Post on 14-Mar-2016
description
номер першийпілотнийчервеньрік 2010
Якробити
шрифти?найпоширеніших
типографічних помилок10
Типографіячи типографіка?Сайрус Хайсміт & Дмитро Растворцев
Досконала типографія — це більш наука, ніж мистецтво. Повністю оволодіти ремеслом потрібно, але недостатньо. Тому що безпомилковий смак, смак завдяки якому народжується досконалість, має у своїй основі знання законів гармонії. Тому не буває геніїв типографії від природи, і лише поступово можна досягнути майстерності.
Ян Чихольд
—
ЗмістЗамість слова редактора
типографія чи типографіка?C. 2
історія одного шрифтуБаскервіль:
шлях до досконалостіс. 4
майстерняяк робити шрифти?
с. 5
10 найпоширеніших типографічних помилок
с. 18
досвідобличчя
українського шрифтус. 30
Буденнештрих-код
нам не ворогс. 34
натхненнятворці прекрасного
с. 42
корисно Знатисловник типографа
с. 52
досвідсайрус хайсміт:
«скільки шрифтів потрібно для щастя?»
с. 23
Персонаентузіаст-самоучка
за стратегією«не святі горшки ліплять»
с. 37
вуличнатиПографія
місто сумис. 56
номер першийчервень рік 2010
| 4
Типографіка — нове слово. «Типографіка» кажуть тепер українці, коли хочуть заува
жити розумне оформлення тексту, гру з літерами, шрифтову композицію, навіть дизайн шрифту. Але чому вони помиляються? Дещо пояснить цитата зі статті відомого російського дизайнтеоретика:
«…Говорить же «типографика» стали совсем недавно. Лексическая новинка заполнила терминологический пробел и высветила понятийный дефицит применительно к той области графической деятельности, которая именуется поанглийски «typography». В Великобритании, ГДР, Нидерландах, США, ФРГ, Чехословакии, Швейцарии и некоторых других странах это самовыразительное слово знаменует старую культурную традицию, куда более, чем у нас, прочную, живую, самостоятельную. В процессе отчуждения творчества от производства слово «типография» закрепилось исключительно за полиграфическим предприятием. […] Для решения терминологической проблемы оказалось достаточно суффикса «к». С 1983 года слово «типографика» занимает место в «Словаре издательских терминов» (М., Книга), а впервые попало в печать в конце 60х годов (статьи Е.Черневич о графическом дизайне). Итак, типографика — русский вариант интернационального термина, означающий особый вид графи
ки». (В. Кричевский. Что означает типографика? // Реклама. – № 1. – 1990 рік).
На користь росіян слід сказати, що вигадавши новий термін, впроваджують вони його завзято. Велику роль, напевно, зіграв і переклад 1982 року книжки Еміля Рудера «Типографія» (Рудер Эмиль. Типографика: Руководство по оформлению. — М.: Книга, 1982. — 286 с.).
Очевидно втім, що такої проблеми, для вирішення якої був би потрібен новий термін, в українській мові не було, бо поліграфічне підприємство ще від першодрукарів називається «друкарнею». Широке ж вживання саме «типографіки» є такою ж ознакою русифікації, як «я рахую» замість «я вважаю». А недоконаність терміну помітна навіть і в російський — ніколи не чув, наприклад, щоб людина називала себе «типографіком». Іронія долі полягає в тому, що термін ми позичаємо саме в Росії, яка власне й зруйнувала нашу власну типографську школу і традиції. Тому протиставлення навіть дещо глибше — «типографіка» це продовження політики запобігання та наслідування, «типографія» — пошуки та знаходження власного обличчя.
І поки цих слів не зафіксовано в словниках української мови, власним слововжитком ми можемо зробити вибір. Насолоджуймось типографією!
Андрій Шевченко
Типографіячитипографіка?
Типографія у Вікіпедії:типографія (грец. τύπογραφία) — мистецтво оздоблення друкарського тексту. включає в себе ми-стецтва:• шрифтового дизайну, тобто створення символів літер та цілих шрифтів;• шрифтового оздоблення, тобто модифікації та деко-рування існуючих малюнків літер;• верстки, тобто вибору шрифту, параметрів набору, способів розміщення на площині та компонування з іншими елементами.належить до фахової сфери відповідно шрифто-вих дизайнерів, графіків, типографів та верстальників. Цифрові технології зробили це мистецтво доступним широкому загалу.
замість слова редактора
За матеріалами сайту www. type.org.ua
Унікальні шрифти.Неповторний стиль
www.store.artlebedev.ru/type
| 6
Коли англійський типограф і художник Джон Баскервіль відкрив свою першу друкарню в 1750 році в Бірмінгемі, він зайнявся пошуками
типографської досконалості: покращував шрифти, друкарський верстат, фарбу і папір (зокрема, Баскервіль вперше застосував каландрування, тобто згладжування поверхні паперу нагрітими металевими валами). Але засоби, які існували на той час, не задовольняли майстра.
Завдяки бажанню досягти абсолютної досконалості у типографії він випустив свою першу книгу — видання Вергілія. В 1758 році в передмові до відомого видання Мільтона «Втрачений і повернутий рай» Баскервіль писав, що захоплення красою букв викликало у нього бажання посприяти ще більшій їхній досконалості. Шрифти для Баскервіля вирізав його постійний гравер Джон Хенді, який працював на нього більше 30 років.
У XVIII столітті відбувається поступова еволюція шрифтових форм. На початку століття домінувала відкрита антиква старого стилю, як, наприклад, шрифти Вільяма Кезлона, а наприкінці століття їх змінила антиква нового стилю Джанбатіста Бодоні. Шрифти Баскервіля знаходяться в середині цього процесу трансформації і називаються шрифтами перехідного типу.
Баскервіль намагався удосконалити шрифти Кезлона шляхом збільшення контрасту між товстими і тонкими штрихами, роблячи засічки гострішими і більш звуженими, а також змінюючи нахил вісі овалів у округлих знаків на вертикальніший. Деякі літери стали ширшими, а їхні округлі штрихи за формою стали ближче до правильного кола. Знаки стали регулярнішими і послідовнішими за розміром і формою.
Оскільки Баскервіль спочатку працював як каліграф і різьбяр по каменю, це надихнуло його на зображен
ня каліграфічно вигнутого хвоста у букви Q і курсивної форми засічок у великих знаків. Для його шрифту характерні також підведений краплевидний елемент вгорі зліва у літери а, незамкнута нижня петля у букві g, увігнуте закінчення вертикального штриха у G і подовжений нижній штрих E.
Шрифти Баскервіля надихнули Бодоні і Дідо на зміну шрифтової форми в бік більшого контрасту в штрихах. Знаки стали геометричними та витогченими.
Гармонія і краса шрифту Баскервіль досі надихає графічних дизайнерів на створення нових шедеврів. І саме тому він досі широко застосовується у книгах і журналах. Елегантність і графічна досконалість роблять Баскервіль прекрасним шрифтом для набору, якщо вам потрібно показати вишуканість та елегантність шрифтових традицій.
Версії шрифту Американський книжковий і шрифтовий дизай
нер Брюс Роджерс, автор шрифту Сентор, захоплений шрифтом Баскервіль, розробив у 1917 році на його основі варіант для використання у видавництві Гарвардського університету.
Англійська фірма Монотайп (у рамках програми відродження старих шрифтів) випустила свій Баскервіль у 1923 році.
Фірма Лінотайп розробила свою версію шрифту1931 року.
У 1980 році компанія Бетхольд випустила свою версію шрифту — Baskerville Book. Створив її дизайнер Гюнтер Ланге.
Світлана Демченко
Баскервіль:шлях до досконалості
історія одного шрифту
Як робитишрифтиукраїнський переклад typebasics від typeworkshop.com — це 100 % практичні на-черки, які з’явились для пояснення деяких базо-вих принципів шрифтового дизайну під час на-вчальних майстерень, які провадить словолитня Underware. відповіді на питання, що виникають під час розробки нового шрифту — деякі засади, але не глибинні подробиці.
Рівний розмір для всіхЩоб створювати рівний рядок, літери не повинні
бути однакової висоти. Наприклад, трикутник (на рисунку) намальований вищим за прямокутник, щоб не виглядати меншим. Отак, створюючи шрифт, треба прагнути до візуальної, а не математичної рівності всіх літер.
Також круглі форми мають виходити за базову лінію, щоб виглядати оптично рівними з прямокутними, оскільки коло виглядає меншим, ніж прямокутник такої ж висоти. Це правильно не тільки для основних форм (кола, трикутника чи квадрату), а позначається на кожній літері шрифту, і є засадою шрифтового дизайну. Немає різниці, працювати над латиницею, чи кирилицею, чи грецьким письмом — цей принцип є базовим для усіх форм.
| 8
майстерня
За матеріалами сайту www. type.org.ua
Шрифтова термінологіяСпілкуватись в роботі над проектом набагато
простіше, якщо користуватись базовою шрифтовою термінологією. Ось кілька важливих слів, що дозволять вам спілкуватись трохи вільніше, ніж «ну, цей, той, он ота маленька чорна штука». Просвіт в «е» також називають «оком», і ще є купа інших термінів. Коли хочете вивчити їх усі — ласкаво просимо до бібліотеки чи до пошуку в мережі.
9 |
майстерня
Проектувати шрифт — це як вести авто.Коли ви керуєте автомобілем, ви завжди робите
природні повороти. Коли ви малюєте літеру, робіть так само. Крива, як і поворот, починається гладко, а не зненацька. Керуючи автомобілем, ви крутитимете кермо не тоді, як уже опинитесь на повороті, а ще до його початку лагідно скеруєте машину у потрібному напрямку.
Думайте про автомобіль, коли робитимете шрифтові ескізи на папері.
Плавні форми
| 10
майстерня
Каліграфічна природаЛітери з верхнього рядка побудовані інакше, ніж
літери з нижнього. Вони мають різну каліграфічну природу. Шрифт може мати засічки (як Times New Roman), або не мати (Arial), але загалом конструкція залежить від його природи.
