2

Дорогі друзі!

Альбом, який ви тримаєте в руках, є уні-кальною збіркою фотографій з життя українських жінок за 100 минулих років.

Навіть у глобальному контексті ці 100 років були дуже багатими на зміни. Людство пере-жило часи гіркоти – війни, революції, природ-ні лиха, та часи суспільного підйому, учас-никами яких завжди були і лишаються люди – жінки і чоловіки. Власне, змінювалися і самі люди, про що красномовно свідчать фото-графії альбому.

Існує стереотип, що історія має чоловіче об-личчя – імена жінок не так часто потрапляли до давніх літописів та хронік. Цей фотоаль-бом якраз має довести протилежне – жінки

Dear Friends,

The album you are holding in your hands is a unique collection of photographs from the life of Ukrainian women over the past 100

years.

These 100 years were rich of changes, even in the global context. Humankind has seen bitter times – wars, revolutions, natural disasters, as well as social growth and development, in which both men and women have always participated. And people themselves have changed as the pictures in the album clearly illustrate.

There is a stereotype that history has a human face, but women’s names were not mentioned very often in old scripts and chronicles. This album

Intro

duct

ion

Всту

пне с

лово

3

завжди були активними учасницями всіх сус-пільних процесів, творили історію, і про це не треба забувати.

Фотографії, представлені в цьому альбо-мі, вкотре підтверджують вагому роль жін-ки у різні періоди розбудови та творення суспільства. На світлинах – жінки-сучасниці дореволюційних часів, світових воєн, епо-хи соціалізму, жінки в суспільному труді і в повсякденному побуті. Окремо відображено роль жінки у здобутті Україною незалежності та перетвореннях новітньої історії.

Сподіваюся, що фото змусять замислитися сучасників над тим, що ми залишимо нашим нащадкам, що напишуть про нас дослідники України ХХІ сторіччя, а також з вдячністю та особливою шаною ставитися до жінок. Приємних вражень Вам від перегляду фото-альбому!

Равіль Сафіуллін,Голова Державної служби молоді та спорту України

is to prove the contrary – women have always participated actively in all social processes and created history, and we should not forget this.

The photos in this album are still another evidence of a significant role of women in different periods of social growth and development. They show women who lived before the revolution, world wars, socialism; women engaged in social and household labor and activities. Special attention is given to the role of women in Ukraine’s gaining of independence and transformations of the modern history.

I hope these photos will make our contemporaries think about what we will leave for our descendants and what Ukrainian researchers of the XXI century will write about us, as well as feel gratitude and special respect for women.I wish you to have pleasant impressions looking through this album!

Ravil Safiullin,Head of the State Service for Youth and Sports of Ukraine

4

Дорогі Друзі!

Aльбом, який Ви тримаєте зараз в руках, з’явився на світ за результатами ви-ставки, що була проведена Представни-

цтвом Організації Об’єднаних Націй в Украї-ні разом з Представництвом Європейського Союзу в Україні та Державною службою мо-лоді та спорту України з нагоди 100-річчя Міжнародного жіночого дня.

Головна мета виставки і цієї публікації – по-казати, як з часом змінювались роль та об-раз жінки в українському суспільстві.

Фотографії, що увійшли до альбому, висвіт-люють практично кожну значущу подію або ж явище, що мали місце в Україні протягом останніх 100 років.

Dear Friends,

The album which you are now holding in your hands was created following an exhibition organized by the United Nations in Ukraine,

together with the Delegation of the European Union in Ukraine and the State Service of Youth and Sports of Ukraine for the 100th anniversary of International Women’s Day.

The main purpose of the exhibition and this publication is to show how the role and image of women in Ukrainian society has changed over time.

The pictures included in this album illustrate practically all the significant events which have taken place in Ukraine over the last one hundred years which helps us to re-discover the “hidden”

5

В той же час альбом допомагає краще зро-зуміти, як візуалізація може маргіналізувати жінок, звести їх життя до тієї або іншої кон-кретної ролі.

Безумовно, що в цих подіях важливу роль ві-дігравали і чоловіки, і жінки.

Але на думку українських експертів, історія України містить здебільшого чоловічі імена, оскільки про жінок говорили значно менше.Тому ми вирішили показати саме ті сторінки української історії, на яких зображені жінки. Як відомі, знакові постаті, так і невідомі ши-рокому загалу звичайні люди.

У Конституції України чітко сказано, що жін-ки і чоловіки мають рівні права, однаковий доступ до освіти, зайнятості, просування по службі, оплати праці та участі в соціальному, політичному і культурному житті суспільства.Водночас реальне становище жінок не є рів-нозначним зі становищем чоловіків.

Будучи важливою частиною робочої сили, жінки контролюють лише 5-10% економічних ресурсів країни і отримують лише 70,4% від розміру зарплати, яку платять чоловікам.

Більш того, чим вище посада, тим менше частка жінок представлена на цих щаблях.Жінки недостатньо представлені в політич-них і ділових колах України.

or less known images of Ukrainian women.

At the same time it also helps to better understand how the imagery can marginalise women reducing them to one or another specific role.

There is no doubt that both men and women have played a significant role in the history of Ukraine.

However, according to Ukrainian experts, it is the names of famous men that feature most prominently.

Much less has been written about women.

It was our aim therefore to show the pages of Ukrainian history which depict ordinary women previously unknown to the general public, in addition to those few that are well known and prominent ones.

The Constitution of Ukraine clearly states that men and women have equal rights and equal opportunities in access to education, employment, promotion, remuneration and participation in the social, political and cultural life of society.

In reality, however, women are still not treated as equals. Although women constitute an important part of the labour force, they control only between 5 -10% of the country’s economic

6

Жінки більш вразливі до ВІЛ і частіше стають жертвами насильства за ознакою статі.

Програма розвитку ООН займається питан-нями ґендерної політики в Україні вже понад 15 років. Наші експерти працюють у тісному контакті з центральними органами виконав-чої влади, місцевими адміністраціями, грома-дянським суспільством та науковим серед-овищем. Так, чималого прогресу Україні вже вдалось досягти. Однак досягнення Україною до 2015 року Цілей Розвитку Тисячоліття, що стосуються ґендерної рівності, оцінюються фахівцями досить скептично.

Ми сподіваємося, що ця колекція фотографій допоможе розповсюдити та поширити ідеї рівності серед більш широкої аудиторії та пе-реконати всіх членів суспільства у перевагах дотримання принципів ґендерної рівності.

Значна частина фотографій, що ви знайдете у цьому альбомі, були віднайдені у бібліоте-ках та архівах на шпальтах газет і журналів свого часу.

Чималу частину фотокарток ми отримали з приватних архівів. Водночас авторство час-тини фотографій залишилось для нас неві-домим.

Користуючись нагодою, ми висловлюємо по-дяку всім тим людям, завдяки знімкам яких ми змогли створити комплексну картину іс-

resources. On average a woman receives only 70.4% of the salary a male counterpart is paid for the same role.

Moreover, the higher a position is, the less likely it is to be occupied by a woman. Women are not sufficiently represented in Ukrainian political and business circles.

Women are also more vulnerable to HIV and gender related violence. UNDP has been working on gender policy issues in Ukraine for more than fifteen years in close cooperation with central executive authorities, local administrations, civil society groups and academia.

Although Ukraine has already made some progress in adapting legislative framework for promoting equal opportunities for men and women in the country, there is still a concern that the gender-equality goals set in the Millennium Declaration signed by Ukraine will not be reached by 2015.

We hope that this album will help to communicate and channel gender equality messages to wider audience and to reinvigorate the commitment of all the societal stakeholders to the value of equal opportunities for all the members of the society.A significant number of the pictures featured in this album have been found in old newspapers and magazines in libraries and archives.

Many pictures were donated by private sources.

7

торії української жінки останнього сторіччя.

Бажаю Вам приємного перегляду і вірю, що ці фотокартки залишать слід у Вашій пам’яті, адже саме знання історії дозволяє обирати найбільш гармонійне майбутнє.

Олів’є АдамПостійний Представник ПРООН в Україні

However, the authors of some pictures remain unknown.

We therefore take this opportunity to thank all those people whose name we know and those we do not for helping us to create a comprehensive overview of the history of the Ukrainian women’ in the last century.

We hope you enjoy this collection of pictures and believe that it will leave a lasting impression on you as it is by understanding the past that we are able to choose the most harmonious future.

Olivier AdamUNDP Resident Representative in Ukraine

8

Шановні читачі!

Bідкрийте цей фотоальбом та увійдіть до світу драматичної боротьби українських жінок за їх людські права та рівність. Ці

фотографії допоможуть вам зрозуміти зна-чну роль, яку жінки відіграють у соціальному та економічному житті країни. Вони також по-казують, як покоління видатних українських активістів захисту прав людини боролися за рівність між чоловіками та жінками у нашому повсякденному житті.

ЄС вітає зусилля української держави та гро-мадянського суспільства, спрямовані на за-безпечення ґендерної рівності у соціальній та економічній політиці. Водночас ми бачи-мо, що залишається ще багато можливостей для покращення. ЄС разом з іншими міжна-родними донорами надає Україні підтримку

Dear reader,

OOpen this photo album and enter the world of Ukrainian women’s dramatic struggle for their human rights and equality. The

pictures will help you understand the remarkable role women have had in the social and economic life of the country. They also show how generations of prominent Ukrainian human rights activists have fought for equality between men and women in our daily lives.

