiдправляють на металургiйнi заводи для виплавки залiза. Iз вiдходiв видобутку руди отримують щебiнь, пiсок, мiнеральну вату.8. Найближче до земної поверхні майже повсюди в області залягають

гірські породи антропогенової системи (які сформувалися упродовж останнього мільйона років). З відкладами цієї системи пов’язані родовища лесоподібних суглинків (сировини для виробництва червоної цегли, керамзиту, черепиці), будівельних пісків, торфу (на заболочених заплавах річкових долин північної та західної частин області). Знайдіть на геологічній карті родовища торфу.

9. На с. 4 атласу знайдіть східну межу проходження Дніпровського льодовикового потоку. На захід від цієї межі під лесоподібними суглинками на підвищених вододільних рівнинах часто залягає шар моренних суглинків (у зниженнях рельєфу він розмитий). Під напором маси льодовика утворився і горб Пивиха (абсолютною висотою 168,8м, відносною – до 73 м). Унаслідок відступу льодовика утворилася густа сітка водно-льодовикових прохідних долин, а також ози – довгі валоподібні підняття.

10. Знайдіть на фізичній карті та профілі поширення інших невеликих форм рельєфу різного походження:

► Річкові долини Дніпра та його основних приток (які мають по чотири надзаплавні тераси й сучасну заплаву). Ширина долини Дніпра – до 25 км, Псла, Ворскли, Сули до 10…15 км. Перша надзаплавна тераса з поверхні складена піщаними й супіщаними відкладами. На ній поширені еолові форми рельєфу (так звані “кучугури”);► Яружно-балкова сітка найгустіша у крайніх північній і південній (найбільш підвищених) частинах області, а також поблизу крутих, переважно правих корінних схилів річкових долин. (Один із винятків – лівий крутий берег Псла біля Шишак, де річка огинає Радченківське солянокупольне підняття). До речі, в народі терміном “шишаки” називали зсуви на крутих схилах річкових долин. Утворення зсувів спостерігається й на берегах водосховищ (див. фото “Гора Пивиха”).► На плоских вододільних рівнинах, а особливо на ІV надзаплавній терасі Дніпра (Придніпровській низовині) на лесоподібних суглинках поширені «степові блюдця» – округлі мікрозападини діаметром до 30…50м і глибиною всього 1…2 метри.► До техногенних форм рельєфу належать кар'єр і відвали гірничо-збагачувального комбінату в м.Комсомольську; дамби, дорожні насипи, кургани тощо.

***11. Розгляньте фото й знайдіть на карті розташування найбільш цікавих

геологічних пам’яток природи краю (усього їх 12):

4

◊ Висачківський (Ісачківський) горб – прояв солянокупольної тектоніки й виходів на поверхню видавленої з надр сіллю магматичної гірської породи – діабазу (див. фото затопленого кар’єру по його видобутку);◊ Гора Пивиха – гляціодислокація, наслідок дії Дніпровського льодовика;◊ Відслонення архейських гранітогнейсів біля сіл Кам’яні Потоки й Келеберда;◊ Відслонення міоценових пісковиків біля с. Михайлівка Диканського району

КЛІМАТ (с. 6 атласу)Згадайте, що особливості клімату зумовлені впливом трьох чинників кліматотворення: радіаційним (кількістю сонячної радіації та режимом її розподілу упродовж року), циркуляційним (перенесенням повітряних мас), та впливом підстилаючої земної поверхні.

Сітка метеорологічних станцій на Полтавщині нині не густа (Полтава, Лубни, Гадяч, Кобеляки, Веселий Поділ). Тому на кліматичних картах подані результати усереднення даних метеоспостережень на цих станціях, а також на станціях сусідніх областей.

Запитання та завдання:1. У таблиці подаються осереднені показники, що характеризують

клімат крайніх північної та південної точок Полтавщини та міста Полтави. Доповніть ці дані осередненими показниками клімату Вашої місцевості (користуючись картою атласу):

Показники Крайні точкиПолтава

Своя місцевістьпівнічна південна

Висота Сонця о полудні:а) 22 грудня*б) 22 червня**

16о01′62о54′

17о49′64о42′

16о57′63о51′

Тривалість сонячного сяяння (годин)1880 1980 1930

Сумарна сонячна радіація (ккал/см2)97 104 98

Середня температура повітря за рік, оССередня температура в липніСередня температура в січніРічна кількість опадів, мм

* Висота Сонця 22 грудня розраховується за формулою: 90о – φ – 23о27′;**Висота Сонця 22 червня розраховується за формулою: 90о – φ + 23о27.

2. Виявіть закономірності розподілу по території Полтавщини: а) річної кількості атмосферних опадів; б) липневих ізотерм; в) січневих ізотерм. Поясніть ці закономірності виходячи з особливостей впливу кожного з чинників кліматотворення:

◊ Зменшення впливу кількості атмосферних опадів (із … на …) зумовлено зростанням континентальності клімату, як наслідку зменшення впливу вглиб суходолу північноатлантичних циклонів, які приносять вологе повітря з області Ісландського баричного мінімуму.◊ Субширотний напрям зміни середньої температури повітря в липні (із … на …) зумовлена широтним розподілом сонячної радіації, в умовах більшої ролі континентальних повітряних мас.◊ Зміна січневих ізотерм (із … на …) зумовлена збільшенням впливу циркуляційного чинника – перенесення морського підтипу повітряних мас (вологіших і дещо тепліших) із західними циклонами, які частіше надходять у … частину області, та континентального повітря зі сходу й півночі (з арктичними й азіатськими антициклонами), які приносять холодніше повітря у … частину області.

5

Поблизу південно-східної частини області проходить так звана “Вісь Воєйкова” (гребінь високого тиску, на північ від якого із заходу надходять вологі повітряні маси, а на південь від неї – сухі повітряні маси зі сходу). Щоправда, в останнє десятиліття “Вісь Воєйкова” проявляється не досить чітко, що зумовлено недостатньою сформованістю Сибірського максимуму – сезонної (зимової) континентальної області високого тиску.

3. Які несприятливі метеорологічні явища спостерігаються на Полтавщині?

4. Яка середня тривалість кліматичних сезонів (пір року) в Полтаві?Для довідки: Абсолютний із зареєстрованих за роки метеорологічних спостережень максимум температури повітря (+40,1оС) спостерігався на метеостанції Кременчук у серпні 1940 року; а абсолютний мінімум – на метеостанції Піщане поблизу Кременчука в січні 1935 року (-38оС).

5. За даними таблиці самостійно побудуйте кліматодіаграму для метеостанції Полтава:

Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Рік

t, оС -7,0 -6,2 -1,1 7,9 15 18,4 20,5 19,6 14,3 7,4 0,9 -4,2 7,1Опади,

мм 30 28 30 37 48 69 68 57 35 45 40 38 525швидкість вітру,

м/сек5,7 6,2 6,1 5,4 4,8 4,0 3,9 3,9 4,0 4,7 5,6 5,9 5,0

відноснавологістьповітря,

%

87 84 83 69 60 62 63 64 67 78 86 88 79

ВОДИ і ВОДНІ РЕСУРСИ (с. 4 атласу)Поверхневі води Полтавщини — це 121 річка (із яких 110 малі,

довжиною 10...100 км); 124 озера (з площею водного дзеркала понад 10 га), понад 700 кв. км. боліт; 66 водосховищ (з об'ємом води понад 1 млн. м3), понад 1,2 тисяч ставків, меліоративні канали.

