Навтека, післятаборова книжечка КВТ 2003

Пласт Національна Скаутська Організація України

Нявтека

Видання Пластового Куреня ч. 41 УСП – 44 УПС ім. Івана Чмоли “Целібат Мурлики”

або ж

Крайовий Екологічний Вишкільний Табір 2003 р. Б.

Ужгород-Львів-Сокіл-Київ,

Дніпропетровськ-Дрогобич-Івано-Франківськ-Краматорськ-Луцьк-Острог-Рудки-Старий Самбір-Стрий-Тернопіль

7-27 серпня 2003 р. Б.

Крайова Булава Уладу Пластунів Юнаків

та Уладу Пластунок Юначок

Референтура Третьої Проби УПЮ

Пластовий Курінь ч. в 41 УСП – ч.44 в УПС ім. Івана Чмоли „Целібат Мурлики”

Зграя “Рисі”

88015, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. А. Міцкевича 2/16, кв. 9,

тел. (03122) 5-26-70, /факс (0312) 61-52-76, [email protected]

“Нявтека” неперіодичне видання пластового

куреня ч. 41 УСП – 44 УПС ім. Івана Чмоли “Целібат Мурлики”

Випуск ч. 3 “КВТ-2003 р. Б.”

“Нявтека”: КВТ – 2003 р. Б. 2

mailto:[email protected]

Ці, та інші слова… Микола Рябчук Слово Коменданта ст.пл.скоб Тарас Полихата, ЦМ

Ось таким ми хочемо бачити нашого пластуна скоба. Хочемо, щоб він був втіленням слів нашої пластової пісні: “Ніщо нам лихо ні пригоди”,

пластуном, що справді, за словами нашого пластового обіту, бореться з життям, “як з трудами у полі”. При тих трудах наш пластун розвідувач ознайомився добре

зі способами, що ними можна давати собі раду в важких умовах, і набрався духу підпору труднощам та придбав самопевність та віру, що підготована, розумна, енергійна людина може завжди розраховувати на успіх у житті. Озброєнний цією вірою, досвідом і непохитними

лицарськими прикметами, він спокійно усвідомляє собі, що на ньому й на його друзях лежить співвідповідальність за

долю Пласту, а згодом і за долю всієї національної спільноти. Олександер Тисовський, “Життя у Пласті”

Скоб, Дорогі Друзі та Подруги! Табір завершився, та не завершилось наше пластування. Ви,

напевно, з нетерпінням чекаєте на результати вишколу (і навіть той, хто каже: “А я і так про себе знаю!”, все ж чекає висліду – цікаво ж бо знати думку про себе інших). Так от, результати вишколу вже у вас самих. Якщо ви хоч трохи змінились, чи табір спонукав вас переосмислити свою важливу роль у Пласті та суспільстві – ми таборували недаремно. Якщо ж ви просто нормально провели час, відпочили серед чистої карпатської природи – ми таборували недаремно.

Кожен з вас має свою відповідь на запитання: “Чому я належу до Пласту?” та “Чого я хочу в житті?”. Але Пласт, наша спільнота, все ж має свою Велику мету – допомогти нам виплекати з себе Л Ю Д И Н У. А як нам це вдасться – то наша заслуга.

І ще, Життя в Пласті це не балетристика, я маю на увазі як книгу, так і саме життя.


Заступник Коменданта ст.пл. Ліна Полихата

Слово мовлене

до колишніх, теперішніх і майбутніх

скобів та вірлиць Спочатку було слово... КВТ. Якось

заворожено воно звучало для учасників крайового вишкільного табору. Але кожного року набувало нового змісту: крайнє випробування тіла, кольори веселого табору, кам'яна вершина твердині, казка високого

таланту… Чомусь так бачилось, відчувалось за атмосферою 15-денного остодірського співжиття.

Ви були, є і будете різними натурою можливо, як у Тура, бажаннями

згадайте скобів – 2002: “Мрії збуваються”, діями в екстремальних випадках

”Я перестрашився мишки-скряботушки” Цікаво попостерігати за Вами, справжньо-нефальшивими, дратуючи

приказкою: ”Все точкується!”. Але не оцінка головне, а важливий Ваш пластовий дух, та і просто гуманні почуття і вчинки для оточуючих (дякую, Танюша, за подільчивість: за скоринку хліба для проводу на Сехлісі).

Отож, колишні КВТ-ці, працюйте на українську громаду, теперішні – на виголошене на Остодорі

“Просто хочу бути скобом, вірлицею!”,

майбутні – приїжджайте і самі творіть своє і наше КВТ!


Головний Бунчужний ст.пл. Михайло Дворак, ЦМ

Коли я вперше почув про кількість учасни-ків КВТ – 2003, то одразу зрозумів, що тут щось не так, а КВТ цього року буде не зви-чайним, хоча, коли воно було звичайним. На табір такого рівня завжди зголошуються цікаві люди, але сказати про цьогорічних учасників КВТ (далі учасники), як про таких, які є цікавими, все одно, що нічого не сказа-ти. Щоб не виникало сумнівів щодо позитив-ності мого попереднього вислову роз’яснюю учасники КВТ – 2003 р. були над цікавими. Перша моя зустріч з учасниками нічим не

відрізнялась від двох попередніх років, багато юнаків та юначок, які бажають показати себе з найкращого боку та в очікуванні чогось надзви-чайного від табору. І ось настав перший день табору другого етапу, я маю на увазі прибут-

тя на Остодір. Перехід на місце таборування мені сподобався, ніхто не нив та особливо не відставав. Розтаборувались ніби швидко, хоча це завжди було притаманне КВТ, майбутні скоби, як не як. Кожен намагався показати, який він модний юнак чи то юначка (провід теж у цьому не від-ставав, з поправкою на улад), час від часу було чути розповіді про досвід таборування в якості таборового проводу і як добре, що можна трохи по-бігати (вони просто ще не були на ЛШ чи то ШБ, кому як подобається ). Якщо не зупинятись на кожному дні нашого славного табору, то можна

зауважити, що КВТ – 2003 різко відрізнялось від попередніх двох своїми розмірами. Багато учасників, великі споруди (пропорційно до учасників), великий Комендант, хоча він завжди таким був і мені до нього далеченько (але подібний дощовик я вже маю), великі амбіції і багато чого іншого. Підсумовуючи хочу сказати одне, кожен з юнаків та юначок які відбули

КВТ, має повноцінне право носити відзначку КВТ та каветівку. Не всі прой-шли вишкіл, але це не означає, що він не пройшов його насправді. Учасни-ки зголошувались добровільно і за власним бажанням, тому мабуть кожен з вас очікував від табору чогось для себе не паперового, а справжнього.

З повагою до всіх і кожного, головний бунчужний КВТ ст.пл. Михайло Дворак, ЦМ


Головний Писар ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ

Усі пластуни поділяють табори на основі

особистих вражень на халявні та «Легіон». Але учасники КВТ, байдуже які чи то провід чи власне учасники ми одинаково пластуни, не всі. Мені приємно чути, коли подруга висловлюється: «Коли ще хтось мені скаже, що КВТ халявний табір, то я його замочу». Саме так «замочу». Чим не оригінальний метод боротьби з Халявією. Але не це головне. Кілька слів про прорахунки,

для того, щоб інші вчилися на наших помилках: не всі потенційні скоби і вірлиці є потенційними кандидатами на потенційних скобів та вірлиць. І ця потенційність не вимірюється показником «браку кваліфікованих кадрів на ділянках суспільства». Друге, і найсуттєвіше попри все точка третя

таборового правильника залишається третьою точкою правильника, навіть попри східний діалект. Я вже не говорю про писанину. І вже більше мовчу про … мовчу… КВТ це не ще один крок до зірок, і навіть не ще один рок для

пісеньок. Це частка нашого життя. Бачте, як нам пощастило в житті

Інструктор ст.пл. Дмитро Панов, ЦМ

Кілька слів про КЕВТ „Рекреації” Щаслива доля і добра душа Тараса Полихати дала мені змогу відбути

цього літа один із найкращих таборів. Так, це – КВТ. Вже вкотре я жалкую, що не прийшов до Пласту раніше і не можу

відчути того, що відчуває юнацтво на таборі . Друзі! Я вам заздрю! По-доброму, звісно. Як би я хотів пройти шлях від прихильника до розвіду-вача і відбути КВТ! Ви не уявляєте зараз як вам пощастило. Впевнений, що згадуватимете цей табір як один із найкращих. Що сподобалось? Сподобалась ідея. Третя проба є визначною для

пластуна-розвідувача. Стати скобом чи вірницею – це мета, до якої праг-нуть дійти всі юнаки та юначки. Але що значить „бути скобом/вірлицею”? Береш ти на себе особливу відповідальність за свій ступінь, чи просто здаєш третю пробу? І чи дійсно вона, третя проба, є найвищою метою у


Пласті? Що робити далі? На такі чи подібні питання намагались відповісти учасники табору, а провід їм допомагав із усих сил. Важко чимось допомогти учаснику, коли

сам ти не складав цієї проби і скобом стати не міг. Сам перед собою відповідаєш на складне питання чи ти того вартий. Зізнаюсь – тільки на таборі я взяв вимоги і ретельно простудіював їх. Не раз піднімалась ця тема на збірках проводу, просто у розмовах. Пам’ятаю, ще як їхали у автобусі з Олесею Блащук на табір, вже тоді глибоко над цим замислились. А коли

зрозумів, то відразу послабився. Як в голову стукнуло – будь самим собою! Якщо чогось не знаєш, то навколо є люди які тебе замінять. Врешті, не в тому проблема. Хіба юнакові треба допомогти скласти третю пробу? Якщо він тут – то він може це зробити і сам. Потрібно інше. Що саме? Їдьте учасниками чи виховниками на КВТ і ви зрозумієте. Скажу лише, що стати скобом не важко, а бути скобом не легко. Друге що сподобалось – учасники. Не скажу „всі”, скажу „більшість”.

