ЗАКОН РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ «ПРО ... · 2018-05-17 · 672 ЗАКОН...

672

ЗАКОН РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ«ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПОРУШЕННЯ ТА

ПОКАРАННЯ»175

РОЗДІЛ ПЕРШИЙЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ст. 1. Цей закон визначає загальні правила про адміністративні по-

рушення і покарань, порядок встановлення адміністративних по-

рушень, застосування і виконання адміністративних покарань та

забезпечує необхідні гарантії захисту законних прав і законних ін-

тересів громадян і організацій.

Ст. 2. (1) Діяння, які є адміністративним порушенням, а також від-

повідні покарання за них визначаються законом або указом.

(2) У разі коли порушення закону чи указу визнане таким, що кара-

ється адміністративним покаранням встановленого виду та розмі-

ру, Рада Міністрів і члени уряду, якщо вони уповноважені відповід-

ним законом чи указом, можуть встановлювати склади конкретних

порушень.

(3) Місцеві ради (ради громад) при виданні розпоряджень встанов-

люють склади адміністративних порушень і відповідні покарання

за них, передбачені Законом про місцеве самоврядування та місцеву

адміністрацію.

Ст. 3. (1) Щодо будь-якого адміністративного порушення застосову-

ється нормативний акт, який був чинний на момент його здійснен-

ня.

(2) Якщо до вступу в силу постанови про покарання будуть прийняті

різні нормативні розпорядження, застосовується те з них, яке спри-

ятливіше для порушника.

Ст. 4. Цей закон та інші закони і укази, які передбачають адміністра-

тивні покарання, застосовуються щодо всіх адміністративних пору-

шень, вчинених на території Республіки Болгарії, на болгарському

кораблі чи літаку або щодо болгарських громадян, які вчинили за

кордоном адміністративні порушення, які караються згідно з бол-

гарськими законами, якщо зачіпають інтереси нашої держави.

175 Переклад з болгарської мови здійснено Оленою Чмир.

673

Закон Республіки Болгарія

Ст. 5. Питання про відповідальність іноземців, які користуються

імунітетом щодо адміністративно-карної юрисдикції Республіки

Болгарії, вирішується згідно з прийнятими нею нормами міжна-

родного права.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ АДМІНІСТРАТИВНІ ПОРУШЕННЯ І ПОКАРАННЯ

Глава 1 Адміністративні порушення

Ст. 6. Адміністративне порушення – це діяння (дія або бездіяль-

ність), яке порушує встановлений порядок державного управління,

вчинене у винний спосіб і визнане таким, що карається адміністра-

тивним покаранням, яке застосовується в адміністративному по-

рядку.

Ст. 7. (1) Діяння, визнане адміністративним порушенням, є винним,

якщо воно вчинене умисно або через необережність.

(2) Необережні діяння не підлягають покаранню лише у спеціально

визначених випадках.

Ст. 8. Не є адміністративними порушеннями діяння, які вчинені

в стані необхідної оборони або в стані крайньої необхідності.

Ст. 9. (1) Підготовка до адміністративного порушення не караєть-

ся.

(2) Не підлягає покаранню і замах на вчинення адміністративне по-

рушення, крім випадків:

а) митних і валютних порушень, якщо це передбачене відповідним

законом або указом;

б) параграфу 1 ст. 218б Карного кодексу;

в) параграфу 1 ст. 41 Закону про охорону сільськогосподарського

майна.

Ст. 10. У разі адміністративних порушень підбурювачі, пособники,

приховувачі так само, як і ті, хто вчиняють порушення, караються

у випадках, передбачених відповідним законом або указом.

Ст. 11. Щодо питань вини, осудності, обставин, що виключають від-

повідальність, форм співучасті, підготовки і замаху застосовуються

674

Розділ 6. Додатки

положення загальної частини Карного кодексу, якщо цим законом

не передбачено іншого.

Глава IIАдміністративні покарання

Ст. 12. Адміністративні покарання накладаються, щоб попереди-

ти і перевиховати порушника з метою дотримання встановленого

правового порядку, а також здійснення виховного впливу на інших

громадян.

Ст. 13. За адміністративні порушення можуть передбачатися

і застосовуватися такі адміністративні покарання:

а) громадський осуд;

б) штраф;

в) тимчасове позбавлення права займатися певною професією чи

діяльністю.

Ст. 14. Громадський осуд за вчинене порушення виражається у пу-

блічному осуді порушника перед трудовим колективом, у якому він

працює, або перед організацією, членом якої він є.

Ст. 15. (1) Штраф є покаранням, яке полягає в сплаті певної грошо-

вої суми.

(2) Щодо неповнолітніх адміністративне покарання у вигляді штра-

фу замінюється громадським осудом.

Ст. 16. Позбавлення права займатися певною професією чи діяль-

ністю полягає у тимчасовій забороні порушнику займатися профе-

сією чи діяльністю, з якими пов’язане вчинене порушення. Три-

валість такого покарання не може бути меншою за один місяць

і більшою за два роки, а для порушень, пов’язаних з безпекою

руху у випадку споживання алкоголю чи іншого сильного одурма-

нюючого засобу, – до п’яти років. Це не стосується набутої право-

здатності, крім випадків, передбачених відповідним законом чи

указом.