The EU welcomes the efforts of the Ukrainian state and civil society to promote gender equality in social and economic policy. At the same time we see that there is a lot of room for improvement. The EU is supporting Ukraine, together with other international donors, to eliminate gender based discrimination, violence and old fashioned stereotypes. For this purpose, the EU has funded

Intro

duct

ion

Всту

пне с

лово

9

у подоланні ґендерної дискримінації, насиль-ства та застарілих стереотипів. З цією метою ЄС надав фінансування для програм сприян-ня захисту прав жінок та дітей в обсязі до 14 мільйонів євро.

Ґендерна рівність є одним з надзвичайно важливих принципів для ЄС. Цей принцип був закладений у законодавство ЄС при укладенні Римського договору понад 50 років тому і сьогодні становить невід’ємну частину права, політики та практики ЄС. Спираючись на цю надійну основу, ЄС відіграє ключову роль у подоланні нерівності та забезпеченні рівності між чоловіками та жінками на нашо-му континенті.

Право на ґендерну рівність є одним з осново-положних прав людини, що є важливим для забезпечення зростання, подолання біднос-ті та досягнення Цілей розвитку тисячоліття. Прийнятий в ЄС План заходів з ґендерної рівності та розширення можливостей жінок у розвитку є основою для політичного діалогу та співробітництва з метою збільшення ролі жінок у країнах-сусідах ЄС, зокрема Україні.

Дивлячись на фотографії у цьому альбомі, будь ласка, подумайте над наступними пи-таннями: «Яке значення ґендерна рівність має у моєму особистому житті? Чи поважаю я основоположний принцип рівності і чи до-тримуюсь я цього принципу? Чи погоджуюся я з тим, що всі люди повинні мати рівні права

programmes to promote women’s and children’s rights with up to €14 million.

Gender equality is an extremely important principle for the EU. It has been enshrined in EU legislation since the Treaty of Rome over 50 years ago, and is today an integral part of EU law, policies and practice. On this strong foundation, the EU has played a key role in eliminating inequalities and promoting equality between men and women on the continent.

Gender Equality is a fundamental human right, essential for growth, poverty reduction, and is a key to reach the Millennium Development Goals. The EU «Plan of Action on Gender Equality and Women Empowerment in Development» is the basis for political dialogue and cooperation to promote the role of women in Neighbouring countries including Ukraine.

Please look through this album and think: «What does gender equality means in your personal life? Do you respect and follow this basic principle of equality? Do you agree that all people should have the same rights and opportunities in all spheres of life?»

I wish you all the best in your positive conclusions.

Head of EU Delegation to Ukraine, Ambassador Jose Pinto Teixeira

10

та можливості в усіх сферах життя?»

Я сподіваюся, що ви дасте позитивні відпо-віді на всі ці питання, і бажаю вам усього най-кращого.

Глава Представництва Європейського Союзу в Україні, Посол Жозе Мануел Пінту Тейшейра

11

Цьогоріч минає 100 років відколи впер-ше було відзначено Міжнародний день прав жінок – 8 Березня. Ще у 1910 році

у Копенгагені (Данія) понад сто учасниць Другої Міжнародної конференції жінок-соці-алісток з 17 країн одностайно схвалили про-позицію Клари Цеткін (1857-1933): щороку у березні спільно відзначати день солідарності жінок у боротьбі за рівноправність. У берез-ні 1911 р. свідомі жінки Європи та Північної Америки вийшли на вулиці, щоб відкрито ви-магати рівних із чоловіками громадянських і політичних прав. За сторіччя, що минуло, ста-новище жінок усіх країн змінилося докорінно: вони масово увійшли у публічну сферу, ста-ли активними дієвими учасницями усіх со-ціально-економічних, суспільно-політичних, науково-технічних і культурно-освітніх проце-сів. Столітній ювілей Міжнародного жіночого дня дає жінкам чудову нагоду озирнутися на-зад та оцінити свої здобутки, виявити невирі-шені проблеми та зробити належні висновки на майбутнє. Знання досвіду попередниць дозволяє бачити витоки нинішніх труднощів у досягненні ґендерної рівності, розуміти приховані механізми дискримінації та обра-ти найбільш ефективні стратегії змін у сфері ґендерних відносин.

Фактично, від самого початку запровадження цього свята розпочалася активна боротьба різних політичних сил, насамперед соціаліс-тів, за зміну його первісного смислу (надан-

This year is the 100th anniversary of the first celebration of International Women’s Rights Day – March the 8th. Back in 1910

in Copenhagen, Denmark, more than a hundred participants, from seventeen countries who attended the second ‘International Conference of Socialist Women’, unanimously endorsed the proposal put forward by Clara Zetkin (1857-1933): to celebrate a ‘Day of Solidarity for Women’ in their struggle for equality.

In March 1911, motivated and free thinking women of Europe and North America took to the streets to openly demand equal civil and political rights with men. Over the past century, the position of women in all countries has changed radically. They have entered the public sphere, becoming effective and active members of all socio-economic, socio-political, scientific, technological, cultural and educational processes.

The centennial anniversary of ‘International Women’s Day’ gives women a great opportunity to look back and evaluate their achievements, identify unresolved issues and make appropriate plans for the future. Knowing the experience of our predecessors, it is possible to see the origin of the current challenges in achieving gender equality, to understand the hidden mechanisms of discrimination and to choose the most effective strategies for ensuring change in gender relations.

Retu

rnin

g to o

wn pa

st:

Wom

en’s

hist

ory a

s a so

urce

of st

reng

th fo

r the

mod

ern w

omen

’s m

ovem

ent i

n Ukr

aine

Пове

ртаю

чи вл

асне

мин

уле:

Жіно

ча іс

торі

я як д

жере

ло си

ли д

ля су

часн

ого ж

іноч

ого р

уху в

Укра

їні

12

ня жінкам політичних прав) та використання його як нагоди для поширення власних іде-ологічних платформ серед жіноцтва. Процес переозначування міжнародного жіночого дня набув особливої інтенсивності в СРСР: уже в перші роки радянської влади воно пере-творилося на свято «жінок-трудівниць», коли належало висловлювати подяку за винят-кові права і можливості, надані радянським жінкам в країні рад. Головною метою радян-ських святкувань була мобілізація жіноцтва до лав компартії та відданих будівників со-ціалізму. Якщо у перше десятиліття радян-ської влади 8 березня ще давало нагоду під-сумувати успіхи соціалістичної емансипації жінок та артикулювати актуальні проблеми, то з часом жінок було поступово усунуто від організації святкувань, які відбувалися за «типовими» сценаріями, які розроблялися у центральних органах влади. Відбулося ціл-ковите одержавлення і формалізація свята, внаслідок чого воно стало частиною радян-ської ідеологічної машини – інструментом пропаганди комуністичних ідей, радянсько-го способу життя та сліпого прославляння «радянської жінки». А після того, як у 1965 році 8 березня було проголошено державним святом і неробочим днем в СРСР, його полі-тичний смисл почав остаточно розмиватися. Його стали відзначати як свято традиційної жіночності, коли чоловікам належало віта-ти свої матерів, дружин і коханих, даруючи їм квіти та висловлюючи вдячність за їх сі-мейні ролі. Процес одержавлення і пізнішої

In fact, from the time of the introduction of this holiday there was active fighting between the various political forces, especially the socialists, to change its original meaning (giving women political rights) and using it as a basis to spread their ideological platform among women. The process of changing the meaning of the International Women’s Day became especially intensive in the USSR. Within the first years of the Soviet regime it became the holiday of ‘hardworking women’. It was meant to express gratitude for the exclusive rights and opportunities provided to Soviet women by the Soviet state. The main purpose of this Soviet celebration was the mobilization of women to the Communist Party as the loyal ‘builders’ of socialism. In the first decade of Soviet rule the 8th of Marchused to provide an opportunity to summarize the achievements of the socialist emancipation of women and articulate the current issues. However over time, women were gradually removed from the organization of these celebrations. They were conducted according to ‘typical’ situations developed by central government. The holiday was formalized and nationalized, thus becoming a part of the soviet ideological machine – a propaganda tool to promote communist ideas, the Soviet way of life and blind glorification of the ‘Soviet Woman’ .After proclaiming in 1965the 8th of March as a public holiday in the USSR, its political meaning began to disappear. It turned into a traditional ‘femininity holiday’, when men were expected to congratulate their mothers, wives and beloved ones, giving them flowers and expressing appreciation for their family roles. The process of nationalization and later the commercialization of International Women’s Day was accompanied by changes in the central focus of celebrations. These were originally outdoor rallies and demonstrations of women demanding equal political and civil rights, which then

13

комерціалізації міжнародного жіночого дня супроводжувався змінами центрального фо-кусу святкувань: первісно це були вуличні мітинги та демонстрації жінок, що вимагали рівних політичних і громадянських прав, які відтак змінилися спеціальними засіданнями партійних осередків та урочистими зборами трудових колективів для огляду досягнень радянських жінок на ниві «розкріпачення», і врешті перетворилися на суто сімейні ритуа-ли, споживчі практики та святкові концерти у дитячих освітніх закладах. В результаті, пер-вісний політичний смисл міжнародного жіно-чого дня – дня глобальної солідарності жінок у відстоюванні рівних прав, було повністю втрачено. То ж нинішні зусилля жіночих гро-мадських організацій, які прагнуть позбути-ся цієї радянської спадщини, натикаються на стіну нерозуміння та інерції як зі сторони уря-довців, так і серед посполитого люду.