Розумні, активні, сміливі, вольові... Цей ряд можна продовжувати. Не ко-жен день спілкуєшся з такою молоддю. Я працюю у школі і можу сказати із впевненістю – хлопці і дівчата, що були на цьогорічному КВТ, одні з найкращих. Певна річ, я не був на минулорічних таборах, але, всеодно, якщо в Пласті ще є таке юнацтво, то ніякі проблеми нам страшні. Гріхом би було нічого не сказати про провід. На таборі працювала

команда яка презентувала курінь „Целібат мурлики” (Жий-жий, друзі!). Був один не з куреня але він розумнішав на очах. Всі були веселі і серйозні водночас. Побачити члена проводу неусміх-

неним, можна було лише у перші 5 хвилин після вставання. Крім того це була команда спеціалістів ( про себе помовчу). Не знаю що ще можна сказати про провід, але якщо ви попитаєте

учасників, то зробите дуже розумно. Але мушу попередити – ви почуєте лише суб’єктивні думки.

Врешті, мушу сказати, що я дуже радий що був там, бо багато отримав власне для себе. Дякую всім хто мене терпів. Всім хто радів разом зі мною. Дякую Тарасові, Ліні, Михайлові, Марті, Стасу, Мишкові, Андрію, друзям з куреня, гуртку „Тинди-ринди...” і всім-всім.


Інтендант ст.пл.скоб Станіслав Андрійчук, ЦМ Чесно кажучи, їдучи на це КВТ я не знав, що так

поведеться зі мною доля. Адже бути індтендантом на крайовому та ще й вишкільному таборі дуже відповідальна робота. Проте, я б не сказав, що цьогорічні учасники дуже відповідально ставилися до виконання обов'язків інтенданата. Особливо, коли наставав час готувати сніданок, вечерю чи обід. Але це вже деталі, які ми намагалися виправляти. Мене вразила стійкість духу деяких учасників, що

здавали «Три пера», бо і сам я, будучи зі сходу переживав за них, як за самого себе, коли здавав, ох, вже забуті здавалоси би, свої пера. На останок Сильно, Красно, Обережно, Бистро! Друзі!

Господарник ст.пл.прих. Микола Міщенко КВТ для мене, як для господарника, трохи не

закінчилось трагічно. Загалом кожен кінець на те і кінець, щоб бути трагічним. Якщо розібратися у сенсі життя в цілому, то його взагалі немає (життя) (хоча і сенсу також). Єдине шкода – ні один учасник (окрім деяких

вийнятків) так і не зрозумів, що від нього хотіли на цьому таборі. Ще одна проблема – забагато учасників. Через це мені зовсім на лишилося печива і цукерок, котрі я б міг нагло сам захавати після табору:) А ще я хочу, щоб всі знали:

я не погоджуюсь з деякими оцінками, я протестую проти літієво-магнієвих акумуляторів і проти кінескопів із сферичними

електронно-променевими трубками!


Подруга Лікар ст.пл.вірл. Олеся Блащук

Оцінюючи учасників і все цьогорічне КВТ, дуже важко бути об’єктивним та утримуватися від якихось власних суб’єктивних суджень. Тим біль-ше, що ще рік тому була сама учасницею КВТ. Я відчула, що насправді, виховницею бути не так вже й важко, а ще на такому таборі, як КВТ. Адже, саме у спільній праці, праці цілого гуртка, можна побачити хто у ньому є хто. І це неодноразово відчувалося. Це було видно з того, як кожен намагався поводитися, інколи навіть (а правду ка-жучи – дуже часто) настільки, що забували, що ми не в місті, втрачаючи таким чином самого себе. При цій нагоді передаю свої щирі вітання моєму гуртку ч. 2 “Сосдюкам”. Звісно, у мене, як і у всіх, є свої зауваження щодо переведення точок

програми табору, до учасників та їхньої поведінки (що мала б відповідати вірлиці та скобові), до проводу. Але, як каже Комендант: “Як нам пощастило житті”, що ми зустрілися на КВТ 2003 року Божого. в

Інструктор із сигналізації (подруга Ланка Інструкторів:)

ст.пл. Марта Костюк Ну що ж, треба щось написати про цьогорічний

Крайовий Вишкільний Табір, вибачте “Рекреації”... Треба, то треба! Тому щось напишу. Для мене КВТ – це знаковий табір (думаю, що друг ко-

мендант зрозумів, про що йдеться), хоча я не мала честі у свій час бути його учасницею. А дуже шкода, бо КВТ – це табір непростий, його в жодному разі не можна оціню-вати на рівні з іншими пластовими спеціалізаційними та-борами, порівнювати, казати: “А от там...” Саме тут мож-на зрозуміти і по-новому переосмислити багато важливих речей, по-іншому подивитися на зміст пластування, кра-

ще пізнати СЕБЕ. Адже, як неодноразово говорилося на таборі, КВТ – це про-вокація, метою якої є виявлення справжньої суті, не зовнішнього, напускного, а суті кожного з кандидатів на отримання ступеня скоб/вірлиця. Метою проводу не було “бавити”, а “спостерігати”, “перевіряти” і водночас “навчати”. Сподіваюся на те, що усі ви, вже колишні учасники КВТ, зрозуміли зміст

цього табору. І насправді, не так важливо, яку оцінку ви отримали у висліді точкування, значно важливіше, що кожен з вас узяв з участі у провокативно-кваліфікаційному проекті під назвою “Крайовий Вишкільний Табір“. Бажаю успіху, і до зустрічей! “Нявтека”: КВТ – 2003 р. Б. 9


Що для вас означає Батьківщина? Соціологічне опитування

Гурток ч. 1 "Козли"/"Кізоньки" опитано 53 особи

19 - Україна 6 - внутрішній світ людини 9 – рідний дім, родина, сім’я 2 - Львів 2 - земля, куди ти завжди по-

вертаєшся 2 - земля, яку треба боронити 5 - не Росія 6 - не знаю 2 - українські дівчата

Гурток ч. 2 "Сосдюки" (18-30), опитаних - 50

1. Не відповіли - 20% 2. Місце, де народився - 31% 3. Україна - 8% 4. Честь і слава - 2% 5. Партія - 2% 6. Львів - 2% 7. Дружба - 2% 8. Країна, яку захищаю - 2% 9. Рідна країна - 2% 10. Заради чого варто жити – 2% 11. Любов - 5% 12. Батьки і діти - 4%

Гурток ч. 3 "Тинди-ринди, тралі валі і так далі"

20 - земля, де народився 11 - рідний дім 7 - утрималися від відповіді 6 - все і зразу 5 - немає часу 4 - ніщо 3 - склероз 5 - там, де мені добре

Гурток ч. 4 "Рубероїд" (0-18), 95 осіб

4 - рідна країна 8 - родина, батьки 20 - Львів, Україна 13 - місце, де народився 6 - мій дім 7 - рідна мова (щось рідне) 9 - країна, де живеш Інші - "Це все", "Банальне -

земля і люди", "Середовище, довкілля", "Життя", "Купа хорошої музики", "Це просто квартира", ""Кому вниз"", "Вірність", "Не знаю".

Гурток ч. 5 "Ромашка і П’ять Гоблінів-доблінів"

(18-30), опитаних - 30 Це місце, де ми народились і

де батьки прожили - 90% Заради чого варто жити і

помирати - 8% Рідна мова, інше - 2%

Гурток ч. 6 "Діти-квіти" (30-120), опитано - 46

12% - все 11% - місце, де я народився 10% - місце, де ми живемо Інші відповіді - "Ой, но не

Україна", "Україна з великої літери", "Рідна земля", "Жизнь моя", "Місце, де живуть твої родичі", "В двох словах не скажу", "Я не маю часу", "Я вже дисидент колишній, я вже це перейшов”, “Українське пиво”...

Ось воно як!

пл.розв. Ярослав Качмарський: "...по-друге, Громадянин! Він повинен щось робити в суспільному житті.

Скоб насамперед - ДУМАЄ! Скоб - це своєрідне протиставлення сучасному суспільству. Скоб - найголовніший ворог плебсу, тупої інертної маси. Скоб - сам торує свій шлях і веде за собою інших. Скоб - не зупиняється на досягнутому. ПРОГРЕС НАСАМПЕРЕД! NO PASARAM! CКОБ!". пл.розв. Остап Маркович: "На мою думку, стаючи скобом, пластун бере на себе велику відпові-

дальність і багато обов’язків. Обов’язком є дотримання Пластового Закону. Ця людина буде прикладом для молодшого юнацтва (тим прикладом, що його потрібно наслідувати). Саме ця людина буде представляти організацію в суспільстві і вона повинна бути такою, щоб не осоромити, а піднести на високий рівень ім’я Пласту".

пл.розв. Ростислав Колцьо: "На мою думку, ступінь скоба повинна мати та людина, яка на

те заслуговує. Скоб - це та людина, яка завжди залишається пластуном: в однострої вона чи без".