Літери у верхньому рядку намальовані гострим пером, коли контраст виникає від більшого натискання на перо, а не від його форми. Знаменитий зразок такого шрифту — бодоні (Bodoni), але й гельветика (Helvetica), рублений шрифт, має те ж коріння. Найтовщими лініями літери зазвичай є її вертикалі. З цього погляду бодоні та гельветика однакові. Обидва шрифти мають однакову конструкцію, змінюється тільки контраст.
Символи з нижнього рядка походять від письма широким пером. Таке каліграфічне перо з одного боку товще, а з іншого – тонше. Контраст у шрифті виникає від форми пера, а не від натиску. Поставте таке перо на папір трохи навскіс, під кутом 30° до базової лінії. Тоді не вертикальні лінії будуть найтовщими у ваших літерах, а похилі. Також і горизонтальні штрихи не будуть найтоншими частинами літери. Такі популярні шрифти як Гарамонд (Garamond) та Minion збудовані у цей спосіб. Конструкція рублених шрифтів на кшталт гілл санс (Gill Sans) теж спирається на письмо широким пером.
11 |
майстерня
Ритм у шрифті набагато важливіший за форму літер. Шрифт з красивими, але кепсько розставленими символами читати надзвичайно важко. Проте, не надто гарні, але прекрасно розставлені літери читатимуться легко. Означити ритм важливіше, ніж окреслити форми.
Білий простір усередині літер та між ними визначає ритм набагато сильніше, ніж чорні контури. Коли вам вдається створити хороший ритм, ваш шрифт стає читанішим та збалансованішим. Створюючи чорну форму слід постійно пам’ятати про білі проміжки. Бо білі інтервали важливіші за чорні форми. Але ж біле не існує поза чорним. Зміна форми білого неминуче впливає на форму чорного. З цього погляду, один колір не може бути важливішим за інший.
Наприклад, існує зв’язок між простором усередині літери «n» і простором між «i» та «n» (див. рисунок). У верхньому прикладі просвіт усередині «n» набагато більший за простір між «n» та «i». У нижньому ж вони приблизно однакові. Розставляючи інтервали у другий спосіб, ви отримаєте кращий ритм і більшу гармонію у ваших текстових рядках.
Це ж справедливо щодо, наприклад, внутрішніх просвітів «a» та «e». Існує чіткий зв’язок між цими двома формами. Зробіть їх просвіти оптично однаковими, і ритм шрифту покращиться.
Проміжки
| 12
майстерня
Проектування шрифту — не більше й не менше як гармонізація форм чорного та білого. Чорного не існує без білого, і білого не існує без чорного. Чорний — це форма літери. Білий — просвіт всередині літери, а також між ними. Кількість білого всередині літери визначає кількість білого між двома літерами.
Неможливо створити дуже грубу літеру з великим внутрішнім просвітом, тож надгрубі накреслення завжди матимуть менші проміжки, ніж світлі накреслення. Тож і між літерами у них менша відстань (див. рисунок).
Світле накреслення має помітно більші проміжки. То й відстань між двома літерами має бути пропорційною. Отже, між світлими літерами відстань завжди більша, ніж між грубими літерами.
Чорне проти білого
13 |
майстерня
Прямий шрифт може бути похилим (мати кут нахилу), а курсив може бути випростаним (цілком вертикальним, наче прямий). Гмм!
Зовсім не кут визначає, чи літера є курсивною, чи прямою. Визначає це будова літери. Щоб стало зрозуміліше, подивітьсяно на оці чотири великі «n». Перша літера — пряма. Але й друга теж. Хоч вона й не вертикальна, побудовано її так само, як і першу. Ми називаємо такий шрифт «похилим». Загалом, нема різниці між другою та третьою «n», крім модифікованих засічок.
Порівняймо тепер перші три літери з останньою. Ось де справжня письмівка. Велика різниця з попередніми трьома полягає в конструкції літери. Перші три збудовані з окремих штрихів, четверту ж намальовано одним рухом пера. В цьому і полягає принципова
різниця між звичайним шрифтом та письмівкою: не в куті нахилу, але у будові.
Є багато пояснень різниці між письмівкою та похилим шрифтом з точки зору історії. Тим не менше, ми говоримо про одну велику різницю — «похилий» стосується функції, «писаний» стосується конструкції. Майже будьякий шрифт може бути похилим. Проектуючи шрифтову родину з прямим та курсивним накресленнями, курсив можна будувати різноманітними способами. Збудована за прикладом нашої третьої «n» літера може прекрасно працювати в курсиві вашої гарнітури. Але пам’ятайте: не все, що називають «письмівкою», є нею насправді.
Курсив чи нахил
| 14
майстерня
Як визначити чи пасує одна літера до іншої? Щойно ви приймаєте рішення щодо якоїсь літери, як застосувати його до всіх інших літер шрифту?
Почнімо з «е» (в центрі рисунку). Уявіть, що це ви намалювали цю «е», вона вам вельми подобається, і тепер вам кортить спроектувати інші літерки до цієї «е». З чого ж почати? Наприклад, робити засічки чи ні?
Перша спроба: ліва «і». Рублена, без засічок. Чорна частина такої ж товщини, як чорні частини у «е». Така ж висота рядка. Наче має працювати?
Друга спроба: права «і». Така ж товщина, та ж висота рядка, але тепер вона має засічки. Напливи «е» мають не тільки певну товщину, але «е» також має контраст. Ліва ж «і» не має жодного контрасту. Отже, ці дві літери не пасують одна до одної. Права «і» проте має контраст,
подібно до «е», бо має засічки. Завдяки цим тонким засічкам вона має і товсті, й тонкі елементи — так само як «е». Отже, вже початкова літера «е» визначила стиль цілого шрифту, який не може бути рубленим.
Звісно, всяке правило можна порушити. Отже, вищенаведене не означає, що вам не вдасться сполучити «е» з лівою «і» у вашому шрифті. Зрозуміло, що можливо все. Але зважуйте, що варто робити, а чого — ні.
Усе в одному
15 |
майстерня
Єдина важлива риса текстового шрифту — це читаність. Багато що може вплинути на неї. Який контраст ви задаєте, яку довжину верхніх та нижніх виносів, які ритм, чорнота шрифту, форма кривих та овалів тощо.
Більшість із цих чинників впливають на кожну літеру шрифту, і мусять бути визначені наперед. Наприклад, контраст: літери верхнього рядка (на рисунку) мають помітно більший контраст, ніж літери нижнього. Шрифт верхнього рядка прийнятніший для вжитку в акциденції, а шрифт нижнього — в основному тексті. Не тільки через контраст, але й через те, що у верхньому рядку літери стисліші. Вони гірше читатимуться в дрібному розмірі, але привабливіші та гнучкіші для заголовків. Визначені контраст та ширина впливають на кожну літеру шрифту.
Але й проектуючи кожну окрему літеру, не забуваймо про деталі, що поліпшать читаність шрифту. Наприклад, вушко латинської «g» може допомогти читацькому окові продовжити горизонтальний рух вздовж рядка. Літера «g» з нижнього прикладу працюватиме краще в дрібних кеглях текстового шрифту.
Читаність
| 16
майстерня
Якою зробити висоту рядка? Наскільки довгими виноси? Визначення пропорцій є першочерговим, і дуже залежить від призначення шрифту. Пропорції з певністю вплинуть на його вигляд та роботу. Наприклад, неможливо створити ощадну газетну гарнітуру з надзвичайно широкими літерами.
Екстермально короткі виноси виглядатимуть химерно в текстовому шрифті. Гірше – їх можуть і не помітити. Але дуже короткі виноси можуть бути також вдалим рішенням для акцидентного чи заголовкового шрифту. Текстовому шрифту добре мати верхні виноси не меншими, а навіть більшими за висоту великих літер (ось як на рисунку).
Пропорції
17 |
майстерня
Капітелі — це малі великі літери. Гмм… Капітелі — це великі літери висотою як малі.Навіщо вони потрібні? Для деяких типографічних по
треб. Поперше — набране повністю великими літерами слово виглядає жахливо та утоплює решту тексту.
Подруге, в багатьох шрифтах великі літери не розраховані на спільну роботу, тільки на слідування за ними малих літер. Капітелі ж, безумовно, розроблені так, щоб добре працювати разом, а їх використання дає приємніший та гармонійніший вигляд.
Хоч ми й називаємо капітелі великими літерами на висоту малих, але це майже ніколи не є правдою. Щоб мати ту саму оптичну висоту, капітелі мусять бути трохи більшими за малі літери шрифту (як на рисунку).
Капітелі
| 18
майстерня
Припускаємо, що це не найнагальніша тема в навчанні типографії, хочемо все ж трохи сказати про кучеряві ініціали.
Не кожна шрифтова родина має кучеряві варіанти літер. Кучеряві ініціали (великі літери) трапляються частіше, але й малі літери з початковими чи кінцевими кучериками існують.
Колись вам захочеться набрати цілий рядок великими літерами. Це ще можна зробити зі звичайним маюскулом, хоч краще було б використати капітелі, але зрештою такий набір не створює великої проблеми. А от кучеряві ініціали створять. Їх проектують, щоб дизайнер міг додати візуальної принадності власному проекту, припускаючи, що вони супроводжуватимуться малими літерами, чи стануть буквицями, але не спо
лучатимуться один з одним. Лиш у деяких шрифтах можливо поєднати кучеряві ініціали зі звичайними великими літерами.
Кучеряві ініціали
19 |
майстерня
найпоширенішихтипографічнихпомилок10
мета цієї статті – допомогти дизайнерам та їхнім клієнтам зрозуміти важливість хороших шрифтових навичок та уникнути деяких загальних помилок. Будь ласка, майте на увазі, що більшість помилок є суб’єктивними і можуть змінюватися за-лежно від проекту, мети або обставин.нижче наведено список із десяти загальних помилок шрифтового дизайну та ма-кетування, які можуть впливати на ефективність та зовнішній вигляд конструкцій, а також заощадити час і гроші при друці.
