Васильківська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1

2 0 1 2 рік

Історія душі

однієї вулиці

Наша планета - велике місто, де кожен має свою рідну

вулицю: а ось і моя, он там, через кілька

метрів, далі. Зветься вона – вулиця Гоголя, моя рідна,

найкраща у місті! Захотілося мені роповісти про рідну домівку мого дитинства…

Вул.Гоголя.Ця вулиця рідна, знайомамене, як в дитинстві, ведедо школи, до рідної школи

де все пам'ятає мене…

За часи свого існування вулиця Гоголя мала кілька назв . Називалася вона Заводською, згодом – вулицею Сталіна , зараз – Гоголя . Змінювались часи , змінювались і назви ...

Вулиця Гоголя

На місці ЖЕКУ були розташовані невеличкі єврейські будиночки .

Тут працювали майстерня з ремонту взуття , майстерня з ремонту годинників , яка була на той час єдиною у місті .

ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, Б. 5

КП ВАСИЛЬКІВСЬКА ШКІРЯНА ФІРМА

1861-1863 рр. виникнення шкірзаводу;

1919 р. націоналізація підприємства. Назва Васильківський держшкірзавод № 4 ім. Жовтневої революції;

17.02.1971 р. перейменований у Васильківську шкіряну фірму ім. Жовтневої революції

11.06.1975 р. перейменовано у Васильківське виробниче шкіроб’єднання ім. Жовтневої революції

31.01.1992 р. перейменований в орендне підприємство “Васильківська шкіряна фірма”

12.07.1994 р. перейменований в колективне підприємство “Васильківська шкіряна фірма”

Виникнення шкірзаводу відноситься до 1861-1863 р.р. В цей час Васильків був маленьким торгівельним містом і посідав за постачанням третє місце. В крупних масштабах розводили рогатий скот, в результаті чого з'явилась шкірсировинні ресурси, можливість забезпечення міста Києва свіжим м'ясом.

Засновником шкірзаводу був М.І. Вайсберг.

У 1905 році з'являються силові установки, електростанція з паровою машиною в 185 к.с. Від цієї машини приводилися в рух дубильні барабани.

В 1914 році з'являються великі замовлення для армії. Поступово починається зростання виробництва, з'являється прибуток.

Створюється акціонерне товариство - "Вайсберг і Сини".

У 1918 році розпочато будівництво заводу дубильних екстрактів і котельні. В 1919 р. підприємство було націоналізовано. В 1921 р. будівництво заводу дубильних екстрактів було завершено і він розпочався випуск продукції.

В 1923 р. почалася реконструкція шкірзаводу - побудовано барабанне Відділення з дванадцяти дубильних барабанів "Гігант". Завод спеціалізувався на випуску жорстких шкір.

В 1941 році в результаті воєнних дій було зруйновано електростанцію та рубильне відділення зав дуба. Шкірзавод не постраждав. Під час війни власником заводу був німець. Втрати, нанесені фашистами оцінюються в суму 7 млн. руб..

У 1975 році до Васильківського виробничого шкіроб’єднання ім. Жовтневої революції входили: завод жорстких шкір, що спеціалізувався на випуску жорстких шкір, шерсті заводської і мездрового клею; шкірсировинний завод ; завод дубильних екстрактів; штампувальний цех з розрубу і обробки деталей нижньої частини взуття.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зареєстровано 27 березня 1992 року. З жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен ІнтернацІональ Банк-Холдинг АГ, АвстрІя (з 2010 р. — Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ. 04.10.2007 було зареєстроване Васильківське районне відділення Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль» Станом на 31 грудня 2011 року РБІ належали 96,37% акцій українського банку).

ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, Б.5

Васильківське районне відділення

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль»

ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, Б.16

Одне із найстаріших приміщень міста Василькова – Васильківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1

У цьому приміщення школа знаходиться з 1944 році. До Жовтневої революції тут була єврейська синагога, пізніше - комерційне училище.

Школа носить ім'я Двічі Героя Радянського Союзу О.О.Головачова.

В пам’ять про нашого земляка, колишнього випускника Васильківської загальноосвітньої школи № 1 - Сергія Ситника

16 лютого 2011 року на будівлі школи відкрито меморіальну дошку, присвячену СИТНИКУ СЕРГІЮ ВАСИЛЬОВИЧУ,

який загинув, виконуючи військовий обов’язок в Афганістані . Не дочекалася його мати. На згадку про сина залишились ще шкільні поруділі фото

та школа, в якій він навчався…

Васильківська загальноосвітня школа № 1 – одна із найстаріших шкіл міста. Під час Великої Вітчизняної війни старе приміщення школи, яке знаходилося на цвинтарі Покровського храму, було зруйновано разом із залишками дерев'яної церкви. У сучасне приміщення школа перейшла в 1944 році.

За цей час директорами школи були: Перемога І. 3. (1945-1954), Длужнівська О.С (1954-1973), Шерстюк В.В. (1973-1984), Соловйов П.О. (1984-2001). Зараз директором школи є Пишна С.М.