Ст. 17. Ніхто не може бути покараний вдруге за адміністративне по-

рушення, за яке він був покараний постановою про покарання або

рішенням суду, які набрали сили.

675


Ст. 18. Коли одним діянням вчинено кілька адміністративних по-

рушень або однією особою вчинено кілька адміністративних пору-

шень, накладені адміністративні покарання виконуються окремо

для кожного з них.

Ст. 19. Для адміністративних порушень, що караються у порядку,

передбаченому цим законом, не допускається умовне покарання.

Ст. 20. (1) Разом з адміністративними порушеннями, передбачени-

ми ст. 13, орган покарання постановляє вилучення на користь дер-

жави речей, що належать порушнику, які стали знаряддям вчинен-

ня умисного адміністративного порушення, якщо це передбачено

відповідним законом чи указом.

(2) Вилучаються на користь держави також речі, предмет порушен-

ня, володіння якими заборонене, незалежно від їх кількості та вар-

тості, де б вони не знаходилися.

(3) Крім речей, передбачених у попередньому параграфі, у перед-

бачених відповідним законом чи указом випадках, вилучаються на

користь держави і речі, що належать порушнику, які були предме-

том порушення.

(4) Вилучення згідно з параграфами 1 і 3 не допускається у випад-

ку, якщо вартість речей не відповідає характеру та тяжкості адмі-

ністративного порушення, якщо відповідним законом чи указом не

передбачено іншого.

Ст. 21. Речі, набуті порушником у результаті порушення, вилуча-

ються на користь держави незалежно від їх кількості і вартості.

Глава III Примусові адміністративні заходи

Ст. 22. Для запобігання і зупинення адміністративних порушень,

а також для запобігання і усунення їх шкідливих наслідків можуть

вживатися примусові адміністративні заходи.

Ст. 23. Випадки, коли можуть вживатися примусові адміністратив-

ні заходи, їх вид, органи, які їх застосовують, спосіб їх застосуван-

ня, а також порядок їх оскарження визначаються відповідним за-

коном або указом.

676


Глава IV Особи, які підлягають адміністративно-карній відповідальності

Ст. 24. (1) Адміністративно-карна відповідальність є особистою.

(2) За адміністративні порушення, вчинені при здійсненні діяль-

ності підприємств, установ і організацій, відповідають працівники

і службовці, які вчинили їх, а також керівники, які наказали або

допустили, щоб порушення були вчинені.

Ст. 25. Якщо особа, яка вчинила адміністративне порушення, діяла,

виконуючи неправомірне службове розпорядження, віддане належ-

ним чином, то вона не несе адміністративно-карної відповідальнос-

ті, якщо розпорядження не містило очевидного для неї порушення.

Ст. 26. (1) Адміністративно-карну відповідальність несуть повноліт-

ні особи, яким виповнилося 18 років, якщо вони вчинили адміні-

стративне порушення в осудному стані.

(2) Адміністративно-карній відповідальності підлягають також не-

повнолітні, яким виповнилося 16 років, але які не досягли 18-річ-

ного віку, якщо вони могли розуміти характер і значення вчиненого

порушення і керувати своїми вчинками.

(3) За адміністративні порушення, вчинені малолітніми, неповно-

літніми віком 14 – 16 років, які поставлені під повну заборону, не-

суть відповідальність відповідно батьки, піклувальники або опіку-

ни, які свідомо допустили їх вчинення.

Глава VВизначення адміністративних покарань

Ст. 27. (1) Адміністративне покарання визначається згідно з норма-

ми цього закону в межах покарання, передбаченого за вчинене по-

рушення.

(2) При визначенні покарання враховуються тяжкість вчиненого по-

рушення, мотиви його вчинення та інші обставини, що пом’якшують

або обтяжують вину, а також майновий стан порушника.

(3) Пом’якшуючі обставини зумовлюють накладення більш м’якого

покарання, а обтяжуючі – більш суворого.

(4) Заміна покарань, передбачених за порушення, більш м’якими

не допускається, крім випадків, передбачених параграфом 2

ст. 15.

677


(5) Не допускається також визначення покарання меншого за най-

менший передбачений розмір покарань штрафом та тимчасовим по-

збавленням права займатися певною професією або діяльністю.

Ст. 28. У випадках незначних адміністративних порушень орган по-

карання може:

а) не накладати покарання, а попередити порушника усно чи пись-

мово, що у разі повторного вчинення порушення на нього буде на-

кладено адміністративне покарання;

б) надіслати акт у товариський суд, якщо щодо порушника не за-

стосовано заходів громадського впливу або адміністративного пока-

рання за подібне адміністративне порушення.

Ст. 29. У випадках незначних адміністративних порушень, вчине-

них неповнолітніми, органи покарання надсилають складені акти

у місцеві комісії боротьби з антигромадськими проявами малоліт-

ніх та неповнолітніх для вжиття заходів виховного характеру.