Інтерліньяж (або проміжок між рядками) може поліпшити читаність великих блоків тексту на сторінці та допомогти читачам не втрачати рядки при читанні. Занадто ж малий міжрядковий простір може викликати відчуття тісноти. Важливо пам’ятати, що різні гарнітури вимагають різного інтерліньяжу: чим вищі літери, тим більшим має бути проміжок між рядками.
Недостатній інтерліньяж
Трекінг (проміжок між літерами) застосовується до груп літер. Він запобігає накладанню літер одна на одну, особливо під час друку. Як і інтерліньяж, трекінг поліпшує або погіршує читаність тексту, його структуру та щільність блоку.
Недостатній трекінг
| 20 За матеріалами сайту www.ilovetypography.com
майстерня
Трекінг застосовується до груп символів, кернінг – корегування простору між двома літерами. Кернінг шороко використовують для заголовків, для текту, що набраний прописними літерами та для розробки логотипів (він допомагає зберегти пропорційність напису при різних розмірах шрифту). Кернінг не можна робити автоматично, тим паче використовувати опцію «за замовчуванням» у програмному забезпеченні, він є специфічним для кожної з пар літер.
Не плутайте трекінгз кернінгом
При читанні дуже довгих рядків тексту стомлюються очі. Читачі змушені рухати головою та очима від одного рядка до наступного більше, ніж звичайно. Тож, у одному рядку має бути не більше 50–60 символів.
Задовгірядки
Використання різних видів гарнітур на одній сторінці призводить до відволікаючого ефекту та відсутності єдності. Читач зосереджує свою увагу не на тому, що написано, а на тому, як це написано, тому пропускає важливі елементи на сторінці. Намагайтеся звузити свій набір шрифтів до трьох на один проект.
Змішування різних гарнітур і накреслень
21 |
майстерня
Не користуйтеся рубаними шрифтами для довгих текстових матеріалів.Як відомо, засічки допомагають зробити читання великого обсягу тексту (такого як книги чи журнали) більш тривалим та зручним. Від рубаних шрифтів же швидше стомлюються очі. До того ж, антикви краще тримаються базової лінії (власне, за рахунок засічок), тому саме їх рекомендують для набору об’ємних текстів.
Рубані шрифти для великих текстів
Наприклад, спробуйте надрукувати текст синього кольору на коричневому фоні. Це не лише негарно, але й майже нечитабельно. Також створюється ефект бруду. Тож, краще використовувати два різних значення кольору: світлий і темний.
Накладання однаковихзначень кольорів
Це також збільшує навантаження на зір та перешкоджає читаності тексту. Слова губляться на фоні, а при друці зовсім зливаються. Використовуйте контраст.
Накладання кольорівсхожих відтінків
| 22
майстерня
Відцентрований текст не має єдиної структури та виглядає зламано. Як правило, такий спосіб оформлення використовується лише дизайнерамиаматорами, тож залиште вирівнювання тексту по центру для весільних запрошень.
Вирівнювання текступо центру
Модульна сітка – найкраща річ, яку придумали дизайнери на сьогодні. Вона служить каркасом, що визначає, де на сторінці будуть розміщені елементи, та є основою для створення якісних та гармонійних макетів. Тому перш ніж починати верстку проекту, ознайомтеся з основними вимогами до модульної сітки, і успіх вам гарантований.
Порушеннямодульноїсітки
23 |
майстерня
2010
Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, вул. Кіквідзе, 32
www.rutenia.org.uainfo@rutenia.org.ua
25 |
Сайрус Хайсміт:«Скільки шрифтів потрібно для щастя?»
2010
| 26
Сайрус Хайсміту 1997 році сайрус з відзнакою закінчив школу дизайну род-айленду і приєднався до фонт Бюро. як головний дизайнер він спеціалізується на розробці нових типів шрифтів. викладає у RISD, вчить типографії у відділі графічного дизайну, проводить лекції та семінари на всій території сполучених штатів, мексики і Європи. у 2001 році хайсміт отримав нагороду від Print Magazine’s New Visual Artist Review. його шрифти Prensa і Relay перемогли на конкурсі Буква: раз! — міжнародному конкурсі зі створення шрифтів. він виставляв свої роботи у сполучених штатах америки та Європі.
Одна з речей, з якими я зустрічаюся як дизайнершрифтовик, це пояснення,
чим я заробляю на життя. Це було особливо важко, коли я тільки починав. Я міг бути з подругою (а тепер дружиною) на вечірці, де ми бачили багатьох гостей вперше. Раптом хтось з них запитував: «Ну, Сайрус, так ким ти працюєш?» Я боявся цього питання. Я знав, що знадобиться купа пояснень про те, що таке шрифт, що малювання шрифтів дійсно моя робота, і що це все, чим я заробляю на життя.
Однак, я радий повідомити, що мені стало легше. За останні кілька років помітив, що коли говорю комунебудь, що я шрифтовик, пояснювати потрібно менше, ніж раніше. Люди кажуть: «А, це типу як шрифти у мене на комп'ютері?» Або «Я, здається, читав про це в «НьюЙоркері» або ще десь!» Нарешті мінімальна обізнаність про шрифти стала загальноприйнятою.
Мені подобається розмовляти про шрифти з людьми, які жодного уявлення про дизайн (тим більше про шрифтовий дизайн) не мають. Літньої ночі під час барбекю на подвір’ї в Провіденсі я зустрів математика. (Впевнений, він теж чує масу профанських питань про свою ро
боту!) Він запитав, чим я заробляю. Я відповів, що я шрифтовик, і він на мить затих. Він явно щось замишляв. Я приготувався до найгіршого. Нарешті він сказав: «Ух ти, це, напевно, вимагає вельми нелінійного мислення». Я гаряче закивав, і ми поговорили про спосіб системного мислення в шрифтовому дизайні. Шрифт – це набір частин, спроектованих для комбінацій в будьякому порядку. Складні відношення між частинами, між деталями цих частин, формують структуру, яка з'єднує шрифт воєдино.
Найпоширеніше питання про шрифтовий дизайн, яке мені завжди ставлять: «Хіба не достатньо вже існує шрифтів?» Найкраща відповідь на це питання: «Знаєте, я те ж саме чув про людей!» Це досить кумедно, але, мабуть, трохи грубувато, особливо якщо ви тільки що познайомилися зі співрозмовником. Довгий час як відповідь я використовував більш дипломатичну, але не менш виразну фразу «Ее, ну, знаєте, хехе...» І потім намагався змінити тему. Однак, «Хіба не досить вже існує шрифтів?» – не таке вже й погане питання. Шрифтів безліч. Навіть шрифтовику може здатися, що все вже зроблено.
Втрата контролюНа додаток до уроків світської
бесіди про шрифтовий дизайн, я мав навчитися ще одного аспекту життя дизайнера шрифту. А саме: шрифтовик повинен звикнути до втрати контролю над своєю роботою після її випуску в світ. Я можу провести місяці і роки над малюванням, розбивкою і вдосконаленням низки шрифтів. Після випуску я побачу їх на сторінці дизайнера, з яким ми ніколи не зустрінемося і не поговоримо.
До речі, від графічного дизайнера дуже залежить вигляд шрифту. Він може змусити шрифт виглядати круто, а може — жахливо. Одного разу ви побачите свій шрифт чудово набраним. Наступного разу він може бути перекручений і розріджений до повної нечитаності.
Навіть коли я працюю на замовлення разом з артдиректором і знаю, як буде використовуватися шрифт аж до кегля, розрядки і відступів, навіть тоді фінальний результат — це зовсім не те, що створив я. Я створив один з елементів, які хтось інший використав для макета сторінки. Між моїм кінцевим продуктом і тим, як він постає перед аудиторією, — прірва.
За матеріалами сайту www.fontbureau.com
досвід
27 |
Часто, коли я бачу свої шрифти у дії на обкладинках журналів чи книг, я спершу їх не впізнаю. У якийсь момент щось затримує мій погляд, не знаю чому. Потім, нарешті, я впізнаю те, що сам намалював. Зазвичай я усміхаюся і хочу сказати: «Привіт!»
Мої студенти, схоже, відчувають щось подібне, коли зустрічають мене поза кампусом. Спочатку вони не розуміють, хто я, але впевнені, що знають мене. Мить по тому, вони розуміють — агов, це ж мій викладач. Їм завжди це здається таким дивним, вони запитують: «Що ви тут робите?» Вчитель поза стінами школи здається їм прибульцем. Що ж таке я можу робити зовні? Я відчуваю те ж, коли бачу свої шрифти десь поза стінами своєї студії.
Це нагадує мені слова деяких романістів, коли вони розповідають про своїх персонажів та їхні реальні життя. Стівен Кінг каже, що коли пише, любить «помістити групу персонажів у скрутне становище і подивитися, як вони з нього викрутяться. Персонажі діють посвоєму. Я навіть приблизно не можу вгадати, яким буде фінал». Мені подобається уявляти свої шрифти так само. Через деякий час хороший
шрифт практично починає жити своїм життям, і я спостерігаю, що відбувається, коли мої літери сходять зі столу і прокладають свій шлях у світ.
Мені подобається відстороненість Кінга від своїх персонажів. Йому приємно втрачати контроль. Він цим насолоджується. Я намагаюся прийняти цю позицію, коли доводиться бачити мою власну роботу у справі. Справді, я навчився багатьом дизайнерським трюкам від романістів.