На півдні області протягом 267 км протікає головна річка України — Дніпро. Більша частина його течії зрегульована водосховищами. Річний об'єм стоку Дніпра перевищує 49 км3. Практично всі інші річки Полтавщини належать до лівобережної частини басейну Дніпра.

Найбільшими притоками Дніпра є: Псел (загальна довжина 717 км., в межах області — 360 км; об'єм стоку 1,46 км3 на рік; басейн займає 38,3% площі Полтавщини); Сула (довжина, відповідно, 363 і 213 км, об’єм стоку 1,15 км3); Ворскла (464 км); Орель (346 і 80 км). Знайдіть на карті притоки: Псла — Хорол, Грунь-Ташань; .Ворскли — Мерлу, Коломак, Тагамлик, Орелі — Орчик; Сули - Удай. Виділіть ліві й праві притоки. Поясніть напрям течії річок лівобережної частини області.

Густота річкової сітки Полтавщини майже така ж сама, як у цілому

по Україні. Більша вона на півночі, а найменша — на південному заході області (поясніть причини). Невеликий похил земної поверхні зумовлює невелику швидкість течії річок – здебільшого 0,2 – 0,3 м/сек.

Якби весь стік річок Полтавщини за рік рівномірно розподілити по території, то шар води становив би 64 мм (по Україні - 87 мм). У ріки області потрапляє 11% від середньорічної кількості опадів (в Україні - 14%). Більша частина стоку (70-80%) припадає на березень — квітень.

Річки області живляться переважно теплими сніговими водами (60% об'єму стоку). Частка підземних вод — 30%, дощових — 10%.

Озера й болота сформувались у долинах річок (переважно у старицях і притерасових зниженнях). Особливо багато їх у басейні Сули, дещо менше - Ворскли й Псла.

Штучні водоймища створені для запобігання втрат води під час весняної повені, а також при будівництві ГЕС. Найбільшими є Кременчуцьке (створене в 1959-1961 роках), та Дніпродзержинське (1964 р.) водосховища. Не дивлячись на побудову штучних водойм, Полтавщина належить до областей з деяким дефіцитом водних ресурсів.

Порівняно краща забезпеченість ресурсами підземних вод. У межах Д-ДЗ розташований артезіанський басейн, а в межах УкЩ підземні води залягають у тріщинуватих гірських породах.

Для довідки: Про походження назв деяких річок краюДНIПРО — вiд скiфських слiв "дана" (рiчка) та "iпр" (глибока); тобто "Глибока рiчка". За iншою версiєю — вiд сарматського слова "дон","дн" (рiчка) i даньо-iндiйського: "апрiс" (захiдна), — "Захiдна рiчка".ПСЕЛ — вiд сарматсько-аланського слова "пса" (вода), i тюркського "ол", “кьол” (вода, рiчка). Тюркськi народи (булгари, половцi), якi прийшли в край пiзнiше, очевидно думали, що це власна назва рiчки i додали ще одна слово "вода".ВОРСКЛА — вiд двох слiв iз мови древнiх народiв, що жили в нашому краї — сарматiв i аланiв: "ворс" — “бiлий” + "кьол" — “вода” (тобто Ворскла — "Бiла рiка"). Таку назву люди дали вiд кольору берегiв рiчки — крейдових біля витоку, пiщаних біля гирла. Довжина Ворскли 464 км; середня ширина біля Полтави 30-35м; середня глибина 2м (від 30 см до 7 м). В середньому кожну секунду через переріз її русла протікає 30 куб. м воді (біля 1 куб. км за рік). Спостереження за водністю Ворскли ведеться вище мосту, що веде на Південний вокзал. Впадає Ворскла у Дніпро біля села Світлогірське Кобеляцького району. У Ворсклу проти Полтави впадає річка Коломак. У межах міста по балках течуть або колись текли струмки — Рогізна, Тарапунька, Полтавка, Чорна, Пушкарівка та інші.СУЛА — в перекладi з тюркських мов означає "мокре мiсце".ОРІЛЬ (Орель). Давньослов’янська назва – Оугль, Уголь (очевидно, від назви племені угличів). За іншою версією – від слова “угол” (кут) – за кутастою,

6

звивистою течією.ОРЖИЦЯ – від іржавого кольору води річки, що тече заболоченою заплавою.

Завдання: дізнайтеся про походження назви найближчої да Вашої школи чи домівки річки, струмка, озера. та інших водойм.

ҐРУНТИ КРАЮ (С. 7 атласу )

1. Назвіть найпоширеніші ґрунти на території області. Розгляньте їх профілі. Які з них найбільш родючі, а які – найменш родючі?

2. Які ґрунти поширені у Вашій місцевості?3. Користуючись картою ґрунтів та картами 4 і 6 атласу виявіть

залежність поширення ґрунтового покриву від особливостей інших природних компонентів:

► як змінюється ґрунтовий покрив у залежності від зміни коефіцієнту зволоження й континентальності клімату?► як залежить ґрунтовий покрив від особливостей рельєфу й глибини залягання ґрунтових вод?:

а) на плоских вододілах Полтавської рівнини переважають … ґрунти;б) на розчленованих ярами й балками крутосхилах поблизу правих

берегів річок на Полтавській рівнині поширені … ґрунти;в) на плоских ІІ-ІV терасах власне Придніпровської низовини

поширені …. ґрунти;г) на І-х надзаплавних терасах річкових долин поширені … ґрунти;д) на заплавах річкових долин східної й південної частин області

поширені … ґрунти;ж) на заплавах річкових долин західної частини області поширені ….

ґрунти. Чому грунтовий покрив заплав річок найбільш строкатий?► На піщаних і супіщаних гірських породах поширені …. ґрунти.► Більшість ґрунтів області сформувалася на гірських породах ….. .Для довідки: Підвищення родючості ґрунтів потребує заходів щодо їх меліорації: внесення нормованих доз органічних і мінеральних добрив, покращення водного режиму – шляхом зрошення (з південній частині області), або осушення (на заболочених заплавах західної та північної частин області); вапнування кислих ґрунтів; промивання засолених ґрунтів на Придніпровській низовині; лісомеліорація тощо.

РОСЛИННИЙ СВІТ (с. 8 атласу)1. Які природні угруповання рослинності були поширені в краї?2. Які з рослинних нині займають найбільшу й найменшу площі?3. Користуючись картами атласу встановіть закономірності поширення

природних угруповань рослинності:► найбільшу площу займали ….., які були поширені на вирівняних

лесових вододільних рівнинах і надзаплавних терасах. Нині їх флористично збіднені ділянки збереглися на схилах деяких балок;

► на південному сході області лучні степи змінювалися .. степами., що формувалися в умовах більшого дефіциту атмосферного зволоження;

► біля розчленованих ярами й балками крутих переважно правих схилів річкових долин були поширені широколистяні ліси (з переважанням у першому ярусі дерева - …..). У західній частині області супутником домінуючого виду дерев були …… (назвіть вид дерева), а в східній - …. ;

► на заплавах річкових долин найпоширенішими угрупованнями рослинності є …… . Вони використовуються як сіножаті й пасовища;

► на першій надзаплавній терасі Дніпра, Ворскли, Сули, Псла були поширені мішані ліси (з поєднанням ……у першому ярусі, та ….. – у другому ярусі) , а також піщані степи.

4. Які природні угруповання рослинності були раніше й нині поширені у Вашій місцевості?

5. Які види рослин Вашої місцевості занесені до “Червоної книги” України?

ТВАРИННИЙ СВІТ (с.9 атласу)1. Що називається фауністичним комплексом? Перелічіть

найпоширеніші фауністичні комплекси Полтавщини.2. Перелічіть тварин – представників фауністичних комплексів

природних лісів, степів, лук і боліт.3. Які рідкісні й цікаві тварини поширені у Вашому районі? Що Ви

знаєте про них (довідайтеся із додаткової літератури).