Есей на тему:

"Моє бачення ідеального скоба та вірлиці" пл.розв. Олександр Остапйовський: "На мою думку, ідеальний скоб має мати такі вміння: бути

лідером (бо він є прикладом для інших), бути людиною, що ґенерує нові ідеї і може реалізувати їх...". пл.розв. Наталка Максименко: "Ідеальну вірлицю кожен бачить по-різному. На мою думку,

вона повинна втілювати в собі всі ідейні основи Пласту. По-перше, дотримуватись Пластового Закону і Трьох Головних Обов’язків Пластуна. По-друге, вона повинна мати провідницькі якості. По-третє, бути рішучою, щоб у екстремальних ситуаціях знайти правильний вихід. Ніколи не зазнаватися. Щодня виховувати в собі най-кращі якості як пластуна, так і морально вихованої людини". пл.розв. Оленка Пивоваренко: "На мою думку, ідеальна вірлиця повинна бути дуже розумною...

Вірлиця - це найвищий ступінь, отже, щоб заслужити його, потрібно бути найкращою. Вірлиця повинна бути ідеальною, не тільки коли вона на якійсь пластовій акції, але й в повсякденному житті. У вірлиці повинні бути зібрані всі хороші якості. Одним словом, вона має бути ідеалом для людей, щоб люди, дивлячись на неї, хотіли бути такими самими". пл.розв. Оксана Кривда: "Я вважаю, що вірлиця повинна виконувати усі пластові приписи". пл.розв. Наталка Масяк: "Мабуть, щоб дати відповідь на це запитання, необхідно відбути КВТ. У

моєму розумінні - це перш за все дівчина-лідер, тобто втілення різноманіт-

них людей, це дівчина, що не боїться помилитися. Усі ідеальні якості моєї ідеальної вірлиці не повинні переростати в безглузду самовпевненість". пл.розв. Іван Спринь:

"Не секрет, що ідеальних людей не буває. Але завжди є мета, якої ми прагнемо досягти. Тому ідеальний скоб - людина, яка чітко визначила для себе мету і знає, як її досягнути. Перш за все, треба працювати над собою, над своїм характером..." пл.розв. Ігор Титик: "Пластун скоб - це всебічно розвинутий у усіх

аспектах юнак, який обов1язоково має дотриму-ватися Пластового Закону". пл.розв. Дмитро Давиденко: "Я вважаю, що ідеальний пластун-скоб повинен мати визначну пластову

поставу, високий інтелектуальний рівень та достатній фізичний розвиток". пл.розв. Христина Драган: "Важливо те, що у пластунки-вірлиці всередині, в душі, вона не має

бути ходячим правильником і не хизуватись тим, що вона вірлиця". пл.розв. Марта Федьків: "Кожен камінчик, яких хтось кидає в річку, перед тим, як лягти на дно,

лиша по собі на поверхні води багато кіл. Так і кожна вірлиця, на мою думку, попри багаж знань і досвіду, повинна лишати приємні враження і купу добрих емоцій людям, з якими вона спілкується. Звичайно, кожен провідник повинен бути вишколеним, розумним, виваженим і дипломатич-ним, але він тим кращий, чим його керування є менш помітним. Якщо вірлиця зуміє підштовхнути людей до їхньої мети бодай на крок, от тоді вона справжня вірлиця. Вірлиця повинна мати в серці маленький ліхтарик, яким вона світить саме тоді, коли потрібно, і тим, кому потрібно". пл.розв. Віталій Шпак: "На мою думку, у скоба повинна бути ідеальна пластова постава...". пл.розв. Ірина Паучинська: "Ідеальних пластунів не буває, існують пластуни, що більш або менш

наближені до ідеалу. Вірлицею може бути тільки та пластунка, яка помиляється, розуміє свою помилку та її виправляє...". пл.розв. Сергій Шкаран: "Ідеальний скоб – пластун, в якому гармонійно поєднується як

практичне, так і теоретичне пластування...", пл.розв. Олег Гула: "Пройдений катаклізм! Кандидат на скоба повинен відповідати наступ-

ним параметрам: життєрадісності, самозарадності, ієрархії (сумлінний, слухняний пластовій старшині). Усі ці параметри допомагають зліпити з кандидата справжнього скоба. Скоб завжди повинен залишатися собою в масі, виділятися своєю певною неординарністю. "Всі ці воїни в однакових мундирах, то ж хай буде різне в них під ними". Фрідріх Ніцше".


пл.розв. Олеся Маліновська: "Ідеальна вірлиця повинна: намагатись дотримуватись Пластового

Закону; давати правильні й добре обдумані накази; ніколи себе не ставити вище за інших...". пл.розв. Юрій Гвоздович: "Ідеальний скоб має бути: 1. Загальнорозвинутим (фізично, морально) 2. Досконало знати історію, ідеологію...". пл.розв. Юлія Лопушинська: "Я горда за те, що я пластунка. Я вважаю, що

вірлицею потрібно бути в душі. Мати сильну во-лю, лідерські здібності, які потрібно проявляти. Проте, за цими якостями не потрібно забувати про просту людяність, доброту, чесність, добро-зичливість. Я вважаю, що вірлиці - це еліта Плас-ту, це люди, які надалі провадитимуть Пласт...". пл.розв. Тарас Капериз: "Ідеального скоба я бачу так: справжній лідер,

але попри все це не тільки керує, а й бере біль-шість обов’язків на себе. Він має залишатися самим собою". пл.розв. Богдан Савенко: "Пластун-скоб повинен дотримуватися Пластового Закону, його плас-

това постава має бути взірцем для молодшого юнацтва. Пластун-скоб - це особа, на яку повинні всі рівнятися". пл.розв. Наталка Кобрин: "Щоб здобути ступінь вірлиці, потрібно пройти багато перешкод". пл.розв. Роман Білик: "Неординарні люди. Пласт чекає від скоба не просто доброго

громадянина з великим досвідом та купою знань, які він не знає, куди діти, а людину-організатора, яка може повести всіх за собою вперед!" пл.розв. Тетяна Бей: "Передусім вона повинна бути лідером, прикладом для інших. Повинна

не просто знати, а й вміти навчити когось, передати свої знання тим, що прийдуть після неї...". пл.розв. Настя Кінзерська: "Можливо, це і є той прошарок юнацтва в Пласті, який в майбутьному

будуватиме й розвиватиме організацію, а врешті і державу...". пл.розв. Андрій Вахній: "Я вважаю, що кожен пластун, який хоче стати скобом, повинен відбу-

ти такий табір, як КВТ...". пл.розв. Максим Щекун: "Я вважаю, що скоби повинні бути справжніми провідниками та взірця-

ми до яких повинно тягнутися молодше юнацтво. Будучи скобом чи то юнаком, чи то старшопластуном, він повинен постійно йти вперед, не зупинятись на досягнутому. Кожен пластун повинен постійно вдоскона-люватися. До цього й покликані скоби та вірлиці".


пл.розв. Анка Литвин: "Чарівна дівчина в пластовому однострої з відзначкою “вірлиця” йде по

Станиці. Вона впевнена у собі, бо пройшла багато випробувань, подола-ла важкі завдання та, нарешті стала довгоочікуваною вірлицею. Вона пи-шається собою. І світ для неї став яскравіший, і сонце світить лагідніше, і кожному вона посміхається, бо вона досягла мети. І всі пластуни ділять з нею радість, а маленькі пластунки хочуть бути схожими на неї. Та ще кілька місяців тому була важка праця, далека дорога до мети. Бо вірли-цею не можна стати за “чарівні оченятка”. Кожен проект, кожне завдання, як мала дитина, до якої треба з першого дня багато уваги, часу та любові. Бо коли до діла не прикладаєш частку серця, то нічого не вийде. Я хочу бути вірлицею. Я хочу подолати всі перешкоди на цьому шляху і пишатися досягенням своєї мети. І я знаю, що неодмінно буду нею”. пл.розв. Остап Степанюк: “Так, як третя проба є завершальною. Проба на скоба повинна бути

лише початком (оскільки меж для вдосконалення немає) існування довер-шеного пластуна того, у якого Пластовий Закон глибоко вкорінився у свідомості (чи й підсвідомості) і спрацьовує на рівні автоматичного реф-лексу... І, насамкінець, як видно із проби, скоб повинен володіти хоч міні-мальною здатністю до креативних вправ”. пл.розв. Оксана Федур: “На мою думку, пластунка, вірлиця повинна мати такі риси характеру:

впевненість, загартована сила волі, чесність у своїх вчинках і думках. Звичайно, це повинна бути людина дуже активна, сильна морально (щоб допомогти їм знайти свою внутрішню силу). Невід’ємним є також досконале знання впоряду. Загалом, вона має бути добрим провідником як в Пласті, так і поза його межами”. пл.розв. Микола Максимів: “Пластун-скоб повинен: вміти знаходити спільну мову з іншими

друзями; бути обізнаним з пластовим правильником; відбути багато пластових, різних, таборів, вишколів. А взагалі повинен бути ініціатив-ним, веселим, добрим і просто кльовим пластуном”. пл.розв. Галина Випова: “Вірлиця повинна бути впевнена у собі, обов’язково відповідальною, на

неї можуть покластися люди”. пл.розв. Світлана Трач: “Це повинна бути всебічно розвинута, освічена і розумна особистість.

