ВИХІД Є:ПОТРІБЕН УРЯД ТЕХНОКРАТІВ

Народний депутат Ірина Фріз представляє в парламенті партію «Солідарність» – Блок Петра Порошенка. Багато років займається інформаційною політикою, очолює відповідний підкомітет у Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. В інтерв’ю газеті «Солідарність» Ірина Фріз розповіла про те, що відбувається в українській політиці і який вихід вона бачить із нинішньої ситуації

БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА

СОЛІДАРНІСТЬ№3 • БЕРЕЗЕНЬ • 2016

Коли розпочалася російська агресія, в Україні розгорнувся потужний волонтерський рух щодо підтримки армії та оборони країни. Од-ним із яскравих представників цього руху був бізнесмен, виходець з Миколаєва Юрій Бірюков, який організував групу волонтерів під назвою «Крила Фенікса». У серпні 2014 року Фенікс, як називали Бірюкова, став радником Президента України й водночас радником міністра оборони з матеріально-технічного забезпечення армії. А віднедавна він очолив Миколаївську територіальну організацію партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка». Юрій Бірюков відповів на запитання газети «Солідарність»

ЮРІЙ БІРЮКОВ: ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ДЕСАНТ ЛАМАЄ ЗАКОСТЕНІЛУ СИСТЕМУ ЗСЕРЕДИНИ

Пані Ірино, який, на вашу думку, вихід з політичної кризи, що склалася через розвал пар-ламентської коаліції та різне ставлення депутатів до відстав-ки уряду?

Нині нам потрібне переза-

вантаження уряду. Необхідно,

щоб туди прийшли профе-

сіонали, які були б віддалені

від політиканства та від усіх

без винятку політичних сил у

парламенті. Через те, що за-

раз деякі депутати й політики

думають переважно про пер-

спективу дочасних виборів,

вони вдаються до популізму. А

заручником такого політикан-

ства стає уряд.

Тому, по-перше, треба, щоб

у Кабмін прийшли професі-

онали, так званий технокра-

тичний уряд. А по-друге, вони

мають бути рівновіддалені від

будь-яких політичних чи олі-

гархічних інтересів.

Тоді в нас з’явиться можли-

вість продовжити й пришвид-

шити ті важливі реформи, які

вдалося запустити нашій де-

мократичній коаліції. Бо та-

ких починань чимало, однак

на певному етапі реформи по-

чали сповільнюватись. І щоб

дати їм новий поштовх, без

перезавантаження Кабміну не

обійтись.

Олігархи зацікавлені у збереженні впливу на КабмінЧому все ж таки пар-ламенту не вдалося відставити уряд, попри

У ЛУБНАХ ГОЛОВА ПАРТОРГАНІЗАЦІЇ ГОДУЄ ВІЙСЬКОВИХ У ВЛАСНОМУ КАФЕ

БІЛЬШ як 10 тисяч військо-

вослужбовців безкоштовно на-

годував у власному кафе голова

Лубенської районної організа-

ції партії «Солідарність» – БПП

Сергій Жученко. Замість гро-

шей хлопці йому залишають

шеврони.

«Моє кафе «Полтавські

галушки» розташоване в

селі Вільшанка, що на 202-

му кілометрі траси Київ

– Харків, – розповідає

Жученко. – Більш як

рік тому я взяв собі

за правило безко-

штовно годувати

всіх військовос-

лужбовців та волонтерів, які тут

пригальмовують. Коли почали-

ся бойові дії на Донбасі, багато

жителів нашого села й райцен-

тру намагалися всіляко допо-

магати військовим – надсилали

продукти, ліки й навіть техніку.

Я ж вирішив підтримувати за-

хисників ось таким спосо-

бом. Бо брати гроші в людей

у формі – це гріх».

Про таку благодійність

Сергія добре знають

військові, тож коли

їдуть повз кафе, то

обов’язково

тут зупиня-

ються.

ІРИНА ФРІЗ

стор. 2

стор. 3

ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПАРЛАМЕНТУ

ДНЯМИ голова парламент-

ської фракції Блоку Петра

Порошенка Юрій Луценко

поставив свого роду діагноз

поточній ситуації в Україні:

глибока загальнополітична

криза. Її засвідчили заяви про

вихід з коаліції «Самопомочі»

та «Батьківщини», фактично

стара коаліція розпалася.

«Небажання прем’єр-

міністра це визнавати при-

зводить до розширення кризи

довіри не тільки між владою і

українцями, а й між Україною

та західними партнерами. Ми

втрачаємо безвізовий режим,

співпрацю з МВФ і багато

чого ще», – констатував Юрій

Луценко.

Необхідність оновлення ко-

аліції і перезавантаження уря-

ду стала очевидною сьогодні

як для всіх демократичних сил

України, так і для наших за-

хідних союзників і партнерів.

Відповідальність за перезаван-

таження лежить на

парламенті та парла-

ментській коаліції. стор. 7

стор. 5

2 СОЛІДАРНІСТЬ

те, що його роботу визнано не-задовільною?

На заваді стали інтереси олі-

гархів, представників яких є

чимало в парламенті, у різних

фракціях. І вони зацікавлені

в тому, щоб зберегти вплив на

уряд. Вони чудово розуміють,

що перезавантаження уряду,

прихід туди технократів уда-

рить по їхніх інтересах. Попри

те, що більшість парламента-

ріїв були налаштовані голосу-

вати за відставку уряду, все ж

таки лобісти олігархічних ін-

тересів зробили все, щоб її не

сталося.

Це, до речі, є додатковим ар-

гументом на користь того, що

уряд потребує суттєвого онов-

лення. Ми тепер чітко побачи-

ли ті групи впливу, в інтересах

яких працює нинішній Кабі-

нет Міністрів.

Ви давно працюєте з Прези-дентом Петром Порошенком, добре знаєте його позицію з багатьох питань. Як би ви від-повіли тим, хто стверджує про якісь домовленості, що начебто стали на перешкоді відставки уряду Арсенія Яценюка?

Про жодні такі домовленості

мені невідомо. Фракція БПП в

переважній більшості – за не-

великим винятком – голосу-

вала за відставку уряду.

Напередодні голосування

відбулася зустріч Президента з

фракцією. І під час цієї зустрічі

Петро Порошенко жодним чи-

ном не тиснув на депутатів, не

агітував за те чи інше рішення.

Кожен депутат міг висловити

свою позицію.

У нашій фракції немає пар-

тійної диктатури, у ній завжди

були демократичні засади

ухвалення рішень. І дуже час-

то з різних питань ті чи інші

депутати голосують не так, як

голосує більшість фракції.

ІНТЕРВ’Ю

Як ви розцінюєте конфлікт, який широко висвітлювався у ЗМІ, між головою Одеської ОДА Міхеїлом Саакашвілі та деякими урядовцями?

Подібні сварки не йдуть на

користь ні коаліції, ні уряду.

Я вважаю, що здорова, кон-

структивна критика сприяти-

ме правильному перезаванта-

женню Кабміну.

Головне – щоб окрім публіч-

ної критики були ще й пропо-

зиції, як змінити ситуацію на

краще, а також відповідаль-

ність за ту чи іншу ділянку

роботи, ту чи іншу частину ре-

форм.

У Голландії має відбутися референдум щодо угоди про Асоціацію між Україною та Єв-ропейським Союзом. За вашою інформацією, наскільки наші органи влади готові до різних варіантів розвитку ситуації, що випливатимуть з результатів голландського референдуму?

Хоч як це парадоксально,

але референдум у Нідерлан-

дах швидше стосується долі

самого Європейського Союзу,

аніж ставлення до України. У

Європі нині дуже поширені

євроскептичні настрої, і Укра-

їна стала заручником цих про-

блем.

У будь-якому разі Угода про

асоціацію – незалежно від ре-

зультатів референдуму – вже

діє. Уже працює її економічна

частина. Більш того, цю уго-

ду підтримує нідерландський

уряд. Тож попри будь-який

результат цього опитування

євроінтеграція України не зу-

пиниться.