Глава VIЗагальні адміністративно-карні положення

Ст. 30. Щодо окремих адміністративних порушень, які не встанов-

лені у порядку, передбаченому параграфами 1 і 2 ст. 2, застосову-

ються відповідно ст. 31 і 32.

Ст. 31. На того, хто не виконає або порушить законне розпоряджен-

ня, наказ чи припис органу влади, включаючи такі, що пов’язані

з господарськими заходами держави, накладається штраф у розмірі

від 2 до 50 левів.

Ст. 32. (1) На того, хто не виконає або порушить постанову, розпо-

рядження чи інший акт, виданий або прийнятий Радою Міністрів,

якщо таке діяння не містить складу злочину, накладається штраф

у розмірі від 100 до 2000 левів.

(2) На того, хто не виконає або порушить акт, зазначений у парагра-

фі 1, пов’язаний з бухгалтерським, податковим, митним, валютним

чи екологічним законодавством, якщо діяння не містить складу

злочину, накладається штраф у розмірі від 400 до 3000 левів.

(3) Якщо державний службовець під час виконання державної

служби не виконає або порушить обов’язки, що випливають з актів

згідно з параграфами 1 і 2, то на нього накладається штраф у розмірі

від 40 до 300 левів.

678


(4) Положення попередніх параграфів застосовуються щодо пору-

шень тих виданих чи затверджених Радою Міністрів актів, які без-

посередньо посилаються на цю статтю.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ

АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ, НАКЛАДЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОКАРАНЬ

Глава I Загальні положення

Ст. 33. (1) Якщо за діяння порушено карне переслідування органа-

ми прокуратури, адміністративно-карне провадження не відкрива-

ється.

(2) Якщо буде встановлено, що діяння, за яким відкрито

адміністративно-карне провадження, містить склад злочину, то

провадження припиняється, а матеріали надсилаються відповідно-

му прокурору.

Ст. 34. (1) Не відкривається адміністративно-карне провадження,

а відкрите припиняється, якщо:

а) порушник помер;

б) у порушника виник сталий розлад свідомості;

в) це передбачено законом або указом.

Не відкривається адміністративно-карне провадження, якщо не

складено акта про встановлення порушення протягом трьох місяців

з моменту встановлення порушника або, якщо минув рік з моменту

вчинення порушення, а для митних, податкових, банківських, еко-

логічних та валютних порушень, а також за Законом про відкритий

продаж цінних паперів та нормативних актів щодо його застосуван-

ня та за Законом про реєстр БУЛСТАТ – два роки.

(2) За порушення нормативного акта, який регулює бюджетну,

фінансово-господарську і звітну діяльність згідно з пунктом 1 пара-

графу 1 ст. 32 Закону про державну фінансову інспекцію, а також

за порушення нормативного акта, що регулює ігрову діяльність, не

відкривається адміністративно-карне провадження, якщо не скла-

дено акта про встановлення порушення протягом шести місяців

з моменту встановлення порушника, або якщо минуло більше ніж

п’ять років від моменту вчинення порушення. У таких випадках

строки, передбачені параграфом 1, не застосовуються.

679


(3) Відкрите адміністративно-карне провадження припиняється

у разі, якщо не видано постанови про покарання у шестимісячний

строк від дати складання акта.

Ст. 35. Рішення суду у цивільній справі, що набрало сили,

є обов’язковим для адміністративного органу покарання в питан-

нях цивільного стану та права власності.

Глава IIВідкриття адміністративно-карного провадження

Ст. 36. (1) Адміністративно-карне провадження відкривається скла-

данням акта про вчинення адміністративного порушення.

(2) Адміністративно-карна справа не відкривається, якщо не дода-

ється акт, крім випадків, коли провадження припинене судом або

прокурором і переслане до органу покарання.

Ст. 37. (1) Акти можуть складати посадові особи:

а) спеціально визначені відповідними нормативними актами;

б) визначені керівниками відомств, організацій та глав обласних

адміністрацій та головами громад, на яких покладено застосування

чи контроль за застосуванням відповідних нормативних актів.

(2) Акти можуть складати і представники громадськості, якщо вони

уповноважені нормативним актом.

Ст. 38. (Скасована)

Ст. 39. (1) У разі явно незначних адміністративних порушень, вста-

новлених під час їх вчинення, уповноважені на це органи на місці

накладають штраф у розмірах, передбачених відповідним законом

чи указом, але не більшим за 10 левів, і видають квитанцію.

(2) У разі незначних адміністративних порушень, які виявле-

ні під час вчинення, якщо це передбачено законом або указом,

уповноважені контролюючі органи можуть накладати на місці

порушення штрафи у розмірі від 10 до 50 левів. Про накладе-

ний штраф видається картка, яка містить дані про особу контр-

олюючий орган та порушника, місце і час вчинення порушення,

порушені приписи та розмір штрафу. Картка підписується

контролюючим органом і порушником, який засвідчує, що він

згоден заплатити штраф, і надсилається до фінансового органу

адміністрації відповідної громади для виконання. Копія вида-

680


ється порушникові, щоб він міг сплатити штраф добровільно.