У школі працювало багато відданих просвітництву вчителів. Серед них: П.Д.Столітній, В.П.Давидюк, О.О.Карпеко, Л.М.Побєда, Ф.Г.Деледивка, М.А. Макаришева, Є.Г. Шелест, Романенко О.І., Биковський П.М., Шапорова М.Л. та інші.

Зараз в школі навчається 338 учнів та працюють 28 учителів.

На початку війни більшість випускників і викладачів школи пішли добровольцями на фронт . Тим учням , які залишилися у місті , німецька влада дозволила проводити лише один урок . Решту часу діти були змушені збирати лікарські трави , які відправляли на потреби німців .

Місто Васильків було окуповано на початку Великої Вітчизняної

війни – 31 серпня 1941 р. Окупація тривала

до 6 листопада 1943р. У роки війни вулиця Гоголя була забудована переважно єврейськими поселеннями .

Про це нам розповів голова Васильківської спілки ветеранів – Агєєв Олександр Васильович під час зустрічі, коли ми досліджували історію вулиці.

ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, Б.40

Вулиця Гоголя славна своїми трудівниками, які самовідданою працею прославили

наше місто, розбудовували його, підняли з руїн після війни і нині працюють для його

блага.

Здавна на цій вулиці мешкає родина Василюків: Тетяна Василівна, Володимир

Валентинович та нині покійний Валентин Кузьмович Василюк. Тетяна Василівна

нещодавно переїхала в іншу хату, а на вулиці Гоголя залишився проживати її син

Володимир Валентинович.

Славній трудівниці нині 83 роки, а вона й досі працює страховим агентом НАСК

«Оранта». Пішки ходить по своїх дільницях, страхує здоров’я людей, майно, будинки

тощо.

Народився Валентин Кузьмович Василюк в 1926 році в м. Погребище Вінницької області в сім’ї залізнично-дорожнього майстра. Сім’я часто переїжджала з однієї станції на іншу і ось у 1938 році оселилася у місті Василькові на вулиці Гоголя. Тут Валентину Кузьмовичу і випала нагода навчатися у Васильківській міській школі №1, де закінчив у 1941 році 7 класів. Разом з усіма мешканцями нашого міста родина Василюків пережила роки окупації гітлерівськими загарбниками. До війська В.К. Василюка призвали 10 грудня 1943 року. Службу проходив у Приморському краї. Він брав участь у кровопролитних боях з Японією в районі Маньчжурії. У 19 років за забезпечення безперервного зв’язку в екстремальних умовах був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня та медаллю «За перемогу над Японією».

Після демобілізації В.К. Василюк повернувся у Васильків і почав працювати лаборантом у рідній школі і водночас здобував повну середню освіту. Працював він учителем у Плесецькій школі, газозварювальником на заводі холодильників. Пам’ятають Валентина Кузьмовича і на дослідно-експериментальному механічному заводі. Праця займала чільне місце в послужному списку ветерана. Саме звідси провели його колеги на заслужений відпочинок. Донедавна В.К. Василюк був активним учасником хору ветеранів Васильківської міської організації ветеранів, який виступав з концертами в місті та селах району. Він жив цікавим і змістовним життям. Разом з дружиною Тетяною Василівною вони виховали трьох синів, один з яких мешкає на вулиці Гоголя, гордяться тепер онуками. Внук Олексій закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка і став старшим науковим співробітником Інституту проблем екології. Всього мають Васильки п’ять онуків, і бабуся Таня любить всіх однаково, але гордиться коли Олексія часто показують по телевізору.

А довгожитель серед дерев вулиці росте біля магазину «Фуршет».

Це дерево – символ України – верба.

Спершу , коли ми його побачили, воно здалось нам таким самотнім.

Але, коли ми пiдiйшли ближче ,дерево нiби ожило , нiби посмiхнулося нам!

Розглянемо сіру будденість нашої вулиці

Високі паркани та сірі будинки…

І на жаль зараз важливим постає не краса вулиці і зручність перехожих, а вміння побільше “урвати” в так званому бізнесі…

І будувати це так!

І будувати це так!

Місця відпочинку з “чудовими краєвидами”…

Безліч сміттєвих урн…

Невідомі перешкоди на дорозі…

І глуха стіна …

І дощами заплакані вулиціПередумають наші думки.

І дощами заплакані вулиціПрочитають три крапки в кінці…

Та розбавить наш колажновий, новенький “ Пасаж”

І дивлячись на красу по-європейськи розумієш: ціняться речі, що приносять гроші

Вулиця не зрадить, не переступить і не поставить на коліна.Вулиці не потрібні твої статки, їй не цікаві твої штучні статуси.Вулиця не терпить лицемірства та підступу.Вона здатна народитись заново, повірити у себе та інших.Вулиця Гоголя дає нове життя,Яскраве своїми барвами почуттів та глибиною свідомості.Вулиці не потрібні твої галочки у бюлетенях,Їй не цікава «суспільна» думка, бо вона жива. Бо вулиця Гоголя - це всі ми, учні школи. Ніщо не здатне зупинити голос нашої вулиці, бо ніхто не зможе заточити те, чого не відчуває.Голос вулиці Гоголя лунатиме завжди!