Для довідки: Список видів тварин, занесених до Червоної книги України:Ссавці: борсук звичайний, вечірниці велетенська і мала, нічниця ставкова (із рукокрилих), видра річкова, горностай, кутора мала (біляводна комахоїдна тваринка), мишівка степова, норка європейська, тхір степовий, перев’язка звичайна (близький родич тхорів), тушканчик великий (або земляний заєць).Птахи: хижі – балобан, боривітер степовий, змієїд, канюк степовий, лунь степовий, орлан-білохвіст, підорлик великий, пугач, сова сипуха, скопа, сокіл-сапсан. Птахи водойм і їх узбережжя: гоголь, колпиця, кулик-сорока, лелека чорний, реготун чорноголовий, ходулочник, чапля жовта, чеграва, чернь білоока. Птахи степів: дерехвіст степовий, дрохва, журавель степовий.

7

Плазуни: гадюка степова, мідянка.Комахи: вусач великий дубовий, жук-олень, махаон, пололірій, сколія гігантська та інші.

Для довідки. Ознайомтеся з короткими описами типових угруповань рослинності області та їх фауністичних комплексів.

ЛІСИ - ДIБРОВИЛiс — найскладнiше угруповання рослинностi. Тут рослини утворюють

яруси-поверхи: один або два деревних; підлісок (із чагарників і молодих дерев); трав'янистий.

Дiброва — це лiс, у верхньому деревному ярусi якого переважає дуб (висотою до 25 — 35м). Дуб — величне i довговiчне дерево. На Полтавщинi ще трапляються окремi дуби вiком понад 800 рокiв! Але ростуть дуби дуже повiльно. Щоб iз жолудiв з'явилася дiброва, потрiбно не менше 70 рокiв.

Колись дiброви суцiльними смугами тяглися вздовж правих берегiв Днiпра, Псла, Ворскли, Сули. Зараз бiля крутосхилiв збереглись лише їх острiвцi (найбiльше — у пiвнiчнiй частинi Полтавщини).

Звичайними супутниками дуба в наших лiсах є липа серцелиста i клен гостролистий, рiдше — граб i ясен. Улiтку крони цих дерев утворюють тiнисте шатро зеленi, "дах" лiсу.

Нижній деревний ярус утворюють в'яз, клен польовий, дикi груша, яблуня, черешня. Цi дерева не бояться затiнення.

Пiд шатром дерев розвивається тiневитривалий чагарниковий ярус (пiдлiсок). Найчастiше серед чагарників трапляються лiщина, рiдше — бузина чорна, свидина, бруслина. Тут же ростуть і молоді деревця.

За тiнистiсть у давнину дiброви називали "чорним лiсом".На узлiссях, в умовах кращого освiтлення, часто зустрiчаються густi

чагарниковi зарослi iз клена татарського, терну, глоду, шипшини, жостеру.Склад трав'янистого ярусу лiсу чутливо реагує на змiни в освітленому

зволоженні. На сухих освiтлених розрiджених дiлянках дiбров переважають осока волосиста i тонконiг дiбровний; на середньо зволожених — копитняк i яглиця; на бiльш затiнених i зволожених — конвалiя, зрiдка — папоротi.

Трав'янистий ярус поступово змiнює колiр вiд квітучих рослин. З ранньої весни, коли крони дерев ще не встигли одягти зелені шати, а ґрунт вологий, i до його поверхнi проникає багато свiтла, — з'являються чудовi первоцвіти: пролiски, рясти, анемони, фiалки, медунки, пшiнки. Вже пiд шатром дерев цвiтуть яглиця, конвалiя, дзвоники, орхiдеї (булатки, зозулинi черевички, гнiздiвка). Багато видiв лiсових трав, "завдяки" красивим квiтам, стали рiдкiснi i занесенi до "Червоної книги": всi лiсовi орхiдеї, лiлiя лiсова, тюльпан дiбровний, цибуля ведмежа.

Є у лiсi i отруйнi рослини: чемериця чорна, наперстянка, воронець колосистий. Отруйнi плоди мають конвалiя, купина.

На узлiссях дiбров ведуть заготовки лiкарської сировини трави (звiробою, материнки, конвалiї; квiтiв липи; кори дуба).

Пiд трав'янистим покривом нерiдко можна побачити мохи, лишайники, гриби. Серед грибiв є чимало отруйних, тому не слiд їх чiпати руками.

Лiсовi тварини займають "квартири" на рiзних поверхах лiсу. В густих кронах весною i на початку лiта чується нескiнченний спiв пташок. На верхiвках дерев селяться ворони, сороки, хижi птахи — яструби, шулiки; в середнiй частинi крон — iволги, горлицi, зяблики. Особливо багато видiв птахiв роблять гнiзда i живуть у чагарниках i нижнiх гiлках дерев — солов'ї,

8

кропивники, вiльшанки, дрозди. У дуплах дерев селяться дятли, сови, одуди, синицi, шпаки. Серед звiрiв на деревах живуть бiлки, сонi (або вовчки), лiсовi куницi. Трапляється деревна жабка квакша.

Кожне дерево — це не тiльки житло, але i "столова" для тварин. Ось стоїть кремезний кучерявий дуб. Його листям харчуються гусеницi рiзних метеликiв, жуки i клопи-листоїди, тля. Їх, у свою чергу, споживають павуки, хижi комахи (мурашки, жуки-красотiли); комахоїднi птахи (чорнi дрозди, мухоловки, зозулi, славки). Пiд корою живуть жуки-короїди, личинки жука-оленя i дубового вусача. Ними харчуються дятли, повзики, синицi. Насiння дуба (жолудi) поїдають сойки, сонi, мишi, дикi свинi. Молодi гiлочки взимку об'їдають козулi, зайцi. Коренями живляться личинки жука хруща.

Травами харчуються копитнi звiрi — лось, козуля, дика свиня; у минулому — зубр, тур, лiсовий тарпан, олень. Серед хижакiв трапляються лисиця, ласка, чорний тхiр, куниця, зрiдка — вовк, усеїдний борсук. Колись водились бурий ведмiдь i рись.

Серед опалого листя живуть комахи, черви, слимаки. Ними живляться їжак, крiт, землерийки, змiї мiдянка i гадюка лiсова.

Гриби i бактерiї (мiкроорганiзми) переробляють відмерлі організми на простi речовини, якi знову вбирають корiнням рослини.

Лiс дає не тiльки деревину, смачнi горiшки, їстiвнi гриби, лiкарськi рослини. Вiн захищає верхнiй шар землi вiд ерозiї, поглинає з повiтря шкiдливi речовини i видаляє кисень. Тому лiс називають i "зеленою аптекою", i "легенями мiст", i "природним кондицiонером" (влiтку тут прохолоднiше, взимку — теплiше).

НАШI СТЕПИ КОЛИСЬ і ТЕПЕРЯкщо дiброви тіснились бiля крутих берегiв рiчок, розчленованих балками

(на днi яких дерева краще виживали у несприятливі часи — сухi i жаркi, або надто холоднi), то степова трав'яниста рослиннiсть була поширена на плоских вододiльних рiвнинах. Тому, що степи — це угруповання рослинностi з переважанням трав, якi добре витримують несприятливі атмосферні явища (посуху, спеку, холод). В умовах спекотного посушливого лiта верхня частина степових трав вiдмирала. Але залишалась їх пiдземна частина — кореневища, цибулини, бульби, — з яких наступного року знову вiдростали стебла i листя рослин. Для вбирання вологи (якої влiтку в ґрунті не вистачає), степовi рослини мають дуже довгi i розгалужені коренi. Тому степ влучно називають "лiсом навпаки" (у лiсi бiльш розвинена надземна частина рослин, а в степу — пiдземна).