(3) Якщо порушник оспорить порушення або відмовиться сплатити

штраф, про порушення складається акт згідно з положеннями цієї

глави.

Ст. 40. (1) Акт про адміністративне порушення складається у при-

сутності порушника та свідків, які були присутніми під час вчинен-

ня або встановлення адміністративного порушення.

(2) Якщо порушник відомий, але його не можуть знайти або він не

з’явився на запрошення скласти акт, акт складається і за його від-

сутності.

(3) Якщо немає свідків, які були присутніми під час вчинення пору-

шення або його встановлення, або за неможливості скласти акт у їх

присутності, він складається в присутності двох інших свідків, про

що прямо зазначається в ньому.

(4) Якщо порушення встановлене на підставі офіційних документів,

то акт може бути складений і за відсутності свідків.

Ст. 41. При встановленні адміністративних порушень той, хто скла-

дає акт, може вилучати і затримувати речові докази, пов’язані

з встановленням порушення, а також речі, які підлягають вилучен-

ню на користь держави згідно зі ст. 20 та 21.

Ст. 42. Акт про адміністративне порушення має містити:

1. ім’я, по батькові та прізвище особи, яка склала акт, та її посаду;

2. дату складення акта;

3. дату і місце вчинення порушення;

4. опис суті порушення та обставин, за яких воно було вчинене;

5. нормативні акти, які були порушені;

6. ім’я, по батькові, прізвище і вік порушника, його точну адресу,

місце роботи, єдиний громадянський номер;

7. імена і точні адреси свідків, єдиний громадянський номер;

8. пояснення чи заперечення порушника, якщо він зробив їх;

9. імена і точні адреси осіб, яким було завдано майнової шкоди,

та єдиний громадянський номер;

10. опис документів та вилучених речей, якщо такі є, та кому вони

передані на зберігання.

Ст. 43. (1) Акт підписується особою, яка його склала, і принаймні

одним свідком, зазначеним у ньому, його надають порушнику для

681


ознайомлення зі змістом та для підпису із зобов’язанням поставити

до відома орган покарання у разі зміни адреси.

(2) Якщо порушник відмовиться підписати акт, це засвідчуєть-

ся підписом одного свідка, чиє ім’я та точна адреса записуються

в акті.

(3) Якщо особа, яка складає акт, не може встановити особу поруш-

ника, її встановлює найближча адміністрація громади або відділен-

ня Міністерства внутрішніх справ.

(4) Якщо акт складений за відсутності порушника, то його надсила-

ють до відповідної служби, а за відсутності такої – до адміністрації

громади за місцем проживання порушника для пред’явлення йому

та підписання. Акт пред’являється і підписується не пізніше ніж

через сім днів з моменту отримання і негайно повертається.

(5) При підписанні акта порушнику видається його копія під роз-

писку, а в акті зазначається дата його підписання.

(6) Якщо порушника після ретельних розшуків не можуть знайти,

це зазначається в акті і провадження припиняється.

Ст. 44. (1) Крім зауважень під час складання акта, порушник у три-

денний строк з моменту його підписання може зробити і письмові

зауваження щодо нього.

(2) Якщо у своїх зауваженнях порушник вкаже письмові або речові

докази, вони мають бути зібрані офіційно, наскільки це можливо.

(3) У двомісячний строк з дня підписання акта його надсилають до

органу покарання разом із зауваженнями, зібраними доказами та

іншими додатками до справи.

Ст. 45. (1) До видання постанови про покарання потерпілий може

звернутися з проханням до органу покарання про відшкодування

завданих йому збитків у розмірі до 2 левів, якщо у відповідному за-

коні чи указі не передбачена можливість звертатися до відповідного

органу з проханням про відшкодування у більшому розмірі.

(2) Особа, яка звернулася з проханням про відшкодування, має по-

відомити орган покарання про зміну адреси.

Ст. 46. (1) Вилучені речі передаються на зберігання згідно з встанов-

леними правилами.

(2) За відсутності таких правил, ці речі передаються на зберігання

до служби, представник якої склав акт, або до відповідної адміні-

страції громади.

682


(3) У разі доцільності речі можуть бути передані на зберігання по-

рушникові або іншій особі.

(4) Речі, що швидко псуються, продаються через державні або гро-

мадські фірми, а отримані суми після відрахування здійснених

витрат депонують у Державній ощадній касі.

Глава IIIАдміністративно-карні органи

Ст. 47. (1) Адміністративні покарання можуть накласти:

а) керівники відомств і організацій, а також керівники областей

та голови громад, які уповноважені застосовувати відповідні нор-

мативні акти або контролювати їх виконання;

б) посадові особи та органи, уповноважені відповідним законом або

указом;

в) судові та прокурорські органи у випадках, передбачених законом

або указом.

(2) Керівники, визначені в літері «а», можуть покладати свої пра-

ва органу покарання на визначених ними посадових осіб, якщо це

передбачене відповідним законом, указом або постановою Ради Мі-

ністрів.