Процеси євроінтеграції для

жодної з країн Євросоюзу не

були лінійними і безхмарни-

ми. Головне – що наш вектор

визначено остаточно і безпо-

воротно.

Окрім того, я хочу нагадати,

що референдум у Нідерлан-

дах має рекомендаційний ха-

рактер, і його результати не є

обов’язковими для імплемен-

тації.

Водночас Україна повинна

максимально використати

час до референдуму, щоб як-

найкраще презентувати себе

в Нідерландах. Мої колеги в

Брюсселі під час українського

тижня в Європарламенті мали

низку зустрічей з нідерланд-

ськими депутатами, де обгово-

рювали це питання.

Тиждень України в Брюсселі: жодної «втоми» й однозначні сигналиА як би ви оцінили підсумки українського тижня в Брюс-селі?

Головний підсумок – це чіткі

однозначні сигнали, які отри-

мала Україна. Перший сиг-

нал: наші міжнародні партне-

ри підтвердили свої наміри й

далі підтримувати Україну в її

євроінтеграційних устремлін-

нях. Європа чітко заявила: про

жодну «втому» від України не

йдеться.

Друге. Європа дала зрозумі-

ти, що санкції з Росії не будуть

зняті доти, доки вона повністю

не виконає свої зобов’язання

за Мінськими угодами. А це

– нагадаю – насамперед ви-

ведення військових форму-

вань за межі України, повний

контроль ОБСЄ, відновлення

законної влади на захоплених

територіях.

Жодних поступок у питан-

нях, що стосуються територі-

альної цілісності України, – це

ВИХІД Є:ПОТРІБЕН УРЯД ТЕХНОКРАТІВ

після виборів 2014 року – по-

добається їм це чи ні.

Тому якщо за цим круглим

столом, запропонованим спі-

кером, політики відмовляться

від власних амбіцій і говори-

тимуть про шляхи подолання

економічної кризи – у цьому

буде сенс.

Якщо під час цього круглого

столу ми зможемо почути по-

тенційних кандидатів на мі-

ністерські крісла, їхні ідеї, їхнє

бачення реформ – тоді це буде

ефективно.

Інакше це перетвориться на

політичний фарс на втіху во-

рогам України.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОБОТУ ЦЬОГО УРЯДУ

НЕСУТЬ УСІ БЕЗ ВИНЯТКУ ФРАКЦІЇ КОАЛІЦІЇ

ОЛІГАРХИ ЧУДОВО РОЗУМІЮТЬ, ЩО

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ УРЯДУ, ПРИХІД ТУДИ

ТЕХНОКРАТІВ УДАРИТЬ ПО ЇХНІХ ІНТЕРЕСАХ

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІРИНА ФРІЗ

закінчення. початок на стор. 1 Саме на засіданні фракції

напередодні голосування дех-

то з депутатів відверто висло-

вився проти відставки уряду,

аргументуючи це тим, що вони

добре пам’ятають події 2005

року, коли через постійні свар-

ки Ющенка й Тимошенко кра-

їна втратила шанс на реформи,

а до влади згодом прийшов

Янукович. Це – їхня аргумен-

тована позиція, яка має право

на існування. І жодних заку-

лісних інтриг я тут не бачу.

Відповідальність за міністрів несуть депутатиЧи підтримуєте ідею голови ВР Володимира Гройсмана щодо круглого столу, покликаного сприяти розв’язанню політич-ної кризи?

Будь-яка конструктивна ко-

мунікація, спрямована на по-

шук компромісних, ефектив-

них рішень, вітається.

Саме відсутність комунікації

між урядом і коаліцією, уря-

дом і громадянами спричини-

ла нинішню політичну кризу.

Головне, щоб усі учасники

такої комунікації були заці-

кавлені в результатах, а не у

власному піарі. Як я вже ка-

зала, нинішній уряд втратив

довіру суспільства передусім

через брак достатньої комуні-

кації з людьми.

Хочу нагадати, що і з парла-

ментом цієї комунікації бра-

кувало. Нерідко члени уряду –

міністри ігнорували засідання

і парламентських комітетів, і

фракцій коаліції.

Будь-яка командна робота

передбачає участь усіх членів

команди. І відповідальність

теж має бути колективна, а не

вибіркова, як це декларують

деякі фракції в парламенті. Від-

повідальність за роботу цього

уряду несуть усі без винятку

фракції коаліції, сформованої

ІРИНА ФРІЗ ПІД ЧАС ВИСТУПУ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ. НА ТРИБУНІ – ПЛАКАТ НА ПІДТРИМКУ НАДІЇ САВЧЕНКО

3СОЛІДАРНІСТЬ

У ДОНЕЦЬКІЙ області

з ініціативи територіальної

організації партії «Солідар-

ність» відбувся конкурс ди-

тячого малюнка «Моя країна

– Україна!» Юні художники

принесли патріотичні ма-

люнки в місцеві газети «Схід-

ний проект» (Краматорськ) і

«Дружківка на долонях». За

це отримали солодкі пода-

рунки. Конкурс проводився

серед дітей віком від трьох до

чотирнадцяти років.

Деякі школи відрядили на

конкурс цілі делегації. Най-

молодших учасників конкур-

су привели вихователі.

Дитячі роботи вирізняють-

ся щирістю та безпосеред-

ністю.

Усі малюнки будуть наді-

слані нашим захисникам на

передову.

«Конкурс дитячих малюн-

ків організований для того,

щоб виховувати патріотич-

ний дух серед дітей і молоді,

– розповідає керівник се-

кретаріату Донецької тери-

торіальної організації партії

Володимир Ржавський. – Та-

кож важливо, що ці малюнки

надійдуть на передову нашим

солдатам. Тисячі українських

чоловіків залишили сім’ї, ро-

боту заради повернення миру

й спокою в кожен дім. І в цей

непростий для України час

ми намагаємося допомагати

нашим бійцям не тільки ма-

теріально, а й духовно».

ДІТИ ДОНЕЧЧИНИ МАЛЮЮТЬ УКРАЇНУ

У Лубнах голова парторганізації годує військових у власному кафе

«Найбільше мені запам’ята-

лися хлопці з Новоград-

Волинського – перші строко-

вики, які поверталися додому,

– ділиться власник кафе. – Це

було в серпні минулого року.

Їх було 29, кожному – не більш

як 21–23 роки. Приїхали піз-

но, близько десятої вечора. За-

йшли до нас, попросили каву

й чай.

Ми подивилися на них –

утомлених, запилених, і відра-

зу запропонували поїсти.

Водії після вечері лягли по-

дрімати, а ми до четвертої ран-

ку обговорювали ситуацію на

фронті.

Після цього, власне, усе й

розпочалося. Якось за один

раз ми погодували 86 осіб.

А замість грошей наші гості

на чеках пишуть слова подяки

або залишають свої шеврони».

теж чіткий сигнал Європи. А

це означає, що і питання Дон-

басу, і питання Криму не зні-

мається з порядку денного.

Про ці та інші важливі речі

говорили перші особи євро-

пейської політики – і це теж

надзвичайно важливо.

Взагалі такий захід – Укра-

їнський тиждень у Європар-

ламенті – відбувся вперше в

історії. Україну представляла

потужна делегація на чолі зі

спікером парламенту Воло-

димиром Гройсманом, а серед

учасників – керівники парла-

ментських фракцій та коміте-

тів.

Мої колеги отримали та-

кож чимало пропозицій щодо

реформування роботи самої

Ради. Справді, український

парламент потребує певних

змін і в регламенті, і в робо-

ті секретаріату. Тож ми вдячні

нашим європейським колегам

за змістовні пропозиції.

Українські жінки варті того, щоб їм дарували квіти щодняІрино, чи святкуєте ви 8 Бе-резня? Що побажали б україн-ським жінкам?

Українські жінки варті того,

щоб їм освідчувались у кохан-

ні й дарували квіти щодня, а не

лише один раз на рік.