Думаю, у письменників і шрифтових дизайнерів є багато спільного. Ви навряд зі мною погодитесь, адже на поверхні здається, що писання і малювання букв фундаментально різні. Наприклад, робота романіста – розповідати історію. Шрифтовик, навпаки, створює абстрактний символ. Малювання шрифту – це майже формальна вправа, не пов'язана зі змістом так, як написання роману. Ще одна різниця в голосі. Ім'я письменника – на обкладинці книги, його голос ми чуємо крізь всю розповідь. Шрифт навпаки майже зовсім невидимий. В одномуєдиному абзаці мої малюнки будуть повторені тисячі разів. Однак читач думає поіншому, він думає про текст. Але я не заперечую, – так і має бути. Дизайн
шрифту – це класна річ, якщо ви хочете опублікуватися і побачити свої праці всюди.
Відчайдушна праця Існує стереотип, що всі письмен
ники не байдужі до алкоголю. Вони творять у приголомшливих хвилях натхнення, потім захлинаються розпачем, поки у них чарівним чином не з'явиться чергова ідея. Це загальноприйняте романтичне уявлення про творця як про понівечену душу, яку відвідує таємнича муза. Я ніколи не міг співвіднести себе з таким стилем роботи і життя. Насправді більшість письменників – трудяги. Вони пишуть щодня. Вони не чекають натхнення. Вони просто не дають пальцям відпочивати. Мій щоденний режим малювання майже такий же.
Бути трудоголіком дуже корисно: працюючи практично кожен день, легше запам'ятати, що ти робиш. І письменники, і шрифтовики тримають в голові складну структуру, ланцюг відношень і деталей аж до закінчення проекту.
У ФонтБюро є жарт, що малювати шрифт легко, а втримати в голові всі його деталі складно. Успіх шрифту в тому, наскільки добре підігнані одна до одної всі частини, які утворюють
остання родина шрифтів сайруса хайсміта із MyFonts була замовлена едуардо данілло для ребрендінгу El Universal – провідної щоденної газети в мехіко. Zocalo є одним з найбільш інноваційних шрифтів, які газета опублікувала за останні роки. джерелом натхнення для автора стала римська культура 17-ого століття, а також романи емігранта ніколо кіса із трансільванії.шрифт оригінальний і приємний для читання.
«Потужна енергія міста мехіко пульсує в кон-трастному Zócalo Display. Zócalo Banner призна-чений для проміжних розмірів: він більш тон-кий, легкий та делікатний», – коментує сайрус.
Zocalo series
досвід
| 28
слова і рядки на сторінці. Дизайнер повинен пам'ятати всі відношення між частинами, щоб вони сплелися разом і утворили міцну структуру.
Фабрика і персонал Думаю, у всіх шрифтовиків схо
жий характер. Однак, зовсім недавно дизайнершрифтовик зміг працювати вдома, як працює більшість письменників. У минулі часи вам знадобилася б ціла фабрика і штат художників, щоб намалювати шрифт. Це тривало дуже довго та дорого коштувало. Ви б не змогли повний день бути незалежним шрифтовиком та працювати вдома.
Я спробував згадати шрифтовика, який би працював вдома в доцифрову епоху. Ближче всіх до цього був, імовірно, Вільям Двіггінс. Він вигадував свої передові проекти і методи роботи, працюючи самостійно у своїй студії в Хінгеме, штат Массачусетс. Однак більшу частину роботи виконував персонал Лінотайпа в Брукліні. Двіггінсу довелося чекати декілька тижнів, щоб цех художників перевів його ескізи кількох літер в готові оригінали, потім зробив прототип і надрукував його. Двіггінс отримав пробний відбиток поштою, зміг оцінити свої успіхи і вирішити, що робити
далі. Коли проект був завершений, художній відділ Лінотайпа взявся до роботи над оригіналами для повного комплекту знаків, у тому числі для інших кеглів. Як бачимо, у процесі створення шрифту було задіяно багато людей. Двіггінс ніколи б не зміг зробити шрифт лише своїми силами.
Комп'ютер перевернув усе. Він віддав виробництво шрифту цілком у руки автора. Якби Двіггінс жив зараз, він робив би шрифти на своєму лептопі так само швидко, як малював би їх. Якщо б йому пощастило, інші люди допомагали б йому в технічних питаннях, з торговими марками, авторським правом, маркетингом і публікацією. Однак більшу частину виробництва шрифту сьогодні може зробити одна людина, самостійно, точнісінько як письменник пише роман.
Є, проте, певний ризик працювати наодинці. І це не ризик забути сходити подихати свіжим повітрям хоча б раз на три дні. Коли не потрібно залучати до творчого процесу інших людей, легко взагалі забути про публіку. Ви ризикуєте провалитися в чорну дірку своїх вузько спрямованих уявлень. Праці як письменника, так і шрифтовика потрібна аудиторія.
Уявна публіка Я чув, як якийсь письменник
казав, що коли пише, уявляє свою аудиторію зовсім невеликою. Часто це можуть бути його знайомі. Наприклад, Джуан Роулінгс сказала, що писала «Гаррі Поттера» для своєї доньки. Вона була найважливішим читачем для письменниці. Інші письменники говорять про свого єдиного читача. Це може бути чоловік, знайомий, син чи донька, наставник, батько. Читач може бути живим або мертвим. Важливо, що романіст завжди тримає в голові певну аудиторію для свого твору.
Аудиторія шрифтового дизайнера не така вузька, як у письменника, але я думаю, ми теж тримаємо в голові свого читача, коли щось малюємо. Часом найулюбленішими шрифтами стають ті, що були намальовані з однією метою або для одного клієнта. Наприклад, Bell Centennial Метью Картера був намальований для телефонної книги, DIN і Interstate для дорожніх знаків, Meta для німецької пошти, Frutiger для аеропорту де Голля, і т. д.
Мені подобається малювати новий шрифт вільно, без офіційного замовлення. Якщо у мене немає справжнього клієнта, я вигадаю його собі. Іноді це ніби для видання,
Dispatch/StainlessDispatch – шрифт із родини серіф, який значно відрізняється від подібних з геометричними засічками початку 20 століття (порівняти мож-на з Stymie або Rockwell).
Після Dispatch дизайнер створив шрифт Stainless. хайсміт: «одного дня я почав при-бирати засічки у Dispatch просто для експери-менту. але потім мені сподобався результат і я продовжив роботу. Цікаво, що без засічок Dispatch виглядає набагато краще». остання версія шрифту має менший контраст і дещо змінену форму для компенсації відсутніх засічок. Ці дві родини дуже схожі і можуть бути успішно об'єднані в одному проекті.
досвід
29 |
якому б підійшов такий шрифт, неважливо, у курсі вони чи ні. Іншим разом це для дизайнера, який, я впевнений, придумав би цікавий хід з цим шрифтом. Часто це для неіснуючої публікації, але якщо б вона існувала, цікаво було б почитати її, набрану цим шрифтом. Я сподіваюся, що якщо шрифт створено, то під нього зроблять і відповідне наповнення. Побачать сплав ідей, вкладених при його створенні, і зрозуміють, що вони точно відображають той дух часу, що у всіх на виду, але до цієї миті ніхто його не висловив і не пояснив. Але тепер, завдяки цьому шрифту, з'явився голос, яким це можна висловити. Поки такого ще не сталося.
Живі клієнти На щастя, у мене зазвичай бува
ють живі клієнти: журнал або газета, з якими я працюю. Ми з клієнтом обговорюємо характер видання, особливості читацької аудиторії, як буде використовуватися шрифт, а також інші шрифти в палітрі. Всі ці питання визначають вид нової серії шрифтів.
Не завжди так вже й радісно зосередитися на майстерності і служінні своїй аудиторії. Чи можете ви собі уявити, що відбувається в сучасній
художній школі? Там зовсім не залишилося часу обговорювати теорію. Всі ці великі слова і незліченні есе вже нікому непотрібні. Нещасні критики – їм вже нічого нам пояснювати... Але реальна або уявна аудиторія все ж важлива. Я вірю, що глибока турбота про аудиторію і серйозне ставлення до ремесла ведуть до новаторської і красивої роботи, справжньої роботи.
Нещодавно я намалював новий рукописний шрифт для журналу Brides. Я обговорював різні аспекти з артдиректоркою, коли вона сказала: «Я хочу шрифт, від якого мені стало б приємно». Який прекрасний спосіб поглянути на шрифт! Шрифт не тільки для читання. У нього також є й емоційна сторона.
Коли артдиректорка говорила про шрифт, від якого їй стане приємно, вона мала на увазі тон голосу журналу – ось хто ми такі, ось які ми, і ось що ми думаємо про наших читачів. Читачі, які купують журнал, ототожнюють себе з цим голосом. Вони кажуть: «Ми теж такі».
Аудиторія журналу Brides – це молоді жінки, які планують свої весілля. Весілля – особлива подія, дуже емоційна. Не відобразити це в дизайні журналу було би злочином. І така увага не повинна обмежува
тися лише весільними жіночими журналами.
Усі ми ототожнюємо себе з виданнями, які читаємо. Тому ті читачі, хто не пов’язаний з типографією, так хвилюються, коли видання змінює шрифт. Це не тільки тому, що знайоме видання раптом заговорило з ними чужим голосом. Шок також у тому, що читачів змушують поіншому подивитися на самих себе. Адже змінилася ще й частина їх самих.
Цифрова революція Технологія шрифтового ди
зайну змінилася з часів Двіггінса. Нам більше не потрібні фабрики, щоб виробляти шрифти. Завдяки цифровим інструментам, які одна людина самостійно може робити у себе вдома. Але до чого це нас привело? Стівен Хеллер з «НьюЙорк Таймс» пише: «Протягом цифрової типографічної революції 90х років шрифт стає чимось на зразок експресивного мистецтва».
Мені подобається порівнювати сучасного шрифтового дизайнера з письменникомсамітником, який працює щодня, створюючи книгу для публіки. Однак, як зауважує Хеллер, нинішнього шрифтовика можна порівняти з художником,
BiscottiBiscotti дуже відрізняється від інших шрифтів сайруса хайсміта. Здебільшого тому, що він був розроблений для інакшого клієнта.
