ЛИСТОПАД 2017 NOVEMBER 2017 - StsVO · не лише щоб ми реаґували. Бо...

Ч. 11 (1002), Рік XLVIIЛИСТОПАД 2017

No. 11 (1002), Vol XLVIINOVEMBER 2017

Отці душпастирі, Парафіяльна Рада та всі парафіяни Собору св. Володимира і Ольги сердечно вітають наше Братство св. Архистратига Михаїла з їхнім

святом. Нехай багатомилостивий Господь Бог і Пречиста Діва Марія зішлють свої щедрі ласки нашим братчикам на многі і благі літа!

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЛИСТОПАД 2017

2

ÓÊÐÀ¡ÍÑÜÊÈÉ ÊÀËÅÍÄÀÐ

NOVEMBER 2017

Просимо користувати iз парафіяльного вебсайту:www.stsvo.org

ПАРАФІЯЛЬНИЙ ОСЕРЕДОК2247 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 Тел. (773) 384-6400

Пригадуємо, що можна замовити приміщення в нашому Осередку який знаходиться у самому центрі Українського села - на різні родинні імпрези, дні народження, хрестини, весілля і забави.Заохочуємо батьків, котрих діти приступають до Першого Врочистого Св. Причастя і Першої Св. Сповіді, щоб користали і вже замовляли собі приміщення в нашому Осередку.До ваших послуг професійна обслуга, вишукана їжа, а також величезна паркова площа, нададуть вам приємний час у колі родини і друзів.

ПАРАФІЯЛЬНА РАДІОПРОГРАМА- НЕДІЛЬНІ ДЗВОНИ -

Ви можете замовляти ваші привіти, побажання для ваших рідних, знайомих.

Слухайте радіопередачу кожного вівторкао годині 8:00 вечора із радіостанції

WSBC 1240 AM (на півночі)WCFJ 1470 AM (на півдні)

ЛИСТОПАД 2017


3

ПРОПОВІДЬ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ВЛАДИКИ КИР ВЕНЕДИКТА АЛЕКСІЙЧУКАна Свято Покрови Пресвятої Богородиці – 15 -го жовтня 2017 р.Б

В ім’я Отця, Сина і Святого ДухаСлава Ісусу Христу!

“Ви ж любіть ворогів Ваших” Лк. 6, 27

Я певний того, що ніякі інші слова в Євангелії не є так трудні для сприйняття для багатьох з нас, як ці. Так, ми свідомі того, що в Євангелії є багато логічних речей, багато чого про моральність людей, про взаємовідносини та стосунки. Але для нас завжди і повсякчас стоїть гостро це питання - любити ворогів. Як їх любити коли вони чинять зло для нас чи інших? Це не є просто, щоб нам опанувати свою логіку і свої почуття. Бо нам якось не виглядає логічним як їх полюбити, чому їх любити і за що їх любити. Нам щось здається, що в християнстві щось не так з цим. Зворотньо, коли у нашому житті з’являється якийсь ворог, ворог особистий, або для певної спільноти, тоді ми починаємо провадити більш активне життя, щось здобувати, воювати і боротися. В нас в народі є поговірка, “поки не загримить, чоловік не перехреститься». Я переробив би ці слова і сказав би: “поки нас не з’явиться ворог, ми сидимо і дрімаєм”. А вже як з’явився ворог, ми тоді можемо працювати і змагатись. Це нас мобілізує до певних речей. Але Євангеліє не є двозначне в цьому випадку, тут все чітко і зрозуміло: “Любіть ворогів”. Вороги, це не є особи, які не мають бути в нашому житті. Вороги це ті особи, яких ми вважаємо за ворогів. Коли ми поглянемо на своє життя, напевно кожен з нас це пережив в більшій чи меншій мірі. Хтось для нас був другом чи приятелем який підставляв плече в трудних хвилях життя, з яким ми ділилися самим сокровенним. Однак змінювались обставини і не раз ця сама особа стала для нас неприятелем, а навіть ворогом. Як бачимо, що в один період нашого життя ця особа була нашим товаришем, а в інший була в нас ворогом.

Також трапляється випадки, що хтось для нас був не другом, з кимось ми не могли спілкуватися, але змінилися певні обставини і цю особу ми побачили з іншої сторони. Ми побачили, що ця особа також може бути для нас цінна, важлива і потрібна. І то не є справа людей, що хтось є друг чи ворог, приятель чи не приятель, все залежить від мене і моєї постави. В той самий час одна і та сама особа, може бути для когось вірним товаришем, а для іншого ворогом. Для когось ця особа може бути

неприятелем, а для когось приятелем. Все залежить від нас. В нас кажуть, що пункт бачення залежить від місця сидіння. Це не є, що хтось нам є ворогом, а скоріше як ми цю особу сприймаємо. Певний того, що ми в свойому житті мали свою думку про когось, нема різниці чи неґативну чи позитивну, однак потім отримавши більше інформації і знань про цю особу, і наш погляд змінювався. То ж ситуація є такою як ми бачимо. It’s my subjective point of view. Це мій погляд, моє переконання, моє розуміння. Я собі не раз думав про наші стосунки з

Богом. Я вже згадував, що наші стосунки з кимось можуть мінятись, від позитивних до негативних, або в одну і другу сторону по декілька разів у нашому житті. Та погляньмо на наші стосунки з Богом. Це щось неймовірне людському розуму, незбагненне. Я не знаю чи ми щось подібне в наших людських стосунках досвідчили. Скільки разів ми приходили до сповіді і казали Богові, найкращому Батькові, приятелеві і другові, що ми каємось зі своїх гріхів, навертаємось і хочемо почати нове життя. Однак скільки разів в житті ми цього не дотримувались. Ми знову грішили і в черговий раз приходили до Сповіді з бажанням, що б Він нас простив. Ми навіть не

4


допускаємо думки, щоб Бог нам не простив, ми не маємо в цьому сумніву. Але погляньмо на людські стосунки. Коли б хтось з наших знайомих, друзів чи приятелів стільки разів був нам невірний, так часто зраджував нас, стало не дотримував свого слова, тоді б ми точно сказали: “дай мені спокій з цією дружбою, не хочу мати з тобою більше справи.” Погляньмо ж яка постава Бога, це щось неймовірне. Ніщо і ніхто не може зрушити цієї “дружби”, якщо так можна сказати, Бога до нас. Ще більше, ніколи Бог не може розчаруватись в нікому з нас щоби ми стали для Господа ворогом. Бог завжди є вірний ці любові до кожного з нас. Ми не є свідомі цього наскільки Бог вірить в нас, в нашу спроможність жити свято, праведно, та досконало. Він завжди, в кожній миті нашого життя вірить в то, що ми можемо бути кращими. Навіть коли ми в це не віримо. Так, ми часто розчаровуємося в собі в інших, але Бог ніколи не розчаровується ні в нас, ні в інших. Бог завжди вірний в своїй любові до кожної людини. В ніяких життєвих ситуаціях Бог не перестане нас любити. Ніколи не перестане проявляти свою любов до кожного із нас. Вернемося до Євангелії: “Ви ж любіть ворогів Ваших.” Я багато роздумував на цими словами та прийшов до глибокого переконання, що любов до ворогів є іспитом для нашого християнства. Ці слова є для нас завжди іспитом, наскільки ми маємо цей Божий дух в собі, наскільки ми уподібнюємось любові Господа, яку Він має до нас. В цьому ж Євангелії, Господь каже слова, “Щось ж того як ви любите тих, що Вас люблять. Яка Ваша у тому заслуга? ” Це з інстинктивно коли хтось щось зробив тобі добре, ти відповідаєш тим самим іншим. Ти зробив щось іншим, так само вони відповідають тобі. Бог же не є залежний в того, що ми робимо, добро чи зло. Бог завжди любить нас, і ніколи не перестане любити. Дорогі друзі! Як ми маєм в собі Божий дух, то ми також мали б любити кожну людину, яку поставить на нашій життєвій дорозі Господь. І коли я буду любити цю людину, це не значить, що я завжди маю годитися на то, що вона робить. Бо не можна сказати на зло, що це добро, на темне, що це є біле. Однак коли я буду любити цю людину,

я буду уприсутнювати в цій ситуації для неї Бога. Згідно Івана Богослова, хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі. А Бог знає, як кого навчити, як кого наставити, як кого змінити. Тому можемо тепер зрозуміти, чому Бог дає в нашому житті ті чи іншій трудні та складні ситуації! Чому Бог допускає ті чи інших ситуаціях де з нами поводяться не справедливо? Чому? Щоб ми своєю поставою, в цих обставинах уприсутнювали Бога. Погляньмо на Ісуса Христа, на Євангеліє. Нігде в Євангелії, не можемо знайти місце щоб Ісуса Христа “вивели” з себе. Навіть на хресті, коли Його розпинали від злоби людської і несправедливості, коли вбивають свого Спасителя, Він не перестає любити. Розпростирає свої руки, немов би хоче обняти все людство. І промовляє ці знамениті слова, “Отче прости їм, бо не знають що Вони роблять.” Дорогі браття і сестри! Бог ставить кожного з нас серед тих чи інших людей, серед тих чи інших обставин саме для того, щоб ми виявляли цю любов, щоб об’являли через це Бога. Посилає нам ті чи інші обставини, часто складні, трудні та непередбачливі, не лише щоб ми реаґували. Бо частіше наше життя це реакція, хтось щось зробив, чи сказав і ми реаґуємо. Хтось повісив з нами зле, ми відповідаєм цим самим, через це ця злоба продовжується в світі. Коли нас ставить Бог в ситуаціях складних і трудних, Він хоче єдиного, а саме, щоб ми уприсутнювали Його. Тому погляньмо на наших святих, як також на близьких нам – Митрополита Андрея та Патріярха Йосифа. Ні святі, ні митрополит Андрей, ні патріярх Йосиф ніколи не відповідали злобою тим, хто причинив їм прикрість. Патріярх Йосиф вісімнадцять років був ув’язнений, за цей час він натерпівся багато від своїх мучителів. Він розумів, що вони творили зло, але своєю поставою він повторяв за Христом: “Отче прости їм, бо вони не знають що роблять.” Тому хай Господь дасть нам велике бажання, щоб були свідком його любові, там де Він нас ставить в наших родинах, серед наших друзів і знайомих. Щоб ми любили кожного, кого Бог нам посилає, і цим являти Бога. Та щоб бути свідомим, що мірилом наскільки ми маємо Божий дух в собі – це є любов до ворогів.

5


Чи знаємо ми про цінність ангелів?