Для мене особисто початок

березня – це передусім поча-

ток весни, час, коли прокида-

ється земля, час початку роз-

квіту, час надій на краще.

Я люблю, коли на вулицях

стає більше весняних квітів,

усміхнених і закоханих людей.

Це надихає і додає енергії в ро-

боті.

Я вважаю, що ми як законо-

давці маємо зробити все, аби

жінки в Україні могли себе

повністю реалізувати так, як

вони самі того хочуть: як дру-

жини, як матері, як підприєм-

ці чи як політики. Саме такої

реалізації я бажаю всім україн-

кам. І звісно – кохання, краси

та здоров’я.

закінчення. початок на стор. 1

«У жодному випадку я не можу допустити і не допущу дострокових парламентських виборів на цьому етапі. Бо при всьому тому, що декларують окремі політичні лідери і діячі – що вони хочуть дійсно перезавантаження, – насправді вони намагаються зловити рибу в мутній воді, насправді вони працюють на дострокові вибори. Ми не маємо ні часу, бо це потребує півроку тотальної бездіяльності і популізму, ні необхідності, бо кращої Ради в нас не буде. Треба вчитися працювати з цією Радою»ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО, 29 ЛЮТОГО 2016 РОКУ

у заради повернення миру

покою в кожен дім. І в цей

ростий для України час

намагаємося допомагати

шим бійцям не тільки ма-

ально, а й духовно».

СЕРГІЙ ЖУЧЕНКО З ВІЙСЬКОВИМИ ТА ВОЛОНТЕРАМИ У СВОЄМУ КАФЕ

4 СОЛІДАРНІСТЬ

КОМЕНТАР

БОРИС КУШНІРУК

В УКРАЇНІ політична кри-

за. Дві парламентські фракції

– «Батьківщина» та «Само-

поміч» – заявили про вихід з

парламентської коаліції, що

загрожує подальшому її існу-

ванню. Це, у свою чергу, стає

перешкодою для проведення

реформ і взагалі для функці-

онування уряду, якщо він не

спиратиметься на підтримку

більшості народних депутатів.

Не виключено, що нинішня

парламентська коаліція при-

пинить своє існування, а нову

створено не буде. Це в край-

ньому разі може призвести до

оголошення дострокових пар-

ламентських виборів.

У чому причина нинішньої

політичної кризи? Чому полі-

тики й громадяни не задоволе-

ні діяльністю уряду?

Відповідь, начебто, очевид-

на. Падіння економіки, яке

розпочалося ще наприкінці

2012 року, протягом 2014–2015

років лише посилилося. Зна-

чною мірою це пов’язано як

з військовою агресією Росії

проти України, так і з тим,

що чимало проблем нагрома-

джувалося упродовж багатьох

років. Хоча не обійшлося і без

серйозних помилок з боку вже

нинішнього уряду та керівни-

цтва Нацбанку.

Уряд був змушений вдава-

тися до непопулярних кроків,

які позначилися на доходах

широких верств населення.

Зрозуміло, це викликало не-

вдоволення громадян. Своєю

чергою, політики та політич-

ні сили не хочуть пов’язувати

себе з непопулярним в очах

суспільства урядом. Тому пе-

рехід деяких із них в опозицію

виглядає цілком передбачува-

ним. Дехто з них розраховує

зняти з себе відповідальність

за діяльність уряду, спровоку-

вати дострокові парламент-

ські вибори, на яких отримати

більшу кількість голосів, ніж

це було восени 2014 року.

Водночас, на мою думку, у

цієї політичної кризи є під-

ґрунтя, яке заклали самі по-

літики ще під час формуван-

ня парламентської коаліції та

укладання коаліційної угоди.

У 2014 році серед політикуму

та експертів була популярна

ідея формування технократич-

ного уряду, який має форму-

ватися не на політичній, а на

професійній основі. Саме тому

до складу нинішнього уряду

було включено міністрів, котрі

раніше не були пов’язані з по-

літикою.

Водночас внаслідок такого

формування уряду політики

самі заклали певні протиріччя,

які не могли не викликати по-

літичну кризу.

Політичний уряд

Річ у тім, що партії, які бе-

руть участь у виборах і потра-

пляють до парламенту, мають

на меті отримати в руки ви-

конавчу владу для реалізації

своїх програм і цілей. Якщо

вони можуть самостійно чи за

допомогою інших парламент-

ських фракцій сформувати

парламентську коаліцію, тоді

вони делегують до уряду своїх

представників, аби мати мож-

ливість виконати обіцянки,

які давали виборцям, певним

соціальним і бізнесовим гру-

пам.

Важливий принцип функці-

онування такого коаліційного

уряду – партії, делегуючи до

нього своїх представників, не-

суть повну відповідальність за

їхню діяльність. І виборці точ-

но знають, яку політичну силу

представляє той чи інший мі-

ністр.

Якщо виявляється, що ді-

яльність міністра суперечить

позиції партії або він недостат-

ньо ефективний чи не корис-

тується популярністю в сус-

пільстві, ще гірше, якщо з ним

ПІДҐРУНТЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

пов’язують якісь корупційні

оборудки та зловживання, –

тоді ця партія має відкликати

його з посади та запропонува-

ти іншу кандидатуру. Прем’єр-

міністр вносить відповідне

подання до парламенту про

звільнення однієї особи з по-

сади міністра та призначення

іншої.

Якщо глава уряду або пар-

ламент відмовляються це зро-

бити, тоді це може призвести

до виходу відповідної партії

з парламентської коаліції та

політичної кризи, яка може

обернутися достроковими

парламентськими виборами.

Так працює парламентська

модель держави.

Технократичний уряд

Якщо ж ідеться про техно-

кратичний уряд, то логіка його

формування зовсім інша. Та-

кий уряд у певних випадках

створюють у парламентських

республіках. У деяких країнах

порядок його формування та

функціонування навіть розпи-

сано в конституції.

У чому ж особли-

вість діяльності технократич-

ного уряду? Такий уряд завжди

створюється на чіткий, не-

великий промі жок часу – до

року, під конкретні завдання.

Його формують, коли по-

трібно провести якісь швид-

кі, непопулярні у сприйнятті

суспільства реформи, і ніхто

з політичних сил напряму не

хоче себе пов’язувати з ними,

або парламент неспроможний

сформувати коаліційний уряд,

а до парламентських виборів

– дострокових чи чергових –

потрібно забезпечити функці-

онування країни.

В обох цих випадках уряд

пропонують очолити шанова-

ній у країні особі, яка не зби-

рається брати участь у наступ-

них парламентських виборах.

За поданням такого прем’єр-

міністра формується уряд,

який складається переважно з

фахівців у різних сферах еко-

номіки та державного управ-

ління, які також не мають пря-

мого стосунку до політиків і

не збираються йти на вибори.

Парламент затверджує програ-

му дій такого уряду, виходячи з

обмежених завдань та обмеже-

ного строку своєї діяльності.

Потім після парламентських

виборів формується повноцін-

ний коаліційний уряд.

Український мікс

Що ж отримали ми?

Нам казали, що формується

технократичний уряд. Якщо

це так, тоді чому його очолив

політик, лідер однієї з полі-

тичних сил? Зрозуміло, що

логіка дій політика відмінна

від підходів технократа, якого

запрошують на певний строк

для виконання конкретних за-

вдань. Політик ніколи не гото-

вий бути «політичним каміка-

дзе». Він змушений думати про

своє політичне майбутнє, тоді

як технократ – це самодостат-

ній фахівець, який в інтересах

суспільства та держави лише

на певний, стислий проміжок

часу погоджується зайнятися

політичною діяльністю у ви-

конавчій владі.

Знову ж таки, якщо ми фор-

мували технократичний уряд,

то хіба можна було виставля-

ти йому п’ятирічні завдання?