Радянська ґендерна політика не була такою однозначною та послідовною щодо жінок, як здається. У перші роки радянської влади, під тиском тоді ще досить сильного жіночого руху, було ухвалено низку законів, які ради-кально розширювали права та можливос-ті жінок у політичній, економічній, сімейній, майновій, освітній та інших сферах. Однак консервативні ґендерні стереотипи зберіга-ли свою силу десятиліттями, ускладнюючи реалізацію тих прав. Ідеологи радянської держави змінювали своє бачення ролі жі-нок та ґендерних відносин у соціалістичному

changed into special meetings of party branches and labor communities with the aim to review the achievements of Soviet women in the field of ‘emancipation’. Eventually these transformed into family rituals, consumer practices and concert programmes in children’s educational institutions. As a result, the original political meaning of International Women’s Day - the day of ‘global solidarity for women in defending equal rights’, was completely lost. The ongoing efforts of women’s NGOs to get rid of this Soviet heritage faces a wall of misunderstanding and inertia from both government officials and the public at large.Soviet gender policy was not as unambiguous and consistent for women, as it seems. During the first years of Soviet rule, under pressure from a strong women’s movement, a series of laws were adopted. These laws expanded significantly the rights of women in spheres which included politics, the economy, family issues, property and property ownership and education. However, conservative gender stereotypes remained deeply entrenched complicating the implementation of these rights. The ideologists of the Soviet State changed their vision of the role of women in socialistic society and gender-based relations in different periods. Yet, the priority remained unchanged: maximum utilization of all human resources for building communism.One of the first, largest and most successful projects of the former Soviet Union in the context of state policy on women’s emancipation was

14

суспільстві у різні періоди по різному, однак незмінним залишався один пріоритет: макси-мальне використання усіх людських ресурсів для побудови комунізму.

Одним з перших, наймасштабніших і най-більш успішних проектів радянської влади в контексті державної політики емансипації жінок була освітня кампанія, спрямована на ліквідацію неписьменності серед жінок. По-при поширені уявлення, у масі українці були малоосвічені: за даними перепису 1897 р. у Російській імперії серед українців в серед-ньому письменних чоловіків було 23%, а жі-нок – лише 4%. Масова ліквідація непись-менності була започаткована одразу після встановлення радянської влади. Перепис 1920 року засвідчив, що близько двох тре-тин з понад 12,2 млн. неписьменних меш-канців України становлять жінки. Активні і різнопланові заходи щодо залучення жінок до освіти дали неабиякі результати: на 1939 р. рівень письменності серед жінок зріс на-стільки, що у деяких містах сягав 90%. Та не слід думати, що спрямовуючи значні ресурси на освіту жінок, лідери компартії керувалися альтруїстичними почуттями і переслідували виключно емансипаційні цілі. У радянському дискурсі 1920-х років жінок (як і селянство) розглядали як відсталу, консервативну вер-ству, щільно пов’язану з традиційними цін-ностями та трибом життя (насамперед, з ре-лігією), їх належало просвітити, цивілізувати, показати їм світлий шлях у майбутнє. Саме

an educational campaign aimed at eliminating illiteracy among women. Despite a widespread perception, most Ukrainians were at that time under-educated. According to the 1897 census in the Russian Empire only 23% of Ukrainian men and just 4% of Ukrainian women were literate.

A campaign to eliminate illiteracy was launched immediately after the establishment of Soviet power. The 1920 census showed that there was in excess of 12.2 million illiterate Ukrainians, of which two thirds were women. The active and diverse measures aimed at attracting women to education led to considerable results. In 1939 the literacy rate among women increased so much that in some cities it reached 90%.

However, we should not think that by allocating significant resources to the education of women, the leaders of the Communist Party were guided by altruism and pursued the goal of female emancipation. In Soviet discourse of the 1920s, women (the same as peasants) were seen as a backward, conservative social layer, closely associated with traditional values and way of life (especially religion). It was felt that they had to be enlightened, civilized and exposed to the right path to the future. This perception of women was reflected in the massively replicated image of a male worker and a female peasant embodied in the Vera Mukhina’s sculpture of 1937.

On one hand, the rapid industrialization and collectivization of the national economy

15

таке сприйняття жіноцтва віддзеркалене в масово тиражованому образі чоловіка-ро-бітника та жінки-селянки, що був втілений у скульптурі Віри Мухіної 1937 р. З одного боку, стрімка індустріалізація та колективіза-ція народного господарства потребували фа-хових працівників, а амбітні плани перевер-шити Захід та довести переваги соціалізму вимагали максимального використання усіх наявних людських ресурсів в економіці, то ж і освіта жінок, і їх масове залучення у вироб-ництво були підпорядковані насамперед цій меті. З іншого боку, освіта жінок була потуж-ним інструментом пропаганди комуністичних ідей, глибинної індоктринації жіноцтва, їх по-літичної мобілізації до лав партії та на кому-ністичне будівництво. Проте не можна також відкидати роль освіти у піднесенні суспільно-го статусу жінок в УРСР, бо ж саме завдяки якісній, безкоштовній фаховій освіті величез-ній кількості жінок вдалося стрімко піднятися по соціальній драбині.

Радянська державна політика щодо репро-дуктивних прав жінок також була зумовлена головно чинниками, які мали мало спільного з забезпеченням громадянських прав. Якщо перші декрети радянської влади легалізува-ли аборти, то уже в 1936 році, у передчутті війни та потенційних людських втрат, на тлі винищення мільйонів громадян внаслідок політичних репресій та Голодомору, штучне переривання вагітності було законодавчо за-боронено. Аж до середини 1950-х років ра-

required professional workers. An ambitious plan to surpass the West to prove the benefits of socialism demanded maximum utilization of all available human resources in the economy. The education of women and their excessive involvement in the manufacturing industry was primarily driven by this objective.

On the other hand, the education of women was a powerful tool of communist propaganda. It enabled a deep indoctrination of women and their political mobilization to the party and communist party development. But we cannot negate the role that education played in raising the social status of women in the USSR. It is due to high-quality, free professional education that a large number of women were able to rapidly climb the social ladder.

The Soviet government policies on the reproductive rights of women were also guided by factors that had little to do with ensuring civil rights. The first Decrees of the Soviet government legalized abortion. However in 1936, in anticipation of war and the potential human losses, given the extermination of millions of people due to political repressions and famine, induced abortion was then prohibited by law. Until the mid-1950s, Soviet authorities carried out an active pro-natal policy, forcing and encouraging women to give birth in order to replenish the significantly reduced ranks of the ‘builders of communism’.

16

дянська влада здійснювала активну прона-талістську політику, змушуючи і заохочуючи жінок народжувати, щоб поповнити суттєво поріділі лави будівників комунізму, і збіль-шення державної підтримки самотнім мате-ріям – частина цієї політика. Радикальні ко-ливання позиції влади у ставленні до сім’ї – від первісного заклику комуністів відмови-тися від неї як буржуазного пережитку – до активного плекання сімейних цінностей доби пізнього соціалізму – також були зумовлені актуальними у той чи інший період політич-ними завданнями. За радянськими пропаган-дистськими плакатами і публікаціями у пресі легко простежити динаміку змін у ґендерній політиці компартії: від нівелювання будь-яких прикмет жіночності і творення безстатевого безкласового соціалістичного суспільства (у пореволюційне десятиліття), до культу силь-ної і здорової супержінки (часів індустріалі-зації, війни і повоєнної відбудови), і врешті повернення до образу жіночної (прекрасної і слабкої) статі доби пізнього соціалізму.

В СРСР панував ґендерний контракт поміж державою та жінкою, який передбачав, що жінка водночас виконуватиме ролі і робіт-ниці-активістки, і матері-господарки, тоді як держава брала на себе забезпечення абсо-лютної частини соціальних послуг та благ. Фактично, тоталітарна держава перебрала на себе функції всесильного батька-патріар-ха. Радянська жінка, щоб повноцінно викона-

Increased state support provided to single mothers was part of that policy. The radical fluctuations in the position of the authorities in relation to the family – from the initial call of the communists to abandon the family as a bourgeois vestige – to the active nurturing of family values in the later stages of socialism – were also caused by political objectives.

Looking at Soviet propaganda posters and publications, it was easy to trace the dynamics of changes in the gender policies of the Communist Party. It started in the post-revolutionary decade with the leveling of any signs of femininity and the creation of that of the ‘sexless and classless’ socialist society. During the industrialization, the war and post-war reconstruction this evolved into the cult of the strong and healthy superwoman. In the late socialist era there was a return to the image of the female as beautiful and weak.

In the USSR there was a gender contract between the state and women, which envisaged that women were to simultaneously fulfill the roles of active workers, housewives and mothers, while the state provided the absolute share of social services and benefits. In fact, the totalitarian state overtook the functions of the almighty father, the patriarch. The Soviet women in order to fully perform all the mandated functions and responsibilities should have actually been a ‘super women’. Although women’s rights were

17

ти усі покладені на неї функції та обов’язки, мала насправді бути «супержінкою», бо ра-дянська емансипація хоч і розширила права жінок, по суті не змінила традиційних ґендер-них відносин – перерозподілу ролей у родині не відбулося. Від жінок вимагалося бути ма-терями, дбати про дітей та побут родини, а також – фахово працювати і брати активну участь у суспільному житті. Пізня радянська статистика недвозначно засвідчує переван-таженість жінок: у будні жінки витрачали на господарські обов’язки у 3 рази, а у вихідні – у 2 рази більше часу, аніж чоловіки. У жінок практично не залишалося часу на дозвілля, особистісний розвиток, повноцінний відпо-чинок чи навіть підвищення власної профе-сійної кваліфікації. Радянська держава екс-плуатувала жінок, і дослідники назвали цей феномен «подвійним тягарем» (англ. double burden).