Вона повинна вміти знаходити вихід із будь-якої життєвої ситуації”. пл.розв. Анна Балабан: “Людина, яка носить цей почесний ступінь повинна повністю відповіда-

ти ідеалу справжньої пластунки. Це повинна бути людина дії”. пл.розв. Остап Онишко: “Пластун “Скоб” повинен бути взірцем для всіх інших пластунів”.


Іzzzрєчєнія (тіпа сентенція), або ж

“Ця людина повинна до чогось прагнути, тобто вона повинна розуміти, що робить”. “Оскільки про це можна багато говорити, дискутувати, проте кожен сам собі повинен ставити якісь рамки свого існування”. “Ці люди витривалі та хоробрі, їх не лякають перешкоди. Вони таланови-ті і це дуже помітно, коли бачиш їх проекти...”. "Мета Пласту самовиховання, самореалізація через патріотичність пластунів на засадах християнської моралі" "Мета Пласту виховувати юнацтво і того типу..." "Люди як такі не виконують завдання пластунів-таки" "Пласт на даний момент нічого не робить! А що він робить? Нічого!" "Пласт не може нав’язати всім людям самовиховуватися..." "Пласт відроджує українців. У мене є там східний діалект..." "Брак кваліфікованих кадрів на ділянках суспільства" "Який це громадянин, що не виконує конституційних обов’язків" "Життя це теж Велика Гра. В принципі..." "Пластун розвивається у пластових приписах... Пласт - не винен!" "Чекаю на ритмічне та дисонантне враження" "Все почалося дуже давно: коли я народився..." "Хочеться побачити менше кло(у)нів" "Поки я пластун - я нічого не пив. Хіба що хильнув пляшку спирту. Але я думав, що це була вода" "Корупція існує в Пласті: виховниця прий-має точки в юначки за шоколадки" "Пласт мав це виховати!" "Людина це не пластун в душі, а пластун заради організації" "Хочу здати третє перо" "Я хочу карпатського пластування – у ме-не там горів немає" "Власне, це має бути особа, бо немає якоїсь такої харизматичної постаті! Так." "Ми не спрямовані на якихось бандерів-ців, що робили би теракти!" "Якщо пташці відрізати крила... і напхати в дупу печених яблук, то вийде святкова окраса кожного столу" "Скоби і вірлиці настільки затуркані рока-ми радянської влади..."


Хто шо писав про КВТ та екологію...

Крайовий Вишкільний Табір 2003 року Божого:

дадаїстичні рекреації з елементами антиКло(у)нізму

(епопея)

ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ Частина Перша (програмна) Крайовий Екологічний Вишкільний Табір "Рекреаці" 2003 є кваліфікацій-

ним табором для здачі "Третьої проби" - "Скобиного лету", на ступінь плас-туна-скоба. Так, чи приблизно так, звучить перша точка Правильника КВТ... Частина Друга (ліро-епічна) Раненького ранку, по рейках, по рейках під мостом, у напрямку до Сто-

лиці Галичини - славного міста Львова рухався зі швидістю кількадесят кілометрів на годину поїзд номер 618 сполученням "Солотвино-Чоп-Львів". Четверо молодих (а правильніше - троє молодих і один трохи старший) людей тихо-мирно лежали на бокових місцях плац карти і пре-спокійненько дивилися собі сни про гарне майбутнє, про погане минуле, про невизначене теперішнє... Аж ось - пробила година! час розплати настав! Майже єврейське 5.30 ув однострої працівника УкрЗалізниці громовитим голосом на весь вагон бігло і невизначеною мовою кричало і голосило: "Падьом! Падьомм! Пааддьомм! Бєльо здавать! Паддььььом! Бєльо здавать! Пасажири! Бельо здавать!". Так ось, оце "падьомабєльо-здаванія" миттєво витворило, випродукувало, збудило масу асоціацій у головах цих чотирьох, невинно сплячих у своїх натівських спальниках на бокових місцях плац карти, особах... а до Львова залишалася година і п’ятдесят хвилин безцінного сну... Так доїжджали Головний Бунчужний (Священне Ім'я Тор), Головний

Писар (Священне Ім'я Глас Великого Одіна), Головний Господарник (Священне Ім’я - Молот Тора) та Учасник (Священне Ім’я пл.розв. Роман Білик) ст.пл. Михайло Дворак, ЦМ, ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ, ст.пл. прих. Микола Міщенко на КВТ. А як доїжджали усі інші спитаєте в усіх інших... Частина Третя (філософсько-дидактична) Учасники КВТ - це потенційні скоби та вірлиці Українського Пласту, а

як сказав би Олександр Тисовський (а він-таки це сказав) - "Цвіт України і Краса, Скобів орлиний ми рід". І чи не в першу чергу у всіх виникає оте бананальне запитання: а якої якості ті скоби та вірлиці? Відповідь: синиця у руках може виявитися го-го-го ще й яким журавлем!


Частина Четверта (художньо-оповідна) Крайовий Вишкільний Табір є специфічним у своєму роді і на сучасно-

му відтинку часу складається з кількох етапів. Перший етап можна окрес-лити як соціологічний. Першого дня учасники КВТ отримали завдання провести вже традиційне соціологічне опитування населення на означе-ну тему: "Що для Вас означає Батьківщина?", тему, яку цьогорічне КУПО взяло собі за програмну. Реціпієнти були поділені на кілька вікових груп: до 18 років, 18-30 років

та понад 30 років. Результати виявилися очікуваними: для більшості Батьківщина це земля, на якій народився, яка асоціюється з чітко виз-наченими географічними кордонами, потім - батьки, рідні, близькі, сім"я, діти, ще потім пиво "Оболонь" (згадується: "Сьогодні ти не випив

"Оболонь", а завтра зрадиш Украї-ну!"), Расія-Матушка, Львов, шо-ви-міня-такоє-спрашіваєтє, ще не визначився і так далі. Власне, загальний висновок такий: "За всіма ознаками це психо-логія суто середньовічного етносу, який ніби й не пройшов іще доби націєтворе-ння, "доби націоналізму", етносу, що

ніби застиг десь у добі гетьманщини якраз напередодні остаточної колонізації України Росією, коли всі були "руські" і всі "православні", проте, в той самий час досить-таки чисельний, 48-ми мільйонний європейський етнос що входить у ХХІ століття з великими потенціями до національного розвою такого, якого хотіли би бачити Шевченко, Франко, Грушевський, Винниченко, Петлюра й Бандера. Як романтично-загадково виглядали силуети наметів, розбиті в

урочищі Остодір, тої "ґорґанської ночі", яку оспівав Сірий Лев, неподалік од пластового табору-музею "Сокіл" (Рожнятівський р-н, Івано-Франківсь-ка обл.). Тут витав дух Пласту. У повітрі відчувалась якась напруга, що щось от-от вибухне, і тисячі осколків полетять у молоді серця, де розпа-лять вогонь любови до Життя. І... вибухнуло! А далі, усе це дійство під назвою КВТ, зірвалось вихором і полетіло сиви-

ми Ґорґанами, понад Лімницю на Сехлис, Сивулю, Ґрофу, Заплату, Високу. Почався другий етап КВТ... Почалися здачі вмілостей “Одне...”, “Два...”

та “Три пера”. У першу чергу, ці екзотичні вмілості поділяють юнацтво на кілька категорій. Перша – це т. зв. “алєні”, котрі дають руку/голову на від-січ, що “Три пера” і тому подібне це все, фігня і вони вже не раз здава-ли її, і шо там вапше її здавати. Друга частина, трохи поміркованіша, але все ж дотримується тої думки: хоч я візьму більше трьох сірників, це ніхто не помітить. Третя мовчки сприймає реалії життя і вміло/невміло йде з чистим серцем здавати цей екзамен. Четверта, і, можливо, остання – за-лишається без докору сумління на таборі, мовляв: “Я ще не дозрів до то-го, щоб мої батьки мені дозволили здавати цю вмілість”, або просто заби-


ває один великий болт. А потім усі зійдуться на ватрі і почнуть розказувати байки про “Три пера”, ділитися розповідями та думками про пережиті не-забутні дні пригод (які, зрештою були єдині: перші і останні, у їхньому житті, котрі подарували стражденній душі три дні самотности, медитацій, розмови з духами, спілкування з потойбічними силами, чорними білочками, рогатими козулями, Червоними Месниками, померлими священиками...). А що далі далі дводенна мандрівка на г. Сивулю (1818), дебати на

тему: “Чи виконує Пласт на сьогодні свою функцію?”, день самоврядува-ння. До речі, про дебати. Дебати (стенографічні записи без авторства): див. Іzzzрєчєнія Частина Остання (остання частина) (сумновесела) Скінчилось КВТ, швидко пройшли “Дні Пласту в Києві”, усі роз’їхалися

по своїх по-рідному теплих та по-теплому рідних домівках, станицях, квартирах..., забравши з собою безліч жовтогарячих, дадаїстично-кубіс-тичних, чорнобілковотриперних, летунсько-підводних мистецько-оформле-но-подоляночкових, військово-патріотичних, спортивно-вітрових степово-вишкільних та-ще-там-ціла-купа-всіляких спогадів... Але, разом, всі ці спо-гади становлять частину нашого з вами життя, частину єдиної, цільної і неподільної системи, направленої на виховання в особистості і тіла і духа передовсім, патріота своєї Батьківщини, що ми її називаємо Пласт.