В наш час степи зустрiчаються маленькими клаптиками по схилах деяких балок (до того ж їх рослинність дуже збiднена внаслiдок випасу домашнiх тварин). Колишнiй вигляд степів можна уявити лише за описами мандрiвникiв i природознавцiв минулого.

На вирiвняних вододiльних рiвнинах мандрiвник бачив схвильоване лагiдним вiтром море трав, — широке i просторе, — аж до самої лiнiї горизонту. Вiд ранньої весни до пiзньої осенi зацвiтали i вiдцвiтали все новi i новi рослини. Тому степ був схожий на барвистий яскравий килим, що постiйно змiнював колiр. Рано навеснi цей килим був бурим вiд торiшньої рослинностi, з фiолетовими плямами сон-трави. Потiм до них додавався золотисто-жовтий колiр горицвiту, згодом з'являлися синi квiти пiвникiв, бiлi

анемони, червонi вогники пiвонiй. А вже на зеленому фонi листя — блакитнi незабудки, срiбнi пiр'я ковили... Восени спустошеним жовто-бурим степом вiтер котив сухi кулi перекотиполя.

Чим далi на пiвдень рухався мандрiвник, тим менш яскравими ставали барви рiзнотрав'я, а самi трави — все нижчими. Саме тут, на пiвднi Полтавщини, у Карлiвському районi, ще 60 рокiв тому існувала остання вiдносно велика дiлянка цiлинних степiв (заповідний “Академічний степ”). Але, як i iншi степи, він був розораний.

Колись у барвистих степах вирувало життя. Цвiрчали тисячi-тисяч коникiв, спiвали їм у лад жайворонки, гуділи великi й малi жуки, дзижчали бджоли i джмелi, падали на квiти різномасті метелики; свистiли стоячи на збудованих курганчиках кимсь наполоханi меткi байбаки i ховрахи. I тут же, гучно б'ючи крилами, пiднiмалися в небо зграї курiпок i перепелiв, хмарою закриваючи небо; збивалися в гурт стада оленiв, козуль, коней-тарпанiв, ланей; насторожено пiднiмали могутнi голови степовi зубри i тури; зривалися з мiсця i мчались, зникаючи у мерехтливому маревi жаркого дня стада сайгакiв... То, мабуть, вийшов на полювання цар вiдкритих просторiв — лев, а може пiдкрадається вовча зграя?

Давно це було — багато столiть тому... Плоскi вододiльні рівнини з родючими чорноземами ще 400-200 рокiв тому були розоранi для вирощування культурних рослин. Степовi рослини i тварини тут зникли. А тi, що зникають, занесенi до "Червоної книги". Для їх охорони видiляють заповiднi територiї. Навiть маленькi клаптики степу, що де-не-де залишилися по схилах балок, треба берегти. Серед рослин до "Червоної книги" України занесенi всi види ковили, астрагал шерстистоквiтковий, пiвонiя тонколиста; серед птахiв — дрохва, канюк степовий, лунь польовий; серед звiрiв — тхiр степовий, перев'язка; серед плазунiв — гадюка степова.

РОСЛИННIСТЬ I ТВАРИНИ ЗАПЛАВ РІЧОКЯкби піднятись над Полтавщиною, то з висоти пташиного польоту було б

видно: на загальному рiвнинному фонi довгими звивистими стрiчками витягнулись зеленi заплави рiчок — Сули, Псла, Ворскли...

Придивимось уважнiше, i побачимо, що рослиннiсть заплави неоднорiдна. Ось вигадливими закрутами лiниво i тихо несе свої води рiчка. Пiдiйдемо до одного iз закрутiв, i не одразу побачимо срiбну стрiчку води: то загородила її стiна прибережно-водної рослинностi. Стоїть "по колiна" у водi очерет з м'якими вiниками-суцвiттями, гойдаються пiд вiтром качалочки рогозу.

А ось на намитих рiчкою прируслових пiсках ростуть тополi, верби, сiра вiльха. Вони утворюють заплавнi лiси.

В центральнiй частинi заплави, куди пiд час повеней рiчка наносить родючi мули, панує лучна рослиннiсть. Луки — це цiннi кормовi угiддя, якi використовуються як сiнокоси i пасовища для домашнiх тварин. Хто бував на некошених заплавних луках, той нiколи не забуде враження вiд них! Високi багаторiчнi трави милують око яскравими квiтами, чарують пахощами цiлющих рослин, заворожують багатоголоссям схованих у травах комах i птахiв.

Петляючи по заплавi, рiчка часто залишала дiлянки старого русла — озера-“старицi”, якi згодом заростали i перетворювались на трав'янистi болота. Бiля берегiв заплавних болiт росте чорна вiльха; ближче до води — очерет,

9

рогiз, лепешняк, лепеха, куга. Поверхня стоячої води нерiдко буває суцiльно покрита ряскою, а в її товщi плаває темно-зелений кушир.

На заходi i пiвночi Полтавщини вiдмерла рослиннiсть на болотах утворювала торфовища (нинi переважно осушенi). У пiвденнiй же частинi областi ґрунтові води заплав мiстять багато солей. Тому лучна i болотна рослиннiсть тут особлива i добре переносить надмiрне засолення; iнодi на поверхнi зустрiчаються бiлi плями солi — солончаки.

Природна рослиннiсть заплав збереглась набагато краще, нiж на вододiлах. Тому багато їх дiлянок взятi пiд охорону (особливо тi, де ростуть лучно-болотнi орхiдеї: зозулинець болотний, пальчатокорiнники, а також шафран сiтчастий).

Дуже цiкавий i багатий тваринний свiт заплав. Тут живуть занесенi до Червоної книги видра рiчкова, норка європейська, горностай, а також завезений iз берегiв Тихого океану єнотоподібний собака; iз птахiв — орлан-бiлохвiст, скопа, журавель сiрий, кулик-сорока i ходулочник.

ЖИТТЯ У НАШИХ ВОДОЙМАХЯк добре у спекотний лiтнiй день вiдпочивати на березi рiчки, озера,

ставка; хлюпатися у прохолоднiй чистiй водi! Та пам'ятай, що ставок, озеро, затока рiчки — то житло для багатьох органiзмiв. Знайди час i тихенько пiдiйди до берега водойми. I ти дiзнаєшся чимало цiкавого про життя її мешканцiв.

Як i лiс чи степ, водойма подiлена на окремi "квартири". Однi мешканцi займають "квартири" бiля водної поверхнi чи над нею; iншi— в товщi води; третi — на прибережному мiлководдi; четвертi — бiля дна чи на дні.

Мешканцi водойм зв'язанi мiж собою складними харчовими ланцюгами. Розглянемо цi ланцюги.

В однiй чайнiй ложцi води iз озера, яка здається чистою, пiд мiкроскопом ми побачимо мiльйони дрiбнесеньких органiзмiв — бактерiй i водоростей. Водоростi для росту вбирають iз води солi й поглинають сонячну енергiю, виробляють органiчнi речовини. Дрiбнi водоростi швидко вiдмирають, осiдають на дно. Вiдмерлими водоростями живляться бактерiї, якi знову перетворюють органiчну речовину на неорганiчну (мiнеральнi солi), а їх, у свою чергу, вбирають водоростi i воднi рослини.