Журнал Brides замовив «шрифт, від яко-го б читачеві стало приємно; який буде асоціюватися з цією важливою подією». хайсміт розробив простий і чистий шрифт, який традиційно використовується для весільних запрошень. Biscotti – сучасний шрифт, який водночас дивує своїми класични-ми формами.
досвід
| 30
що в поті чола створює твір мистецтва у своїй майстерні. Дуже привабливий цей романтичний образ художникаодинака. Проте, нинішнє скрутне становище образотворчого мистецтва має нас застерегти.
Оскільки створення твору мистецтва стає індивідуальнішим, точка зору художника набуває актуальності. Художник ховається від світу в свою майстерню, у світ самовираження. Він створює твір для себе, замість того, щоб робити щось для публіки. Художник як раз і є та сама самотня понівечена душа. Мистецтво стає терапевтичним засобом для його творця, ніжа не засобом задоволення емоційних потреб аудиторії.
Романтичний образ самотнього замордованого художника зберігся до цих пір, в тій чи іншій формі. На радість критикам, адже їхня роль – пояснювати незбагненне мистецтво. Художнім академіям це подобається, тому що коли ви маєте справу з самовираженням, такі речі як майстерність та служіння суспільству відходять на другий план. І художникам це подобається, тому що це тішить їхнє е�о. Але результат – мистецтво зараз на краю. Оскільки художників не турбує
суспільство, більшості людей мистецтво нецікаве. І це ганьба, адже у мистецтва є потенціал зробити набагато більше.
Чорна діра самовираження У цьому контролі, який надає
людині комп’ютер, є свій негативний бік. Це чудово, що ми маємо стільки творчих можливостей. Небезпека в тому, що можна занадто сильно зануритися в себе і забути про аудиторію. У давні дні, через кількість грошей і засобів, потрібних для виробництва шрифтів, у ньому брала участь велика кількість людей. Вам слід було переконати їх, що справа того варта. Тому увага зосереджуваласяна публіці – чи їй сподобається? Чи буде шрифт продаватися? Чи буде він корисний читачеві?
Зрозумійте мене правильно: я не маю ностальгії за минулими часами, за залежністю від величезної компанії, що робить шрифт. Я не думаю, що фабричний метод є ідеальним. Досить подивитися на всі ці погані фільми, які Голівуд випускає щороку, щоб побачити, до чого може привести результат дорогої спільної праці.
Цифрові технології призвели до творчого вибуху і новацій у шрифтовому дизайні. Помоєму, завдя
ки їхній доступності за останні 10 років ми бачили одні з найкращих шрифтів за всю історію типографії. Але й гірших також. У світі типографії нині цікаві часи. Зараз нам доступно більше різних видів шрифтів, ніж будьколи раніше. Це не лише означає, що зараз у графічного дизайнера став ширший вибір, – середній читач теж бачить більше шрифтів, ніж 20 років тому.
Ми повинні зрозуміти роль шрифтовика у всьому цьому. Я не думаю, що шрифтовий дизайн провалиться в чорну дірку самовираження, як це сталося з мистецтвом (якщо ми самі його не підштовхнемо). Письменницька праця показує: висловлюючи свою думку у творчості, не обов'язково втрачати з виду аудиторію.
Наша аудиторія різноманітна і вся сповнена думками про те, чого їй хочеться. Шрифти мають адресуватися цим людям і їх потребам. Ось чому нові шрифти все ж таки потрібні. І якщо ми поважаємо нашу аудиторію, потреба в нових шрифтах не вичерпається. Інакше кажучи, шрифтів ще не достатньо! Я нарешті знайшов відповідь на це питання. Я повинен добре постаратися згадати все це, коли хтонебудь поставить його на наступній вечірці.
шрифт схожий на Daley’s Gothic. Occupant Gothic створений без кривих. Завдяки своїм м'яким контрастам і тонким штрихам, він, безумовно, зручніший за інші. Occupant Gothic створювався хайсмітом у Бостоні, де він жив і працював у той час. грубі форми та прямі лінії літер нагадують си-луети багатоповерхових будинків та заплутані лабіринти міських вулиць. назву шрифту ав-тор придумав, коли переглядав свою пошту.
використовується в оформленні видань MensHealth, Rolling Stone, The Montreal Gazette (Canada) та ін.
Occupant Gothic
досвід
| 32
Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Якщо ти дивишся на шрифт і він до тебе голосно волає чимось рідним — це він! Чому так відбувається достеменно сказати не можна, це на рівні відчуттів, зрештою як і усе високе мистецтво.
Навіщо ти це робиш? Бо маю таку внутрішню потребу.
Хто були твої перші «букви на продаж»? У сенсі готового шрифта? Такого ще не було, лише парочка товарних знаків і каліграфій.
Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? З готових мабуть «Устав Якутовича», хоча з точки зору сьогодення з’являється бажання дещо його покращити. З неготових безперечно мій «рукопис», тим більше що це робота в якій не спостерігається відвертих преференцій до творчости лише одного художника.
Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? А я їх усіх люблю, як діточок рідненьких, хіба лише до «Ф» неоднозначне ставлення.
Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Хоменківська — стільки років її відтворюю, а вона ще й досі підкидає всілякі несподіванки. Орієнтири… Тут тяжче… Немає дизайнера, роботи якого я б сприймав однозначно, ну хіба частково: щось сприймаю, а щось — ні. Тому якби мені запропонували скласти проект рейтингу за критерієм «чиї роботи дратують найменше», то моя версія наступна:
• Јовица Вељовић• JeanFranсoiz Porchez• Robert Slimbach
Що ж далі? Що хочеш робити? Робити шрифти, писати справжню каліграфію, не відволікатися на всяку дурню.
Генадій Заречнюк
Обличчяукраїнськогошрифту
Львівський шрифтовий дизайнер, автор проекту «Fonts.org.ua»
За матеріалами сайту www.type.org.ua
досвід
33 |
Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Ну це найпростіше — будьякий шрифт з асиметричними зарубками населення Вкраїни сприймає за український. Більш серйозно, міркуючи на цю тему, дійшов висновку, що порівняно з російськими, українські шрифти більш тяжіють до допетровських першоджерел.
Навіщо ти це робиш? Напевно маньяк!
Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? Я ще з того покоління, котре бабусі навчали — «хай про тебе скажуть інші!». Ніяк не можу цієї зайвої у сучасному житті риси позбавитись… А насправді не знаю — я завжди захоплений тією роботою, що саме зараз роблю.
Хто були твої перші «букви на продаж»? Перші гроші у своєму житті, аж 30 карбованців, я заробив широким пером, ще навчаючись у художньопромисловому технікумі — написав етикетки для бібліотечних розділителів для Театрального музею шрифтом на кшталт звуженої Постантикви.Перший побудований у цифрі (за допомогою Олекси Алєксєєва) «український» шрифт — Абетка. Він же став і першим «ліцензованим» (досі точно не знаю, що це означає), тобто виставленим на продаж. Найсмішніше, що це була тільки його івритська частина, яку зажадала фірма МастерФонт.
Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? Теоретично я можу почати вигадувати шрифт будь з якого предмета чи зображення. Перше питання, якщо це літера, то яка. Друге — якими мають бути всі інші літери та знаки цього шрифту. Але ж напевно має рацію Гордон, наголошуючи важливість рядкової «а». Майже таке ж значення має рядкова «е». Отже, символом шрифту можна ставити лігатуру «ае». З іншого боку, контрольними літерами для перевірки якості чужого кириличного шрифту я вважаю літери «Зз» та «Фф» —по них видно, чого дизайнер вартий. Для латинки ще дуже цікаві та непрості «Gg» та «Qq». В івриті важливо визначити алеф, заїн, ламед, пей, шин; в арабці — алеф та лим, джим, мим, шин та не забувати про місце для діакритики; для деванагарі непересічне значення теж має форма початкового «А» — ну і так далі ще на півтори години.
Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Улюблені шрифтовики: Соломон Телінгатер, Херб Любалін та Володимир Юрчишин. Улюблені шрифти: Банниківська (зокрема у тексті, люблю ще з дитинства), Лазурського (вже банально, але факт), Легенду Ернста Шнайдера (по ній навчався писати пером), Серіф Готик Любаліна (дуже хотів би зробити добру кириличну версію, проте поки що це неможливо юридично), шрифти Вайса та Цапфа (щойно мав щастя кирилизувати Цапфову РенессансАнтикву). З сучасних подобаються роботи Шторма, «Конкверор» Гордона та «Кріттер» Крега Фразира і ще багато чого… Не подобаються мені одноманітні маловиразні гротески, що заполонили весь світ, хоч би які технічно досконалі вони не були.
Що ж далі? Що хочеш робити? Куди мені вже з цієї божевільної субмарини? Хочу робити все: Українські за стилем та мультілінгвальні за складом шрифти, розмаїті Піфонти, експериментувати з оптичним впливом, текстові шрифти для найменших кеглів, цифрувати та розвивати ще не зроблене зі світового доробку, досліджувати шрифт та писемність, відповісти нарешті на питання про походження слов’янських абеток (було б швиденько підвчити грецьку та хорватську), китайські ієрогліфи за гроші, ну і такі інші дрібноти.
Віктор Харик
Шрифтовий дизайнер з Києва. Призер багатьох міжнародних конкурсів
Робота Віктора Харика для фестивалю «Свято кирилиці», 2009 р.
досвід
| 34
Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Український шрифт — частина українського мистецтва. Мабуть, у нас є що показати людям.
Які особливості повинен мати шрифт з українським забарв-ленням? Ну, найперше і примітивне – асиметричні засічки. Також він має бути схожим на скоропис і допетровську кирилицю. Так, якщо це допетровський рукописний – можна сказати, що це дійсно український шрифт.
Навіщо ти це робиш? У мене це заняття для душі. Хтось збирає метеликів, хтось вишиває хрестиком. Я роблю шрифти.
Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? У Росії кажуть — Галушки та Віксі, на Україні — Укрготика. Для мене вони всі рідні, як діти.