Він для такого не пристосо-

ваний. Провівши непопуляр-

ні реформи та перебравши на

себе негатив від суспільства,

він мав піти. Бо несучи на собі

негатив, такий уряд не може

проводити інші реформи. Їх

не сприйматиме суспільство.

Не тому що вони непотрібні

чи погані, а тому, що їх прово-

дять ті, хто викликає роздрату-

вання й незадоволення і кому

громадяни не довіряють.

Якщо ж у нас формувався по-

літичний уряд, тоді кого пред-

ставляють конкретні міністри

в цьому уряді? У політичному

колі та в середовищі експертів

відомо, хто запропонував мі-

ністрів до складу Кабміну, але

для широких верств суспіль-

ства ця інформація невідома.

Більш того, за таких обста-

вин не зрозуміло, які політичні

сили несуть відповідальність

за конкретних міністрів.

Хіба можна розраховувати

на те, що парламентські фрак-

ції погодяться нести політич-

ну відповідальність за тих чи

інших урядовців, якщо не ви-

значено, кого вони там пред-

ставляють і як їх можна від-

кликати з уряду?

Отже, щоб розв’язати цю

політичну кризу й не спри-

чинити чогось подібного в

майбутньому, потрібно чітко

визначати, який уряд хочуть

сформувати політичні сили,

представлені в парламенті, під

які цілі та завдання. Без цього

ми потраплятимемо в ситуа-

цію постійного незадоволення

діяльністю Кабінету Міністрів

як з боку громадян, так і з боку

політикуму та експертів. Бо

судити про результати діяль-

ності уряду можна, лише розу-

міючи, які завдання перед ним

були поставлені.

ДЕЯКІ СИЛИ РОЗРАХОВУЮТЬ ЗНЯТИ З СЕБЕ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДУ

І СПРОВОКУВАТИ ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ

ТЕХНОКРАТИЧНИЙ УРЯД ЗАВЖДИ

СТВОРЮЄТЬСЯ НА НЕВЕЛИКИЙ ПРОМІЖОК

ЧАСУ ПІД КОНКРЕТНІ ЗАВДАННЯ

Який Кабінет Міністрів потрібен Україні

Партії, делегуючи до уряду своїх представників, несуть повну відповідальність за їхню діяльність

5

ПОЗИЦІЯСОЛІДАРНІСТЬ

Юрію Сергійовичу, ким ви себе зараз більше вважаєте – політиком чи волонтером?

Ну, я вже давно не волонтер

як такий… Та оскільки пра-

цюю без зарплати, то можна

сказати – так, я волонтер.

Працюю радником Пре-

зидента України, радником

міністра оборони та керівни-

ком обласної територіальної

організації «Солідарності» в

Миколаївській області.

Чому вирішили очолити Ми-колаївську «Солідарність»?

По-перше, це моя рідна об-

ласть.

По-друге – така ідея вини-

кла під час обговорення про-

блем області з тим, чиїм іме-

нем ця партія називається.

Яке ваше бачення розвитку «Солідарності» в Миколаєві?

Місцева «Солідарність» тут

почувається не найкраще.

Тому ми її перебудовувати-

мемо і фактично запускати-

мемо по-новому.

Якщо говорити про настрої на Миколаївщині, то які вони?

Це дуже складний регіон.

Дуже…

Але настрої такі самі, як і по

всій Україні. Насправді в на-

шому суспільстві дуже мало

емоцій викликає будь-яка

партійна належність. Спосте-

рігається загальна втома від

не вельми солодкого життя

в країні. І в будь-якому разі,

звісно, ми звинувачуємо в

цьому владу. Але так склало-

ся, що нині ми – влада. І тре-

ба міняти ставлення до себе

через зміни загальної ситуації

в країні. Ну, хоча б у Микола-

ївській області…

Як, наприклад?Сільське господарство, ту-

ризм, інфраструктура… Усе

можна змінювати на краще. В

Україні немає жодної області

чи сфери виробництва, де б

не можна було щось змінити

на краще. Будь-які зміни та-

кого плану – це робочі місця,

а відповідно – підвищення

рівня життя українців.

Миколаївщина – це майже

двісті кілометрів узбережжя

Чорного моря. Тут є що роз-

будовувати. І хотілося б, аби

сюди прийшли інвестори.

За рік ми створили потужну

боєздатну армію. Чи потрібно простим громадянам продо-вжувати їй допомагати?

Свого часу волонтери допо-

могли армії у вирішенні побу-

тових питань, в екіпіруванні і

просто в піднятті морального

духу. Також за допомогою во-

лонтерів було відремонтова-

но багато військової техніки.

Волонтерський рух виявляє

активність і далі, хоча, може,

і не так інтенсивно.

Волонтери допомогли під-

няти армію з нуля. Але пішов

третій рік воєнного конфлік-

ту, і за цей час ми витратили

на армію сотні мільярдів гри-

вень. І це заслуга всієї країни,

яка платить податки.

Як гадаєте, українці звикли жити в умовах війни?

Ні. Ті, хто ніколи не мав

стосунку до війни, не можуть

до цього звикнути… Звичай-

ні громадяни України бачать

її по телевізору, і для них вона

не більше як війна десь, ска-

жімо, в Антарктиді. Та й ті

цивільні, котрі живуть на лі-

нії фронту, теж не звикли до

обстрілів, до смертей… До

цього неможливо звикнути.

Розповім випадок із влас-

ного життя. Донецький аеро-

порт, листопад 2014 року...

Після того, як бійці відбили

атаку, ми лежали на підлозі й

відпочивали. Один боєць по-

чав бурчати, мовляв, ми тут

воюємо, є вбиті, поранені, а

в Києві – дискотеки, бари,

дівчата, танці, розваги… Ну

й зав’язалася розмова, під

час якої інший, старший,

боєць сказав ключову фразу:

ми якраз тут в аеропорту й

стоїмо, щоб там, у Києві, все

жило мирним життям. Так і

має бути.

У чому полягає ваша робота рад-ника Президента та міністра оборони?

Давати мудрі по-

ради. (Сміється.)

І що мудрого ви вже порадили?

Ми з Президентом ба-

чимося по кілька разів на

тиждень…

Наприклад, у жовтні 2014

року я порадив і Президенто-

ві, і міністру оборони привес-

ти в Міноборони певну кіль-

кість волонтерів, людей, які

доти ніколи не працю-

вали на держслуж-

бі, не займалися

відкатами… І

щоб їм ніх-

то не за-

важав, а

в о н и

просто зсередини почали ла-

мати цю закостенілу систему.

Це відбулося. До моєї поради

прислухалися. У Міноборони

з’явився волонтерський де-

сант, який через рік перетво-

рився на повноцінний офіс

реформ Міністерства оборо-

ни і який нині веде більш як

два десятки проектів, де пра-

цює вже близько сотні людей

– і доволі успішно.