Ст. 48. (1) Адміністративно-карна справа розглядається адміні-

стративно-карним органом у тому районі, де було вчинено порушен-

ня.

(2) Якщо не можна точно встановити, де було вчинено порушення,

компетенцію розглядати справу має адміністративно-карний орган

того району, де проживає суб’єкт діяння, або орган того району,

де вперше було відкрито провадження.

Ст. 49. Якщо адміністративно-карний орган, у якому розпочато роз-

гляд, вирішить, що провадження належить до компетенції іншого

органу, то він негайно передає його цьому органу.

Ст. 50. Спори про компетенцію щодо адміністративно-карного

провадження між органами одного і того самого відомства чи

організації вирішуються керівником відповідного відомства чи

організації, а між органами різних відомств чи організацій –

окружним судом, у районі якого знаходиться орган, що склав

акт.

683


Ст. 51. (1) Не може брати участь у розгляді адміністративно-карної

справи і видання постанови про покарання посадова особа, яка:

а) потерпіла внаслідок порушення або є подружжям або родичем

порушника чи потерпілого у прямій лінії без обмежень або у бічній

лінії – до четвертого ступеню споріднення;

б) склала акт про порушення або є свідком;

в) зацікавлена у кінцевому результаті адміністративного прова-

дження або має з порушником або потерпілим особливі стосунки,

які дають вагомі підстави сумніватися у його безсторонності.

(2) За наявності будь-якої із зазначених підстав посадова особа під-

лягає відводу.

(3) Відводи на однакових підставах можуть заявляти і порушник,

і потерпілий внаслідок порушення.

Глава IVПровадження щодо накладення адміністративних покарань

Ст. 52. (1) Орган покарання має винести рішення в адміністративно-

карній справі в місячний строк з моменту її надходження.

(2) Якщо виявиться, що акт не був пред’явлений порушникові,

то орган покарання негайно його повертає тому, хто складав акт.

(3) Після одержання справи орган покарання повідомляє про скла-

дений акт потерпілих внаслідок порушення, якщо такі є і їхні адре-

си відомі.

(4) Перед тим, як винести рішення у справі, орган покарання пе-

ревіряє акт на його відповідність закону і обгрунтованість і оцінює

заперечення та зібрані докази, а в разі необхідності проводить роз-

слідування суперечливих обставин. Розслідування може бути дору-

чене й іншим посадовим особам цього самого відомства.

Ст. 53. (1) Якщо буде встановлено, що порушник вчинив винне діян-

ня, якщо нема підстав для застосування ст. 28 та 29, орган покаран-

ня видає постанову, якою на порушника накладається відповідне

адміністративне покарання.

(2) Постанова про покарання видається і тоді, коли акт складений

неналежним чином, потрібно лише, щоб незаперечно було встанов-

лено факт вчинення порушення, особистість порушника та його

провину.

Ст. 54. Якщо буде встановлено, що діяння не є порушенням, що по-

рушення не вчинене особою, вказаною як порушник, або що воно

684


не може бути поставлене їй у вину, орган покарання припиняє

справу з вмотивованою резолюцією, приймаючи постанову про по-

вернення вилучених речей, за винятком випадків, коли володін-

ня ними заборонене, або про виплату рівноцінного відшкодування

у випадках, передбачених параграфом 4 ст. 46. Речі, володіння

якими заборонене, не повертаються, з ними чинять у порядку, пе-

редбаченому у відповідних нормативних актах.

Ст. 55. (1) Виносячи постанову про покарання, орган покарання ви-

словлюється і щодо вимоги про відшкодування завданої порушен-

ням шкоди.

(2) Якщо порушенням завдано шкоди державному підприємству,

установі чи організації, орган покарання виносить рішення про від-

шкодування, навіть якщо позову не заявлено.

(3) Розмір відшкодування завданої шкоди визначається в установ-

леному порядку, а якщо такого не існує, то може буде визначений

з допомогою експерта.

Ст. 56. Якщо під час вирішення питання про відшкодування в орга-

ну покарання виникнуть труднощі фактичного чи правового харак-

теру, провадження щодо нього припиняється, а зацікавленій особі

пропонують звернутися за відшкодуванням до суду на загальних

підставах.

Ст. 57. (1) Постанова про покарання має містити:

1. ім’я, по батькові, прізвище та посаду особи, яка її видала;

2. дату видання і номер постанови;

3. дату акта, на підставі якого вона видається, а також ім’я, посаду

та місце роботи особи, яка склала акт;

4. ім’я, по батькові та прізвище порушника, його точну адресу та

єдиний громадянський номер;

5. опис порушення, дату і місце, де воно було вчинене, обставини,

за яких воно було вчинене, а також докази, якими воно підтверд-

жується;

6. законні приписи, які були порушені винно;

7. вид і розмір покарання;

8. речі, які вилучаються на користь держави;

9. розмір відшкодування і кому його належить сплатити;

10. чи підлягає постанова про покарання оскарженню, в який строк

і в якому суді.

