Офіційний сайт МОЗ Україниwww.moz.gov.ua

Документ: Проект Закону України "Про заклади охорониздоров'я та медичне обслуговування"

Статус: Проект - громадське обговорення

Повідомлення про оприлюднення

Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

Пояснювальна записка

Аналіз регуляторного впливу

ПОВІДОМЛЕННЯ

про оприлюднення проекту Закону України

"Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

Міністерство охорони здоров'я України пропонує для публічного обговорення доопрацьованийпроект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" (далі –законопроект).

Законопроект, пояснювальна записка та аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхомрозміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України в мережі Інтернетwww.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до законопроекту просимо надсилати до Міністерства охорониздоров'я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул.Грушевского, 7, м. Київ, 01601, E-mail: budnik@moz.gov.ua; vlodek@moz.gov.ua (Буднік НеляЛеонідівна, Влодек Алла Мечиславівна) тел. 254-06-52.

Заступник директора Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Є. Мороз

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування

___________________________Цей Закон визначає особливості діяльності суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я,класифікацію закладів охорони здоров'я, засади їх функціонування та медичногообслуговування населення за рахунок бюджетних коштів

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) акредитація – добровільна процедура оцінки відповідності діяльності суб'єктівгосподарювання у сфері охорони здоров'я щодо дотримання державних соціальних нормативівта галузевих стандартів у зазначеній сфері;

2) діагностично-споріднені групи (ДСГ) – групи захворювань та станів, подібні за етіологією іпатогенезом, об'єднані подібними діагностичними дослідженнями і медичними втручаннями, атакож середньою ресурсоємністю;

3) лікар – медичний працівник, професіонал, який має повну вищу медичну освіту, відповідаєосвітнім та єдиним кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчоївлади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та маєліцензію на провадження професійної діяльності;

4) ліцензування професійної діяльності лікарів – надання, зупинення, обмеження абопозбавлення права лікаря провадити професійну діяльність на території України;

5) медична послуга – дія або сукупність дій суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я,спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами,

травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами, якамає самостійне значення і використовується як основа для планування їх обсягу та вартості;

6) медична практика – вид господарської діяльності, який провадиться суб'єктамигосподарювання у сфері охорони здоров'я з дотриманням встановлених законодавством вимог зметою надання медичної допомоги на основі відповідної ліцензії;

7) медичний (фармацевтичний) працівник – фізична особа, яка відповідає освітнім та єдинимкваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечуєформування державної політики у сфері охорони здоров'я та перебуває у трудових відносинах ізсуб'єктом господарювання у сфері охорони здоров'я та/або провадить господарську діяльність змедичної чи фармацевтичної практики як фізична особа – підприємець;

8) обсяг медичної допомоги – кількісний показник, який характеризує діяльність закладівохорони здоров'я, фізичних осіб – підприємців та лікарів з надання ними медичних послуг;

9) сертифікація у сфері охорони здоров'я – добровільна процедура, за допомогою якої визнанийв установленому порядку орган документально засвідчує відповідність систем управлінняякістю суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я встановленим законодавствомвимогам;

10) стандартизація медичної допомоги – діяльність, спрямована на досягнення оптимальногоступеня упорядкування медичної допомоги шляхом розроблення та встановлення вимог, норм,правил, характеристик, умов щодо продукції, технологій, робіт, послуг, що застосовуються усфері охорони здоров'я;

11) суб'єкти господарювання у сфері охорони здоров'я – заклади охорони здоров'я та фізичніособи – підприємці, які провадять господарську діяльність, спрямовану на збереження івідновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальноїактивності людини, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому закономпорядку.

12) фармацевтична (аптечна) практика – вид господарської діяльності у сфері охорониздоров'я, яка провадиться фармацевтичними (аптечними) закладами та фармацевтичнимипрацівниками (провізором, фармацевтом) – фізичними особами-підприємцями з дотриманнямвстановлених чинним законодавством вимог з метою надання фармацевтичної (медичної)допомоги на основі відповідної ліцензії;

13) фармацевтична допомога – будь-яка дія або сукупність дій професійно підготовленихфармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів), спрямованих на забезпеченняефективної фармакотерапії;

14) фармакотерапія-сукупність методів лікування, що засновані на застосуванні лікарськихзасобів і спрямовані на досягнення оптимальних клінічних результатів, шляхом впливу напричину або провідні ланки патогенезу захворювання, а також корекції тяжких танесприятливих виявів побічної дії лікарських засобів;

15) фармацевтична послуга-послуга, що надається в процесі діяльності суб'єктагосподарювання у сфері охорони здоров'я, що має відповідну ліцензію, яка реалізується черезпрофесійну діяльність фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) в рамках наданняфармацевтичної допомоги.