П’ять років тому в одному зі своїх повчань тодішній Папа Бенедикт XVI (нині емерит) сказав дуже цінні слова про ангелів-охоронців: «Господь завжди поруч і Він діє в людській історії та супроводжує нас за допомогою особливої присутності Своїх ангелів». Багато з нас, ще з дитинства молимося до ангелів-хоронителів, багато хто практикує молитву заступництва до Архангела Михаїла, якого цими останніми листопадовими днями особливо вшановуємо. Тому хотів би, коротко, зупинитися на важливій ролі, яку мають ангели в житті християнина. Папа Бенедикт XVI, ще будучи кардиналом, у 1977 році сказав, що в нинішні часи дуже мало говориться про ангелів, що досить негативно позначається на вірі людини, а говорити про ангелів значить відчувати особливу Божу присутність у світі та надзвичайну опіку Його помічників – ангелів-хоронителів. Часто люди думають, що про ангелів варто говорити дітям, що йдеться наче про якусь казочку, але що ця тема не є темою дорослих. Це велика помилка багатьох вірних, які до кінця не можуть відчути особливу Божу присутність і не знають вчення Церкви.

9 чинів ангельських і 9 речей, які варто знати християнину про ангелів: 1. Церква вчить, що ангели реально існують і це є правдою віри, яку Господь об’явив. Святий Августин каже, що «ангел», означає функцію, а не природу: «Запитуєш, як називається така природа?

– Дух. Ти запитуєш про функцію? – Ангел; через те, чим він є, – це дух, а через те, що робить, – це ангел». Слово ангел означає «посланець». Отже, ангел – це духовне, безтілесне створіння, яке належить до невидимого світу, і ми про це кажемо у символі нашої віри: «Вірую в Єдиного Бога, Отця Вседержителя, творця неба і землі, всього видимого і невидимого». Ангели мають щось спільного з людиною: це звичайно, не тіло, але розум і воля. Вони є особовими і безсмертними створіннями, а також більш досконалими від людини. 2. Ще в Старому Завіті згадується про ангелів. Ви всі, напевно, пригадуєте, як вони зачинили земний рай після непослуху наших прародичів: «І вигнав він (Господь) Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Бут 3,24). Також в історії Авраама згадується про ангела, який зупинив руку прабатька: «Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!» (Бут 22,11). Також архангел Гавриїл сповіщає про народження Предтечі і народження Ісуса Христа. У книзі пророка Ісаї читаємо, що вони є близько Бога, перебувають перед Його високим престолом і повсякчасно прославляють Всевишнього чудесним співом: «Свят, свят, свят, Господь сил; уся земля повна Його слави» (пор. 6, 1-3). Кількість небесних воїнів є безмірна, про що розказує пророк Даниїл (7, 10): «Тисячі тисяч Йому служили, і силенна безліч перед Ним стояла». 3. В Новому Завіті, Ісус Христос говорячи про ангелів, каже, що вони споглядають «повсякчас обличчя мого Небесного Отця» (Мт 18,10), а псалмоспівець каже про них: «могутні силою, що виконують Його слово, покірні голосові слова» (Пс 103,20). Апостол Павло дуже цікаво розказує, що ангели були створені для служби Богові: «Бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було Ним і для Нього створене» (Кол 1,16) і що вони є посланцями Його

6


спасіння: «Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадковувати спасіння?» (Євр 1,14). 4. Церква має багато молитов до ангелів, до архангелів, зокрема до Святого Михаїла і Святого Гавриїла, до ангелів хоронителів, єднається з ними у прославі Господа Бога. Про це дуже гарно видно з Херувимської Пісні, коли всі вірні в часі відправи Служби Божої співають: ««Ми, Херувимів тайно являючи і животворній Тройці трисвятую пісню співаючи». 5. Кожен вірний має свого ангела-хоронителя, який згідно слів Св. Василія Великого, є «вихователем, який веде його в житті». Саме ангели допомагають людині у її земному житті та опікуються кожною людиною зокрема. Найважливіша їхня місія – це поклоніння Пресвятій Трійці: ангели славлять Бога, моляться і величають Його. Але певна кількість ангелів охороняє і супроводжує людей. Святий Тома Аквінський пояснював, що кожна важлива особа завжди отримує від короля ескорт вершників; і що всі ми – настільки важливі особи в Його очах, що він дає нам ангела-охоронця, щоб супроводжував нас на дорозі до святості. 6. Про присутність ангелів при кінці світу неодноразово говорить нам Святе Письмо. Коли Ісус пояснює притчу про кукіль, читаємо «Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня» (пор. Мт 13,36-43, 47-49). А також: «Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з Ним» (Мт 25,31). Тому, при другому пришесті Ісуса Христа ангели будуть супроводжувати нашого Господа і служити Йому в часі суду. 7. У Святому Письмі описується, як св. Архангел Михаїл поборов дракона і його збунтованих ангелів: «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені» (Од 12, 7-10).

8. Після упадку Люцифера, Творець вибрав для ангелів вождя – Архангела Михаїла, ім’я якого у перекладі означає «хто як Бог». Апостол Петро каже про цей упадок: «Бо коли Бог не пощадив ангелів, які були грішили, а кинув у пекло й передав їх до темної безодні, щоб їх тримати на суд…» (2 Пт 2,4). Знаємо з Біблії, що ангели на чолі зі св. Архистратигом Михаїлом скинули з Божих хоромів тих, які вчинили проти Бога бунт, - дияволів разом із їхнім сумнозвісним лідером - Люцифером. Диявол дуже боїться святого Архангела Михаїла. 9. До цього небесного заступника звертаються за допомогою екзорцисти, коли виганяють із людей бісів. Наприклад, ритуал екзорцизму Папи Лева XII починається закликом: «В ім’я Бога Ісуса Христа» і молитвою до св. Архангела Михаїла. Існує молитва на вервиці для відігнання диявола, в якій містяться часті звертання до святого Архистратига. В Святому Письмі написано, що наприкінці світу св. Михаїл знову захистить Господній народ перед злом: «І в той час устане Михаїл, князь великий, що стоїть на варті... Той час буде часом скрути, якої не бувало відтоді, як постали люди, аж до цих пір... І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться; одні - на життя вічне, другі - на вічний сором та на ганьбу. Розумні сяятимуть небесним сяйвом, - і ті, що навернуть багатьох до справедливості, неначе зорі, повіки, назавжди» (Дан 12, 1-3). В час, коли в молитві звертаємося до Святого Архангела Михаїла, просимо особливого заступництва Святого Михаїла для наших душ, які часто теплять брак святості, для наших родин і домівок, щоб Святий Архистратиг захищав від усякого зла, гріха і різноманітного негативу. Просимо особливої ласки для нашої стражденної Матінки України, яка також потребує захисту святого Архистратига від ворогів.

Святий Архистратиже Михаїле, захищай нас від усякого зла видимого і невидимого.

(Слово Редактора для НЗ №42)о. Йосафат Бойко, ВС

7


Пам’ятаємо Блаженішого!Наші парафіяни і прихожани про Блаженішого

Патріярха Йосифа Сліпого

ВІДЗНАЧЕННЯ 125-ИХ РОКОВИНВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ПАТРІЯРХА ЙОСИФА СЛІПОГО Від 18 до 25 листопада, 1973 р. відбувався “Український Тиждень у Римі”. Проходив він під знаком відзначення 350-річчя смерти св. Йосафата, наш церковний хор “Прометей” брав участь. Виступи нашого хору мали за завдання деклярувати перед усіма, що Блаженніший Йосиф це наш Патріярх. Наш Хор Прометей прибув до Риму 19 листопада. Вже першого дня наша група під проводом о. Крилошанина Маріяна Бутринського мала змогу оглянути Собор св. Софії, Український

Католицький Університет і Малу Семінарію. 20 листопада відбувся концерт де наш Хор у великій аудитoрії виступив в першій і другій частині концерту. На концерті Патріярх Йосиф привітав присутніх сердечними словами, а саля прийняла його слова тривалими оплесками. Наш хор відкрив концерт релігійними творами питоменні духовні скарбниці нашого народу. 21 листопада в свято Архистратига Михаїла хор Прометей відспівав Службу Божу в соборі

Борисом Савином, портрет Блаженнішого, вирізьблений Михайлом Пилипчаком, та багато інших памяток від припарафіяльних організацій. Блаженніший Патріярх особливо дякував хорові

“Прометей” та вокальному тріо “Незабудьки” за їхню участь у врочистостях цих святкувань, та заохочував до дальшої наполегливої праці.

Х. Сютрик

8


Св. Софії. Авдієнція у Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого відбулася у залі Університету. Хор проспівав на привітання “Молитву за Патріярха”, а Головний Радний парафії св. Володимира і Ольги,

д-р Олександер Фаріон, привітав Блаженнішого, складаючи подяку за опіку над парафією та за посвячення нового побудованого собору. Настоятель о. Маріян Бутринський, передав Блаженнішому модель собору св. Володимира і Ольги, виконаний

9


«В УГКЦ ЗАОХОЧУЮТЬ ПАРАФІЇ БРАТИ ПІД ОПІКУ ХОЧА Б ОДНУ ДИТИНУ- СИРОТУ»:

Десять тез про служіння Церкви для дітей-сиріт

Священик Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії, був гостем програми «Відкрита Церква. Діалоги» 19 жовтня 2017 року. У прямому ефірі отець розповів, як Церква опікується сиротами і допомагає дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах. 1. Церква може дати дітям-сиротам насамперед духовну складову - “компенсувати” справу передавання віри, що мали б робити батьки та родичі. 2. У Центрі опіки сиріт ми намагаємося виховувати дітей самостійними. Наша мета ‒ навчити їх долати труднощі, а не виконувати замість них певну роботу. 3. В УГКЦ реалізується проект “Одна церква ‒ одна дитина ‒ одна родина”. Мета проекту ‒ заохочувати церковні спільноти, парафії брати під опіку хоча б одну дитину-сироту, яка проживає на їх території. У такий спосіб можна допомогти потребуючим. 4. Комісія у справах родини УГКЦ працює над проектом наставництва для дітей-сиріт. Для певної дитини шукають дорослого наставника, який

має подібний до неї темперамент чи спільні з нею інтереси і готовий поділитися власним життєвим досвідом. 5. Долучитися до підтримки сиріт можна і волонтерством. Спектр допомоги є різноманітний. Це може бути особистий контакт, участь в організації табору чи поїздки. Якщо немає змоги допомогти матеріально, то можна це зробити через молитву. 6. Церква не може виступати посередником у процесі усиновлення дитини, але ми готові підтримати, порадити, спрямувати до відповідних органів. У Центрі опіки сиріт ми контактуємо з відповідними службами на різних рівнях і допомагаємо тим, хто хоче всиновити сироту. 7. Представники монашества не можуть усиновлювати дітей-сиріт, але мають змогу стати для них опікунами. Ще з часів митрополита Андрея Шептицького монаші чини засновували так звані “захоронки” для сиріт і сьогодні також успішно працюють у цьому напрямку. 8. Ефективність співпраці Церкви і Держави у сфері виховання сиріт зараз становить приблизно 20 відсотків. Величезний позитив є в тому, що в багатьох питаннях представники держорганів звертаються за певними порадами. Проте з боку Держави відчувається чітка межа відокремлення від Церкви. Нас кличуть на спільні заходи, наради, але в результаті часто роблять по-своєму. 9. Багато інтернатів для дітей-сиріт почали робити позитивні кроки до змін. Але цей процес ще не завершився. Важливо, щоб суспільство і Церква були готовими допомагати таким закладам. 10. Будинки сімейного типу є більш ефективними для виховання сиріт, оскільки в них проживає до десяти дітей. Є можливість приділяти більше часу кожній дитині і дбати про її зріст, зокрема моральний і духовний.

