f j 1 4 УКРАЇНА у ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1919 р.

1. Наступ білогвардійців 1.1. Успіхи білогвардійців. Наприкінці весни 1919 р. повстан-

ський рух суттєво знесилив радянську владу в Україні. У цей час поси-люється Добровольча армія Денікіна. В Україні наступ білогвардій-ських військ розгортався в двох напрямках - на Київ та на Одесу. Наприкінці липня 1919 р. денікінці оволоділи Кримом та майже всім Лівобережжям, за винятком Чернігівщини.

Добровольча армія - військове формування, створене під час громадянської війни (1918) на добровольчій основі з офіцерів, юнкерів, студентів та ін. З 1919р. увійшла до складу збройних сил Півдня Росії. У жовтні 1919 - берез-ні 1920 pp. розбита радянськими військами під командуванням М. Фрунзе. Залишки Добровольчої армії влилися в армію П. Врангеля.

1.2Недооцінка більшовиками білогвардійської загрози. Більшо-вицьке керівництво недооцінило загрозу наступу білогвардійців. Воно сподівалось, що частина військ, які знаходились в Україні, рушать на допомогу Угорщині (саме в цей час там встановлювалася радянська республіка). Тому вчасно не спрямувало необхідні сили на боротьбу з дєнікінцями. Однак повстання отамана М. Григор'єва перекреслило надії на допомогу Угорщині, а значить, і розвиток європейської рево-люції. Час було згаяно, і білогвардійці проривалися вперед.

2. Контрнаступ українських військ 2.1. Підготовка контрнаступу. На Правобережжі починають на-

ступ війська УНР. Успішності наступу сприяла низка факторів: радян-ська влада була знесилена виступами повстанців та наступом денікін-ців; армія УНР була посилена частинами УГА, що залишили Східну Галичину. Об'єднана армія налічувала близько 80 тис. чоловік.

Серед керівництва об'єднаних українських військ не було єдності стосовно плану дій. Галичани пропонували вести наступ на Одесу, щоб вийти до Чорноморського узбережжя і встановити зв'язок з Антантою. Крім того, наступ у південному напрямку дозволяв уникнути конфлік-ту з Денікіним, який мав підтримку Антанти і вів наступ на Київ.

С. Петлюра і наддніпрянське командування пропонували вести на-ступ на Київ. Для них була нестерпною думка віддати столицю в руки денікінців і наступати на Одесу.

У результаті було прийняте компромісне рішення наступати в двох напрямках: війська УГА повели наступ на Київ, а формування УНР -на Одесу. Це роз'єднало українські сили.

2.2. Початок наступу. Спільний наступ українських сил розпо-чався наприкінці липня 1919 р. Уже ЗО серпня 1919 р. війська УГА вступили до Києва. Майже одночасно з українськими військами в

12

місто ввійшли денікінці, Галичани не знали як реагувати на білогвар-дійців, оскільки західноукраїнський уряд заявляв про відсутність кон-флікту з Денікіним. Білогвардійці, у свою чергу, не мали нічого проти галичан, вважаючи їх чужоземцями. Тому між командуванням УГА і білогвардійцями було укладено угоду, за якою частини УГА залишили Київ.

3. Поразка армій УНР 3.1. «Трикутник смерті». Українські армії потрапили в безвихідну

ситуацію. Вони опинилися замкнутими в так званому «трикутнику смерті»-, між радянськими військами, Добровольчою армією і поль-ськими військами. Сили кожного з противників переважали українські.

Восени 1919 р. у військах почалася епідемія тифу. У результаті в «трикутнику смерті» армія УНР втратила 70% свого складу.

Щоб зберегти рештки армії, командування УГА уклала угоду з Де-нікіним про перехід під його командування.

С. Петлюра, який опинився в безвихідній ситуації, прийняв рішен-ня припинити регулярні воєнні дії і перейти до партизанської бороть-би. У грудні 1919 р. він залишив Україну і приєднався до української місії в Варшаві, яка вела переговори про об'єднання з поляками для боротьби проти більшовиків.

3.2. «Зимовий похід». Рештки української армії під проводом гене-рала М. Омеляновича-Павленка в грудні здійснила рейд по тилах дені-кінців і Червоної армії. Рейд, що тривав з грудня 1919 р. до травня

Антанта надавала денікінцям бойову техніку

ез

1920 p., увійшов в історію як «Зимовий похід». Армія пройшла 2500 км, провівши 50 боїв, і врешті-решт перейшла на польську терито-рію. Українці зазнали поразки.