СКОБ!

пл.розв. Роман Білик

Крайовий Екологічний Вишкільний Табір "Рекреації"-2003

Деякі моменти. Роздуми про почуте і відчуте Вступ: Буду без вступу, бо вступ це нудно. 1-й день: про те, як нас (Cт. Ужгород) розбудили в поїзді читайте у Анд-

рія Ребрика (Andrew це тобі безкоштовна реклама). Прийшли ми на Шептицьких, поскидали наплечники, поснідали на порозі, як одна родина, повбирали однострої, поділилися і розійшлися: вони - провід, на верхи, а я учасник, в маси. У домівці ми трошки потовклися, трошки познай-омилися, зробили соцопитування (трошки) і розбрелися ночувати по хатах. Наступні 13 днів: * Чому табір називався екологічним, для себе я так і не вияснив. На

жодному таборі я не бачив такої кількості зрубаних зелених дерев. Якби таборова брама стояла на сухих балках, то, думаю, жертв було б достат-ньо. Наприклад: я для шелеста зрубав 5 молодих ялинок і 4 ліщини. А тепер помножте цю цифру, приблизно, на 27 триперників. За те ми успі-шно рилися в смітнику.

* Чому табір називався вишкільним? Крім сигналізації на КВТ, нічому серйозному не вчили, а лише перевіряли здобуті і нездобуті знання.


* У перший день таборування ми тягнули "невеличкий" намет, який трошки полежав у скловаті і потім нагадував за себе наступні 24 години регулярно кожні 30 секунд.

* Досить цікавою була гра в бунчужного дня дама з собачкою, або дя-дько з гучномовцем. Правила гри: головний бунчужний нашіптував бунчуж-ному дня розумні слова, а той їх інтонаційно, риторично, доступно озву-чував всім іншим. Саме таким чином "цвіт України і краса" майбутні ско-би та вірлиці брали владу в свої руки і заходилися з нею шось таки робити.

* Геніальна мандрівка на г. Сехлис (це дійсно г....). Ми за один день умуд-рилися заблукати 4 рази, а потім ще й знайти дорогу до табору! Геніально!

* Таборові та гурткові брами та огорожі, столи, подвійні сідала на ватру та ще всяке-різне ми робили дуже оперативно, бо все ж таки нас було 36. І коли фантазія проводу вичерпалась, ми ходили по табору, збираю-чи листячко, тріски, та інші "неприпустимі" речі. Якби не мандрівка на Си-вулю, то на наступний день нам, мабуть, дали б сокири і ножі, і ми б ус-пішно підрівнювали б траву на терені табору.

* Мандрівка на Сивулю: Ну нерешті!!!!! YYYYEEEESSSS!!!! Супер! Пер-ший день ми весь йшли і, дійшовши під саму вершину, почали бити бай-дики. (NO COMENTS). А на наступний ранок без ніякого НАПРЯГУ та мо-

рального задоволен-ня, за 15 хвилин ви-дерлися на саму вершину. Потусува-лись і пішли вниз. Дорога до табору бу-ла запланована дов-гою, бо якби прийш-ли раніше, чим би ми зайнялися? Щи-пали б траву?

* 3 пера. Нарешті сам. Тиша. Ніхто не триндить чи свис-тить. Ти поринаєш в

малинник і напихаєшся не по розпорядку дня. Здається, 3 пера зробило не тільки мене спокійнішим, а й головного бунчужного, він же мій ви-ховник, він же Михайло Дворак, котрий завітав до мене власною персо-ною досить несподівано і нелегально. І ТУТ СЛУЧІЛОСЯ ЧУДО: мій ви-ховник, нарешті, до мене заговорив по-людськи, а не так, як говорив про-тягом всього табору. Та це задоволення тривало недовго, а точніше десь 6 хвилин. Через 6 хвилин бунч зник, і все стало на свої місця.

* Друг Більбо колоритний представник Кіровоградської округи. Як же ж не згадати про такого жартівника. Своїми надзвичайно дотепними та стильними жартами він встиг пройтись майже по всіх учасниках КВТ-2003. Одні мовчки терпіли, сподіваючись на "кроваву" помсту найближ-


чим часом, інші відповідали взаємністю на на його перли. Скажу одразу, що я відносився до других, за що можливо гірко поплатився.

* День самоврядування на КВТ взагалі перевернув моє уявлення про таку акцію. Я пасивно реагував на всі події, бо знав, що з того нічого на вийде. Та направду день вийшов прикольним і насиченим. Насиченим ці-кавою програмою, а не вбиванням часу. Звісно, провід не міг залишити майбутніх скобів на таборі без нагляду (МАЛЕНЬКІ ЩЕ) і був присутнім у вигляді недоторканних духів. Духи час від часу вносили корективи у про-граму, влаштовуючи пожежні алярми та викрадаючи манажки. Шкода тільки, що друг господарник виліз з МАЛАКУЧІ цілим і неушкодженим, а не з поламаним носом чи ще з чимось. Тоді б ніяких пожежних алярмів ніхто б не насмілився зробити.

* Перебування у Києві мені сподобалось, не зважаючи на відсутність сніданку після приїзду та гальмування деяких озонізаторів. Ми отримали реальне завдання, не ходили, відбиваючи крок, не збиралися нікому нічого доводити. Повірте, все і так було видно: "Хто є хто". Нарешті нам дали свободу дій. Висновки та враження: Спав собі кіт на кріслі, крутився уві сні. Але одного разу випадково

впав і наткнувся носом на календар: "Сьоме серпня треба шось робити". Мявкнув кіт на захід, мявкнув на схід, зібрав котів пора навчати малих кошенят. Взяв кіт папери та лапшу, дату 2002 перекреслив, написав 2003. Щасливої дороги. Таке враження, що табір взагалі не готувався. До цього ми дійшли на

останньому гуртковому вогнику. Подруга лікар проговорилася, що завдання не змінюються вже десь шостий рік. Коли учасників 15 і 36, то програма, мабуть, повинна корегуватись. Загалом табір вийшов млявим, але корисним. Корисний тим, що тепер

є над чим подумати. Правда, вражень з табору в проводу більше, ніж в учасників (про це я дізнався з закриття таборового літа вже в Ужгороді). Чому КВТ-2003 вийшов таким, а не інакшим? На мою думку, з двох причин: 1. Кількість учасників (36), з якою провід не знав, що робити. 2. Необ’єктивне точкування. Точкувати все і всіх НЕМОЖЛИВО, а

лише те, що помітили. Наприклад, та сама геніальна мандрівка на Сехлис голодний провід сидить і мріє про свій сухпай, який знаходить-ся десь за 3-4 км. І тут 4-й гурток додумався поділитися, та шкода, що нам це не проточкували, а згадали лише за дівочку, яка принесла харчі. Таких прикладів багацько. У мене посвідка ч. 21. Якщо чесно, то я здивований, бо думав, що

взагалі не пройду. Мій виховник до цього докладав максимум зусиль. Може, це я такий болван? А може, я кращий за нього. На кінець хочу сказати лише, що я б хотів побувати на КВТ-2004 з

кількістю учасників 15 осіб та незнайомими людьми в проводі. P.S. Дурні ображаються, розумні роблять висновки.


Творчі проізвідєнія під загальною назвою

“Три пера” Хроніки, записані учасниками КВТ під час

здачі вмілості “Три пера”

1315.08.2003 р. Б.,

тут подаватися не будуть.

Писар КВТ вирішив користуватися гаслом:

ЗБЕРЕЖЕМО ТАЄМНИЧИЙ ДУХ “ТРЬОХ ПЕР” ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

Виходячи з цього, Вам, шановані три-перники та всім іншим, котрі

мають бажання чи вже здали вмілість “Три пера”, пропонується тільки переглянути фота.

Які вони пернаті... <<<<< (особливо цей, ліворуч)



На цих фотах кожен може побачити будні і свята тих, хто здає “Три пера”. І справа не тільки в трьох сірниках... Комусь пощастило стати

фотозвйоздамі. Цих Ко-мусь тепер знають в лице.

“Так ось, ...якось я на трьох перах сиділа і маскувалася... я знала, що мене не найдуть”. Зі споминів невідомого

КВТ Розділ І. Хроніки Хроніка гуртка “Діти-квіти” гурток ч. 6 Що в нас було веселого? т. 1. Алярм сподобався тільки справжнім пластунам. т. 2. ... Ярковий грибок... т. 3. Шальоні та божевільні оси. т. 4. Наша назва та гірська романтика. т. 5. Наш “Гаррі Поттер”. т. 6. Вовчий голод та заздрість до Боба. т. 7. Партія “За їжу”. Хроніка пережитих КВТешних днів другим гуртком День I 8. 08. 03. р. Б. І хоча все почалося значно раніше (із зголошень, запрошень, передз-

вонювань і домовлень) та цей день є першим. Так ось, зібрались всі ми у Львові, перезнайомились, під керівництвом

др. Бунчужного, позаймались впорядом і написали ессе на тему: “Моє бачення ідеального/ї Скоба/Вірлиці”. Після цього пішли ми на екскурсію по м. Львову, проводячи соціологічне

опитування задаючи питання перехочим людям “Що для вас значить Батьківщина?” віком від 1830 років. В цей час ми мали змогу блище поз-

найомитися, побачити багато цікавих і визначних місць Львова, наслухалися цікавих розповідей. Після вище описаного таборовики з проводом змі-нили місце дислокації (переїхали на сихівську до-мівку). Було і щось на зразок ватри, це знайо-мився весь табір і всіх безжально кусали комарі. Ніч почалася з солодкого і приємного сну.