10


Зазвичай щоденний іспит сумління – це перша практика, яка зникає з молитовного життя віруючої людини. Часто не пояснюють ясно причину припинення практики щоденного аналізування дня перед Богом. Часто вважається, що іспит сумління не має практичної цінності у щоденному житті, перевантаженому різними справами. Часто також, не бачачи швидких результатів, легко піддатися знеохоченню. Хочемо тут показати, що іспит сумління має суттєву цінність у житті християнина, і показати помилкове розуміння його обсягу. Іспит сумління в духовному житті Розуміння значення іспиту сумління залежить від усвідомлення його ролі в мистецтві духовного розпізнавання, тобто вмінні розпізнавати дію духів у щоденному житті. Сьогодні для багатьох людей має сенс лише спонтанне життя. Часто вважають, що без спонтанності нема життя. Вважають, що, обмежуючи спонтанність, обкрадають життя, не дозволяючи йому розвиватися. З таким світоглядом легко виснувати, що іспит сумління відбирає в життя його красу і стирає з нього будь-яку спонтанність. Люди з таким мисленням не визнають глибини думки Сократа, що життя, позбавлене рефлексії над собою, не варте, щоб його прожити. Для них Святий Дух перебуває в людині спонтанно, а все, що протиставляється розквітові невпорядкованої спонтанності, чуже Йому. Міркуючи в такий спосіб, забувають, що існує два види спонтанності, які походять із різних джерел. Існує добра спонтанність, спрямована до Бога і до людей, яка походить із автентичного християнства, в якому уважно слухають слова Господа і зріло втілюють їх у життя, і хвора спонтанність, яка спирається на інстинкти, які

походять із незрілості людини або від дії злого духа, руйнівна спонтанність, яка перешкоджає слухати і відповідати на Божий заклик. Кожна людина зазнає ці два види спонтанності. Людина як розумна істота, яка керується не лише інстинктами, може розпізнавати і через розпізнавання пізнати, звідки походить її спонтанність, які духи її спричинюють, і свідомо, за допомогою Божої благодаті, йти всім своїм єством у напрямку служіння Богові й людям, аби в її житті ніщо не зменшувало прагнення сповнювати волю Бога-Отця, прагнення, яке помалу стає дійсністю, яка щоденно переживається з Христом. Щоб це осягнути, мусимо навчитися формувати і підтримувати спонтанність, яка походить від Святого Духа. Центральну роль у цьому мистецтві відіграє саме щоденний іспит сумління. Якщо іспит сумління поєднується з розпізнаванням, то це вже не тільки рахування гріхів, він охоплює не лише моральний аспект, а стає школою відчинення всієї особовості на Бога і на іншу людину. Дуже часто, хоча нам, може, говорили не так, наш іспит сумління зводився до приготування до сповіді. Його головним аспектом було оцінювання своїх учинків – добрі чи погані. У практикуванні вміння розпізнавання суттєвим є не оцінювати моральну вартість своїх учинків, а помічати, як Бог доторкається до нас, у який спосіб вводить у наші серця, часто без нас, різні порухи, і як ми їх відчуваємо – чи вміємо їх розпізнати й прийняти. Плодами систематичної праці, плодами щоденного розпізнавання буде збільшення вразливості духовної свідомості й сумління на дію Бога. Пізнаватимемо свою відповідь на цю дію, пізнаватимемо свою згоду і помилки, аби потім могти їх ясно оцінити. У щоденному житті краще усвідомлюватимемо свою дорогу до Отця (пор. Йо. 6, 44), помічатимемо, що нас спокушає зіпсута гріхом природа, яка нас відтягує від Отця грою наших схильностей і звичок. Таке самопізнання і таке пізнання Бога, який живе в нас, у щоденному іспиті сумління важливіше від відповіді, яку даємо нашими вчинками. Отож гляньмо на щоденний іспит сумління, беручи до уваги свої внутрішні схильності та звички, аби могти повніше співпрацювати з Богом, який діє в нас, і довірити Йому свої серця в автентичній спонтанності, яку породжує дотик Отця і порив Духа.

11


Іспит сумління і дорога покликання Іспит сумління – це зустріч, під час якої своє щоденне життя читаємо в Христі й з Христом. Отож це досвід Бога в вірі. Іспит сумління – це не спосіб самозцілення і не метод самовдосконалення. Іспит сумління розвиває у нас чутливість до дуже особистих порухів, якими користується Святий Дух, аби наблизити і уподібнити нас до Христа. Очевидно, що чутливість зростає постійно і вимагає як терпеливості, так і довіри до Духа, який нас веде, аби ми щораз більше жили Христовою правдою і любов’ю, прямуючи до ототожнення з Господом, який живе в нас. Тотожність, укорінена в Ньому, через Духа веде нас до тотожності нашої дороги життя, нашого християнського покликання, яким живемо, прагнучи служити Богові й людям.Бог покликав мене до життя тому, що полюбив. Живемо тут і тепер завдяки Божій любові. Бог прагне, щоб я тут і тепер щораз більше уподібнювався у своїй людській природі до вбогого, чистого й послушного Христа, який живе в мені. Його Дух зміцнює мене на дорозі мого життя, на яку Він мене вивів. Іспит сумління набирає справжньої цінності тоді, коли стає досвідом щоденної конфронтації та місцем відновлення себе на дорозі покликання, і тому веде до поглиблення і розвитку власної тотожності на вибраній дорозі. Щоденний іспит сумління в жодному разі не може обминути наше покликання. Тоді воно стає яснішим і стає в нашій свідомості особливою Божою благодаттю, даною нам для духовної користі – як для інших людей, так і для нас самих. Іспит сумління і молитва Іспит сумління – це час молитви. Якщо ми його не практикуємо або практикуємо не систематично й без зусиль, то втрачаємо вразливість до делікатної й водночас сильної дії Христа в наших серцях. Натомість порожня психологічна рефлексія або хвора інтроспекція не відчиняють, а створюють реальну небезпеку копирсатися у собі. Іспит сумління стає молитвою і дає духовні плоди лише тоді, коли є продовженням особистої молитви. Без молитви іспит сумління проходить як безплідна рефлексія над собою, а його метою стає особисте вдосконалення, яке підживлює амбіції. У молитві Бог-Отець об’являє нам свою волю, і то так, як вважає за найкраще. Вчить нас бачити все в Ісусі Христі. Про це говорить св. Павло: Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни

між поганами (Кол. 1, 27). Молільник досвідчує відхилення Таїни Отця в Христі у різні способи, які часто неможливо вербалізувати. Дух Воскреслого Ісуса дає людині здатність відчути й пізнати Його поклик, аби вона уподібнилася до Того, який їй об’являється. Якщо молитва не буде відповіддю на поклик Христа, то буде порожньою. Відчинення, наповнене пошаною і підлеглістю щодо Господа, без моралізаторства й осудження себе, осягнення повного послуху вірі, про який згадує св. Павло (пор. Рим. 16, 26), – саме про таку поставу йдеться у щоденному іспиті сумління. Вона допомагає відчути й ідентифікувати особисте запрошення Господа, який нас притягує до себе й кличе, і також не піддаватися хитрим підшептам і навіюванням, протилежним Йому. Без такої постави щодо Бога щоденний іспит совісті стає мілким, висихає і зникає. Якщо не будемо прислухатися до того, як Отець об’являє нам свої дороги, такі відмінні від наших доріг (пор. Іс. 55, 8-9), то іспит сумління перетвориться у якусь дуже формальну практику осягнення особистої досконалості у людському й природному значенні або ще гірше – нагодою піти власними, позначеними егоїзмом, дорогами. Без молитви іспит сумління буде вбогим і не відображатиме чудового досвіду, в якому Бог безустанно запрошує нас відповідати, впорядковуючи наше життя. З другого боку, контемплятивна молитва без систематичного іспиту сумління відчужує нас від життя і стає штучною. Час формальної молитви може статися в чийомусь щоденному житті святим і недоторканим періодом, але повністю відокремленим від решти життя, яке може бути віддаленим від молитви. Справжня молитва повинна вести до пошуків Бога у всьому в площині реального життя. Щоденний іспит сумління уможливлює повніше і реальніше бачити в нашому житті Бога і Його провід, та розшифровувати Його плани щодо нас у сірій щоденності, аби ми могли знаходити Бога у всьому і всюди, а не лише в часі, виділеному на молитву. Розпізнавання серцем Коли на початку нашого релігійного виховання нам розповідали про іспит сумління, то пропонували конкретну п’ятнадцятихвилинну молитву. Спочатку він здавався нам стилізованим,