Збільшивши коло жіночих обов’язків, держа-ва водночас звузила коло чоловічих функцій. Чоловіки втратили функції годувальників ро-дин – їхні ролі було зведено до захисників-робітників. Головною проблемою радянсько-го ґендерного ладу було те, що він змушував жінок ставати сильними, а чоловіків заохо-чував бути слабкими. Протягом десятиліть чоловіків відучували від їх сімейних ролей, зокрема від обов’язку бути батьком і году-вальником. У радянських сім’ях чоловік фак-тично перейшов у статус квартиранта, який

significantly expanded by ‘Soviet emancipation’, traditional gender relations remained unchanged. The redistribution of roles in the family hadn’t happened. Women were required to act as mothers, care for children and family, to work professionally and actively participate in public life. Late Soviet statistics clearly showed that during the working week women spent three times as much time on household duties than men and twice as much at the weekend. Women practically had no time for leisure, personal growth, rest or even professional development. The Soviet state exploited women, researchers called this phenomenon the ‘double burden’.Increasing the number of women’s duties, the state at the same time reduced the number of men’s functions. Men lost the function of breadwinners of families - their role was reduced to defenders-workers. The main problem of the Soviet gender order was that it forced women to become strong, and encouraged men to be weak. For decades, men were disaccustomed from their family roles, in particular of the duty of father and breadwinner.

In Soviet families men were treated as ‘tenants’, who for their financial contribution, received a complete set of household services and had almost no other duties. After the collapse of the USSR and the socio-economic system of socialism, when the state removed itself from the role of the ‘breadwinner’ and guarantor of social benefits and services for families, women were

18

за свій фінансовий внесок отримував повний набір побутових послуг і не мав практично ніяких інших обов’язків. Після розпаду СРСР та краху соціально-економічної системи со-ціалізму, коли держава самоусунулася від ролі «годувальника» та гаранта соціальних пільг і послуг для родин, погляди жінок знов було звернуто на чоловіків, а ті, втративши навички сімейної відповідальності, не змо-гли впоратися з незнайомими для них роля-ми та очікуваннями. Кризу, в якій опинилася пострадянська маскулінність, посилила ще й економічна криза, яка спричинила масове безробіття і фактично позбавила чоловіків (і жінок) можливості заробити. Конфлікт між ґендерними стереотипами (згідно яких від чоловіків очікувалося виконувати роль году-вальників та фінансово забезпечити свої ро-дини) та соціально-економічними реаліями призвів до деструктивних соціальних явищ. І нині серед хворих на алкоголізм та нарко-тичну залежність, жебраків та безхатьків, а також серед самогубць сумну більшість ста-новлять саме чоловіки. «Зникнення» чолові-ків з родини – інший аспект тієї ж проблеми: чоловіки уникають відповідальності, з якою не можуть впоратися.

Перебудова, гласність та згодом новий демо-кратичний устрій хоч і надали жінкам змогу вголос заявити про лицемірство радянської емансипації та публічно порушити питан-ня ґендерної дискримінації, проте не при-

again drawn to men. The latter, having lost their family responsibility skills, were unable to cope with roles and expectations unfamiliar to them.

The crisis of post-Soviet masculinity was reinforced by the economic crisis that caused mass unemployment and in fact deprived men and women of earning opportunities. The conflict between the gender stereotypes, according to which the men were expected to act as breadwinners and financially support their families, and the socio-economic reality led to destructive social phenomena. Today the alcoholics and drug addicts, beggars and the homeless as well as those prone to suicide are mostly men. The ‘disappearance’ of men from the family is another aspect of the same problem: men avoid the responsibility, with which they cannot cope.

‘Perestroika’, ‘Glasnost’ and, eventually, new democracy gave women an opportunity to voice loudly the hypocrisy of Soviet emancipation and publicly raise the issue of gender discrimination. However, it brought no relief in their daily life. On the brink of survival, Ukrainian women showed remarkable ingenuity finding livelihoods for their families. The former experience of ‘double burden’ transformed into a number of advantages in the post-socialist country.

Women showed great flexibility in adapting to their new circumstances: they changed their

19

несли полегшення у їх повсякденне життя. Поставлені на межу виживання, українські жінки демонстрували дивовижну винахідли-вість, віднаходячи засоби до існування для своїх родин. Колишній досвід «подвійного тягаря»обернувся низкою переваг у постсо-ціалістичній країні. Жінки виявляли неаби-яку гнучкість у пристосуванні до нових об-ставин: вони змінювали фах та бралися за будь-яку працю, їхали на заробітки. Значною мірою витіснені з ринку праці, жінки з подвій-ним ентузіазмом взялися за самореалізацію у сімейно-побутовій сфері: розвивали підсо-бне господарство, доглядали дітей і старих, і фактично власними вміннями та силами значною мірою компенсували нестачу ко-штів. Маючи у своєму розпорядженні шир-ший спектр прийнятних соціальних ролей та навики родинної відповідальності, жінки рід-ше впадали у депресію через втрату посади і активно брали на себе функції основного годувальника. Пострадянська «матріарха-лізація» українського суспільства була і за-кономірним наслідком радянської ґендерної політики, і вимушеним явищем у скаліченому українському суспільстві. Та щоб доглибно зрозуміти причини нинішнього стану ґендер-них відносин в Україні, власне необхідно зна-ти та аналізувати досвід жінок та чоловіків протягом останнього століття.

Вивчення жіночої історії дає усвідомлення того факту, що незважаючи на здобуття жін-

professions and accepted any job even if it meant working in different locations. Being largely superseded from the labor market, women now has a ‘double enthusiasm’ and took up the self-fulfillment of their family and domestic sphere: they developed gardens and farms, cared for children and the elderly, and actually largely compensated for the lack of funds with their own abilities and powers.

Having at their disposal a wider range of acceptable social roles and skills of family responsibilities, women rarely fell into depression over the loss of positions and actively took over the functions as the main breadwinners. The post-Soviet ‘matriarchalization’ of Ukrainian society was both a natural consequence of Soviet gender policy and a forced phenomenon in the crippled Ukrainian society. In order to deeply understand the causes of the current state of gender relations in Ukraine, it is actually necessary to know and analyze the experience of women and men during the past century.

The study of women’s history helps us to understand the fact that despite gaining equal political and civil rights gender inequality and discrimination against women remains a widespread and cross-cutting issue, acquiring new hidden forms. The legitimization of such inequalities is often based on the prevailing ideas about the natural and eternal fundamental differences between the sexes, which stipulates

20

ками рівних із чоловіками політичних та гро-мадянських прав, ґендерні нерівності та дис-кримінація жінок залишаються повсюдними та наскрізними, набуваючи нових, прихова-них форм. Легітимація таких нерівностей часто ґрунтується на панівних уявленнях про природні і одвічні докорінні відмінності між людьми різної статі, що зумовлюють і «до-цільність» розділення сфер та способів жіно-чої і чоловічої самореалізації та виправдову-ють існування ґендерних ієрархій.

Ці відмінності найшли своє відображення у «розподілі» між жінками і чоловіками у відпо-відних сферах життєдіяльності суспільства. І тому саме чоловіки тисячоліттями посіда-ли владу (політика) і силу (військо), володіли ресурсами (майно) та визначали ідеологію (релігія). Саме чоловіки приймали доленосні рішення на усіх рівнях – від сім’ї та сільської громади – до міського магістрату, князівства чи імперії, і саме цю діяльність насамперед описували у своїх історичних хроніках літо-писці та історики. Таким чином жінки були усунуті від прийняття рішень. Крім того їхнє життя фактично минало непоміченим у сво-єму приватному просторі ні своїми сучас-никами, ні істориками. У скрижалях історії залишилися лише ті поодинокі жінки, яким вдалося увійти та успішно реалізувати себе в чоловічій сфері, тоді як абсолютна більшість жіноцтва залишилася «невидима» для істо-рії. Це повною мірою притаманно і тому, яким

the ‘expediency’ of the separation of spheres and methods of female and male self-realization, as well as justifies the existence of gender hierarchies. These differences found their reflection in the ‘division’ between men and women in the relevant areas of society. This is why for thousands of years men have held power – politics, had force – the military, owned resources – assets and defined ideology – religion. Men have taken important decisions at all levels – from families and rural communities – to the city magistrate, principalities and empires. This is the activity that has been described in the history books by the chroniclers and historians. Thus women were eliminated from the decision-making process. Moreover, their private lives actually passed unnoticed by either contemporaries or historians. It is the names of those women, who managed to enter and successfully realize themselves in the ‘men’s field’, that feature in history. The vast majority of women have remained ‘invisible’ to history. This a full picture of the real and imagined position of Ukrainian women. In soviet times, ‘women’s issues’ were considered mainly in the light of the development of a ‘new free soviet woman’ image and the progressive ‘soviet’ way of life. In the Soviet Union Ukrainian women received full political rights and for the first time massively entered the ‘production sector’. Overall, the glorification of female labor is a keynote in the Soviet presentation of women’s

21

реально було та як представлялося станови-ще українського жіноцтва.

У радянський час «жіночу проблематику» розглядали переважно в ракурсі історії ста-новлення «нової вільної радянської жінки» та прогресивного «радянського» способу життя. За радянської влади українські жінки отримали повні політичні права і саме у роки радянської влади жінки вперше масово уві-йшли у виробничу сферу.