Хто були твої перші «букви на продаж»? Букви не продавав. Хіба що логотипи.
Маєш улюблені літери? Улюблені, мабуть, R, Э, Ґ, g.
З яких літер починаєш проектування шрифту? З будьяких. У мене графічна ехолалія: почую якесь слово — пишу на папері. Потім напис може перетворитися у шрифт.
Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Подобаються роботи Франтішека Шторма, Крістіана Шварца, Тагіра Сафаєва.
Що ж далі? Що хочеш робити? Хочу робити шрифти. І буду.
Дмитро Растворцев
Шрифтовий дизайнер з міста Суми, лауреат міжнародного шрифтового конкурсу «TypeArt-2005» (Москва)
Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Будьякий добре зроблений кириличний шрифт. Не обов’язково з каліграфічним або історичним присмаком — ніхто ж не каже, що «німецький шрифт — це фрактура»
Навіщо ти це робиш? Бо подобається. Іноді. А іноді не можу себе примусити сісти і доробити.
Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? Поки що вважаю, що ніяка. Якщо те, чим зверху написане моє ім’я, буде дороблено, то мабуть буде це.
Хто були твої перші «букви на продаж»? Tecco. http://www.myfonts.com/fonts/konstantynov/tecco/
Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? Улюблених літер немає. Починаю завжди з «о, с, е». Ненавиджу амперсанд.
Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? FF Kievit by Michael Abbink, Neo Sans by Sebastian Lester.
Що ж далі? Що хочеш робити? Зараз відкриваю власну агенцію. Можливо, згодом, на її базі вдасться зробити нормальне type foundry.
Андрій КонстантиновШрифтовий та веб-дизайнер з Києва. Засновник бренд-бюро «Mint».
Vitra Sans для MyFonts, 2005 р.
досвід
35 |
Що таке, по-твоєму, «український шрифт»? Помоєму, український шрифт, це такий шрифт яким можна набрати український текст. Кирилицею або латинкою. Так що, мабуть, усі. Ну крім «іжиці». Взагалі, мене дуже тішили назви шрифтів в середині 90х: UkrainianPetersburg, наприклад. Як на мене, це правильний державницький підхід і вдало поставлена задача. На перспективу українському урядові.
Навіщо ти це робиш? Знаєш, я просто боюся конкуренції. Завжди займаюсь чимось таким, щоб у нашому (слава Богові, невеликому) містечку не було з ким про це порадитись. От тепер це шрифти. Що буде далі — страшно й подумати.
Яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? О, хохо! У мене всі роботи прекрасні :)) Зазвичай закохуєшся в те, над чим працюєш. Ну і ще АндрійГенд, з якого я власне почав. Бо досі його потроху допрацьовую, тому й подобається, мабуть.
Хто були твої перші «букви на продаж»? Років з десять тому українським танцівникам з Канади, які чомусь мали в нас гастроль, я написав широким пером назву. І поставив на афішу, прецінь працював тоді у центрі оперативної поліграфії під гаслом «бистро, дешево й галімо». От. А напис українським канадійцям (чи канадійським українцям?) сподобався, і мені презентували канадійського доляра.
Маєш улюблені літери? З яких літер починаєш проектування шрифту? Тут треба подумати. Латинську «g» люблю, як багато хто. Ні разу, правда, ще її гарною, з усіма хвостиками не намалював :)) Починаю проектування з літери «а». Це глупство, але що ж. Люблю «ў», але не люблю «й», попри її красу, а через нелогічність в українській. Хотів би бачити замість неї «ј». Користуючись нагодою, хочу порадити всім ставити в заголовках гарні сербські лігатури «њ» та «љ».
Улюблений чужий шрифт. Взагалі, які орієнтири в роботі? Шторм + Леттерхед + Ундервер. Із каліграфічних — оцифровані Нойгебауер та Шоу. Багато хто насправді.
Що ж далі? Що хочеш робити? Хочу створити шрифтову студію, щоб обвішати стіни прикольними плакатами. І заробити мільйон доларів.
Андрій Шевченко
Відомий український шрифтовий дизайнер з міста Бердянськ, автор сайту http://type.org.ua/
Абаба. Спроба акцидентого шрифту, інспірована книжками київського дитячого видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, 2002 р.
досвід
| 36
Штрих-код намне ворог
Багато дизайнерів зневажають штрихкоди і побоюються їх. Це не просто
графічний елемент, а потенційне джерело великих проблем. Вже відомі випадки, коли цілі партії товарів опинялися на смітнику, тому що не читався штрихкод. І вгадайте, хто отримував за це на горіхи?!
Магазини на кшталт Амазону принципово не приймають книги без штрихкоду, тому що всі замовлення у них проходять через комп'ютер. На всі товари, які будуть продаватися у величезних мережах магазинів, на всіх етикетках, упаковках та обкладинках потрібно грамотно розташувати цю гидоту, щоб вона там псувала весь дизайн.
А книги! А дитячі книги! Малюєш красиву обкладинку, придумуєш красиві букви і смішні елементи, але що не роби – ззаду обкладинки завжди опиняється цей смугастий прямокутник!
Штрихкод читається спеціальними сканерами, і сканери ці вкрай вибагливі. Мало хто знає, як саме вони працюють, і далеко не у кожного дизайнера є можливість роздрукувати зразок дизайну і на пробу перевірити сканером. Відповідно,
ніколи не знаєш, що може стати приводом для трагедії.
Насправді штрихкоди не такі вже й жахливі, як здавалося б. Не треба обходити їх за кілометр, і поводитися з ними як з тавром, яке придумали спеціально для того, щоб зіпсувати всю вашу красу.
Що ж можна і не можна робити зі штрихкодами?
Де його взяти, я тут описувати не буду. Більшість замовників доручають місію добування штрихкоду секретарці, після чого дизайнеру дістається файл формату *.tif або *.eps зі смужками і цифрами. Більш досвідчені мають у колекції програмки і шрифти, за допомогою яких здатні самі згенерувати штрихкод за даними замовника.
А далі починаються страшні питання. Якого він взагалі повинен бути розміру? А що, якщо під час пересилань або експорту змінилася роздільна здатність файлу, або щось сталося з міліметрами і дюймами? Що, якщо десь щось випадково кувиркнется, і зміниться розмір або пропорції штрихкоду?
У більшості випадків після пересилання штрихкоду від дизайнера приходить перше питання: «А якого розміру він повинен бути в міліметрах?»
За матеріалами сайту www.kak.ru
буденне
37 |
Насправді це не так вже й важливо. Кажуть, що мінімальна ширина штрихкоду повинна становити десь 27 мм, але набагато частіше його доводиться робити більшим, тому що важливим є не стільки розмір, скільки читаність, а вона починає страждати вже при ширині менше 3 см. Максимальна ширина – 11 см! Мало хто розтягує штрихкоди до такої міри, найчастіше їх роблять набагато меншими, щоб не заважати дизайну.
Що ж до мінімальної висоти штрихкоду – для обчислення існує проста формула. Ширину штрихкоду + обов'язкові припуски зліва і справа поділити 2. Тобто висота має бути не менше половини ширини з усіма припусками.
До речі, про припуски – мова йде про так звану «quiet zone»: це порожній простір праворуч і ліворуч від коду, який повинен залишатися порожнім (фоновий колір). Щоб вирахувати його мінімальну ширину, береться ширина найтоншої лінії штрихкоду і множиться на 11.
Ви помітили гарну новину? Тільки справа і зліва! Зверху і знизу до штрихкоду можна приробляти що завгодно! (На цьому місці вже можна включати фантазію і починати вигадувати, що б з ним такого зробити.)
Штрихкод побудований на співвідношенні між тонкими і товстими лініями – воно повинне бути правильним, але про це піклуються програми, за допомогою яких генерують штрихкоди. Якщо вам хочеться перевірити, чи щось покрутити вручну, майте на увазі, що співвідношення між тонкими і товстими лініями і проміжками між лініями повинне бути мінімум 2.5:1 щоб сканери могли їх розрізнити.
Про що повинен подбати дизайнер, так це читаність і рівність контурів. Саме тому штрихкоди не рекомендується накладати на строкатий або неоднорідний фон. І з тієї ж причини бажано працювати з векторами.
При цьому штрихкод не зобов'язаний бути ідеально чорним на білому фоні, хоча це, звичайно, найнадійніше рішення. Штрихкод
повинен поглинати червоне світло, у той час як фон під ним повинен цей червоне світло відображати. Відповідно, у штрихкоді повинно бути якомога більше кольору «cyan», а в фоні – менше.
Але найважливіше для дизайнера – припинити бачити в штрихкоді ворога, і почати розглядати його як реальне джерело натхнення!
Цей елемент теж може бути креативним і надавати додаткові асоціації бренду. На розробці незвичайних штрихкодів навіть спеціалізується кілька дизайнерських студій.
З 2004 року японська компанія Design Barcodes («Дизайн штрихкодів») займається саме тим, про що йдеться в її назві. Стандартні шпали трохи змінюються і доповнюються сторонніми елементами, у результаті утворюючи цілісну цікаву композицію, яка часто змушує покупця усміхнутися. Звичайно, при цьому неодмінною умовою є стовідсоткова читаність штрихкоду для виконання його основного призначення. Найнеприємніше в результатах праці дизайнерів компанії – ціна. Використання креативних штрихкодів з бібліотеки студії обійдеться замовникам в $ 1500 разового платежу і $ 200 щорічних відрахувань. Ексклюзивне володіння – $ 4000 і $ 400 відповідно.
Американські дизайнери Ройбен і Яель Міллери (Reuben Miller, Yael Miller) запустили подібну послугу. Замовники вибирають з бібліотеки схоже з продуктом зображення, відправляють замовлення, а компанія Vanity Barcodes підганяє зображення до конкретного штрихкоду продукту і продає замовнику. Основна відмінність від японського аналога – ціна. Один штрихкод коштує $ 375. При цьому ніяких щорічних платежів. Якщо замовляється серія з декількох кодів з одним дизайном, то ціна буде ще менше. Творці сервісу кажуть, що зробили послугу доступною для малого і середнього бізнесу, що в перекладі на просту мову означає: японці з �лузду з'їхали з такими цінами.