Живих дрiбних водоростей поїдають маленькi рачки — дафнiї i циклопи. Їх висушенi тiльця використовують як сухий корм для акварiумних рибок. Цими водоростями харчуються також пуголовки жаб, личинки комах (наприклад, комарiв), молюски (калюжницi, котушки, ставковики).

А дрiбнi рачки i личинки комах — улюблена їжа деяких мирних риб, личинок хижих комах. Мирнi риби наших водойм — карась, короп, лящ, краснопiрка. На мирних риб полюють хижаки. Це i їх родичi — хижi риби (щука, окунь, судак), i жуки-плавунцi та їх личинки завдовжки до 8 см, i птахи (чапля, рибалочка), i звiрi (ондатра, видра).

Отже, у водоймi постiйно вiдбувається боротьба мiж хижаками i їх можливими жертвами. Слабкi органiзми гинуть, стаючи їжею бiльш сильних. Лише сильнi хижаки i найсильнiшi можливi жертви виживають i дають потомство. Тому в цiй боротьбi рiдко буває переможець. Якщо ж знищити хижакiв (наприклад, щук), то через деякий час мирнi риби в озерi стануть слабшими вiд хвороб i нестачi корму.Найбiльш насиченi життям "квартири" водойм - прибережжя, мiлководдя, дно.

Вiд берега до середини озера чи рiчки рослини поступово змiнюються. Зеленим вiночком оточують воду прибережно-воднi рослини: спочатку — очерет, осока, лепешняк; далi — стрiлолист, сусак, частуха. На мiлководдi ростуть воднi рослини з плаваючим листям — жовтi глечики, бiле латаття, жабурник, ряска; або зануренi у воду — рдесники, рiзак, кушир, елодея. Рослини насичують воду киснем, очищають її вiд забруднення.

У густому пiдводному лiсi вирує життя. Тут живуть риби, равлики, воднi комахи, павуки, рачки. На прогрiтих сонячними променями мiлководдях дуже багато дрiбних рачкiв i водоростей, якими живляться мальки риб. А на малькiв у тiнi рослин чатують зеленуватi смугастi щуки й окунi.

На широкому листi глечикiв усiлася жаба. Вечоріє. Над водою дзижчать комарi, покинувши свої деннi схованки. Жаба викидає свiй довгий липкий язик — i комара як не було. А ось ще один ненажерливий хижак — бабка. Вона то зависає над водою, як маленький вертолiт, то мчиться, як чотирикрилий лiтак, i на льоту хапає комарiв, мошок, мух. Нiби на ковзанах, бiгають по водi клопи-водомiрки. Вони пiдбирають комах, що впали на поверхню води. I жаби, i бабки, i водомiрки — кориснi тварини.

Над водою серед прибережно-водної рослинностi живе чимало птахiв. На верхiвках очерету спiвають очеретянки. У тихих заводях поїдають ряску i ловлять рачкiв дикi качки i чорнi лиски. Причаївшись, виглядають здобич сiрi чаплi й блакитнi рибалочки.

У мулистому днi водойми також ховаються i полюють безлiч живих органiзмiв. Ось гойдаються, нiби тоненькi стеблинки, червонi черв'ячки й личинки комарiв. При небезпецi вони швидко ховаються в мулi. А ось повзе личинка джерельника, яка спорудила собi "будиночок" iз пiщинок, шматочкiв кори i листя, склеюючи їх слиною. Пропливають у пошуках поживи бурi стрiчки — п'явки. Своїми присосками вони можуть прикріплюватися до жертви, проколювати її шкiру i ссати кров. Померлих тварин на днi поїдають раки.

Навiть невеликий ставок вмiщує безліч живих iстот. Тому потрiбно берегти водойми вiд забруднення.

Б О Р ИСеред надзаплавних терас рiчкових долин Полтавщини видiляється перша,

найнижча. Iз поверхнi вона складена, переважно, пiсками — гiрськими породами, що мають мало речовин для живлення рослин. Пiски легко пропускають воду, i тому їх поверхня майже завжди залишається сухою. Тож на пiсках ростуть невибагливi рослини, серед яких головною є сосна. Сосновi лiси iнакше називаються борами (ще — "красними", "свiтлими"), а тераса — боровою.

В давнину на цiй терасi, разом iз сосною, росли i невисокi дуби. Цi лiси нагадували сосново-дубовi лiси Полiсся (пiвночi України). Але вони на Полтавщинi були вирубанi. Незакрiпленi рослиннiстю пiски почали наступати на прилеглi мiста i села, засипати їх, як в пустелi. Вiтер утворював з пiскiв горби-кучугури i котловини видування. Поверхня тераси стала горбисто-западинною.

Для закрiплення пiскiв на боровiй терасi вже бiля 100 рокiв створюють штучнi сосновi лiси. За безплiднi пiски сосна, як якорем, тримається глибоким i розгалуженим корiнням.

Аромат хвої влiтку наповнює розiгрiте повiтря. Речовини, які виділяє сосна, вбивають бактерiї й вiруси, шкiдливi для здоров'я людини. Тому бiля борiв виросли санаторiї i табори вiдпочинку. Сосна має цiнну деревину.

10

Пiд розрiдженими кронами сосни ростуть сонцелюбивi i посухостiйкi трави; поряд з ними — запашнi пiщанi степи.

Тваринний свiт борiв досить бiдний. Звичайними тут є бiлка, заєць, зрiдка — борсук; iз птахiв — зяблик, сойка, повзик.

ЛАНДШАФТИ. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ (С.10)Згадайте, що ландшафти – це результат взаємозв’язаного розвитку всіх

природних компонентів (гірських порід, приземного шару повітря, вод, рослин, тварин) у межах певної території упродовж тривалого часу. Класифікація ландшафтів здійснюється для відображення їх найважливіших властивостей, зумовлених впливом чинників ландшафтоутворення. Одиниці класифікації ландшафтів: клас, підклас, тип, підтип, рід і вид.

1. До якого класу належать ландшафти Полтавщини?2. На території Полтавщини поширені два зональних типи

ландшафтів (…., ….), а також тип інтразональних заплавних ландшафтів.

3. Охарактеризуйте у вигляді таблиці компоненти зональних типів і підтипів ландшафтів:

Пункт плану Лісостеповий тип Степовий типШироколистяно-

лісовий підтипЛучно-

степовий підтипПівнічностеповий

підтип1. Клімата)коефіцієнт зволоженняб)кількість опадів за рік

0,8…0,6>480 мм

0,8…0,6>480 мм

<0,6<480 мм

2. Рельєф розчленовані рівнини плоскі рівнини слабо розчленовані рівнини

3. Грунти4. Рослинність

4. Розгляньте ландшафтний профіль по лінії АБ. Які ландшафти поширені: а) на слабо розчленованих лесових вододільних рівнинах у північно-

західній і в південно-східній частинах профілю?б) поблизу правого крутого берега Ворскли?в) на першій надзаплавній терасі Ворскли, перекритій пісками?г) на заплаві Ворскли та інших річок?

5. Які види ландшафтів поширені у Вашій місцевості?6. Розгляньте схему фізико-географічного районування. До яких

фізико-географічних країн, зон і підзон, країв, областей та під-областей належить територія Полтавщини?

7. До якого фізико-географічного району належить ваша місцевість?

Самостійно складіть комплексну фізико-географічну характеристику Вашої місцевості, користуючись відповідними картами атласу, за планом:а) в якій частині Полтавщини розташована? б) до яких одиниць фізико-географічного районування належить: району, підобласті, області, краю, зони чи підзони, країни (с.10);в) рельєф (с.4); г) геологічна будова та корисні копалини;д) клімат (середні температури січня і липня, кількість опадів за рік – с.6);ж) грунтовий покрив (с.7); к) рослинність (с.8); л) вид ландшафтів (с.10);м) сучасні ландшафти та охорона природи (с.11).