2. Інші терміни, що вживаються у цьому Законі, використовуються у значенні, наведеному вОсновах законодавства України про охорону здоров'я.

Стаття 2. Класифікація закладів охорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я класифікуються залежно від форми власності, організаційно-правової форми та виду медичної допомоги, що надається закладом.

2. Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються як державні,комунальні, приватні.

3. Заклади охорони здоров'я утворюються в організаційно-правовій формі, визначеній чиннимзаконодавством.

3.1. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я можуть бути реорганізовані в унітарнітовариства, комунальні неприбуткові некомерційні підприємства та непідприємницькі установи

4. Заклади охорони здоров'я можуть бути однопрофільними (спеціалізованими), які надаютьмедичну допомогу за однією спеціалізацією, або багатопрофільними, які надають медичну

допомогу за кількома спеціалізаціями.

Спеціалізація закладу охорони здоров'я – ознака закладу охорони здоров'я, що характеризуєйого здатність надавати медичну допомогу за певною лікарською спеціальністю, спеціальністюмолодших спеціалістів з медичною освітою або за кількома пов'язаними спеціальностями тапевної інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сферіохорони здоров'я.

5. За видами медичної допомоги заклади охорони здоров'я поділяються на:

1) заклади охорони здоров'я із забезпечення надання первинної медичної допомоги, до якихналежать центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, що забезпечують наданняпервинної медичної допомоги населенню в амбулаторних умовах.

До складу зазначених центрів можуть входити як структурні чи відокремлені підрозділифельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети;

2) заклади охорони здоров'я із забезпечення стаціонарної та/або амбулаторної вторинної(спеціалізованої) медичної допомоги, до яких належать:

багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування – багатопрофільний заклад охорони здоров'я,що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослим і дітям угострому стані захворювання або із хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивноголікування, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

багатопрофільна дитяча лікарня інтенсивного лікування – багатопрофільний заклад охорониздоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дітям угострому стані захворювання або з хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивноголікування, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

лікарня планового лікування – заклад охорони здоров'я, який забезпечує надання дорослимпланової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги, що не потребуєінтенсивного лікування;

дитяча лікарня планового лікування – заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання дітямпланової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги, що не потребуєінтенсивного лікування;

консультативно-діагностичний центр – заклад охорони здоров'я, що забезпечує наданняконсультативно-діагностичної вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню іутворюється у складі багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування або як окрема юридичнаособа;

спеціалізований медичний центр (спеціалізована лікарня) – однопрофільний заклад охорониздоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги за однієюспеціалізацією;

3) заклади охорони здоров'я із забезпечення третинної (високоспеціалізованої) медичноїдопомоги, до яких належать:

багатопрофільна обласна (республіканська для Автономної Республіки Крим, центральна міськадля мм. Києва та Севастополя) лікарня (у тому числі клінічна лікарня) – багатопрофільнийзаклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичноїдопомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовахдорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребуютьвисокоспеціалізованого медичного втручання, з обов'язковою наявністю відділень екстреної(невідкладної) медичної допомоги;

багатопрофільна обласна (республіканська для Автономної Республіки Крим, центральна міськадля мм. Києва та Севастополя) дитяча лікарня (у тому числі клінічна лікарня) –багатопрофільний заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної(високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денногостаціонару або амбулаторних умовах хворим дітям у гострому стані або з хронічнимизахворюваннями, які потребують високоспеціалізованого медичного втручання, з обов'язковоюнаявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

високоспеціалізований медичний центр (лікарня) – заклад охорони здоров'я, що забезпечуєнадання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги за однією спеціалізацією;

4) заклади охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги, що діють відповідно доположень, визначених законом;

5) хоспіси – заклади охорони здоров'я, що забезпечують надання паліативної допомогипацієнтам з невиліковно прогресуючим захворюванням та психологічної, соціальної і духовноїпідтримки пацієнтам та членам їх родин;

6) заклади охорони здоров'я з медичної реабілітації, до яких належать лікарні відновного(реабілітаційного) лікування, – заклади охорони здоров'я, що забезпечують надання плановоїреабілітаційної допомоги населенню в умовах стаціонару, зокрема денного;