РОЗМОВЛЯЛА КСЕНЯ ЛЕСІВ

ЮРІЙ БІРЮКОВ: ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ДЕСАНТ ЛАМАЄ ЗАКОСТЕНІЛУ СИСТЕМУ ЗСЕРЕДИНИ

ОКСАНА ЮРИНЕЦЬНАРОДНИЙ ДЕПУТАТ

УКРАЇНИ

ДЕКОМУНІЗАЦІЯСВІДОМОСТІЧИ МОЖЛИВА повноцінна європейська інтеграція України без декомунізації? Стовідсотко-во – ні. Успіх декомунізації – це перспективи України, об’єднаної Європи, демократичних ідеалів і світового порядку.Завершення цього процесу символізуватиме цивілізаційний вибір України.Чи можливий такий вибір у поєднанні з комуністичними принципами? Ні. Бо комунізм не передбачає альтернативи, він не сприймає іншого, він руйнує все, що протистоїть системі.Сучасна Україна не має по-літичного майбутнього із залиш-ками комуністичного минулого. Хоча б тому, що в комуністичну епоху руйнувалося все україн-ське, штучно підмінювалося «ра-дянськими благами», а де-факто – російським шовінізмом. Що таке декомунізація? Якщо просто – це оголошення війни бутафорній демократії. Багато років поспіль політична еліта намагалася збудувати нове, але «забула» позбутися елементів страшного минулого. Того, що нищило людську свідомість, не сприймало особистість, а тільки масу, ділило суспільство на пар-тократів і радянських громадян.Ось так десятиліттями фор-мувалася псевдодемократія, де множилися нові структури, але вони не наповнювалися демо-кратичними цінностями. Як ви-явилося, український народ зро-зумів і сприйняв ці демократичні цінності швидше, ніж політична еліта. За них громадяни віддали і продовжують віддавати свої жит-тя. За європейське майбутнє без комуністичних ракових пухлин.Найбільша загроза комуніс-тичного минулого – це навіть не візуальні символи, назви міст чи вулиць, це – спотворена Голо-домором, репресіями, нелюд-ськими знущаннями українська свідомість.Страх і біль минулого, неви-значеність майбутнього не дають змоги частині українців сприйня-ти щось зовсім інше, ніж кому-ністичне. Як наслідок – маємо анексію Криму та війну на Сході України. Тому для мене декому-нізація – це боротьба за декому-нізацію свідомості. Мусимо визнати, що прове-дення декомунізації не є легким завданням. Ми цілком усвідом-люємо відповідальність і перед українським народом, і перед світовою спільнотою. Ревізія ми-нулого потрібна для того, щоб не допустити помилок у майбутньо-му. Без відновлення історичної правди ми завжди відчуватимемо тягар минулого, невиконаний обов’язок перед мільйонами не-винно убитих українців.Неможливо збудувати нове на старому та прогнилому фунда-менті. Переконана, що декомуні-зація – це шлях українського на-роду додому. До сильної, єдиної та демократичної Європи.

закінчення. початок на стор. 1

ЮРІЙ БІРЮКОВ І ПЕТРО ПОРОШЕНКО

6

Без аусвайса ти не людина

Пропозиція окупантів про

відмову від російського грома-

дянства для тих, хто хоче збе-

регти українське, була абсурд-

ною. Як можна відмовлятися

від того, чого в тебе ніколи не

було, тобто від російського

громадянства? Це означало

тільки одне – вступити в неза-

конні стосунки з окупантом.

Отже, я перебуваю тут, у

Криму, без окупей-аусвайса

(паспорта окупантів). Тобто в

мене немає російського грома-

дянства. І таких у Криму вліт-

ку минулого року було сорок

тисяч (за статистикою окупан-

тів). Повторюю: сорок тисяч

тих, хто не брав російське гро-

мадянство та паспорти плюс

три тисячі тих, хто офіційно

відмовився від нього, звернув-

шись до російської Федераль-

ної служби міграції в Криму й

написавши заяву!

На сьогодні немає статис-

тики – скільки громадян тут

перебувають без російсько-

го громадянства. Думаю, що

вже набагато менше. Без цьо-

го «документа» тут нічого не

можна. Не візьмуть на роботу,

не приймуть дитину в садок,

школу. Не нададуть медичну

допомогу. Не дадуть пенсію.

Я, до речі, пенсіонерка. Зро-

зуміло, без пенсії. Не знаю,

скільки ще протримаюся.

Тож українські прикордон-

ники на тимчасовому крим-

ському кордоні повинні розу-

міти, що російські паспорти є

практично у всіх у Криму, і не

ставити навідних запитань. І

ці «паспорти» всім доводиться

ховати при перетинанні тим-

часового кордону.

Насправді кримчан з про-

українськими поглядами ба-

гато. Їх просто незаконно

примусили взяти російські

паспорти.

Найсумніше, що ті, хто не

взяв громадянство і залишив-

ся тут, для окупантів усе одно є

російськими громадянами. Це

було доведено під час судили-

ща над кримським режисером

Олегом Сенцовим. Йому на-

віть не дали можливості відмо-

витися від російського грома-

дянства.

Так написали у своєму за-

коні «Про прийняття до Ро-

сійської Федерації Республіки

Крим...»: «З дня прийняття

до Російської Федерації Рес-

публіки Крим та утворення

у складі Російської Федера-

ції нових суб'єктів громадяни

України та особи без грома-

дянства, які постійно прожи-

вають на цей день на терито-

рії Республіки Крим або на

території міста федерального

значення Севастополя, ви-

знаються громадянами Росій-

ської Федерації».

Тобто вони вирішили, що

ми переходимо до них разом

із землею кримською. Такі

собі територіально перехідні

холопи.

Зате нас тепер не можна де-

портувати. Суперечить Кон-

ституції. А все решта з нами

робити можна.

БЕЗ СВОБОДИ. БЕЗ ПРАВ. БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ!

Лист із окупованого Криму

Тримаємося! Чекаємо Неньку! Звичайно, можна виїхати геть. Просто вирвати своє коріння із землі кримської – і на материк, а то й далі. Можна і як біженець. Напевно, приймуть і Штати, Канада і Європа. Причина – примус до прийняття громадянства країни-окупанта. Але! Чому МИ повинні їхати, а не ВОНИ! Тут лежать мої предки: три покоління. Усі народилися і прожили в Криму.І я повинна поїхати? Цього моя душа не приймає. Для мене тут – Україна!

Путін «врятував» за 40 хвилин до приходу НАТО

Зрозуміло, що є й ті, кого

«розвели як кошенят». Про-

паганда працювала чітко. Че-

кали пришестя «страшних

бандерівців». По секрету роз-

повідали, що якби не Путін,

то в Крим увійшло б НАТО.

Він, спаситель рідний, вияв-

ляється, випередив їх, аж на

40 хвилин. А то б війна. Дехто

купився на наживку. Обіцяли

їм гори, та все в золоті. Ці «га-

рантії» висіли перед «референ-

думом» на кожному стовпі.

1 квітня всі мають постави-

ти машини на російський об-

лік, взяти російські номери. І

отже – все, до України вже не

виїхати. А якщо не поставити

машину на російську реєстра-

цію, то перший штраф – 500

рублів, а другого вже не буде.

За повторне правопорушення

можуть позбавити права ке-

рування транспортними засо-

бами на строк від одного до

трьох місяців.

Зараз на материку розмір-

ковують про те, чи правильно

зробили, здавши Крим оку-

пантам без бою. Треба розу-

міти, що на той момент сві-

домість людей не була готова

сприймати невідомих у формі

як ворогів. Коли стало зрозумі-

ло, що це російська окупація,

переосмислити все це за один

день було неможливо. Розгу-

бленість, сприйняття нереаль-

ності того, що відбувається...

Здавалося, що це якась поста-

новка, декорації до фільму.

На це і був розрахунок. Що-

правда, «затьмарення» розуму

у розсудливих тривало не дов-

го. Прозріли. Та було пізно.

Думаю, що якби спробува-

ли ввести регулярні українські

війська, їх, напевно, блокува-

ли б, виставивши одурмане-

них пропагандою «мирних»

жителів і ряджених із «само-

оборони».

Проукраїнські зараз пішли

в підпілля. Чекають. Друзі-

киримли (самоназва крим-

ських татар) просять україн-

ців не виїздити, не продавати

будинків. Всі чекають. Про-

сто не можуть зараз активно

себе проявляти, у соцмережах

у тому числі. Це просто не-

безпечно для життя! Рік тому,

після обшуку та затримання, з

Криму змушена була виїхати

відомий блогер Ліза Богуцька.

Зараз вона в Києві і продо-

вжує боротися за Крим.

Цілковита нерухомість

Відразу після окупації ро-

сійські переселенці активно

скуповували нерухомість. Але

через рік усе змінилося, певно

стало зрозуміло, що в умовах

санкцій тут робити нічого. Біз-

несу не буде. Та й нормального

цивілізованого життя теж.

Ринок нерухомості в ступо-

рі. Майже нічого не прода-

ється. Хоча ціни впали удвічі.