4. Денікіиський режим 4.1. Адміністративний поділ України. Наприкінці ліга 1919 р.

денікінські війська окупували майже всю Україну. Нова влада поділи-ла завойовані землі на три області - Харківську, Київську та Ново-російську.

На чолі кожної з областей стояв губернатор з необмеженими повно-важеннями.

Білогвардійці виступали за відновлення «Великої Росії». Україн-ський національний рух було оголошено зрадницьким, а назву «Укра-їна» заборонено - замість неї вживали «Південь Росії» або «Мало-росія».

4.2. Репресії проти незгодних. Жорстокі репресії чекали всіх, хто запідозрювався в опозиції до режиму. В Юзівці за звинуваченням у співробітництві з більшовиками білогвардійці вішали місцевих робіт-ників. Без суду і слідства відбулися розстріли в Одесі, Харкові, Кате-ринославі. І хоча репресивні акції супроводжували встановлення будь-якої влади, населення сприймало заходи білогвардійців особливо бо-ляче, оскільки вони торкалися його національних почуттів.

4.3. Реставрація дореволюційних порядків. У промисловості було скасовано 8-годинний робочий день, збільшено норми виробітку. У відповідь робітники України саботували заходи денікінської влади, виводили з ладу обладнання, зривали виконання військових замов-лень, проводили страйки.

Відновлювалися дореволюційні виробничі відносини і на селі. Поміщики за допомогою каральних загонів повертали собі зе-мельні ділянки, конфісковані будівлі, худобу, реманент. Згідно з за-

коном про врожай 1919 p., селяни повинні були віддавати третину зібраного збіжжя помі-щикам.

Денікінська влада за-провадила податок -5 пудів зерна з кожної де-сятини на потреби армі який стали називати «ден кінська продрозкладка Будь-яка затримка поста-вок сільсь-когосподарської продукції або спротив владі каралися.

Без суду і слідства розправлялися денікінці з робітниками

94

5. Падіння денікінєького режиму 5.1. Боротьба проти денікінщини. Уже влітку селяни, незадово-

лені реставрацією дореволюційних порядків, реквізиціями та караль-ними заходами, підняли повстання. У деяких районах України пов-сталі селяни звільняли від білогвардійців цілі повіти, створювали ор-гани самоуправління, проголошували республіки.

Та найбільшу небезпеку для Добровольчої армії становили парти-занські загони Н. Махна. Денікін кинув проти махновців найкращі сили. Однак Махно завдав нищівної поразки білогвардійцям і звіль-нив багато міст Південної України.

5.2. Причини поразок денікінців. Діючи на неросійських етніч-них територіях, вони виступали під гаслом відновлення «Великої Росії». До того ж Добровольча армія, як і інші армії, не втрималася від реквізицій, погромів і грабунків. Це викликало незадоволення й опір населення. З цієї причини денікінці не змогли створити сильного тилу позаду своїх наступаючих військ. Воєнні успіхи зводилися нанівець відсутністю в тилу добре розбудованої цивільної адміністрації.

5.3. Початок більшовицького контрнаступу. У жовтні 1919 р. більшовики розпочали контрнаступ проти денікінців в Україні. Уже в грудні більшовики зайняли Київ, а на початку січня 1920 р. встанови-ли контроль над Донбасом. Під тиском наступу Червоної армії й се-лянських повстань армія Денікіна відступила до Криму. З поразкою Денікіна частини УГА опинились у складній ситуації. У лютому 1920 р. галичани перейшли на бік більшовиків і одержали назву Чер-воної української галицької армії (ЧУГА).

І. Початковий рівень навчальних досягнень

1. Яку назву мали білогвардійські війська, що вою-вали на українських теренах у 1919 p.?

2. Хто очолював білогвардійські війська, що вели наступ в Україні?

3. Поясніть, що таке «трикутник смерті»? II. Середній рівень навчальних досягнень

Які фактори сприяли успішному контрнаступу україн-ських військ?

2, Чому українські війська повели контрнаступ одночасно в двох напрямках, розпорошивши тим самим сили?

і Які факти свідчать про те, що за Денікіна відбувалася рестав-рація дореволюційних порядків?

III. Достатній рівень навчальних досягнень

: Чому денікінський режим не зміг довго протргиштись в Україні? 1. Що спричинило поразку українських військ у другій поло-

вині 1919 p.? І Назвіть причини і наслідки встановлення денгкінського режиму

в Україні.

В5

^запитання

т -'ЗаВДШЯ