7) Університетська лікарня – багатопрофільна клінічна лікарня (або об'єднання клінічнихлікарень), яка забезпечує надання високоспеціалізованої, спеціалізованої та невідкладноїмедичної допомоги, на базі якої розміщуються та функціонують клінічні кафедри державнихвищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації та закладівпіслядипломної освіти, науково-діагностичні та дослідницькі установи, лабораторії та іншіпідрозділи, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичнихпрацівників, розробку, проведення та впровадження інноваційних лікувальних та діагностичнихтехнологій;

8) Клініка науково-дослідної установи / університетська клініка – заклад охорони здоров'я, якийє структурним лікувальним навчально-науковим підрозділом науково-дослідної установимедичного профілю НАМН України чи МОЗ України або державного вищого медичного(фармацевтичного) навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації, закладу післядипломноїосвіти, що забезпечує надання високоспеціалізованої, спеціалізованої медичної допомоги, набазі якого розміщуються та функціонують відділи, лабораторії та інші структурні підрозділивищезазначених науково-дослідних установ, профільні кафедри вищих медичних(фармацевтичного) навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, що проводятьроботу із забезпечення лікувально-діагностичного процесу; здійснюють наукові дослідження,розробку, проведення та впровадження інноваційних лікувальних та діагностичних технологій;підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації наукових і медичних працівників тастудентів, які готуються за напрямами "Медицина" та "Фармація".

Медичну допомогу можуть також надавати інші заклади охорони здоров'я відповідно до їхпрофілю та спеціалізації, в тому числі заклади соціально-медичної допомоги (сестринськогодогляду), що забезпечують надання соціально-медичної допомоги особам, які мають хронічнізахворювання та потребують медичного нагляду і за станом здоров'я не потребують активноголікування.

6. Заклади охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справУкраїни, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військовихформувань та правоохоронних органів спеціального призначення, провадять свою діяльність зурахуванням особливостей, визначених законодавством.

7. Фармацевтичний (аптечний) заклад- заклад охорони здоров'я, який здійснює фармацевтичнупрактику.

Стаття 3. Функціонування мережі закладів охорони здоров'я державної та комунальної формивласності

1. Мережа закладів охорони здоров'я функціонує з урахуванням потреб населення у медичномуобслуговуванні для забезпечення його належної якості відповідно до державних соціальнихнормативів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.

2. Будівлі та приміщення, в яких розташовані заклади охорони здоров'я, незалежно від формивласності та господарювання і послуг, що в них надаються, повинні бути пристосовані допотреб інвалідів з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та іншихмаломобільних груп населення.

Стаття 4. Особливості діяльності фізичних осіб – підприємців, які провадять господарськудіяльність з медичної практики

1. Фізичні особи – підприємці провадять діяльність з медичної практики згідно з відповідноюліцензією.

2. Порядок організації та вимоги до функціонування медичних кабінетів затверджуютьсяцентральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферіохорони здоров'я.

3. Медичні працівники, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичніособи – підприємці, можуть залучатися закладами охорони здоров'я для надання певного видудопомоги на договірних засадах відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.

4. З питань провадження господарської діяльності з медичної практики фізичні особи –підприємці подають статистичну звітність в порядку, встановленому для державних ікомунальних закладів охорони здоров'я.

Стаття 5. Особливості діяльності фармацевтичних (аптечних) закладів у сфері охорони здоров'я

1. Фармацевтичні (аптечні) заклади та фармацевтичні працівники (провізори, фармацевти)здійснюють фармацевтичну практику, яка включає забезпечення лікарськими засобаминаселення і закладів охорони здоров'я та надання фармацевтичної допомоги і послуг, упорядку, встановленому законодавством у сфері охорони здоров'я.

2. Фармацевтична практика здійснюється через фармацевтичну послугу, що надається впроцесі діяльності суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, і реалізується черезпрофесійну діяльність фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) у рамках наданнямедичної допомоги, яка включає, зокрема:

просвітницьку діяльність серед населення щодо здорового способу життя та запобіганняпогіршенню здоров'я, у тому числі самостійної оцінки стану здоров'я;

забезпечення ефективної фармакотерапії;

взаємодію фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) щодо оцінки інформації прозастосування лікарських засобів, у тому числі рекламного характеру, спостереження зарезультатами застосування лікарських засобів;

забезпечення відповідального самолікування у разі застосування безрецептурних лікарськихзасобів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечуєформування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. Фармацевтична допомога включає участь фармацевтичних працівників (провізорів,фармацевтів) разом з лікарем у лікувальному процесі у частині обґрунтування виборунеобхідних лікарських засобів, консультування та навчання пацієнта щодо їх вживання,моніторингу, оцінки результатів фармакотерапії та забезпечення її ефективності і доступності.