Загалом, глорифікація і героїзація жіночої праці є лейтмотивом радянської презентації висвітлення участі жінок у виробничій сфе-рі. Риторика «битви», «боротьби», «подо-лання», «перемоги», «подвигу», що загалом характерна для радянського пропагандист-ського дискурсу, вказує на надривно-жор-стокий характер використання людських ресурсів в економіці, коли ентузіазм та само-відданість жіноцтва, як і решти радянських громадян, нещадно експлуатувався задля реалізацій амбітних цілей комуністичних лі-дерів СРСР. Те, що злиденність кожної окре-мої особи була засобом макроекономічного поступу держави, тобто людська ціна таких «проривів» та «звершень» (насамперед, ви-робничий травматизм, зруйноване здоров’я жінок, проблеми узгодження материнських та професійних функцій тощо) широкому за-галу не представлялась і замовчувалась. На-томість жертовність, фанатична самовідда-

participation in the industrial sector. Rhetoric such as ‘battle’, ‘fighting against’, ‘over coming’, ‘winning’, and ‘heroism’ illustrate general soviet propaganda discourse and indicate the brutal use of human resources in the economy, when the enthusiasm and dedication of women, as well as of the rest of soviet citizens were ruthlessly exploited for the realization of the ambitious goals of the USSR’s communist leaders. The poverty level of an individual was a means of macroeconomic progress of the state. The human cost of such ‘breakthroughs’ and ‘achievements’ (first of all, professional injuries, lower levels of health among women, the balance between parental and professional functions, etc.) was not exposed to the public if not hidden at all. Instead, sacrifice, fanatical dedication, denial of personal needs for the greatness of the state were presented as the highest virtues of the Soviet women. The theme of women’s experience in the ‘Great Patriotic War’ (World War II) occupies a special place in the history of Ukrainian women. Society was unaware of the fate of ordinary Ukrainian women - workers at the home front, front-line nurses, snipers and pilots, their everyday life in occupied territories, in partisan detachments or in captivity, as well as about the women dragooned into work. The ideologically and politically customized image of a woman was created by the Soviet ideological machine. It was designed to prove the ‘fact’ of complete emancipation of

22

ність, відмова від особистих потреб заради величі держави підносяться до рівня найви-щих чеснот радянських жінок.

Тема жіночого досвіду Другої світової (Вели-кої Вітчизняної) війни посідає особливе місце в історії українського жіноцтва. Про долі зви-чайних українок – робітниць тилу, фронтових медсестер, снайперів і бойових льотчиць, про жіноче повсякдення на окупованих те-ренах, у партизанських загонах чи у полоні, про жінок-остарбайтерок, тощо суспільство не знало.

Політично-замовний та ідеологічно-ангажо-ваний, створений радянською ідеологічною машиною образ жінки був спрямований на доведення «факту» цілковитої емансипації жінки в умовах соціалізму. Такі явища, як «подвійне навантаження» жінок, проблеми жіночої репродуктивної сфери, сімейного на-сильства, сексуальних домагань, ґендерної дискримінації у професійні сфері, та багато інших актуальних для звичайних жінок ас-пектів їх щоденного життя залишалися неви-димими і невідомими. Основною метою була максимальна мобілізація усіх сил та потен-ціалу жіноцтва на будівництво комуністичної утопії.У сучасній Україні переосмислюються як створені у минулому основні наративи щодо жінок, так і формулюються нові.

women in socialism. Such phenomena as the ‘double burden’ of women, female reproductive problems, family violence, sexual harassment, gender discrimination in the professional field, and many other important for ordinary women aspects of their daily lives remained invisible and unknown. The main goal was maximum mobilization of all efforts and the capacity of women for building the communist utopia.In contemporary Ukraine the images of women, created in the past, are being reconsidered. New ones are being formulated. The purely Ukrainian image of Berehynia fully meets two main requirements: on one hand, it ensures natural and cultural reproduction of the nation (through motherhood and passing on traditions). On the other hand, the nation visualizes itself through an image of a woman (mother-country), that is a woman symbolically depicting the nation. The three key ideas of this image - motherhood, nationalism and Christianity – were picked up by the politicians. Leaders of various ranks, different political orientations and gender actively use the image of Berehynia and the relevant rhetoric, imposing an ideal gender identity model on Ukrainian women, relying on its (not proven) “authenticity”.The history of Ukraine for the past one hundred years is full of events that have often caused significant changes in political, social, economic and the ethno-cultural landscape of the country. The gender dimensions of this era are particularly important, as it is than when Ukrainian women

23

Суто український образ Берегині цілковито відповідає двом основним вимогам: з одно-го боку, забезпечити природне та культурне відтворення нації (через материнство та пе-редачу традицій), з іншого нація візуалізує себе через образ жінки (неньки-батьківщи-ни), тобто жінка стає також і символом нації. Три ключові ідеї цього образу, материнство, націоналізм та християнство, були підхоплені політикумом: діячі різного рівня, політичних орієнтацій і статі активно використовують об-раз Берегині і відповідну риторику, накидаю-чи українським жінкам вигадану ідеальну мо-дель ґендерної ідентичності, покликаючись на її (ніким не доведену) «автентичність».

Історія України за сто останніх років сповне-на подій, які неодноразово докорінно зміню-вали політичний, соціальний, економічний та етнокультурний ландшафт країни. Ґендерні виміри цієї епохи мають особливе значення, адже саме у цей час українські жінки здобу-ли основні права та можливості для саморе-алізації у різних суспільних сферах, вийшли за межі традиційних ґендерних ролей та до-сягли чималих висот у різних галузях. Доко-рінні соціокультурні трансформації змінили жіноцтво як соціальну групу, що у свою чергу спричинилося до значних змін у суспільній свідомості. Попри це, жіночий досвід цих ра-дикальних змін не є ані належно вивчений, ані повноцінно представлений суспільству. А, власне, суспільству надзвичайно важливо

gained basic rights and opportunities for self-realization in various public areas, stepped out of the traditional gender roles and reached considerable heights in various fields. The radical social and cultural transformations changed women as a social group, which, in its turn, led to significant changes in the public consciousness. Despite this fact, women’s experience in these dramatic changes is neither properly investigated nor fully presented to society. In fact, isn’t it extremely important for society to know where the Ukrainian women were in the crucial moments of the history of Ukraine in the past century? What did they do when men carried out the revolution and built socialism as workers and farmers, opposed the destruction of the national culture, defeated the Nazi as soldiers, survived in the Nazi-occupied territories, survived forced labor, fought the Soviets as members of the national underground, were punished in the Gulag as political prisoners, opposed the totalitarianism as dissidents, preserved the faith of their ancestors, destroyed the Soviet Union and built the independent Ukrainian state as activists of the ‘Rukh’ movement, introduced the market economy as new business leaders? Did women participate in those events along with men? Or have they experienced the most dramatic and most glorious historical changes differently? What it meant for them ‘to be a woman’ in Ukraine during and after socialism? How do the fates of women correlate with the fate of the country? If we ask “What do we know about the special

24

знати, де були українські жінки у вирішальні моменти історії України останнього століття? Що робили вони, коли чоловіки здійснювали революцію та будували соціалізм як робітни-ки та колгоспники, протистояли руйнації наці-ональної культури, перемагали нацистських окупантів як червоноармійці, виживали на окупованих нацистами теренах, працювали на примусових роботах, боролися з радян-ською владою як члени національного під-пілля, каралися у Гулагу як політичні в’язні, протистояли тоталітаризмові як дисиденти, зберігали віру предків, руйнували СРСР та будували незалежну українську державу як активісти «Руху», впроваджували ринкову економіку як нові бізнесмени?.. Чи жінки бра-ли участь у тих подіях нарівні з чоловіками? Чи вони досвідчили найбільш драматичні та найбільш славні історичні зміни інакше? Що для них означало «бути жінкою» в Україні під час та після соціалізму? Як жіночі долі спів-відносяться з долею країни? Якщо ми запи-таємо «Що нам відомо про особливий жіно-чий досвід?» – доведеться визнати: вкрай мало. Однак таке знання вкрай необхідне. Воно дасть змогу виявити причини та меха-нізми, що стримували повноцінну реалізацію жінок у різних сферах, а також – виявити жі-ночі стратегії успіху, ефективні методи за-безпечення власних інтересів та досягнення поставлених цілей, способи подолання пере-шкод. Знання власного минулого є джере-лом сили для українських жінок. Пізнаючи

women’s experience?” – we’ll have to admit: very little. However, such knowledge is vital. It will help to identify the causes and mechanisms that hindered the full realization of women in different spheres, as well as to identify women’s strategies for success, effective methods of ensuring own interests and achieving the goals, ways to overcome obstacles. Knowledge of the past is a source of strength for Ukrainian women. As it is by studying it that we enrich ourselves with the invaluable experience of the predecessors. We help ourselves to understand the essence of the gender issues in the contemporary Ukrainian society, as well as to develop effective strategies for the future.

25

його, ми збагачуємо себе безцінним досві-дом попередниць, і можемо не лише повніше осягнути сутність ґендерної проблематики у сучасному українському суспільстві, але й виробити ефективні стратегії на майбутнє.

1911

1920 Перші роки нового сторіччя – це виборене жінками пра-

во отримувати вищу освіту. Перша світова війна, де жінки – сестри милосердя і фельдшерки у госпіталях, у

загонах Червоного хреста у прифронтовій смузі, і навіть на передовій.

В той же час, це – епоха німого кіно, яке формує героїню часу як молоду, тендітну жінку з сумними очима, здатну на сильні почуття та дуже далеку від реального життя.

1917 рік. Світ перевернувся. Міняються цінності та ідеали. Жінки опановують нові ролі.

First years of the new century are symbolized by new right women have obtained: the right to higher education. During the World War I women have become nurses and medical

assistants in military hospitals, volunteers in the Red Cross, near and on the front line of combats.

At the same time, it’s the epoch of silent films where women are young and delicate, with tearful eyes, full of tragic emotions and very detached from real life.

1917. The world changes. Values and ideals change. Women master new roles.

28

1911

1920

Випускниці Коломийської гімназії з викладачами, 10-ті рр. ХХ ст. Фото з колекції п. Олександра Нечипоренка.Graduates of Kolomyiskaia Gymnasium with their teachers, 1910s. Photo courtesy of Olexandr Netchyporenko’s collection.