11

СУЧАСНІ ЛАНДШАФТИ. ОХОРОНА ПРИРОДИ (С. 11)1. Складіть таблицю “Сучасні (антропогенні) ландшафти

Полтавщини”:Тип (підтип)

сучасних ландшафтів% від площі області На місці яких природних

ландшафтів утворилися?Природоохоронні

заходиАгроландшафти

61% а)б)в)

--

2. Які категорії об’єктів природно-заповідного фонду поширені на території Полтавщини? Скільки % площі області вони займають?

3. Знайдіть розташування об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення:

Ландшафтні заказники: “Короленкова дача”, “Нижньопсільський”, “Білецьківські плавні”, “Вільхівщинський”, “Лучківський”, “Сулинський”, “Червонобережжя”, “Дейманівський”;Гідрологічні заказники: Куквинський”,“Середньосульський”,“Солоне”, “Гракове”, Рогозів Куток”, “Плехівський”, “Великоселецький”; Загальнозоологічний заказник: “Руський Орчик”;Орнітологічні заказники: “Святилівський”, “Михнівський”;Ботанічний заказник: “Малоперещепинський”;Ботанічна пам ' ятка природи : “Парасоцький ліс”;Дендрологічний парк: “Устимівський”;Парки-пам ’ ятки садово-паркового мистецтва : “Полтавський міський парк (на полі Полтавської битви), “Хомутецький”, “Березоворудський.4. Знайдіть розташування регіональних ландшафтних парків: Диканського, “Кременчуцькі плавні”, Нижньоворсклинського.5. За рекомендованою літературою підготуйте коротку доповідь про

найближчий до Вашої місцевості об’єкт природно-заповідного фонду (загальнодержавного або місцевого значення).

Література: Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території. Науково-популярне видання / Байрак О.М., Проскурня М.І., Стецюк Н.О., Слюсар М.В. та інші. – Полтава: Верства, 2003. – 212 с. Заповідна краса Полтавщини / Андрієнко Т.Л., Байрак О.М., Стецюк Н.О. та інші. – Полтава: ІВА “Астрея”, 1996. – 184 с. Байрак О.М., Самородов В.М., Стецюк Н.О. та ін. Збережи, де стоїш, де живеш (по сторінках Червоної книги Полтавщини). – Полтава, 1998. Давиденко Я.І. Перлини Полтавщини. – Харків, 1982.

Для довідки: ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ПОЛТАВЩИНИПриродні ресурси — це тіла й сили природи, які на даному історичному

етапі використовуються або можуть бути використані для задоволення матеріальних потреб суспільства. Природні ресурси класифікуються за їх використанням для певних напрямків господарської діяльності:

1. Ресурси для сільськогосподарського природокористування (земельні, біологічні, агрокліматичні) на Полтавщині слід оцінити найбільш високо. Характерною рисою земельних ресурсів Полтавщини є переважання у ґрунтовому покриві родючих чорноземів (понад 90% площі ріллі). За 100-бальною шкалою середня якість ґрунтів Полтавщини становить 65 балів (по Україні — 60 балів). За цим показником Полтавщина поділяє 6-7 місце (на рівні з Хмельниччиною, після Черкаської, Чернівецької, Тернопільської, Вінницької, Кіровоградської областей). Сільськогосподарські землі займають 76% площі області (в Україні 69%). Найвищий цей показник у Машівському (89%), а найнижчий - у Глобинському (58,2%) районах. Орні землі (агроландшафти) займають 63% площі області (від 78,9% у Гребінківському до 51,1% у Глобинському районах).

2. Лісові ресурси невеликі. Лісистість території біля 8% (разом з усіма лісонасадженнями, включаючи полезахисні лісосмуги – 9,5%), або 0,14 га лісу на 1 жителя (в Україні 0,17 га). За потенціалом лісових ресурсів область займає 15 місце в Україні. Усі ліси віднесені до природоохоронних і рекреаційних. В них дозволяються лише рубки догляду. Потрібно продовжити лісонасадження на еродованих землях, розширювати зелені зони міст. За розрахунками фахівців, оптимальна лісистість Полтавщини мала б становити 25...28%.

3. Спостерігається також певний дефіцит водних ресурсів. За об'ємом місцевого стоку (1,6 км3) область займає 12 місце в Україні (0,9 тис. м3 на 1 жителя; в Україні - 1 тис. м3). Забезпеченість ресурсами підземних вод 0,16 тис. м3 (в Україні - 0,11). Ресурси для виробництва електроенергії на ГЕС невеликі. Поверхневі води займають 5,2% площі Полтавщини.

4. Різними видами мінерально-сировинних ресурсів область забезпечена нерівномірно. Є близько 300 родовищ корисних копалин. Полтавщина займає одне з перших місць в Україні по запасах і видобутку залізної руди, природного газу (біля 45% запасів), газового конденсату (57%), супутнього гелію, нафти (15%). Практично немає запасів руд кольорових металів, мало гірничо-хімічної сировини. За економічним потенціалом мінерально-сировинних ресурсів область займає 15 місце.

5. Природно-рекреаційний потенціал — це джерела лікувальних і столових мінеральних вод (Миргород, Гоголеве, Кременчук, Хорол); побережжя річок і водосховищ; ліси й лісопарки. Цей потенціал використовується незначною мірою. За його економічною оцінкою область посідає 14 місце в Україні.

6. Природний потенціал розміщення (рельєф) використовують селитебне (під житловою забудовою), промислове та дорожнє природокористування (відповідно 2,6%; 0,8%; 1,7% площі області).

12

Землі населених пунктів займають 14,2% площі області. Для довідки. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ОСВОЄННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ КРАЮ40 — 12 тисяч років тому (кінець давнього кам'яного віку):

полювання на диких тварин (мамонтів, зубрів, бурих ведмедів, північних оленів). Холодний клімат льодовикового періоду – плейстоцену.

11 — 8 тисяч років тому (середній кам'яний вік): Полювання на турів, благородних оленів, кабанів. Рибальство. Збиральництво диких рослин. Початок одомашнювання свині, бика. Почалось сучасне міжльодовиков'я – голоцен.

8 — 7 тисяч років тому (новий кам'яний вік): Поруч із полюванням і рибальством розвивалось скотарство (розведення свиней, корів). Клімат м'який. Виникло землеробство.

6 — 5 тисяч років тому (мідний вік): У землеробстві починають використовувати рало і тяглову силу (биків). Відбувається спеціалізація скотарства (на конярство, вівчарство тощо).

4 тисячі років тому (бронзовий вік): У землеробстві рало змінюється на примітивний плуг. Збільшується кількість видів культурних рослин. Розширюються площі під полями (шляхом спалювання лісів). Виникло вершництво (використання коня для верхової їзди, що поклало початок кровопролитним війнам).

3 — 1,5 тисячі років тому (ранній залізний вік): Добування заліза з місцевих болотних та лучних руд. Орне землеробство (із допомогою дерев'яного рала і примітивного плуга). Вирощувались м'яка й карликова пшениця, полба, ячмінь, жито, просо, овес, льон, коноплі. Розвивалося придомне скотарство. Зменшувалась площа лісів.