День II 9. 08. 03. р. Б. Коли приїхав автобус, запакувались і поїхали... Зайшовши на місце і

пообідавши, почали розтаборовуватись. Розставили намети гуртком, зробили огорожу. Збирали дрова. Хлопці копали і оформлювали ями для відпадків, а дівчата складали ватру. Ввечері перша таборова ватра, на якій всі мали змогу ще раз перезнайомитись і поспівати пісеньки. Далі ніч. Нічна тиша і доволі несподівані алярми. На першому пере-

вірка одностроїв, на другому знань пластового закону і обіту. Далі ніч проходила без несподіванок. День III 10. 08. 03. р. Б.


В цей день ми були чергові. Та це не завадило гуртку, зокремо його половині, брати активну участь у програмі дня. Спер-шу пішли ми до церкви (після сніданку), а потім була нічогенька мандрівка, на якій ми з першим гуртком роз-тавляли знаки на терені (для інших груп). Ходили на г. Сокіл і Сехліс. Мандрівка було цікавою,

хоча, правду кажучи принесла кілька розчарувань. Проте, кожен мав змогу перевірити себе. Повечеряв-ши провели гуртковий вогник. ,

Хроніка гуртка ч. 3 “Тинди-ринди, тралі-валі і так далі” Реве та стогне наш бунчужний, Кричить: робить потрібно все! Бо табір в нас такий потужний Цей табір зветься КВТ (... Рекреації) День I, 2003 р. Б., дня 8, місяця 8 зібралися ми у Львівській домівці

близько 10:00, проте завершилось формування нашого гуртка десь о 13:00. Згодом нашому гуртку доручили спец. завдання опитати людей

віком від 30 і старше до 120. Ми до них чіплялися із запитанням, що означає для кожного з них Батьківщина. Звичайно, зустрілися різні люди, з різними думками (люди з I групою

крові мають їсти м’ясо, а з II хлібчик) Повернулися ми з прогульки-опитування рівно о 18:00. Потім ми

відправилися в сихівську домівку, де ми могли облаштуватися на нічліг. Також нашій увазі була запропонована так звана перекуска. Іще одне в нас була дуже ретельна перевірка наших одностроїв, потім нас зігнали на якусь поляну, заселену купою комарів. Ми намагалися познайомитися і поспівати. Після того, як ми зазнали в цьому невдачі, то нас поділили на львівських (і тих, хто хз ними йде) і не львівських. Після того в нас була майже безсонна ніч, а о 8:00 ми вже були в

повній бойовій готовності і чекали автобуса. Коли він (автобус) приїхав ми мали змогу насолоджуватись мандрівкою українськими дорогами. День II, 2003 р. Б. число 9, місяць 8. Після приїзду, ми досить-таки

оперативно і швидко дістались до місця табору, розставили свої намети, а потім сіли “їсти”. Після так званого перекусу розпочалось веселе таборове життя. Наш гурток відіслали робити найціннішу річ на таборі лятрину. Робили ми її досить-таки довго і нудно, але результат таки є. Після того ми не безкоштовно проводили екскурсії до лятрини. Загалом все було непогано. Гурток здружився, атмосфера приємна. Далі ще були якісь накази бунчужного, але ми нічого не пам’ятаємо до ватри (чорна пляма).Ватра знайомств ”друга кров” пройшла краще ніж попередня.На ній ми дізналися , що наш табір на клонів, клоунів і неклона. А далі було темно... Нічна тиша дубель два. І всі поринули в глибокий сон. Проте це було не надовго. І знову Алярм! Іще до того в одностроях. Класно, всім страшенно сподобалось, а потім нас загнали в штабний намет, де


почали перевіряти знання напівсонних пластунів. Все закінчилось без жертв. УРА!!! СПАТИ!!! День III року 2003, числа 10, місяця 8, неділя. Над головами блакитне небо, сонце встало. Не спиться і нашому бунчужному і це негативно відбивається на учасниках: третій свисток і найнеприєм-ніший наказ на таборі вставання, а далі стандартно. Після сніданку ми помандрували в нап-

рямку цекрви, одним словом, мандрувати ми навчилися добрі. Помолившись, ми вирушили на невеличку гірку Сехлис (1300 м). Це дрібниці, за винятком того, що ми десь години три блукали по лісу. Але в нас був стимул, ми мали поїсти. Коли ми дійшли до переможного кінця і з’їли свої стимули, ми все ж таки піднялись на вершину. Спустившись назад, ми знову заблукали, але як справжні пластуни, знайшли дороги по моху. Десь через півтори години ми були в таборі. Там нас чекала смачна вечеря і усміхнені, вишиті чергові. А далі гуртковий вогник. Тобто співи, розмови, сміх. Нарешті ми

придумали назву свого гуртка: “Тинди-ринди, тралі-валі, і так далі”. Після “Сіріли...” і молитви, ми втомлені пішли спати. На цьому день закінчився. Почалась ніч без алярмів. День IV, 2003 р. Б., числа 11, місяця 8. Початок дня був майже

стандартним (за винятком перевірки готовності). Звичайно, ніхто неповівся, але десь глибоко душі було неспокійно. Та згодом всі полекшено зітхнули і “весело” побігли в табір. З думкою про сніданок. На жаль, чи на щастя, після відкриття наш гурток став черговим. І почалась серія смачних обідів, вечерь і сніданків. В кінці ми пішли на ватру і показали дурнувату імпрезу. Потім була нічна тиша і СОН! УРА!!!

Літопис-хроніка гуртка ч. 5 “Ромашка і 5 годлінів-доблінів” Одного дуже соняго ранку, відбувалася дуже визначна подія в історії

пластового життя. Зібралися шестеро видатних людей з усієї України і створили гурток, який за кілька днів здобув собі назву: “Ромашка і 5 гоблінів-доблінів” та поїхав на КВТ. Тож знайомтесь:

1. Вахній Андрій Львів. Дуже веселий та прикольний хлопець. Саме він є в гуртку Ромашкою. Якщо він поруч і говорить найзвичайніші слова, то всі в гуртку просто “падають” від сміху. Він став першим гуртковим найкращий наказ “Верни”, виконується завжди.

2. Литвин Анка Дніпропетровськ. Дівчина, яка завжди посміхається. Єдина творсча людина у гуртку, якій слід було б вчитись на театральному. Любить співати та завжди танцює. Наказом улюбленим є “Пазір”.


3. Савенко Богдан Старий Самбір. Найдобріша та щира людина людина в гуртку. Визначається працьовитістю. Серйозний хлопець, але без нього життя гуртка втратило б якусь родзинку. Має дуже гарну та щиру посмішку.

4. Кінзерська Настя Тернопіль. Справжня вірлиця, хоч і майбутня. Вміє веселитися та вміє бути серйозною. Має дуже правильні погляди на життя, працьовита та товариська.

5. Шкаран Сергій Луцьк. Дуже добрий та сумлінний хлопець. Завжди хоче їсти та любить м’ясо. Самозарадний та працьовитий. Вночі не висипається, бо до нього завжди лізе наша “Ромашка”.

6. Пивоваренко Оленка Львів. Одним словом камуфляжка. Хоче, щоб табір був відривний, щоб усіх ганяли. Дуже цікава, весела та своєрідна дівчина. Їй би подільше впоряду та завдань на витривалість і вона буде абсолютно вдоволлена.

Тож такі люди зібралися в гуртку число 5. Будемо вважати, що таборування внашому житті почалось з того

моменту, як ми побачили один одного. Наше знайомство проходило під привітними стінами старовинного Львова. Так мандруючи вулицями ми питали багато людей стосовно їхнього відношення до Батьківщини, та посиділи у маленькій кав’ярні. Наступного дня ми примандрували до місця табору і з того часу

почалося справжнє КВТ. У першу ніч у Карпатах всі подумали, що алярму не буде. Тому всі

забралися в теплі спальники та заплющили оченята, але громом серед ясного неба став веселий свищик бунчужного, з криком: “Алярм в одностоях!”. Та наш гурток не розгубився. Кінзерська Настя та Вахній Андрій стали одними з перших по знанні пластового закону.

10. 08. 2003 р. Наступний день був набагато цікавішим. Бо ми пішли в одноденну мандрівку. Наша група, 5-6 гуртки наїлися малини, ожини та чорниці, побачили Сокіл та багату природу Карпат. Наша група була найвдаліша, бо ми наздогнали 3-4 гуртки та обігнали 1-2 гуртки на чолі з головним бунчужним! Ввечері в нас був теплий та гарний вогник, на якому ми придумали назву гуртка та обговорили наші враження про КВТ. Ніч була без алярмів.

11. 08. 2003 р. День пройшов у праці, праці праці. Ми облаштували табір та підтабір. Тепер в нас більш-менш затишно та ми над цим працюємо. Ввечері була весела ватра та гурток достойно на ній виступив. Ніч була без алярмів.

Гурток ч. 4 “Рубероїд” 9. 08. 03 р. Б. Перше, що згадується це вимарш під гарячим сонцем.