4. Фармацевтична практика здійснюється відповідно до правил належної аптечної практики,затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державноїполітики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 6. Особливості управління закладами охорони здоров'я

1. Суб'єктами управління закладами охорони здоров'я є юридичні або фізичні особи, щоволодіють правом приймати управлінські рішення в межах своєї компетенції, визначеноїзаконом, і контролювати виконання прийнятих рішень, а також власники закладів.

2. Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), щозатверджується в установленому законодавством порядку.

3. Безпосереднє управління діяльністю закладу охорони здоров'я здійснює його керівник.

4. Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначеноособу, що відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, які встановлюються центральниморганом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорониздоров'я.

5. З керівником закладу охорони здоров'я державної та комунальної форми власностіукладається контракт. Строк дії контракту з керівником закладу охорони здоров'явстановлюється на строк не менше трьох років. Дострокове припинення дії контракту можливеу випадках, передбачених законодавством про працю.

Стаття 7. Наглядова рада закладу охорони здоров'я

1 . З метою забезпечення ефективної діяльності закладів охорони здоров'я, інформованостінаселення і здійснення громадського контролю у сфері охорони здоров'я та забезпеченнявиконання наглядових функцій при закладах охорони здоров'я може утворюватись наглядоварада як громадський консультативний орган.

2 . При закладах охорони здоров'я із забезпечення надання вторинної (спеціалізованої) татретинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, клінічних закладах та університетськихлікарнях утворюється наглядова рада, до складу якої входять не менше п'яти і не більше 11осіб. В інших закладах охорони здоров'я може утворюватися наглядова рада, якщо її утворенняпередбачено статутом (положенням) закладу.

3. Наглядова рада закладу охорони здоров'я є колегіальним органом, що здійснює громадський

контроль за дотриманням прав та забезпеченням безпеки пацієнтів, якості медичної допомоги,якості проведення навчального процесу та наукових досліджень на базі закладу, додержанняметичних принципів і законодавчих вимог здійснення медичного обслуговування закладомохорони здоров'я, розглядає фінансово-господарської діяльність закладу охорони здоров'я.

5. Наглядова рада закладу охорони здоров'я складається з працівників закладу охорониздоров'я, які не входять до його адміністрації (не займають посади керівників або заступниківкерівників структурних підрозділів закладу охорони здоров'я), представників професійнихсамоврядних організацій (асоціацій) медичних працівників, які не перебувають у трудових чицивільно-правових відносинах з відповідним закладом охорони здоров'я, а також родиннихстосунках з керівництвом закладу, представників громадських об'єднань, статутна діяльністьяких пов'язана із сферою охорони здоров'я, релігійних, благодійних та інших організацій. Складнаглядової ради, яка утворюється в університетській лікарні, погоджується із вченою радоювищого навчального закладу.

Не менш як 50 відсотків загальної чисельності складу наглядової ради мають становитипредставники громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із сферою охорониздоров'я.

6. Порядок утворення, права, обов'язки наглядової ради закладу охорони здоров'я та типовеположення про наглядову раду закладу охорони здоров'я затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни.

Стаття 8. Штатний розпис та оплата праці працівників державних та комунальних закладівохорони здоров'я

1. Штатний розпис державних та комунальних закладів охорони здоров'я формується на підставінормативів навантаження на медичних працівників, затверджених центральним органомвиконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я,згідно з обсягом медичної допомоги, яка надається закладом охорони здоров'я відповідноготипу, профілю і спеціалізації.

2. Оплата праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я здійснюєтьсяна підставі Основ законодавства України про охорону здоров'я, інших нормативно-правовихактів, генеральної та галузевої (міжгалузевої) угод, колективних договорів.

3. Умови оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, в томучислі встановлення надбавок медичним працівникам виходячи з обсягу та якості виконаноїроботи, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Професійні самоврядні організації медичних і фармацевтичних працівників

1. Порядок утворення і діяльність у сфері охорони здоров'я професійних самовряднихорганізацій медичних та фармацевтичних працівників визначаються законом.

Стаття 10. Фінансове забезпечення закладів охорони здоров'я

1. Фінансове забезпечення закладів охорони здоров'я, що надають медичну допомогу зарахунок бюджетних коштів, здійснюється головними розпорядниками бюджетних коштів завидами медичної допомоги та за окремою бюджетною програмою для кожного виду медичноїдопомоги згідно із законодавством шляхом укладення договорів про медичне обслуговуваннянаселення

2. Методика визначення обсягу надання медичної допомоги згідно з договором про медичнеобслуговування населення визначається центральним органом виконавчої влади, щозабезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я

3. Фінансування медичних послуг за бюджетні кошти здійснюється із застосуванням методівпланування та оплати медичної допомоги, орієнтованих на результат, шляхом запровадженнядоговірних відносин між головними розпорядниками бюджетних коштів відповідного рівня тасуб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я виходячи з потреб населення у певнихвидах медичної допомоги.