12


штучним; в нас пробуджувалася надія радикально виправити свою поведінку й реакції, а потім нас опановувало знеохочення і пригнічення, що ніщо в нашому житті не змінюється, постійно падаємо, а добрі постанови поправи нічого не вирішують. Такі враження походили з наших уявлень про плоди іспиту сумління. Ми були мандрівниками-початківцями на Божій дорозі й не вміли розпізнавати в щоденних подіях присутність Бога, який нас спасає. Ми хотіли бути кращими, особливо в ситуаціях, які пізніше викликали в нас почуття провини. Насправді це означало, що ми дуже хотіли самі себе лікувати зі свої слабкостей. Для початківця, якому ще бракує особової інтеграції, такий досвід дуже важливий, хоча може видаватися дуже формальним. Це не повинно звести нас на манівці. Цей досвід неуникненний як для початківця, так і для ветерана, який дуже довго практикує іспит сумління. Але ґрунтовне розуміння іспиту сумління можливе лише тоді, коли вхопимо його мету. В остаточному розрахунку щоденний іспит сумління – це розвиток серця, аби воно могло розпізнавати не тільки під час п’ятнадцяти хвилин або два рази по п’ятнадцять хвилин упродовж дня, а постійно. Таке розпізнавання – це один із найважливіших дарів Господа. Соломон розумів значення цього дару, коли просив про розумне серце, щоб […] розбирав між добрим та лихим (1 Цар. 3, 9). Ми повинні постійно просити про цей дар, водночас створюючи в серцях умови для його розвитку. Щоденний іспит сумління відіграє тут суттєву роль. П’ять етапів, які нам пропонує св. Ігнатій в Духовних Вправах (пор. ДВ. 43), слід розуміти як засіб до формування християнського сумління і знаходження Бога щодня. Важливо, щоб ми, як християни, які належать Богові, вміли жити так, як жив наш Господь, Ісус Христос, аби етапи іспиту сумління тісно поєднувалися з аспектами нашого відчинення на світ і на Бога, аби допомагали нам у самопізнанні. Немає визначеного часу на окремі п’ять частин іспиту сумління. Йдеться передовсім про читання свого духовного стану і пошуки відповіді Господу. Одного дня якийсь пункт займатиме більше часу, іншого дня – інший. Св. Ігнатій Лойола наприкінці життя не припиняв досліджувати порухи і схильності серця, тобто не припиняв досліджувати згідність кожної справи зі своїм справжнім «я», зосередженим на

Христі. Це був плід інтенсивного тренування іспиту сумління – щоденної молитви. Кожний, хто прагне бути кращим християнином, хто прагне свого внутрішнього розвитку, повинен розуміти велике значення п’ятнадцяти або тридцяти хвилин, відведених щоденному іспиту сумління. Це означає, що повинен усвідомлювати значення постійного розпізнавання серцем й потреби пристосувати іспит сумління до актуального рівня розвитку і до обставин, у яких живе. Дуже часто хитра раціоналізація спонукає нас кинути щоденний іспит сумління під приводом, що вже володіємо постійним розпізнаванням серцем. Така раціоналізація перешкоджає по-справжньому і постійно вчуватися у дію Святого Духа і зростати у вірі. Іспит сумління за св. Ігнатієм Лойолою Погляньмо тепер на форму іспиту сумління, який подає св. Ігнатій (пор. ДВ. 43). Спробуймо зрозуміти мудрість, яка там міститься і яка полягає у духовному розпізнаванні щоденних справ. Свідома подяка У першому пункті іспиту сумління св. Ігнатій пропонує подякувати за отримані благодаті. Це відлуння заохочення св. Павла: За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі (1 Сол. 5, 18). Християнин, зростаючи в вірі, помічає щораз виразніше, як Бог його обдаровує, як усе, що його оточує, є відображенням блиску і слави Невидимого. Помічає також своє духовне вбозтво, свою блаженну залежність від Найвищої Мудрості. Вдячність, якою розпочинаємо іспит сумління, розплющує очі й відчиняє серце на дари, які по Божій волі стали нашими. У цьому світі християнин насправді вбогий – сам від себе не має навіть свого існування, але постійно й у всьому отримує дари. Безустанно турбуючись про багато справ (пор. Лк. 10, 41), намагаємось заперечити свою дійсну вбогість і забуваємо про Того, завдяки якому все маємо, завдяки якому живемо. У такий спосіб втрачаємо дари, які мали отримати, і прагнемо чогось, що не є нашим, і що – як вважаємо – заслужили. Здобуваючи в такий спосіб ілюзорні успіхи, помалу помічаємо, що це не наше справжнє щастя, і часто впадаємо у фрустрацію. Лише автентично вбога людина може оцінити навіть найменший дар і пережити його у справжній вдячності. Чим глибше живемо своєю вірою, тим убогішими почуваємося і обдарованішими, а наше

13


життя щораз більше виражає сердечну й радісну вдячність. Вдячність повинна стати суттєвим засновком духовної свідомості. Наші серця, нагодовані вірою в Бога, повинні по-справжньому дякувати за дари, отримані від Бога упродовж дня. Можливо, що зараз не усвідомлюємо отриманий дар, але під час молитовної рефлексії бачимо те, що трапилося, в іншому світлі. У такий спосіб учимося розпізнавати нові Божі дари. Вдячність повинна стосуватися конкретних і особистих дарів. Будьмо щирими. Дякуймо за пережиту дійсність, за свої прагнення, постави й вчинки – які вони є насправді. Не пробуймо шукати приємні або неприємні моменти, не пробуймо називати те, що було Божим даром. Багато-що в цьому житті приймаємо як щось очевидне. Бог поступово веде нас до глибокого розуміння їхнього справжнього значення, до розуміння, що все це – Його дар, і тому Його треба славити й дякувати Йому. Стаючи перед Богом-Отцем у поставі вдячності й прославлення, наближаємося до дійсності Божого царства, починаємо бачити речі такими, якими вони є, і тісніше з’єднуємося з Тим, хто є нашим життям. Прохання про світло В іспиті сумління йдеться не тільки про аналіз прожитого дня. Іспит сумління – не психологічна ретроспекція. Йдеться не лише про аналіз пройденого шляху, моральне оцінювання вчинків, осуд себе як доброго або поганого. Йдеться більше про те, щоб свій світогляд і поведінку занурити в Бога і наситити їх Духом Ісуса, аби повніше відповісти на заклик Господа. Християнин повинен бути обережним, аби не зануритися повністю в довколишній світ із його природними силами. У наші часи існує особлива небезпека захопитися здобутками людини в царині науки й техніки. Часом здається, що у сучасному світі немає місця для таїни. Але наука і техніка не дають відповідь на запитання про сенс людського життя, не запевнюють щастя і внутрішнього миру, а здобування нового матеріального добра не приносить очікуваного задоволення. Християнин, живучи серед світу, може відкривати Божу любов завдяки всьому сущому на світі. На Бога, на світ і на себе необхідно дивитися розплющеними очима і чистим серцем. Без просвічення Божою благодаттю так дивитися неможливо, і тому слід просити про Боже світло. Самі по собі ми не здатні осягнути це світло, джерелом якого є сам Бог, і такий погляд.

Нехай Святий Дух допоможе нам побачити себе самих повніше – так як Він нас бачить. Конкретний перегляд своїх учинків У третьому пункті іспиту сумління Отець Ігнатій рекомендує згадати й переглянути минулий день. Пропонує, щоб, «переглядаючи годину за годиною», послідовно пізнавати свої думки, почуття, слова і вчинки. Основна мета – глянути в світлі віри на те, що відбувалося від останнього іспиту сумління. І тому суттєві запитання цього пункту можуть звучати так: Що з нами відбувалося? Які почуття в нас з’явилися? Яку працю Бог виконав у нас? Чого Бог від нас очікував? Часто цей пункт стає місцем поспішного осудження себе і своєї поведінки за схемою: добро – зло. У такий спосіб робимо те, чого не повинні робити. Ми повинні роздумувати про свої вчинки, але на другому плані. Сьогодні, коли велике значення надається активності й діяльності, коли відкидається тиха й терпелива віра, ми сильніше покликані якнайповніше жити вірою в Ісуса Христа. У цій частині іспиту сумління ми повинні уважніше вдивлятися в свої почуття, постави й різні напруження. Їх слід споглядати без страху, ставитися до них серйозно, усвідомлюючи, що саме тут, в центрі нашої почуттєвості, часом покритої мороком, часто спонтанної, Бог перебуває в нас у найінтимніший і найособистісніший спосіб. Щоби вміти розпізнавати волання Бога в серці свого єства, необхідно розпізнавати мотиви своїх дій, розпізнавати, від якого духа походять наші відчуття. Вище було сказано, що іспит сумління – це один із суттєвих способів розуміння того, що діється у нас самих. Потрібне справжнє наближення до свого життя, наближення, яке спочатку стає слуханням, а потім – дієвою відповіддю. Слухання Господа – це суттєва постава віруючої людини. Господа можна чути у різний спосіб, у різних формах. Віруюча людина намагається передовсім прочитати і розпізнати Божу волю, аби відповісти послухом у вірі. Це постава вразливої пасивності вбогої людини, яка залежна і хоче бути залежною від свого Творця. Така постава поєднується із поступовим прийняттям внутрішнього миру, який призвичаює уважно слухати Боже слово в кожній хвилині нашого життя і народжує творче прагнення відповідати вчинками на поклик Бога. Саме тому ми з великою увагою зосереджуємося на своїх внутрішніх порухах, через які Бог промовляв до нас упродовж останніх годин.

14


Можливо, що серед дня ми не розпізнали Божого поклику, але тепер, в хвилини спокійної рефлексії, нам легше прочитати Його дорогу до нас. Найважливіше – не наші вчинки, а слова Господа, отож будемо Його слухати. Питаймо, у який спосіб Бог приходив до нас сьогодні, чого від нас очікував і якою була наша відповідь. Це суттєві запитання, бо, зростаючи в вірі, можемо помалу очищати свої мотивації, переходячи від задивлення у власну досконалість до дії Божого Духа (пор. Рим. 8, 14), аби щораз повніше реалізовувати запрошення Бога будувати Боже царство тут, на землі. У загальному перегляді не треба переглядати кожну хвилину від попереднього іспиту. Ми повинні уважно повертатися до конкретних подій, які в особливий спосіб нас порушили й щось у нас спричинили. Які почуття тоді в нас пробуджувалися; у світлі Божої благодаті попробуймо прийняти себе в цих подіях. Стараймося помітити Бога, який постійно нас супроводжує і огортає своєю любов’ю. Таке читання значення подій св. Ігнатій називає частковим іспитом сумління. Цю частину іспиту сумління, може більше, ніж інші частини, розуміли неправильно. Пробували зосередитися на поділі внутрішнього життя, даремно створюючи списки чеснот і вад, аби потім поступово викорінювати якусь ваду або вдосконалювати якусь чесноту. Часто така діяльність супроводжувалась нервовими пошуками особистої досконалості й прагненням стати врешті-решт перед Богом як праведник, а не як грішник. Деякий час присвячували якійсь ваді або чесноті, потім переходили до наступної зі списку. Але вади й чесноти поєднані між собою. Їх неможливо просто ізолювати чи легко змінити. Такий розподіл зачиняє наші серця від читання Божої присутності в нас, бо нам здається, що Він нам не дуже потрібний, бо самі добре знаємо, що маємо робити, й тому не слухаємо Його голос. Метою часткового іспиту сумління не можуть бути пошуки особистої досконалості. Основне його завдання – конкретна і шаноблива зустріч із Господом наших сердець. Щойно тоді, коли розбудуємо свою вразливість до Божої любові, коли почнемо пізнавати і приймати себе, можемо прагнути міняти деякі справи з Божою допомогою. Шпортаємося й помиляємося у багатьох царинах, але Господь не вимагає від нас робити план праці над собою, спираючись на своє мислення і своє розуміння, і відразу змінювати все в своєму житті. Зазвичай у нашому серці є якийсь закуток,

