Релігійний світогляд Шевченка 22сл
-
Upload
tetiana908 -
Category
Education
-
view
243 -
download
3
Transcript of Релігійний світогляд Шевченка 22сл
200 -
ліття
Отче наш, Тарасе всемогущий,Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда, сущий,Б’ющий у неправду, наче грім.Ти, як небо, став широкоплечоНад літами, що упали в грузь;
Віку двадцять першого предтечо,Я до тебе одного молюсь.
• Дай нам силу ідолів знімати,З п’єдесталів чорної олжі,Бурити казарми й каземати,Де виймають душу із душі.Не введи у спокушення слави,Вкинь за те у хижу ненависть,Мудрості і знамено кривавеДай нам не соромлячись носить
Поклади нам зорі на зіниці-Променем туди,де непроглядь.Хай підносять очі люди ниці,
Хай в незрячих більма погорять.Мислям нашим дай ясне поліття,
А поетам- спину,що не гнесь.Дай нам пам’ять на тисячоліття,
Непокору і любов на днесь.
І не одпусти нам ні на йотуБорг, забутий в клекотах забав,Сплатимо його із крові й поту.Тільки од лукавства нас позбав.Да святиться слово блискавиця,
Що несе у вічну далечіньНашу думу й пісню.
Да святитьсяМіж народами твоє ім’я.
Амінь.
Тарас Григорович Шевченко
(1814 - 1861)
Усе знесла й перемогла
його любові сила.Того великого вогню
і смерть не погасила.
Думи мої, думи мої…
важко мені з вами…
Світе тихий, краю
милий,Моя
Україно,За що тебе
сплюндровано,
За що, мамо,
гинеш?Чи ти
рано до схід
сонцяБогу не
молилась,
Чи ти діточок
непевнихЗвичаю
не вчила?
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Ідем з дитинства до Тараса,
Несем думки свої земні.
Мов оазис, в чистім полі
Село зеленіє.Ніхто в його не
заходить, Тілько вітер віє
Україно, Україно! Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю, заплаче
серденько!
•Одна вона у нас така — уся
співуча і дзвінка, уся плакуча і
гримуча хоч без лаврового вінка.
Реве та стогне Дніпр широкий Сердитий вітер
завива.Додолу верби гне
високі,Горами хвилю
підійма…
Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше спати, спати,
І спати на волі.
Кращого немає
нічого в Бога, як Дніпро
та наша славная країна.
Не бійся ночі! Вслід за нею – день –
Заб’ється сонце, ніби риба в ятір.
Ти зрозумієш, що не до пісень,
Коли на продаж виставили Матір!
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!Не пустослів’ям,
пишним та барвистим,не скаргами,
не белькотом надій,не криком,
не переспівом на місці,а заспівом в дорозі нелегкій.Бо пам’ятайте, що на цій
планеті,відколи сотворив її пан Бог,ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!