4. Планування обсягів фінансування за видами медичної допомоги під час укладення договорівпро медичне обслуговування населення здійснюється із застосуванням показників,затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державноїполітики у сфері охорони здоров'я.

5. Планування та розрахунок обсягу фінансування закладів охорони здоров'я, що надаютьстаціонарну вторинну (спеціалізовану) та стаціонарну третинну (високоспеціалізовану)

медичну допомогу за рахунок державного та місцевого бюджетів, здійснюються на основібазової ставки за кількістю пролікованих випадків відповідно до діагностично-споріднених груп.

Базовою ставкою фінансування лікування є обсяг коштів, який витрачається на лікуваннясередньостатистичного пацієнта.

Пролікованим випадком є комплекс медичних послуг, наданих пацієнту в стаціонарних та/абостаціонарозаміщувальних умовах з часу госпіталізації пацієнта до закладу охорони здоров'я домоменту виписування.

6. Планування та розрахунок обсягу фінансування закладів охорони здоров'я за видамимедичної допомоги здійснюється за методикою, затвердженою центральним органом виконавчоївлади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я запогодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державноїфінансової політики.

7. Витрати на утримання приміщень закладів охорони здоров'я, де розташовані згідно укладенихугод про співпрацю кафедри державних вищих медичних (фармацевтичного) навчальнихзакладів ІІІ-IV рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти, здійснюють відповіднізаклади охорони здоров'я.

8. Кошторис закладів охорони здоров'я – бюджетних установ, яким на бюджетний періодустановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподілу бюджетних асигнуваньна взяття бюджетних зобов'язань, здійснення платежів для виконання своїх функцій тадосягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень, складається заскороченою економічною класифікацією видатків.

Стаття 11. Договірні відносини у сфері охорони здоров'я

1. Договір про медичне обслуговування населення укладається з метою забезпечення наданнянаселенню медичної допомоги за рахунок бюджетних коштів.

2. Договір є підставою для здійснення видатків на надання медичної допомоги. Сторонамидоговору про медичне обслуговування населення є головні розпорядники бюджетних коштіввідповідного рівня та суб'єкти господарювання у сфері охорони здоров'я.

3. Примірний договір про медичне обслуговування населення та порядок його укладення ізсуб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни.

4. Інформація про договори про медичне обслуговування населення, укладених із суб'єктамигосподарювання у сфері охорони здоров'я, розміщується на офіційному веб-сайті відповіднихголовних розпорядників бюджетних коштів не пізніше п'яти робочих днів з дня їх укладення.

5. Істотними умовами договору про медичне обслуговування населення є:

предмет договору;

вид медичної допомоги, що надається за договором;

обсяг медичної допомоги, що надається за договором;

обсяг видатків на забезпечення надання якісної медичної допомоги та умови оплати її наданняза договором;

результативні показники діяльності суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, якімають бути досягнуті протягом строку дії договору;

права та обов'язки сторін, їх відповідальність;

строк дії договору.

6. З метою виконання завдань, передбачених статутом (положенням) заклади охорони здоров'яможуть укладати договори про співпрацю з надання медичних і господарських послуг.

7. З метою забезпечення освітньої та наукової діяльності навчальні заклади з підготовки,перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників, кафедри якихрозміщені (або плануються до розміщення) на базі закладів охорони здоров'я, укладаютьвідповідні договори з такими закладами охорони здоров'я.

Стаття 12. Забезпечення якості медичної допомоги

1. Забезпечення якості медичної допомоги здійснюється шляхом ліцензування господарськоїдіяльності у сфері охорони здоров'я, ліцензування професійної діяльності лікарів, стандартизаціїмедичної допомоги, акредитації закладів охорони здоров'я та сертифікації у сфері охорони

здоров'я.

2. Порядок ліцензування професійної діяльності лікарів, зупинення, обмеження або позбавленняправа лікаря на професійну діяльність, відмови в ліцензуванні професійної діяльності лікарявизначається законом.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорониздоров'я, веде у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку реєстр лікарів, щоотримали ліцензію на здійснення професійної діяльності.