VІІ - кінець XVI ст. (1300-400 р. тому): Удосконалення залізних знарядь праці. Орне землеробство (озиме жито, пшениця, яровий ячмінь, овес, просо, гречка) у поєднанні із скотарством, мисливством, бортництвом. Часто землеробський уклад населення переривався вторгненням із степу, "Дикого поля", войовничих кочівників. Найбільш освоєною була територія Посулля. В Х — XII ст. виник цілий ряд міст-фортець (Воїнь, Хорол, Кснятин, Горошин, Лубно та інші). Від 1173р. — перша згадка у літописі про поселення Лтава. Запустіння після монголо-татарської навали.

ХVІІ-ХVIIІ ст. (400-200 р. тому). Початок інтенсивного заселення (із західних регіонів України). Нинішня Полтавщина — частина історичної області України — Лівобережжя (Гетьманщини). Вирубуються ліси (для виробництва дьогтю, селітри, роботи винокурень). Поступово розорюються степи. Провідною галуззю є землеробство, феодальне господарство. Загачуються річки (для роботи водяних млинів).

XIX — початок XX ст. (200-100 років тому): У 1802 р. створена Полтавська губернія. У 1869 р. орні землі становили 72,5% площі губернії. Практикувалась трипільна система землеробства. Найбільше вирощували жито, яру пшеницю, ячмінь, овес, гречку. Унаслідок різкого зростання чисельності населення (демографічного вибуху) в кінці XIX ст. виникла відносно аграрна перенаселеність краю. Після реформи 1861 р. стан ґрунтів суттєво погіршився (через ерозію, пилові бурі тощо). Це викликало часті неврожаї, ряд голодних років.

Ліси займали 4,5% площі губернії. З другої четверті XX століття бурхливо розвивається промисловість.

Площа покритих більш-менш природною рослинністю земель

13

становить менше 1/5 площі області. Загострюються екологічні проблеми.Розгляньте карту Полтавської губернії на початку ХХ століття (с.13 атласу).

НАСЕЛЕННЯ (с. 12 атласу)Користуючись картою, діаграмами й таблицями складіть письмову

характеристику населення Полтавської області за планом:1. Чисельність населення і його динаміка (див. таблицю до карти);2. Густота населення і його динаміка (див. таблицю до карти);3. Показники природного руху населення (народжуваність, смертність,

природний приріст), та їх динаміка (див. таблицю до карти);4. Статево-вікова структура (за даними перепису 2001 року):

а) про які тенденції свідчить статево-вікова піраміда населення області?б) як змінювалося упродовж століття співвідношення між людьми старшого віку (понад 60 років) і молоддю віком до 20 років (див. діаграму)?в) яке співвідношення між населенням чоловічої і жіночої статей? Як змінювалося це співвідношення з часу утворення області й чому?г) поясніть причини зменшення чисельності населення вікових груп:

55 – 59 років (1942-1946 років народження);65 – 69 років (1932-1936 років народження);0– 4 роки (1997 – 2001 роки народження).

5. Національний склад населення області;6. Трудові ресурси і структура зайнятості населення (див. текст);7. Розселення населення:

а) співвідношення між міським і сільським населенням та його динаміка в цілому по області;

б) співвідношення між міським і сільським населенням та його динаміка у Вашому районі;

в) перелічіть по три райони з найбільшою і найменшою часткою сільського населення;

г) типи населених пунктів Полтавщини за їх суспільними функціями.8. Демографічні проблеми області та можливі шляхи їх вирішення.

Для довідки:◊ У 1803 р. густота населення новоствореної губернії становила 27 осіб/км2; у

1862р. – 38 осіб/км2, у 1897 – 56 осіб/км2;, у 1916 – 72 особи/км2, у 1926р. –77 осіб/км2. У 1993 р. населення області досягло 1770 тис. й далі зменшується.

◊ основними причинами смертності в 2002 р. були: хвороби системи кровообігу (63,2%), новоутворення (12,4%), хвороби органів дихання (4,1%), нещасні випадки (10,1%), хвороби органів травлення – 2,3%.

◊ За переписом 1926 р. 94% населення краю становили українці, 3% - росіяни, 3% євреї. Серед населення міста Полтави українців було 67,7%, євреїв - 20%, росіян - 8,8%, поляків - 0,8%.

◊ Населення Полтави у 1802р. становило 8 тис.; у 1862р. – 29 тис.; у 1897р. – 54 тис.; у 1926р. – 89 тис.; у 1939р. – 130 тис.; у 1959р. – 143 тис.; у 1970р. – 220 тис.; у 1989р – 315тис., у 1993р. – 327 тис. осіб.

◊ у 1992 р. 44% працездатного населення Полтави було зайнято в промисловості; понад 16% - у сфері обслуговування; 5,3% - в науці, культурі й освіті.

14

ГОСПОДАРСТВО (с. 14 атласу) Ознайомтеся з оцінкою природних ресурсів, як передумови розвитку господарства (с.21 даного посібника).

П р о м и с л о в і с т ь1. Порівняйте галузеву структуру господарства Полтавщини з

аналогічними показниками в середньому по Україні та розвинених країнах:

Сфера, галузі Полтавщина Україна Німеччина ФранціяПромисловість 40% 38% 28% 23%Сільське господарство 18% 11% 1% 3%Сфера послуг 42% 51% 71% 74%2. За виробництвом яких видів продукції Полтавщина посідає одне з

перших місць в Україні? (Див. текст до карти, с.14).3. Розгляньте діаграму “Структура промислового виробництва на

Полтавщині за 2002 рік”. Які види промислового виробництва є провідними? Скільки відсотків від загального обсягу промислового виробництва припадає на видобувні, а скільки – на переробні галузі?

Для довідки: Полтавщина посідає перше місце в країні за часткою паливно-енергетичного комплексу в промисловому виробництві. Область також виділяється значною часткою гірничовидобувної промисловості.

4. Користуючись даними таблиці прослідкуйте зміну часток окремих галузей у загальному обсязі промислового виробництва; поясніть причини змін.

5. Порівняйте галузеву структуру промислового виробництва Полтави й Кременчука.

6. Яка спеціалізація Вашого промислового центру (чи найближчого до Вашої місцевості)? Які галузі харчової промисловості в ньому розташовані? (с.15 атласу).

Транспорт і транспортна мережа1. Знайдіть на одній із карт (с.3 або с.15 атласу) відрізки залізниць:

Дебальцеве – Лозова – Полтава – Гребінка – Київ;Харків – Полтава – Кременчук – Миколаїв;Москва – Гребінка – Одеса; Бахмач – Ромодан – Кременчук.

2. На карті (с.3 атласу) знайдіть відрізки автомагістралей державного й міждержавного значення:

Київ – (через Лубни, Хорол) – Полтава – Харків – Ростов-на-Дону;Полтава – Красноград – Дніпропетровськ;Полтава – Черкаси (через Нові Санжари, Кременчук).

3. На с. 14 атласу знайдіть найбільш важливі відрізки:а) газопроводів: Союз” (через Карлівку, Білики, Кременчук);

Уренгой – Помари – Ужгород (на північному заході області); Єлецьк – Курськ – Кременчук – Бендери; Шебелинка – Київ.

б) відгалуження нафтопроводу Мічурінськ – Кременчук – Херсон.

15

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о1. Порівняйте структуру сільськогосподарських угідь України і

Полтавщини:Регіон % від усього земельного фонду

Разом (усі с.-г. угіддя)

Рілля пасовища і сіножаті

багатолітні насадження

Полтавщина … … 12 1Україна 69 55 12 1,52. Визначте середню забезпеченість ріллею (в розрахунку на 1

жителя) на Полтавщині і в Україні.3. Як і чому з 1990 по 2002 рік змінилася структура посівних площ?4. Як з півночі на південь області змінюється спеціалізація сільського

господарства? Чому саме у цьому напрямку?5. Які галузі сільського господарства розвинені у приміських районах

(біля великих міст області)?6. Яку спеціалізацію має найближче до вашої школи

сільськогосподарське підприємство? З якими галузями переробної промисловості воно пов’язане?