29Перший випуск Харківського університету, медичний факультет, 1911 р. Фото надано Музеєм історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.Kharkiv University first class of graduates, Medical Department. Photo courtesy of the Kharkiv National University History Museum

30

1911

1920

Демонстрація жінок-робітниць, Cанкт-Петербург, 1917 р. 8 березня (23 лютого – за старим стилем).Women-workers rally (8 March or 23 February according to the old calendar).

31Мати з доньками з м. Золотоноша, Черкаської області, 10-ті рр. ХХ ст. Фото з колекції п. Олександра Нечипоренка.Mother with daughters from Zolotonosha, Cherkasy region, 1910s. Photo courtesy of Olexandr Netchyporenko’s collection.

32

1911

1920

Учениці жіночої гімназії м. Харкова, 1913 р. Фото з колекції Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.Students of Kharkiv women’s Gymnasium, 1913. Photo courtesy of the collection of Kharkiv Museum of women’s history and gender movement.

33Олена Степанів, громадська і військова діячка, яка була активною учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею товариства «Січові стрільці – ІІ», провідницею жіночої чоти, 1914 р. Перша жінка нагороджена медаллю «За хоробрість».

Olena Stepaniv, prominent public and military figure of the “Sitchovi striltsi – II” liberation movement. The first woman awarded with a medal of bravery. 1914.

34

1911

1920

Жіночий батальйон смерті під командуванням Марії Бочкарьової – гордість Першої світової війни, 1915 р. Фото надано Ж. Титовською.Women Death squad, under the command of Mariya Bochkaryova, hero of the World War I, 1915. Photo courtesy of Ms. Tytovska

35Сільська домівка дореволюційної Буковини, 10-ті рр. ХХ ст.Bukovyna, before the 1917 Revolution

36

1911

1920

Народні вчительки з Тернополя та Тернопільщини часів громадянської війнипісля розвалу Австрійської імперії, під гнітом якої перебувала тоді Західна Україна, 1918 р.

People’s teachers from Ternopil and the region. Photo taken during the 1917–1923 Civil Warafter the collapse of the Austro-Hungarian Empire (Western Ukraine was part of that Empire), 1918.

37Жінка з Трипілля, 1920 р.Woman from Trypillya, 1920.

1921

1930

Women are in between two lives: they have already left the old life and have just begun the new and unknown life where they have the right to vote and are declared

equal to men by the Constitution of 1918. Policy of equality is implemented by Soviet Government. Propaganda stresses the success stories of women-workers but information about thousands of starving women is missing.

The ideal woman of the decade has to combine traditional and revolutionary standards. She has to be “devoted, hard-working, ascetic” but at the same time “loving and caring mother and wife”.

Жінка цього часу однією ногою стоїть у старому житті, з якого вийшла, а іншою – в новому і невідомому, в якому жінки мають право голосу, а Конституцією

1918 р. проголошено політику рівноправ’я в якості держав-ної, яку органи Радянської влади почали проводити в життя. Пропаганда поширює інформацію про успіхи жінки-трудів-ниці, але відсутня інформація про тисячі голодуючих жінок.

Ідеал жінки того часу поєднує традиційні та революційні стандарти: жінка має бути «відданою, працьовитою та ас-кетичною, залишаючись водночас «люблячою та відданою мамою та дружиною, берегинею домашнього вогнища».

40

1921

–193

0

40

1921

1930

Голодуючі жінки в лікарні, 1921 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.Starving women in a hospital, 1921. Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

41Стара гуцулка з файкою, 1927 р. Народна співачка з села Голів (тепер Верховинського р-ну ) Чукутиха. У 1931 р. ця робота отримала гран-прі у Парижі. Фото п. Миколи Сеньковського.

Old Gutsul woman, 1927. Photo of popular national singer Chukutykha, from Goliv (Verkhovyna region). Photo by Mykola Senkovskiy, Grand-prix award in 1931 in Paris.

42

1921

–193

0

42

1921

1930

О. М. Колонтай – видатна політична діячка, член першого більшовицького уряду – народний комісар громадського піклування. Ініціаторка створення жінвідділу ЦК РКП (б), метою якого була боротьба за рівні права жінок і чоловіків, поч. ХХ ст.

О. Kolontai – prominent politician, member of the first Bolsheviks’ Government, People’s Commissar of Public Care,initiator of creation of the Women’s Department in the Central Committee of the Communist party, beginning of the 20th century.

43Українки-учасниці Міжнародного жіночого конгресу у Відні, 1921 р.Ukrainian Women participants of International women’s congress in Vienna, 1921.

44

1921

–193

0

Наші досягнення, 1927 р. За матеріалами журналу «Робітниця».“Our achievements”. From “Robitnytsya” (“Woman worker”) magazine, 1927.

45Підписка на позику індустріалізації, 1927 р.Industrialization loans, 1927.

46

1921

–193

0

46

1921

1930

Селянки на відпочинку, 1928 р. Фото Казимира Лішко.Peasants resting. Photo by Kazymyr Lishko, 1928.

47Опанування нової професії, 1928 р.Mastering a new profession, 1928.

48

1921

–193

0

48

1921

1930

Хокеїстки, 1929 р.Hockey players, 1929.

49«Домашня кабала», 1927 р. За матеріалами журналу «Робітниця».“Robitnytsya” (“Women Worker”) “Housekeeping Slavery”, 1927.

1931

–194

0Героїні часу – це ударниці виробництва та переможниці

соціалістичного змагання – «справжні радянські» жінки – рівноправні партнерки чоловіків. Вони виконують нові

ґендерні ролі жінделегаток, орденоносок, бригадирок і ста-хановок, активно залучаються у виробництво, спорт, культу-ру, мистецтво, освіту. Навчаються самі та навчають інших.

Страшні роки репресій та терору, жаху та болю, що заглу-шався бадьорими маршами.

«Розстріляне відродження», заморені голодом селяни… Розквіт пролетарської тиранії й показового рівноправ’я.

В країні будувався соціалізм. Індустріалізація вимагала ма-сового залучення жінок у «чоловічі» професії і новий образ жінки формується у відповідності саме до цих вимог часу.

It’s the decade of “the real Soviet women”: forewomen, winners of Soviet competitions, equal partners of men. Women obtain new gender roles: women delegates, forewomen,

“stakhanovki”. They actively participate in production, sports, culture, arts, education. They are involved and get others involved too.

These are the frightful years of repression and terror, fear and pain, muffled by cheerful marches.

“Fusilladed Renaissance”, starving peasants – the bloom of proletarian tyranny and fasade equality.

The country was building socialism. Industrialization demanded mass involvement of women in “men” professions. A new model of women is formed accordingly to the challenges of that time.

52

1931

–194

0

ГУЛАГ, 30-ті рр.Gulag, 1930s.

53Парад, 30-ті рр.Parade, 1930s.

54

1931

–194

0

Прасков’я Ангеліна – бригадир тракторної бригади МТС, ударниця, двічі Герой Соціалістичної Праці. 1931 р.

Praskovya Angelina – forewoman of tractor brigade, twice awarded with prestegious Hero of Socialist Labor medal. One of the first women to drive a tractor, 1931.

55Ударна група школи з ліквідації неписемності на Дніпропетровському металургійному заводі, 1932 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.

Shock-work group on eradication illiteracy at Dnipropetrivsk metallurgical plant, 1932. Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

56

1931

–194

0

Перші ясла у колгоспі «Нове життя», 1933 р. Фото А. Шайхета.First nursery in “New life” collective farm, 1933. Photo by A. Shaihet.

57Піонерки-колгоспниці проводять читання газет у польовому стані колгоспу ім. Шевченка, Сенчанський район, 1933 р. Фото з Державного архіву Полтавської області.

Pioneers, members of collective farms are reading newspapers on a farm of Senchanskiy region, 1933. Photo courtesy of the State Archives of Poltava region.

58

1931

–194

0

Перша Вінницька художня капела бандуристок, яка популяризувала українську музику і пісню в усій Україні, 1936 р.First bandourist choir in Vinnytsya region. The choir popularized Ukrainian music and songs throught Ukraine, 1936.

59Кімната для годуючих матерів на виробництві, 1937 р.Room for nursing mothers at the plant, 1937.

60

1931

–194

0

Жінки розшукують тіла рідних – жертв НКВС на місці масових розстрілів 1937–1941, Вінниця.Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.Women searching for bodies of their family members executed by NKVD (KGB predecessor),

Vinnytsya, 1937, Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

61Жіноча Січ була підрозділом збройних сил Карпатської України, 1939 рікWomen’s Sich was an armed unit of Carpathian Ukraine, 1939.

1941

–195

0Війна… Роки болю і сліз, втрат і нескінченної сили духу

й віри…Героїня часу – це дівчина в солдатській шинелі, зго-

рьована матір, жінка, яка взяла на себе всі, і чоловічі, жіночі справи: воювати, рити окопи, працювати на лісозаготівлі, у шахтах, тушити пожежі, вирощувати врожаї, робити наукові відкриття, вбивати, відправляти рідних на фронт, виходжу-вати поранених, і, навіть, в такі важкі часи народжувати, ви-годовувати та вчити дітей, виступати з концертами на пе-редовій.

The war… The years of pain and tears, losses and infinite strength of spirit and faith… The heroine of that times is the girl in soldier overcoat, grieving mother, the woman who

has taken all, both male and female, tasks: war, trench digging, logging, mining, firefighting, scientific discoveries, killing, sending off relatives to the war forefront, taking care of wounded. Even in such difficult times she managed to give birth, nurture and teach children, give concerts in the forefront.