Зазначений реєстр містить прізвище, ім'я, по батькові лікаря, інформацію про освітні такваліфікаційні документи, найменування суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, вякому лікар працює (у тому числі за сумісництвом), відомості про наявність у лікаря ліцензії напровадження професійної діяльності, відомості про призупинення на певний час, обмеження абопозбавлення права лікаря на здійснення професійної діяльності, відмову в отриманні ліцензії наздійснення професійної діяльності та інші відомості, передбачені законом.

Відомості, що містяться в Реєстрі є відкритими та загальнодоступними.

Захист персональних даних, що містяться в Реєстрі, здійснюється відповідно до законодавства.

4. Контроль якості медичної допомоги, в тому числі проведення клініко-експертної оцінки якостіта обсягів медичної допомоги, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органомвиконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, заучастю професійних організацій (асоціацій) медичних і фармацевтичних працівників.

Складовою частиною клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги є оцінкаякості медичної допомоги, що проводиться шляхом визначення відповідності наданої медичноїдопомоги встановленим галузевим стандартам у сфері охорони здоров'я.

5. Стандарти медичної допомоги та клінічні протоколи розробляються і затверджуютьсяцентральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферіохорони здоров'я.

Стаття 13. Провадження інших, ніж медична практика, видів господарської діяльності закладамиохорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я мають право провадити іншу, ніж медична практика, господарськудіяльність, що спрямована на забезпечення медичного обслуговування відповідно дозаконодавства.

Стаття 14. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім частин першої —пятої статті 10, якінабирають чинності з 1 січня 2017 року за підсумками апробації нового фінансового механізму вВінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві та інших регіонах за умовиприйняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування (далі – пілотні регіони), такрім пунктів 3 і 4 частини першої статті 1, статті 9 та частин першої – третьої статті 12, якінабирають чинності з дня введення в дію відповідних законів.

2. До запровадження механізму визначення обсягів фінансування закладів охорони здоров'я задіагностично-спорідненими групами, фінансування закладів охорони здоров'я, крім пілотнихрегіонів, здійснюється відповідно до частини шостої статті 10 цього Закону.

На період до моменту набрання чинності частинами першою – п'ятою статті 10 цього Законуорганізація фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я у пілотних регіонахпередбачає:

формування показників проектів бюджетів на 2015 і 2016 роки з урахуванням концентраціїбюджетних коштів для надання первинної медичної допомоги на рівні районних бюджетів табюджетів міст обласного значення, коштів на надання вторинної (спеціалізованої), третинної(високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги – на рівні обласних бюджетів пілотнихрегіонів (крім м. Києва) та бюджетних коштів для надання первинної, вторинної(спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги на рівнібюджету м. Києва;

визначення обсягу видатків за рівнями місцевих бюджетів на охорону здоров'я – первинну,вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу дляформування показників проектів бюджетів на 2015 і 2016 роки;

продовження впровадження механізму фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я у

пілотних регіонах за видами медичної допомоги на підставі договорів про медичнеобслуговування населення, які укладаються згідно з вимогами цього Закону.

Розподіл обсягу видатків між закладами охорони здоров'я у пілотних регіонах за видамимедичної допомоги, яка ними надається, здійснюється відповідно до методики, щозатверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державноїполітики у сфері охорони здоров'я.

3. У разі коли у зв'язку з реформуванням системи охорони здоров'я проводиться реорганізація(злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) закладів охорони здоров'я і працівникитаких закладів переводяться за їх згодою на іншу нижчеоплачувану роботу в тому самому або віншому закладі, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до положень цьогоЗакону або за бажанням таких працівників їх середній заробіток за попереднім місцем роботизберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше одного року з днятакого переведення.

За такими працівниками зберігається право на відпустку за безперервну роботу та іншісоціальні гарантії.

Лікарям, фахівцям з неповною вищою медичною освітою та професіоналам з вищоюнемедичною освітою реорганізованих закладів охорони здоров'я зберігається протягом трьохроків кваліфікаційна категорія за спеціальністю, яку вони мали на момент призначення на ціпосади.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін дозаконодавчих актів у зв'язку з набранням чинності цим Законом (крім законопроектів,необхідних для реалізації пунктів 3 і 4 частини першої статті 1, статті 9 та частин першої-третьоїстатті 12, які розробити та подати на розгляд Верховної Ради України протягом двох років з днянабрання чинності цим Законом);

розробити та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої владинормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Голова Верховної Ради України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" підготовленона виконання доручення Уряду від 17.04.2014 № 14442/0/1-14, виконання статті 16 Основзаконодавства України про охорону здоров'я та з огляду на те, що з 1 січня 2015 року набуваєчинності абзац четвертий пункту 7 та пункт 14 розділу І Закону України "Про внесення змін доОснов законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичноїдопомоги" (№ 3611-VI від 7 липня 2011 року).