***САМОСТІЙНЕ ЗАВДАННЯ: Прочитайте географічну

характеристику обласного центру. Зі слів учителя та за рекомендованою ним літературою за типовим планом охарактеризуйте свій населений пункт або район. Дізнайтесь про походження назви населеного пункту, райцентру.

КОМПЛЕКСНА ГЕОГРАФІЧНАХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ – міста ПОЛТАВИ Полтава — один із найбільших промислових і культурних центрів

середнього Лівобережного Придніпров'я. Обласний центр розташований у східній частині Полтавщини, на обох берегах річки Ворскла. Площа міста 103,5 кв. км. Воно поділяється на три міські райони: Київський, Октябрський, Ленінський.

Археологічними дослідженнями доведено, що поселення існували тут уже протягом останніх 2500 років. Зручні для оборони горби, багаті звірами ліси, а рибою — ріки, родючі ґрунти здавна приваблювали сюди людей.

Понад 1100 років тому (в ІХ ст.), на виступах вододільного плато біля крутих корінних схилів долини Ворскли, було засноване укріплене поселення слов’янского племені сіверян. Перша згадка про поселення під назвою "Лтава" дається в Іпатіївському літописі від 1173 року (у зв’язку з походом новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців). Назву міста виводять від річечки Лтава. В.Н.Жук виводить назву від скіфсько-сарматського "місто біля витоку річки",

або давньоболгарського слова “Балтавар” — "Володар" (оскільки вважає, що у VII столітті тут була стоянка хана-володаря Великої Булгарії). О.С.Стрижак виводить назву річечки Лтава від балтійських або тюркських слів "болото, трясовина".

Під нинішньою назвою місто згадується з 1430 року, коли воно входило до складу Великого князівства Литовського. Неодноразово нищилося під ударами кочівників. З початку XVII ст. Полтава заселяється козаками. У 1648-1775 роках Полтава центр полку — військової й територіально-адміністративної одиниці Гетьманщини (з 1654р. – у складі російської держави). Територія нинішньої Полтавщини була одним із центрів формування української мови й культури. роках

Стало широко відомим після Полтавської битви 1709 року між російськими й шведськими військами в ході Північної війни. З 1802 по 1925 рр. – центр однойменної губернії; у 1925-1930 рр. – центр округу. З 1937 року місто стало центром новоутвореної області. Поступово Полтава перетворювалась на значний промисловий та культурно-освітній центр. Найвищі темпи зростання економіки і житлового будівництва припадають на 1960-ті — початок 1970-х років, коли нові промислові підприємства перестали будувати у великих центрах (Києві, Харкові), а розміщували у середніх містах.

Більша, західна частина міста розташована на порівняно високому (160...159 м) вододільному плато, розчленованому біля долини Ворскли досить глибокими балками на ряд платоподібних "гір"-виступів (Монастирський, Іванова гора, Інститутський і Кобищанський).

Менша, східна частина міста (Поділ, Левада, Дублянщина, Лісок) розташована на заплаві й частково першій надзаплавній терасі Ворскли. Тут переважають висоти 78... 100 м. Зі сходу місто обмежене долиною річки Коломак поблизу її гирла.

У геологічному відношенні місто належить до Дніпровсько-Донецької западини з глибиною залягання фундаменту 12 км. Осадовий чохол западини містить кам'яну сіль, яка в епохи стиснення піднімала породи, що лежать вище. Сіль залягає під містом на глибині 2 км. Підняття (до 4,5 мм на рік) тривають і понині. В околицях Полтави виявлені родовища природного газу і бішофіту. Є поклади будівельних пісків і лесоподібних суглинків (сировини для виготовлення цегли й кераміки).

У західних околицях міста переважають темно-сірі лісові ґрунти; у східних — дернові та лучні. Зелені насадження займають понад 1/5 площі міста. Є понад 30 об'єктів природно-заповідного фонду (серед них — Полтавський міський парк на Полі Полтавської битви, Каштанова алея по вул. Жовтневій, Корпусний парк, більше 20 дубів віком понад 100 років тощо). Існують сприятливі умови для відпочинку

16

місцевого населення.Полтава — порівняно значний промисловий центр, який давав

понад 1/4 об'єму промислової продукції області.Полтава — великий і традиційний центр розвитку харчової

промисловості. До 1960-х років це була провідна галузь господарства. Серед інших підприємств слід відзначити заводи залізобетонних виробів, фарфоро-фаянсовий, медичного скла, фабрику музичних інструментів.

В останні роки виникла велика кількість малих підприємств.Полтава — це середній за вантажообігом транспортний вузол, у

якому перетинаються дві залізничні лінії, шість автомагістралей, чотири нитки газопроводів.

Це значний освітній, науковий і культурний центр. Тут діють 6 державних вузів (педагогічний, технічний університети, університет споживчої кооперації, медична стоматологічна й аграрна академії, інститут управління і зв'язку), ряд вузів недержавної форми власності, 13 науково-дослідних і проектних інститутів або їх філій (гравіметрична обсерваторія, НДІХімемальмаш, "Укрземпроект", свинарства тощо), 40 середніх шкіл.

Діють український музично-драматичний театр ім. М.В. Гоголя і театр ляльок, філармонія, обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.П. Котляревського.

Серед музеїв міста виділяється краєзнавчий, заснований у 1891 р. за ініціативою видатного вченого-географа В.В.Докучаєва, а також художній, музей історії Полтавської битви тощо.

З Полтавою пов'язане життя й діяльність багатьох видатних людей. Чимало з них народилися у цьому місті (див. с.17 атласу).

Серед пам'яток архітектури залишились Хрестовоздвиженський монастир ХVІІ-ХІХ ст., дзвіниця Успенського собору, Спаська церква, комплекс споруд Круглої площі, будинок краєзнавчого музею.

Геоекологічні проблеми міста: недостатня потужність очисних споруд, шумове, місцями хімічне забруднення. Місто, в цілому, є одним із найбільш чистих обласних центрів України.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ ПОЛТАВЩИНИ:Полтавська область: Природа. Населення. Господарство / Колектив

авторів. За редакцією К.О.Маци. – Полтава: Полтавський літератор, 1998. – 336 с.

Булава Л.М. Географія Полтавської області. – Полтава: ПОІПОПП, 1999. – 56с.

Методика викладання географії Полтавщини. У 2-х частинах. / Колектив авторів. За редакцією Л.М.Булави. – Полтава: ПОІПОПП-ПДПІ, 1994. – 138 с.

Булава Л.М. Рідний край. Географія та краєзнавство. Полтавщина. Навчальний посібник для учнів 5 класу. – Полтава: ТОВ “АСМІ”, 2002. – 108 с.

Актуальні проблеми методики викладання географії рідного краю. / Матеріали обл. наук.-практ. конф. – Полтава: ПОІПОПП-ПДПІ, 1994. – 80 с.

Закалюжний В.М., Джурка Г.Ф. Полтавська область: геолого-географічний нарис. – Полтава: ПДПУ, 2000.

Климат Полтавы / Под ред. В.Н.Бабиченко. – Л.: Гидрометеоиздат, 1982.Булава Л.М., Жук В.Н. Про походження географічних назв Полтавщини

//Постметодика. – 1994, №3(7); 1995, №2(9).

17