Яна Франк
буденне
| 38
Штрихове кодування винайшов молодий інженер Давид Коллінз. Після закінчення інженерного факультету технологічного інституту міста Массачусетс в 1950х роках він пішов працювати у Пенсильванску залізницю, де йому довелося зіткнутися з рутинною працею – сортуванням вагонів. Їх треба було перерахувати, з'ясувати номери, та відповідно до документації визначити куди кожен вагон повинен проїхати...
Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок. Тоді й прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за допомогою фотоелементів. Інженервинахідник, щоб зробити простішим розпізнавання номерів, запропонував записувати їх не лише простими цифрами, але й спеціальним кодом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокутнику півметра довжиною. Випробування підтвердили, що сканувальній пристрій може правильно зчитувати код навіть при швидкості руху
вагону близько 100 км/год. Однак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему.
У 1968 році замість прожектора, котрий вимагав надто багато електроенергії, він використав сфокусований лазерний промінь. Розміри сканувального пристрою стали набагато менші, зменшилось і саме маркування, що навело Коллінза на думку використовувати його штрихове кодування не тільки на залізниці, але й як товарний код.
1973 році в США була створена організація «Універсальний товарний код» (UPC – Universal Product Code), котра пропагує використання штрихкодів в промисловості та торгівлі.
1977 році в Західній Європі для ідентифікування споживчих товарів почали використовувати аналогічну систему під назвою «Європейский артикул» (EAN – European Article Numbering).
З історії штрих-коду
UPC штрих-код
За матеріалами сайту www.uk.wikipedia.org
буденне
39 |
Ентузіаст-самоучказі стратегією
«не святі горшки ліплять»
| 40
– Дмитре, звідки взагалі з’являються шрифтові дизай-нери в Україні? Де вони отри-мують професійну освіту?
– В Україні у шрифтовий дизайн приходять, як правило, люди із суміжних професій (дизайн, програмування). У деяких українських вишах повідкривалися більшменш фахові факультети, спеціальності. Але про випускниківспеціалістів поки що говорити зарано.
Наскільки я знаю, більшменш прийнятно розказують студентам про шрифти у Харківській академії мистецтв, Львівській академії друкарства, Київському інституті прикладних мистецтв. Наразі, путню шрифтову освіту отримують закордонном, зокрема, у Росії, Нідерландах, Швейцарії.
Знову ж таки, інститут – це тільки перший крок. Світ дуже мінливий, треба весь час тримати ніс за вітром, саморозвиватися, рефлексувати. Особисто я – ентузіастсамоучка зі стратегією «не святі горшки ліплять».
– Часто замовляють сьогодні в Україні гарнітури? Хто най-частіше?
– Ну, у порівнянні з тою ж таки Росією, не дуже часто. Стереотип
но шрифт – це дуже непомітна деталь. Тому люди, які користуються шрифтами, найчастіше думають: для чого витрачатись на те, чого не помітять, навіщо платити більше (як у тій реклямі)? Наразі замовлення ексклюзивних шрифтів – прерогатива великих видавничих домів і серйозних компаній. Тобто тих, хто піклується про свій імідж та обгін конкурентів.
– Яка нинішня ситуація з роз-витком кириличних шрифтів? Якіє згубні тенденції, що здатні на них вплинути?
– На заході люди давно зрозуміли цінність шрифтів і типографіки взагалі. На наших теренах інтерес поновився уже з розпадом Союзу. Проте згубні тенденції в Україні стосуються культури в цілому. Це можна зрозуміти: первинні потреби пріорітетніші за вторинні. Коли люди думають про пакет гречки їм не до філармоній. Але особливості українських реалій такі, що навіть маючи мільйон пакетів гречки, до філармонії руки не доходять. Точніше, ноги.
– А які позитивні зміни? – За останні роки, мені здається,
ситуація з кириличними шрифтами
покращилася. Прийнятну кирилицю роблять і роблять більше. І у нас і закордоном. Небайдужі люди пропагують шрифтову культуру, заохочують власним прикладом, транслюють важливість типографіки. Точніше типографії (у сенсі typography, а не друкарні).
– Які саме заходи відбу-ваються у нас і як за ними сте-жити?
– Багато людей організовують і обговорюють шрифтодотичні заходи і проекти в інтернеті, на особистих блогах. Скажімо, російські фахівці Королькова (leksandra.livejournal.com) і Гордон (yurigordon.livejournal.com) готують до виходу спеціалізовані книжки, а під час цього обговорюють їх із майбутніми читачами. Шрифтові приктики і викладачі Рудерман і Голиженков, крім своїх портфолівних, підримують актуальний ресурс typoholic.ru. На сайті відомий дизайнжурналу «Как» не менш відомі типографи ведуть спеціалізовану колонку з можливостю дискусій «Слово про букву» (kak.ru/columns/wordletter).
Український дизайнер і каліграф Андрій Шевченко розробляє і обговорює українські шрифтові
він сприймає текст як картинку, тому не байдужий до форми. у нього гарне по-чуття гумору, й він готовий відповісти на будь-які дотичні питання стосовно своєї унікальної в україні діяльності. дмитро растворцев – графічний дизайнер, який займається створенням шрифтів і має мрію – створити маленьку чорну сукню. як вважає дмитро, саме типографічно грамотний майстер здатен підсилено передати стиль, характер тексту ху-дожнього твору й будь-якого іншого. «читомо» стало цікаво поспілкуватись із знавцем шрифтових справ, тим більше дізнатися, як народжуються нові гарнітури.
За матеріалами сайту www.chytomo.com
персона
41 |
терміни (andrij.livejournal.com). Якщо читачам цікаве українське шрифтове сьогодення раджу переглядати жжспільноту, що модерується відомим професіоналом Заречнюком (community.livejournal.com/ua_typography).
До речі, якщо у когось виникне питання що до типографійних нюансів – можете спитати безпосередньо у автора або в профільній спільноті. Вам неодмінно допоможуть. Більшість шрифтових дизайнерів доволі люб’язні і привітні люди.
– Чи берете участь у «Святі кирилиці» цього року?
– На цьогорічне Свято кирилиці, швидше за все, поїду. Це надзвичайно цікава подія.
– Дмитре, а чи існує мода на шрифти?
– Так. Можна провести паралель з одягом. Скажімо, завищена талія, рукавчик три четверті, кеди зі строгим костюмом. Є визнані світом кутюр’є, з’являються нові імена. Так і зі шрифтами. Правда, шрифтова мода змінюється не так швидко, як на одяг. Деякі вдалі шрифти не виходять із моди протягом століть. Так сказати, клясика (як маленька чорна сукня Коко Шанель).
– Які саме, наприклад? І яка сьогоднішня тимчасова мода?
– До сих пір «почьотні» книжки набирають уже 400річним Гарамондом та 300літнім Баскервілем. Заголовки жіночих журналів 250річними шрифтами Дідо, назви рокгруп та написи на татухах роблять 800літньою текстурою, а нагробки – монументальним римським письмом, якому більше 2х тисяч років. Тому ж «системному» Таймз Нью Роман незабаром буде 100 років, А Гельветика (прототип Аріалу) нещодавно відзначила 50літній ювілей. Шрифт Гермес Гротеск, на основі якого зроблено логотип вашого сайту www.chytomo.com, був спроектований ще всередині ХІХ століття.
Звичайно, існують шрифти, які швидше виходять із моди. Точніше, вийшли. Але, як відомо, історія розвивається спіралеподібно.
Історія шрифтового дизайну наглядно показана на таймлайні Тарбєєва (tfaces.narod.ru).
Сучасна шрифтова мода і майбутні тренди добре проілюстровані на блозі серйозного шрифтового ресурсу Фонтшоп: http://www.fontshop.com.
– Дмитре, як, власне, відбувається процес творення шрифту?
– Створення шрифту можна грубо розбити на етапи:
• концепція (народжується у голові);
• ескіз, конкретизація деталей (наприклад, олівцем на папері);
• відмальовування літер (уже на комп’ютері у графічному редакторі);
• підгонка літер, нюансування;• генерація попереднього шриф
тового файлу – фонту;• тестування шрифту (на мо
ніторі, на роздруківці);• переробка сумнівних після те
сту деталей;• генерація остаточного шриф
тового файлу;У результаті комп’ютерний
шрифт має задовольняти як естетичні, так і технічні умови: мати добрий вигляд у друці та на екрані у великому та малому розмірі, не глючити при виводі.
Для ілюстрації процесу можу розказати на прикладі шрифту Крокодила. (http://www.rastvor.com.ua/akrokodila.htm)
Коли мені нічим зайнятись, а під рукою є папір та олівець, я часто пишу букви, слова. Інколи виходить непогано, і у голову приходить думка зробити шрифт на основі. Коли є концепція – далі діло техніки і часу. Малюю ескізи. Іноді досить детальні,
Шрифт «Галушки». Диплом «За досконалість в шрифтовому дизайні», «TypeArt-2005»
персона
| 42
іноді – тільки натяки. Намальоване сканую і переводжу у вектор.
Шрифт – це набір знаків, які можуть існувати у будьякій послідовності. При цьому набір повинен виглядати рівномірно. У зв’язку з цим гліфи (контури знаків) треба підретушувати.
А потім потрібно протестувати шрифт, надрукувати, перевірити і виправити усі слизькі місця.Тестувати і виправляти можна нескінченно довго, так як немає межі досконалості.
У мене, як правило, точкою завершення роботи є зовнішній дедлайн. («Треба зробити до понеділка», «Термін прийому – до 25го»). Тоді я кажу собі: «Всьо, харе, Ctrl+S».
– Яку власну роботу вважаєте найкращою на сьогодні?