Реалізація завдань щодо реформування медичного обслуговування потребує запровадженнянових підходів щодо планування мережі закладів охорони здоров'я та нових механізмівфінансування закладів охорони здоров'я, збільшення самостійності керівників закладів охорониздоров'я державної та комунальної форми власності щодо управління фінансовими ресурсами,підвищення конкуренції у системі охорони здоров'я.

2. Мета і шляхи його досягнення

Метою цього законопроекту є забезпечення конституційних прав громадян на отриманнясвоєчасної, кваліфікованої та якісної медичної допомоги на основі здійснення структурноїреорганізації системи медичного забезпечення.

В законопроекті наведена класифікація закладів охорони здоров'я залежно від форми власностіта виду медичної допомоги, що надається закладом.

Законопроектом визначається ряд понять, зокрема "суб'єкти господарювання у сфері охорониздоров'я", "акредитація", "сертифікація у сфері охорони здоров'я", "медична послуга" та інші.

Визначено основні підходи щодо функціонування мережі державних та комунальних закладівохорони здоров'я.

Окремою статтею визначено фінансове забезпечення закладів охорони здоров'я, якоюпередбачається перехід від утримання державних та комунальних закладів охорони здоров'я дооплати наданих ними послуг за договорами про медичне обслуговування населення. Втіленняринкових механізмів у державну систему охорони здоров'я робить її більш ефективною таекономічною і, як наслідок, сприятиме зміцненню державної системи охорони здоров'я тазбереженню уособлених у ній соціальних цінностей.

Проект закону також спрямований на підвищення ефективності роботи та вдосконаленняпрофесійного рівня лікарів шляхом запровадження ліцензування професійної діяльності лікарів.

Необхідність ліцензування професійної діяльності лікарів зумовлена світовим досвідом тареальними потребами, що склались в системі охорони здоров'я, зокрема, необхідністювстановлення чітких підстав набуття, припинення, або обмеження права здійснювати медичнудіяльність на території України особам з медичною освітою, що в свою чергу підвищитьвідповідальність, професійний рівень медичних працівників та захист безпеки пацієнтів.

З метою забезпечення нагляду за дотриманням прав та безпеки пацієнтів, забезпеченням якостімедичної допомоги та додержанням етичних і правових принципів здійснення фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров'я передбачено створення при закладахохорони здоров'я наглядових рад за участі громадськості.

3. Правові аспекти

На сьогодні суспільні відносини, що належать до предмета правового регулювання проектуЗакону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" часткововрегульовані нормами, що містяться у наступних актах законодавства України:

Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров'я, Цивільному кодексіУкраїни, Господарському кодексі України, Бюджетному кодексі України та інших законодавчихактах України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових бюджетних асигнувань.

5. Позиція заінтересованих органів

6. Регіональний аспект

Акт не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційнихправопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднений на офіційному сайті Міністерства охорони здоров'я України.

9. Позиція соціальних партнерів

10. Оцінка регуляторного впливу

11. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту передбачає удосконалення порядку організації медичногообслуговування населення та діяльності суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я,забезпечення підвищення якості медичного обслуговування, створення механізмівраціонального використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі.

Перший заступник Міністра Р. Салютин

"_____" _____________ 2014 р.

Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України

"Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"1. Аналіз проблеми, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання.

Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" (далі –Проект закону) підготовлено на виконання доручення Уряду від 17.04.2014 № 14442/0/1-14 тастатті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Законопроект визначає класифікацію закладів охорони здоров'я залежно від форми власностіта виду медичної допомоги, що надається закладом.

Законопроектом визначено основні підходи щодо функціонування мережі державних такомунальних закладів охорони здоров'я.

Проект закону також спрямований на підвищення ефективності роботи та вдосконаленняпрофесійного рівня лікарів шляхом запровадження індивідуального ліцензування. Необхідністьіндивідуального ліцензування лікарів зумовлена світовим досвідом та реальними потребами, щосклались в системі охорони здоров'я, зокрема, необхідністю встановлення чітких підставнабуття, припинення, або обмеження права здійснювати медичну діяльність на території Україниособам з медичною освітою, що в свою чергу підвищить відповідальність, професійний рівеньмедичних працівників та захист безпеки пацієнтів.

2. Визначення цілей державного регулювання.

Метою цього законопроекту є забезпечення конституційних прав громадян на отриманнясвоєчасної, кваліфікованої і якісної медичної допомоги на основі здійснення структурноїреорганізації системи медичного забезпечення.