Прийшли на місце, розпочали роботу над огорожею і брамою. Згодом смачна перекуска, якої, як завжди, було мало! І стандартні речі: носіння дров, збірки і знайомство з друзями. А ввечері пройшла пізнавальна


ватра на тему “Клонування”, що завершилась промовоб коменданта. А завершив день “чудовий” алярм, при згадці якого і зараз хочеться спати.

10. 08. 03. р. Б. Ранок для всіх почався важко. Проте попереду був ще цілий день, повний пригод. Мабуть, особливо цікавим він був для 3 і 4 гуртків, що пройшли мандрівку понаднормово. Подерті ноги, змучене тіло було ворте того, щоб подивитись на краєвид, що відкривався перед нами на скелі гори. Саме ці пригоди внесли свою родзинку в цю мандрівку. Змучені, але

ще повні енергії, ми повернулись в табір. Ввечері були гуркові вогники. В нас вогник пройшов весело і цікаво. На ньому ми обговорили назву гуртка, майбутню браму і проекти, які необхідно реалізувати.

11. 08. 03. р. Б. Початок дня був особливий п’ятихвилинна збірка речей на дводенний вимарш, зі сну дуже складна. Далі розтаборуван-ня. Це дуже класно, коли звичайна галявина перетворюється на чудовий табір. Але більше за все мене, та й весь гурток засмучувало цілий день збирати дрова: спочатку покриття на браму, потім просто дрова на кухню. Одноманітна праця швидко надридає, тому доводилося не олин раз переступати через себе. Гутірка про “Ідеального скоба чи вірлицю” була дуже доречна, бо саме зараз кожен з нас має задуматися над тим, хто він і що він робить в Пласті. Весела ватра була гарним завершенням дня. Гарний настрій учасників

і не тільки їх, лоскотив око, чудові, або не дуже, імпрези підтримували веселу атмосферу, а незаплановані ігри були кращим дарунком на ватрі.

Розділ ІІ. Поетична творчість:

Вишуканий мадригал другу Коменданту

пл. розв. Максим Щекун к. ч. 25 ім. Р. Шухевича, станиця Стрий О, комендант ти мій неповторний Ти наче сонце сіяєш Чому ти так мучиш мене У сірі похмурії дні Невже я такий аж потворний Ти вже ніколи не згаснеш Коли ти помітиш (полюбиш) мене У моїм солодкім сні Ти завжди для мене прекрасний Ти наче той місяць чарівний Ти квітка у літнім саду Що світить мені уночі Ти мною просто жаданий Ти завжди будеш найкращий


Той, що неба сягає чолом. Тебе я в рай поведу

Панегірик Бунчужному! пл. розв. І. Спринь Усі ми прекрасно знаємо, що на таборах повинна панувати дисципліна

і порядок. Адже все в природі має своє призначення, кожен камінчик має свою форму, свій зміст, ніщо не створене для того, щоб існувати в хоасі. Світом править порядок. Тому чи не кожен пластун, не залежно від віку і об’єму мізків повинен

хоч раз задуматись над тим, хто допомагає йому (пластуну) рухатись вперед, дізнаватись щось нове і розвиватися. Можливо хтось з вас мене спитає: “Та хто ж це, в біса, такий, що допо-

магає нам усюди і повсякчас на таборах?!!!” Відповідь проста це над-людина, супер пластун, сталеві м’язи і нерви, швидкий розум і почуття гу-мору. Ну добре, щось я захопився. Всі готові??? Це БУНЧУЖНИЙ!!! Так, вам не почулось це саме він. Саме від бунчужного залежить само-почуття, моральний дух, здоров’я і, зрештою, навіть життя кожного з нас. Під чий милозвучний, такий жаданий свист, ми прокидаємось і лягаєм

спати, йдемо їсти, працювати, виконувати безглузді і не дуже накази? Звичайно, що під свист бунча.І хочемо ми того чи ні, маємо бажання підпорядковуватись його наказу. У нас немає іншого виходу. Бо нами керує сліпа покора його неймовірному голосу, чітким наказам і непохитному авторитету, який є твердим, немов криця. Не залежно від того, що часто матюкаючись, находу вдягаючи однострій і одним оком споглядаючи на шпору з пластового закону, а іншим на його величний силует, ти біжиш на алярм ти все одно його любиш. Дока-зи? Адже ж у кого найбільше модних, спов-нених гарячою і щирою любов’ю і ласкою, імен. Ви тільки вслухайтесь Бунч, Бунчик, Букчужник, Бунчечок, Свисточок. Людину, яку ніхто не любить, так не називають. Саме завдяки тобі, наш Свисточку, ми

готові встати о будь-якій годині, розбивати ноги до крові на мандрівці, стояти під час зливи в холодну ніч на стійці. За тебе ми перегризем горло кожному, хто на тебе наїде. Ти для нас, мов сонце серед темної ніченьки, ми без тебе, як українець без сала, м’ясо без солі, целібат без мурлики і піонірка без линви. Для тебе ми стараємось. Для тебе віддано шлангуємо, без тебе табір КВТ є якимось “гайдашником для піонерів”. Чуєш голос народу, ми без тебе, як Пікачу без Бульбазавра, як курка

Ряба без золотого яєчка. Ти заправляєш всім, без тебе на таборі панував би хаос. Друзі, подивімось уважніше на цю фантастичну людину!!! На

правильний однострій, налиті кров’ю очі і вискалені зуби це справжній кіт у беретці.


Тобі низький уклін до землі за наші недоспані ночі, знесилені руки, задовбані очі, мозолі на ногах, за безлад у мізках. Не гнівайся на нас. Ми все зробим для того, щоб бути гідними Скобами/Вірлицями. Тільки менше свисти на алярмі.

Тобі, наш бунч, і честь, і хвала. Мов грім із неба голос твій, Щоб тя холєра обминала, Так, як ведуть корову на забій. Щоб ти здоровий завжди був Твій погляд заворожить душу І про свисток хоч раз забувї “На струнко” гарно стати мушу! Хай сонечка тобі все світить Хто височіє вдалині, Ми шлем палкий тобі привітик Із ким спокійно так мені, Цей панагірик не забава, Кому із вдячністю вклоняюсь

І за галімий впоряд каюсь. А пам’ять внукам про твою славу. Нічна стійка: “Ні, тут слони не пробігали” (комедія)

пл.розв. Остап Онишко Коли ми стояли на стійці, повз табір пробігали: жирафи, бегемоти,

орли і кашалоти, полосаті і вусаті, довгоногі і вухаті, волохаті, животаті, кольорові і крилаті, стоногі і двоногі, безвухі і безногі, безсоромні і безмозглі, козли і сороки, і ворони білобокі, і вовки і капітошки, й сиволобі карамошки, і круті і некруті, пацани і рогулі, і шпіони, й наркомани, і кривулі, і гарнулі, хробаки і три косулі, а олені і тюлені, морські леви, скарабеї, москалюги та євреї, комарі, самураї, кораблі й дармограї, і гопасті, і лохасті, мордасті і штанасті. Одним словом, ніщо не віщувало біди чи якогось алярму, та не завжди все так прекрасно, як здається. Тут, з-за кущів ринули мурахи. Вони кричали і пищали, скоботіли та

іржали, всі гавчали і кричали, гризли нігті, все ламали, колотили і валили, із намету хліб носили, коменданта над собою, понесли вниз головою, ліхтарі позабирали, та на нас не нападали, бо ми їм трохи меду дали, похвалили, приласкали, пісеньку їм заспівали про совєтську владу нашу, про стєпашку й простоквашу, бармалея і кащея, та й про всіх отих зло-дєїв. І вони нас пожаліли, не побили і не з’їли, не валил весь наш табір. Але то усе фігня, бо як встав вже наш бунчужний, то почув лише

здаля, то важкезне тупотіння і глибоке хухотіння. Він до нас скоренько підійшов і в подяку за хоробрість, за врятоване життя від слонів отих здорових, всім поклін низький віддав. Втішилися стійкові, а йому не признавались, лиш про себе щось

шептали: “Ні, тут слони не пробігали!”. Суміш “Легіону” з “Метаморфозами” або страшилка про КВТ

пл.розв. Наталка Масяк Жахливого літнього ранку, 36 жертв табору добралися в містичну

місцину, що розкинулась глибоко в горах, далеко від цивілізації. Все


почалось з того, що нас зустріли 8 таємничих шаманів, які одразу почали над нами ворожити, викрикаючи незрозумілі слова. Та на цьому все не закінчилось. Кілька днів всіма можливими способами вони намагалися зламати нас. Однієї ночі, сташенно шалені свистки і крики перервали нам ідилію сну. Вони заставили нас одягти якісь чудні, неймовірно прикрашені сорочки. Проте, останньою краплею стало те, як (з цього моменту починається фантастика) один хлопчик, об’ївшись “пресмачної” кашки довго стояв і ковбасився на колінах і врешті йому полегшало. Ще довгий час він блював в естетично сформовану калюжу, і от відчув, що в нього в середині щось обірвалось. Це “щось” довго йшло його стравохо-дом. Через мить він виплюнув свою нирку, а за нею іншу. Так, про-тягом ночі вилізали з нього всі внутрішні органи. А нарано, він підставив їх під теплі промені сонечка, що сходило і під яким грілось ціле КВТ.

Похвала Кисілю

пл.розв. Марта Федьків к. ч. 26 ім. О. Пчілки

Кисіль це супер ексклюзивний древній напій, який корінням свого походження сягає у сиву давнину, у часи царя Олелька, коли була земля тоненька.