Якщо до 2014 року за «двушку»

в Сімферополі просили 54–58

тис. доларів, то зараз ціна не

перевищує 29–30. З’явилася

навіть послуга з обміну неру-

хомості. Обмін з материком

зручний тим, що не треба ви-

возити гроші, майно. При об-

міні все залишають тут.

Житло частіше знімають

працівники держслужб. Багато

й біженців з Луганської та До-

нецької областей. Щоправда,

їм тут складно одержати реє-

страцію, їх відправляють куди

подалі – на російські просто-

ри. У кого є можливість, на-

магається залишитися і вина-

ймати житло.

Психологічний тиск,

безправ'я, незрозумілі закони,

шалені ціни на продукти. На

ринку яловичина коштує –

7–8 доларів за кілограм, курка

– 5–6 доларів, літр молока – 1

долар, кілограм цукру – близь-

ко долара. Горілка гарної якос-

ті, об’ємом 0,7 л – 500 рублів

(7 дол.). Усе це змушує людей

виїжджати на материк: хто в

Україну, хто в інший бік.

Сама я займалася бізнесом

– дрібною торгівлею. Наше

підприємство довелося пере-

реєструвати за російським

законодавством. Пощастило

тим, кому вдалося зареєстру-

вати свій бізнес на материку, в

Україні. А в нас вид діяльності

пов'язаний з тим, що немож-

ливо взяти з собою. Була умо-

ва: перереєстрація до 1 березня

2015 року або автоматичне за-

криття підприємства. Чекали

до останнього. Встигли за два

дні до терміну. Клієнтів прак-

тично немає.

Найактуальніша вивіска

сьогодні на магазинах і офісах

– «Здам в оренду». Підприєм-

ства повсюдно закриваються.

В середині лютого прово-

дилися військові навчання.

Літали літаки-вертольоти, до-

роги були забиті військовою

технікою. У рамках навчань

було оголошено часткову мо-

білізацію резервістів. Згідно з

Женевською конвенцією 1949

року, призов громадян держа-

ви окупованої країни в армію

країни-окупанта є порушен-

ням міжнародного права і є

репресивною діяльністю.

Курортний сезон: гасіть світло

Таке поняття, як успішний

курортний сезон, до літа, ймо-

вірно, кане в лету. Уже торік,

коли проблем було набагато

менше, він пройшов із сумнів-

ним успіхом. А цього року, як

кажуть, гасіть світло. І це не в

переносному сенсі. Його і так

зараз відключають за схемою

«три через три». Тобто три го-

дини воно є, і три години його

немає. Якому курортникові

сподобається сидіти в темряві

і без кондиціонера в спеку?

І з водою біда. Ще зима, а вже

надзвичайна ситуація! 20 лю-

того запроваджено режим під-

вищеної готовності для запо-

бігання НС з дефіциту прісної

води. Цитую розпорядження

окупаційної влади: «Запрова-

дити в Республіці Крим режим

підвищеної готовності органів

управління та сил територіаль-

ної підсистеми запобігання та

ліквідації НС у зв'язку із за-

грозою надзвичайної ситуації

природного характеру регіо-

нального рівня реагування».

Документ підписано самозва-

ним «головою» Криму Сергієм

Аксьоновим.

Для координації дій ство-

рюється міжвідомчий штаб,

завданням якого є вирішення

проблеми забезпечення пит-

них і господарсько-побутових

потреб населення.

Курортний сезон, кажете?

* * *

Гей, ви там, нагорі! Україно!

Віримо, що робите все можли-

ве для нашого повернення. Та

хотілося б швидше. Важко че-

кати. У школах і навіть садках

юному поколінню забивають

мізки антиукраїнською єрессю.

Наприклад, у старших класах

проводять опитування на тему:

«Чи любите ви Володимира

Путіна?» А проросійські вчи-

телі створюють у школах умови

для переслідувань і принижен-

ня дітей кримських татар.

Крим – це Україна! Але

Крим – це й земля киримли.

Дайте їм можливість реально

віднайти свою Батьківщину.

СВІТЛАНА КОМАШЕНКО, Сімферополь

НА ПЛАКАТІ – ОЛІМПІЙСЬКИЙ ЧЕМПІОН КРИМЧАНИН ОЛЕКСАНДР УСИК

7

ДІАЛОГСОЛІДАРНІСТЬ

ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПАРЛАМЕНТУ Для виходу з урядово-парламентської

кризи Голова ВР пропонує круглий стіл

Президент Петро Поро-

шенко відзначив першочер-

говість ролі парламентської

коаліції, яка, за його сло-

вами, «має визначитися – і

щодо кандидатури членів

Кабінету Міністрів та керів-

ника уряду, і щодо програми

і порядку реформ, які мають

бути проведені, і щодо пози-

цій фракцій, які входитимуть

до складу цієї коаліції».

«Єдине, що я хочу наголо-

сити, – в жодному випадку я

не можу допустити і не допу-

щу дострокових парламент-

ських виборів на цьому ета-

пі», – заявив Президент.

Голова Верховної Ради Во-

лодимир Гройсман уже роз-

почав роботу з подолання

політичної кризи в руслі заяв

Глави держави, запропону-

вавши для цього алгоритм із

п’яти кроків:

Перше. Усім відповідаль-

ним політикам за круглим

столом сформувати спільний

антикризовий план дій.

Друге. Чітко визначити

7–10 пріоритетних завдань

на 2016 рік, реалізація яких

має бути розпочата й доведе-

на до кінця.

Третє. Узгодити правила

взаємодії між Президентом,

парламентом і урядом.

П’яте. Протягом 2016 року

провести реформування

Кабінету Міністрів і Верхо-

вної Ради, перетворити їх на

ефективні органи державно-

го управління.

Шосте. Провести переза-

вантаження основних дер-

жавних інституцій для реалі-

зації спільного плану.

Експерти пропонують

такий підхід: спочатку ви-

роблення пріоритетів і про-

грамних положень, пере-

структурування вищих

органів влади – а вже потім

визначення кандидатур чле-

нів уряду, які виконувати-

муть антикризовий план дій.

Саме таким чином можна

створити уряд технократів,

здатний працювати на по-

долання кризи й проводити

реформи без усіляких полі-

тичних амбіцій та партійних

«заморочок». Криза, на дум-

ку Гройсмана, не повинна

зупиняти ті реформи, які ре-

ально запущені в країні і вже

приносять результати. Саме

тому продовження децен-

тралізації – один з ключових

пунктів антикризового пла-

ну для країни.

Голова ВР, зокрема, навів

приклад таких змін – місто

Володимир-Волинський,

яке у 2015 році завдяки фі-

нансовій децентралізації

отримало на 26 млн. гривень

більше, ніж у 2014-му, що

становить третину всього

доходу міста. А це означає –

відремонтовані дороги, нові

дитячі майданчики, сучасні

комп’ютерні класи в шко-

лах.

На обговорення кругло-

го столу за участі політи-

ків, експертів і представ-

ників громадськості спікер

парламенту хоче винести

соціально-економічні про-

блеми. «Найголовніше –

дати відповідь на питання,

як створити робочі місця, як

дати людям нормальну зарп-

лату й розвивати національ-

ну економіку», – сказав він.

Для цього потрібні додат-

кові надходження до бюдже-

ту. Тут особливо важливою

стане автоматизація роботи

митниці, яка забезпечить до

40 млрд. грн. додаткових бю-

джетних коштів.

Орієнтуючись на європей-

ський та світовий досвід,

спікер парламенту закликає

розпочати масштабне будів-

ництво доріг, які дадуть змогу

забезпечити «якісний тран-

зит і нормальне управління

дорожнім господарством».

«Нам треба побудувати в

Україні сотні кілометрів до-

ріг, щоб українці могли нор-

мально пересуватися, розви-

вати транзитний потенціал

нашої країни. І це абсолют-

но реально», – заявив Грой-

сман, додавши, що це забез-

печить створення багатьох

тисяч робочих місць.