від якого слід розпочинати процес навернення до нового життя, якесь особливе місце, в якому Бог нас торкає, очікуючи від нас щирості й довіри. І як часто ми хочемо забути про це місце, не слухаючи Бога. Відкладаємо на потім зустріч, бо нам здається, що Бог нас не розуміє, що Його слово постійно нас звинувачує. Пробуємо виправдовуватися і відвертаємось від Його благодаті, може відчуваючи, що зміна постави в цьому пункті не буде легким успіхом, а терплячим приходженням до Бога з цією самою слабкістю. Але власне в цьому закутку серця можемо зустріти Бога і себе самих в особливий спосіб. Початківцям потрібно спершу присвятити трохи часу на дослідження в частковому іспиті сумління своїх почуттів, які можуть показати, чого зараз очікує від них Господь. У протилежному випадку існує ризик прямувати до досконалості за якимось суто зовнішнім взірцем. Частковий іспит сумління – це дуже особистий, часом делікатний досвід Божого заклику до навернення в глибоких покладах наших сердець. Предмет навернення може не змінюватися упродовж довгого періоду. Дуже важливо помітити особистий поклик Бога до нас. Цей поклик слід зрозуміти й відповісти на нього – якщо щиро прагнемо йти дорогою святості. Якщо приймемо частковий іспит сумління як досвід особистої любові Бога до нас, то станемо перед Ним із більшою покорою і готовністю прийняти себе, світ і людей такими, якими є. Св. Ігнатій радить також в іспиті сумління звертати увагу на момент початку й закінчення дня, аби краще пізнавати справжній зміст свого життя. Капітальне значення для третього пункту загального іспиту сумління має зростаючи (у вірі) усвідомлення своєї людської, грішної природи. Це передовсім правда віри, а не моралізаторське твердження щодо конкретних фактів нашого життя. Глибоке й спокійне прийняття своєї гріховності дуже залежить від нашого зростання у вірі. Плодом такої постави повинна бути вдячність за те, що Бог, незважаючи на мій гріх, любить мене і спасає. Скруха і жаль за гріхи Серце християнина – серце, розспіване піснею радісної подяки. Але подяка може бути веселим і дуже поверхневим алілуя – загальним і неглибоким, якщо не була оплачена справжньою працею. Бо це спів грішника, який не повинен забувати, що підданий своїм грішним схильностям, навіть якщо вже розпочав нове життя, запорукою якого є перемога Ісуса Христа. І тому наш духовний

15


розвиток не може відбуватися без постійного досвіду вростання в Господа. Таке вростання відбувається також через духовне спустошення, яке нас охоплює, коли помічаємо, що нам бракувало щирості, відваги й рішучості відповідати на Божий поклик, який ми прочитували в частковому іспиті сумління. Такий жаль і спустошення походять не з сорому чи нерішучості стосовно своїх слабкостей, а з досвіду віри – в міру відкривання великого прагнення Бога, аби любити Його всім серцем, усіма силами, усіма фібрами душі кожної миті. Пам’ятаючи про терпеливе очікування Бога-Отця на повернення блудного сина і про справжню радість зустрічі, можемо краще розуміти важливість щоденного іспиту сумління, який виконуємо в поставі скрухи й справжнього жалю за невірність, через яку наше життя відійшло від Божої дороги. Постанова поправи Останній пункт щоденного іспиту сумління природно продовжує попередні. Дивлячись із скрушеним серцем на події прожитого дня, прагнемо пізнати, до чого маємо звернути своє серце наступного дня, дивимося у задане нам майбутнє. На майбутнє хочемо глянути відновленим серцем, наповненим надією і довірою. Джерело цієї надії – не наші прагнення, можливості, сили, а глибока віра в дію в нас Божого Духа, Духа любові й миру. Її джерело – віра в силу Христа, віра, що маємо частку в перемозі Того, який знову з’єднав нас із Отцем. Із такою глибокою надією вдивлятимемося у майбутнє відновленим зором, аби повніше прочитати Його слово, спрямоване саме до нас, аби його прийняти й виконати. Чим більше довіримось Богові й дозволимо Йому керувати нашим життям, тим більше досвідчимо справжньої, часто важкої надії, яку покладаємо в Ньому. Ця надія перебуватиме в нас незалежно від наших помилок і слабкостей. Життєвий досвід часто нас переростатиме, часто в нас забиратиме фальшиві уявлення, але врешті-решт виявиться радісним і благословенним. Молячись про краще пізнання делікатної дії Бога, намагаймося почути й прийняти запрошення Господа змінити ту частину нашого єства, яку Він визначає. Постанови поправи повинні стосуватися саме цієї частини. Вони можуть бути різними або однаковими. Важливо, аби краще вели до навернення. Кожну постанову довірливо представмо Господові й просімо про дар пізнання – чи вона згідна з Його планом.

А тепер пригляньмося до критеріїв наших щоденних виборів. Часто єдиним критерієм стає рівень труднощів у реалізації постанови. Думаємо, що Бог очікує від нас чогось дуже важкого, яке має нас перевершувати й лякати. Таке розуміння часто спричинює фальшивий образ Бога, гордість і ще не очищене почуття власної величі. Стережімося також надмірних постанов, які формує наша амбітна уява й переконання, що Бог зробить із нами все, чого захочемо. Водночас досліджуймо, чи від прийняття постанови нас не відпихають наші звички, страх поразки, недовіра до сили Божої благодаті. Ці критерії легше прочитаємо, досліджуючи свої почуття стосовно якоїсь постанови і зв’язаного з нею образу майбутнього. Ці почуття слід добре пізнати, не применшуючи їх з надією, що самі з часом зникнуть. Пізнаючи свої почуття стосовно майбутнього, у якийсь спосіб притягуємо саме майбутнє, яке стає виразнішим і ближчим. Такі постанови не можемо постійно змінювати. Не можемо також очікувати легких і дуже помітних змін в нас самих. Дуже важливо бути вірним навіть у відносно малій справі. Це може бути першим кроком до більших змін. Як часто цим першим кроком буде вірність зустрічі з Господом у щоденному іспиті сумління. Але слід звернути увагу, чи прийняті постанови постійно такі самі, чи ми не прив’язалися до них. Якщо зауважимо таку тенденцію, то це буде знаком, що ми не ввійшли повністю у попередні чотири пункти іспиту сумління. Останню частину щоденного іспиту сумління можна окреслити словами св. Павла: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду (Фил. 3, 13). Іспит сумління і духовне розпізнавання Закінчимо наші роздуми загальними спостереженнями стосовно цінності щоденного іспиту сумління і його особливого значення в житті християнина. Щоденний іспит сумління як розпізнавання присутності Бога, який в нас діє, стає чимось більшим від короткої – один чи два рази на день – вправи, другорядної по відношенню до інших форм молитви й інших способів переживання Бога в нашому житті. Стає вправою, яка дає можливість читати й відновлювати нашу тотожність у вірі. Св. Ігнатій часом допускав можливість скорочення щоденної медитації, але ніколи не дозволяв занедбувати іспит сумління. Здається,

16


що іспит сумління для нього був святим часом особливої зустрічі з Богом, необхідним, щоб прийняти і пережити кожний день. Через щоденне розпізнавання вчимося, за прикладом св. Ігнатія, «шукати і знаходити Бога у всьому». Щоденний іспит сумління стає основним досвідом молитви. Отож ми повинні більше жаліти занедбання іспиту сумління, ніж щоденної споглядальної молитви у безпосередньому значенні. Таке наголошення на значенні щоденного іспиту сумління може нас дивувати, але заглибившись у його сенс і значення, краще зрозуміємо думку Святого. У житті Отця Ігнатія знаходження Бога у всьому було фундаментальною справою. Під кінець свого життя він говорив: «Прочанин міг знаходити Бога тоді, коли хотів, будь-якої години». Це був Ігнатій, який вже осягнув духовну зрілість, який дозволив Богові так себе захопити, що все його життя було просякнуте Богом, було відповіддю «так», яка випливала з глибини його єства. Тотожність св. Ігнатія в цей період була повністю вкорінена в Ісуса Христа на взірець св. Павла, який говорить: заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати; і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа (Фил. 3, 8-9). Спостерігаючи за духовним спустошення і

втіхою, св. Ігнатій вмів зауважити також підступи злого духа і відрізнити їх від Божої дії. Вмів знаходити Бога в усьому, скрупульозно розпізнаючи кожний внутрішній досвід. Духовне розпізнавання стало щоденним, дуже практичним способом життя, мистецтвом любити Бога всім серцем, всією душею і всіма силами. Кожна хвилина життя проминала на знаходженні Бога. Для св. Ігнатій знаходження Бога в кожному порухові, в кожному почутті чи ситуації під кінець життя стало майже миттєвим, бо Бог так огорнув його серце, що став устремлінням усього його єства. Те, що було майже миттєвим у вже зрілого Святого, від початківця може вимагати багато годин чи днів інтенсивної молитви – залежно від значення досліджуваного поруху, залежно від внутрішньої свободи і очищення. Дорогою розвитку наших можливостей властиво прочитувати Боже слово, скероване до нас, буде щоденний іспит сумління, щоденна зустріч із люблячим Богом, який приходить до нас у нашій щоденності, який хоче, щоб ми очима віри побачили Його присутність у нашому житті.Жорж. А. Ашенбреннер ТІ американський єзуїт, реколекціоніст і духовний керівник

G. A. Aschenbrenner SJ, L’examen de conscience spi-rituel, “Vie Consacrée”, 5/1980, с. 283-297.

Феноменом ще й ХХІ століття є, що багато людей ходить до екстрасенсів і ворожок. Здавалося б, це «середньовічні забобони», які у «вік інформації і прогресу» мали би зникнути, проте далі благополучно процвітають. Причому (і це важливо) більшість «клієнтів» чи то екстрасенсів, чи ворожок — люди віруючі. Бо невіруючі в це зазвичай не вірять. Це теж є одним з аргументів проти віри (і Церкви): мовляв, релігія породжує саме такі невластиві явища. Які причини цього феномену? Напевно, не віра і не Церква є причиною, бо вчення Церкви постійно підкреслює, що це — забобони і зловживання релігійністю, не говорячи вже про шахрайство зі сторони організаторів цих ритуалів та легковірність зі сторони «клієнтів». Катехизм Католицької Церкви так визначає, що таке

забобони: «Забобони є відхиленням від релігійного почуття і практик, які воно передбачає. Вони можуть також стосуватися культу, який ми віддаємо правдивому Богові, наприклад, коли приписується якесь магічне значення деяким практикам, навіть законним і необхідним. Пов’язувати успішність молитов або сакраментальних знаків лише з їхнім матеріальним порядком без внутрішніх настроїв, яких вони вимагають, — означає впасти в забобони (пор. Мт 32, 16-22)» (ККЦ 2111). Натомість якщо йдеться про ставлення Церкви вже конкретно до ворожбитів та екстрасенсів, то цей же Катехизм говорить таке: «Бог може об’явити майбутнє своїм пророкам чи іншим святим. Однак праведна християнська поведінка полягає в тому, щоб із довірою віддавати себе в руки Божого Провидіння в

Парадокс: до ворожок здебільшого ходять… віруючі!