64

1941

–195

0

Жіноче обличчя війни… Доброволиці, 1941 р.Women in the World War II… Volunteers, 1941.

65Жіноче обличчя війни… На копанні окопів.Women in the World War II … Digging entrancements.

66

1941

–195

0

Жіноче обличчя війни… На полі бою.Women in the World War II… On the battlefield.

67Жіноче обличчя війни… Евакуація.Women in the World War II… Evacuation.

68

1941

–195

0

Жіноче обличчя війни… Санітарка.Women in the World War II… Nurse.

69Шахтарка, 40-і рр. Фото з фондів Луганського обласного краєзнавчого музею.Woman-miner, 1940s. Photo courtesy of Louhansk Museum Archives.

70

1941

–195

0

Жіноче обличчя війни. Марія Доліна, Герой Радянського Союзу, гвардії капітан, заступник командира ескадрильї 125-гогвардійського бомбардувального авіаційного полку. Фото надано українським Клубом жінок льотних спеціальностей «Авіатриса»Women in the World War II. Mariya Dolina, Hero of the Soviet Union, Guards captain, the second commanding officer of air squadron #125,

bombing aviation regiment. Photo courtesy of Ukrainian club of women pilots “Aviatrysa”

71Війна закінчилась. Зруйнований Хрещатик, 1947 р. Фото Роберта Капа з «Російського щоденника» Джона Стейнбека.War is over. Khreschatyk, destroyed. 1947. Photo by Robert Capa, from “A Russian Journal” of John Steinbeck.

72

1941

–195

0

Українське село, 1947 р. Фото Роберта Капа з «Російського щоденника» Джона Стейнбека.Ukrainian village, 1947. Photo by Robert Capa, from “A Russian Journal” of John Steinbeck.

73Учасниці наради жінок з Західної України, м. Київ, 1950 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.Western-Ukrainian participants of Women’s meeting, Kyiv, 1950. Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents

1951

–196

0Образ десятиліття – красива, талановита, обдарована,

морально стійка, бездоганна радянська дівчина.А у реальному житті: комуналки, важка некваліфіко-

вана праця на виробництві, відсутність елементарних побу-тових зручностей, карточки на товари,черги.

Починається відлига. Масово повертаються з таборів ре-пресовані. Поступово відкривається «залізна завіса».

The decade’s ideal is a pretty, talented, morally irreproachable, perfect Soviet girl.

However, the reality is different: life in communal flats, hard and low-qualified work on manufactures and plants, lack of basic everyday conveniences, queues, food-coupons.

It is the beginning of the so-called “thaw”. Victims of political repressions are coming back from camps. The Iron Curtain is gradually raised.

76

1951

–196

0

Трактористка, 50-ті рр.Tractor driver, 1950s.

77Передовиці, 1953 р.Best Workers, 1953.

78

1951

–196

0

Підготовка до екзамену з фізики в жіночій гімназії. Фото з Державного архіву Харківської області, 1955 р.Getting ready for Physics examination in women gymnasium. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region, 1955.

79Київ, критий продуктовий ринок, 50-ті рр.Kyiv, farmer’s market, 1950s.

80

1951

–196

0

Освоєння нової побутової техніки, 50-ті рр.Getting acquainted with new household appliances, 1950s.

81Майбутні лікарки. Фото з Державного архіву Харківської області, 1955 р.Future doctors. Photo courtesy of the State Arcives of Kharkiv region, 1955.

82

1951

–196

0

Електро зварниці, 1959 р. Фото п. Н. Маторіна.Electric welders, 1959. Photo by N. Matorin.

83НІІ машинобудування. Уточнення креслень, 1960 р.Machine Building Research Institute. The Drawers. 1960.

84

1951

–196

0

Весілля в селі. Молода з дружками. 1960 р.Village wedding. The bride with her friends, 1960.

85Президія урочистого засідання у Києві до 50-річчя Міжнародного дня 8 Березня, 1960 р.Фото з Центрального державного архіву кінофотодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.

Honorary presidium in Kyiv, 50th anniversary of International Women Day, 1960.Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

1961

–197

0«Комсомолка, студентка, спортсменка и просто красави-

ца» – ідеал радянської дівчини 60-х рр. та, мабуть, усіх подальших радянських десятиріч, до якого праг-

нуть радянські дівчата і жінки.В цей час жінки поруч із чоловіками будували соціалізм, бра-

ли на себе й перевиконували соціалістичні зобов’язання по ви-конанню виробничих планів, вирощували врожаї, народжували та виховували дітей, встановлювали спортивні рекорди, працю-вали на суботниках, творили, годували сім’ї, стояли у чергах, літали у космос і намагалися відповідати вимогам тодішніх ка-нонів моди й краси- «просто» і «скромно».

На Україні народжується дисидентський рух, мета якого – бо-ротьба з русифікацією, відродження національної культури і жін-ки є його активними учасницями в різноманітних ролях: діячки, мами, дружини й подруги.

“Komsomol member, student, sportswomen and simply beautiful”. This is the ideal of Soviet woman in the 1960’s that all women and girls of the country will be trying to reach.

During this decade, women were building socialism together with men. Women took socialistic “responsibilities” and overfulfilled the 5 years plans, gave birth to children and raised them, worked in the fields and cultivated crops, set sport records and participated in “subbotniks”, fed families, stayed in queues, created as artists, went to space and were trying to stick to the beauty canons of that time: simple and modest.

Dissident movement appears in Ukraine. The main goal is to fight russification and to stimulate a national Ukrainian “renaissance”. Women took an active part in this movement as activists, mothers, wives, friends and partners.

88

1961

–197

0

Мами 60-х.1960s Moms.

89До весняного сезону, 60-ті рр. Фото п. Б. Азарова.Spring collection arrived, 1960s. Photo by B.Azarov.

90

1961

–197

0

Жіноча професія 60-х рр. – оператор ЕОМ.One of the popular professions for women in the sixties was a computer operator.

91Радянська школа навчає дівчаток бути справжніми домогосподинями, 1967 р. Фото з Державного архіву Харківської області.A cooking class was a hit in Soviet schools, 1967. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

92

1961

–197

0

І привчає до майбутніх робочих професій. Фото з Державного архіву Харківської області, 1967 р.Vocational training in high school, 1967. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

93Перерва на молочнотоварній фермі, 1969 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Break at a milk farm, 1969. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

94

1961

–197

0

Підкормка озимини, 1969 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Working on Winter crops, 1969. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

95Покоління шестидесятників. Оксана Мешко, яка була «козацькою мамою» всім шестидесятникам у своєму будинку по вул. Верболозній у Київі. Фото з особистого архіву п. О. Сергієнка, сина Оксани Мешко.

The dissident sixties generation. Oksana Meshko was a “kozak mother” for a whole generation. Photo from personal archive of O. Sergienko, son of Oksana Meshko. Copy of photo courtesy of Kharkiv Literature museum.

96

1961

–197

0

Перша жінка-космонавт Валентина Терешкова, 1963 р.First woman-astronaut Valentyna Tereshkova, 1963.

97Продаж промтоварів, 1963 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Store on wheels comes to the village, 1963. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

1971

–198

0Героїня часу – жінка, яка сама зробила себе, сама ви-

будувала своє життя. Реальне радянське життя відрізнялось від ідеальної

картинки, про яку розповідалось під час урочистостей. Партій-ні та комсомольські з’їзди, зібрання, конференції, жінради… Та фактично суспільне положення жінки не змінюється...

Черги за продуктами та товарами мали жіноче обличчя. Життя в дискомфорті та умовах дефіциту найнеобхідніших речей.

Українки активно включаються у міжнародний жіночий рух. ООН приймає Конвенцію про ліквідацію всіх форм дис-кримінації щодо жінок.

Hero of this decade is a self-made woman. A woman who created her own life.

The reality of Soviet life is different from the idealistic picture presented during solemn festivities. Women participate in Komsomol congresses, Communist Party Councils, conferences etc. But the real social position of women remains unchanged.

Queues for products and food were composed of women. Life was uncomfortable and harsh, there was a constant shortage of most basic goods.

Ukrainian women became active participants of international women’s movement.

UN adopts the Convention on elimination of all forms of discrimination against women.

100

1971

–198

0

Життя у чергах, 70-ті рр. Life spent in endless queues, 1970s.

101Життя у чергах, 70-ті рр. Life spent in endless queues, 1970s.

102

1971

–198

0

Представниця УРСР при ООН Усенко В. В. в залі засідань ІІІ комітету 26-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, Нью-Йорк, США, 1971 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.

Representative of the Ukrainian Soviet Republic at the 26th UN General Assembly in New-York, 1971.

103Урок хімії, 1972 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Lesson of Chemistry, 1972. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

104

1971

–198

0

Молокозавод, 1972 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Milk processing plant, 1972. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

105Суботник, 1974 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Subbotnik volunteer weekend, 1974. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

106

1971

–198

0

Студентки, м. Суми, 1976 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Students from Sumy, 1976. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

107Реєстрація новонароджених, 1977 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Registration of the newborns, 1977. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

108

1971

–198

0

Заступник Голови Ради Міністрів УРСР Марія Орлик презентує макет майбутнього меморіального комплексу «Український державний музей Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.», 1978 р. Фото з архіву М. Орлик.

Mariya Orlyk, Deputy Head of Ministerial Council of the Ukrainian Soviet Republic. Mariya Orlyk is presenting the model of future “Ukrainian State museum of the World War II”, 1978. Photo courtesy of M. Orlyk’s archive.

109Зінаїда Турчина – найкраща гандболістка планети XX сторіччя. Перемога команди Зінаїди Турчиної в Олімпіаді-80. Фото надано Національним олімпійським комітетом України.