І політики, і експерти од-

ностайні в тому, що в умовах

російської агресії питання

розвитку оборонної промис-

ловості, забезпечення всім

необхідним наших Зброй-

них Сил набувають першо-

чергового значення. Висока

обороно здатність армії, ви-

сокий бойовий дух військо-

вих – запорука безпеки, не-

залежності й суверенітету

України. І запобіжник від

будь-яких зовнішніх спроб

дестабілізувати внутрішню

ситуацію в Україні та роз-

дмухати полум’я кризи й

конфліктів.

Українські політики мають

об’єднатися навколо кон-

кретних рішень і представи-

ти їх суспільству, щоб воно

зрозуміло, що буде завтра в

Україні.

МАРІЯ ІОНОВАЗАСТУПНИК ГОЛОВИ

КОМІТЕТУ ВР

З ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ, БПП

МИ ПООБІЦЯЛИ – ЄВРОПА ЧЕКАЄ...У БРЮССЕЛІ – столиці Євро-пейського Союзу з 28 лютого по 2 березня проходив Український тиждень. У Європарламенті по-бувала велика група народних депутатів України на чолі з Голо-вою Верховної Ради Володими-ром Гройсманом. Заходи пройшли на найвищо-му рівні – щось подібне взагалі вперше відбувалося в стінах Європейського парламенту. На низці зустрічей, круглих столів і акцій українській делегації вда-лося донести максимум важливої інформації про події в Україні. Важливою була зустріч із депутатами Європарламенту від Нідерландів, де у квітні має про-йти референдум щодо Угоди про асоціацію України з ЄС. Одразу ж після завершення ключових за-ходів тижня Володимир Гройсман відбув з офіційним візитом до Нідерландів. Зустрічалися з єврокоміса-ром з гуманітарної допомоги та реагування на кризові ситу-ації, обговорили з ним окремі питання його офіційного візиту до України, що відбудеться вже цього місяця. Увага європейських політиків до подій в Україні залишаєть-ся значною, це вселяє надію на подальшу більш ефективну підтримку нас світовим співто-вариством. На жаль, не всі з цих політиків та й узагалі європейців добре розуміють, що насправді відбувається в Україні. Заважає брак, а деколи й викривлена інформація про внутрішньопо-літичні процеси та безпекову ситуацію. Тому ми запросили європейців частіше відвідувати Україну, адже коли бачиш на власні очі наслідки війни, зміню-ється й бачення подій.Більшість євродепутатів все-таки добре усвідомлюють важливість продовження санкцій проти Росії та політики невизнан-ня анексії Криму, відсутність з боку Москви будь-яких кроків, спрямованих на реалізацію Мін-ських угод. Прогрес України на шляху до отримання безвізового режиму дістав позитивну оцінку з боку європейських посадовців. Очевидно, до кінця року зможе-мо отримати такий режим. Важливими для нас були рекомендації щодо втілення секторальних реформ, рефор-мування парламенту, подолання внутрішньополітичних проблем – безумов но, вони мають бути втілені. Наша делегація запевни-ла наших візаві на переговорах і зустрічах, що виконаємо домаш-ню роботу належним чином.

Іспанський урок для України1975 року в Іспанії спалахнула соціально-економічна криза, яка супроводжувалася масовими акціями протесту, кривавими сутичками, бурхливим ростом інфляції та безробіття. Після смерті каудильйо Франко, який 36 років залізною рукою правив Іспанією, придушені громадянські та етнічні конфлікти розгорілися з новою силою. Соціалісти та комуністи сходилися в герці з франкістами. Каталонці та баски віднови-ли сепаратистські рухи. Держава буквально валилася у прірву, а політики всі сили витрачали на міжусобні чвари.У жовтні 1977 року король Хуан Карлос та уряд на чолі з прем’єром Адольфо Суаресом ініціювали круглий стіл у палаці Монклоа (і досі є резиденцією іспанського уряду). Було запрошено представників усіх основних партій Іспанії (крім неофранкістських та баскських радикалів), профспілок, церк-ви, громадських організацій.У результаті тривалих і напружених переговорів було розроблено так званий «пакт Монклоа», який містив умови примирення політичних сил та детальний план соціально-економічних заходів, побудований на компромісі між «лі-вими» та «правими». З одного боку, опозиція надала уряду мандат на проведення жорстких антиінфляційних заходів, включаючи заморожування заробітної плати, зниження ви-даткової частини бюджету, обмеження кредитів збитковим підприємствам. Але й уряд брав на себе певні зобов’язання: запровадити систему прогресивного оподатковування, реор-ганізувати фінансову систему, вжити заходів боротьби з без-робіттям, розширити свободу слова.Дуже швидко було подолано головний бич економіки – корупцію, радикально скорочено безробіття, встановлено громадянський мир. 1978 року в Іспанії прийняли кардиналь-но оновлену демократичну конституцію.Добре було б і нинішній Україні взяти приклад з цієї не такої вже давньої історії. За круглим столом патріоти Іспанії спро-моглися знайти шляхи подолання проблем, які стояли перед державою. А вони були анітрохи не легшими за наші сьогод-нішні проблеми.

закінчення. початок на стор. 1

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

КАБМІНУ ЛЕЖИТЬ НА ПАРЛАМЕНТІ

ТА ПАРЛАМЕНТСЬКІЙ КОАЛІЦІЇ

ГОЛОВА МОНІТОРИНГОВОЇ МІСІЇ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ ПЕТ КОКС ТА ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН ПІД ЧАС УКРАЇНСЬКОГО ТИЖНЯ В БРЮССЕЛІ. 2 БЕРЕЗНЯ 2016 РОКУ

Політична криза не повинна зупиняти ті реформи, які реально запущені в країні і вже приносять результати

8 СОЛІДАРНІСТЬ

СОЛІДАРНІСТЬБЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА

Газета «Солідарність. Блок Петра Порошенка», №3, 2.03.2016 р. Головний редактор Володимир Ільченко. Над випуском працювали: Василь Біленко (заст. головного редактора), Сергій Таран, Оксана Климончук, Дмитро Грунь, Борис Кушнірук, Олександр Палій, Ігор Лук’янченко, Олександр Косарєв, Марія Цісик та ін. Використано фото УНІАН. Відповідальний за випуск Ільченко В.І. Адреса редакції: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16. Тел.: (044) 351-75-33. www.solydarnist.org. Засновник: громадська організація «Солідарність». Свідоцтво про реєстрацію: КВ №21366-11166Р від 25.06.2015 р.Тираж 50 тис. прим. Безкоштовно. Видавець: ТОВ «Український газетний синдикат», 04074, Київ, вул. Вишгородська, 4, оф. 1. Адреса друкарні: 07403, м. Бровари, вул. Красовського, 16

ОЛЕКСАНДР ПАЛІЙ, історик, політолог

Вічний захисник

Більшість українців сприй-

мають Тараса Шевченка як го-

ловного поета своєї країни.

Сам Шевченко вважав себе

кобзарем, тобто людиною, яка

в українській середньовічній іс-

торії кликала свій народ на бій.

Від родичів-гайдамаків Шев-

ченко знав, що рабство – це

навіть гірше від смерті. І довів

вірність цьому переконанню

своїм життям, ставши до лав

вічних захисників України:

Гомоніла Україна,Довго гомоніла,Довго, довго кров степамиТекла-червоніла.І день, і ніч ґвалт, гармати;Земля стогне, гнеться;Сумно, страшно, а згадаєш – Серце усміхнеться.

Війна із супостатом сприй-

малася Тарасом Шевченком

як єдиний засіб визволення

України від рабства. А також

як спосіб виявлення звитяги

найкращих: «Оживуть геть-

мани в золотім жупані; Про-

кинеться доля; козак заспіва…

А в степах Украйни – О Боже

мій милий – блисне булава!»

Один британський критик

назвав Шевченка найбільш мі-

літарним поетом у світовій іс-

торії. Справді, ревіння гармат і

козаки, які «вміють панувати»,

– улюблені теми Шевченка.