17


тому, що стосується майбутнього, й відкидати всяку нездорову цікавість із цього приводу. Необачність може виявитися браком відповідальності. Усі форми ворожбитства треба відкинути: вдавання до сатани чи до демонів, викликання померлих чи інші дії, що помилково передбачають “розкриття” майбутнього (пор. Втор 18, 10; Єр 29, 8). Звернення до гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і долі, явища ясновидіння, вдавання до медіумів містять у собі прагнення до панування над часом, над історією і, зрештою, над людьми, як і бажання увійти в спілку з окультними силами. Вони вступають у суперечність із вшануванням і повагою, які поєднані з любовним страхом, що їх ми зобов’язані віддавати єдиному Богові. Усяке вдавання до чаклунства або чародійства, за допомогою яких намагаються заволодіти окультними силами, щоб поставити їх собі на службу й отримати надприродну владу над ближнім — навіть щоб цим забезпечити його здоров’я, — вступає у важку суперечність із чеснотою релігійності. Ці практики засуджуються ще більше, коли вони супроводжуються наміром зашкодити іншому або коли йдеться про втручання демонів. Носіння амулетів також заслуговує осуду. Спіритизм часто містить у собі ворожбитські або чаклунські практики. Тому Церква нагадує вірним остерігатися їх. Звернення до медицини, названої народною, не узаконює ні викликання злих сил, ні використання легковірності іншої людини» (ККЦ 2115-2117). Це досить конкретний опис з погляду вчення Церкви, чим є ворожіння, чаклунство, екстрасенси та інші такі види невластивих практик. Але виникає питання, що взамін дати людям, власне віруючим, які шукають «допомоги» поза Церквою у таких-от середників? Насамперед, у Церкві є Святі Таїнства, серед яких виділяються Таїнства оздоровлення: Таїнство Сповіді та Таїнство Єлеопомазання. Мета першого — очищення нас від духовних немочей та гріхів, мета другого — зцілення тілесних недуг. До речі, про Таїнство Єлеопомазання можна просити священика не лише у небезпеці смерті, але також у випадку серйозного лікування, операції чи тривалої хвороби. Крім того, існують у Церкві (з дозволу місцевого єпископа) екзорцисти, тобто спеціально підготовлені священики: вони моляться над хворою людиною,

яка вже певний час має різні духовні страждання, що проявляються у формі психофізичних страждань. Але навіть у цьому разі досвідчений екзорцист, зорієнтувавшись у справі, заохочує людину піти спочатку до сповіді, можливо — загальної, з цілого життя, щиро розкаятися, і тоді вже далі вирішує, що робити. Саме екзорцисти часто і займаються людьми, постраждалими від невластивих ритуалів, тому що людина, коли відсовує Бога на другий план, але продовжує у «щось» вірити й активно з цим співпрацювати, якби залишає відчиненою духовну браму свого серця, якою і входить все нечисте, перш за все диявол, і починає поневолювати цю людину. Христос одного разу сказав так: «А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше» (Мт 12, 43 45). Ці слова Христа стосуються також тих, які звільнилися від впливу нечистого, проте все одно не пішли рішуче в сторону Бога. Повинен бути шлях «воцерковлення», користання з Таїнств, бо остаточне звільнення від нечистих духів та бісів настає тоді, коли віруючий приймає благодать Христа, яку Спаситель заслужив нам на хресті та через своє Воскресіння. Належить жити свободою Божих дітей в постійних особистих відносинах із Христом, що має виражатися особистою молитвою, сповіддю та Причастям. І головне. Віруючою людиною повинна керувати віра в Боже Провидіння, в те, що все в руках Божих. Брак такої довіри до небесного Отця часто і є причиною звертання до ворожбитів та екстрасенсів, щоб до тієї своєї віри ще додати щось «певніше» і «надійніше». А це означає, що людина просто-напросто не має справжньої християнської віри ані надії. Тому це велике завдання також і для священиків, щоби повчати про це вірних, насамперед зміцнюючи їхню віру, розвиваючи їхню довіру до Бога і підкреслюючи важливість християнської надії у повсякденному житті, особливо в часи особистих випробувань.

о. Петро Балог ОР, РІСУ CREDO

18


СТОРІНКА ПАРАФІЯЛЬНОЇ РАДИДРУГА ЗБІРКА В НЕДІЛІ І СВЯТА11-5 Школа св. Миколая11-12 Ремонт/Розбудова Парафії 11-19 Беатифікаційний Фонд 11-26 Вісник12-3 Школа св. Миколая12-10 Ремонт/Розбудова Парафії 12-17 Огрівання12-24 Фінансова збірка “До ВИСОТ – Ювілейний Фонд для Віднови Аудиторії із Віндою” 12-31 Вісник

ПАРАФІЯЛЬНИЙ КАЛЕНДАР 2017 12-го листопада Висвітлення фільму про Патріярха Йосифа Сліпого “о. В. Мороз про заслання Патріарха Йосипа Сліпого” “Спогади про Патріарха Йосипа – Романа Навроцька” “Останні дні життя Патріарха Йосипа Сліпого” “Патріарх Йосиф Сліпий – ісповідник віри” “Музей Патріарха Йосифа у Римі”26-го листопада Висвітлення фільму про Патріярха Йосифа Сліпого «Патріарху Йосифу Сліпому привдякуємо» і «Відзначення 125-ліття від дня народження Патріярха Йосифа Сліпого 23-го листопада Спільний подячний обід в День Подяки після Святої Літургії 2-го до 3-го грудня ПередРіздвяний Базар – 9:00 рано до 4:00 пп в аудиторії Ввесь прибуток призначений на допомогу Україні3-го грудня Заприсяження нових членів Братства Входу в Храм (на 3-ій Літургії)17-го грудня Зустріч діточок із св. о. Миколаєм Сценку представляє Школа Балету та Українського Народного Танку21-го січня Святковий обід з нагоди дня народження Владики Венедикта (50)

Приймаємо запис дітей на Підготовку до Першої Сповіді/ Врочистого Причастя.Просимо зголошуватися в Канцелярії Парафії.

Розклад науки на наступні два місяці в Осередку.22-го жовтня Підготовка на Першу Сповідь/ Врочисте Причастя о год 10-ій рано 5-го листопада Підготовка на Першу Сповідь/ Врочисте Причастя о год 10-ій рано19-го листопада Підготовка на Першу Сповідь/ Врочисте Причастя о год 10-ій рано3-го грудня Підготовка на Першу Сповідь/ Врочисте Причастя о год 10-ій рано

Просимо заздалегідь зголошуватися про вінчання та хрещення в канцелярії Парафії.

У “діточій кімнаті” в Храмі вставлено телевізор. Запрошуємо батьків із немовлятками та маленькими дітьми користуватись цією кімнатою. Малі діти матимуть можливість в повні бачити відправу Святої Літургії.

СТО

РІН

КА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НК

А П

АРА

ФІЯ

ЛЬН

ОЇ

РАД

И •

СТО

РІН

КА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НК

А П

АРА

ФІЯ

ЛЬН

ОЇ

РАД

ИС

ТОРІН

КА

ПА

РАФІЯ

ЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТО

РІНК

А П

АРАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РАД

И • С

ТОРІН

КА

ПА

РАФІЯ

ЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТО

РІНК

А П

АРАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РАД

И

19

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЛИСТОПАД 2017С

ТОРІ

НК

А П

АРА

ФІЯ

ЛЬН

ОЇ

РАД

И •

СТО

РІН

КА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

• С

ТОРІ

НК

А П

АРА

ФІЯ

ЛЬН

ОЇ

РАД

И •

СТО

РІН

КА

ПА

РАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РА

ДИ

СТО

РІНК

А П

АРАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РАД

И • С

ТОРІН

КА

ПА

РАФІЯ

ЛЬН

ОЇ РА

ДИ

• СТО

РІНК

А П

АРАФ

ІЯЛ

ЬНО

Ї РАД

И • С

ТОРІН

КА

ПА

РАФІЯ

ЛЬН

ОЇ РА

ДИ

СТОРІНКА ПАРАФІЯЛЬНОЇ РАДИРІК 2017

125 - РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ІСПОВІДНИКА ВІРИПАТРІЯРХА ЙОСИФА СЛІПОГО

“Чи не наказав нам Христос просити і молитися? Чи не обіцяв нам сповнити наші довірливі прохання? Він же казав : ‘Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете, стукайте, і відчиниться вам...’ (Мт. 7, 8). Та важливість молитви, зокрема літургічної, є ще й у тому, що в ній віруюча людина висловлює свою віру в об’явлені таїнства віри і своє глибоке розуміння самої істоти цілої Христової Церкви, а в ній і своєї рідної Церкви, як невідємної, повноцінної і в обряді, Літургії, церковному управлінні, традицією освяченій духовній спадщині самобутньої її частини.”

- Патріярх Йосиф Сліпий

Складаємо щиру подяку членам Комітету Для Відзначення 125 Ліття Від Дня Народження Патріярха Йосифа Сліпого за підготовку цікавої виставки та Круглого Стола на тему Патріярха Йосифа Сліпого. Також Комітету, Імпрезовій Референтурі та Адміністрації Культурного Осередку за підготовку СвятоПокровського Празника. Про ці заходи можна буде прочитати в числі Церковного Вісника на грудень. Дякуюємо усім парафіянам та прихожанам які прийшли, щоб спільно вшанувати основоположника нашої парафії.

З нагоди 125-річчя від дня народження Ісповідника Віри Патріярха Йосифа Сліпого продовжуємо місячне висвітлення фільмів про Патріярха. Наступні фільми будуть висвітлені у неділі: 12-го листопада та 17-го грудня після третьої Святої Літургії в аудиторії.

Відзначаючи 125 - РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ІСПОВІДНИКА ВІРИ ПАТРІЯРХА ЙОСИФА СЛІПОГО, в цьому числі Церковного Вісника чергово поміщуємо особисті спомини наших парафіян про Патріярха Йосифа Сліпого. Просимо Вас, дорогі парафіяни, пересилати Ваші спомини про Патріярха на адресу [email protected]. Це може бути в коротшій чи довшій формі.