685


(2) Постанова про покарання підписується посадовою особою, яка

його видала.

Ст. 58. (1) Копія постанови про покарання вручається під розписку

порушнику та особі, яка вимагала відшкодування.

(2) Якщо порушник або особа, яка вимагає відшкодування, не про-

живає за поданою ними адресою, а нова адреса невідома, то орган

покарання робить про це позначку на постанові про покарання,

і вона вважається врученою від дати позначки.

Глава VОскарження постанов про покарання

Ст. 59. (1) Постанова про покарання підлягає оскарженню у район-

ному суді того району, де було вчинено або завершено вчинення по-

рушення, а щодо порушень, вчинених за кордоном, – у Софійсько-

му районному суді.

(2) Порушник і особа, яка вимагає відшкодування, можуть оскар-

жити постанову у семиденний строк від її вручення, а прокурор

може опротестувати її у двотижневий строк від її ухвалення.

(3) Не підлягають оскарженню постанови, якими накладається

штраф у розмірі до 10 левів включно, якими постановлено вилу-

чення на користь держави речей вартістю до 0,20 лева включно, або

якими присуджено відшкодування завданої шкоди на таку саму

вартість, якщо у спеціальному законі не передбачено іншого.

Ст. 60. (1) Оскарження постанови про покарання відбувається через

орган покарання, який її видав. У скарзі зазначаються всі докази,

на які посилається скаржник.

(2) У семиденний строк від отримання скарги орган покарання над-

силає її разом з усією справою до відповідного районного суду, на-

водячи у супровідному листі і докази на користь оскаржуваної по-

станови.

Ст. 61. (1) На розгляд справи у районному суді викликаються по-

рушник, особи, які вимагають відшкодування, у тому числі й ті,

про яких йдеться у параграфі 2 ст. 55, та установа чи організація,

чий орган видав постанову про покарання, а також допущені судом

свідки.

(2) Суд розпочинає розгляд справи й у тих випадках, коли скарж-

ника не було знайдено за поданою ним адресою. Суд розглядає спра-

686


ву і в тих випадках, коли скаржника, порушника, який не подавав

скаргу, або особу, яка вимагає відшкодування, не знайшли за по-

даними ними адресами.

Ст. 62. Прокурор може брати участь у провадженні перед судом,

якщо вважатиме це за необхідне.

Ст. 63. (1) Районний суд у складі лише судді розглядає справу по

суті і виносить рішення, яким може підтвердити, змінити або ска-

сувати постанову про покарання. Рішення підлягає касаційному

оскарженню в адміністративному суді на підставах, передбачених

у Карно-процесуальному кодексі, та у порядку розділу дванадцято-

го Адміністративно-процесуального кодексу.

(2) У передбачених законом випадках суд може припинити прова-

дження з ухвалою, яке може бути оскаржена окремою скаргою.

Глава VIНабрання сили постановами про покарання

Ст. 64. Набирають сили постанови про покарання, які:

а) не підлягають оскарженню;

б) не були оскаржені у передбачений законом строк;

в) були оскаржені, але залишені без змін або змінені судом.

Глава VIIПерегляд у порядку нагляду

Ст. 65 – 69. (Скасовані)

Глава VIIIВідновлення адміністративно-карних проваджень

Ст. 70. Адміністративно-карні провадження, за якими постанови

про покарання набрали сили, а також вирішені і припинені судом

справи, які були відкриті у зв’язку з оскарженням постанов про по-

карання, підлягають відновленню у разі, якщо:

а) вироком суду, що набрав сили, буде встановлено, що деякі дока-

зи, на основі яких ухвалена постанова про покарання, судове рішен-

ня або ухвала, є несправжніми;

б) вироком суду, що набрав сили, буде встановлено, що адміні-

стративно-карний орган, суддя або судовий засідатель вчинив зло-

687


чин у зв’язку з винесенням постанови про покарання, рішення або

ухвали суду;

в) відкриються обставини або докази, що мають суттєве значення

для встановлення об’єктивної істини, які не були відомі на час ви-

несення постанови, рішення чи ухвали суду;

г) якщо вироком, що набрав сили, буде встановлено, що діяння, за

яке накладено адміністративне покарання, містить склад злочину.

Ст. 71. Відновлення адміністративного провадження допускається,

якщо пропозиції за літерами «а» та «б» попередньої статті зробле-

ні у шестимісячний строк від набрання сили вироком, а у випадку,

передбаченому літерою «в», – у дворічний строк від набрання сили

постановою про покарання, рішенням або ухвалою.

Ст. 72. (1) Подання про відновлення вноситься окружним прокуро-

ром і розглядається відповідним окружним судом.

(2) Своїм поданням прокурор може зупинити виконання постанови

про покарання або рішення суду.

Ст. 73. (1) Окружний суд розглядає подання у відкритому засіданні

з викликом сторін.

(2) Якщо подання обгрунтоване, то суд діє згідно з положеннями

ст. 68.