Затребуваний суспільством

Популярність Тараса Шев-

ченка пояснюється двома

причинами. Перша – образи

Шевченка мають виражений

національний характер. По-

друге, сила Шевченкового

слова затребувана самим укра-

їнським суспільством.

Шевченко й досі допомагає

українцеві випростатися, від-

чути себе вільним господарем

власної долі.

Очевидно, важливістю Шев-

ченка для національної іден-

тичності України пояснюють-

ся сучасні спроби паплюження

його образу через безкінечні

наклепницькі книжки, статті

та випади. І до цих спроб до-

лучилися не лише літературні

маргінали. Під час візиту Пу-

тіна до України напередодні

президентських виборів 2004

року російський президент у

виступі на трьох українських

каналах заявив таке:

«Ще в студентські роки на-

магався читати «Кобзаря», але

єдине, що я запам’ятав, і то,

тому, що це, очевидно, дуже

відповідало тоді моєму на-

строю. Вірш такий:

І день iде, i нiч iде, І голову схопивши в руки,Дивуюся, чому не йдеАпостол правди i науки...

Я пам’ятаю, прочитав і ду-

маю: от як до речі. Я думав, що

я такий балбес, нічого мені в

голову не йде, а виявляється,

і великі люди, яких ми всі лю-

бимо, пам’ятаємо, поважаємо

і цінуємо, мали такі ж почуття

і переживання».

Путін так і не зрозумів змісту

цього вірша. У школі КДБ не

вчили, що Апостолом правди

і науки християни називають

Ісуса Христа, на пришестя

якого чекають.

СОЛДАТ УКРАЇНИ ТАРАС ШЕВЧЕНКО Великий Кобзар народився 202 роки тому, але й досі допомагає нам випростатися, відчути себе вільними господарями власної долі

«А москалі і світ Божий в путо закували»

Між тим, справжнього Шев-

ченка так досі до кінця й не

прочитано. Цікаво спостері-

гати, як його не здатні зрозу-

міти навіть люди з науковими

ступенями чи двома вищими

освітами.

А ще його не прочитано че-

рез те, що справжнього, не-

цензурованого Шевченка

можна знайти лише в останніх

виданнях «Кобзаря».

Імперія чітко й безпомилко-

во ідентифікувала свого силь-

ного ворога.

У «Кобзарі» видання 1950

року не надрукували 18 тво-

рів, зокрема «Якби ти, Богда-

не п’яний, тепер на Переяслав

глянув», «Розрита могила»,

«Великий льох», «Чигрине,

Чигрине...», «Стоїть в селі Су-

ботові», «Іржавець», «Давидо-

ві псалми», «Заступила чорна

хмара» тощо.

Радянські переклади Шев-

ченка російською та інши-

ми іноземними мовами часто

просто анекдотичні.

Фраза «по-московськи лає»

замінялася «крепкой бранью

осыпает»;

«Москалики що заздріли, то

все очухрали» – «Царских слуг

объяла зависть, все поразоря-

ли»;

«Ляхи були – усе взяли,

кров повипивали. А москалі

і світ Божий в путо закували»

– «Шляхта была и все взяла,

кровь повыпивала. А царица

даже воздух в цепи заковала»;

«На квиток повірив моска-

леві» – «Расписке поверил чи-

новничьей»;

«Може, Москва випалила, і

Дніпро спустила в синє море»

– «Может, выжжена Украйна,

может, Днепр спустили в си-

нее море»;

«Твої діти молодії... москов-

ською блекотою... заглушені»

– «Сыновья родные... под ца-

ревой беленою... заглохшие»;

«Як все москаль позабирає,

як розкопа великий льох» –

«Когда начальство раскопает и

славный обкрадет подвал».

«Шевченко не будив висо-

ких почуттів до великої росій-

ської держави, – писав цензор

ще Російської імперії, – бо був

проповідником українофіль-

ства і без ненависті не міг го-

ворити про приєднання Мало-

росії до Росії».

Напевно, так справді й було.

Про вірш «До Основ’яненка»

цензор каже: «Із контексту ви-

дно, що під свободою розумі-

ється тут не звільнення від крі-

посної залежності, а політична

самостійність Малоросії, сво-

бода від пут, що зв’язують з ро-

сійським народом («лютим во-

рогом») його південну гілку».

Поему Шевченка «Сон»

було заборонено цензурою

тому, що «автор каже, що за-

сновник Петербурга «засипав

болота шляхетними кістками

козаків і поставив на їхніх за-

мучених трупах столицю, у

якій без ножа пролито багато

крові людської; він викроїв

собі порфиру зі шкіри мало-

росів і в цьому уборі заснував

столицю».

У вірші «Розрита могила»

цензорів обурили докори по-

ета Богданові Хмельницькому

за приєднання України до Ро-

сії і називання «вірнопідданих

малоросів відступниками, які

допомагають знімати з Украї-

ни останню сорочку й катува-

ти свою Батьківщину».

У вірші «Заповіт» цензурі не

сподобалось, що поет «просить

малоросів, щоб вони, передав-

ши його тіло землі, повстали та

порвали кайдани та окропили

волю вражою злою кров’ю».

У вірші «Розрита могила»

цензори не зрозуміли звер-

нення поета до України: «За

що тебе сплюндровано, За що,

мамо, гинеш?», та звернення

України до Богдана Хмель-

ницького: «Якби була знала, У

колисці б задушила, Під сер-

цем приспала».

У вірші «І Архімед, і Галілей»

цензори помітили «пророкуван-

ня Шевченка про сумну долю

російської монархії». Правиль-

но ж пророкував, хіба ні?

Шевченко надзвичайно бун-

тарський і антиавторитарний,

коли йдеться про іноземне па-

нування.

Царі, перед якими плазува-

ла навколішки вся Росія, для

нього лише «ведмеді» й «ка-

бани годовані», а петербурзькі

цариці – «суки», які «щенять

оддоєних щенят».

Не менший пафос Шевченка

спрямовано проти зрадників

України: «рабів з кокардою на

лобі», «лакеїв в золотій оздо-

бі», «свинопасів» і «фарисеїв».

Шевченко писав: «Людськії

шашелі. Няньки, дядьки оте-

чества чужого! Не стане ідола

святого (російського царя) і

вас не стане, – будяки Та кро-

пива – а більш нічого Не ви-

росте над вашим трупом І ста-

не купою на купі Смердячий

гній, – і все те, все потроху ві-

тер рознесе. А ми помолимося

Богу, І не багаті, і не вбогі».

Украдена назва

Серед найбільш явних і ак-

туальних на сьогодні прозрінь

Шевченка була його цілковита

незгода і несприйняття кра-

діжки Москвою назви Русі.

Шевченко дійшов цього інту-

їтивно – адже мав доступ пе-

реважно до офіційних росій-

ських тлумачень історії.

У всій його творчості Росія

називається виключно Мос-

ковщиною. Для Шевчен-

ка Київська Русь і все, що з

нею пов’язане, – стосується

лише України. Зокрема «Сло-

во о полку Ігореві», на моти-

ви якого він написав «Плач

Ярославни».

* * *

Тарас Шевченко лишається

незмінною і актуальною опо-

рою української ідентичності,

української вдачі.

У кріпацькій Росії раб міг

стати хіба що лялькою в при-

дворних театрах. Серед росій-

ських діячів ХІХ століття крі-

паки відсутні в принципі.

Щоб у такій країні почули

Шевченка, мало трапитися

диво. Ще більше диво мало

статися, аби слово Шевченка,

кріпака в другому поколінні,

стало набагато сильнішим,

ніж слова всіх тодішніх царів

імперії.

І воно сталося. Тому що

Шевченкова поезія, як укра-

їнська пісня – «без золота, без

каменю, без хитрої мови, а го-

лосна та правдива, як Господа

слово».

ПЛАКАТ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ. 2015 РІК

МАЛЮНОК АНДРІЯ ЄРМОЛЕНКА