У канцелярії можна придбати перевиданий диск котрий описує тематику та розміщення іконографії в українських церквах. На диску іконографія нашого собору св. Володимира і Ольги. Диск англійською або українською мовою. Ціна $20.00. Диск цікавий та науковий. Гарний дарунок дітям та приятелям.

Заохочуємо Вас заходити на веб-сайт “Живе Телебачення” УГКЦ – www.zhyve.tv

20


О, Ільчишин БО, Жук МІ, Костриба ТІ, Курило ОВ, Куцинда Т, Лазарук МГ, Лисевич Ю, Луцик А, Малинка ЯГ, Маріуц ІІ, Мартинюк ЄЛ, Микитюк С, Мицак БД, Могильчак АВ, Огаренко ІН, Паробок МЛ, Пачашинський РГ, Подьо БІ, Савчук ЮО, Сендунь ЮО, Сотніков ОГ, Стебельський М, Тельвак ВО, Тхорик Ольга, Когут-Хариш МІ, Цигляр ВІ, Чабан МО, Чех РА, Чижик М, Чурма М, Шургот МЛ, Яворська С, Ярмола Б, Яримович АГ 11.00 – меншими пожертвами.

“До Висот”(збірка в церкві 15.X.2017)

200.00 – Смик Р-Ю;100.00 – Верещак ЯХ, Вовчук ВР, Крутяк ПА, Лончина ВР, Скрупський МН, Телятинський АЛ, Тельвак ВО; 70.00 – Смик РМ; 50.00 – Белецький Ю, Боднар БЛ, Ван Ворис БЛ, Григорчук Н, Караван ОІ, Качор О, Куликівський ГТ, Савин О, Чиринчоні У; 40.00 – Мурська О, Сендунь АМ; 35.00 – Колодзей АС; 30.00 – Дахнівська Р: 25.00 – Березецька М, Біланич С, Василик ТД, Гончаров ВМ, Кліш І, Коверко ОЛ, Мицак БД, Савечко ПТ, Слободян ІС; 20.00 – Вовк МД, Возний ЗЛ, Гриневич АС, Гриневич ОМ, Гринчишин Є, Драб ВГ, Канафоцька Л, Коленська О, Коломиєць Л, Копистинська А, о. Кривокульський ОЛ, Куляс ЮЛ, Кульматицький ВЛ, Купець Б, Лотоцький ЮН, Мандрика ВМ, Медвідь ІО, Мроз КУ, Скробач МІ, Скрупський ПЛ, Туршин І, Фединяк О, Хомин МХ, Чабан МО, Шепта ЯЗ, Шургот МЛ, Яримович АГ; 15.00 – Гуцалюк ВН, Сотніков ОГ; 10.00 – Андрущак ВІ, Бітківська Н, Бубнів О, Бурядник О, Винниченко М, Гап’як ВМ, Капеняк РЗ, Клиш М, Кліщ БС, Кокорудза К, Конопка ТН, Подьо БІ, Рачкевич ЮД, Сенчишак МЄ, Сетрас І, Скрупський МГ, Трач ОМ, Тхорик Ольга, Фішер М, Хлопась АН, Хома Л, Хом’як АР, Шеремета Л, Шняк ВН, Щерб’юк ВМ, Яцків ІА; 7.00 – Пачашинський РГ;

ПОЖЕРТВИНедільна збірка

17.IX.2017 $ 1,191.00 конвертами $ 862.00 без конверт $ 2,053.00 разом

24.IX.2017 $ 1,213.00 конвертами $ 797.00 без конверт $ 2,010.00 разом

1.X.2017 $ 1,441.00 конвертами $ 937.00 без конверт $ 2,378.00 разом 8.X.2017 $ 1,452.00 конвертами $ 902.00 без конверт $ 2,354.00 разом

2.X.2016 $ 1,597.00 конвертами $ 1,377.00 без конверт $ 2,974.00 разом

На Ремонт та Розбудову Парафії (збірка в церкві 8.X.2017)

170.00 – Зеліско ММ; 55.00 – Скрупський ВМ; 50.00 – Верещак ЯХ, Колодзей АС, Савин О; 40.00 – Канафоцька Л; 30.00 – Караван ОІ, Слободян ІС; 25.00 – Березецька М, Боднар БЛ, Гончаров ВМ, Коверко ОЛ, Куликівський ГТ; 20.00 – Вовчук ВР, Григорчук Н, Грундовський Ю, Дахнівська Р, Дерев’яний ПН, Капеняк РЗ, Качор О, Коломиєць Л, Копистинська А, Кулій АН, Марцінковський ЄР, Савечко ПТ, Сендунь АМ, Скрупський МГ, Смик РМ, Трач ОМ, Фединяк О, Хомин МХ, Хом’як АР; 10.00 – Антонюк О і АЛ, Бас ДГ, Винниченко М, Гап’як ВМ, Грицак ІГ, Данилів ІМ, Доманчук ПТ, Зелений ОР, Клиш М, Кліш І, Кліщ БС, Ковальчук СН, Конопка ТН, Косач Х, о. Кривокульський ОЛ, Кривдик ІМ, Крицун ІВ, Лотоцький ЮН, Музика ОО, Савин О, Салик ВО, Сетрас І, Скрупський ПЛ, Сохань БН, Тейлор Н, Терлецький ОІ, Фішер М, Хлопась АН, Шеремета Л, Щерб’юк ВМ, Ярмола ГЛ; 5.00 – Андрущак ВІ, Бавдис Є, Березюк ЄО, Будз Г, Валага АЮ, Воскрсенський ВО, Галаник РО, Гідей М, Гудима ЛС, Деван З, Дзірин ОЛ, Дунайська

21


5.00 – Бавдис Є, Березюк ЄО, Божик ЮА, Будз Г, Власенко ПД, Гідей М, Гірна О, Деван З, Заяць Л, Ільчишин БО, Жук МІ, Кизима ЯС, Кондришин МВ, Костриба ВІ, Малинка ЯГ, Маріуц ІІ, Мартинюк ЄЛ, Музика ОО, Паробок МЛ, Ривак МН, Савчук ЮО, Самнара ОМ, Сендунь ЮО, Сенчишак МЄ, Сенько В, Скоморох ПМ, Терлецький ОІ, Фучила ВІ, Когут-Хариш МІ, Шепта ЯЗ, Щерб’юк АН, Коцюба Н і Чорномаз С; 17.00 – меншими пожертвами.

Львівська Духовна Семінарія(збірка в церкві 22.X.2017)

500.00 – Григорчук Н;100.00 – Лончина ВР, Савечко ПТ, Яхторович Р; 30.00 – Смик РМ; 25.00 – Березецька М, Гончаров ВМ, Скрупський МН; 20.00 – Баган МГ, Дзюк О і І, Канафоцька Л, Караван ОІ, Кліщ БС, Кривдик ІМ, о. Кривокульський ОЛ, Пачашинський РГ, Подьо БІ, Сендунь АМ, Скрупський ВМ, Скрупський ПЛ, Твердохліб ЯО, Телятинський АЛ, Шеремета Л; 15.00 – Куликівський ГТ; 10.00 – Біланич С, Бітківська Н, Винниченко М, Гідей М, Грицак ІГ, Дахнівська Р, Капеняк РЗ, Кліш І, Коломицєь Л, Конопка ТН, Крутяк ПА, Микитюк С, Фіщук ОЛ, Щерб’юк ВМ, Яримович АГ; 5.00 – Антонюк О і АЛ, Бабій ОН, Бубнів О, Будз Г, Вовк МД, Гап’як ВМ, Гивель ЗІ, Гудима ЛС, Доманчук ПЛ, Єжевський РЛ, Жук МІ, Ільчишин БО, Костриба ТІ, Мартинюк ЄЛ, Мелешко ОН, Мицак БД, Недошитко ВМ, Паробок МЛ, Ривак МЛ, Савчук ЮО, Сем’янів Л, Сенчишак МЄ, Сетрас І, Стебельський М, Тефледжук ЮГ, Тельвак ВО, Терлецький ОІ, Трач ОМ, Турчманович ВІ, Когут-Хариш МІ; 22.00 – меншими пожертвами.

На Ремонт та Розбудову Парафії(зібрано в канцелярії до 24.X.2017)

70.00 – Гринів МІ; 20.00 – Гриневич К.

“До Висот”400.00 – Федус МГ;

300.00 – Рущицька Х;200.00 – Барабаш М, Субота АІ;100.00 – Балух ЗА, Баран ЙМ, Масник ТХ; 50.00 – Дрогомирецька М, Павелчак Л, Савечко ПТ, Степаняк М і Салдан С, 20.00 – Богуцький ФС, Мариневич ЛО, Тиндик МО.

Семінарійний Фонд 15.00 – Масник ТХ; 10.00 – Куліш О.

Патріярший Фонд200.00 – Іванець БЛ.

Допомога Україні 25.00 – Балух ЗА.

Сироти в Україні 10.00 – Куліш О.

Сироти в Бережанах 25.00 – Балух ЗА.

Цвинтар св. о. Миколая100.00 – Іванець БЛ.

З нагоди …“До Висот”

300.00 – Єжевський РЛ з нагоди хрестин внучки Софійки.200.00 – Флейтліх МЮ з нагоди хрестин доньки Софійки. 50.00 – Рябчун МТ з нагоди хрестин сина Дем’яна.

В пам’ять…“До Висот”

1,000.00 – Гриневич М з род в пам. чоловіка, батька і діда Любомира. 200.00 – Дженос ПТ в пам. батька і діда Любомира. 200.00 – Троян К в пам. чоловіка Нестора. 30.00 – Єжевський РЛ в пам. Софії Панчишин.