Глава IXВиконання постанов про покарання та рішень суду

Ст. 74. У триденний строк з моменту набрання сили постановою про

покарання орган покарання або відповідно суд вживає заходів для

її виконання.

Ст. 75. Якщо накладено покарання у вигляді громадського осуду, то

копія постанови про покарання або рішення суду надсилається відпо-

відній громадській організації, членом якої є покараний, або керів-

ництву підприємства, установи чи організації, де він працює, відпо-

відно до визначеного в постанові про покарання або рішення суду.

Ст. 76. Виконання покарання у вигляді громадського осуду поля-

гає в зачитуванні постанови про покарання або рішення суду перед

зборами громадської організації або трудового колективу, на які за-

прошують бути присутнім і порушника.

688


Ст. 77. (Скасована)

Ст. 78. (1) Якщо присуджено відшкодування на користь державного

підприємства, кооперативу або іншої громадської організації, копія

постанови про покарання або відповідно виконавчий лист надсила-

ється офіційно судовому виконавцю, про що доводиться до відома

зацікавленого, на чию користь він виданий.

(2) Якщо відшкодування присуджене на користь окремого грома-

дянина, копія постанови про покарання або відповідно виконавчий

лист видається на його вимогу і виконується відповідним судовим

виконавцем.

Ст. 79. (1) Постанови про покарання та рішення суду, якими накла-

дено штрафи або присуджені грошові відшкодування на користь

держави, виконуються у порядку стягнення державних зборів.

(2) Постанови про покарання та рішення суду, якими присуджені

грошові відшкодування на користь державних підприємств, коопе-

ративів, інших громадських організацій або громадян, виконують-

ся у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом.

Ст. 80. Якщо постановою про покарання або рішенням суду перед-

бачено вилучення речей на користь держави, їх копія надсилається

до Агентства державних зборів для виконання.

Ст. 81. (1) Постанова про покарання або рішення суду, яким поста-

новлено тимчасове позбавлення права займатися певною професі-

єю чи діяльністю, виконується органами, які надають таке право

і контролюють його здійснення, та керівником підприємства, уста-

нови чи організації, де працює покараний.

(2) Якщо посада покараного пов’язана з професією або діяльністю,

права займатися якою він позбавлений, керівник підприємства,

установи чи організації негайно звільняє його з цієї посади.

Ст. 82. (1) Адміністративне покарання не виконується, якщо мину-

ли:

а) два роки, якщо накладене покарання – штраф;

б) шість місяців, якщо накладене покарання – тимчасове позбав-

лення права займатися певною професією чи діяльністю;

в) три місяці, якщо накладене покарання – громадський осуд.

(2) Відлік строку давності починається з моменту набрання сили

актом, яким накладене покарання, і припиняється будь-якою дією

689


уповноважених органів, вчиненою стосовно покараного для вико-

нання покарання. Після завершення дії, яка перервала строк дав-

ності, відлік строку давності розпочинається заново.

(3) Незалежно від припинення чи переривання строку давності,

адміністративне покарання не виконується, якщо минув строк,

який наполовину перевищує строк, передбачений у параграфі 1.

(4) Розпорядження попереднього параграфа не застосовуються щодо

штрафу, якщо для його стягнення в строк згідно з параграфом 1 від-

крито виконавче провадження. Це стосується і задавнених справ,

строк давності за якими не минув до набрання чинності цим пара-

графом.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙАДМІНІСТРАТИВНО-КАРНІ САНКЦІЇ СТОСОВНО

ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ОДНООСОБОВИХ ТОРГОВЦІВ

Ст. 83. (1) У випадках, передбачених відповідним законом, указом,

постановою Ради Міністрів або розпорядженням ради громади, на

юридичні особи або одноосібних торговців може накладатися май-

нова санкція за невиконання зобов’язань перед державою чи грома-

дою при здійсненні своєї діяльності.

(2) Санкція, передбачена попереднім параграфом, застосовується

у порядку, передбаченому цим законом, якщо відповідним норма-

тивним актом не передбачено іншого порядку.

Ст. 83а. (1) На юридичну особу, яка збагатилася або могла б збагати-

тися внаслідок злочину, передбаченого ст. 108а, 109, 110 (підготов-

ка до тероризму), 142 – 143а, 159 – 159в, 209 – 212а, 213а, 214, 215,

225в, 242, 250, 252, 253, 254, 254б, 256, 257, 280, 283, 301 – 307,

319а – 319е, 320-321а і 354а – 354в Карного кодексу, а також усіх

злочинів, вчинених за дорученням або на виконання рішень органі-

зованої злочинної групи, якщо вони вчинені:

1. особою, уповноваженою формувати волю юридичної особи;

2. особою, яка представляє юридичну особу;

3. особою, обраною у контрольний чи наглядовий орган юридичної

особи, або

4. працівником або службовцем, якому юридична особа доручила

виконувати певну роботу, якщо злочин вчинено під час або у зв’язку

з виконанням цієї роботи, накладається майнова санкція у розмірі

до 1 000 000 левів, але не менша за вартість отриманої вигоди, якщо

вона майнова, а якщо вигода не має майнового характеру або її роз-

690


мір не можна встановити, то санкція становить від 5 000 до 100 000

левів.