Це два в одному, і хай сховаються усі шампуні і бальзами, ополіскувачі, адже лише його величність пан Кисіль сміливо може замінити чай, а, якщо його зробити густішим, то він без жодних вагань конкурує з панною Манною. А що робиться у мозках і

шлунках пластунів, коли пальці мокають пісочно-молочне печиво у горнятко з гарячим

кисилем. Саме тоді сотні тисяч нейтронів сірої речовини панічно, конвульсивно і трепетно скорочуються; у стінки шлунку агресивно вгризаються скажені собаки-молекули шлункового соку. Усі м’язи скручують тіло у судомний клубочок, який намагається вловити бодай якийсь апетитний запах. Це є нічого у порівнянні з тим, що якщо усвідомити, що може

бульбашка, яка утворилася, коли кохля у впевнених руках чергового, переливає його величність Кисіль до твого горнятка, насправді є неповторною планетою, де мешкають ще ніким не вивчені істоти, кожна зі своєю долею, рівнем розвитку, IQ, почуттями і переживаннями, тоді вся їхня мудрість і досвід зливається в одне ціле з твоїм вланим єством. От що називається нірваною.


Я свищик бунчужного пл.розв. Юлія Лопушинська

гурток ч. 2, “Сосдюки” Ніч. Холодно. Чути важкі храпи з сусідніх наметів. Десь виють собаки.

Ледь чутні порухиніжних кроків стійкових. Усі сплять. Усім тепло. І тільки мені так жахливо холодно і самотньо, у цій кишені однострою. Тут я один однісінький. У цьому обмеженому просторі. А поруч, у спальнику, лежить він, могутній велетень, широкоплечий красень мій володар. Він зараз бачить солодкі-пресолодкі сни, а я тут не можу дочекатись, коли нарешті встане моя пресвітлість, візьме мене у свої ніжні вуста, дмухне в мене, довгим, впевненим свистом. Я обожнюю ті дні, коли я можу дарувати свою пісню людям. Коли від мого кличу підніметься народ. Коли він, залишаючи усі свої справи, біжить, щоб послухати моє ніжне звучання, яке пронизує до самих кісток. Я знаю, мене люблять усі, бо з моєю допомогою люди можуть знову зустрітись після довгих секунд самотності. Я люблю, коли я потрібен своєму власнику вночі, тоді він стискає мене міцно у свою долню, підносить до вуст і... Намети починають рухатись, чути жахливі скрипи, вдалюні темніють людські силуети, які, швидко вдягаючись, поспішають на зустріч зі мною. Тепер я зрозумів, що мій бунчужнийвикористовує мене для того, щоб зустрітись з нею, прекрасною і ледь знайомою, молодою і зовсім невеликою... купкою людей, які як я розумію, не завжди раді зустрічі з ним. Можливо, не тому, що він, мій повелитель хоче бачити їх чатіше, ніж хочуть того вони. Проте, мабуть, він любить їх, якщо навіть вночі і нього не зникає бажання бачити їх. Це, мабуть, тому, що дуже скоро вони розлучаться і хтозна, коли вони ще раз зустрінуться. Пройде ще багато часу, коли мій власник знову одягне свій однострій, зустріне її (невеличку купку людей). Вийме мене з мого кишенькового помешкання, піднесе до своїх вуст, і я знову відчую те, що я живу, що я комусь потрібен, що є люди, які чекають на мою пісню, яка поєднує їх серця.

Шановні і шановані учасники КВТ! Не плачне й не журіться, якщо

котрась творчісь не потрапила на сторінки “Нявтеки”. Усю її ми (провід) уважно перечитали й отримали невимовно приємні переживання. Більшу частину цих вражень було ще отримано безпосередньо на вечірніх читаннях при ватрі. Щиро кажучи, варто підкреслити дуже важливу річ у ваших

“проізвідєніях”, шановні каветешники-поети-прозаїки, досить таки багато помилок. Їх виправити можна. А насам кінець, скажу. Особисто я був приємно вражений і

здивований, що на цьому таборі відкрилося стільки поетів, прозаїків, акторів. Щасти вам у таких починаннях!

Писар КВТ ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ


[email protected]


Тутай можна побачити всяко багато... І багатостраждальний Сехліс, і кльових пацанів, і тереновий змаг, і клянчання хавчику, і ще багато там всякого. А головне це КВТ 2003 року Божого!

Які

файні

хлопці і

дівчата


З ліва на право (зверху вниз):

- бунчужний та ланка інс-трукторів;

- Щокін-мумія; - ідеальний

впоряд з палицями;

- гурток ч. 7 “Валхала”;

- гурток ч. 2 “Сосдюки”

і ще много всяко


На цих картинах зображені гуртки (так само, як і на поперед-ній сторінці):

- ч. 3 “Тинди-ринди, тралі-валі і так далі”;

- ч. 4 “Рубероїд”; - ч. 5 “Ромашка і

п’ять гоблінів-доблінів”.

А гуртки ч. 6 “Діти-квіти” та ч. 1 “Козли-кізоньки” шукати:

www.dasik.plast.lviv.ua

Закінчуючи екскурсію художньою виставкою, присвячену Сьомому КВТ 2003 р. Б., варто відзначити, що багато чого за браком площі ми не змогли вмістити. А це такі кльові фотки Миші, Дасіка, кіно студії “1+1” (на папері погано передаються півтони, тому фільм подивитеся на телевізії) і ще багато всякого всякого всякого.

Пам’ятайте: ми – не протестуємо, бо немає якоїсь такої харизматичної постаті!


Провід та учасники

№ Прізвище, ім’я, по

батькові Рік

народж. Домашня адреса, тел.

1. Андрійчук Станіслав Вікторович

05.10.1981

2. Блащук Олеся Юріївна 27.10.1984

3. Костюк Марта Орестівна 05.06.1981

4. Полихата Ліна Іванівна 15.09.1976

5. Полихата Тарас Мирославович

14.04.1977

6. Дворак Михайло Євгенович

15.08.1980

7. Міщенко Микола Анатолійович

5.07. 1985

8. Ребрик Андрій Іванович 04.01.1984

9. Панов Дмитро 6.04.1979

10. Випова Галина Сергіївна 30.03.1986

11. Литвин Анка Сергіївна 06.05.1986

12. Драган Христина Вікторівна

07.05.1985

13. Карабин Наталя Богданівна

12.02.1987

14. Лопушинська Юлія Омелянівна

21.11.1986

15. Максименко Наталя Володимирівна

31.05.1986

16. Титик Ігор Олександрович 04.10.1987

17. Федур Оксана Юліївна 07.08.1986

18. Давиденко Дмитро Олександрович

08.08.1985

19. Остапйовський Олександр Ігорович

05.12.1985

20. Шкаран Сергій Анатолійович

24.12.1985

21. Шпак Віталій Володимирович

09.06.1986

22. Бей Тетяна Юріївна 14.02.1986

23. Вахній Андрій Вікторович 26.08.1986


24. Гвоздович Юрій Олександрович

04.05.1986

25. Гула Олег Михайлович 14.09.1986

26. Максимів Микола Васильович

04.10.1985

27. Маліновська Леся Степанівна

02.07.1986

28. Онишко Остап Романович 09.04.1986

29. Пивоваренко Олена Олексіївна

19.05.1986

30. Степанюк Остап Валерійович

25.10.1986

31. Федьків Марта Орестівна 03.08.1986

32. Паучинська Ірина Вікторівна

07.07.1987

33. Капериз Тарас Володимирович

19.07.1987

34. Колцьо Ростислав Іванович

22.09.1986

35. Кривда Оксана Миронівна 13.04.1987

36. Масяк Наталя Юріївна 08.04.1986

37. Савенко Богдан Васильович

22.07.1987

38. Спринь Іван Михайлович 07.07.1986

39. Щекун Максим Васильович

28.05.1987

40. Балабан Анна Вячеславівна

17.11.1985

41. Качмарський Ярослав Васильович

26.06.1985

42. Кінзерська Анастасія Петрівна

26.01.1986

43. Маркович Остап 30.06.1985

44. Трач Світлана Ігорівна 03.09.1985

45. Білик Роман Вікторович 12.09.1986

Примітки


(замітки, записки, замальовки та ще безліч дієслів на “за”)


Остання сторінка

Пісенька КВТ

На мелодію Nirvana,

“Smells Like Teen Spirit” Із КВТ приїхали ми І дуже хочем розповісти Про те, що було в таборі у нас І що старшина просто атас!

Алярми, ватри, інструктажі, Накази бунча, наче ножі. Шалений ритм задовбує нас Та КВТ це вищий клас.

Приїдь сюди, приїдь на КВТ Знання твоє тут різко зросте. Приїдь сюди, приїдь на КВТ Знання твоє-є-є-є-є.

КВТ ти найкрутіше, Тут зібрались найсильніші. Ми забудемо про гірше Пласт мета для нас найбільша

Приспів Здавали в лісі ми “Три пера”, І вмілість в нас пройшла на “ура”. Запрошуємо всіх на КВТ, Тут класно так, здобудь усе! Приспів


“Нявтека” неперіодичне видання пластового куреня ч. 41 УСП – 44 УПС

ім. Івана Чмоли “Целібат Мурлики” Випуск ч. 3 “КВТ-2003 р. Б.”


Навтека, післятаборова книжечка КВТ 2003

Documents

Transcript of Навтека, післятаборова книжечка КВТ 2003