Реалізація норм законопроекту дозволить:

удосконалити порядок організації медичного обслуговування населення та суб'єктівгосподарювання у сфері охорони здоров'я;

розмежувати медичну допомогу за видами медичної допомоги, яка надається суб'єктамигосподарювання;

забезпечити підвищення якості медичного обслуговування населення;

запровадити індивідуальне ліцензування лікарів;

запровадити нові механізми раціонального використання матеріально-технічних та кадровихресурсів галузі.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення цілей заргументацією переваг обраного способу.

Перший варіант. Залишити ситуацію, що склалась, без змін. Це не забезпечить досягненняпоставленої цілі, що є неприйнятним.

Другий варіант (нерегуляторні механізми (ринкова саморегуляція)). Застосування цьогоспособу також не приведе до досягнення поставленої мети, оскільки з 1 січня 2015 рокунабуває чинності абзац четвертий пункту 7 та пункт 14 розділу І Закону України "Про внесеннязмін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення наданнямедичної допомоги" (№ 3611-VI від 7 липня 2011 року).

Третій варіант (оптимальний). Прийняття Проекту закону.

4. Опис механізму і заходів, які забезпечують розв'язання визначеної проблеми шляхомприйняття регуляторного акта.

Реформування медичного обслуговування шляхом запровадження нових підходів щодопланування мережі закладів охорони здоров'я та нових механізмів фінансування закладівохорони здоров'я, збільшення самостійності керівників закладів охорони здоров'я державної такомунальної форми власності щодо управління фінансовими ресурсами, підвищення конкуренціїу системі охорони здоров'я.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняттязапропонованого регуляторного акта та оцінки можливості впровадження тавикористання вимог регуляторного акта.

5.1. Оцінка впливу зовнішніх факторів на дію акта з визначенням та порівнянням позитивних інегативних обставин, які можуть впливати на виконання вимог акта.

Зовнішні фактори, які можуть впливати на виконання вимог акта, відсутні, оскільки відповіднодо частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особизобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Прийняття Проекту закону забезпечить виконання вимог Конституції України, Основзаконодавства України про охорону здоров'я.

5.2. Оцінка можливості впровадження та виконання вимог акта органами державної влади іорганами місцевого самоврядування.

Після прийняття Проекту закону необхідно привести у відповідність акти Кабінету МіністрівУкраїни та накази Міністерства охорони здоров'я України.

5.3. Характеристика механізму повної або часткової компетенції можливої шкоди у разінастання очікування наслідків дії акта.

Внаслідок прийняття Проекту закону не передбачається заподіяння шкоди внаслідок того, щоакт спрямований на забезпечення ефективності медичного обслуговування громадян Українисуб'єктами господарювання усіх форм власності.

Запровадження Проекту закону забезпечить високу вірогідність досягнення поставлених цілей.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта,зокрема розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян тадержави внаслідок дії регуляторного акта.

Впровадження Проекту закону дозволить поліпшити ситуацію з ефективністю наданнясуб'єктами господарювання медичного обслуговування населенню.

Сфера впливу Вигоди Витрати

Інтересидержави

Реалізація державної політики у сфері охорони здоров'я шляхомзабезпечення конституційного права громадян на охорону здоров'я імедичну допомогу, поліпшення ситуації з забезпечення населенняефективним медичним обслуговуванням.

Відсутні

Інтересисуб'єктівгосподарювання

Забезпечення інтересів рівності прав та законних інтересів усіхсуб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я та підвищеннярівня надання медичного обслуговування населення.

Відсутні

Інтересигромадян

Забезпечення захисту прав громадян. Відсутні

Проект закону відповідає принципам державної регуляторної політики.

7. Обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта.

Строк дії акта не обмежено.

8. Показники результативності регуляторного акта.

Показниками результативності Проекту закону буде досягнення ним цілей, задекларованих прийого прийнятті. Показником результативності Проекту закону є виконання Конституції Українита Основ законодавства України про охорону здоров'я.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта.

Відстеження показників результативності буде здійснюватися по показникам результативностіМіністерства охорони здоров'я України.

Види та строки відстеження результативності Проекту закону

Видвідстеження

Строк Вид даних

статистичні

Базове після набрання чинності данні

Повторне через 1 рік після набрання чинностіпоказникирезультативності

Періодичнекожні три роки починаючи з дня закінчення заходів зповторного відстеження результативності цього акта.

показникирезультативності

Перший заступник Міністра Р. Салютін

"____" ______________ 2014р.

Адреса сторінки на веб-сайті МОЗ України: www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20140505_0.html