Квіти 50.00 – ОЖОЧСУ ім. О. Мешко в пам. Софії Панчишин. 25.00 – О Федак в пам. Софії Панчишин. 15.00 – Туркало І в пам. Владики Іннокентія, Дмитра, Анни, Олега і Теклі

Пожертви зложені підчас СвятоПокровського Празника

“До Висот”25,000.00 – Фундація “Спадщина”;

22


Томчука (П) Т Куцинда за бл. пам. Єву, Стефана, Параскевію, Василя і Марію (П)

На тиждень від 13 листопада до 18 листопада Понеділок, 13 листопадаА Кассараба за бл. пам. Лідію (П)Вівторок, 14 листопадаМ Добрянська за бл. пам. Марію Чорняк (П)І Забитко за бл. пам. Остапа (П)Середа, 15 листопада М Фішер за бл. пам. Софію Панчишин (П)Четвер, 16 листопада Н Асеведо за бл. пам. Марію Стасюк (П)П’ятниця, 17 листопада Род Декайло за бл. пам. Стефанію Стешин (П)Род за бл. пам. Анатолія Зеленка (П)Субота, 18 листопада 8:00 рано М Винниченко за бл. пам. Петра, Анастазію, Василя, Михайла, Романа, Ігора і душі в чистилищі (П) *М Винниченко в наміренні Івана *М Винниченко в подяку Госпоедві за отриманні ласки 9:00 рано АІ Субота за бл. пам. Дмитра (36 річн), Марію і Ігната Суботів та Дмитра Багрія (П) Род за бл. пам. Івана Дудича (П) ВД Мінкович за бл. пам. Миколу Петраша (П) Род Огаренко за бл. пам. Марію, Любомиру і Володимира (П) О Шикиринець за бл. пам. Ольгу, Романа, Дарію, Володимира, Ігора, Іванну, Василя, Марію, Франка, Євдокію, Стефана, Ярослава, Марію і Василя (П) М Салдан за бл. пам. Мирославу, Гната, Анну, Ольгу і Миколу (П) О Покорна за бл. пам. Павла, Воїслава і Катерину Покорних, Ольгу, Григорія і Євгена Данилків та Ярославу Сенюту (П)

На тиждень від 20 листопада до 25 листопадаПонеділок, 20 листопада +М Чорняк за бл. пам. Василя, Петра, Катерину,

- СВЯТІ ЛІТУРГІЇ -(Закінчення із стор. 24) 5,000.00 – Парафіяльна Рада (з кави);

2,000.00 – Сестрицтво ППБ; 1,000.00 – Бозьо ЮО, Дрозд ТМ, Фундація Каси “Самопоміч”; 500.00 – Шалева А; 200.00 – Кузич ЮТ; 100.00 – Дзюк О, Караван ОІ, Крамничка “Сумління”, Мурська Х, Савин О, Садкова С, Слободюк Г, Товариство Сеньйорів, Щерб’юк ВМ; 50.00 – Козбур АМ, Федак О.

Пожертви зложені підчас святкування 99-ти уродин пані Люби Шеремети

“До Висот” 100.00 – Косач Х, Щерб’юк ВМ; 50.00 – Кучма Л, Савин О. 200.00 – Сироти в Бережанах

З похорону… 100.00 – Анна Касіян 100.00 – Марія Чорняк 100.00 – Анатолій Зеленко

23


Ангелину, Михайла, Андрія, Стефана, Андрія, Марію, Йосифа, Василя, Марію, Марту, Василя, Стефана, Петра, Володимира, Апольонію, Стефана і Зеновію (П)С Максим за бл. пам. Марію і Василя Чорняк, Стефана Вербового і Максима Максим (П) 5:00 п.п. Велика Вечірня з ЛитієюВівторок, 21 листопада СОБОР СВ. АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА8:00 рано О Климків за бл. пам. Михайла, Стефанію і Ірину Семковичів та Володимира Климкова *Парафія в наміренні Братство св. Архистратига Михаїла6:30 веч Н Григорчук за бл. пам. о. Михайла, Анну і Данила Середа, 22 листопадаРод Оленич за бл. пам. Миколу (45 річн) (П)Род за бл. пам. Софію Тарабан (П) Н Асеведо за бл. пам. Марію, Миколу, Романа, Владика і Юрія (П)Четвер, 23 листопада ДЕНЬ ПОДЯКИ 10:00 рано Г Кузьмик за бл. пам. Станіслава (38 річн), Теклю і Ірину *Х Косач в подяку Господеві за отриманні ласки П’ятниця, 24 листопадаГЛ Ярмола за бл. пам. Мирослава (10 річн), Стефана і Марію Кондришинів (П)О Дзюк за бл. пам. Юстину (22 річн), Михайла, Івана, Анну і прочих (П)О Остапчук за бл. пам. Івана, Марію, Стефаніюі Лілю (П)Субота, 25 листопада8:00 рано А Верес з род за бл. пам. Стефана (1 річн) (П) Род за бл. пам. Івана Малейкого (41 річн), Марію, Методія, Ігора і Ольгу Марко (П) О Федак з род за бл. пам. Михайла (43 річн), Стефана, Анну, Магдалину, Клементину, Іллю, Зеновію і (П) ЯХ Верещак за бл. пам. Юрія, Меланію, Олександра, Леонарда і Анну (П) *АІ Субота в подяку Господеві за отриманні ласки

На тиждень від 27 листопада до 2 грудняПонеділок, 27 листопадаПарафія за бл. пам. Ольгу Івасєчко (П)Вівторок, 28 листопадаН Асеведо за бл. пам. Марю Стасюк (П)

Середа, 29 листопадаС Максим за бл. пам. Стефана Вербового (15 річн), Василя і Марію Чорняк і Максима Максим (П)Четвер, 30 листопадаЛ і Д Чукла за бл. пам. Марію (14 річн) (П)П’ятниця, 1 грудня Р Цяпало за бл. пам. Оксану, Петра, Осипуі Григорія (П)*Парафія в наміренні о. Романа Артимовича Субота, 2 грудня8:00 рано Род за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)9:00 рано Парафія за бл. пам. о. Павла (39 річн) і Стефанію Джулинських (П) М Фішер за бл. пам. Софію Лущак (1 річн) (П) РВ Кавка за бл. пам. Семена Ленчицького (10 річн) (П) ЕЛ Андрус за бл. пам. Александра Мельника (П) М Фішер з род за бл. пам. Теклю, Марію, Палазю, Василя, Григорія, Ганну, Павліну і Теклю (П)

З нагоди ювілейного 50 ліття парафії Св. Володимира і Ольги. Відбудеться проща слідами Патріярха Йосифа Сліпого нашого Мойсея УГКЦ до Святої Землі з 18-го червня по 2-те липня 2018р. За інформацією, просимо зголоситися до отця пароха Олега Кривокульського за телефоном 312-375-3484

ВЕЛИКОГО БАЖАЙТЕ

24


(Закінчення на стор. 22 )

СВЯТІ ЛІТУРГІЇ(кожного ранку о годині 8:00)

На тиждень від 6 листопада до 11 листопадаПонеділок, 6 листопада ТС Ґалиш за бл. пам. Марію Цебрій (1 річн) (П)Род Браєн і Бозьо за бл. пам. Людвіка (48 річн) і померлих з род Попіль (П)РН Бараболяк за бл. пам. Василя Буду (П)Вівторок, 7 листопада Х Косач за бл. пам. Дмитра Заболотного (П)Г Гайдук за бл. пам. Дмитра (П)І Береза за бл. пам. Семена, Нусю, Дмитра, Павла, Михайла, Петра, Параскевію, Миколу, Марію, Ігора, Мирона, Мірка і Ґеню (П)*Парафія за здоров’я о. Михайла Кузьми5:00 п.п. Велика Вечірня з Литією Середа, 8 листопада СВ ДИМИТРІЯ 8:00 рано Род за бл. пам. Ольгу Оленич (1 річн) С Біланич за бл. пам. Дмитра 6:30 веч. Г Гайдук за бл. пам. Дмитра Четвер, 9 листопадаВ Таратула за бл. пам. Єву (2 річн), Юлію і Михайла (П)+М Чорняк за бл. пам. Василя, Петра, Катерину, Ангелину, Михайла, Андрія, Стефана, Андрія, Марію, Йосифа, Василя, Марію, Марту, Василя, Стефана, Петра, Володимира, Апольонію, Стефана і Зеновію (П)С Шиденко за бл. пам. Анну Крижанович (П)П’ятниця, 10 листопадаЛ Головата і Н Майкел за бл. пам. Ореста Ґалана(2 річн) (П) В Склярська за бл. пам. Броніслава (37 річн) і Галину Вислочанських (П)Н Асеведо за бл. пам. Марію, Миколу, Владика, Романа і Юрія (П)Субота, 11 листопада 8:00 рано Род за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюк (П)9:00 рано Н Бендза за бл. пам. Богдана (4 річн), Оксану, Семена, Стефанію і Анну (П) БН Сохань за бл. пам. Йосипа (8 річн), Марію, Марію, Богдана, Федора, Марію, Ганну, Петра, Мар’яна (П) С Максим за бл. пам. Василя (25 річн) і Марію Чорняк, Стефана Вербового і Максима Максим (П) ЕЛ Андрус за бл. пам. Александра Мельника (П) ІП Максимчук за бл. пам. Івана

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ СОБОРСВЯТИХ ВОЛОДИМИРА І ОЛЬГИ В ЧІКАҐО

ДУШПАСТИРІ

о. Крилошанин Олег КривокульськийVery Rev. Oleh Kryvokulsky – Pastor

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (312) 829-6805email: [email protected] [email protected]

о. Архимандрит Іван А. КротецьRt. Rev. Archimandrite Ivan A. Krotec – Pastor Emeritus2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (312) 243-1395

Cell phone: (312) 933-3820

о. Степан КостюкRev. Stepan Kostiuk

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (708) 583-9875email: [email protected]

о. Роман АртимовичRev. Roman Artymovych

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (773) 634-0604email: [email protected]

ПАРАФІЯЛЬНИЙ УРЯДSts. Volodymyr and Olha Ukrainian Catholic Church

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Tel. (312) 829-5209Fax: (312) 829-4113 email: [email protected]

Парафіяльний Уряд відкритийвід понеділка до п’ятниці - від год. 9 ранку до 5 по пол.

в суботу – від год. 9 ранку до 12 в пол.в неділю – від год. 9 ранку до 1 по пол.

У Парафіяльному Уряді можна полагодити справи реєстрації, вплати на різні потреби й ін.

СВЯТІ ЛІТУРГІЇв неділі: 8:00, 9:30 i 11:30 ранку

у свята: 8:00 і 10:00 ранку та 6:30 вечорав понеділок - п’ятниці: 8:00 вранці; в суботу: 8 і 9 вранці

СОБОР СВЯТИХ ВОЛОДИМИРА І ОЛЬГИ739 N. Oakley Blvd., Chicago, IL 60612Телефон до авдиторії: (773) 276-3990

ПАРАФІЯЛЬНИЙ ОСЕРЕДОК2247 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 Tel. (773) 384-6400

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ МІСЯЧНИК- ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК -

Видає парафія Святих Володимира і Ольги в Чікаґо

Printing: PROCON GS, Inc.Chicago, IL

ЛИСТОПАД 2017 NOVEMBER 2017 - StsVO · не лише щоб ми реаґували. Бо...

Documents

Transcript of ЛИСТОПАД 2017 NOVEMBER 2017 - StsVO · не лише щоб ми реаґували. Бо...