(2) Майнова санкція накладається на юридичну особу і тоді, коли

особи, перелічені у пунктах 1, 2 і 3 параграфу 1, підбурили, допомо-

гли вчинити зазначені діяння, а також тоді, коли діяння були при-

пинені на стадії спроби.

(3) Майнова санкція накладається незалежно від притягнення

до карної відповідальності того, хто вчинив злочин згідно з парагра-

фом 1.

(4) Вигода або її вартість вилучається на користь держави, якщо

вона не підлягає поверненню або відновленню, або вилученню у по-

рядку, передбаченому Карним кодексом.

(5) На державу, державні органи та органи місцевого самоврядуван-

ня, а також міжнародні організації майнова санкція, передбачена

параграфом 1, не накладається.

Ст. 83б. (1) Провадження за ст. 83а відкривається на підставі моти-

вованого подання відповідного прокурора до окружного суду:

1. після внесення обвинувального акта; або

2. коли карне провадження не може бути відкрите або відкрите при-

пинене на підставі того, що:

а) суб’єкт діяння не несе карної відповідальності внаслідок ам-

ністії;

б) карна відповідальність погашена внаслідок спливу передбачено-

го законом строку давності;

в) суб’єкт діяння помер;

г) після вчинення злочину суб’єкт діяння потрапив у стан тривало-

го душевного розладу, що виключає осудність.

(2) Подання має містити:

1. опис злочину, обставини, за яких його було вчинено, та наявність

причинного зв’язку між ним та вигодою для юридичної особи;

2. вид і розмір отриманої вигоди;

3. назву, предмет діяльності, місце розташування й адресу управ-

ління юридичної особи;

4. особисті дані осіб, які представляють юридичну особу;

5. особисті дані звинувачених або засуджених за вчинення злочину

осіб;

6. опис письмових матеріалів або їх завірених копій, які встановлю-

ють обставини згідно з пунктами 1 та 2;

7. список осіб, які мають бути викликані;

691


8. дату і місце складання подання, ім’я, посаду та підпис проку-

рора.

(3) До подання додається і копія для юридичної особи.

Ст. 83в. Прокурор може звернутися до суду з вимогою вжити захо-

дів для забезпечення майнової санкції щодо юридичної особи в по-

рядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом.

Ст. 83г. Суд розглядає подання у відкритому засіданні за участю

прокурора.

Ст. 83д. Суд розглядає справу в межах обставин, зазначених у по-

данні, і на підставі зібраних доказів оцінює:

1. чи отримала юридична особа неправомірну вигоду;

2. чи є зв’язок між особою, яка вчинила злочинне діяння, і юридич-

ною особою;

3. чи є зв’язок між злочинним діянням і вигодою, отриманою юри-

дичною особою;

4. який розмір вигоди, якщо вона майнова.

Ст. 83е. (1) Суд приймає рішення про накладення майнової санкції

після набрання сили обвинувальним вироком або рішенням згідно

з параграфом 4 ст. 97 Цивільного процесуального кодексу і при до-

веденні обставин згідно зі ст. 83д.

(2) Рішення має містити дані про юридичну особу, походження, вид

і розмір вигоди, розмір накладеної майнової санкції.

(3) У справах, які фактично або юридично є складними, мотиву-

вальна частина може бути укладена і після ухвалення рішення, але

не пізніше ніж через 15 днів.

(4) Проти рішення може бути подана апеляційна скарга або протест

до відповідного апеляційного суду в 14-денний строк від повідо-

млення про рішення.

(5) Апеляційний суд розглядає скаргу у порядку, передбаченому

Карно-процесуальним кодексом. Його рішення є остаточним.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙОСОБЛИВІ ПОЛОЖЕННЯ

Ст. 84. Оскільки в цьому законі не передбачені особливі прави-

ла виклику та вручення повісток і повідомлень, здійснення опису

та вилучення речей, визначення витрат свідків та винагороди екс-

пертам, відлік строків, а також провадження у суді з розгляду скарг

692


на постанови про покарання, касаційних скарг у окружному суді та

звернень щодо відновлення, то застосовуються положення Карно-

процесуального кодексу.

Ст. 85. Щодо виразів «посадова особа», «орган влади» та «офіцій-

ний документ», які вживаються в цьому законі, застосовуються по-

ложення Карного кодексу.

Ст. 86. Адміністративні порушення, вчинені до набрання сили цим

законом, щодо яких не були складені акти, встановлюються і по-

рушники караються у процесуальному порядку, встановленому

цим законом.

Ст. 87. Незавершені адміністративні провадження завершуються

в процесуальному порядку, встановленому цим законом.

Зміни до інших законів[…]

ЗАКОН РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ «ПРО ... · 2018-05-17 · 672 ЗАКОН...

Documents

Transcript of ЗАКОН РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ «ПРО ... · 2018-05-17 · 672 ЗАКОН...