Zinaida Turchyna: best handball player of the world in 20th century. Zinaida’s team won the Olympics in 1980. Photo courtesy of the National Olympic Committee of Ukraine.

1981

–199

0Розквіт застою на початку десятиліття, і вибух, який піді-

рвав радянську державу і суспільство наприкінці…Образ «домашньої» жінки, ідея «природного при-

значення жінки» перш за все як дружини і матері, подруги чоловіки-діяча (пізніше – «нового українця») фактично про-пагується і перетворюється в ідеал жінки-домогосподарки та подруги.

Біль і сльози Афганістану. Комсомольське будівництво та БАМ. Чорнобиль – масова евакуація у мирний час, втрата домівок.Тотальна дискотека… Суспільство починає розкріпачуватись і помічати прости-

туцію, домашнє насильство, нерівність.

The decade begins by a period of stagnation that will lead to a social explosion and fall of Soviet Union.

The image of a “domestic” woman is applauded by the society: the idea that women have a “natural” destiny to become wives and mothers is widely spread. A woman who will become a faithful friend and a housewife of a political leader (or a “nouveau Ukrainian”) is the ideal of that time.

Pain and tears of Afghanistan.Komsomol constructions and BAM.Chornobyl: mass evacuation in peaceful times, loss of

households.Total discotheque…Society is becoming more liberated. Issues such as prostitution,

domestic violence, inequality are finally noticed.

112

1981

–199

0

Перші універсами, 80-ті рр.First supermarkets, 1980s.

113Мами 80-х.Mothers, 1980s.

114

1981

–199

0

Урочисте засідання до Міжнародного жіночого дня радянських часів, 1985 р.Grand Session dedicated to the International Women’s Day in Soviet times, 1985.

115Доярка колгоспу «Дружба», делегатка ХІХ з’їзду комсомолу, 1987 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Milker from “Druzhba” collective farm, member of the XIX Komsomol Congress, 1987. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

116

1981

–199

0

Пенсіонерки допомагають збирати врожай кукурудзи, 1988 р. Фото з Державного архіву Харківської області.Pensioners helping with corn harvest, 1988. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

117Засідання Президії ВР СРСР. Валентина Шевченко - голова Президії ВР УРСР, єдина жінка у складі Президії ВР СРСР.USSR Parliamentary Presidium session. Valentyna Shevchenko, Head of the Presidium of Ukrainian Parliament, the only woman member

of the Presidium of the Soviet Union Parliament, 1986. Photo courtesy of V. Shevchenko’s Archives.

118

1981

–199

0

Дискотека, 80-ті рр.Discotheque, the 1980s.

119Учасниці 1-го з’їзду солдатських матерів в Україні, Запоріжжя, 1990 р.Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.

Participants of the First Congress of soldiers’ mothers in Ukraine. Zaporizhia, 1990.Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

120

1981

–199

0

Чорнобильська зона. Люди самостійно повертаються до кинутих домівок, 1986–1987 рр.Chornobyl exclusion zone. People are coming back to their abandoned homes, 1986–1987.

121Мама. Експозиція «Трагедія і доблесть Афгану» Національного музею Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., 1989 р. Фото п. С. Буковського, м. Київ.

Mother. “Afghanistan’s tragedy and courage” exhibition at the National museum of the World War II, 1989. Photo by S. Bukovskiy, Kyiv.

1991

–200

0Україна стає незалежною державою. Відбувається пе-

рерозподіл власності і починається масове безробіття. «Кравчучка» стає символом набуття свободи.

Відключення світла, нескінченні черги, масове «челноку-вання» і, в той же час, зародження «індустрії краси» визна-чають складний і суперечливий час, який формує складний образ сучасниці – домогосподарки й фотомоделі, перемож-ниці конкурсу краси, яка має перспективу стати подругою бізнесмена і домогосподаркою при ньому. Зображення на-півоголеного жіночого тіла широко починають використову-ватись рекламою для продажу різноманітних товарів.

Ukraine becomes independent. After the collapse of the Soviet Union, re-distribution of property and mass unemployment hit the country. The “kravchuchka” – style bag becomes a

symbol of liberty. Black-outs, interminable queues, mass shuttle-trade are

accompanied by the “beauty industry” bloom. Times are hard and unpredictable. Woman’s image is formed by contradictory models: housewives and top-models, beauty pageants winners who can become oligarchs’ spouses… Semi-nude images of woman body are becoming widely used in advertising.

124

1991

–200

0

Дефіцит, 90-ті рр.Deficit, 1990s.

125Зняття табу на раніш «закриті» теми, 90-ті рр. Фото п. С. Пятерикова.Taboo removed, 1990s. Photo by S. Pyaterikov.

126

1991

–200

0

Жіноче обличчя бідності, 90-ті рр. Фото п. С. Пятерикова.Women’s poverty, 1990s. Photo by S. Pyaterikov.

127Студентська революція на граніті, 1990 р.Students’ “Granite” revolution of 1990.

128

1991

–200

0

Здійснення мрії. Незалежність, 1991 р.Dreams come true. Independence, 1991.

129Республіканська студентська конференція «Молодь в сучасному світі», 1993 р. Фото з Державного архіву Харківської області.National students’ conference “Youth in the modern world”, Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

130

1991

–200

0

Народні депутатки України в залі засідань, 1994 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.Members of the Parliament 1994. Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

131Експрес ПРООН. Делегація України їде до Китаю на історичну Пекінську конференцію, 1995.UNDP Express, Ukrainian delegation on its way to historical Beijing Conference, 1995.

132

1991

–200

0

Парашутистка. Фото надано українським Клубом жінок льотних спеціальностей «Авіатриса».Paratrooper. Photo courtesy of Ukrainian club of women pilots “Aviatrysa”.

133Оксана Баюл – Олімпійська чемпіонка з фігурного катання,1994 р. – перша Олімпійська чемпіонка незалежної України. Фото Simon Bruty/ALLSPORT.

Oksana Bayul – Olympic champion in ice-skating. First Olympic champion of independent Ukraine in 1994. Photo by Simon Bruty/ALLSPORT.

2001

–201

1Друге десятиріччя незалежної України… Становлення

демократії, пошук шляхів, різновекторні ідеали й цін-ності, розмаїття виборів та кольорів.

Приймається Закон України «Про забезпечення рівних можливостей та прав жінок в Україні», та найнижчим у Єв-ропі залишається рівень представленості жінок на вищих щабелях влади та у прийнятті рішень. Кількість жінок з ви-щою освітою перебільшує відповідний показник у чоловіків, але зберігається розрив у оплаті праці, що ставить жінок у нерівне становище.

Наш сучасниця – працьовита і відповідальна, талановита і приваблива, ділова і замріяна продовжує писати ІСТОРІЮ.

Second decade of Ukraine’s independence… Democracy building, different paths, multipolar ideals and values, multitude of choices and colours.

Ukraine adopts the Law “On ensuring equal opportunities and rights for women and men”, however the country’s level of women’s representation on decision making positions is still the lowest in Europe. The number of women with higher education is superior to the number of men with same qualifications. Nevertheless, the salary gap between both genders still exists and is a disadvantageous for women.

Our female contemporary is hard-working, responsible, talented and attractive. She is a business woman yet continues dreaming – and writing HISTORY.

136

2001

–201

1

Перемога Руслани на Євробаченні, 2004 р.Ruslana winning the Eurovision contest, 2004.

137Ірина Мерлені – перша в історії олімпійська чемпіонка з боротьби, 2004 р. Фото надане Національним олімпійським комітетом України. Ukrainian Iryna Merleni was the first woman wrestling Olympic champion in the world, 2004. Photo courtesy of the National Olympic Committee of Ukraine.

138

2001

–201

1

Юлія Тимошенко – перша жінка, яка стала Прем’єр-Міністром України.Yuliya Tymoshenko, first woman Prime-Minister of Ukraine.

139Життя триває. Марина, ВІЛ-позитивна. Фото Віктора Суворова, 2004 р.Show must go on. Marina, HIV-positive. Photo by Viktor Suvorov, 2004.

140

2001

–201

1

«Я люблю своє місто!», День Києва, 2005 р. Фото п. Б. Корпусенко.«I love my city!», Kyiv Day, 2005. Photo by B. Korpusenko.

141Чотириразова олімпійська чемпіонка з плавання, Герой України та просто чудова мама Яна Клочкова з сином. Фото з особистого архіву Яни Клочкової.Four-times Olympic swimming champion, Hero of Ukraine and wonderful mom Yana Klochkova with her son. Photo courtesy of Y. Klochkova’s archive.

142

2001

–201

1

Валентина Довженко виступає на засіданні Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, 2002 р. Фото з архіву В. Довженко.Valentyna Dovzhenko delivers her speech at the meeting of the CEDAW Committee, 2002. Photo courtesy of V. Dovzhenko’s Archives.

143«Наша служба и опасна и трудна». Фото надано Головним управлінням МВС України в Харківській області, 2010 р.“Our work is hard and dangerous”. Photo courtesy of the Main Department of the Ministry of Interior, Kharkiv region, 2010.

144

2001

–201

1

Безпритульні діти – українські реалії. Фото Джакомо Піроцці/Giacomo Pirozzi, надано UNICEF.Homeless children is a Ukrainian reality. Photo by Giacomo Pirozzi, courtesy of UNICEF.

145«Ми – українки!» – дівчата-лідерки, учасниці програми «Перший крок до успіху», 2010 р. Фото надано Українським жіночим фондом.«We’re Ukrainians!» – young girls-leaders, participants of the “First step to success” Programme, 2010. Photo courtesy of Ukrainian Women’s Fund.