– Шрифт не існує сам по собі. Це – продукт одного проектувальника, який використовує у своїх цілях інший. Тобто кращим можна назвати те, що признане кращим іншими. Одна з моїх останніх робіт — шрифт Крокодила — минулого року отримав почесного дипльома за на міжнародному конкурсі «Сучасна кирилиця». Сподіваюся, не дарма.
– Чи маєте шрифтові мрії? – Зробити свою маленьку чорну
сукню .
– Хто Ваші авторитети в шрифтовому дизайні?
– Це наші сучасники. Їх імена, якто кажуть, широко відомі у вузьких колах: Крістіан Шварц (christianschwartz.com), Тобіас ФріДжонс (typography.com), Джонатан Барнбрук (virusfonts.com), Франтішек Шторм (stormtype.com), Петро Біляк (typotheque.com), Юрій Гордон та Валерій Голиженков (letterhead.ru), Тагір Сафаєв… Список може бути доволі довгим. Мабуть, варто економити площу...
– До видань українських літературних творів створюєте шрифти?
– Я – візуал: краще сприймаю картинки, аніж текст. (А текст часто сприймаю як картинку. Звідси й небайдужість саме до форми літер.)
З укрлітературою стикаюся «по долгу службы». Іноді друзіприятелі просять оформити їхню «нетлєнку». Щоб бути у темі, мені приходиться читати. Як на мене, пишуть нівроку.
Шрифт може передавати емоцію, епоху, нести певний заряд. Наскільки
у мене вистачає кебети, намагаюся підібрати відповідний шрифт.
До речі, нещодавно вийшла електронна книжка Антона Санченка «Нариси бурси». Там йдеться про бутність автора за часів його навчання у морехідці. Я втілював візуальну концепцію книжки – дембельський альбом морякаромантика часів розвитого соціалізму. Для книжки було реанімовано радянський шрифт (потрібно ж якось виправдовувати свою присутність).
– Цікаво, а де її можна буде подивитись-почитати?
– Наскільки я знаю, про дистрибуцію автор попередньо домовився з avtura.com.ua. Але окремі розвороти можна переглянути в інтернеті. Ось анонс: http://avtura.com.ua/book/4.
Інші роботи Дмитра можна подивитись на сайті www.rastvor.com.ua, а також dmytrorastvor.livejournal.com.
Розмовляла Анастасія Денисенко
(«Читомо»)
Принт на футболку. 1-ше місце на конкурсі журнала «Rolling Stone»
персона
43 |
«Коли мені нічим зайня-тись, а під рукою є папір та олівець, я часто пишу букви, слова. Інколи виходить не-погано, і у голову приходить думка зробити шрифт на основі».
«Коли є концепція – далі діло техніки і часу. Ма-люю ескізи. Іноді досить детальні, іноді – тільки натяки».
«Намальоване сканую і пере-воджу у вектор».
«Шрифт – це набір знаків, які можуть існувати у будь-якій послідовності. При цьому набір повинен вигля-дати рівномірно. У зв’язку з цим гліфи (контури знаків) треба підретушувати».
«А потім потрібно проте-стувати шрифт, надруку-вати, перевірити і випра-вити усі слизькі місця».
персона
| 44
натхнення
Творці прекрасноготипографія – це більше, ніж гармонійне розташуван-ня шрифтів у макеті, їхній розмір, вага і тип гарнітури. і це не лише вибір красивого шрифту для передачі повідомлення у простішій і зрозумілішій формі... а тепер уявіть, що деякі дизайнери вдосконалюють мистецтво типографії, змішуючи шрифти з портретами.
автори сайту abduzeedo.com (популярний дизайнерсь-кий портал) опублікували статтю «45 Amazing Type Faces – Typographic Portraits» – 45 найкращих портретів, що зроблені зі шрифтів. Це роботи професіоналів та аматорів із більш ніж десяти країн світу. «т» пропонує переглянути добірку із найцікавіших робіт.
45 |За матеріалами сайту www.ilovetypography.com
натхнення
ірен ших, автопортрет, сша
джош кун, автопортрет, сша. гарнітура – Баскервіль
Reubenteo, портрет товариша, малайзія
франціско салум, автопортрет, індія
алден вільямс, портрет азіатки, сша
рейчел томас, портрет мішель Бренч, сша. гарнітура – аріал
джесіка Бігс, автопортрет, сша
міранда мінс, портрет мерлін монро, сша. гарнітура – Парк авеню
| 54
Словниктипографа
АНтикВА — вид латинського друкарського шрифту з вертикально оформленим накресленням. Антиква містить рядкові та заголовкові знаки, що відповідають двом віхам додрукарської еволюції латинського шрифту: від римського капітального (початок нашої ери) до каролінського мінускула XIII століття. Рукописна форма сформувалася на початок XV століття. В другій половині XV століття антиква ввійшла в набір та друк: перший відомий випадок датований 1476 роком.
А
ББУкВиЦЯ (англ. Initial Cap від лат. Initialis — початковий). Збільшена заголовна літера розділу тексту (глави, параграфу, абзацу). Часто — мальована або декорована. За відношенням щодо абзацу розрізняють: Up Cap (винесена вгору), Drop Cap (втоплена) і Contoured Drop Cap (що обтікається текстом).
ГАрНІтУрА (англ. Typeface, від нім. Garnitur — комплект). Сімейство накреслень шрифтів, що мають загальні стильові особливості та різні деталі рисунку знаків (в деяких випадках гарнітура складається з одного накреслення). Як назва гарнітури часто використовується ім'я художника, що спроектував її. У гарнітурі з декількох накреслень звичайно одне (основне) призначене для набору основного тексту, а інші — для смислових виділень у тексті та набору заголовків.
ГотиЧНІ шриФти (від іт. gotico — готський). Рукописні шрифти, що виникли у Франції та Німеччині у середині ХІ століття. З виникненням книгодрукування — набірні. Є багато варіантів, проте основні характерні особливості — це незграбна і подовжена форма, широкі штамби, сильна контрастність. Такі характеристики (видовженість та «ламаність») за часів виникнення забезпечували економію місця при письмі на пергаменті, який тоді був дуже дорогим.
Г
корисно знати
За матеріалами сайту www.uk.wikipedia.org
55 |
керНІНГ — процес зміни розмірів міжбуквених пропусків (інтервалів) між сусідніми буквами для поліпшення зовнішнього вигляду і легкості у читанні тексту. Цей параметр відповідає за індивідуальну роботу з кожною буквою і підбір її знаходження залежно від обраного шрифту (font), малюнка самої букви і її сусідніх букв, смислового навантаження слова і т. д. Значення кернінга встановлюється у відсотках від ширини пропуску (space) шрифту, що використовується.
кУрСиВ (також письмівка) — шрифт для набору, що базується на характерних ознаках вишуканого письма від руки. Курсив можна розглядати як компроміс між рукописним та власне «друкованим» шрифтом. Першу книгу курсивним шрифтом надрукував в 1501 році венеціанець Альд Мануцій (1447/49–1515).
К
Н
МАюСкУл — це письмо, літери якого перебувають у межах двох уявних рівнобіжних ліній і майже не мають штрихів, що виходять вниз або вгору за ці межі. За формою — це заголовкові літери.
МІНУСкУл — письмо, яке характеризується наявністю чотирьох уявних рівнобіжних ліній: середньої пари ліній, в які вписується корпус літери, і двох зовнішніх, що визначають межі витягування штрихів літери або опущення їх у вигляді петель, гачків тощо. За формою — це рядкові літери.
НАкреСлеННЯ шриФтУ (англ. Typeface) — комплект знаків, що характеризуються єдиними стильовими особливостями рисунка (гарнітурою), насиченістю, пропорціями та кутом нахилу. Наприклад, вузьке напівжирне курсивне накреслення (Caslon (назва шрифту) Demi Condensed Italic).
М
УУНЦІАл (унціальне письмо). Середньовічний рукописний шрифт, що склався до початку IX століття н. е. Використання унціалу заохочувалося Християнською церквою для використання в рукописах Біблії. Тому рання християнська література відрізняється від класичних текстів того ж періоду. Унціал вирізнявся округлими формами, оскільки писався звичайно очеретяним або пташиним пером. Ранній унціал (III–IV ст.) позбавлений засічок.
ШшриФт (нім Schrift, від schreiben — писати):
1). графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер, накреслення букв та знаків, що складають єдину композиційну та стилістичну систему. 2). повний комплект друкарських літер певного типу й рисунку, який використовується для набору якогонебудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці. 3). комп'ютерний файл, що містить в собі всі параметри, які потрібні для відтворення на екрані чи цифрових друкарських машинах текстів.
Курсив
123456789123456789
Напівжирне накреслення
корисно знати
Періодична таблиця гарнітур у стилі класич-ної періодичної системи хімічних елементів менделєєва. ЇЇ створив італійський дизайнер кам вайлд.
у таблиці пререраховані 100 найпопулярні-ших, найвпливовіших і найвідоміших гарнітур за всю історію типографії від Helvetica (№ 1) до News Gothic (№ 100). Представлені сім'ї та класи: без засічок, із засічками, готичні шриф-ти, гротески, гуманістичні, акцидентні, геоме-тричні та ін.
рейтинг шрифтів складено на основі матері-алів сайту www.100besteschriften.de.
За матеріалами сайту www.gizmodo.com| 56
корисно знати
корисно знати
57 |
| 58
СУ
МИ*С
УМ
И*С
УМ
И*С
УМ
И*С
УМ
И
Журнал «т»№ 1 (001) червень 2010 р.
Ідея та втіленняСвітлана Демченко
E-mailtjournal@ukr.net
© т. Редакція залишає за собою право на літредагування надісланих матеріалів без узгодження з автором. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Редакція може не поділяти думку авторів. За міст рекламних матеріалів та листів редакція відповідальності не несе.
Фот
о: Д
мит
ро Р
аств
орце
в
вулична типографія